"На Чорнобиль журавлі летіли"

„На Чорнобиль журавлі летіли...”

«Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво –
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься – Україна.
Така краса висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори».

1 вед.      Знову квітне щедра, прекрасна та свята українська земля. Знову замайоріло степове різнотрав′я та гріється під весняними променями плесо синьої ріки, дерева розпускають назустріч сонцю листочки та цвіт, щоб потім віддати щедрі врожаї землі-матері, землі-годувальниці, землі-святині.

 

2 вед.     Вдихає планета своїми могутніми зеленими легенями весняне повітря, вмивається  морськими водами та гордо піднімає до небес брови гірських хребтів. Все живе радіє весні , сонцю, життю. Все, що повинна зберегти дбайлива людська рука, зберегти для себе, для своїх нащадків, для майбутнього.

 

1 вед.     Але спливає в сумних спогадах чорна, трагічна дата нашого народу, нашої землі, нашої цивілізації – 26 квітня 1986 року, коли тихий весняний ранок розірвали стогони пожежі на Чорнобильській атомній електростанції.

 

2 вед.  Кажуть, що в час  вибуху на станції, на мить зупинилися пташині пісні і навіть дихання планети. Висохла роса на густих травах і погасли ранкові зорі, а вже сонце привітало ранок кривавою, тривожною і трагічною зірницею. Наступала нова ера – ера атома-убивці.

 

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине у страшні ті дні,

Гудуть жорстоко дзвони квітня.

Летіли на Чорнобиль журавлі,

До рідної землі, додому...

І раптом крилонька вогнем пекельним зайнялись, -

Упали грудкою додолу.

Земля горіла, і горіли небеса,

І смерть невидима косила людські душі...

О Україно, страднице свята,

За що цей біль терпіти й нині мусиш?

 

 

 

Ведуча 1

Для мене Чорнобиль - це не просто слово, це набагато більше. Це світова трагедія,  це море сліз, горя і смертей, це покинуті села і міста в яких залишилася лише одна мешканка і це – самота. А колись це було древнє поселення Київської Русі, славне місто українського Полісся, розташоване на історичному шляху «з варяг у греки».

1 читець. Сьогодні нас зібрав загальний біль—

                 Біль пам′яті про 26 квітня,

                 Минуло скільки літ, а звідусіль

                 Відлуння драми нашого століття.

 

2 читець. Чорних дат у людства є немало,

                 Кожна з них – це міна під прогрес,

                 Найстрашніше, що усіх спіткало –

                 Вибух на Чорнобильській АС.

 

3 читець. Птахи складали гімн весні,

                 Всміхалися до сонця квіти,

                 Та пам′ять лине в моторошні дні,

                 Гудуть жорстокі дзвони квітня.

 

2-ий ведучий. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на „до” і „після”. Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, будинки, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій тридцятидворічної  давнини.

Відкрита рана нашої землі 
„Відомая” на всі її округи. 
Ти чорна пляма у історії її, 
Ти – місце, де померли люди. 
Чорнобиль … 
І бринить у слові цім 
І жаль, і відчай 
Нашої держави. 
Болючий спогад 
Про батьків й дідів, 
Що полягли на місці цім кривавім. 
Серед „пустелі” ця химера розляглась 
Протяжністю у тридцять кілометрів. 
Це поле битви, 
На якім тепер 
Життя завмерло у полоні смерті. 
Усе понищив він, 
Все зруйнував; 
І ще, напевнеє, на довгі роки 
Залишиться у пам’яті у нас, 
Як вічна рана, цей страшний Чорнобиль

2-ий ведучий.Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу...

 Є чорне золото, є чорний хліб,

 Є чорний лебідь і лебідка чорна,

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль!

Є чорна хмара й чорний, чорний дим,

Година чорна і тюльпани чорні,

Та найчорнішим серед них усіх

 Є все-таки Чорнобиль!

Є чорна Африка і чорний крук,

Він чорно-чорно-чорний,

Та найчорнішим серед них усіх,

Є все-таки Чорнобиль!

1-ий ведучий. Для України, для всіх, хто побічно причетний до трагедії Чорнобиля і її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

1-ий ведучий. Аварія на Чорнобильській АЕС, зачепила кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поруч з бідою у ту трагічну хвилину. Це люди з великої літери.

Учень 2  А ті, хто першими ступили в полум’я, першими прийняли на себе удар, за лічені хвилини зуміли зробити майже неможливе. Вони кинулися на боротьбу з вогнем, знаючи, що полум’я – лютий, але не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був набагато підступніший – радіація. Та хлопці не думали про себе. Вони прагнули одного – якнайшвидше загасити пожежу. І добре знали, на що йдуть, чим ризикують. Знали, але не відступили…

Учень. Звичайна ніч. Звичайне чергування.

Крізь темряву до ранку - лише крок.

Не знав ніхто, що то для них востаннє,

Що потім буде виклик, той дзвінок,

Той голос в трубці весь тремтів від жаху,

Щось про пожежу злякано кричав,

Що стався вибух, що немає даху,

І швидше їх приїхати благав.

Про радіацію ніхто не думав доти,

(Хоча для них не буде вороття!),

Така вже справа - рятувать життя.

 

Учень.... Вони тоді пожежу загасили,

Вогонь тоді здолати їх не зміг,

Та був ще ворог - і не стало сили,

Бо невидимець той їх переміг...

Це потім скажуть виміряти дозу

І лікарі промовлять вирок свій,

Та вже не буде юності і мрій...

А їм би літні ранки зустрічати,

Коли ще місяць поміж хмар не щез,

Радіти, сподіватись і кохати,

Та все взяла Чорнобильська АЕС.

... На цвинтарі живі, тендітні квіти,

Вони тут навіть взимку - увесь час...

Ще юні хлопці, учорашні діти,

Що врятували там мільйони "нас"...

 

2-ий ведучий. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Україну. 6 чоловік загинули майже відразу. Запам’ятаймо їхні імена. На все життя запам’ятаймо:

 

Володимир Правик,

 Віктор Кибенюк,

 Микола Ващук,

Василь Ігнатенко,

Микола Титенюк,

 Володимир Тищура.

 

Ведуча. Від аварії постраждали 3,2 млн. чоловік. Усього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тисяч чоловік, 55 тисяч померло, десятки тисяч стали інвалідами. 

Ведуча. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Ведуча. Тож просимо вас вшанувати хвилиною мовчання ліквідаторів, мирних жителів та усіх, хто загинув внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Ведуча. Вітчизняні атомні експерти встановили головну технічну причину аварії. Вибух Реактор був неправильно спроектований і небезпечний.Іншою причиною аварії був людський фактор – злочинна зневага правилами роботи й техніки безпеки й непрофесіоналізм частини персоналу.

Подій могло не буть цієї ночі,

А скільки сили віддано й життів

За те, що хтось там, десь там був неточний,

За те, що хтось у чомусь поспішав.

Чорнобиль - тільки лиш маленька віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку

Й можливо, в нім майбутнього сліди.

 

1-ий ведучий.

Україна після Чорнобиля стала першою в історії людства державою, яка свою ж територію, за площею в європейську країну, що лежить тільки в одній сотні кілометрів від столиці, офіційно визнала непридатною для життя, небезпечною для себе, назвавши її зоною відчуження.

Від кого відчуженою? Від своєї землі, від свого народу, від своєї історії? Та як не змушені ми були б страшними обставинами назвати цю землю - вона наша. Вона реально існує. Живе з нами і житиме, допоки  житимемо ми. Разом зі своїм саркофагом у центрі – своєрідною пірамідою технологічним і моральним хибам XX століття.

Уч.    Гріх перед Богом спокутувати будуть
Ті, хто порушив закони святі,-
Дзвони Чорнобиля стогоном будуть,
Щоб не було чорних днів у житті!
Стогін Чорнобиля спогадом – болем
Не затихатиме в наших серцях, -
Пам’ять про жертви не згасне ніколи!
Їй пломеніти в прийдешніх віках!
Боже великий, навічно єдиний,
В пісні – молитві до тебе іду:
Влий дух Святий, хай біль душі покине,
Хай спопелить Твоя Воля біду.

Ведуча. Щастя вам і добра, дорогі друзі. Дякуємо за увагу.