"Моя країна - Україна"

                         Формування громадянської компетентності

                 через знання історії та культури рідного краю

                                         Урок позакласного читання

                                          (урок – дослідження)

                               (вчитель Никитенко Л.Г. КЗО «СЗШ№128»)

 

                   Проект на тему:

                                           "Моя країна - Україна"

 

 Мета:

• сприяти моральному збагаченню учнів, спонукати їх до роздумів, зміцнювати   віру в людину, поглиблювати розуміння справжніх цінностей та вимогливість;
• розширити знання учнів про національні та народні символи України;

• впливати на виховання любові, поваги до свого народу, своєї родини, української мови, пісні;
• формувати почуття колективізму, відповідальності за спільну справу;
• гордості за свою школу, місто, родину, державу.

 

 Вступне слово вчителя.

 Живемо ми в країні, де живуть працьовиті, дружні у радості та горі, миролюбиві, люблячі родини. Але наша країна не дуже велика, тому, зустрівшись з тими, хто завітав до нас у гості з інших країн, або виїхавши за межі нашої країни ми маємо мати інформацію про наш народ, щоб передати красу України, її людей та показати нашу повагу і любов до неї.

 Ось ми сьогодні і створимо журнал для ознайомлення з нашою країною. Редакція нашого журналу починає роботу. Всі ви будете журналістами, а я - редактором.

 Тож почнемо. Ви отримали завдання знайти цікаву інформацію про Україну.

 Називатися наш журнал буде "Моя країна - Україна".

 "Що таке Батьківщина"

 

 Перша сторінка називається "Що таке Батьківщина". 

 

 "Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають з пам'яті людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово - Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ", - ці слова належать поетові В. Симоненку. Ми часто чуємо словосполучення "рідна земля", "рідний край".

• Як, на вашу думку, що таке Батьківщина для кожної людини?

                     Обмін думками.

• Що таке Батьківщина для вас?

                     Обмін учнів набутими знаннями.

      1

 Батьківщина - це наш рідний край, наша Україна. Це земля, на якій ми народилися, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані наші предки. Тому вона для нас - свята. Батьківщина - це найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми найбільше любимо і шануємо своїм серцем.

 Лани просторі, неозорі.

 Земля дідів, батьків земля.

 Де світять нам вечірні зорі

 Й проміння сонця на поля.

 Щоб пам'ятали дітей діти

 Один мудрець зумів сказать:

 Землею не можна володіти -

 Землю лиш можна поважать.

 

• Чи завжди наша Україна була незалежною?

       2

 У ХVІІ столітті, постала Українська Козацька республіка, яка здобула особливе міжнародне визнання за часів Богдана Хмельницького.

 Козацтво, як відомо, - це феноменальне явище в історії України, яке здивувало світ своєю мужністю, волелюбністю, лицарською честю і побратимством, а Запорізька Січ, яка дала нам визначних українських полководців, гетьманів і отаманів, стало справжнім захисником рідного краю, святої української землі.

 Після зруйнування у 1775 році Запорізької Січі російськими військами Україна знову, і теж на довгі часи, аж до початку ХХ століття стає під поневоленням як Російської так і Австро-Угорської імперій. Саме тіло українців було закуте в кайдани. Та жив дух козацької вольниці, незнищенний дух народу, який усвідомлював цю волю - це найдорожче.

 

     

 

 

 3

 У вирі Першої світової війни українці знов піднялись на визвольну боротьбу, результатом якої було утворення у 1917 році Центральної Ради, а у 1918 році Української Народної Республіки.

 У 1920 році українські землі ввійшли до складу СРСР.

 Україна пережила і сталінські репресії, і розселювання, розкуркулення, голодомор 1932-33 рр. та смертельний поєдинок з фашизмом у часи Другої Світової війни, а в останній чверті ХХ століття ще й Чорнобильську катастрофу.

 24 серпня 1991 року відбулося позачергова сесія Верховної Ради УССР. Вона проголосила незалежність України, тобто створення самостійної Української держави під назвою Україна.

 

      4

 А 1 грудня 1991 року відбувся референдум і вибори Президента України, які засвідчили, що Україна стала незалежною державою. Першим президентом України став Леонід Макарович Кравчук.

