Морально-етичні принципи Біблії та Карану

Тема. Морально-етичні принципи Біблії та Карану

Мета: - продовжити знайомство з Біблією та Кораном, ознайомити дітей з відмінністю між Кораном та Біблією;

•                  познайомити зі змістом окремих євангельських притч та коранських сур;
•                  поглибити знання учнів про притчу та суру;
•                  розвивати логічне мислення та увагу;
•                 виховувати повагу до християнського вчення та прагнення до високих моральних ідеалів.
•                Порівняти розділи Євангелія та Корана, знайти спільне.

Обладнання: Біблія (видання для дітей); Коран

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок учнів.

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.

(Євангеліє від Іоана. 14)

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент

2.  Актуалізація опорних знань

1.       Слово вчителя:

Любі діти! Сьогодні на уроці ми спробуємо розібратися в морально-етичних принципах, розглянувши притчи Евангелія (від Матфея, глава 6) та сури Корану (СУРА 92 «НІЧ»). На уроці ми прочитаємо іх та спробуємо розібратися, які настанови проголошує Бог

2.2. Вікторина «Пригадай»:

1.Що таке Біблія? Чому вона має таку назву?

2. Що ви знаєте про час появи Біблії?

      3.  Ким і якими мовами вона писалася?

4.  З яких частин складається Біблія?

5. Де та як виник іслам?

6. Що вам відомо про діяльність пророка Мохаммеда?

7. Розкажіть про структуру Корану як священної пам’ятки.

8. Визначте подібність Корану та Біблії. Чим, на вашу думку, обумовлені подібні елементи?

9. Чим відрізняються Коран і Біблія?

10. У яких країнах поширений іслам? 

Спочатку пригадаємо, що таке ПРИТЧА?

Притча - це твір, в основу якого покладено повчально-алегоричний сюжет, побудований на прихованому порівнянні.
Алегорія - (від грец. Allegoria – іносказання) – це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу.

Прочитайте вголос главу 6 Євангеліє від Матфея.

Глава 6 ↑(Євангеліє від Матфея)

Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. ² Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ³ У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, ⁴ щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.

⁵ І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ⁶ Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. ⁷ А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. ⁸ Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. ⁹ Моліться ж так:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; ¹⁰ нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. ¹¹ Хліб наш насущний дай нам сьогодні; ¹² І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; ¹³ І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

¹⁴ Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. ¹⁵ А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.

¹⁶ Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, ¹⁸ щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.

¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. ²⁰ Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, ²¹ бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

²² Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; ²³ коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?

²⁴ Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. ²⁵ Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? ²⁶ Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? ²⁷ Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? ²⁸ І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; ²⁹ кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; ³⁰ якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! ³¹ Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? ³² Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. ³³ Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. ³⁴ Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.

* Багатство.

3. Обмін враженнями про прочитане:

-         Чи все вам було зрозуміле в прочитаному?

-         У вигляді чого йдеться розповідь в Євангеліє? (у вигляді повчань)

-         Про що розповідають настанови?

-         Як пророк і євангеліст навчає молитися?

-         Що автор каже про скарби?

-         Яке «світле око» має на увазі євангеліст Матфей?

-         Про яких «двох господарів» розповідає автор? Про що він застерігає?

Зараз прочитайте Суру 92 «Ніч» з Корану:

СУРА 92 «НІЧ» (Мекканська)

В ім'я Всемилостивого, Усемилосердного Бога.

1.  Клянуся піччю, коли вона все покриває мороком,

2.  Клянуся днем, коли він осяває все світлом,

3. І тим, хто сотворив чоловіка і жінку,

4.  Воістину, у вас різні клопоти та турботи.

5.  А щодо того, хто роздавав і дарував, то він і Бога боявся,

6. І  шанував істину,

7.  Ми поведемо його до щастя.

8.  А щодо того, хто був скупий і збагачувався

9. І  волів жити неправдою,

10. То Ми поведемо його до мук і страждань.

11. І  не допоможе йому його багатство, коли він буде гибіти.

