МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ

МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ

Дитина пізнає світ за допомогою мовленнєвої діяльності з дорослими. Мова батька і матері, всіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Оволодіння рідною мовою тісно пов’язане з розвитком мислення дитини, з пізнанням навколишнього світу. Корекція мовленнєвих порушень, зокрема активізація мовленнєвого розвитку є необхідною умовою для розвитку комунікативних умінь дітей.

О. Р. Лурія визначав слово як основний елемент мови. Слово позначає речі, слово виділяє ознаки, дії, відношення. Слово об’єднує об’єкти у відомі системи, інакше кажучи кодує наш досвід. Слово – це особлива форма віддзеркалення дійсності.

 Мовленнєвий розвиток дитини – це складова і показник загального психічного розвитку. Розвиток мовлення дітей має велику соціальну значимість. Фізіологічно виділяють 4 етапи становлення мовлення у дитини:

   Перший  етап (від народження до 6-ти місячного віку)  - на цьому етапі відбувається підготовка дитини до вербального мовлення, перші голосові реакції з'являються з моменту народження- це крик та плач. Активно розвивається дихальна система та голосовий та артикуляційний відділ мовленнєвого апарату. В три-чотири місяці з'являється лепет.

Другий етап становлення вербального мовлення розпочинається у віці від шести місяців до трьох років. Протягом цього етапу відбувається перше свідоме утворення звуків та становлення активної вербалізації. Починаючи з шести місяців дитина може імітувати деякі окремі звуки та склади. Від одного року до трьох відбувається становлення активного мовлення та перехід слів із пасивного словникового запасу в активних - цей віковий період характеризується розумінням мовлення дорослих, проте розуміння набагато вище деяких вербальних можливостей дитини.  Тому у цей час дитина може розуміти звернену мову проте не якісно відображати свою відповідь.  Перші слова дитини загального характеру. У два-три роки словниковий запас активно накопичується тому на третьому році життя починає формуватися граматичне усвідомлення вербального мовлення дитини.

Третій етап характерний для дошкільників та починається у віці від трьох до семи років. На даному етапі відбувається найбільше накопичення словникового запасу,  активне розуміння та розвиток граматичної побудови вербального мовлення. У дитини з'являються навички слухового контролю над мовлення у більшості дітей відмічаються деякі дефекти мовлення, на кшталт проблем з вимовою звуку «р». У чотири роки дитина користуються простими реченнями, а у віці 5 років з'являються ускладнені граматичні обороти. На момент вступу до школи у малюка повинна бути сформоване правильне фонематичне сприймання, чітке розуміння та диференціація всіх звуків.

Четвертий етап становлення мовлення характеризується накопиченням словникового запасу. Він варіюється у рамках шкільної програми. Цей період триває від 6 до 17 років. На цьому етапі діти засвоюють мовлення, як граматичну одиницю. Головний критерій мовленнєвого розвитку дитини - вміння створювати граматичні та лексичні зв'язки, робити перекази, аналізувати звуки та склади.  Важливе значення має не тільки об'єм словникового запасу а його якість та вміння користуватися ним, тому дитина старшого дошкільного та шкільного віку повинна добре володіти навичками словотворення та словозміни.

Своєчасне і повноцінне оволодіння мовленням є першою важливою умовою становлення у дитини здорової психіки і подальшого її правильного розвитку. Від рівня розвитку мовлення дитини залежить успішність забезпечення цілей її комунікації з іншими учасниками взаємодії.

А. Богуш  у своїй статті «Мовленнєвий портрет п‘ятирічної дитини» дає вичерпну відповідь на те, яким має бути рівень мовленнєвого розвитку 5-річної дитини, характеризує нормативні вимоги мовлення: звукову культуру мовлення, лексичний розвиток, семантичний, морфологічний, синтаксичний, формування граматичної будови мовлення. Також автор конкретизує, що означає «мовленнєва особистість дитини» – це дитина, у якої «сформована фонетична, лексична, граматична, розмовно-діалогічна та комунікативна компетентність, яка вміє адекватно й доречно спілкуватися рідною мовою в різних життєвих ситуаціях: розповідати, пояснювати, розмірковувати, оцінювати, користуватися при цьому як мовними, так і позамовними, інтонаційними засобами виразності, етикетними формами спілкування, стежить за власним мовленням та мовленням інших, здатна творчо реалізуватися засобами мовлення.».

  На сьогодні,  відсоток дітей з тяжкими порушеннями мовлення значно зростає. Найчастіше зустрічаються діти з відсутністю мовлення – немовленнєві діти.  Причини відсутності мовлення у можуть бути різними. Серед них найбільш поширенішими є такі: інтелектуальні, психо-емоційні, сенсорні, виховальні, мовленнєві. 

  Для немовленнєвих дітей дошкільного віку мають значення наступні показники комунікативної активності: швидкість встановлення контактів у спілкуванні, швидкість реакції на дії партнерів, прагнення до постійності у спілкуванні; відсутність ізольованості; широта кола спілкування; відсутність втоми від тривалого перебування у колі незнайомих людей, легкість переходу від одних дітей до інших в іграх; відсутність постійної вибірковості у партнерстві; товариськість у новій обстановці, емоційна розкутість; варіативність у способах спілкування з однолітками. Відповідно, порушення комунікативної функції мовлення у немовленнєвих дітей виражається у  зниженній потребі в спілкуванні, аж до вираженого негативізму, у вигляді недостатньої сформованості діалогічної форми мовлення  і відсутності коментування при здійсненні ігрової діяльності, а також у проявах особливостей поведінки та невміння орієнтуватися в ситуаціях спілкування.

