Музично-літературний вечір “Кобзарева пісня”

Музично-літературний вечір

“Кобзарева пісня”

Мета:

навчальна: познайомити дітей із творчістю Т.Г.Шевченка як поета, художника, творчої людини. Познайомити дітей з музичними творами, створеними на основі поезії Кобзаря, з композиторами, які зверталися до творчості Т.Г.Шевченка, ознайомити учнів з різновидами вокальної музики (сольний спів, ансамблевий спів, хоровий спів);

розвивальна: розвивати творчу уяву, художній смак, естетичні почуття, емоційне, виразне виконання пісень, розвивати вокально-хорові та слухацькі навички та вміння;

виховна: виховувати і розвивати любов, до рідної мови, культури, мистецтва, до своєї Батьківщини, гордість за українську спадщину, за митців, що продовжують традиції народної поезії та музики у своїх художніх творах.

Обладнання: портрети Т.Шевченка, М.Лисенка; «Кобзар» Т.Шевченка.

Хід заходу

Епіграф до уроку:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От, де люде, наша слава,

Слава України!

Звучить запис пісні на сл.Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»

Учитель музики: Ми з вами почали цей вечір з видатного твору Т.Г.Шевченка “Реве та стогне Дніпр широкий”, який був створений у 1837 році. Мелодія пісні — народна. Музику до неї написав педагог і композитор Данило Крижанівський і присвятив цей твір видатному актору і режисеру Марку Кропивницькому. Згодом цей хоровий твір став своєрідним гімном українців.

Вчитель літератури: Є імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким є для нас ім’я Тараса Григоровича Шевченко. Сьогодні ми згадаємо певні періоди життя і творчості поета; ознайомимося з творами письменника, до яких була написана музика; « Він був сином мужика – і став князем у царстві духа, він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури» ( І.Франко)

Вчитель музики: сьогодні ми з’ясуємо, яку роль відіграла пісня в житті великого Кобзаря і який зв’язок мали його твори з музичним мистецтвом. Маючи прекрасний від природи голос ( тенор), Шевченко сам любив співати народні пісні.

Вчитель літератури: Для Шевченка у найтяжчі моменти його життя пісня завжди була єдиною втіхою і порадницею. В ній він шукав та знаходив розвагу і правдоньку щиру.

Ой із журби та із ж

Погуляю понад морем, та розважу своє горе.

Та Україну згадаю,та пісеньку заспіваю.

Люди скажуть, люди зрадять, а вона мені порадить,

І порадить, і розважить,і правдоньку мені скаже.

Вчитель музичного мистецтва: Перший, хто освоїв творчість Шевченка, був народ. Як свідчить дослідник історії української музики М.Грінченко, народ почав читати «Кобзаря»по-своєму: став співати його, уклавши мелодії майже на 200 його віршів. Водночас над текстами Шевченка працювало немало й композиторів, які написали близько 1,5 тисячі музичних творів найрізноманітніших жанрів.

Ведучий1. Одним із композиторів, творчість якого пов’язана з творчістю Шевченка , був Данькевич Костянтин Федорович – український композитор і піаніст 20 ст., який створив хорові твори та пісні, симфонічну поему «Т.Шевченко», балет «Лілея» до одноіменної балади Т.Шевченка. На прикладі балади «Лілея» ми бачимо, що поет дуже переймається трагічною долею нещасної дівчини-сироти. Саме тому після її смерті він дає їй інше життя – перетворює на квітку Лілею – горду, ніжну, красиву.

Ведучий 3. До вашої уваги монолог Лілеї , прозвучить музика

Констянтина Данькевича Адажіо з балету «Лілея»

Ведучий 2: Багато творів .Шевченко присвятив жінкам, дівчатам-сиротам, наймичкам, бо вони – своєрідний символ України. Долі одиноких, покинутих, знедолених дівчат близькі Т.Шевченку, тому що і мати, і сестри все життя працювали в наймах, де зазнали кривду та тяжке становище.

Ведучий 3: Які композитори зверталися до шевченківської тяжкої жіночої долі?

Ведучий 1: Першою оперою на слова Т.Шевченка стала опера «Катерина», яку написав Микола Аркас. Платон Майборода написав вокально-симфонічну поєму «Тополя», М.Вериковський пише оперу «Наймичка», Г.Жуковський – оперу «Марина», хорову поему «Хустина» створює Л.Ревуцький, відомі романси К.Стеценка «Плавай, плавай, лебедонько»(уривок з поеми «Тополя») та Я.Степового «Єсть на світі доля» (уривок з поеми «Катерина»).

Ведучий 2. Твір “Тополя” Шевченко написав у 1839 році. Дівчина покохала козака, якого чекає понад два роки, а тим часом мати дочку “за старого, багатого єднала”, бо хотіла, щоб її доня панувала. Та дочка воліє вмерти, ніж вийти заміж за нелюба. Дівчина не бачить виходу, іде до ворожки, яка дає їй зілля, котре перетворює дівчину на тополю. Одинока тополя, широке поле, могила – все це готує читача до сприйняття тривожних подій, змушує задуматися, чому серед широкого поля росте одиноке дерево.

Ведучий3. Послухайте пісню «По діброві вітер виє» у виконанні ансамблю.

Ведучий 1. Співучість і краса української народної пісні перелилися в чудові поезії Шевченка. Велику незгасиму любов до народної пісні Шевченко проніс через усе життя. Вона з дитинства живила його мрії, звучала голосами кирилівських співаків, сумними переборами кобзарів і лірників.

Ведучий 3. Музика, особливо народна пісня, якою бриніло повітря його дитинства, завжди була Кобзареві порадою й розвагою, підтримувала його в тяжкі роки заслання. «Вона мене і порадить і розважить і правдоньку мені скаже» - писав поет про народну пісню.

Ведучий2. Поет, перебуваючи на засланні «в степу безкраїм за Уралом» написав поему «Княжна», уривок з якої став основою пісні «Зоре моя вечірняя». Мелодія пісні близька до народної, відзначається простотою і щедрістю. У творі оспівується, хоч і з сумом, краса української природи.

До цього уривку з поеми «Княжна» зверталися декілька композиторів. Микола Лисенко написав свою мелодію. Вона дуже близька за характером до мелодії Якова Степового.

Ведучий 3. У виконанні ансамблю прозвучить пісня «Зоре моя вечірняя»

Ведуча 1. Широкої популярності набула пісня «Думи мої». У своєму вірші Т. Шевченко роздумує над важкою долею України, сумує за своїм рідним краєм, але не хоче, щоб люди побачили його сльози, які чуже поле поливають щодня і щоночі.

Ведучий 3.

Мелодію до вірша написав Євген Козак. Композитор використав не весь поетичний текст, а тільки першу та останню строфи Шевченківського вірша.

(Звучить запис Хору «Думи мої, думи мої…» муз. Є. Козака)

Читець 1: Читає вірш Ліни Костенко:

Кобзар співав в пустелі Кос-Аралу
у казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні.
А пісня грати розбивала вщент.
Правдивій пісні передзвін кайданів -
то тільки звичний аккомпанемент

Ведучий 1. Саме наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій, близькість до народнопісенної творчості зумовили їх надзвичайну популярність, стали причиною широкого музичного втілення в народній музиці. Недаремно відомий український композитор і вчений-музикознавець С. Людкевич писав про Т.Г.

Ведучий 3. За спогадами друзів поета, коли Тараса Григоровича було викуплено з кріпацтва й улаштовано на навчання до Академії мистецтв, він за роботою завжди тихенько наспівував, зачаровуючи товаришів і свого вчителя «великого Карла» (Карла Брюллова).

Ведучий 2. Він не тільки любив співати народні пісні, а й часто записував їх у свої етнографічні альбоми.

