Національна та світова валютні системи

Посібник

Тема

Національна та світова валютні системи

ЗМІСТ

ВСТУП………………………..……………………………………………..……..3

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ ТА  ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ  В УКРАЇНІ…………………………………………….…..5

1.1. Сутність т структура валютної системи, її види та основні елементи…….5

1.2. Поняття валюти, її види та конвертованість…………………………...7

1.3. Особливості формування валютної системи в Україні……………..…….11

РОЗДІЛ  2. АНАЛІЗ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ …………………………………………17

2.1. Аналіз сучасного стану валютної системи в Україні………………….….17

2.2 Інфраструктура українського валютного ринку та поточні тенденції його функціонування…………………………..…………………………………..…20

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.....30

3.1. Проблеми розвитку валютної системи в Україні……………………..30

3.2.Перспективи розвитку валютної системи України……………………31

ВИСНОВКИ………………………………………………...……………..…….38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………40

ВСТУП

Система валютного регулювання і валютного контролю є однією з найважливіших сфер державного регулювання в будь-якій країні. Розбудова цієї сфери в Україні почалась відразу після оголошення економічної самостійності України. Тому вивчення історичного досвіду валютного регулювання є необхідним завданням для підвищення ефективності функціонування валютного ринку України та прийняття ефективних рішень у цій сфері.

Актуальність дослідження. У сучасну епоху глобалізації валютні системи проникають у всі сфери економічного життя країни, нерозривно переплітаючись з усією сукупністю економічних відносин і впливаючи на всі економічні процеси в суспільстві.

Згідно з чинним законодавством міжнародні розрахунки, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг, іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами виконуються банками, як правило, у вільно конвертованій валюті.

Валютний курс є вагомим інструментом державної політики, ефективне регулювання якого має забезпечувати створення сприятливих умов для нарощування виробництва та зростання чистого експорту – визначального фактору економічного розвитку країни.

Діюча державна система валютного регулювання й контролю в Україні має безліч недоліків, головними з яких є: прогалини в законодавстві й відсутність єдиної організаційної структури, заснованої на одночасній взаємодії й координації спільних заходів щодо забезпечення валютного регулювання. Така система формувалася й продовжує формуватися у складних, суперечливих соціально-економічних умовах і потребує модернізації та ефективного раціонального управління для досягнення стабілізації валютного ринку.

Проблеми ефективності валютної системи України досліджені у працях Шевчука В., Береславської О., Гальчинського А., Дзюблюка О., Лисицького В., Нікіфорова П., Савлука М., Стельмаха В., Туган-Барановського М.

Метою роботи є визначення та дослідження валютних систем та їх розвитку відповідно до умов сьогодення.

Завдання дослідження:

1. Визначати сутність і структуру валютної системи, її види та основні елементи.
2. Визначити поняття валюти, її види та конвертованість.
3. Встановити особливості формування валютної системи в Україні.
4. Проаналізувати сучасний стан валютної системи в Україні.
5. Дослідити інфраструктуру українського валютного ринку та поточні тенденції його функціонування.
6. Визначити проблеми розвитку валютної системи в Україні.
7. Визначити перспективи розвитку валютної системи України.

Об’єктом дослідження є валютні системи.

Предметом дослідження є комплекс відносин, які виникають у сфері здійснення суб’єктами господарювання валютних операцій.

Структура роботи: вступ, головні три розділи, підрозділи, висновки, список використаних джерел.

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.           Сутність т структура валютної системи, її види та основні елементи

Проблемам валютних відносин у науковій літературі приділяється значна увага, проте питання, пов’язані з валютним регулюванням і валютним контролем, розглядаються переважно фрагментарно. Окремі науковці сьогодні висловлюють думки про необхідність швидкої лібералізації валютного регулювання та контролю, що обумовлено, насамперед, процесами глобалізації та євроінтеграції. Але не можна нехтувати етапністю такого переходу. Тому для вдосконалення національної системи валютного регулювання та контролю є доцільним детальніш проаналізувати етапи еволюції ролі валютного регулювання і контролю в Україні.

Валютна система форма організації та регулювання валютних відносин, яка закріплена національним законодавством або міжнародними угодами.

Валютну систему можна розглядати з економічного та організаційно-правового погляду.

З економічного погляду валютна система це сукупність валютно-економічних відносин, що історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків.

З організаційно-правового погляду державно-правова форма організації валютних відносин країни, що склалася історично на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків і закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Структура сучасної валютної системи: національна, міжнародна (регіональна), світова.

Національна валютна система це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Міжнародна (регіональна) валютна система це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн.

Світова валютна система це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю.

Функції валютної системи є [11]:

•         сприяння розвитку товарообмінних операцій;
•         встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами;
•         здійснення платежів для покриття угод;
•         забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів. Завдання світової валютної системи:
•         ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;
•         створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;
•         забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи:

1. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

2. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

3. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів, вони будуть мати довіру до системи.

Основні складові світової валютної системи:

•         світовий грошовий товар;
•         валютний курс;
•         валютні ринки;
•         міжнародна валютна ліквідність;
•         міжнародні валютно-фінансові організації.

2.           Поняття валюти, її види та конвертованість

Валюта це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:

•         національна валюта грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);
•         іноземна валюта це грошові знаки іноземних держав;
•         міжнародна (регіональна) валюта це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Валюта, залежно від режиму використання, поділяється на конвертовану і неконвертовану, від сфери і цілей використання на валюту платежу, валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя. Вільно конвертована валюта (ВКВ) це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і внутрішньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.

Сфера обміну ВКВ поширюється на поточні операції зовнішньоекономічної діяльності, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій.

У даний час до числа ВКВ відносяться американський долар, національні валюти країн європейського співтовариства, валюта Японії та інші, усього валюти 22 країн світу.

До замкнутих валют відносяться валюти країн, що розвиваються. У цих країнах застосовуються різні обмеження на ввезення і вивезення валюти, продаж і купівлю, обмін національної валюти та іноземних валют.

