Мотиваційний лист учасника конкурсу-захисту учнівських робіт членів МАН

Мотиваційний лист

     Шановні Члени журі,

тема мого дослідницького проєкту: «Хімічний метод захисту металів». Давні люди, освоївши процес виробництва заліза, впустили в світ і процеси корозії. Наше сьогодення значно відрізняється від побуту Київської Русі та разом з тим людство використовує сплави заліза, як і тоді. Археологи, знаходячи залишки зброї, бачать її у жалюгідному стані. Все тому, що над металом «попрацювала» корозія. Разом із новітніми технологіями, що полегшують наше життя, почалося розростання галузей, які використовують сплави заліза. І роботи для корозії додається. Особисто мені довелося спостерігати подібне на власні очі. Ржаві гайкові ключі, заступи, сапи, автомобілі… А кілька років тому тату довелося переварювати кузов авто, в якому з’явилися величезні дирки. Коли я обирав тему для написання проєкту, мій погляд натрапив на нашу стару сімейну фотографію, де ми були біля новенької автівки. В цей момент я зрозумів про що буду писати і що досліджуватиму – «хворобу» заліза – корозію та доступні хімічні засоби боротьби з нею.

      Хімією, загалом, я захопився ще в сьомому  класі. Любов до неї мені прищепив мій вчитель  хімії – Маховський Микола Володимирович. Вже тоді я отримав свій перший набір юного хіміка в подарунок від батьків, а у восьмому класі – проводив хімічні експерименти із всіма відомими і доступними мені речовинами. Нам потрібно зрозуміти, що хімія – не просто наука, хімія – це ми, це наше життя, це наше майбутнє і сьогодення. Її знання, накопичені сотнями вчених, врятували мільйони людських життів та рятуватимуть і надалі у вигляді натуральних та синтетичних ліків. Хімічні реакції, які лежать в основі всього, що є на нашій планеті, мене цікавили ще з дитячого віку. Коли інші діти обожнювали веселі малюнки та різнокольорові мультфільми, я із цікавістю дивився, як горить вогнище і розмірковував: чому на початку було гілля, а після  - попіл?

      Людина вважає себе вершиною еволюції, із задоволенням використовує все, що дає природа, перетворюючи навіть метали на тони сміття, засмічуючи земну біосферу, що суперечить головному природному інстинкту самозбереження. Звичайно, ми намагаємося це компенсувати, наш високий рівень інтелекту, порівняно з тваринами, дозволяє нам  виробляти такі сплави, які не піддаються корозії. Але ж то дуже дорого, і тому сотні тисяч тон звичайної сталі виливаються з мартенівських печей. Далі все це штампується, кується, виливається у різні вироби. Одні з ни прослужать рік, інші — десяток років, деякі дотягнуть до півстоліття. Все залежить від агресивності середовища. А ще від того, чи потурбувався виробник про захист заліза. В кращому випадку інструмент чи деталь пофарбують. Але від механічної дії фарба дуже швидко облазить, оголюючи залізо, відкриваючи шлях кисню та волозі. І тоді — привіт, корозіє!  

    У своїй роботі я намагаюсь донести, що вік виробів із сплавів заліза можна значно продовжити, зберігаючи при цьому значні кошти сімейного бюджету. Поглиблене дослідження хімічних процесів, що відбуваються із залізними виробами,  можуть виявитися «ліками» від корозії. Я намагаюся  довести це на прикладі звичайного цвяха. Можливо, колись один з українських, або іноземних вчених побачить мій проєкт, збере власну команду науковців і таки знайде безпечний засіб вбереження заліза та його сплавів від корозії, який не тільки дасть змогу і надалі користуватися вичерпним ресурсом нашої планети, а і дасть можливість вберегти біосферу від величезної кількості викидів токсичних продуктів при виплавленні сталі.

     Вже зараз я чітко усвідомлюю, що стану дослідником - науковцем, обов’язково зроблю свій внесок у розвиток хімії, а особливо в металургію. Я справді сподіваюсь, що мій проєкт надихне таких же молодих, із жагою в серці дослідників, які зацікавляться цією темою і зможуть відійти від встановлених стандартів боротьби з корозією металів, розвиваючи альтернативний напрямок пошуку безпечних засобів.

                                                            З повагою                                    Олексій Толстов

03.01.2024 р.