 Тоді ж він сказав: "Ідея незалежності України завжди горіла живим невгасаючим Сонцем у думках її кращих синів і дочок. Ми йдемо до цього щасливого дня, аналізуючи досвід і розум наших дідів і прадідів, нас надихали подвиги героїв, які захищали рідну землю, стійкість тих, хто боровся за волю України в тюрмах і концтаборах. Ми маємо пройти свій шлях і зробити велику роботу. Хай нам вистачить мудрості, сили й наснаги".

 

    

     5

 Уже зоря нової ери сяє

 І таємничо манить і зове!

 Старе так важко відмирає

 Та в муках родиться нове!

 Ще розумом збагнуть не в змозі -

 Душею вже рвемось в політ,

 Вже стоїмо реально на порозі -

 Дверей відкритих в Новий світ !

 

                6

 Слухайте, слухайте, слухайте люди!

 Хтось зворушив там тривогу -

 То Україна кров'ю обмита,

 То Україна слізьми полита

 Йде на всесвітню дорогу!

 Слухайте, слухайте, слухайте, люди!

 Дзвонить десь дзвін без упину -

 То задзвонила воля здобута,

 То Україна скинула пута,

 То на свободі родина!

 "Народні символи України"

 Верба, тополя і калина.

 

Друга сторінка називається "Символи України". 

 

• Які народні символи України вам відомі?

 

          7

 Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. "Без верби і калини - нема України", - говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: "Де вода, там і верба". Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

 А якщо впадеш ти на чужому полі,

 Прийдуть з України верби і тополі;

 Стануть над тобою, листям затріпочуть,

 Тугою прощання душу залоскочуть.

 

         8

 Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди.

 Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю.

 

      

  9

 Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут він побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину".

 Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перуні і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла Поля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: "То Поля". А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

 

       10

 Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

 З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

 

         11

 Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

 Україно моя калинова,

 Зачарована пісне моя!

 Я закохуюсь знову і знову

 У безкраї степи і поля,

 У людей, що до сьомого поту

 Віддаються в труді до землі,

 І, шануючи неньку-Вкраїну,

 Свіжий слід прокладуть по ріллі,

 Щоб жила, щоб цвіла Україна,

 Щоби хліб панував на столі,

 Щоб раділи матуся й дитина,

 Живучи на вкраїнській землі.

 "Лелека, соловей, рушник, рідна хата"

 

           12

 Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

 

          13

 Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.

 Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але що були солов'ї дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.

 Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди у той час були в полі і село було німе.

 - Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні.

 

         14

 Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Але все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ...

 Зачаровані солов'ї навесні гуртом полетіли на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме у нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні.

 

     

 

  15

 Вишитий рушник на Україні - здавна неодмінний атрибут традиційних народних свят. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників. Вишитий рушник завжди був знаком гостинності, на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль; на рушниках приймали новонароджених, а також проводжали людину в останню путь. Під час будівництва нового дому рушниками піднімали сволок, а потім дарували їх будівельникам. Без рушників не обходилось і весілля. Рушник, на який ставили молодят, був запорукою вірності. Рушником зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливої, міцної сім'ї.

 Кожна молода дівчина готувала собі придане, вишивала багато рушників, сорочок, бо за їх кількістю, красою і складністю узору оцінювали працьовитість нареченої.

 

     вчитель

 Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам'ять про рідний дім, про дитинство.

 Не перелічити тих легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках.

 

       16

 Красива та хвилююча народна легенда про дівчину-Україну! У легенді оповідається про те, як Господь зібрав до себе всі народи та обдарував кожного певними рисами чи талантами. Аж потім він побачив дівчину, яку й не помітив одразу. Дівчина була дуже красива та скромна, і Господь подарував їй пісню. За народною легендою, саме таким чином український народ отримав справжню перлину своєї культури - українську пісню. І справді, люди інших національностей, які знайомі з пісенною творчістю нашого народу, кажуть, що вміння співати в українців "від Бога". Тож, може, легенда не помиляється?..

 Українці вміють не тільки красиво співати, не тільки володіють сильними та красивими голосами - таких майстрів багато! Наша пісня приваблює тим, що у неї вкладено саму душу, тому вона хвилює та розчулює слухачів, торкаючи найтонші струни їхніх душ.

 

Вчитель

 Зараз ми послухаємо пісню, написану вчителем музики Анною Олейніковою.

 НИТОЧКА ЗА ГОЛОЧКОЮ

 сл. і муз. Анни Олєйнікової

 Вишивати вже умію я,

 Це цінує і сім'я моя.

 Вишиваю кольоровий рідний край,

 І Великдень є, і щедрий Миколай.

 Приспів: Ниточка за голочкою буде поспішать

 Візерунок на тканині швидко вишивать:

 Калинові розсипи і голубінь річок.

 Ниточка за голочкою - буде рушничок.

 Оберіг у кожній хаті є,

 То святиня і життя моє.

 Десь поїду - повертатимусь сюди,

 Збережу святині роду назавжди.

 Приспів.

 Речі є для кожного святі.

 Пам'ятаймо про святині ті:

 До криниці стежка, батьківський поріг,

 А ще вишиванка - мамин оберіг.  Приспів.

 

         Вчитель

 Де б ми не були та найріднішими місцям для нас завжди є рідний дім і дім нашої бабусі.

 Хати на Україні біленькі, чепурненькі, веселі.

 «Хата, моя біла хата, повна тепла й чистоти, стежка від тебе зве у далекій світ.»

 Діти, ви повинні знати, що у людський оселі першорядну роль відіграють не багатство, а помірність, гармонія речей і предметів, чистота, охайність милують око. В народі кажуть: " Хата хоч й бідненька, але чиста і чепурненька, а тому гарна й весела ".

 Біля хати завжди росте багато квітів. Які квіти садить бабуся? Чорнобривці, айстри. Серед квітів особливе місце займають мальви. Вони високі і стрункі, мов гарні дівчата.

 

         17

 Под вікном моєї хати

 Стали мальви розцвітати.

 Їх садила - поливала

 Моя ненька дорога.

 Вийшли зрання на гуляння

 Українські діти,

 їх стрічали і вітали

 Українські квіти.

 Ось волошки, сонні трошки,

 Синім шовком шиті,

 Ясноокі, чисто вмиті,

 Розбрелись по житі.

 Ось рожева конюшина,

 А на ній і комашина,

 Що, не дивлячись на ранок,

 їсть солодке на сніданок.

 

• Деержавні символи України. Що вам відомо про них?

« Прапор України «

 

    18

 Прапори держав, народів відомі нам з античних часів. Давні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва, а після запровадження християнства вони освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків. Слов'яни обожнювали свої знамена й вірили, що у воєнний час вони найсвятіші від усіх ідеалів. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його.

 В Україні прапор ще називають хоругвою або знаменом. Хоругви запровадив візантійський імператор Костянтин Великий. В Україну хоругви прийшли у IX столітті. Відомо, що князь Олег після перемоги над Візантією велів вивісити знамена і прикріпити свій щит на воротах Цареграда. А князь Володимир уже водив свою бойову дружину на ворогів під хоругвами і в т.ч. синьо-жовтими.

 

     19

 Синьо-жовті кольори поширюються на західно-українських землях у XIV ст., зокрема на гербових відзнаках. В Києві, очевидно під польським впливом, починають входити до геральдики білий та червоний кольори (білий архангел Михаїл на червоному полі), в гербах Львівщини, Поділля, Холмщини, Закарпаття зустрічаються синій та жовтий кольори. Червоний колір Київської землі перетворився з часом у малиновий прапор запорозьких козаків (XV-XVI ст.). Проте, окрім малинового прапора, козацькі полки мали прапори різних кольорів, в тому числі жовті, сині, зелені та ін. Жовті та сині барви найчастіше зустрічаються в козацькому одязі часів визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

 

      20

 Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це й чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану - символом мирної праці і достатку, це і поєднання символів життя - Золотого Сонця у Синьому Небі. Однак, головна ідея синьо-жовтого полотнища - це велика Гармонія Неба, Сонця, Землі та всього, що на землі сущого.

 Жовтий та синій кольори як державні барви прийняті офіційно Законом Української Центральної Ради у Києві.

 Як національний прапор українського народу жовто-синє знамено було визнано окупаційною владою панської Польщі в Галичині (20 - 30 рр.).

 Державний прапор - одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет.

 

  "Герб України"

 

       21

 Офіційна емблема держави, що зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах тощо. Його призначення - дати в умовних і лаконічних символах уявлення про державу, її історію, суспільний та державний лад.

