МУЗИЧНІ ЖАНРИ У ТЕАТРІ ТА КІНО (ОПЕРА)

УРОК № 14 МУЗИЧНІ ЖАНРИ У ТЕАТРІ ТА КІНО (ОПЕРА)

Мета  уроку:

Навчальна: продовжувати ознайомлювати учнів з поняттям каватина; пояснити визначення понять опера-буффа, опера-серіа;

Розвивальна: розвивати вміння учнів спостерігати за інтонаційним розвитком музичних образів, порівнювати контрастні за характером музичні образи, інтерпретувати національну специфіку музичних творів як відображення життя народу та виразно виконувати музичні твори;

Розвивальна: розвивати в учнів зацікавленість класичною музикою; прищеплювати вміння глибоко відчувати втілені в музичних творах настрої, почуття та характер людини, уміння відчувати єдність із музичним образом пісні.

Музичний матеріал: увертюра та каватина Фігаро з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні, українська колядка «Ой, у полі плужок ходить».

Літературний матеріал: фрагмент поеми О. Пушкіна «Євгеній Онєгін»(у перекладі М. Рильського).

Наочні посібники: нотна хрестоматія, інформаційні картки, портрет Дж. Россіні, іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри «Ланцюжок».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (каватина Фігаро з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА Організаційний момент Повідомлення теми, мети, завдань уроку (теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Національні колорити музики. Усе найкраще, що накопичила за сто років італійська музична комедія, поєдналося в опері Дж. Россіні «Севільський цирульник». Чому саме цю оперу

П. Чайковський назвав перлиною італійської музики, ми дізнаємося сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Ланцюжок»

Методичний коментар. Тема ділової гри — «Опера».

Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному.

У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент.

Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку першому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допомогу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».

Ключові поняття: увертюра, лібрето, арія, симфонічний оркестр, диригент, чоловічі голоси, жіночі голоси, хор, хореографія.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Італійська національна культура пов'язана з походженням і розвитком різних типів опер. Це — опера-серіа та опера-буффа.

Опера-серіа — жанр італійської опери, який виник наприкінці XVII століття; створений на героїко-міфологічний або легендарно- історичний сюжет із чітким поділом функцій сценічної дії та музики.

Опера-буффа — італійський вид комічної опери, який виник у XVIII столітті на основі італійської комедії (з музикою, інтермедіями між діями) та народно-побутової пісенної традиції; створений на противагу опері-серіа.

Поміж найвідоміших авторів опери-буффа стоїть ім'я Джоаккіно Россіні.

Та вже темніє вечір синій,

Пора до оперних дверей:

За ними чарівний Россіні,

Європи любленець — Орфей.

(О. Пушкін «Євгеній Онєгін»; переклад М. Рильського) 

Повідомлення учнів

«Біографи» Дж. Россіні

— Джоаккіно Антоніо Россіні (1792— 1868) народився 29 лютого 1792 року в іта¬лійському містечку Пезаро, розташованому на березі Венеціанської затоки, в сім'ї сур¬мача. Батько його був людиною з веселою і безтурботною вдачею. Він гаряче вітав французьку революцію 1789 року і за свої республіканські симпатії позбувся посади і поплатився арештом. Потім у пошуках коштів він зробився бродячим музикантом.              Дж- Россіні

Разом із дружиною Джузеппе Россіні перебирався з міста в місто, виступав на ярмарках у випадкових оркестрах.

Він грав на валторні, а його дружина, жінка рідкісної краси, співала — у неї був прекрасний голос. Підспівував їй і маленький Джоаккіно. Тільки так — утрьох — вони зводили кінці з кінцями. Джоаккіно співав також і в церковних хорах.

1804 року сім'я нарешті закріпилася у Болоньї, і хлопчик розпочав систематичні музичні заняття.

1806 року він вступає до музичного ліцею Болоньї, де займається грою на віолончелі й вивчає мистецтво композиції.

До 1810 року він вже автор великої кількості творів — симфоній, вокальної та інструментальної музики, духовних творів. Працював Россіні феноменально швидко.

Спочатку Россіні писав лише комічні опери-буффа. Справжня ж слава до нього прийшла після постановок у Венеції 1813 року опер «Танкред» і «Італійка в Алжирі». Найбільші театри Рима, Мілана, Венеції відчиняють перед ним свої двері. «В Італії живе людина,— писав про нього французький письменник Стендаль,— про яку го-ворять більше, ніж про Наполеона; це — композитор, якому немає ще і двадцяти років».

Россіні захоплював слухачів своєю іскрометною музикою. Був випадок, коли слухачі в Римі змусили виконавицю головної ролі тридцять дев'ять разів поспіль повторити арію...

