Музика епохи класицизму

Музика епохи класицизму

Класицизм, як художній напрямок, був створений у Франції в першій половині XVII століття. Інтерес, який виник ще в епоху Відродження, до античної культури, спричинив наслідування в усіх видах мистецтва античним зразкам, у Франції перетворився на нормальну естетику, що основана на "Поетиці" Аристотеля та додав до неї жорстокі вимоги. Естетика класицизму була заснована на переконанні розумності та гармонічності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельної обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми. Саме в цей період остаточно сформувалася сонатна форма, заснована на розробці і протиставленні двох контрастних тем, визначився класичний склад частин сонати, симфонії.

Епоха класицизму зародилася у Франції в період з XVII по XIX ст. На зміну пристрасної, експресивній і суперечливою музиці епохи бароко прийшли стрункі музичні твори, створені за певними канонами. Період класицизму нерозривно пов'язаний з іменами трьох найбільших композиторів, які залишили яскравий слід в історії: Моцартом, Гайдном, Бетховеном. Кожен з них свого часу жив і творив у Відні - столиці музичного мистецтва. Віденських класиків, як називають їх музикознавці, об'єднує віртуозне володіння різними музичними інструментами і прийомами композиції. У творах цих геніальних музикантів все багатство образного змісту об'єднується і втілюється в доведену до досконалості художню форму. У цьому і полягає головна особливість музики періоду класицизму.

Золотий зал Віденської філармонії Віденський класицизм — художній на­прям у європейській музичній культурі II половини XVIII — початку XIX ст. Розквіт віденського класицизму припав на 1780-1810-ті роки. Представниками цієї школи вважають насамперед Й. Гайдна, В. А. Моцарта і Л. ван Бетговена

Найяскравішими композиторами класицизму були великі австрійці - Йозеф Гайдн і Вольфганг Амадей Моцарт. Гайдн створив фантастичну хорову, оперну, оркестрову та інструментальну музику, але найбільшу його досягнення саме симфонії, яких він написав більше ста. Моцарт - геніальний композитор усіх часів і народів. Проживши коротке життя, він залишив неймовірне музичну спадщину (наприклад, 41 симфонію). Найбільшим його досягненням вважаються опери, в них він показав себе і як великий музикант і як талановитий драматург, деякі з його найпрекрасніших опер - "Дон Жуан", "Весілля Фігаро", "Чарівна флейта". Наприкінці вісімнадцятого століття сходить ще одна зірка класичної музики - Людвіг Ван Бетховен, композитор, який почав складати музику в класичному стилі, успадкованому від Моцарта і Гайдна, але в кінцевому рахунку переріс це і буквально розколов класичний стиль, відзначаючи зорю нової епохи, відомої як романтичний період в музиці.

Вольфганг Амадей Моцарт. Йозеф Гайдн. Лю́двиг ван Бетхо́вен

Вольфганг Амадей Моцарт. Вóльфґанґ Амадéй Мóцарт ( 1756 —1791)австрійський композитор, представник класицизму, який визнаний науковцями одним із найгеніальніших музикантів в історії людства. Творчий доробок Моцарта становить понад 600 творів: більш як 50 симфоній, понад 19 опер, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів. Музика Моцарта, створена під великим впливом Йозефа Гайдна, стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми.

Феномен Моцарта зруйнував існуючу традицію щодо пріоритету італійської музичної культури, і його ім'я було навічно закарбовано на стінах Болонської академії витончених мистецтв як визнання генія австрійського композитора, який подолав межі національного на шляху до загальнолюдського.

Франц Йозеф Гайдн Франц Йозеф Гайдн - австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет. Почесний доктор Оксфордського університету (1791), член Шведської королівської музичної академії (1798), почесний громадянин м. Відень (1804), почесний член Музичного товариства м. Лайбах, вірний син Католицької Церкви. За висловом Джеймса Вебстера, "Гайдн мав успіх в усіх музичних жанрах. Він широко відомий як «батько симфонії» і ще більш справедливо було б назвати Гайдна батьком струнного квартету; жоден з інших композиторів не наблизився до такого поєднання продуктивності, якості і історичного значення в цих жанрах».

Великий майстер, Гайдн невпинно оновлював свою мову; разом із Моцартом і Бетховеном. Гайдн сформував і довів до рідкісної ступеня досконалості стиль т.зв. віденського класицизму. Почала цього стилю лежать ще епохи бароко, а пізній його період підводить безпосередньо до епохи романтизму. П'ятдесят років творчого життя Гайдна заповнили найглибшу стилістичну прірву – між Бахом і Бетховеном. У 19 ст. всю увагу зосереджено на Баха і Бетховене, і навіть забували того гіганта, котрий зумів перекинути міст між двома світами.

Лю́двиг ван Бетхо́вен Лю́двіг ван Бетхо́вен (1770—1827) — німецький композитор. Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Цей композитор є одним із трьох представників класичної віденської композиторської школи. Бетховен не лише зберіг основні риси класицизму (ясність, монументальність, стрункість композиції), а й значно розширив сферу образів. У цьому значенні Бетховен є послідовником не лише К. В. Глюка, Й. Гайдна і В. А. Моцарта, а й самого основоположника класичного строю в музиці — француза Люллі. Музиці Бетховена притаманна величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, драматизм. Його творчість підсумувала здобутки епохи класицизму. Він був останнім композитором XIX ст., для якого природною формою музичного вислову був жанр «сонати».

Розвиток музики класицизму досягає свого апогею в творах Людвіга ван Бетховена. Він відомий світу як найбільший симфоніст. Герой Бетховена - сміливий, пристрасний, наділений розвиненим інтелектом - одночасно і борець, і мислитель. Мистецтво Бетховена пронизане пристрастю і драмою. Перу Бетховена належать 9 симфоній, 32 фортепіанні сонати і низку симфонічних увертюр. Завершуючи епоху класицизму, він відкриває дорогу грядущому століттю романтизму.

Класична епоха була часом, коли композитори вводили відчуття елегантності в музику. Ця ясна і чиста музика, несуча спокій і розслаблення, насправді набагато глибше і в ній можна виявити драматичне ядро, зворушливі почуття і безмежний драйв.