 Найперші спогади про Тризуб на території України датовані першими століттями нашої ери в Боспорськім царстві, що знаходилося на Керченському півострові. Трохи пізніше, у VI -VII ст. цей знак можна зустріти й серед археологічних знахідок на Полтавщині, Київщині.

 Національним гербом України є золотий тризуб на блакитному тлі (фоні). Зображення тризуба відноситься до рубежу X - XI ст. - часів князювання у Києві Володимира Великого, який успадкував тризуб від предків і запровадив більше, ніж тисячу років тому. Народне розшифрування нашого герба означає "воля".

 

 

      22

 Деякі вчені вважають, що тризуб став нашим гербом після хрещення князем Володимиром Київської Русі на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Святого Духа. Знак у формі тризуба був на срібних монетах князя Володимира, його синів Святослава та Ярослава Мудрого. Він був у гербі Анни Ярославни, королеви Франції.

 У січні 2001 року до Верховної Ради України надійшов законопроект "Про великий Державний герб України". Документом пропонується затвердити великий Державний герб України який є зображенням на синьому щиті золотого Знаку Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного герба України); над щитом - відтворення великокняжого вінця і синьо-золотого шатра. По обидва боки щита від щита зображено щитотримачів: справа - золотого лева, зліва - козака з мушкетом. Під щитом - стрічка, що поєднує національні кольори, - синій та жовтий; під стрічкою - золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини.

 

                 "Конституція України"

 23

 "Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію - Основний Закон України", - так написано в Конституції України.

 

 Вчитель

 Довгим, складним і тернистим був шлях створення Основного Закону держави. Але ще складнішим і нелегким є подальший шлях утворення і дії. І, можливо, хтось із вас запише рядок, статтю, розділ у Конституцію своєї країни. Я хочу, щоб ви не були байдужими до того, що відбувається навколо, не були просто пасивними споглядачами в нашій державі. Бо ви вже повноправні громадяни цієї держави, яку вам у недалекому майбутньому будувати, в якій вам жити і творити.

 Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути.

 

                 "Гімн України"

       24

 Слова національного гімну "Ще не вмерла України" написав у 1863 році відомий український поет, етнограф, фольклорист, член Російського Географічного Товариства (1873), Лауреат Золотої медалі Міжнародного географічного конгресу у Парижі (1875) та Української премії Петербурзької Академії наук (1899) Павло Платонович Чубинський (1839-1884). Поезія розійшлась у народі, широких колах інтелігенції, студентів і один час навіть приписувалась перу Т. Шевченка. Незабаром була покладена на музику видатним західноукраїнським композитором і диригентом Михайлом Вербицьким (1815-1870).

 

        25

 У 1991 році була проголошена самостійна держава Україна. Донедавна заборонений національний гімн "Ще не вмерла України" стає державним гімном України. 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради України Указом "Про державний гімн України" затвердила музичну редакцію державного гімну України, автором якої є М. Вербицький. Мелодія гімну лунає під час урочистих заходів, відзначення державних свят, демонстрацій, військових парадів, вшанування переможців на міжнародних спортивних змаганнях тощо.

 Після проголошення незалежності держави Україна, державний гімн відіграє роль заклику до утвердження самостійності та суверенітету України, надихає український народ на розбудову своєї держави.

 

    Третя сторінка називається "Славетні постаті рідного краю". 

•   "Ми - Українці"

 

 Вчитель

 Але чим же найбільше славиться наша Україна? Народом, який вміє працювати, співати, творити, перемагати, про який можна розказувати нескінченно довго.

 Для створення нашого журналу ми використали пісні, вірші, написані поетом Владиславом Іщенко та поетесою Євгенією Левченко.

 

 26

Дніпропетровщина –  славетний край з давньою історією, головна цінність якого – це люди. Письменники, художники, актори, спортсмени, які народилися у Дніпропетровській області або чиє життя та діяльність були пов’язані з нашим регіоном, сьогодні відомі не тільки в Україні, але й далеко за її межами.

Це – Батьківщина багатьох видатних діячів, серед яких – два Президенти України:

Леонід Кучма – Президент України у 1994 – 2005 рр.

Володимир Зеленський – дійсний Президент України (з травня 2019 р.).

Олімпійські чемпіони, лауреати та переможці численних міжнародних премій і конкурсів – Дніпропетровщина по праву пишається своїми людьми.

27      Література

Олесь Гончар (1918–1995) – письменник і публіцист, критик, громадський діяч, лауреат численних премій. Народився у старовинному козацькому селі Ломівка неподалік Катеринослава (нині передмістя м. Дніпро), випускник Дніпропетровського університету (зараз ДНУ ім. О. Гончара). Його твори відомі далеко за межами України, їх перекладено більш ніж 40 мовами світу. Серед найвідоміших творів –романи «Собор», «Прапороносці», «Твоя зоря», завдяки яким Гончар здобув славу «наймолодшого українського класика».

Павло Загребельний (1924–2009) – український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії. Родом із Полтавської губернії, протягом 1946–1951 рр. навчався на філологічному факультеті Дніпропетровського університету, був літературним редактором обласної газети «Дніпровська правда». Створив цілий цикл романів про історичне минуле України, найвідоміший з яких – «Роксолана» (1980). Роман розповідає про долю Анастасії Лісовської – дружини наймогутнішого султана в історії Османської імперії Сулеймана Пишного, яка понад тридцять років відігравала визначну роль у культурному та політичному житті держави.

Іван Манжура (1851–1893) – український поет, фольклорист, етнограф. Мандруючи українськими селами і містечками, збирав місцевий фольклор – пісні, перекази, прислів’я, казки, анекдоти, які виходили окремими збірками. Записав близько 900 українських пісень – серед них духовні твори, колядки, щедрівки, весільні, поховальні, про тварин. Більшість із них досі не надрукована.

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) – український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «Розстріляного відродження». Його називають провісником європейського екзистенціалізму у літературі – філософського напряму, який юдину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. В українській літературі він був одним із перших, хто досліджував феномен селянського руху під проводом Нестора Махна. Йому належать переклади творів Бальзака, Мопассана, Стендаля, Дідро та інших. За приналежність до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії» був засуджений та розстріляний в урочищі Сандормох (Карелія).

28    Культура. Театри та кіно

Лія Ахеджакова – народилась у Дніпропетровську у театральній родині – її батьки були акторами театру ім. М. Горького (зараз – Дніпровський академічний театр драми і комедії). За свою кар’єру зіграла у понад 50 театральних виставах та більше ніж 60 кінострічках. Проте найяскравіше її талант виявився в комедіях Ельдара Рязанова «Іронія долі» (1975), «Службовий роман» (1977), «Гараж» (1979) та ін. Неодноразово озвучувала анімаційні стрічки. Її голосом розмовляють герої численних мультфільмів, серед яких – «Синій птах», «Незнайко в Сонячному місті», «Аліса в Задзеркаллі», «Два клени», «Іван Царевич та Сірий Вовк». Лія Ахеджакова – одна із небагатьох діячів культури сучасної Росії засудила агресію проти нашої держави та анексію Криму.

Михайло Мельник – український театральний режисер, актор театру, сценарист, музичний редактор, музикант. Заслужений артист України (1994), Народний артист України (2005), Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007). Засновник, художній керівник, режисер і єдиний актор унікального у своєму роді Театру одного актора «Крик».

    29   Культура. Художники

Роберт Лісовський (1893–1982) – видатний український митець, майстер книжкової графіки, педагог і громадсько-культурний діяч. Навчався в Української академії мистецтв та Академії мистецтв у Берліні, жив і працював у Празі (Чехословаччина), Лондоні (Великобританія), Женеві (Швейцарія). Брав участь в організації двох великих виставок української графіки – у Берліні та Римі. Автор знаної далеко за межами України емблеми ОУН «Тризуб з мечем» та символіки Пласту – Національної скаутської організації України. Саме Лісовського вважають творцем логотипу німецької авіакомпанії «Люфтганза».

Петро Магро (1918–2010) – художник-графік, живописець. Заслужений художник України, Народний художник України. Один із перших українських художників, чиї твори з успіхом експонувалися на престижних закордонних виставках у Лондоні, Единбурзі, у Європейській академії мистецтв. Його творчість здобула значної популярності не тільки в Україні, а й за кордоном – твори Петра Івановича зберігаються у приватних колекціях в Англії, Франції, Німеччині, Канаді.

   30  Культура. Музиканти

Леонід Коган (1924–1982) – скрипаль-віртуоз, народний артист СРСР. Народився у Катеринославі. Переможець конкурсу королеви Єлизавети у Брюсселі. Тривалий час був професором Московської консерваторії, неодноразово виступав на гастролях у Великобританії, Новій Зеландії, США, Франції, Японії та інших країнах. «Великий віртуоз та один із найчудовіших музикантів сучасності» – так називала його закордонна преса.

Григорій П’ятигорський (1903–1976) – Видатний музикант, один із найкращих віолончелістів свого покоління. Навчався музиці у Польщі та Німеччині, грав у Берлінському філармонічному оркестрі. Співпрацював із Нью-Йоркським філармонічним оркестром. Неодноразово виступав разом із такими видатними музикантами, як Сергій Рахманінов, Володимир Горовець, Яша Хейфец. Записи музичних творів у виконанні П’ятигорського є майже у кожній бібліотеці США.

        31  Наука і техніка

Олександр Макаров (1906–1999) – видатний ракетобудівник, двічі Герой Соціалістичної праці, колишній директор «Південного машинобудівного заводу» (з 1961 по 1986 рр.). Почесний громадянин Дніпра. Саме завдяки йому наше місто має славу космічної столиці: він зробив потужний внесок у становлення й розвиток виробництва ракетно-космічної техніки, поставивши на потік випуск міжконтинентальних балістичних ракет. Були створені ракетоносії «Циклон» і «Зеніт». Усього за роки роботи Макарова завод освоїв виробництво чотирьох поколінь балістичних ракет і понад 400 космічних апаратів. Завдячуємо ми Олександру Макарову й розбудованою інфраструктурою міста – визначну роль у розбудові житлових масивів «Тополь», «Перемога», «Червоний Камінь», вулиці Робоча зіграв завод «Південмаш» під час керівництва Макарова; Палац культури машинобудівників, стадіон «Метеор», театр опери та балету, створено футбольний клуб «Дніпро» – усе це з’явилось у Дніпрі під час його управління заводом.

Павло Нірінберг (1936–2008) – Заслужений архітектор України, член Спілки архітекторів СРСР. Почесний член Української академії архітектури, член комітету з присудження Державної премії України в галузі архітектури. За його проектом у 1973 р. було реконструйовано після пожежі кінотеатр «Родина», збудовано 18-поверховий житловий на розі вулиці Вернадського та проспекту Яворницького (тоді – вул. Дзержинського та пр. Карла Маркса), відомий містянам як Будинок книги. Довгий час ця будівля була найвищою у місті. Серед споруд, зведених за проектами Нірінберга – Літній театр у парку ім. Т. Шевченка, будівля цирку біля набережної Дніпра, будівля Дніпровської міської ради на проспекті Д. І. Яворницького, 28-ти та 26-поверхові висотки на житловому масиві «Перемога».

Дмитро Яворницький (1855–1940) – видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист. Дослідник історії українського козацтва. Перший директор історико-краєзнавчого музею імені О. Поля у Катеринославі (зараз – Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького). Вчений понад тридцять років очолював музей – за цей час музей став одним із найбагатших в Україні, зберігаючи більше 80 тисяч експонатів. З ім’ям Дмитра Івановича пов’язане й заснування у 1918 р. першого університету в Катеринославі. Дмитро Іванович став одним з перших професорів новоствореного університету на кафедрі історії України. Автор тритомної «Історії запорозьких козаків» та понад 200 праць, здебільшого присвячених українській історії. Першим відкрив нині відомий в усьому світі петриківський декоративний розпис.

    32   Спорт

Оксана Баюл – українська фігуристка. Перша олімпійська чемпіонка незалежної України. Дворазова срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994), чемпіонка світу (1993). Почесна громадянка Дніпра. На час проведення зимових Олімпійських ігор 1994 року в Ліллегаммері (Норвегія) Оксані виповнилося лише 16 років. На час своєї перемоги Оксана Баюл – наймолодша олімпійська чемпіонка із зимових видів спорту та наймолодша за всі роки українська олімпійська чемпіонка.

Іван Федчишин (1922–2001) – льотчик-винищувач, ветеран війни, спортсмен-парашутист. Перший абсолютний чемпіон світу з парашутного спорту, встановив кілька світових рекордів. За своє життя виконав 956 стрибків з парашутом.

Людмила Лисенко (Гуревич) – олімпійська чемпіонка та багаторазова чемпіонка СРСР, заслужений майстер спорту з легкої атлетики У 1960 р. на Олімпійських іграх у Римі (Італія) стала переможницею у забігу на 800 метрів, встановивши світовий рекорд.

      33  Легенди футболу

Багаторазовий чемпіон СРСР, срібний і бронзовий призер чемпіонатів України, фіналіст кількох Кубків України, Фіналіст Ліги Європи УЄФА – усе це про ФК «Дніпро». За час свого існування команда уславилася багатьма видатними, відомими далеко за межами Дніпропетровщини, гравцями. Серед них, зокрема:

Олег Таран – майстер спорту СРСР, нападаючий «Дніпра». У вищій лізі зіграв 188 матчів, забив 48 м’ячів. Чемпіон СРСР 1983 р., срібний призер 1987 р., бронзовий призер 1984,1985 рр. Кращий футболіст СРСР 1983 р., володар Кубку СРСР 1986 р.

Геннадій Литовченко – заслужений майстер спорту, чемпіон СРСР, срібний призер чемпіонатів СРСР 1987, 1988 рр. Кращий футболіст 1984 р., сім разів входив до списків 33-х кращих футболістів СРСР, виступав за збірні команди СРСР і України, віце-чемпіон Європи 1988 р.

Володимир Лютий – чемпіон СРСР 1983, 1988 рр., срібний призер першості СРСР 1987, 1989 рр., володар Кубку СРСР 1989 року. Чемпіон Олімпійських Ігор 1988 р. в Сеулі, заслужений майстер спорту.

Олег Протасов – заслужений майстер спорту, чемпіон СРСР 1983, 1990 рр., срібний призер чемпіонатів СРСР 1987, 1988 рр. Володар «Срібної бутси» французького щотижневика «Франс Футбол».

Руслан Ротань – чемпіон України у 2007 р., багаторазовий cрібний призер чемпіонатів України, володар Суперкубків України. Рекордсмен «Дніпра» за кількістю ігор в офіційних турнірах – 416. Володар премії «Гол року в Україні»: 2012 р. Неодноразово включався до рейтингу «33 найкращих футболістів України».

Цікаві факти:

1. Під час перебування славетного історика Дмитра Яворницького у Санкт-Петербурзі він познайомився з художником Іллею Рєпіним, з яким залишились близькими друзями до кінця життя. За словами Д. Яворницького, їх познайомила робота над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану»: Дмитро Іванович був консультантом Рєпіна з козацької теми, надавав речі зі своєї приватної колекції, підшукував натурщиків і навіть позував в образі козака-писаря.

             Вчитель

 Назвати всіх неможливо, та всі ці люди прославляють свій народ, свою Батьківщину.

 Зараз будемо слухати пісню, а ви тим часом нарисуйте свої враження, які залишилися у вас від сьогоднішньої години спілкування.

 МОЯ ЗЕМЛЯ

 сл. Євгенії Левченко муз. Анни Олєйнікової

 Над полем безкраїм, де стигнуть жита,

 Сопілочка грає, пташина літа,

 А вітер колосся гойда, наче в сні,

 І линуть над степом жниварські пісні.

 Приспів: Це мої степи, золоті поля,

 Тут родилась я, це моя земля.

 В'ється стрічкою голуба ріка.

 Це моя земля вкраїнська, серцю дорога.

 Під небом, під сонцем - це рай на землі.

 Поглянь, як красиво пливуть кораблі.

 А це ж бо не море, це степ і жита,

 Це косять комбайни, а хліб - то життя!

 

Підсумок уроку

 Вчитель

 Ось і підготували ми журнал про Україну до випуску. Як ви гадаєте, чи може наша інформація сказати всім людям на планеті, що наша країна найкрасивіша, найрозумніша, наймиліша; що наші люди вміють не лише співати, а й створювати сучасні літаки, зброю, обладнання для зйомок фільмів, яким користуються режисери всього світу; чи зможете ви пояснити всім, що ви будете гідними своїх предків і надалі будете підтримувати і прославляти нашу країну, з гарною та співучою назвою Україна?