Подорожуючи по містах, він робив ескізи національного одягу, малюнки старовинних пам’ятників архітектури, пейзажі, записував народні прислів’я, легенди, казки, пісні.

Ведучий 1. Т.Г. Шевченко добре знав конкретні твори кращих композиторів, В.Моцарта, Л. Бетховена, Й. Гайдна, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, М. Глінки, О.Дрогомижського... У бесідах і листуванні з друзями він часто згадував імена скрипалів, співаків, піаністів. Поет мав про них свою думку, виявляв глибоке розуміння музичних творів і давав правильну оцінку їх виконавської майстерності.

Ведучий 2. Дружба з артистами, співаками, композиторами, впливила на свідогляд поета, відчувалась природна музикальність. З музичних інструментів особливо любив віолончель. Тембр цього інструмента за своєю теплотою й виразністю наближається до звучання людського голосу. Як проникливо

писав Т.Г. Шевченко саме про віолончель у повісті «Музикант».

Читає ведучий 3 (звучить мелодія на віолончелі)

«Я вам, кажется, не писал еще о вилончели? Чудный, дивный инструмент!..Боже мой, что за игрушка! Только одна душа человека может так плакать и радоваться, как поет и плачет дивный инструмент... И если б я был два раза раб, то за этот инструмент продал бы себя в третий раз».

Ведуча 2.

Композитори звертались до творчості Тараса Григоровича як за життя Кобзаря, так і після його смерті. Важко підрахувати чисельність творів Т. Г. Шевченка котрі стали піснями. Та й важко знайти й одного українського композитора, що не звертався б до творчості «Кобзаря».

Ведучий1.

Та найвиразніше передати творчість Шевченка все ж вдалось батькові української музики Миколі Лисенку.

Композитор і критик Б. Яновський писав, що «Музика до Кобзаря» М. Лисенка

«є кращим зразком повного неподільного злиття народного митця-поета з народним мистцем-композитором. Кожен з них доповнює один одного і сплітаються так тісно, що інколи важко уявити собі їх окремо».

Ведучий 3.У «Музиці до Кобзаря» підіймається Лисенко до такої самої висоти натхненної творчості, що й Шевченко у своїх віршах»,- писав Філарет Колесса. 

Ведуча 2.

В «Музиці до Кобзаря» М. Лисенко оспівав 87 поетичних зразків. У «Повній збірці творів М. Лисенка», що упорядкував Д. Ревуцький, їх 92.
Найкращими з творів музична критика вважає: «За думкою дума», «Гетьмани», «Минають дні», «Чого мені тяжко», «Садок вишневий коло хати», «Нащо мені чорні брови», «Зацвіла в долині»; кантати «Б’ють пороги», «Радуйся, ниво неполитая» та ін.

Ведучий 3. Кантата «Радуйся, ниво неполитая» показує активний протест

проти тогочасної дійсності. Цим твором Лисенко кладе початок класичній

формі кантати, якої до того не існувало в українській музиці.

(звучить запис Кантати «Радуйся, ниво неполитая»)

Ведучий 1. Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яков Степовий – композитори ХІХ, початку ХХ століття, зверталися до творчості Шевченка. Але минають роки, а поезія Кобзаря хвилює і досі. І сучасні композитори знаходять такі поетичні рядки, які найбільше зачіпали б їх серця і збуджували невтомну думку. Так львівська композиторка Богдана Фільц звернулась до вірша “Зацвіла в долині” про щасливу зустріч козака й дівчини на тлі розкішної природи.

Ведучий 3. Учні виконають пісню “Зацвіла в долині”.

Читець

Ти чув: співала мати при вікні
Слова Шевченка світлі і сумні.
-Чому, мамуню, серцю в грудях тісно?
-То пісня, українська наша пісня...
Ти вперше прочитав із «Букваря»
Вогненні, вічні вірші Кобзаря.
-Чом жаром обпікає кожне слово?
-То мова, українська наша мова...
Із книг тобі відкрилось до кінця
Життя коротке гнаного співця,
Діла і думи сина Батьківщини.
-Що то дзвенить, відлунює в серцях?
-То слава, горда слава України!

