Вклад вчителя-логопеда у формування рис майбутнього громадянина нашої Держави

Вклад вчителя-логопеда у формування рис майбутнього громадянина нашої Держави

(з досвіду роботи)

Кожен народ продовжує себе в своїх дітях через систему виховання.

Найважливішим завданням українського суспільства було і є виховання покоління гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно державних інтересів.

В Законі України «Про загальну середню освіту» особлива увага приділяється вихованню громадянина – патріота своєї країни, який свідомо ставиться до своїх обов’язків, готовий до подальшого навчання та трудової діяльності.

Педагоги дійшли думки, що успіх виховання визначається розвитком емоційно-чуттєвої сфери. Це здатність сприймати красу – великий дар природи, бо людина навчається глибше і витонченіше відчути прекрасне й активніше створювати його в будь-якій галузі: спочатку ми вчимо відчувати красу природи, потім красу мистецтва і, нарешті, підводимо учнів до розуміння вищої краси: краси людини, її праці, вчинків і життя. Саме така модель сприяє виробленню духовних, моральних цінностей людини, розкриває її ставлення як громадянина та патріота.

Серед основних завдань виховної діяльності сучасної школи, визначених Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття), зазначено формування національної свідомості, забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до культури та історії свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших національностей.

Матеріальна і духовна культура нації – це та сфера, яка безпосередньо пов’язана з вихованням дітей. Вона проявляється у колискових та ігрових піснях, іграшках, праці, традиційних сімейних святах і багатьох інших елементах народного життя.

Першим засобом національного виховання молодших школярів є рідна мова. Українська мова є однією з найдавніших і розвинутіших мов світу. Вона має багатовікову історію свого розвитку, тому скарбниця її виражальних засобів, пізнавально-навчальних прийомів практично невичерпна. Для формування національного світогляду дитини важливе значення мають ідейно-моральні цінності родоводу, що являє собою природний шлях розвитку кожної особистості, формування її гуманістичної суті, національної свідомості і повноцінності. В умовах вивчення свого роду, продовження його справ, реалізації мрій і надій, тобто в процесі родовідного виховання виникають психологічний комфорт, зв’язок із своїм генетичним корінням.

З національним вихованням молодших школярів тісно пов’язана національна символіка, яка виникла та усталювалась протягом століть і стосується істотних сторін, доленосних подій у житті української нації, держави, духовності. Символіка містить у собі важливий філософський, політичний, ідейно-моральний та естетичний зміст.

Успішно використовується в цілях національного виховання школярів народний календар. Це система історично обумовлених дат, подій, свят, традицій, звичаїв, обрядів, які в певній послідовності відзначаються народом протягом року.

Кожен член педагогічного колективу повинен приймати участь у вихованні моральних та духовних цінностей майбутніх поколінь. Вчитель-логопед не повинен стояти осторонь цієї роботи Кожного дня на протязі тижня під час логопедичних занять вивчається лексична тема, під час якої вчитель-логопед дає дітям нові знання з даної теми, поглиблює їх, закріплює та поширює вже відоме. Серед лексичних тем присутні теми, в яких вже в самих назвах прослідковується виховання громадянської свідомості. Це наприклад: «Пори року», «Народні свята та обряди», «Сім’я, родина. Мамине свято», «Україна. Рідний край», , «Моя вулиця. Місто», «Професії», «Від зернини до хлібини». Вивчення лексичної теми супроводжую розповіддю з даного питання, звертається особлива увага на звучання чистої української мови, читаються вірші, прислів’я, приказки, читаються маленькі за об’ємом оповідання, загадуються загадки, демонструються ілюстрації та відео-ролики. А також використовую дидактичні та словесні ігри відповідно до теми. Все почуте на занятті обговорюється. Учні мають змогу висловити свої думки, мрії, бажання. Обов’язково використовую народний календар (система дат) про що говорилося вже раніше.

А ще під час логопедичних занять ми з дітьми складаємо невеличкі віршики, римуючи слова. Картинки-слова викладаються на парту. Кожен учень має змогу обрати собі картки відповідно до того, про що, або кого він буде складати віршик. Наприклад: танок – вінок, хатинка – хустинка. Ось якого віршика склала одна з учениць логопункту: «Гарні дівчата танцюють народний танок, одягнувши на голову український вінок». Або віршик іншої учениці: «Стоїть край села чиста, розмальована хатинка, а на голові у бабусі вишита хустинка».

За допомогою цих здавалося б простих видів роботи і формується громадянська свідомість учнів, любов до природи та прекрасного, повага до свого народу. Формується модель поведінки справжньої людини у її відношенні до рідного краю, Держави, природи, праці, суспільного майна та суспільних явищ.

Таким чином, початкова школа виховує майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Спонукати учнів до знань, надати соціальну підготовку та сприяти моральному та емоційному розвитку, формуванню рис громадянина, належить саме вчителю, захиснику національних і державних інтересів.