Клірингова валюта це розрахункова валютна одиниця, в якій ведуться поточні інвалютні розрахунки, здійснюються записи на балансових рахунках.

В.В. Білоцерківець  вважає, що «Валютний ринок – це складова сфери обміну національної й міжнародної економіки, в якій здійснюється торгівля національними і наднаціональними грошовими одиницями та валютними цінностями, що обслуговують міжнародні платіжні операції» [7].

Н.І. Платонова впевнена, що «валютний ринок у широкому розумінні – це сфера економічних відносин, яка виявляється при здійсненні операцій з купівлі продажу іноземної валюти, а також операцій з інвестування валютного капіталу».

Суб’єктами валютного ринку є фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти, посередники, серед яких брокерські компанії,  банки, валютні біржі, великі корпорації, валютні брокерські фірми та інші фінансові інститути, які забезпечують взаємодію всіх суб’єктів ринку. Основною метою їх діяльності є отримання прибутку.

Всі учасники міцно пов’язані між собою за допомогою телефонних, телексних та комп’ютерних засобів зв’язку. Це дає змогу за лічені хвилини переказувати кошти у всяку точку планети, здійснювати перекази платежів від імпортера до експортера тощо. За розміщенням валютні ринки прив’язані до великих банківських та валютно-біржових центрів, адже в ряді країн поряд з міжбанківською торгівлею існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом. Валютний курс є ціною на ринку.

Конвертованість або обіг національної грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти.

Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу та жорсткості валютних обмежень, що практикується в державі. Обіг може бути зовнішній та внутрішній.

При зовнішньому обігу повна свобода обміну зароблених в даній країні грошей для розрахунків із закордонним партнером надається лише іноземцям (нерезидентам).

При режимі внутрішнього обігу свободою обміну національних грошових одиниць на іноземні валюти користуються лише резиденти даної країни.

Обіг національної грошової одиниці забезпечує країні наступні довготермінові вигоди додаткової участі в багатосторонній світовій системі торгівлі та розрахунків:

•         вільний вибір виробниками та споживачами найбільш вигідних ринків збуту та закупок всередині країни та за кордоном в кожний момент
•         розширення можливостей залучення іноземних інвестицій та здійснення інвестицій за кордоном;
•         “підтягування» національного виробництва до міжнародних стандартів по цінам, витратам, якості.
•         можливість здійснення міжнародних розрахунків в національній валюті.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

•         вільно конвертовані (резервні);
•         частково конвертовані;
•          замкнуті (неконвертовані);
•         клірингових розрахунків.

Вільно конвертована валюта (ВКВ)  – валюта, яка вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти (повна зовнішня та внутрішня конвертованість).

ВКВ називають резервною валютою, так як у такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків (долар, фунт стерлінгів, швейцарські франки, євро).

Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

Замкнута (неконвертована) валюта – національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Клірингові валюти – це розрахункові валютні одиниці, що функціонують на основі клірингових угод.

Клірингові угоди укладаються для вирівнювання платіжного балансу без витрат валютних резервів:

•         при необхідності отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний баланс;
•         в якості заходу у відповідь на дискримінаційні дійства іншої держави чи держав.

В умовах інтернаціоналізації господарювання зростає взаємозалежність національних господарств, активізуються пошуки засобів національного регулювання.

Відповідно в сфері валютних відносин з’являються нові особливості і тенденції:

•         посилюються міжнародні функції національних валют (національні грошові одиниці приймають участь в міжнародних розрахунках);
•         масштаби діяльності якої-небудь валюти в міжнародному платіжному обігу визначаються комплексом факторів (історичних, економічних, міжнародно-правових), в тому числі і національною політикою;
•         відсутня єдина грошова основа в валютній сфері – світова валюта
•         в умовах вільної конвертованості валют та руху капіталу між країнами розмиваються межі між внутрішнім грошовим оборотом та міжнародним платіжним оборотом;
•         тенденція до зростання національних та міжнародного грошово-кредитного ринку прокладає шлях в умовах специфіки та особливостей національних грошово-кредитних ринків.

Тенденція до зростання ролі валютної сфери у відносинах учасників міжнародного обміну досліджена на всіх етапах еволюції світової валютної системи, починаючи з золотого стандарту.

Варто зазначити, що чим глибше втягнене національне господарство в систему світових господарських зв’язків, тим сильніше прагнення національних органів регулювання відмежувати економіку від неприємного на даному етапі зовнішнього впливу. Це протиріччя визначило еволюцію валютного механізму кожної країни, починаючи з періоду золотого стандарту і по теперішній час.

Відповідно в умовах золотого стандарту під конвертованістю розуміли обмінення однієї валюти на іншу при твердій фіксації золотого вмісту національних валют, з їх обов’язковою розмінністю на монетарний товар.

На відміну від золотого стандарту, конвертованість в умовах кредитно-паперових грошей визначається інституційними нормами, які включають важливі ланки валютної політики кожної країни, а також загальні вимоги визначені Міжнародним валютним фондом (МВФ). Таким чином, конвертованість валюти є необхідною для забезпечення процесу демонополізації економіки, її структурної перебудови, подолання кризи платіжного балансу, інтеграції у світове господарство.

3.           Особливості формування валютної системи в Україні

Нині, коли сучасна економічна політика, і зокрема валютне регулювання, піддається критичному аналізу, є сенс звернутися до історичного досвіду та аналізу основних етапів здійснення валютного регулювання в Україні.

Дослідження розвитку валютного регулювання доцільно розпочати з аналізу методологічних засад валютного регулювання в Україні.

Формування валютної системи в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та

Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.

Валютна система України починає своє формування одночасно з національної грошової системи, складовою якої вона є. В Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті; дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов’язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

У 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розроблення механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду стало становлення валютного ринку та прийняття Верховною Радою України Постанови «Про формування валютних фондів України в 1992 р.» від 5 лютого 1992 р. та створення в жовтні 1992 р. валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більше ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

Практична розбудова власної валютної системи України починається з виходом з рублевої зони, проголошеним Указом Президента України «Про реформу грошової системи України» від 16 листопада 1992 р. Цим указом було визначено статус рубля як іноземної валюти й упорядковане використання іноземної валюти на території України.