«Європи любленець» — так назвав О. Пушкін Россіні у своєму романі «Євгеній Онєгін». Ознайомитися з творчістю цього композитора нам допоможуть ваші доповіді. Отже, надамо слово нашим доповідачам!                           

1822 року Россіні вперше виїжджає на гастролі за кордон. Відень, Лондон, Париж зустрічають його з розпростертими обіймами, скрізь на нього чекає тріумф, королі милостиві до нього, публіка його обожнює. Він модний, багатий, знаменитий; виріс в убогості, а веде життя улюбленця долі. 1824 року переїжджає до Парижа. Де¬кілька років він керує тут італійським оперним театром, його нова опера «Вільгельм Телль», сповнена волелюбних ідей, якнайбільше відповідає духу часу. Прогресивно налаштована частина суспільства зустріла її із захватом, проте широкої популярності опера не здобула. Між тим поява «Вільгельма Телля» на європейських оперних сценах значно вплинула на розвиток оперного мистецтва в цілому.

1836 року Россіні повертається в Італію — живе у Болоньї, потім у Флоренції, співчуває національно-визвольній боротьбі свого наро¬ду, допомагає повстанцям, пише національний гімн. У 1850-ті роки він повертається до Парижа, де живе до кінця своїх днів.

Помер Россіні 1868 року у віці 76 років.

«Прихильники творчості» Дж. Россіні

— 1816 рік — рік наро¬дження знаменитого «Севільського цирульника». Над жодною оперою Россіні не працював так захоплено, як над цим твором. За влас¬ними словами, він складав музику всюди — і коли гу¬ляв, і коли їв, і коли стояв, лежав, одне слово — завжди. Шедевр Россіні було створе¬но за 13 днів! «Севільський цирульник» поклав початок європейській славі Россіні. Здійснилася юнацька мрія Джоаккіно — спочатку заво¬ювати Венецію, потім — Іта¬лію, а згодом — і весь світ!

«Великий насмішник» — так називав композитора Оноре де Бальзак — блискуче відтворив атмосферу веселості й сатиричного сарказму однойменної комедії П'єра Бомарше. На сюжет Бомарше було написано на той час декілька опер, з яких особливою популярністю користувався «Цирульник Севільї» Дж. Паїзіелло. Але опера Дж. Россіні виявилася такою досконалою, що незабаром витіснила оперу Паїзіелло і навіть перейняла її назву (первинна назва россініївської опери — «Аль- мавіва, або Марна обережність»). У «Севільському цирульнику» Россіні панує сольний спів. Суто вокальними засобами композитор створив опуклу образну характеристику своїх героїв: Фігаро, наприклад, характеризується стрімкою скоромовкою; у партії дона Базиліо переважають гротескно-незграбні інтонації; віртуозним вокальним блиском відмічена партія Розіни. «Севільський цирульник» залишиться назавжди неповторним своєрідним зразком... — писав П. Чайковський.— Ту неудавану, безтурботну, нестримно за-хопливу веселість, якою бризкає кожна сторінка „Цирульника", той блиск і витонченість мелодії і ритму, якими сповнена ця опера,— не можна знайти ні в кого».

Слухання музики

Учитель. Цьому творові притаманні всі характерні риси іта-лійської опери-буффа: стрімка динаміка сценічних дій, різноманітні комічні положення. Герої опери, її сюжет багаті на неочікувані по-вороти, ніби вихоплені із самого життя.

Увертюра до опери «Севільський цирульник» вводить нас до ат-мосфери кумедних пригод. Витончені мелодії, несподівані контрасти, темпераментна ритміка передають яскравий колорит опери- буффа. Наскрізний тематичний розвиток — це особливість драматургії увертюри. Її унікальність полягає в тому, що вона побудована на темах, які майже відсутні в опері.

Послухайте увертюру до опери «Севільський цирульник» і дайте відповідь на запитання,

•     Які особливості драматургії має увертюра до опери «Севільськийцирульник»?

Слухання увертюри до опери «Севільський цирульник»Дж. Россіні

На початку XIX століття першу вихідну арію називали каватиною.

Послухайте каватину Фігаро з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні й дайте відповідь на запитання,

• Як музика характеризує головного героя опери?

Слухання каватини Фігаро з опери «Севільський цирульник»Дж. Россіні

Каватина — невелика лірична оперна арія.

Вокально-хорова робота Розспівування

Продовження розучування колядки «Ой, у полі плужок ходить»

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА. Підбиття підсумків уроку

Учитель. Завдяки тільки одній опері «Севільський цирульник» Россіні увійшов в історію музики вічним «сонцем» Італії — так сказав про композитора німецький поет Генріх Гейне.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Слухати музику за власним вибором.

Учні виходять із класу під музичний супровід (увертюра до опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні).