Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів та шляхи її активізації на уроках природознавства та біології

                    Управління освіти виконавчого комітету

                         Шепетівської міської ради

                    Методичний кабінет

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів

та шляхи її активізації на уроках

природознавства та біології

Навчальний посібник для педагогів

         Автор:

Грасименко Олена Михайлівна заступник директора з навчально-виховної роботи навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія» м. Шепетівки, Хмельницької області., учитель біології, вчитель-методист 

           Рецензенти

О.Г. Риндич - заступник директора з навчально – виховної роботи Шепетівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія»

Гудкова Н.П., учитель біології, учитель-методист навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія», м. Шепетівки, Хмельницької області.

Схвалено науково-методичною радою Шепетівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія».  Протокол № 2 від  18. 11. 2018 р

     Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів та шляхи її активізації на уроках природознавства та біолоії.

В методичному посібникові розкрити основні засади педагогіки, поняття мотивації з урахуванням досвіду роботи. Розглянуті шляхи підвищення ефективності процесу навчання. Зібрана ефективна підбірка методик для дітей різного віку, по визначенню мотивації. Вказано доцільність використання на уроках методів стимулювання навчальної діяльності учнів, дидактичних ігор та дидактичного матеріалу, що роблять процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу.  Використана підбірка авторських віршів, загадок, байок, що сприяють формуванню мовленевої компетенції особистості.  Даний матеріал доцільно використовувати психологам, класним керівникам для проведення педконсиліумів, вчителям біології, природознавства для проведення уроків, виховних заходів, гуртків, індивідуальних занять.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ МОТИВАЦІЇ ТА МОТИВАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ……5

1.  Вікові та індивідуальні аспекти формування мотивації

навчальної діяльності………….…………………………………………….7

2. Типи мотивації навчальної діяльності……………………………………..10
3.  Пізнавальний інтерес у структурі мотивації……….……………….…… 12
4. Сутність і розвиток навчальної мотивації………………………………. ..14

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ…………16 2.1. Огляд  методик психологічного дослідження основних мотивів навчальної діяльності……………………………………………………………16

РОЗДІЛ 3. ДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ У РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЯХ УЧНІВ……………………………………………………… ….18

ВСТУП

         Освітній процес є складним, багатокомпонентним, багатофункціональним феноменом. Основним капіталом, ресурсом  сьогодення є особистість якій притаманно  знаходитись у постійному творчому пошуку, здатної до навчання, саморозвитку. Сучасні роботодавці зазначають необхідність формування вмінь постійно здобувати нові знання. Саме на формування бажання навчатись впродовж життя направлений мотиваційний підхід до організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах.  Проблемам мотивації навчальної діяльності присвячена велика кількість концепцій і теорій. [5-10].

Праці відомих психологів, соціологів,  фізіологів стали основою для розробки методологічного інструментарію дослідження мотивації навчальної та виховної діяльності учнів, що покладені в основу наукової роботи. [11-14].

Розробка проблеми мотивації пов’язана, перш за все, з аналізом джерел активації людини, спонукальних сил її діяльності, поведінки, з пошуком відповіді на запитання, що спонукає людину до діяльності, який мотив, «заради чого» вона її здійснює.

Мотивація навчальної діяльності учнів є об’єктом дослідження нової галузі – педагогічної психології. Це самостійна галузь педагогіки, зосередженої на пізнані і використанні психологічного та особистісного потенціалів педагогів, учнів у процесі навчання, виховання, оволодіння соціальним досвідом. Основою її є психологічні закономірності  і механізми освітнього процесу, вона вивчає закономірності психологічної діяльності людини у процесі розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, навчання і самонавчання. Її засадничі принципи закорінені у проблематиці загальної психології і загальної педагогіки, з якими вона має багато спільного, але відрізняється особливим предметом дослідження. Вона є сферою вивчення взаємозв’язків між вихованням, навчанням і розвитком підростаючого покоління.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ МОТИВАЦІЇ ТА МОТИВАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ

Мотивація ( від lat. « Movere ») – спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає його спрямованість, організованість, активність і стійкість; здатність людини через працю задовольняти свої потреби. [30, c.164]. Мотивація має під собою інтелектуальну підоснову, емоції лише побічно впливають на процес.

Мотивація займає провідне місце в структурі поведінки особистості і є одним з основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил, мотивів, діяльності в цілому. Мотив (франц. motif, від лат. motus – рух) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб людини. У педагогіці мотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що спонукають суб’єкта до активності. Виділяють внутрішню і зовнішню мотивацію. Якщо діяльність для особистості значуща сама по собі, то говорять про внутрішню мотивацію, якщо ж значимі зовнішні атрибути навчання (родинне виховання, вимога вчителів, престижність тощо) – переважає зовнішня мотивація. [7, c.12].

Аналіз досліджень, присвячених проблемі мотивації навчання, виявляє велику різноманітність мотивів, що впливають на ефективність навчально-виховного процесу.

Відповідно до першого підходу потреби людини і є основним мотивом поведінки, а отже і діяльності особистості. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрахама  Маслоу, Фредеріка Герцберга і Девіда Мак Клеланда. Серед відомих педагогів просвітителів ХYІІІ ст. таку теорію підтримували Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д.Дідро, А. Гольбах.  [20, c.75].

Викликає інтерес у дидактичному плані розробка німецьким педагогом Й. Гербартом проблемам мотивації навчання. Так він виділяв різні рівні інтересів учнів (емпіричний – до навколишнього світу, абстрактний – до причин речей і явищ буття, естетичний – до прекрасного, симпатичний – до близьких, соціальний – до всіх людей, релігійний тощо). [20, c.76].

Основа другого підходу – процесуальні  теорії. До них відносяться теорія очікувань, або модель мотивації по  В. Вруму, теорія справедливості і модель Портера Лаулера. Серед відомих педагогів значний внесок в розробку даної теорії зробив видатний німецький педагог А. Дістерверг. Так на його думку здобути глибокі знання учень може лише за умови вияву активності у процесі навчання, лише тоді коли він вмотивований.

Серед вітчизняних вчених найбільших успіхів у розробці теорії мотивації досягли Л.С. Виготський і його учні О.М. Леонтьєв та Б.Ф. Ломов. Серед педагогів теорію мотивації розробляли К. Ушинський, який процес мотивування навчальною діяльністю поділив на етапи: 1) чуттєве сприйняття; 2) розумове пізнання; 3) ідейне сприйняття. Багато ідей щодо мотивації навчальної діяльності висували  С.В. Васильченко, С.Ф. Русова, Г.Г. Ващенко, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський. [20, c.504-527].

Існує безліч факторів, що впливають на мотивацію процесу навчання: думка батьків, однолітків і шкільного персоналу; статево рольовий фактор; рівень розвитку інтелекту, індивідуальні здібності, а також інтерес до того чи іншого виду діяльності. За А.І. Зелінченко і А.Г. Шмельову, мотиваційні чинники діляться на внутрішні і зовнішні. [12, c.27].

1.                Зовнішні мотиваційні чинники:

1.               Фактори тиску – рекомендації, поради, вказівки.
2.               Фактори тяжіння-відштовхування – приклади з боку безпосереднього оточення людини; повсякденні еталони.
3.               Фактори з відносно беззмістовним мотивуванням:

•       вчитись легко;так вчаться мої друзі;

4.               Фактори соціально-економічного характеру:

•       я отримаю престижну професію і роботу;якщо я вивчусь, то буду менше фізично працювати; матеріальні блага.

2.             Внутрішні мотиваційні чинники (особисті, професійні і життєві плани):

1. Привертає зміст навчальних дисциплін.
2. Наявність практичних якостей.
3. Бажання принести користь родині, класу, школі, державі.
4. Домагання на суспільне визнання.
5. Присутність інтересів, нахилів, здібностей.

       Чим менші учні інформовані про свої особистісні якості, тим більше домінуючими факторами у навчанні є зовнішні фактори ( вплив батьків, матеріальний дохід, та ін.).

У психології мотиваційний інтерес розглядається, як правило, в двох основних аспектах: інтерес як потреба і інтерес як ставлення. Більшість психологів пов’язують інтерес з потребою, але розуміють цей зв’язок по-різному. Одні зводять інтерес до певної форми самих різних потреб, в тому числі пізнавальних ( В. Вічева, А.К. Ковальов, А.В. Петровський та ін..), більшість педагогів вважають, що інтерес – більш складне і широке явище, ніж проста потреба (Л.С. Виготський, Б.І. Додонов, В. Макдауголл).  На наш погляд, інтереси виникають на основі потреб, але не зводяться до них.

Багатьма педагогами інтерес розглядається як відношення, де на перший план виходить його емоційна забарвленість.. Інтерес, як правило, з’являється стихійно і не усвідомлено внаслідок емоційної привабливості об’єкта – вчителя, або діяльності – організації навчання.

Інтереси, що ґрунтуються на особистих здібностях, сильніше і більш реалістичні, ніж інтереси, зумовлені факторами престижу або прийнятої в даному суспільстві системи цінностей.

1.           Вікові та індивідуальні аспекти формування мотивації навчальної діяльності    

Принцип розвитку в психології підтверджує, що будь яке мотиваційне утворення у конкретний момент часу знаходиться на певній фазі його формування.  В залежності від цієї фази процес мотивації протікає на різних рівнях і в різних аспектах. Як зазначає Б.С. Волков, мотивація до навчання починається у ранньому віці в іграх дітей і поступово досягає свого реального завершення у юності і молодості. [4, c.122].

Молодшому школяру імпонує, коли з ним поводяться, як з дорослим, розмовляють про серйозні проблеми, а не лише про оцінки та ігри. На його особистісний розвиток негативно впливають психологічні травми як дошкільного дитинства, так і отримані в школі.  [15, c.312].

Молодші школярі порівняно з дошкільниками менш афектні (емоційні), менш імпульсивні, сильніше опираються зовнішнім мотивам. Вони прагнуть до демократичних стосунків з учителем. виявляють мимовільність поведінки, невміння регулювати дії відповідно до норм шкільного життя. Важливим джерелом розвитку мотивації навчальної діяльності молодших школярів є сфера пізнання сутності предметів і явищ, бажання відшукати причинно-наслідкові зв’язки і залежність між явищами.

Отже для ефективної мотивації необхідно в школі І ступеня враховувати не тільки емоційний стан дитини, а й силу потреби, що спонукає до діяльності. Потрібно знати дитину загалом: її особистість, характер, прагнення, мотиви, рівень розвитку, тощо.

Підлітковий вік непростий насамперед для самого підлітка: фізіологічні зміни в організмі стимулюють незвичні відчуття і переживання, несвідому тривогу, дискомфорт, що створює напруження. Підлітковому віку притаманне прагнення до визнання, самостійності як у навчанні, так і в інтересах. На розвиток підлітка значно впливають ровесники, оскільки в цьому віці відбувається зміна референтних орієнтацій і головним стає мотив взаємин. Мотивація в цьому віці досягається шляхом соціального научіння, що залежить від здатності бачити суттєві параметри поведінки іншої людини чи ситуації; збереження у пам’яті соціально цінної поведінки; очікування винагороди; формування внутрішніх мотивів оволодіння певною навичкою; використання порівняльної інформації про успіхи і невдачі інших людей.

Основне завдання мотивації навчальної діяльності у підлітковому віці полягає у забезпеченні  розвитку у  них внутрішньої позиції дорослої людини, відповідальної за себе та інших людей. [15, c.318].

У ранній юності основними потребами виступають потреби у самореалізації, самовираженні, з’ясуванні сенсу життя. На основі мотивації розвитку відбуваються суттєві зміни у змісті і співвідношенні провідних мотиваційних тенденцій.

Старші школярі не просто пізнають навколишній світ, вони формують власні погляди на мораль, на світ, намагаються самостійно вирішувати ряд проблем. Під впливом світогляду в них виникає стійка ієрархічна система цінностей, яка зумовлює їх погляди і переконання, контролює бажання,перетворюється на мотиви діяльності,спонукає до самопізнання, самовдосконалення, самовизначення.  [15, c.321].

Отже, повноцінно умотивоване навчання і виховання забезпечують психічний та особистісний розвиток молодшого школяра, підлітка і старшокласника. Розвиток особистості полягає у розвитку самосвідомості, спонукальної сфери та її спрямованості. За твердженням педагогів О. Савонько і Н. Симонової, навчальна діяльність учня може підпорядкуватись настановам на процес, результат, оцінку вчителя та уникнення неприємностей, які визначають її спрямованість, зміст і результати. Як видно з опрацьованих джерел,  ефективність навчання здебільше пов’язана з орієнтацією особистості на процес і результат, значно менше – з орієнтацією на оцінку вчителя, майже зовсім не залежить від орієнтації на уникнення неприємностей. Процес становлення мотиваційно-смислової домінанти виступає критерієм успіху життя.  [1-8].

2.           Типи мотивації навчальної діяльності                 

Навчальна діяльність, як і будь – яка, спрямована на досягнення певних цілей. Задана зовні мета навчальної діяльності і мета її суб’єкта не тотожні. Загальна мета є об’єктивно-логічною, особиста – психологічною. У навчальній діяльності, на відміну від науково-пізнавальної, розв’язання завдань відповідає не меті діяльності, а її засобам. Якщо деякі школярі вбачають мету своєї діяльності у розв’язанні завдань, а не в засвоєнні способів їх розв’язання, а педагоги не акцентують на цьому увагу, то  це свідчить про не сформованість мотивації їх діяльності. Знання, які учень здобуває у школі, можуть бути для нього лише засобом досягнення інших цілей (одержати атестат, уникнути покарання, заслужити похвалу тощо). У такому разі його спонукають не інтерес, допитливість, прагнення до оволодіння знаннями, вміннями, захопленість процесом засвоєння знань в результаті навчання. Залежно від очікуваних результатів учні можуть виявляти такі типи мотивації навчальної діяльності:
а)  мотивація, що умовно може бути названа негативною. Такими є спонукання школяра, зумовлені усвідомленням незручностей і неприємностей, які можуть виникнути, якщо він не буде вчитися (докори батьків, учителів, однокласників). Така мотивація стимулює до успішних результатів;
б) мотивація, яка має позитивний характер, але пов’язана з мотивами, що фігурують поза навчальною діяльністю. Її формами є:

• мотивація, зумовлена значущими для особистості соціальними

прагненнями (почуття обов’язку перед близькими, країною). Відповідно до неї навчання розглядається як шлях до освоєння цінностей культури, реалізації свого призначення у житті. Така настанова вселяє в учнях сили для подолання труднощів, терпіння, посидючість. Та якщо у процесі навчання ця настанова не підкріплена іншими мотивами, не можна очікувати максимального ефекту, оскільки для учня приваблива не діяльність, а те, що з нею пов’язане;

• вузькі мотиви (схвалення у певних колах, шлях до особистого

благополуччя тощо);

• мотивація, що стосується тільки навчальної діяльності,

цілей навчання (задоволення допитливості, здобуття знань, розширення кругозору), процесу навчання (інтелектуальна активність, реалізація здібностей тощо);

         Навчальні мотиви можуть бути пізнавальними (пов’язані зі змістом навчальної діяльності, процесом її здійснення) і соціальними (пов’язані із взаємодіями школяра з іншими людьми).

       Ефективність навчання здебільшого пов’язана з орієнтаціями особистості на процес і результат, значно менше – з орієнтацією на оцінку вчителя, майже зовсім не залежить від орієнтації на уникнення неприємностей.

Спонукання до навчання може бути:

1. ситуативним, коли спонуками є мотиви, пов’язані з необхідністю

виявити, продемонструвати певні знання, вміння та навички у конкретній ситуації (на контрольній роботи, при складанні іспиту). Вони є зовнішніми, оскільки не стосуються глибинних основ особистості,. Такими можна вважати мотиви-стимули (одержати нагороду, уникнути покарання тощо);

2. особистісним, пов’язаним з потребою учня в самовдосконаленні,

досягненні духовних цілей, ідеалів, безпосередньо спрямованих на розвиток його особистості, на духовне, моральне й інтелектуальне зростання.

З огляду на особливості навчальної ситуації, можливості учня розрізняють

адекватні (відповідні, релевантні) і неадекватні (невідповідні, нерелевантні) спонукання до навчальної діяльності. Адекватна спонука пов’язана з наявністю в учня інтересу до знань, умінь і навичок, а також до процесу їх набуття. Найадекватнішим мотивом навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Нерідко значущими є соціальні мотиви. Непоодинокі випадки, коли основною спонукою навчальної діяльності є мотиви-стимули.

3.           Пізнавальний інтерес у структурі мотивації

       Емоційним переживанням пізнавальної потреби, емоційно

забарвленим інтелектуальним ставленням суб’єкта пізнавальної діяльності до об’єкта пізнання, що виявляється в його розумовій активності, проникненні в суть пізнання, з метою орієнтування в ньому, є пізнавальний інтерес. Як психологічне явище він суб’єктивний, належить індивіду, присутність пізнавального інтересу виражає позицію цього індивіда, особисту симпатію до чогось, а відсутність – антипатію або байдужість. Пізнавальний мотив є адекватним внутрішнім мотивом, властивим процесу пізнавальної навчальної діяльності. Як і діяльність учня, що осягає закономірності світу, відкриває наукові істини, до ознайомлення дитини зі світом людей і речей спонукає пізнавальний інтерес.

Пізнавальні інтереси – група мотивів, пов’язана зі змістом і процесом

учіння, спрямована на опанування способом певної діяльності. За змістом, спрямованістю і масштабом пізнавальних мотивів розрізняють:

1. широкі пізнавальні мотиви, що полягають в орієнтації школярів на

оволодіння новими знаннями. Широкі пізнавальні мотиви можуть реалізовуватися як інтерес до нових цікавих фактів, явищ чи як інтерес до суттєвих їх властивостей, закономірностей, теоретичних принципів, ключових ідей тощо;

2. навчально-пізнавальні мотиви, спрямовані на засвоєння способів

оволодіння знаннями. На уроці вони проявляються у прагненні школяра до пошуку нових способів роботи, розв’язання завдань як повторне повернення до аналізу способу виконання завдання після одержання правильного результату; у запитаннях до вчителя, які стосуються змісту навчального предметів; інтересі при переході до нової дії, використання нового поняття, аналізі власних помилок; у самоконтролі під час роботи;

3. мотиви самоосвіти, що полягають у спрямованості школярів на

самостійне вдосконалювання способів засвоєння знань. Свідченням цього є звернення до вчителя, інших дорослих, ровесників із запитаннями про способи раціональної організації навчальної праці і прийоми самоосвіти, участь у їх обговоренні; самоосвіта школярів (читання додаткової літератури, відвідування гуртків, складання плану самоосвіти тощо);

4. соціальні мотиви у структурі мотивації, основою яких є особливості

буття індивіда в суспільстві. Це мотиви особистісного зростання, вдосконалення. Виявляються вони у потребі бути значущим, цікавим для однолітків і дорослих, поцінованим ним. З огляду на їх специфіку розрізняють:

- широкі соціальні мотиви ( прагнення здобути знання на основі

усвідомлення соціальної необхідності, обов’язку, відповідальності, щоб бути корисним суспільству, сім’ї, підготуватися до дорослого життя). Вони свідчать про розуміння школярем значущості навчання, готовність поступитися особистими інтересами заради суспільних;

- вузькі ( позиційні) соціальні мотиви ( прагнення зайняти певну

позицію, місце у особистісних стосунках, одержати їхнє схвалення, заслужити авторитет);

- мотиви соціального співробітництва, що полягають у бажанні

спілкуватися, взаємодіяти з іншими людьми, аналізувати способи, форми співробітництва і взаємин з учителем і однокласниками, удосконалювати їх;

- діловий мотив;

                За словами Б.Ф. Поршнєва, основа особистості полягає у функції вибору. Вибір припускає перевагу одного мотиву над усіма іншими. Але для цього повинні бути засади, і такими засадами є цінність, «бо цінність – єдина міра порівняння мотивів». Таким чином, вивчення мотивації навчальної діяльності може слугувати інструментом для виявлення змін, які відбуваються у відношенні до перспектив одержання якісної освіти.

4.           Сутність і розвиток навчальної мотивації

       Навчальна мотивація має свою структуру і характеризується спрямованістю, стійкістю, динамічністю. Структуру навчальної мотивації утворюють внутрішня (орієнтована на процес і результат) і зовнішня

( нагорода, уникнення) мотивації. Навчальну діяльність школярів спонукає комплекс мотивів, у якому можуть домінувати внутрішні мотиви, пов’язані з її змістом і виконанням, або широкі соціальні мотиви, пов’язані з потребою зайняти певну позицію у системі суспільних відносин. З віком потреби і мотиви та їх структура зазнають відповідних змін.

 Мотиви навчальної діяльності розрізняють за змістом і динамічними характеристиками. Основними динамічними параметрами мотивів є стійкість ( учень натхненно вчиться навіть всупереч несприятливим зовнішнім умовам, перешкодам, він не може не вчитися, його навчальна діяльність високопродуктивна у нормальних і в екстремальних умовах); модальність (емоційне забарвлення), яка може бути позитивною і негативною.