Головною ознакою подальшого розвитку валютної системи в Україні в 1993 р. стало запровадження елементів валютного регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів, зокрема, 19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет «Про систему валютного регулювання, і валютного контролю», 8 липня 1993 р. була створена Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), головною метою діяльності якої було упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо курсоутворення.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутності як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблем, пов’язаних з використанням «тимчасової» валюти карбованця призвели до різкого падіння курсу карбованця щодо іноземних валют.

Внаслідок цього урядова (валютна) політика з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії та було вжито ряд обмежувальних і фіскальних заходів:

•         впровадження фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше 12610 крб. за 1 дол. США), різке зменшення обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;
•         впровадження аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет»;
•         зменшення з 90 до 30 днів терміну повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3 до 1 % пені за кожний день прострочення при порушенні цих термінів та інших.

В результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 серпень 1996) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

•         значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;
•         змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця щодо ключових іноземних валют;
•         НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕРР), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;
•         було розроблено систему заходів, які вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ передплата на ОДВЗ тільки нерезидентами досягла 300-370 млн грн.

Усі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи а Україні, яка й була здійснена у вересні 1996 р. після випуску в обіг гривні (третій етап формування валютної системи України).

Основними заходами і результатами цього етапу були:

•         остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2010 р. введено вільне плавання;
•         введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень;
•         певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
•         подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;
•         приєднання України (у травні 1997 р.) до VIII Статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Отже, як організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основні з них: назва, купюрність та характер емісії національної валюти. В Україні національна валюта називається гривнею;

•          ступінь конвертованості національної валюти. Українська національна валюта гривня є частково вільно конвертованою;
•          режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ;
•          режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Звичайно цей режим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів;
•          режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко;
•          режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти;
•          регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998 р. в Україні не дозволялося здійснювати на ринку операції з дорого цінними металами;
•          регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків і, навпаки, порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо;
•          визначення національних органів, на які покладається про ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері.

Такими органами в Україні є:

•          Кабінет Міністрів України;
•          Національний банк України;
•          Державна податкова адміністрація;
•          Державний митний комітет;
•          Міністерство зв’язку України.

Зазначені державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, в центрі якої міститься НБУ як орган державного валютного регулювання і контролю.

У цілому можна констатувати, що поступово, з подоланням кризових явищ і поступовим піднесенням у нашій економіці сформувалась незалежна, ринкова та ефективна валютна система.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ  В УКРАЇНІ ТА ЇЇ  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2.1. Аналіз сучасного стану валютної системи в Україні

На валютному ринку України проводяться транзакції з купівлі та продажу іноземної валюти в безготівковій і готівковій формах, а також з банківськими металами. До учасників цього ринку відносяться банки, небанківські фінансові установи, клієнти банків та Національний банк України.

Регулятор проводить операції на міжбанківському валютному ринку, метою яких є покриття структурного дефіциту іноземної валюти і стабілізація курсових коливань. Національний банк також встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют і курси банківських металів. Відповідно проаналізуємо офіційний курс гривні щодо іноземних валют (долар США, євро) за 2021-2023 роки та відобразимо на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Офіційний курс гривні щодо іноземних валют (долар США, євро)

Отже, рис. 2.1. показує офіційний курс української гривні до долара США та євро протягом 2021-2023 років. Стабільність і падіння (2021 - середина 2022): на початку 2021 року курс гривні до євро і долара США був стабільний. Втім, ближче до середини 2021 року спостерігається падіння вартості гривні, особливо відносно долара США, яке продовжується аж до літа 2022 року.

У липні 2022 року спостерігається різке падіння вартості гривні відносно обох валют, що пов'язане з економічною кризою, тобто з початок повномасштабної війни РФ проти України, що і спричинило різке падіння курсу. Після падіння в липні 2022 року спостерігається стабілізація і поступове відновлення курсу гривні, особливо відносно долара США. З кінця 2022 до середини 2023 року курс стабілізується і починає зростати. З літа 2023 року спостерігається стабільний ріст вартості гривні відносно долара США і євро, що свідчить про позитивні економічні тенденції в країні, можливо, завдяки економічним реформам, збільшенню іноземних інвестицій.

Рис. 2.2. Безготівковий валютний ринок України за 2021-2023 роки

Отже, на рисунку зображено динаміку безготівкового валютного ринку України за 2021-2023 роки, де відображені операції купівлі й продажу клієнтами банків та міжбанківські операції в мільярдах доларів США. За цей період можна виділити кілька ключових спостережень: купівля клієнтами банків: видно, що обсяг купівлі клієнтами банків варіюється протягом всього періоду, з певним зниженням в 2022 році та стабілізацією в 2023 році. Це може свідчити про зміни в попиті на іноземну валюту з боку клієнтів.

Продаж клієнтами банків: обсяг продажу валюти клієнтами також показує значні коливання, із тенденцією до зменшення продажів у другій половині 2022 року і відновленням у 2023.

Оранжева лінія, яка показує міжбанківські операції, має тенденцію до зростання протягом усього періоду, що може свідчити про збільшення активності на міжбанківському валютному ринку, зокрема про збільшення обсягів взаємних кредитних операцій між банками. В цілому, загальна активність на ринку зазнала коливань, що може бути пов'язано зі змінами в економічному кліматі, політичній стабільності, а також зовнішньоекономічних факторах.

Рис. 2.3. Операції фізичних осіб з купівлі/продажу іноземної валюти за 2021- 2023 рр.

Проаналізувавши рисунок можна сказати, що купівля безготівкової валюти показує, що обсяг купівлі валюти коливається, але загалом маємо тенденцію до зменшення купівлі із пікових значень у 2021 році до нижчих рівнів у 2023 році.

Продаж безготівкової валюти видно, що обсяг продажу валюти також показує коливання, але в цілому зберігає стабільність з невеликими спадами. Купівля готівкової валюти ці дані вказують на загальну стабільність з легкою тенденцією до зростання у 2023 році.

На графіку також зображено загальний сальдо операцій (жовта лінія), яке є результатом різниці між продажем та купівлею іноземної валюти. Загальний тренд сальдо показує плавний спад від початку 2021 до середини 2022 року, після чого відбулося стабілізація з невеликим зниженням наприкінці 2023 року. Це може вказувати на зростаючу впевненість інвесторів у стабільності місцевої валюти або на зменшення потреби у валютних операціях через економічні та політичні зміни.

Рис. 2.4. Валютні інтервенції НБУ за 2021-2023 роки

Отже, з рисунку валютних інтервенцій Національного банку України можна зробити наступні висновки:

Помітно, що найбільш активні купівлі валюти відбувалися в першій половині 2022 року. Це може свідчити про зусилля НБУ стабілізувати національну валюту шляхом збільшення валютних резервів. З часом активність купівлі валюти зменшилася, що може бути пов'язано з досягненням певної стабільності в курсі або з іншими макроекономічними факторами.

Продаж валюти за період, особливо в 2022 році, був досить значним, зазвичай перевищуючи купівлю. Це може вказувати на спроби НБУ вплинути на курс гривні шляхом введення додаткової валюти в обіг. В кінці 2022 та на початку 2023 року продажі стали рідшими, що може бути відображенням зміни валютної політики або покращенням економічної ситуації. Сальдо, що показує різницю між купівлею та продажем, більшу частину часу залишалось негативним (з величиною до -3 млрд. доларів США в окремі періоди). Це підкреслює, що загалом більше валюти було продано, ніж куплено. Особливо глибокі падіння сальдо спостерігалися в середині 2022 року, що може свідчити про значні втручання НБУ для підтримки гривні у складний період.

Рис. 2.5. Структура міжнародних резервів у розрізі валют

Отже на рисунку видно структуру міжнародних резервів у різних валютах станом на 01.01.2024 року, виражених у мільйонах доларів США. Загальна сума резервів складає 40,514 млн доларів.

Ось розподіл за валютами:

• USD (долар США): 36,509 млн, що є найбільшою частиною резервів.
• EUR (євро): 1,799 млн.
• GBP (британський фунт): 0,329 млн.
• JPY (японська єна): 0,230 млн.
• CNY (китайський юань): 0,203 млн.
• Золото: 0,035 млн.
• Інші валюти: 1,410 млн.

Можна сказати, що домінування долара США пояснюється тим, що більша частина резервів зберігається у доларах США, що підкреслює його роль як основної резервної валюти. Євро також має значну частку, хоча вона набагато менша порівняно з доларом США. Частки інших валют та золота є досить малі, що може свідчити про обережний підхід до диверсифікації валютних ризиків.

Рис. 2.6. Динаміка міжнародних резервів за 2021-2023 роки Підсумовуючи можна сказати, що на рисунку показано динаміку валових

та чистих міжнародних резервів України з січня 2021 року по січень 2024 року. Графік розділено на два типи стовпчиків: зелені стовпчики показують валові міжнародні резерви, а сині стовпчики — чисті міжнародні резерви.

Загальна тенденція зростання: валові та чисті міжнародні резерви зросли протягом зазначеного періоду. Це може свідчити про стабілізацію та зміцнення фінансової позиції США на міжнародному рівні. Валові резерви постійно перевищують чисті, що є звичайним явищем, оскільки валові резерви включають всі засоби, доступні центральному банку, тоді як чисті резерви відображають валові резерви мінус короткострокові зобов'язання. Обидва типи резервів показують стабільне зростання, особливо з кінця 2021 до кінця 2023 року. Це може свідчити про послідовну політику управління резервами та відповідні заходи, спрямовані на збільшення резервів. Різниця між валовими та чистими резервами, яка зберігається на протязі усього періоду, може вказувати на значні зовнішні зобов'язання або інші витрати, що впливають на чисті резерви. Аналіз даних показує, що Україна демонструє стабільне зростання міжнародних резервів, що може свідчити про посилення її фінансової стійкості та спроможності реагувати на зовнішні шоки. Це також може вказувати на довіру міжнародних інвесторів та вихід на певну стабільність економіки.

Підсумовуючи аналіз здійснених операцій на валютному ринку України за 2021-2023 роки, можна сказати, що політика керованої гнучкості здійснюється з метою зміцнення стабільності української економіки та валютного ринку, підтримки їхньої здатності адаптуватися до внутрішніх і міжнародних шоків, а також для зниження ризиків, пов'язаних з валютними дисбалансами, які можуть виникнути внаслідок тривалого застосування фіксованого обмінного курсу. За цього режиму офіційний обмінний курс буде формуватися на основі операцій на міжбанківському валютному ринку. Тим часом, обмінний курс на ринку готівкової валюти, яким користуються громадяни для купівлі та продажу валюти, буде встановлюватися за тими ж принципами, що і раніше. часних умовах для валютного ринку — забезпечення стабільності курсу.

2.2 Інфраструктура українського валютного ринку та поточні тенденції його функціонування

Валютна політика має вирішальне значення для міжнародних економічних відносин країни та слугує важливим засобом управління її економікою. Її метою є забезпечення стабільності на валютному ринку, підтримка експорту та імпорту, а також захист економіки від зовнішніх перепон. Аналіз впливу валютної політики на міжнародну діяльність країни є значущим завданням, особливо в умовах глобалізації та економічних негараздів.

Ефективна валютна стратегія є критичною для економіки країни, яка є малою, відкритою і залежить від експорту природних ресурсів, оскільки вона сприяє стабільності та сприяє економічному зростанню. В умовах, коли експорт сировини має велике значення для внутрішньої економіки, валютне регулювання стає стратегічно важливим [9].

Валютна політика націлена на підтримку стабільності цін та контроль за обсягом грошової маси. Використання валютних інтервенцій та обмежень допомагає управляти валютним курсом, запобігаючи його різким коливанням, що підтримує конкурентоспроможність національних товарів на світовому ринку. У відкритій економіці стабільність курсу стає вирішальним елементом для її успішної діяльності. Важливу роль у цьому контексті грає використання іноземної валюти як засобу захисту національних заощаджень у періоди економічної невизначеності. Хоча доларизація внутрішнього ринку може забезпечувати додаткову стабільність, висока залежність від іноземної валюти несе в собі ризики, зокрема можливість девальвації в разі стрімкого збільшення попиту на іноземні гроші, що може спричинити економічні ускладнення [16].

Зміцнення валютного регулювання сприяє запобіганню панічних продажів іноземної валюти в кризові періоди, що допомагає підтримувати стабільність валютного курсу та уникати негативних сукупних ефектів. Аналіз ризиків на валютному ринку України з 2021 по 2022 рік вказує на зростання

нестабільності порівняно з попередніми роками, але вона все ще нижча, ніж у період 2019-2020 років. Така динаміка значною мірою обумовлена різними негативними факторами, зокрема відтоком капіталу та інфляцією.

Рис. 2.7. Курс гривні до долара США на період з 2013 по 2023 рр. [30]

Проаналізувавши рисунок можна сказати, що курс демонструє тенденцію до поступового зростання курсу обох валют щодо гривні, хоча з різними особливостями динаміки в різні періоди.

З 2013 до 2015 року спостерігається стрімке зростання курсів обох валют, що може свідчити про економічні шоки або кризові явища в Україні, що вплинули на стабільність національної валюти. Зокрема, це можуть бути події, пов'язані з політичною нестабільністю або значними змінами в економічній політиці. З 2016 по 2019 рік курси валют стабілізувалися і показали менш драматичні зміни, що може вказувати на певне зміцнення економіки та успішні заходи з макроекономічного регулювання.

Після 2020 року, особливо видно на кінець періоду до 2023 року, спостерігається новий стрибок вартості долара США, що значно перевищує курс євро. Це може свідчити про зростання політичної та економічної

невизначеності, а також можливий вплив зовнішніх факторів, таких як глобальні фінансові кризи, причиною яких є COVID-19.

Початок військового конфлікту між Росією та Україною став вирішальним моментом, який відчутно вплинув на валютний ринок. Невпевненість у майбутньому країни стала головною причиною занепокоєння для інвесторів та представників бізнесу, що спричинило зростання інвестиційних ризиків та ускладнення умов для ведення бізнесу. Падіння цін на нафту, яка є ключовим експортним товаром України, також серйозно вплинуло на валютний ринок, знижуючи надходження іноземної валюти та збільшуючи тиск на національну валюту — гривню. Підвищений рівень ризику на валютному ринку негативно відобразився на українському бізнесі та жителях країни. Зростання витрат на імпорт та втрати конкурентоспроможності на міжнародних ринках призвели до зниження інвестицій та інновацій. Для громадян це призвело до зниження купівельної спроможності та погіршення життєвих умов [29].

Аналіз економічного розвитку України у період з 2019 по 2023 рік можна провести, вивчаючи динаміку ВВП та обсяги валютних депозитів. Відомо, що ВВП України демонстрував стабільне зростання, досягнувши максимальних показників у 2023 році. Найвищий приріст ВВП спостерігався в 2019-2020 роках, що могло бути зумовлено різними економічними факторами, зокрема стимулювали заходами уряду або збільшенням внутрішнього споживання. Проте, у наступних роках зростання ВВП сповільнилося, особливо в період 2022-2023 років, що може свідчити про зміни в економічній динаміці країни.

Рис. 2.8. Динаміка статті балансу активів «валюта і депозити» міжнародної інвестиційної позиції України у 2019-2023 роках [18]

Отже, у порівнянні з динамікою ВВП, валютні депозити показали менш стабільне зростання з менш вираженими піками, при чому максимальний показник спостерігався у 2023 році. Це може вказувати на те, що довіра до банківської системи зростала протягом аналізованого періоду, але не так активно, як загальноекономічне зростання. Порівняльний аналіз ВВП та валютних депозитів вказує на те, що економічний розвиток України відбувався швидше, ніж накопичення валютних ресурсів у банківській системі. Так, пік ВВП був вищий порівняно з піком валютних депозитів, що свідчить про перевагу розвитку виробничих і комерційних активів над акумуляцією фінансових ресурсів у валюті [5].

Стабільний потік міграційного капіталу до України відіграє значну роль у розвитку тіньового валютного ринку. Цей потік включає як офіційні грошові перекази, так і неформальні трансферти. За даними Національного банку України, щорічний обсяг грошових переказів коливається від 7 до 12 мільярдів доларів США, що свідчить про значні обсяги грошових коштів, що входять в економіку країни поза офіційними каналами.

2.9. Динаміка грошових переказів в Україну та міжнародних резервів України у 2019-2023 роках [21]

Підсумовуючи можна сказати, що динаміка грошових переказів та міжнародних резервів України з 2019 по 2023 роки відображає складні економічні виклики, з якими стикається країна. Значне зниження обсягів грошових переказів на 37,5% протягом цього періоду свідчить про зменшення довіри міжнародної спільноти до економічної стабільності України, що може бути пов'язано з військовими діями на сході країни та економічною кризою. Також спостерігається зменшення міжнародних резервів на 22%, що підкреслює складність економічного контексту.

Одним із можливих шляхів вирішення цієї проблеми може бути розробка політики, спрямованої на стимулювання грошових переказів та поповнення міжнародних резервів. Це вимагатиме покращення загальної економічної ситуації в Україні, підвищення довіри до уряду та створення умов, що сприяють інвестиціям, що може підтримати стабілізацію та відновлення національної економіки [34]. Уряд України дійсно може розглянути ряд стратегій для покращення економічної ситуації, що включають стимулювання інвестицій, реформування податкової системи та підтримку підприємництва. Ці

заходи мають на меті не тільки залучити зовнішнє фінансування, але й створити сприятливе середовище для внутрішньої економічної активності.

Підсумовуючи досліджуваний матеріал можна сказати, що валютне регулювання відіграє вирішальну роль у керуванні національною економікою та підтриманні стабільності на валютному ринку. Цей інструмент сприяє міжнародній торгівлі, мінімізує вплив зовнішніх економічних шоків, стабілізує ціни та грошовий обіг. Україна, яка значною мірою залежить від імпорту сировини, має особливу потребу в ефективній валютній політиці. Використання іноземної валюти набуває ризикованих аспектів у періоди економічної нестабільності. Ризик на валютному ринку може збільшувати труднощі для бізнесу та громадян. Протидія панічній конвертації в іноземну валюту та заохочення грошових вливів є критичними завданнями для забезпечення економічної стабільності та розвитку.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1.Проблеми розвитку валютної системи в Україні

Здійснення ефективної валютної політики урівноважує торговий баланс, сприяє зростанню конкурентоспроможності українських товарів, рентабельності підприємств, нагромадженню валютних резервів Національного банку України.

Багато авторів дають майже схожі визначення валютного курсу, а саме, на їх думку, валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн [1]. Дещо вужчими є визначення валютного курсу, як ціни одиниці іноземної валюти, вираженої в одиницях національної валюти. Деякі автори визначають валютний курс як співвідношення обміну між національною та іноземною валютами [2], або просто між двома валютами.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Такий ринок називається валютним. За своїм економічним змістом, валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта; за призначенням і організаційною формою – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно придбати­купити національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

В умовах сьогодення НБУ має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, проте ризики девальвації слід долати переважно за допомогою інших, не пов’язаних з інтервенціями засобів – зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку, концентрації зусиль на поліпшення стану платіжного балансу.

Важливим завданням стає розробка середньострокової стратегії валютної політики із чітким визначенням курсових орієнтирів, стримування темпів інфляції, окреслення комплексу методів та інструментів забезпечення валютної стабільності, а також превентивні заходи для недопущення курсових стрибків у майбутньому [20].

До основних заходів реорганізації валютної системи можна віднести такі:

•          перехід до нових способів регулювання Національним банком України валютного курсу, основними ознаками якого має стати створення незалежних інституційно організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення;
•          раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб’єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;
•          вдосконалення політики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з відсотковою політикою;
•          активне використання гнучкого валютного курсу за призначенням для підтримки конкурентоспроможності товаровиробників; 
•          перехід у валютному регулюванні до фактичного курсу гривні до складу «кошика валют».

До складу кошика могли б увійти долар США, євро, фунт Великобританії, швейцарський франк, юань тощо. Ці інструменти спроможні модернізувати валютну систему України. Необхідно не лише посилити роль Національного банку у валютній політиці, але й узгоджувати з нею економічну політику держави.

Отже, на сьогоднішній день Україна має чимало проблемних питань у сфері валютних відносин, що пов’язані із глобалізацією та світовою фінансовою кризою. Тому зараз як ніколи необхідно звернути увагу на швидке та ефективне вирішення проблем валютної системи, її стабілізацію. Саме здійснення вище перерахованих заходів допоможе нормалізувати валютний курс, зміцнити позиції банківської системи як всередині держави, так і на міжнародному рівні [19].

Ефективна реалізація валютної політики в умовах глобалізації економічних процесів полягає у здійсненні валютного регулювання відповідно до стану економічного розвитку країни, що забезпечить мінімізацію негативного впливу внутрішніх та зовнішніх шоків і сприятиме її сталому економічному розвитку.

3.2.Перспективи розвитку валютної системи України

Аналіз валютного ринку виявив його складність, оскільки він включає в себе численні компоненти. Серед них найважливішими є регуляторні інструменти та стимули, законодавче забезпечення учасників ринку, наявність міжнародних угод і широкий спектр двосторонніх зв'язків. Проте, система валютного регулювання не ідеальна і зі змінами у зовнішніх умовах та новими викликами, вимагає вдосконалення і адаптації. Недавні події в Україні та у світі підкреслюють значення валютного ринку для економіки. Воєнні дії в Україні та глобальна економічна нестабільність виявили глибоку взаємозалежність політичних, економічних, монетарних та фінансових секторів. У певних умовах це може призвести до значного впливу на ключові сфери економічної активності та загальну фінансову безпеку.

Для розробки рекомендацій щодо поліпшення валютного ринку було проведено SWOT-аналіз валютного ринку — це метод оцінки чотирьох ключових аспектів: сильних і слабких сторін, можливостей та загроз, які впливають на валютний ринок в певній країні чи регіоні, який вивчав виклики, загрози та деякі переваги його функціонування в Україні. Результати аналізу було представлено в таблиці 3.1.

Варто відзначити, що однією з переваг валютного ринку є зростання ефективності його регулювання, зокрема зміна підходів Національного банку України від безпосереднього контролю обмінних курсів до стратегії, що фокусується на цільовому рівні інфляції.

Центральний банк розробив інструментарій для оперативного відгуку на коливання валютних курсів, використовуючи валютні інтервенції для стабілізації ринку у часи його значних флуктуацій. Ці заходи включають фінансові реформи в секторі, які передбачаються бути вигідними в короткостроковій перспективі. Окрім того, Україна залишається привабливою

для залучення іноземних інвестицій, і уряд активно працює над залученням іноземних інвесторів.

Таблиця 3.1.

SWOT- аналіз валютного ринку України

Джерело: сформоване за даними [11, 17, 44]

Однією з проблем у розвитку валютного ринку є нестабільність банківської системи. Також, відсутність довіри громадськості до банків негативно впливає на ріст валютних депозитів. Надійність банківської системи є недостатньою, зокрема через брак ефективної державної гарантійної системи для депозитів та інших банківських операцій. Крім того, варто вказати на низький рівень довіри, який мають іноземні партнери та міжнародні фінансові інституції до Національного банку України [33].

З початку 2020 року основною загрозою для валютного ринку стала ескалація пандемії COVID-19, яка внесла значні збурення у світову економіку. Подальшим серйозним викликом для стабільності валютного ринку стало розпочаття війни з Російською Федерацією на початку 2022 року, що триває і досьогодення. Ці події спричинили девальвацію гривні, зростання інфляції, використання міжнародних резервів, економічне скорочення та соціальні труднощі, викликаючи глибоку фінансово-економічну кризу в країні. Стабілізація ситуації вимагає підтримки від міжнародних фінансових організацій, таких як Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Група Світового банку та інших [31].

Задля певного врегулювання, ефективності та стабільності валютного ринку можна виділити напрямки його покращення:

можна виділити кілька ключових напрямків для його покращення:

1.               Підвищення довіри до фінансової системи:
   •                        Зміцнення банківської системи через збільшення капіталу банків та впровадження строгіших регулятивних вимог.
   •                        Розвиток державної системи гарантування вкладів, що зможе захистити громадян від втрат у разі банківських криз.
   •                        Покращення прозорості фінансових операцій та поліпшення інформування населення про фінансову стабільність та безпеку.
2.               Реформування валютного регулювання:
   •                        Адаптація і впровадження найкращих міжнародних практик та стандартів у валютному регулюванні.
   •                        Зміцнення автономії Національного банку України для забезпечення більш ефективного виконання його монетарних політик.
3.               Підтримка стабільності національної валюти:
   •                        Збільшення валютних резервів через активне залучення іноземних інвестицій, а також через співпрацю з міжнародними фінансовими інституціями.
   •                        Використання гнучких механізмів валютних інтервенцій для мінімізації впливу значних коливань на фінансовий ринок.
4.               Підготовка до кризових ситуацій:
   •                        Розробка та впровадження комплексних планів реагування на кризи, включаючи можливість швидкого введення тимчасових обмежень на капітальні потоки в умовах гострих криз.
   •                        Залучення міжнародного досвіду для покращення реагування на пандемічні та воєнні виклики, що впливають на економіку.
5.               Забезпечення прозорості та включення ширших верств населення у фінансовий ринок:

•                        Впровадження освітніх програм для підвищення фінансової обізнаності громадян.
•                        Стимулювання використання цифрових технологій для зростання доступності фінансових послуг на всіх рівнях суспільства.

Для того, щоб забезпечити стабільність валютного ринку України, Національному банку варто продовжити реалізацію виваженої та ефективної політики у сфері нагляду та регуляції. Ця політика має включати наступні аспекти [30]:

•               розробка та впровадження коопераційних програм з Міжнародним валютним фондом для збільшення валютних резервів та підтримки стабільності гривні;
•               збільшення відкритості та прозорості дій Національного банку на валютному ринку, щоб підтримати довіру до цього регулятора;
•               зменшення доларизації української економіки через утримання високих відсоткових ставок по депозитах, спрямованих на підвищення привабливості активів у гривнях;
•               оновлення структури внутрішнього валютного ринку з використанням міжнародних практик;
•               посилення моніторингу валютних ризиків для кращого розуміння та реагування на потенційні загрози;
•               розробка та застосування ефективніших механізмів контролю для протидії ринковим спекуляціям;
•               стимулювання розвитку експорту і підтримка платіжного балансу, щоб покращити економічне становище країни.

Підсумовуючи можна сказати, поліпшення системи контролю та регуляції валютного ринку має сприяти стабілізації фінансового та економічного стану країни. Це, в свою чергу полегшить проведення валютних операцій і сприятиме привабленню зарубіжних інвестицій, необхідних для відновлення економіки держави. Ці кроки дозволять зміцнити валютний ринок України та підвищити його стійкість перед зовнішніми та внутрішніми викликами.

ВИСНОВКИ

Отже, дослідження валютного ринку дозволяє нам сформулювати основні проблеми регулювання валютного ринку України, які залишаються невирішеними на сьогоднішній день. До таких проблем слід віднести:

1. Ліцензування операцій з іноземною валютою. Декретом КМУ встановлюється виключний список операцій, які вимагають або не вимагають індивідуальної ліцензії НБУ для їх виконання. Проте існуючий перелік не враховує кожну можливу ситуацію, і, досить часто, операції, які не вказані в Декреті, неможливо впровадити в Україні.

2. Міжнародні платежі в іноземній валюті: обмежувальні правила. НБУ погоджує правила проведення міжнародних платежів за кордону України фізичними та юридичними особами.

3. Обмежувальні правила для деяких виплат по дивідендах. Правила щодо іноземної валюти унеможливлюють переказ дивідендів з України власникам депозитарних розписок, які представляють акції українських емітентів на міжнародних і закордонних ринках.

4. Українські деривативи (похідні цінні папери). Українським законодавством не передбачено можливості для українського бізнесу укладати будь похідний контракт, який включає валютні цінності, за винятком обмеженого укладання ф'ючерсних контрактів.

Отже, важливим у сучасних умовах є й підвищення рівня прозорості здійснення валютних операцій в Україні. Наприклад, основні напрями грошової-кредитної політики, які розробляє НБУ та визначають серед іншого і завдання щодо розвитку системи валютного регулювання на поточний період, не завжди доводилося до відома широких кіл громадськості, на відміну від державного бюджету України.

Неясність цілей і завдань грошово-кредитної та валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб’єктами підприємницької діяльності їхньої ділової активності.

Звичайно, процес підвищення рівня прозорості здійснення валютних операцій має відбуватися у передбачених державою межах. Тобто відомості, які місять державну таємницю, публікуватися не повинні. Проте цілі та завдання курсової політики, заходи щодо регулювання руху капіталів, режиму функціонування валютного ринку, шляхи поповнення золотовалютних резервів і основні напрями їх використання у поточному періоді мають бути відомими населенню України. Це також значно підвищить рівень співпраці НБУ з іншими державними органами з питань валютного регулювання.

Валютні відносини виникають на національному та на міжнародному рівнях. На національно-державному рівні вони формують національну валютну систему, яка включає в себе валютні відносини країни, їх інституціональні форми, що визначаються валютним та іншим законодавством, розгалужену сукупність інфраструктурних підрозділів, що забезпечують функціонування національної валютної системи.

Регіональні валютні системи створюються в межах міжнародних інтеграційних угрупувань та валютних блоків. Вони характеризуються, як правило, наявністю власної міждержавної або наднаціональної (колективної) валюти, механізму взаємної валютної координації та регулювання (європейська змія) та інших важливих атрибутів, які виокремлюють їх у відносно відособлені ланки міжнародних валютно-кредитних відносин.

Міжнародна валютна система охоплює усю світову економіку. ЇЇ розвиток пов’язаний з формуванням світового ринку, єдиної системи світового господарства внаслідок поглиблення і диверсифікації міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією економічного життя та глобалізацією усіх аспектів господарської діяльності.

Створення чинної системи здійснення валютних операцій в Україні неможливе без глибокого вивчення теоретичних аспектів, досвіду інших держав світу, існуючої в країні практики, а також перспектив розвитку цієї країни.

Саме зазначений підхід дасть змогу країні розробити оптимальний режим здійснення валютних операцій, який має відповідати вимогам і особливостям періоду ринкової трансформації економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. Прогноз розвитку світової валютної системи до 2025 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua /analit_mat/drn/097.htm
2. Кержковська Д. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / Д.Р. Кержковська // Механізм регулювання економіки. – 2028. – № 1. – С. 237244.
3. Кравчук Н.Я. Дивергенція глобального розвитку: сучасна парадигма формування геофінансового простору / Н. Кравчук. – К.: Знання, 2022. 782 с.
4. Мироненко Г. Чинники трансформації і перспективи збереження чинної світової валютно-фінансової системи [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1746
5. Черняк О. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / О.Черняк // Науковий вісник ЧДІЕУ. – № 1 (5). – 2028. – C. 34-36.
6. Шаповалова С. М. Спеціальні права запозичення як інструмент глобалізації економіки / С. М. Шаповалова, Г. М. Карамишева // Актуальні проблеми економіки. – 2020. – № 9(111). – С. 17–23.
7. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Київ: Знання,  2014, 409 с.
8. Терещенко С. В. Формування передумов трансформації глобальної валютної системи: дис. канд. екон. наук : 08.00.02 / Терещенко Світлана Валентинівна. — К., 2026. — 185 с. 2
9. Луцишин З. О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації : монографія / З. О. Луцишин. — К. : Друк, 2012.  — 320 с.
10. Лавріненко О. В. Трансформація валютних систем країн центральної та східної Європи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» / О. В. Лавріненко. — Київ, 2028. — 22 с.
11. Лукашенко С. В. Глобальна валютна система в контексті трансформації глобальної фінансової архітектури / С. В. Лукашенко // Економічний часопис – ХХІ. — № 5–6. — 2021. — С. 8–12.
12. Міжнародні фінанси: навчальний посібник / [І. І. Д’яконова, М. І. Макаренко, Ф. О. Журавка та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. М. І. Макаренка та д-ра екон. наук, доц. І. І. Д’яконової. — Київ : «Центр учбової літератури», 2022. — 548 с.
13. Резнікова Н. В. Роль долара в сценаріях кризового розвитку міжнародної валютної системи / Н. В. Резнікова, М. М. Відякіна // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): наук. журнал. — К. : НАУ, 2023. — № 2. — С. 168–175.
14. Прохорова М. Е. Формування новітньої парадигми валютної системи / М. Е. Прохорова, Д. А. Рижко // Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. — 2022. — № 1–2 (Том 1). — С. 56–61. — (Серія: економіка, право, політологія, туризм).
15. Кулішов В. В. До питання про світову валютно-фінансову систему / В.  В.  Кулішов // Вісник ЖДТУ. — 2023. — № 1(63). — С. 356–358.
16. Моисеев С. Р. Международные финансовые рынки и международные финансовые институты / С. Р. Моисеев. — М. : Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права, 2013. — 245 c.
17. Черняк О. І. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / О. І. Черняк, Д. Р. Кержковська // Науковий вісник ЧДІЕУ. — 2020. — № 1 (5). — С. 17–28.
18. Журавка Ф. О. Проблемні аспекти вибору резервної валюти при формуванні та управлінні золотовалютними резервами: світові тенденції та Україна / Ф. О. Журавка // Вісник СевДТУ : збірник наукових праць. — 2018. — Вип. 92. — С. 72–77. — («Економіка і фінанси»).
19. Дзюблюк О. В. Валютна політика: підручник. — К. : Знання, 2017. — 422 с.
20. Гальчинський А. Світова грошова криза: витоки, логіка трансформацій / А. Гальчинський // Дзеркало тижня. — 2018. — № 42. — С. 32–35.
21. Швайка М. Американський долар – головний винуватець (провокатор) світової фінансової кризи / М. Швайка // Персонал. — 2019. — № 16. — С. 25–28.
22. Kregel J. An Alternative Perspective on Global Imbalances and International Reserve Currencies [Electronic resource] / J. Kregel. — 2020. — Mode of access : http://www.levyinstitute.org/pubs/ppb_116. pdf.
23. Ліфанова М. І. Шляхи виходу з боргової кризи країн-членів Європейського Союзу (на прикладі країн PIIGS) [Електронний ресурс] / М. І. Ліфанова // Ефективна економіка. — Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=2321.
24. Антоненко К. В. Перспективи створення Північноамериканського союзу і наслідки для світової економіки [Електронний ресурс] / К. В. Антоненко, В.  В.  Ярошенко // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. — 2021. — № 29. — Режим доступу : http://jrnl.nau. edu.ua/index.php/PPEI/issue/view/12С.
25. Новая мировая валюта – руань (рубль + юань). Политическое обозрение [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://politobzor. net/18960-novaya-mirovaya-valyuta-ruan-rublyuan.html.
26. Saidi N. The Role of Gold in the New Financial Architecture / N. Saidi, F.  Scacciavillanі // Dubai International Financial Centre (DIFC). — 2020. — Economic Note, No. 13. — 19 p.
27. Avtora. Сайт для студентів та учнів URL: https://www.avtora.com.ua (дата звернення: 13.05.2026)