Пропонуємо ознайомитися з симптомами мовленнєвого оцінювання, які допоможуть на ранніх етапах виявити відставання у мовленнєвому розвитку дитини та своєчасно розпочати корекційну роботу:

- Від народження – 6 місяців - жодної реакції на звуки, голоси середовища.

- 3-4 місяці - відсутність агукання чи втішливих звуків, лише плач.

- 1 рік - жодної реакції на звуки, розмови людей. Відсутність лепетання чи припинення лепетання.

- 2 роки - відсутність розуміння, коли до дитини звертаються. Менше ніж 10-20 слів.

- 2,5 роки - відсутність фраз з двох чи більше слів. Дуже обмежений словниковий запас. Не починає відповідати на прості запитання, мовлення повністю незрозуміле.

- 3 роки - відсутність коротких речень. Не бере участі у простій бесіді., мовлення значною мірою незрозуміле.

- 4 роки - труднощі при вивченні нових понять. Утруднення у поясненні подій. Відсутність закінчених речень. Труднощі при виконанні складних наказів. Все ще наслідкове мовлення, мовлення незрозуміле.

Необхідно відстежувати етапи становлення мовленнєвих навичок і своєчасно звертатись до спеціалістів за допомогою, якщо помітили відхилення. Грамотно організована рання корекція здатна попередити появу вторинних відхилень в розвитку.

Слід пам’ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги. Спеціалісти з розвитку мовлення рекомендують застосовувати наступні поради для розвитку мовлення дитини:

1. Розмовляйте з дитиною. Якнайбільше говоріть із нею на загальні теми. Наприклад, ви можете почати розмову з абстрактних фраз: «Ми йдемо гуляти в парк. Бачиш, як літають птахи? Відчуваєш, як пахнуть квіти?»

2. Читайте дитині книги. Починати читати дитині книжки ніколи не буває рано. Почніть із книг для найменших, потім, коли дитина трохи підросте, переходьте до казок і коротких дитячих розповідей.

3. Якомога менше вмикайте дитині телевізор і комп'ютер. Не привчайте дитину до електронних пристроїв змалечку. Щоб розвинути навички мовлення, дитині необхідно взаємодіяти з людьми, чути живе мовлення.

5. Показуйте позитивний приклад. Розмовляючи з дитиною, станьте навпроти неї. Говоріть повільно й чітко. Якщо дитина говорить якесь слово неправильно, не сваріть її, а виправте, промовляючи його правильно. Знаючи, як правильно вимовляється те чи інше слово, дитина буде вчитися правильної вимови.

6. Пам'ятайте, що у вас із дитиною різні рівні розвитку мовлення. Не використовуйте слова чи фрази, які дитина не зможе зрозуміти. Якщо ви все ж сказали незрозуміле для дитини слово, поясніть його значення.

7. Підлаштуйтесь під дитину. Якщо вона сама починає розмову, дозвольте їй говорити й пояснювати. Підтримуйте дитину в таких ситуаціях: навіть просте поплескування по плечу додасть їй упевненості в собі.

8. Говоріть і повторюйте. Якщо дитина правильно вимовляє слово, повторіть його декілька разів у різних реченнях, щоб вона краще зрозуміла його значення.

9. Вивчайте нові слова за допомогою книг із картинками. Придбайте декілька книг із ілюстраціями, допоможіть дитині вивчити нові прості слова (наприклад, «м'яч», «дерево» тощо). Далі покажіть картинку, яка відповідає цьому слову, і обговоріть її з дитиною.

11. Ставте дитині запитання. Робіть усе можливе, щоб дитина розвивала мовленнєві навички. Якщо ви гуляєте в парку, знайдіть щось цікаве для дитини. Ставте їй запитання, запропонуйте розповісти вам про те, що вона бачить.

 Отже, і в нормі, і в патології, розвиток дитячого мовлення являє собою складний і різноманітний процес. Оволодіння мовленням в рамках норми  є першою важливою умовою становлення у дитини повноцінної психіки і подальшого її правильного розвитку. Раннє виявлення та корекція порушень в розвитку мовлення дитини дозволяє не тільки скорегувати вже наявні відхилення, але й попередити появу інших, досягти більш вищого розвитку дитини. Тому, своєчасно і правильно розпочата корекційна робота – важлива умова успішного подолання складних мовленнєвих вад дитини. Позитивні зміни залежать від вкладених  зусиль, терпіння та бажання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева М.М. Методика развития речи и обученияродномуязыкудошкольников / М.М.Алексеева, В.И. Яшина. -Учеб. пособие для студ. высш. и сред, пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия». 1997.C. 24-30.
2. Богуш А.М. Мовленнєвий портрет п‘ятирічної дитини / Алла Богуш // Дошкільне виховання, 2013. №7. – С. 6 – 10.
3. Волошина О. В. Основи корекційної педагогіки / О. В. Волошина. – Вінниця : ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2012. – 168 с
4. Завязун Т. В.  Розвиток мовлення дошкільників як проблема сучасної вікової психології .
5. Реуцкая, О.А. « Развитие речи у плохо говорящих детей» - 2013.