(Юрій Герасименко)

Ведучий 2. Шевченко був живою піснею, журбою і плачем. Усе його життя було важке і жорстоке, але він не падав духом і все зміцнював – то піснею, то словом, то власним життям – безмежну любов до України.

Прозвучить пісня «Сонце заходить»

Ведучий1: У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині, де застудився і захворів. Лікар поставив діагноз: запалення легенів. На той час ця хвороба через відсутність відповідних ліків була смертельною. І хоч приятель поета, лікар Андрій Козачковський робив усе можливе, Т.Шевченку прийшла невесела думка, що, можливо, це останні години життя. Треба сказати людям останнє слово.

Ведучий 3.Його вуста прошепотіли: «Як умру...» Нелюдськими зусиллями, перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослабленими руками запалив свічку. На папір лягли перші, такі страшні для молодої людини слова:

Як умру, то поховайте мене на могилі...

Ведучий 2. Нащастя, міцний організм Тараса Григоровича переміг хворобу і через два тижні поет вже вирушив у путь на Чернігівщину .

А «Заповіт» пішов у люди: його переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам’ять

Ведучий 1. Сила «Заповіту» безмірна, він співається як гімн, як спомин. Ця пісня вперше прозвучала наприкіці 60-х р.р. минулого століття. Тривалий час її автор був невідомий і лише кілька десятиліть тому було встановлено, що вона написана полтавським вчителем співів Гордієм Павловичем Гладким.

Звучить запис пісні «Заповіт» Г.Гладкого

Ведучий 3: До «Заповіту» складали мелодії багато музикантів та композиторів: М.Вербицький, Я.Степовий, К.Стеценко, П.Демуцький, Л.Ревуцький, Р.Глієр. У 1934р.на тему «Заповіт» написав кантату С.Людкевич. «Заповітом» розпочав свою роботу над циклом «Музика до «Кобзаря» М.Лисенко.

Ведучий 2. Твір переходив від покоління до покоління як дорогоцінний скарб, як велике духовне надбання українського народу. Цей «Заповіт» співаємо ми і сьогодні.

Творчість Шевченка - багатогранна як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем.

Читець.

Ти пройди по селах рідної Вкраїни:

В кожній хаті — книга, на стіні — портрет.

В рушнику розшитім, квітчаний в калині,

Бо в святій пошані у людей поет.

То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,

Знають його люди і широкий світ.

Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

Він живе в народі, як і «Заповіт».

Ведучий 1:

Живе й могутнє слово Тараса Григоровича надихає до творчості багатьох композиторів у різних країнах — в Україні, Канаді, Росії, Америці, Франції... Але кожен із митців знаходить такі поетичні рядки, які найбільше торкаються саме його серця й збуджують невтомну думку. Завдяки надзвичайній мелодійності та ритмічній віртуозності своїх поезій Т.Г. Шевченко здобув славу одного з наймузикальніших поетів світу.

Прозвучить «Прелюд памяті Шевченка» Я.Степового.

Під цю мелодію учениця Єлек Богдана зачитає власний вірші, присвячений Т.Шевченку.

Вчитель музичного мистецтва; Ви ознайомились з музичною поезією Великого Кобзаря, дізнались, які композитори присвячували свою творчість Т.Г.Шевченку. Дізнались, що він був не тільки поетом, а й співаком, людиною високої культурної організації.

Вчитель літератури:

Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші

душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ,

свою Україну.

Ти слухав Кобзаря? Ти чув його печаль,

Що піснею лилася з-попід струн?

Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар,

Висока пісня кобзаревих дум.

Дзвенить вона і досі у серцях,

Відлунюється в співі журавлів –

Великим Кобзарем оспівана в віках

Чарівна мова рідної землі.

Ведучі:  
    1. Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.
    2. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
   3  Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.
   1.  Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.
   2.  Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
   3  Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Всі. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.