 Прояви мотивів виражаються також у їх силі, виразності, швидкості виникнення тощо. Про них свідчить час, який школяр затрачає на виконання завдань, кількість завдань, які він може виконати під впливом певного мотиву тощо.

 Домінування процесуальної та результативної мотивацій надає мотиваційній структурі особливої стійкості, будучи її своєрідним змістовим та «енергетичним» ядром.

 Мотивація навчальної діяльності виконує спонукальну, організуючу функції та смислотвірну, яка є провідною, оскільки надає навчальній діяльності особистісних сенсу і значущості, визначає характер прояву двох інших функцій.

 У процесі навчання тип навчальної мотивації учня змінюється. Спершу навчально-пізнавальний мотив починає діяти, потім стає домінуючим, самостійним і, нарешті, усвідомлюється. Передумовою               його становлення є організація, становлення навчальної діяльності. Дієвість мотивації сильніша, якщо вона спрямована на способи, а не на результати діяльності.

 Високий рівень розумового розвитку є найважливішою умовою реалізації наявної мотивації дитини, формування позитивної мотивації у навчальній діяльності. При цьому простежується залежність між високим рівнем розумового розвитку та позитивними мотиваційними тенденціями, і навпаки.

 Про навчальну мотивацію опосередковано свідчить рівень реальної успішності навчальної діяльності: показники шкільної успішності, відвідуваності, сформованість навчальної діяльності школярів.

 Учитель може використати такі методи вивчення мотивації:

• спостереження за поведінкою учнів під час уроку і в позаурочний

час, за навчальною, суспільно корисною, організаційною та іншими видами діяльності, характером спілкування школярів. Результати цих спостережень фіксуються в щоденниках учня, педагогічних характеристиках;

• використання спеціально підібраних (експериментальних

педагогічних ситуацій у природному перебігу навчального процесу (контрольна робота, завдання класного керівника на класній годині тощо);

• індивідуальна бесіда з учнем про мотиви, зміст, мету навчання;
• анкетування з метою з’ясування ставлення школярів до навчання.

Отже, мотивація – важлива складова психологічної структури

особистості. Мотиваційні чинники – це рушійна сила навчання, визначає його характер або окремі його риси. Мотивація до навчання – це рушійна сила освітнього процесу в школі. Бажання вчитись, здобувати знання залежить від багатьох обставин, але корисно враховувати той факт, що,  надаючи велике значення мотиву вибору, як стартової характеристики, необхідно бачити як ретроспективу (історію) цього вибору, так і його перспективу, тобто прогнозувати можливий розвиток.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ

          Для того щоб грамотно організувати  освітний процес учнів  й належним чином управляти ним, необхідно діагностувати навчальну мотивацію учнів за допомогою анкетування, інтерв’ю, бесід у результаті виявити  рівні мотивації і організувати роботу по належній мотивації до навчальної діяльності.

1.          Огляд  методик психологічного дослідження основних мотивів навчальної діяльності

            Досить розповсюдженими  є  методики, які виявляють мотиваційну спрямованість  особистості – на успіх і досягнення і уникнення невдач. Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації (за Н. Г. Лускановою) дозволяє виявити рівень мотивації в учнів школи І-ІІ ступенів.

Методика «Мотивація до успіху» Т. Елерса оцінює силу прагнення до досягнення цілі,  до успіху. Чим більше балів набере опитуваний, згідно до ключа опитувальника,  тим більш виражена в нього мотивація до успіху. Інша методика цього ж автора «Мотивація уникнення невдач»,  яка дає змогу оцінити рівень мотивації до уникнення невдач.

Загальна  методика «Мотивація успіху та боязкість невдачі» А.А. Реана спрямована на діагностику мотивації на успіх і на уникнення невдачі.

Методика «Імпульсивність» дозволяє визначити тенденції людини до прийняття рішень. Згідно до цієї методики ми можемо вияснити, чи досить обдумані рішення приймає людина чи прийняття рішень не достатньо вмотивовані і носять імпульсивний, необдуманий характер.

Рекомендую ряд методик, спрямованих на вивчення психологічних особливостей мотивації навчальної діяльності у різних вікових групах. Це  методика вивчення ставлення учня до навчальних предметів і до навчання (за Г.Н. Казанцевою),  опитувальник Т. Елерса  «Мотивація до успіху». В школі І-ІІ (4-5 класи) ступеня доцільним є проведення анкетування за Н.Г. Лускановою, в першому класі НУШ методика вивчення мотивації за М.Р. Гінзбургом в основу якої покладено принцип персоніфікації мотивів. Для учнів школи ІІ ступеня(8-9 класи)  рекомендую використати методику вивчення ставлення учня до навчальних предметів і до навчання за Г.Н. Казанцевою, здійснити алгоритм роботи за методикою «Направленість на оцінку або на отримання знань» (автори Е. Ільїн, Н. Кордюкова). В школі ІІІ ступеня(10-11 класи) найкраще використати опитувальник Т. Елерса та провести самооцінку мотиваційних станів школярів за О.С. Гребенюк.

Мета методик — виявити спрямованість і рівень розвитку внутрішньої мотивації навчальної діяльності учнів під час вивчення ними конкретних предметів.

Обробка результатів проводиться через підрахунок загальної суми балів відповідно до ключів методик.

На основі одержаних даних дається  інтерпретація виявлених якостей, при цьому звертається увага на ступінь їх вираження: низька мотивація до успіху, середній рівень мотивації, помірно високий рівень  мотивації та досить високий рівень мотивації до успіху.

Отже, для проведення дослідження по виявленню рівня мотивації до навчання є методи дослідження для кожного структурного підрозділу школи, які адаптовані до умов школи, а їх методики порівняно прості, компактні, інформативні, дають можливість залучити до експерименту потрібну кількість учнів, передбачає витрату незначної кількісті часу (10-15 хвилин). Методика дозволить комплексно підійти до питання вивчення мотивації та встановлення її виду, і як наслідок добрати найефективніші методи та форми роботи з окремими учнями та класом взагалі.

РОЗДІЛ 3

ДІНДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ У РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЯХ УЧНІВ

         Для того щоб грамотно організувати процес вивчення мотивації учнів початкової школи й управляти ним, необхідно діагностувати навчальну мотивацію учнів за допомогою анкетування, у результаті якого визначають рівні мотивації за високим, середнім, низьким діапазонами.

Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації (за Н. Г. Лускановою)

1. Чи подобається тобі в школі?

а)Не дуже;

б)подобається;

в)не подобається.

2. Зранку, коли ти прокидаєшся, то завжди охоче йдеш до школи чи часто хочеш залишитися вдома?

а)Частіше хочу залишитися вдома;

б)по-різному;

в)іду охоче.

3. Якби вчитель повідомив, що завтра до школи не обов’язково приходити всім учням, що за бажанням можна залишитися вдома, ти пішов би до школи чи залишився б удома?

а)Не знаю;

б)залишився б удома;

в)пішов би до школи.

4. Чи подобається тобі, коли у вас скасовують які-небудь уроки?

а)Не подобається;

б)по-різному;

в)подобається.

5. Чи хотів би ти, щоб не задавали домашніх завдань?

а)Хотів би;

б)не хотів би;

в) незнаю.

6. Чи хотів би ти, щоб у школі залишилися одні перерви?

а)Не знаю;

б)не хотів би;

в)хотів би.

7. Чи часто ти розповідаєш батькам про школу?

а)Часто;

б)іноді;

в)не розповідаю.

8. Чи хотів би ти мати менш суворого вчителя?

а)Напевно не знаю;

б)хотів би;

в)не хотів би.

9. Чи багато у тебе в класі друзів?

а)Мало;

б)багато;

в)немає друзів.

10. Чи подобаються тобі твої однокласники?

а)Подобаються;

б)не дуже;

в)не подобаються.

Ключ

Кількість балів за певний варіант відповіді на запитання анкети.

Підсумуйте кількість отриманих балів.

Вищий рівень. 25—30 балів — високий рівень шкільної мотивації.

Такі діти мають пізнавальний мотив, прагнуть найуспішніше виконувати вимоги, що висуває школа. Учні чітко дотримуються всіх указівок учителя, сумлінні й відповідальні, засмучуються через незадовільні оцінки. У малюнках на шкільну тематику вони зображують учителя біля дошки, процес уроку, навчальний матеріал та ін.

Достатній   рівень. 20—24 бали — гарна шкільна мотивація. Подібні показники має більшість учнів початкових класів, які успішно можуть упоратися з навчальною діяльністю. У малюнках на шкільну тематику вони також зображують навчальні ситуації, а відповідаючи на запитання, виявляють меншу залежність від суворих вимог і норм. Подібний рівень мотивації є середньою нормою.

Середній рівень. 15—19 балів — позитивне ставлення до школи, але школа цікавить таких дітей здебільшого позаурочною діяльністю.

Такі діти досить добре почуваються в школі, однак відвідують її переважно заради спілкування з друзями та вчителями. Їм подобається почуватися учнями, мати гарний портфель (рюкзак), ручки, зошити. Пізнавальні мотиви в таких дітей сформовані меншою мірою, тому навчальний процес їх цікавить недостатньо.

У малюнках на шкільну тематику такі учні зображують зазвичай не навчальні, а позаурочні ситуації.

Низький рівень. 10—14 балів — низька шкільна мотивація.

Ці діти відвідують школу неохоче, пропускають заняття. На уроках часто займаються сторонніми справами, граються, бешкетують. Зазнають серйозних труднощів у навчальній діяльності. Нестійко адаптуються до школи. У малюнках на шкільну тематику такі діти зображують ігрові сюжети, хоча побічно пов’язують їх зі школою.

Наднизький рівень. Менше ніж 10 балів — негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація. Такі діти зазнають серйозних труднощів у навчанні: вони не здатні впоратися з навчальною діяльністю, мають проблеми у спілкуванні з однокласниками, у взаєминах з учителем. Вони досить часто сприймають школу як вороже середовище, перебування в якому є для них нестерпним. Маленькі діти (5—6 років) часто плачуть, просяться додому. Також такі учні можуть поводитися агресивно, відмовлятися від виконання завдань, дотримання певних норм і правил. Часто такі школярі страждають на нервово-психічні порушення. Малюнки таких дітей зазвичай не відповідають запропонованій шкільній тематиці, а відбивають індивідуальні пристрасті дитини.

Методика вивчення мотивації в першокласників (за М. Р. Гінзбургом)

Для шестирічних дітей найхарактернішими є такі мотиви: навчально-пізнавальний мотив (заснований на пізнавальній потребі); широкі соціальні мотиви, підґрунтям яких є розуміння суспільної необхідності навчання; позиційний мотив (пов’язаний із прагненням посісти нове місце у взаєминах з оточуючими); зовнішні мотиви щодо самого навчання (наприклад, підпорядкування вимогам дорослих та ін.); ігровий мотив, неадекватно перенесений на нову навчальну сферу; мотив здобуття високої оцінки.

В основі методики — принцип персоніфікації мотивів. Дітям пропонують послухати невелику оповідь, у якій кожний із досліджуваних мотивів є особистою позицією одного з персонажів.

Методика індивідуальна.

Інструкція

Експериментатор.  Зараз я прочитаю тобі розповідь. Хлопчики (дівчатка) розмовляли про школу. Перший хлопчик (дівчинка) сказав (сказала): «Я піду до школи тому, що мене мама примушує. А якби не мама, я б до школи не ходив (не ходила)». (Учитель демонструє картинку, що характеризує зовнішній мотив.)

Другий хлопчик (дівчинка) запевнив (запевнила): «Я піду до школи тому, що мені подобається вчитися, готувати домашні завдання. Навіть якби школи не існувало, я б однаково вчився (вчилася)». (Демонструємо учням картинку, що характеризує навчальний мотив.)

Третій хлопчик (дівчинка) зауважив (зауважила): «Я хотів би (хотіла б) піти до школи тому, що там весело й багато школярів, з яким можна гратися». (Учитель демонструє картинку, що характеризує ігровий мотив.)

Четвертий хлопчик (дівчинка) повідомив (повідомила): «Я піду до школи тому, що я дорослий (доросла). У школі я почуватимуся таким (такою), а в садочку я почуваюся дитиною». (Демонструємо картинку, що характеризує позиційний мотив.) П’ятий хлопчик (дівчинка) сказав (сказала): «Я прагну піти до школи тому, що потрібно вчитися. Без навчання жодної справи не зробиш, а навчишся — можеш стати будь-ким, здійснити свою мрію». (Демонструємо картинку, що характеризуєсоціальний мотив.)

Шостий хлопчик (дівчинка) запевнив (запевнила): «Я прагну ходити до школи, щоб отримувати відмінні оцінки». (Демонструє мокартинку, що характеризує мотив оцінки.)

Після прочитання оповіді вчитель ставить дитині такі запитання:

• Хто з них правий? Чому?
• З ким із них ти хотів би вчитися? Чому?

Діти послідовно тричі обирають відповіді. Якщо їх зміст дитині недостатньо зрозумілий і прозорий, їй нагадують оповідь, знову показують відповідні картинки.

Обробляння результатів

Відповіді дитини (обрання дитиною конкретної картинки) експериментатор занотовує у таблицю й оцінює:

• зовнішній мотив — 0 балів;
• навчальний мотив — 5 балів;
• позиційний мотив — 3 бали;
• соціальний мотив — 4 бали;
• мотив оцінки — 2 бали;
• ігровий мотив — 1 бал.

Необхідно підрахувати, скільки балів отримано окремо за кожним мотивом. Контрольний вибір збільшує кількість балів відповідного вибору.

Мотивацію навчання, що домінує, діагностують за найбільшою кількістю балів. Водночас дитина може керуватися й іншими мотивами. Про несформованість мотивації свідчить відсутність переваг, тобто різне ставлення до навчання в різних ситуаціях.

Методика вивчення ставлення учня до навчальних предметів і до навчання (за г.Н. Казанцевою) для учнів 7-9 класів

Мета: визначити причини надання переваги тим чи іншим навчальним предметам та провідні мотиви навчання учня.

Обладнання: бланк методики, ручка.

Бланк дослідження

Прізвище та ім’я учня_____________________________________________

Вік_____________ Школа________________ Клас_____________________

Дата дослідження_________________________________________________

Інструкція: Я поставлю тобі кілька питань, на які прошу відповісти щиро.

I. Назви з усіх предметів, що вивчаються у школі, твої найбільш:

а) улюблені_________________________________________

б) обридливі_________________________________________

ІІ. Підкресли доводи, що характеризують твоє ставлення до предмету. Допиши характеристики, яких немає.

III. Чому ти взагалі вчишся? Підкресли відповідь, що найповніше відповідає цьому питанню. Допиши ту, якої немає.

1. Це мій обов’язок.

2. Хочу бути грамотним.

3. Хочу бути корисним громадянином.

4. Не хочу підводити свій клас.

5. Хочу бути розумним та ерудованим.

6. Хочу дістати повні та глибокі знання.

7. Хочу навчитися самостійно працювати.

8. Усі вчаться, і я теж.

9. Батьки змушують.

10. Подобається одержувати гарні оцінки.

11. Щоби похвалив учитель.

12. Щоби товариші зі мною дружили.

13. Для поширення розумового кругозору.

14. Класний керівник змушує.

15. Хочу вчитися.

Обробка результатів: якісно аналізуються відповіді досліджуваного: з’ясовуються причини вибору учнем предметів, що найбільше / найменше подобаються, відповідно визначається провідна мотивація вибору (чи відхилення) навчальних предметів; за результатами ІІ та ІІІ завдань методики визначається ієрархія мотивів навчання.

У ІІ завданні мотив № 4 можна віднести до професійних; мотиви № 3, 13 та 20 – до широких соціальних мотивів; №11, 14 та 15 – до вузькосоціальних; №№1, 10 ,12 17 – до пізнавальних; №№2, 5, 16 – до навчально-пізнавальних; №№6, 8, 9, 19 – до мотивів саморозвитку; №7 та 18 – до утилітарних.

У ІІІ завданні мотиви № 1, 3, 4 та 8 – до широких соціальних мотивів; №11, 12 – до вузькосоціальних; №№2, 5, 6 – до пізнавальних; №№7, 15 – до навчально-пізнавальних; №13– до мотивів саморозвитку; №10 – до мотивів досягнення; №7 та 15 – до утилітарних.

У висновках необхідно вказати обрані учнем предмети, проаналізувати причини їх вибору; розкрити специфіку ієрархії мотивів навчання досліджуваного учня, спираючись на класифікацію мотивів за змістом діяльності, та подати рекомендації по забезпеченню психологічних умов подальшого розвитку пізнавальної мотивації школяра.

Опитувальник Т.Елерса для дослідження мотивації до успіху

ІНСТРУКЦІЯ

«Перед вами ряд тверджень. Вам потрібно відповісти «так», якщо твердження відповідає вам і вашій поведінці, і «ні», - якщо не відповідає.»

1.              Якщо є вибір між двома варіантами, то його краще зробити відразу, ніж залишати вибір на пізніше
2.              Я легко нервую, якщо помічаю, що не можу виконати завдання на 100%
3.              Коли я працюю, це виглядає так, ніби я все ставлю на карту
4.              Коли виникає проблемна ситуація, частіше всього я приймаю рішення одним із останніх.
5.              Коли я не маю чим зайнятися уже другий день, то я втрачаю спокій
6.              В деякі дні мої успіхи нижчі за середні
7.              По відношенню до себе я більш строгий, ніж по відношенню  до інших
8.              Я більш доброзичливий, ніж інші
9.              Коли я відмовляюся від важкого завдання, то потім строго себе засуджую, оскільки знаю, що у цій справі я мав би успіх
10.         В процесі роботи я потребую невеликих переривів для відпочинку
11.           Наполегливість – не головна моя риса характеру
12.           Мої успіхи по роботі не завжди однакові
13.           Мені більше подобається інша робота, ніж та якою я займаюся
14.           Критика  стимулює мене більше, ніж похвала
15.           Я знаю, що мої однокласники вважають мене людиною справи
16.           Перепони роблять мої рішення більш рішучими
17.           У мене легко визвати честолюбство
18.           Коли я працюю без  натхнення – це зазвичай помітно
19.           При виконанні роботи, я зазвичай не розраховую на інших
20.         Інколи я відкладаю те, що повинний зробити зараз
21.         Потрібно покладатися лише на себе
22.         В житті мало речей більш важливих, ніж гроші
23.         Завжди, коли мені потрібно виконати важливе завдання, я ні про що інше не думаю
24.         Я менш честолюбивий , ніж інші

ОБРОБКА  РЕЗУЛЬТАТІВ

1.                 Підрахувати загальну суму балів відповідно до ключа методики.

КЛЮЧ

по 1 балу за відповіді «так» на запитання: 2,3,4,5,7,8,9,10,14,15,16,17,21,22,25,26,27,28,29,30,32,37,41; по 1 балу за відповіді «ні» на запитання: 6,13,18,20,24,31,36,38,39; відповіді не враховуються на запитання: 1,11,12,19,23,33,34,35,40.

2.                 На основі одержаних даних дати інтерпретацію виявлених якостей, при цьому звернути увагу на ступінь їх вираження.
   10.                      балів – низька мотивація до успіху.

11-16 балів – середній рівень мотивації.

    17-20 балів – помірно високий рівень мотивації.

  Більше 21 бала – досить високий рівень мотивації до успіху.

Загальна характеристика методики

Методика складається з 20 суджень і запропонованих варіантів відповіді. Відповіді у вигляді плюсів і мінусів занотовують або на спеціальному бланку, або на звичайному аркуші паперу навпроти порядкового номера судження. Обробляють результати відповідно до ключа. Методику можна використовувати, працюючи з усіма категоріями учнів, здатними до самоаналізу й самозвітування, починаючи приблизно з 12-річного віку.

           Зміст тесту-опитувальника

Інструкція: пропонуємо вам узяти участь у дослідженні, спрямованому на підвищення ефективності навчання. Прочитайте кожне висловлення та продемонструйте власне ставлення до досліджуваного предмета, проставивши навпроти номера висловлення свою відповідь, використовуючи для цього такі позначення: правильно (+ +); • мабуть, правильно (+); • мабуть, неправильно (–); • неправильно (– –). Пам’ятайте, що якість наших рекомендацій залежатиме від щирості й точності ваших відповідей. Дякуємо за участь в опитуванні!

 Запитання тесту-опитувальника

1. Вивчення цього предмета допоможе мені дізнатися багато важливого для себе, виявити свої здібності.

2. Досліджуваний предмет мене цікавить, і я хочу опанувати його якнайкраще.

3. У вивченні цього предмета мені вистачає тих знань, які я здобуваю на заняттях.

4. Навчальні завдання з цього предмета мені нецікаві, я їх виконую тому, що цього вимагає вчитель (викладач).

 5. Труднощі, що виникають під час вивчення цього предмета, роблять його для мене ще захопливішим та цікавішим.

6. Під час вивчення цього предмета крім підручників і рекомендованої літератури самостійно читаю додаткову літературу.

Розділ II. Діагностика мотиваційної сфери

7. Уважаю, що складні теоретичні питання з цього предмета можна було б не вивчати.

8. Якщо щось із цього предмета незрозуміло, намагаюся розібратися й дійти до суті.

9. На заняттях із цього предмета часто відчуваю, що зовсім не хочеться вчитися.

10. Активно працюю й виконую завдання тільки під контролем учителя (викладача).

11. Матеріал, досліджуваний із цього предмета, захопливо обговорюю у вільний час (на перерві, вдома) зі своїми однокласниками (друзями).

12. Намагаюся самостійно виконувати завдання з цього предмета, уникаючи підказок і допомоги.

13. За можливості намагаюся списати в товаришів або прошу когось виконати завдання замість мене.

14. Уважаю, що всі знання з цього предмета є цінними, тому за можливості потрібно знати з цього предмета якнайбільше.

15. Оцінка з цього предмета для мене є важливішою, аніж знання.

16. Якщо я погано підготовлений до уроку, то не засмучуюся й не переймаюся.

17. Мої інтереси та захоплення у вільний час пов’язані з цим предметом.

18. Цей предмет мені складно зрозуміти, тому доводиться примушувати себе виконувати навчальні завдання.

19. Якщо через хворобу або з інших причин я пропускаю уроки з цього предмета, то засмучуюся.

20. За можливості я виключив би цей предмет із розкладу (навчального плану).

Обробляння результатів Показники опитувальника підраховують відповідно до ключа, де «так» означає позитивні відповіді (правильно; мабуть, правильно), а «ні» — негативні (мабуть, неправильно; неправильно). Ключ Так 1, 2, 5, 6, 8, 11, 12, 14, 17, 19

Ні 3, 4, 7, 9, 10, 13, 15, 16, 18, 20

 За кожний збіг із ключем нараховують 1 бал. Чим вищим є сумарний бал, тим вище показник внутрішньої мотивації вивчення предмета. За низьких сумарних балів домінує зовнішня мотивація вивчення предмета. Аналізування результатів

Отриманий після обробляння відповідей результат розшифровують у такий спосіб: • 0—10 балів — зовнішня мотивація;

 11—20 балів — внутрішня мотивація. Для визначення рівня внутрішньої мотивації також можна використати такі нормативні межі:

0—5 балів — низький рівень внутрішньої мотивації;

6—14 балів — середній рівень внутрішньої мотивації;

15—20 балів — високий рівень внутрішньої мотивації. Упровадження Запропоновану методику можна використовувати для: • з’ясування причин неуспішності учнів; • виявлення категорій учнів залежно від спрямованості мотивації вивчення предмета (з домінуванням зовнішньої мотивації, з домінуванням внутрішньої мотивації й середнього типу); • забезпечення психологічного супроводу учнів у процесі навчання; • дослідження ефективності викладання навчальних дисциплін і пошуку резервів вдосконалення цього викладання. Результати дослідження можна розглядати як показник: • ефективності (якості) застосовуваної вчителем методики (технології) навчання (порівняння результатів дослідження мотивації в контрольних і експериментальних класах); • здатності вчителя активізувати мотиваційну сферу учнів (що можна враховувати під час проведення атестації, конкурсів педагогічної майстерності); • підвищення ефективності педагогічної діяльності й удосконалення педагогічної майстерності.

Самооцінювання мотиваційних станів школяра (за О. С. Гребенюк)

Дана  методика дозволить вчителю вірно обрати темп уроку, скласти циклограму його проведення, виявити найефективніші етапи і часові межи.

Інструкція На горизонтальних лініях відбиті п’ятихвилинні інтервали уроку. Кожна лінія характеризує твій стан. Наприклад, на першій лінії ти повинен зазначити, скільки часу витрачаєш на те, щоб включитися в хід уроку. Для цього на відповідній лінії обведи кількість хвилин, які ти зазвичай витрачаєш 

1. Витрати часу на включення в хід уроку 

       0        5        10       15      20      25         30           35           40          45                   час

3. Скільки часу ти зацікавлено навчаєшся на уроці?

       0        5        10       15      20      25         30           35           40          45                 час

3. Скільки часу на уроці ти є неуважним?

       0            5        10       15      20      25         30           35           40          45               час

4. Скільки часу на уроці ти навчаєшся без бажання?

       0        5        10       15      20      25         30           35           40          45    час

5. Скільки часу на уроці ти навчаєшся із захопленням?

0.        5           10       15      20      25         30           35           40          45    час

6. Скільки часу на уроці ти відчуваєш біль?

       0        5        10       15      20      25         30           35           40          45    час

Обробляння результатів За всіма шкалами підраховують часові витрати учнів на запропоновані ситуації. Потім складають графічний профіль похвилинної ефективності уроку.

Методика «Незавершені речення» (за Ж. Нюттеном та О. Б. Орловим)

Ця методика розрахована на будь-які вікові категорії школярів. Завершіть наведені далі речення.

1. Як на мене, гарний учень — це той, хто…

2. На мою думку, поганий учень — це той, хто…

3. Найбільше мені подобається, коли вчитель…

4. Найбільше я не люблю, коли вчитель…

5. Школа подобається мені завдяки тому, що…

6. Я не люблю школу через те, що…

7. Мені радісно, коли в школі…

8. Я боюся, коли в школі…

9. Я не хотів би, щоб у школі…

10. Коли я був маленьким, уважав, що в школі…

11. Якщо я неуважний на уроці, то…

12. Коли я не розумію щось на уроці, то…

13. Якщо я чогось не розумію під час виконання домашнього завдання, то… 14. Я завжди можу перевірити, чи правильно…

15. Я ніколи не можу визначити, чи правильно…

16. Якщо мені щось потрібно запам’ятати, то…

17. Мені завжди цікаво, коли на уроці…

18. Мені завжди не цікаво, коли на уроках…

19. Я хотів би, щоб у школі завжди…

 Обробивши отримані відповіді, можна зробити висновки щодо пріоритетів, прагнень і мотивів навчальної діяльності учнів.

Алгоритм роботи за методикою

«Направленість на оцінку або на отримання знань»

(автори Е.Ільїн, Н. Курдюкова)

1.  ПЛАНУВАННЯ  

Мета: методика орієнтована на вивчення мотивації навчальної діяльності учнів, а також вивчення мотивів навчально-трудової діяльності.

Контингент, вікові категорії: учні початкової та середньої школи, починаючи з 5 класу.

Методика використовується для групових та індивідуальних досліджень.

Строки та терміни проведення: І півріччя, наприклад, листопад місяць.

2.         ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріали та обладнання: ручки або олівці, текст методики, індивідуальні бланки.

БЛАНК ВІДПОВІДЕЙ ДО МЕТОДИКИ Е. ІЛЬЇНА ТА Н. КУРДЮКОВОЇ

Прізвище, ім'я_______________

Дата_______ Клас__

 Інструктаж: підпишіть, будь ласка, бланк. Зараз вам буде  запропоновано декілька запи­тань, що стосуються вашого навчання у школі. Будьте уважними, відповідайте якомога щиро, довго не замислюйтесь. Букву вибраного варіанту відповіді («а» чи «б») закреслюйте.

Процедура тестування: коли індивідуальні бланки роздані та підписані, можна почина­ти тестування. Текст методики може бути пред'явлений на слух.

Текст методики

1.  Одержавши погану оцінку, ти приходиш додому і:

а)відразу сідаєш за уроки, повторюючи те, що погано вивчив;

б)розважаєшся, відпочиваєш або займаєшся домашніми справами, думаючи, що урок цього предмета буде ще через день.

2. Після одержання високої оцінки ти:

а) продовжуєш старанно готуватися до наступного уроку;

б) ретельно не готуєшся, тому що знаєш, що однаково не запитають.

3. Чи буває так, що ти незадоволений своєю відповіддю, а не оцінкою?

а) Так;

б) ні.

4.Що для тебе означає навчання?

а)пізнання нового;

б)складні заняття.

5. Чи залежать твої оцінки від старанності підготовки до уроку?

а) Так;

б) ні.

6. Чи аналізуєш ти після одержання поганої оцінки, що ти зробив неправильно?

а) Так;

б) ні.

7. Чи залежить твоє бажання робити домашні завдання від того, чи ставлять за це
оцінки?

а) Так;

б) ні.

8. Легко тобі почати вчитися після канікул?

а) Так;

б) ні.

9. Чи жалкуєш ти іноді, що не буває уроку через хворобу вчителя?

а) Так;

б) ні.

10. Коли ти перейшов у наступний клас і одержав нові підручники, чи цікавить тебе те, щов них?

а) Так;

б) ні.

11. Що, по-твоєму, краще?

а) Учитися;

б) хворіти.

12. Що для тебе важливіше?

а) Оцінки;

б) знання.

13. Чи пам'ятаєш ти, коли вперше одержав двійку?

а) Так;

б) ні.

14. Чи хвилює тебе, якщо твої оцінки гірше, ніж в інших учнів класу?

а) Так;

б) ні.

15.  Буває так, що перед контрольною твоє серце починає сильно калатати?

а)Так;

б)ні.

16. Ти червонієш, коли вголос називають твою погану оцінку?

а)Так;

б)ні.

17.Якщо наприкінці тижня ти одержав погану оцінку, у тебе на вихідних поганий на­стрій?

а)Так;

б)ні.

18.Якщо тебе довго не викликають, тебе це турбує?

а)Так;

б)ні.

19.Чи хвилює тебе реакція ровесників на отриману тобою оцінку?

а)Так;

б)ні.

20.Після отриманої гарної оцінки чи пишаєшся ти собою

а)Так;

б)ні.

21.Чи тривожить тебе очікування опитування?

а)Так

б)ні.

22.Було б тобі цікаво вчитися, якби оцінок взагалі не ставили?

а)Так.

б)ні.

23.Чи захочеш ти, щоб тебе запитали, якщо будеш знати, що оцінку за відповідь не постав­лять?

а)Так.

б)ні.

24.Після одержання оцінки на уроці чи продовжуєш ти активно працювати?

а)Так.б)ні.

3. ОБРОБКА ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Розкладіть бланки за алфавітом, підготуйте список класу, червону пасту, кольорові олів­ці, бланк протоколу та аналітичної довідки, калькулятор, ключ до методики.

Ключ

Мотивація на одержання знань: відповіді А на запитання 1—6, 8—11,13, 22—24.

Відповіді Б на запитання 7, 12, 14—21.

Мотивація на одержання оцінки: не співпадаючі із ключем відповіді.

 Для обробки індивідуальних бланків можна використати «матрицю» для перевірки, яку легко виготовити самостійно. Для цього візьміть стандартний бланк відповідей і виріжте лезом співпадаючі з ключем відповіді. Він матиме такий вигляд:

 БЛАНК-СТАНДАРТ

 Коли ви накладатимете матрицю на індивідуальні бланки, у «віконцях» побачите кількість правильних відповідей (вони будуть закреслені). Тоді ви легко та швидко підра­хуєте кількість одержаних дитиною балів — це й буде вираження мотивації на одержан­ня знань.

Критерії оцінки вираження мотивації

 0—6 — низький рівень;

7—16 — середній рівень; 

17.  більше — високий рівень.

4, 5, 6. ФІКСАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА АНАЛІТИЧНА РОБОТА

Заповніть паспортну частину бланка аналітичної довідки. У протокол впишіть прізвища дітей за списком класу, вкажіть стать та кількісні показники мотивації на отримання знань. Зазначте у наступній графі рівень (можна використовувати колір для наочності: низький рі­вень — синій, середній — жовтий, високий рівень помітьте червоним).

Порахуйте середнє арифметичне, в тому числі для хлопчиків та дівчаток класу.

В аналітичній частині довідки зазначте ці показники, а також відсоток дітей з високою, середньою та низькою мотивацією на отримання знань. В останніх переважає інша мотива­ція, вони не налаштовані на отримання глибоких знань, а вчаться насамперед заради отри­мання високої оцінки.

7.ПЛАНУВАННЯ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНОЇ РОБОТИ

Діти, у яких переважає мотивація на отримання оцінки, швидше за все відмінники і в корекційній роботі, як правило, потреби не мають. Доцільна роз'яснювальна бесіда.

8.КОНСУЛЬТАТИВНА РОБОТА

Індивідуальна та групова консультація з дітьми, батьками (на батьківських зборах). Даніза аналітичною довідкою доводяться до відома педагогів (педрада, педконсиліум, консуль­тація та ін.), можуть бути використані для проведення моніторингу мотиваційних тенден­цій школярів.

Для дослідження мотиваційно-вольової сфери дітей молодшого шкільного віку викори­стовуються різноманітні методики вивчення співпідкорення та боротьби мотивів, методикаА. В. Запорожця, вивчення довільності поведінки, методика «Укладання візерунка за зраз­ком», методики Б. Ф. Ельконіна, А. Карстен, кубики Кооса. Проводяться різноманітні мето­дики виявлення домінуючих мотивів, рівня намагань, ціннісних орієнтацій (ЦОЛ).

У середній школі використовуються методики вивчення мотивації навчання та пізна­вальної активності Ю. Гільбуха під ред. Б. К. Пашнева, які будуть докладно розглянуті у роз­ділі «Комплексні психодіагностичні дослідження».

Для учнів середньої та старшої школи — тести на виявлення локусу контролю (УСК,ЛСК), методика «Оцінка потреби у схваленні» Д. КраунаіД. Марлоу, тест гумористичних фраз(ТЮФ), вимірювання мотивації аффіліації, досягнень (наприклад, ТАТ), мотивації прагнен­ня успіху та уникання невдач, методика «Конструктивність мотивації» (КМ) О. П. Єлисєєва; методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокічата ін.

5.  
6. Висновки:
7. Вище за норму_____ %, норма____ %, нижче за норму___ %.
8. Середній бал____ (____ рівень мотивації на отримання знань), в тому числі серед
9. хлопчиків___________________ , серед дівчаток____________________
10. Класному керівникові класу___________________ рекомендую:
11. 1) Систематично вивчайте і враховуйте індивідуальні інтереси і потреби учнів. Актуалізуйте ті потреби й інтереси, які відповідають стимулам, що наявні у розпорядженні педагога.
12. 2)      Варіюйте характер педагогічних оцінок з метою уникнення звикання до них дітей.

3)      Пам'ятайте, що підвищення мотивації навчальної діяльності учня забезпечується оцінкою вчителя. Головна функція оцінки — стимулююча, яка сприяє формуванню пози­тивної навчальної мотива