12.  Воістину, нам належить вести людей праведним шляхом.

13.  І нам належить життя майбутнє і теперішнє.

14. Тому я перестерігаю вас від страшного вогню.

15.  В ньому горітиме тільки найбільший нечестивець,

1G. Який вважав оманою паші знамення і відвернувся від них.

17.  Але праведнику цей вогонь не загрожує.

18. Тому, хто жертвує своїм майном, щоб очиститися.

19. І  ніхто ні за яку винагороду не відкупиться від Божої кари.

20. Аби тільки побачити обличчя Всевишнього Господа.

21. І він буде задоволений цим.

4. Обмін враженнями про прочитане:

        - Яким постає Аллах у поданій сурі?

Слово вчителя: Згідно з Кораном, Аллах є вічним, він усе знає й бачить, а відповідно винагороджує та карає. Значна частина Корану це полеміка у формі діалогу між Аллахом і супротивниками ісламу або тими, хто вагається.

У релігії ісламу немає принципу християнської Трійці (Бог, Отець і Святий Дух). Аллах для мусульман єдиний і всемогутній. Він керує життям і смертю, є світло небес землі.

Коран уміщує майже 500 сторінок тексту, написаного арабською мовою. Сприйнятий як слово Аллаха, Коран став джерелом формування єдиної літературної мови арабських народів і стимулом її поширення в країнах Азії, Африки й інших континентів.

Кожна із сур Корану розпочинається словами:

«В ім’я всемилостивого, всемилосердиого Аллаха!»

Епітетів («прекрасних імен Аллаха») нараховують кілька сотень. Усе у світі, за ісламом, завдячує своїм існуванням волі Аллаха. Від Його милості залежить урожай селянина. Аллахові належить усе, що є на небесах і на землі. Культ Аллаха визначає погляди й учинки мусульман: «У Нього ключі від усього таємного; знає їх тільки Вій Той, який заспокоює вас уночі й знає, що ви добуваєте вдень».

Багато сур Корану присвячено вихованню людині. У священних текстах зазначено, що люди створені «досконалими», «гарними», але вони не завжди слухаються Аллаха, бунтують проти Нього, прагнучи звільнитися від Його влади. Виховання людства, залучення його до моральних настанов Аллаха провідна ідея Корану.

У Корані згадуються окрім пророка Муххамеда, також інші пророки — ті, хто виконує волю Аллаха, їх 124 тис., у тому числі 313 посланців (Адам, Нух, Ібрахім, Муса, Іса, Шуайб та ін.).

ВИСНОВКИ:

Прочитавши уривки з Біблії та Корану, можна впевненно сказати, що ці священні книги мають багато спільного. Вони дають міфологічне пояснення світу, його створення та будови. У цих пам’ятках також подано моральні настанови, утілено ідеали різних релігій. У Біблії й Корані діють представники божественного та людського світу, а також ангели (наближені до Бога, Аллаха) і демони (які повстали проти Бога, Аллаха та спокушають людей). Відповідно до своїх учинків люди (як у Біблії, так і в Корані) після смерті потрапляють до раю або пекла.

Мохаммед багато спілкувався з представниками інших вірувань, у тому числі з юдеями та християнами, тому в Корані знаходимо відгомін деяких біблійних сюжетів і образів (наприклад, Іса — Ісус, Джабраіл — Гавриїл, Муса — Мойсей, Нух — Ной, Адам і Хавва (Єва) та ін.), але їм дано іншу інтерпретацію. Тому Біблія й Коран, незважаючи на подібність мотивів (створення світу, виховання та покарання людини, боротьба добра і зла, світла і темряви тощо), відрізняються. Найсуттєвіші відмінності Біблії і Корану представлено в таблиці.

Коран утверджує єдиного Бога — Аллаха. На цьому ґрунтується й сутність ісламу: «Немає іншого Бога, крім Аллаха, а Мохаммед — посланник Божий».

4. Оголошення результатів навчальної діяльності. Виставлення,  мотивація оцінок.
5. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання