Спеціалізована школа І ступеня 3 327 м. Києва з поглибленим вивченням іноземних мов

 

 

 

 

Методична розробка на тему: «Національно-патріотичне виховання молодших школярів у позаурочний час»

(з досвіду роботи педагога-організатора Мухи О.В.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2021

 

Анотація

 

 

У роботі розкриваються шляхи реалізації проблеми національного виховання молодших школярів у позаурочний час; висвітлюються форми здійснення патріотичного виховання та розвитку національної свідомості учнів під час позакласної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З М І С Т

 

Анотація ………………………………………………………………………. 2

Зміст ……………………………………………………………………………3

Вступ  ………………………………………………………………………….. 4

Шляхи реалізації національного виховання ………………………………... 7

Рідна мова ………………………………………………………………………8

Народна педагогіка …………………………………………………………….8

Родинна педагогіка ……………………………………………………………. 9

Громадянська освіта …………………………………………………………... 9

Педагогіка народного календаря ……………………………………………..10

Фольклорне виховання ………………………………………………………..10

Національна символіка ………………………………………………………..10

Висновки ……………………………………………………………………….11

Додатки ……………………………………………………………………...…12

Використані джерела ………………………………………………………....124

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

«Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується».
                        В. О. Сухомлинський
 

       Патріотичне виховання в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти. Актуальність патріотичного та духовного виховання юного покоління зумовлюється процесом формування в Україні громадянського суспільства, становлення єдиної нації.

Патріотизм сьогодні є нагальною потребою і для людей, і для держави, оскільки високий рівень патріотизму громадян забезпечить повноцінний гармонійний розвиток як особистості в державі, так і суспільства в цілому.

Патріотичне та духовне виховання підростаючого покоління забезпечить цілісність народу України, його національне відродження, об'єднання різних етносів і регіонів країни, соціально-економічний і демократичний розвиток України, розбудову та вдосконалення суверенної правової держави, соціально-політичну стабільність у державі та гідне представлення нашої країни у світі.

Патріотичне виховання – це планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до Батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

Мета національно-патріотичного виховання – це формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. 

Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

• утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
• виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
• підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
• сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
• формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
• утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
• культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;- формування мовленнєвої культури;
• спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

чікувані результати патріотичного виховання:
- розуміє і поділяє сутність національної ідеї;
- є носієм національної культури;
- своєю професійною діяльністю сприяє економічному, науковому, культурному зростанню Батьківщини;
• любить і користується рідною мовою;
• любить, захищає і відстоює рідну країну, її державність, цілісність її кордонів;
• любить, знає, поважає, використовує у своєму житті та передає іншим свої національні звичаї, традиції;
• любить, захищає і підтримує співгромадян з патріотичним способом мислення;
• відчуває гордість за державу, її звичаї, традиції, культуру тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шляхи реалізації національного виховання

 

 

Проблема відродження національної культури набуває в наш час все більшої актуальності. Національна культура не тільки допомагає у формуванні таких важливих особистісних рис як патріотизм, національна свідомість і народна духовність, але є й поштовхом для розвитку творчих здібностей дитини. Адже дитяча творчість успішно розвивається на основі проникнення у зміст і характер народної творчості. А у період становлення України як незалежної, економічно розвиненої держави проблема розвитку дитини, її творчих здібностей набуває особливого значення. Глибокі знання, креативність, уміння спілкуватися, мобільність на сьогодні більш ніж важливі для кожного з нас. Розвинути задатки, які допоможуть дитині стати необхідною у суспільстві та самодостатньою, можна у процесі ігор. Молодший шкільний вік – дуже короткий відрізок в житті дитини. Але він має вирішальне значення для розвитку особистості. Із зовсім безпорадної істоти дитина перетворюється у відносно самостійну, активну особистість. Розвиваються всі сторони психіки дитини, закладається фундамент для діагностики та корекції рівня розвитку, для подальшого шкільного навчання і виховання. Важливу роль у цьому відіграє гра, яка у дошкільному віці була провідною діяльністю, а в цей період все ще продовжує займати значне місце у житті дитини.

Отже, національне виховання, формування ціннісного ставлення до держави і суспільства має кілька шляхів реалізації:

• рідна мова;
• родинна педагогіка і родовід;
• педагогіка народного календаря;
• національна символіка;
• громадянська освіта;
• народна педагогіка;
• фольклорне виховання.

 

Рідна мова

Напрямок цієї роботи покликаний розкрити особисте і соціальне значення рідної мови, показати цінність мови як засобу спілкування і як найяскравішого прояву національного буття. Оскільки рідна мова увібрала в себе культурно-історичний досвід народу, вона є могутнім природним засобом об’єднання народу, консолідації народних сил. Слід визначити також можливості рідної мови як природного вихователя, не даремно ж її називають матір’ю всіх мов. К.Д.Ушинський назвав мову «найбільним педагогом», бо без неї не може формуватися національна духовність.

Тому питанню мови приділяється значне місце у виховній системі школи. Традиційно у жовтні-листопаді проводиться Декада до Дня української писемності та мови, яка включає різноманітні виховні заходи (додаток 1), постійно проводяться конкурси читців поезій рідними мовами, «Свято Української мови»  (додаток 2), дидактична гра «Мовна арт-майстерня» (додаток 3),  виховний захід «Письменники України» (додаток 4), зустрічі з дитячими письменниками тощо.

Народна педагогіка

Народна педагогіка включає в себе: рідну мову, усну народну творчість, різноманітні народні мистецтва (пісенне, музичне, декоративно-прикладне), національні традиції, звичаї, обряди, народні ігри, тобто віками творені культурно-освітні цінності, бо це є цілюще джерело для розвитку і становлення особистості.

Елементами народної педагогіки у нас в школі є інсценізації народних свят, які традиційно проходять кожного року, наприклад: «Свято зустрічі весни» (додаток 5), «Великдень всіх нас на гостину просить» (додаток 6),  Обряд колядування, щедрування, засівання (додаток 7).

Участь школярів у народних святах формує у них глибокі патріотичні почуття. Діти оволодівають народною мораллю, естетикою, побутовою культурою, нормами поведінки.

 

Родинна педагогіка

Родинна педагогіка – це невід’ємна частина народної культури, бо без значного поліпшення родинного виховання ми не осягнемо успіху в шкільному вихованні. Головними вихователями дитини є батьки. Влони, насамперед, відповідають перед своєю совістю, своїм народом, своєю державою за виховання дітей. Проте, школа повинна допомагати батькам у вихованні дітей. Співпрацюємо з батьками на засадах партнерства: батьки є постійними учасниками різноманітних конкурсів, ярмарків, спортивних змагань, концертних програм тощо.

Виховна робота про родовід починається з таких понять, як «родина», «рід», «родовід». А потім вже далі – від роду до народу, до нації. Це і є природний шлях розвитку людини. Знання родинних коренів – це знання найближчого минулого свого народу. Власна і історична суспільна пам’ять – це культурно-національна духовність. Саме ця робота виховує у школярів національну гідність і честь, формує культ матері і батька, бабусі і дідуся, роду свого і народу. Одним з найкращих прикладів цього напрямку є родинне свято, на яке традиційно запрошуються члени родин учнів (додаток 8).

Громадянська освіта

Громадянська освіта навчає людину розуміти принципи функціонування суспільства, в якому вона живе, визначати своє місце, роль і можливості в ньому, а також методи і засоби втілення бажаних змін у суспільстві. Якщо дуже просто – громадянська освіта навчає як комфортно та успішно жити у соціумі (громаді) та ефективно взаємодіяти з іншими його членами. Також надзвичайно важливо формувати у молодших школярів шанобливе ставлення до історичних подій держави, виховувати співчутливість, моральну компетентність учнів. Так, традиційно в школі проводяться музично-літературні заходи до Дня захисників та захисниць України «Захисникам України присвячується…» (додаток 9), дні пам’яті різноманітних річниць історичних подій, постійні благодійні акції для військових тощо.

 

Фольклорне виховання

Завжди у великій пошані було виховання дітей засобами народної творчості. Фольклор століттями використовувався у вихованні підростаючого покоління і був осередком народної педагогіки. Він – джерело естетичних і моральних цінностей людини.  Тож для учнів школи організовано вокальний гурток, а також в школі працює ансамбль сопілкарів. Учні є постійними слухачами концертних програм філармонії та дитячих театрів.

Педагогіка народного календаря

Педагогіка народного календаря має значний виховний вплив. Традиції, звичаї і обряди безпосередньо пов’язані з народним календарем, дозволяють зрозуміти школярам, що історична пам’ять зберегла єдність людини з природою. Яскравим прикладом є постійні вистави до Дня святого Миколая (додаток 10), «Андріївські вечорниці» (додаток 11) на свято Андрія тощо.

Національна символіка

Національна символіка – це основна складова виховання національної культури, оскільки культурна спадщина зберігає філософські, політичні, ідейно-моральні скарби символіки. Без розуміння народних символів не можна глибоко пізнати культуру, духовність народу. Символи – це обереги етнічної пам’яті, жива пам'ять поколінь.  Тому в коридорі закладу та в кожному класному приміщенні оформлені куточки з національною символікою, національні символи є обов’язковим атрибутом будь-якого традиційного свята, що проводиться в закладі. Обов’язковим також є знання та виконання гімну України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, національно-патріотичне виховання учнів початкових класів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст виховних заходів, відведення належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель-учень", "учень-учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

Також пропонується вводити більше таких ефективних форм роботи, як зустрічі з волонтерами, учасниками військових дій, письменниками, акторами, співаками тощо; організувати надсилання посилок та листів бійцям АТО; доцільно впроваджувати виховні проєкти «Я і моя родина», «Моя шкільна родина», «Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо», «Славетні українці» і т. ін.

Для  ефективності національної вихованості молодших школярів слід створювати ситуації емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння загальнолюдськими цінностями, орієнтувати дитину на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей, акцент у виховній роботі перенести на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв тощо.

Оскільки у молодшому шкільному віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш ефективними є наступні форми роботи: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, гра-інсценування, колективне творче панно, ведення літопису школи та класу  і т. ін.

 

 

 

 

Додатки

Додаток 1

До Дня української писемності та мови на дошці розміщуються кишеньки з матеріалами та оголошення з видами робіт. Наприклад, на картинках з кетягами калини пропонується написати епітети до поняття «українська мова» та розфарбувати картинку; на картинках з зображенням карти України пропонується написати вислови відомих людей про мову та розфарбувати картинку; на картинках із зображенням віночків пропонується написати прислів’я про мову та розфарбувати картинку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

АРТ-майстерня

(до Дня української писемності та мови)

 

Аня Чернявська

Я так люблю, я так люблю тебе, 
Моя співуча українська мово! 
В тобі шумить Полісся голубе, 
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

Яся Главаті
В тобі живе Карпатська височінь, 
Що манить у незвідане майбутнє, 
І степова безкрая широчінь, 
І Кобзарева дума незабутня!

Наталка Сівак
Ти, рідна мово, чиста, як роса, 
Цілюща й невичерпна, як криниця. 
Святиня наша, гордість і краса, 
Ти — розуму народного скарбниця!

 

Звучить  музика, виходить ведучі 
 

Аліса

Доброго дня, любі діти!

Діти, всі ми з вами – і дорослі, і малі – щирі українці, так?

Ліза

А чим ми відрізняємось від французів, від англійців? Тим, що у нас є своя держава, як вона називається? Правильно, Україна.

Аліса

А ще у нас є державні символи: свій прапор, герб, своя головна пісня країни, як вона називається? Правильно, гімн.

Ліза

Головне місто України, столиця – (діти підказують) Київ.

Аліса

А ще, діти, в нас є неповторна наша українська мова. А слова мови ми записуємо….(діти підказують) правильно, літерами.

Зараз навіть малюк знає, що таке літери. Але так було не завжди… 
Ліза

Сьогодні ми повернемося у ті далекі часи, коли люди спілкувалися лише усно, коли вперше допитливий людський розум створив літери і знайшов спосіб записати ними слова. А хто нам допоможе? Зустрічайте!

На сцену під музику виходить королева Граматика

Граматика

Доброго дня, діти! Я – Королева Граматика.

І прийшла я до вас на свято, щоб розповісти цікаву історію. Але спершу скажіть: а навіщо потрібні літери? Правильно, щоб складати їх у слова і записувати мову. Молодці. 

А ви знаєте,  де і як люди почали записувати літерами слова, складаючи їх у речення?

Ось, сідайте ладком та слухайте уважно.

Це було дуже давно, люди спілкувалися за допомогою жестів і словами, жили вони невеликими племенами.

 

У давній час доісторичний

Поміж Карпатами й Дніпром

Жили веселі чоловічки

Серед своїх лісних хором.

 

Вклонялись вітрові і лісу,

І все було в них просто шик -

Елітні хижини із хмизу,

Щодня із мамонта шашлик.

 

Але чогось не вистачало…

Не розуміли і самі,

Аж потім лиш зметикували,

Що вони, бідненькі, німі.

 

Тож люди вигадали малюнки-схеми на камені чи дереві, щоб швидко передавати один одному інформацію. Наприклад, поруч намальовані ведмідь, стрілка та три палички. Це означало: до того місця, де мешкають ведмеді, треба йти три дні. (Показує на дошку).

Далі малюнок замінили знаками. Наприклад, хвиляста лінія означала «вода», а квадратик — «камінь». Такі знаки називалися ієрогліфами.

Хочете спробувати скласти з ієрогліфів повідомлення для друзів?

Проводиться гра «Повідомлення»

   Із значків: хвиляста лінія (вода), палички (кількість днів), ведмідь, стрілочки (йти, пересуватись), квадрат (камінь), трикутник (ліс) скласти повідомлення для друзів:

1) до того місця, де є вода, тобі потрібно йти три дні;

2) до того місця, де водяться ведмеді, потрібно іти два дні;

3) від каменя  іди два дні і  дійдеш до лісу.

Лєра

Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в ХV-ХVІІ ст. судове й державне листування велося українською мовою.

Аліса

Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині,

Ліза

Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу).

Настя

Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США.

Мар’яна

Ми з нею відомі усюди,
Усе в ній, що треба там, є,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
Аня

Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот.
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.

 

Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках. Спробуйте відгадати.

 

Маленька, менша від мачини, 
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба, 
Й людини мову я спиню.
Що це таке?
(Крапка)

 

Злита з хвостиком ця крапка,
Невелика, власне, лапка. 
Робить паузу, всім знайома. 
Як вона зоветься?
(Кома)

Він після речення, цитати 
Вмостився, схожий на гачок
Всіх нас примушує питати 
А сам ні пари з вуст — мовчок.
(Знак питання)

 

Що за знак - стрункий як спис.
Він над крапкою завис. 
Спонука до поклику, 
Хто ж бо він?
(Знак оклику)

 

Інформаційна довідка

Вам напевно цікаво знати,  як же виник наш алфавіт?

Як виник алфавіт (Лінгвістична казка)

Було це дуже давно. Жили собі у незвичайному царстві звуки. Все було би добре, коли б у їхньому царстві панував закон-порядок. Незадоволені ставали зву­ки від того, що вимовляли їх так, як кому заманеться, а букв тоді ще не було.

От і вирішили звуки обрати собі царя. Голосні вибрали А, а Приголосні — Б. Кому з них бути царем? Почалися суперечки. Приголосних було більше, тому вони перемогли. Царем став Б. Він сильніше любив Приголосних, догоджав їм. Коли зби­рав звуки на раду, то Приголосні садив на найпочесніші місця. А Голосні завжди сиділи десь у куточку.

Не захотіли Голосні терпіти приниження. Змовились вони й утекли. У царстві стався переполох, замість слів виходили якісь дивні звукосполучення.

Зрозуміли Приголосні, що без Голосних їм не обійтись. Пішли вони на розшуки. Багато царств обійшли та все даремно. Приголосні розділились на групи, продов­жували пошуки. Одного разу втомлені Л, Ф, В, Т сіли перепочити. Раптом вони по­чули дивні слова, складені тільки з голосних. Зрозуміли Л, Ф, В, Т, що у цьому маленькому царстві проживають Голосні.

Тоді звуки вирішили намалювати себе і своїх друзів на папері. Вийшли дивні слова: «Ш...н...вн... Г...л...сн...! Пр...с...м... в...б...ч..нн.... П...в...рт..,йт...сь. Ч...к...м...».

Листочки з дивним текстом розвішали по всьому царству. Коли Голосні побачили написи, то вони відразу здогадались, що мало бути на місці пропусків. Кожен Го­лосний звук намалював себе. Всі разом Голосні вирішили повернутись.

Щоб жити у злагоді, звуки придумали створити склад Букв, який вони назвали Алфавітом. З того часу звуки стали позначатись певними літерами. Але одна буква могла виражатись двома звуками (Щ) або дві букви могли означати один звук (Дз). Букви і Звуки про все мирно домовились і видали чіткі закони-правила. Ца­рем обрали звук А, царицею стала літера А. В алфавіті ця буква стоїть на найпочеснішому місці.

 

Я бачу, що ці дітки надзвичайно кмітливі. Але мені цікаво дізнатися, чи вміють вони розказувати віршики?

 

Ліза 

Наші діти знають багато віршиків про нашу українську мову, послухайте.

Діти читають вірші

 

Діти, як ви гадаєте, у тварин є своя мова? Так, є.

Тож спробуємо привітатися мовою деяких тварин.

 

Вправа «Добрий день!»

 

Добрий день, півники-братики! (ку-ку-ріку!) 

Добрий день, собачки! (Гав-гав!)

Добрий день, мишки-шкряботушки! (пі-пі-пі!)

Добрий день, жабки! (ква-ква-ква!)

Добрий день, котики-муркотики! (діти відповідають: няв)

Добрий день, козенята!

Добрий день, телятка!

Добрий день, хрюшки!

Добрий день, курочки!

Добрий день, горобчики!

Молодці!

 

Так, ну ми вже бачили, що ви вмієте читати вірші. А зараз нам хочеться перевірити, чи вмієте ви складати вірші самі.  Зараз мої помічники запропонують вам недописані віршики, а вам їх треба буде дописати і прочитати, що ж у вас вийшло. Домовилися?

 

Гра «Допиши віршики»

 

Ви просто молодчинки!

А чи вмієте ви відгадувати загадки?

От зараз перевіримо!

 

Наші любі діточки,

Всі ви любите казки.

З вами в них ми побуваємо

і загадки відгадаємо.

 

Загадки

 

Аня Чернявська

Яка ж багата рідна мова!
Який чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій.
Наталка
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкаже і покаже.
Як правильно у світі жить.

Яся

В ній стільки слів, що й не збагнути,
І приказок, і порівнянь
А мову знаючи, здобути
Ти можеш просто безліч знань.
Ліза
То ж мову вчи і прислухайся.
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім хотілось її вчить.
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна

І нею можна все сказати
І найрідніша нам вона.
Настя

Мова, наша мова — 
Мова кольорова, 
В ній гроза травнева 
Й тиша вечорова. 
Мова, наша мова — 
Літ минулих повість, 
Вічно юна мудрість, 
Сива наша совість.
Мар’яна

Мова, наша мова, 
Мрійнику — жар-птиця, 
Грішнику — спокута, 
Спраглому — криниця, 
Аня

А для мене, мово, 
Ти, мов синє море, 
У якому тоне 
І печаль, і горе. 
Аліса

Мова, наша мова — 
Пісня стоголоса, 
Нею мріють весни, 
Нею плаче осінь. 
Нею марять зими, 
Нею кличе літо. 
В ній криваві рими 
Й сльози «Заповіту».
Лєра

Я без тебе, мово, — 
Без зерна полова, 
Соняшник без сонця, 
Без птахів діброва. 
Як вогонь у серці, 
Я несу в майбутнє 
Невгасиму мову, 
Слово незабутнє.

 

Отже, сподіваємося, дітки, що ви будете поважати, любити і вивчати нашу українську мову!

А ми з вами прощаємося!

Дякуємо вам за увагу!

До нових зустрічей!

 

Додаток 3

Письменники України (літературно-музична композиція)

У книги люди, наче бджоли в соти,
Знесли духовний, чародійний мед.
Сліпцеві очі ним потри, і в миг
Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіших літ.
Збагне людські страждання і турботи,
Поможе іншим темряву збороти,
Рвучи з очей пов”язки чорних лент!

Благословенна та ясна година,
Коли Буквар до рук бере дитина,
Коли читає „Кобзаря” юнак,
Коли Франка „огромнії сонети”
Підносять дух, коли говорять Гете, 
Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

 

Цей вірш відомого українського поета Дмитра Павличка можна взяти епіграфом нашої сьогоднішньої зустрічі. Бо говорити ми сьогодні будемо про твори видатних письменників України.

 

Пісня про письменників України

 

Впродовж останніх років українська Вікіпедія проводила дослідження популярності українських письменників серед населення.  Мета дослідження – встановити, ким із письменників України найбільше цікавляться українці.

 

Як показали підрахунки, позицію літератора номер один міцно тримає Тарас Шевченко – статтю про великого Кобзаря прочитали протягом року майже півмільйони разів, тобто в середньому – 1286 разів на день.

 

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково:  щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. 

 

Ти не лукавила зо мною, 
Ти другом, братом і сестрою 
Сіромі стала. Ти взяла 
Мене, маленького, за руку 
І в школу хлопця одвела 
До п'яного дяка в науку. 
«Учися, серденько, колись 
З нас будуть люде»,—  ти сказала. 
А я й послухав, і учивсь, 
І вивчився. А ти збрехала. 
Які з нас люде? Та дарма! 
Ми не лукавили з тобою, 
Ми просто йшли; у нас нема 
Зерна неправди за собою. 
Ходімо ж, доленько моя! 
Мій друже  вбогий, нелукавий! 
Ходімо дальше, дальше слава, 
А слава — заповідь моя.

 

Всією своєю творчістю Великий Кобзар намагався довести, що кожен народ повинен мати свою національну гідність, мораль, освячену віковими традиціями.

 

Тарасове слово звучить і сьогодні. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

 

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

 

Треба нам всім пам"ятати, що майже усе своє життя Шевченко жив за межами рідної землі, та своєї мови не тільки не забув, а підняв народне слово до вершин світового письменства.

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику і звучить по всіх кутках світу.

 

Пісня «Тече вода»

 

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

 

І стане вам певніше на душі,

Засвітиться вона свічею в храмі.

Його слова - освячені ножі,

Вони болять народові, як рани.

 

Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Предтечею в терновому вінкові.

 

Друге місце за популярністю посідає великий Іван Франко. 

«Він — геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його поряд з найвидатнішими світовими майстрами, а в рідній літературі він чи не єдиний має право займати місце на недосяжній височині Шевченка» , - так писав Дмитро Павличко про Івана Франка.

 

Важко знайти у світовій культурі людину такого безмежного творчого діапазону.

Поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик, літературознавець, журналіст, фольклорист, етнограф, публіцист, видавець, філософ, мовознавець, економіст, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва, один з найвидатніших політиків Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття.

 

Твори поета перекладені багатьма мовами світу, а також покладені на музику.

 

Вірш англійською мовою

 

Пісня «Човен»

 

Якби ти знав, як много важить слово,

Одно сердечне, теплеє слівце!

Глибокі рани серця як чудово

Вигоює – якби ти знав оце!

 

Якби ти знав, які глибокі чинить рани

Одно сердите, згірднеє слівце,

Як чисті душі кривить, і поганить,

І троїть на весь вік, – якби ти знав оце!

 

Якби ти знав! Та се знання предавнє,

Відчути треба, серцем зрозуміть.

Що темне для ума, для серця ясне й явне…

І іншим би тобі вказався світ.

 

«Іван Франко — розум і серце нашого народу» . Не забувайте його творів!

 

Третє місце у рейтингу популярності заслужено посідає Леся Українка.

Лесю Українку –  славетну й улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі - можна охарактеризувати її ж поетичним образом - "світло нагірне". Нагірною проповіддю було її слово, що будило з алергійного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили. Твори її – безсмертні.

 

Уривок «Лісової пісні»

 

 Линула душею вона до рідного краю, до свого саду й батьківського дому після захоплюючих, але втомливих і болісних блукань по трьох континентах світу:  Європі, Азії та Африці. А особливо у той час, коли догорало її тіло й уся вона перетворювалась у вогонь, у пломінь духовності, коли від життя, яке спрагло любила, хоч у ньому "щастя і горе так божевільно сплелися", переходила у легенду й безсмертя.

 

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

 Ружею і барвінком заквітчують сліди дорогої людини в українських народних піснях. Ружею і барвінком оповита пам'ять про нашу Лесю Українку. Та чи всі її стежки й дороги далекі вже вивчено? Ще так багато таємниць у бурхливому, динамічному, мандрівному житті поетеси не розгадано.

 

Звичайно її твори ми перечитували не один раз, вивчали в школі, але кожного разу відкриваємо для себе щось нове у її творчості. Наприклад, про її єдиний вірш, написаний російською мовою, дізналися випадково.

 

За спогадами сестри Лесі Українки Ізидори Косач-Борисової, одного  осіннього вечора серед гостей поетеси був присутній російський письменник українського походження Григорій Мачтет, який сказав Лесі: «Вы замечательная поэтесса, но ваш талант исчерпывается малоросским наречием. Боюсь, по-русски у вас так хорошо не получится…»

 

Знаменита Леся Українка, яка дійсно ніколи не писала російською мовою, але вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами,   попросила півгодини і вийшла в другу кімнату. Гості з нетерпінням чекали… Рівно через півгодини присутні слухали …ні, не вірші. Це був шедевр, блискучий експромт – єдиний вірш російською, який буде входити до всіх збірок поетеси, скільки б не минуло років. Бо такі творіння вічні.

 

Пісня «Когда цветет никотиана»

 

Серед сучасних письменників перше місце заслужено посідає українська поетеса Ліна Костенко. Її вірші – це ціла епоха: від шестидесятництва до наших днів.

 

Вірш «Між іншим»

 

Біографія Ліни Костенко – приклад для українців. Усе своє життя геніальна поетеса та письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду як за часів КДБ, так і за президентсва Януковича. Своїм життям та творчістю геніальна письменниця заслужила титул сумління нашої нації. Зараз вона воліє мовчати, а з нами говорять її твори.

 

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
 
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
 
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
 
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
 
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
 
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
 
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
 
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
 
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

 

Пісня «Вечірнє сонце»

 

Друге місце поділили поети Василь Симоненко та Дмитро Павличко.

 

Поезія Василя Симоненка вийшла з глибин народного життя, з мужності народу, з його горя і героїчної боротьби. Не судилося його таланту розкритися повністю – прожив він всього 28 років, але те, що він створив, житиме вічно.

 

Пісня «Ти знаєш, що ти людина»

 

Дмитро Павличко взяв з собою в українську літературу частку свого верховинського краю, став співцем рідної мови і чарівного кохання, підняв у своїй творчості проблеми поневолення і занедбання України.

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

— Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля:

— Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де вродився ти!

Виростай, дитино, й пам’ятай:

Батьківщина — то найкращий край!

На слова Дмитра Павличка складено багато музичних шедеврів.

 

Пісня «Два кольори»

 

Коли ми говоримо про твори українських письменників, не можна не згадати про жанр комедії.  В цьому жанрі писали відомі письменники та драматурги – Іван Котляревський, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Григорій Квітка-Основ’яненко та багато інших. За сюжетами цих творів поставлено безліч вистав та знято багато кінофільмів.

Так що саме час переглянути декілька уривків відомих українських комедійних п’єс.

 

Уривки з п’єс «Сватання на Гончарівці» та «За двома зайцями»

 

Українська література  останніх десятиліть, створена сучасними письменниками, відрізняється  різноманітністю та змішанням жанрів, своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам'яті.

 

Демиденко Андрій Петрович – український поет-пісняр.  Автор сотень поезій, редактор-упорядник белетристичної спадщини Михайла Грушевського, народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, академік, професор, лауреат міжнародних премій. Про творчість Андрія Демиденка знято документальні фільми українським, російським, канадським, американським, австралійським телебаченням. Його твори перекладені 18 мовами світу.

 

Пісня «Україночка»

 

Україна – багата на літературні доробки, на творчих особистостей – поетів, прозаїків, драматургів. Тож читайте, цікавтеся, любіть наш край! І закінчити нашу зустріч ми хочемо словами Василя Симоненка:

 

Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

 

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

 

Пісня «У нас є все»

 

Додаток 4

Свято зустрічі весни

 

Гей хлоп’ята і дівчата!

Ті, що мешкають в Карпатах,

У Луганську, Запоріжжі,

Львові, Сумах, Криворіжжі,

 

Слобожани, волиняни,

Закарпатці, наддніпряни,

І гуцули, й буковинці –

Всі ми  діти – українці!

Вас запрошує в гостину

Наша мати – Україна!

 

Під пісню діти заходять до зали

Господар

Вже листок календаря

Закликає трударя

Йти на вулицю, на свято

Зустрічать весну крилату.

Господиня

Благословляємо вас, діти,

Весну закликати,

Весну закликати,

Зиму проводжати!

 

Господар

З веселою посмішкою,

Із жайворонком-пташкою,

З водою свяченою,

З колосками хліба

І добром у серці!

 

Дівчата – подруженьки!

Ходімо співати,

Весну закликати

Птахів зустрічати.

 

Ходіть до нас, парубочки,

Свято будемо зустрічати

Зиму холодну проводжати,

Весну красну величати.

Пісня (заклички)

Господиня

Старі люди кажуть, що весна починається після Стрітення – 15 лютого. Погода тоді буває дуже різна: коли лютий перемагає - морозить, тріщить, крутить а тільки-но березень набирає сили - тут уже відразу сонце пригріває, з’являються калюжі, дзюрчать струмочки, біжить вода, із сонечком бавиться… І раптом усе знову починає морозцем стягувати.

Господар

Так іде двобій, поки зима не відступить. Свято Стрітення є своєрідним перехідним містком від зимового до весняного обрядового циклу.

 

Весна-красна, прилети,

Нам гостинець принеси.

Старим дідам по люльці,

Бабам – по хустинці,

Жінкам – по серпу,

Чоловікам – по візочку,

Усім хлопцям – по гудочці,

А дівчатам – по віночку.

Усім, усім – по яблучку!

 

Весна, весна, весняночко,

Прийди до нас, подоляночко,

Прийди, прийди, теплом утіш.

А ти, сонечко, світи ясніш.

 

Ти, рясненький дощику, упади,

На городи, на левади, на сади,

На багаті наші землі, на родючі,

Щоб пшениці колосилися, як тучі.

 

Щоб горою піднімалися жита.

Щоб врожаїлася нива золота...

Іди, іди, дощику, упади,

Щоб плодами наливалися сади.

 

Щоб родило і у полі, і в дворі,

Щоб співалось од зорі і до зорі.

Весна, весна, весняночко,

Прийди, прийди, подоляночко.

 

Прийди, прийди, весно,

Прийди, прийди, красна.

Принеси нам квітів,

Радість й сонце ясне!

Веснянка

Господиня (роздає жайворонків)

Діти, мої діти,

Діти, боженята,

Йдіть до мене гурточком,

Виберіть жайворонята.

Жайворонка беріте,

На високу гору йдіте,

Пісеньок гарних співайте,

Весну-красну величайте.

Просіть жита, пшениці,

Всілякої пашниці,

Дощика дрібненького,

Сонечка ясненького.

 

Дитина 1

Що з весною настає?

Господар

Сніг у полі розстає.

Дитина 2

А чому то так буває?

Господар

Сонце його пригріває.

Дитина 3

Що ж синіє на землі?

Господар

Ніжні проліски малі.

Дитина 4

А що пнеться з-під листа?

Господар

То травичка вироста.

Дитина 5

А над полем що бринить?

Всі

Любий жайворон дзвенить!

 

Діти піднімають вгору руки з жайворонками:

Пташок викликаємо

З теплого краю:

Летіть, соловейки,

На нашу земельку.

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

Діти „пускають жайворонків” під запис пташиного співу

 

 

Господар (дає дівчинці глечик з водою):

Ось води свяченої приніс, пильнуйте її і бережіть. Ця вода магічна, цілюща.

Її на цілий рік повинно вистачити.

 

Дівчинка (бере глечик з рук господаря):

Набрала з криниці свіжої водиці.

Буду умивати, буду примовляти:

Течи, течи, вода, з мене,

А я буду рости з тебе.

А ти будеш витікати,

А я буду виростати.

Щоб здоров’я тіло мало,

Лиха й горенька не знало!

        Господиня (ставить на стіл свічку):

Ну що ж, час вже свічки запалювати, щоб гучнії громовиці наших осель не спалили!

 

Під музику:

Ой, громице-свічечко! Святая водичечко!

Від біди оберігай наш майбутній урожай!

Дай здоров’я нам усім

Та достатку в кожен дім!

Свічко-свічечко, гори, на діточок укажи!

В щасті-долі щоб жили і здоров’я берегли!

Танок дівчат зі свічками

 

Годі, діти, танцювати,

Час вже весну зустрічати.

Гляньте: сонечко сміється,

В небі жайворонок в’ється,

В’ється, радісно співає,

Він весну нам сповіщає!

 

А весна та чарівниця

Щиро вам несе гостинця.

Пташка, рибка, звір на волі,

Божа гілка, квітка в полі –

Всі весною оживають,

Весну красну прославляють!

 

Світить зоря, світить ясна,

Іде весна, іде красна.

На лужечку, на борінці,

По луках, степах, по нивці.

Де поклала борозенку,

Там трава вже зелененька.

Де спочити повертає,

Там пролісок розквітає.

 

Дісталася аж до яру,

Принесла на зиму кару,

Як махнула вербичкою –

Розлилася водичкою,

Як писанку покотила –

Зовсім вмерла зима-диво.

 

Усміхнулась весна жвава –

Зозуленька закувала,

Як гукнула веселенько –

Обізвався соловейко.

 

Прийди, прийди, весно красна,

Зігрій, сонце ясне.

Повій, теплий вітре,

Щоб раділи діти.

 

Крутими верховинами,

Барвистими долинами,

Лугами, сінокосами,

Гаями стоголосими,

Степами, перелогами,

Широкими дорогами,

Барвінками уквітчана,

Піснями закосичена,

Гучна, ясна, красна

Іде весна!

Заходить Весна

Весна

Добрий день вам усім:

І дорослим, і малим,

І дівчаткам молодим,

І дідусям сивоголовим,

І парубкам чорнобровим,

І жінкам-трудівницям,

І бабусям-рукодільницям.

 

Ой весно, красна весно!

Що нам весна принесла?

 

Весна

На дерева – цвіту,

А на поле – жита,

На травичку – росу,

Дівчаткам – красу,

Хлопчикам – сили,

Щоб росли і міцніли...

Всі:

І все?

Весна

Принесла тепло і добреє літечко.

Коробочку з веретінцями,

А скриньочку з червінцями.

Старим дідам по кий очку,

Старим бабам по серпочку,

Малим дітям по яблучку...

 

Пісня

 

Весна

Піду я далі лугами й лісами,

Встелю землю килимами,

Заквітчаю різним зелом,

Щоб усім було весело.

Я теплом людей зігрію

І здоров’я вам навію,

З рідним словом щоб зростали

І звичаї пам’ятали.

А ви продовжуйте гуляти,

Мене, Весну, величати,

Зиму холодну проводжати.

Під музику уходить Весна

 

Зима нас вдосталь розважала:

Різдво ми й Новий рік стрічали,

Біля ялинки були жарти, сміх,

Каталися ми з гірок снігових.

 

Прийшла пора Зимі на північ повертатись,

Тож, хоче вона з нами попрощатись.

Дарує масляну нам на прощання –

Свято веселе зимове, останнє.

 

 

 

Господиня (ставить на стіл млинці):

Ну звичайно,  сьогодні ж Масляна починається! Будемо з вами цілий тиждень зиму проводжати, а весну красну зустрічати! Цілих 7 днів вживатимемо скоромну їжу: м'ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня - вареники з сиром, политі сметаною, і, звичайно ж, млинці, млинці, млинці!... А ще – гуляти і розважатися!

 

Просимо гості милі, вітаємо!

Веселощів вам та радості бажаємо

Ласкаво просимо, будьте як дома

Знайомтесь з усіма, хто вам не знайомий.

 Гей, хто веселитись бажає?

Тут вас щось цікаве чекає!

Ми кличемо до нас всіх,

Хто полюбляє забави та сміх!

 

Завдання важливе виконуємо ми - 

Скликаєм на свято останнє зими!

Масляна щедра гостей всіх вітає,

Млинцями смачними всіх пригощає!

 

Ми нудьги не переносимо –

В гості Масляну запросимо.

 

Дівчата (виносять Масляну)

А ми Масляну дожидаєм,

Сиром Масляну зустрічаєм.

 

Сиром гірку ми укладаєм,

Маслом зверху ми поливаєм.

 

Наша Масляна годована,

Щира гостя ти нам жадана.

 

Ти прийшла до нас з добром,

З сиром, маслом, пирогом,

 

Ще з млинцями, калачами

та вареничками!

 

На тарілки їх складайте,

Та на стіл їх подавайте.

 

Господар

Перший день масляного тижня називається зустріч.

Вибігає група дітей

У цей день закликали Масляну до себе в гості. Давайте і ми з вами разом покличемо її:

Душа ти наша, Масляна,

 Цукрові твої вуста,

 Солодка твоя мова!

 Приїдь до нас у гості

 На широкий двір,

 На горах покататися,

 У млинцях повалятися,

серцем повеселитися!

Беруть опудало Масляни:

Ще лютує зима хуртовинами,

Ще стоять тріскучі морози.

Опудало зими хоч і пнеться, дметься,

А пройде Громиця – водою розіллється.

 

Як лютуй не лютуй,

А на весну брів не хмар.

 

Саджають опудало на сани:

Ой як вийду, ой як крикну: „Гей, гей!

Кидай сани, бери віз.

Викинь шубу.”

А ну, везіть опудало,

Будемо Масляну зустрічати!

Діти везуть в санях опудало

Заходять дівчата

1

Чи можна до вас? Добрий день, шановні господарі!

Господиня

Заходьте. Сідайте за стіл. Ми вас чекали. Пригощайтесь.

2

Спочатку повинна колодка народитись.

3

Колодка, колодичка,

 Не мала, невеличка,

 Як без листя гілочка,

 Для дівчат бадилочка

 Народися, не барися,

 Час прийшов, розвеселися!

Виймає з кошика полінце, кладе його на стіл і по черзі його всі дівчата вповивають

1

Ось і народилась колодка. Вітаю вас, подружки, з народженням колодки!

2

Будемо гуляти цілий тиждень. Адже:

У понеділок колодка народилась,

 У вівторок - в стрічки вбралась,

 У середу - селом в танку неслась,

 У четвер - в веселім колі знайшлась.

3

Залишаймо цю колодку тут, а самі підемо по домах, де є дорослі хлопці або дівчата і подаруємо матерям колодку, щоб вони  оженили синів та повіддавали дочок заміж впродовж  наступного року.

Пісня

Другий день Масляної – загравання. 

 

Масляну усі стрічають,

Коли зима минає.

Вона їде на санчатах,

Заходить в кожну хату.

 

Везе в міста і села

Розваги та пісні веселі.

Тож давайте пісні заспіваймо

І в веселу гру пограймо!

 

Швидко всі на вулицю: будемо в ігри грати, весну зустрічати!

Гра „Просо”

 

Господиня

А ось третій день Масляної називався Ласунка. А ну, швидше йдіть, будемо млинцями ласувати. Подивіться, які гарні вийшли – рум’яні, масляні, смачні. Круглі, як сонечко!

 

Ой ти, Масляна річна,

Гостя наша дорога!

Нагодуй ти нас млинцями,

Ще й смачними пиріжками!

 

В Україні віки й віки

Свято це вважали жіночим.

Верховодили в нім жінки,

Але всі веселились охоче.

 

Святкувати гарно всім миром,

Звістки линуть в усі кінці:

В нас найкращі вареники з сиром!

В нас найкращі гречані млинці!

Пісня

 

Четвертий день Масляної в народі називають Гуляння, або  «Широкий четвер», або ж – Широка Масляна.

 

Розгуляй-четвер прийде, жарт і пісню принесе.

 

Саме час для Кривого танцю, адже це – символ пробудження життєвої енергії.

Ми Кривого танцю йдемо,

В нім кінця ми не знайдемо.

А не кінця, а не ладу,

Не пізнає, котра ззаду.

Треба його вести, вести,

Як віночок плести, плести...

 

Дівчата, нумо „Кривого танцю”!

 

А хто заведе?

 

А хто виведе?

 

Я заведу, я й виведу!

 

Кривий танець

 

У п’ятницю, п’ятий день Масляної – тещині вечорниці. Чоловіки, не забудьте запросити тещу в гості і пригостити її млинцями!

 

У цей день зять повинен почастувати свою тещу. Після цього зятю належало покатати свою тещу вулицями села або ж міста. При чому дорогу обирають залежно від характеру тещі - злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна, то і дорога рівна, немов струна.

Звучить музика. Входить теща й за нею зять

Зять (зловтішно)

Теще-е-е!!!

Теща (злякано)

А?

Зять

Теще! Яка ж ти худа!

І щік не видать зі спини!

А ну, швидко до мене на млинці!

Теща

Іду, зятьку! Іду, милий!

Іду, дорогий!

А у суботу – золовчині посиденьки. Святкування слід продовжити в сім’ї чоловіка. У ці дні влаштовувалися сімейні чаювання з піднесенням подарунків. Всі зустрічали гостей.

 

А моя мати млинців гречаних напекла!

 

А моя вареників наварила з сиром!

 

Все гарно на Масляну, але ж вона така коротка!

 

Так і кажуть в народі: «Живе Масляна сім деньочків. Залишайся, Масляна, на сім рочків.»

 

А ще є така приказка: «На Масляну співайте, грайте, усіх млинцями пригощайте!»

 

Пісня

 

І ось нарешті останній, найважливіший, сьомий день Масляної – Прощання. У всіх, кого ви образили протягом цього року, слід попросити пробачення. В цей день зникають всі образи.

 

Ось і прийшов останній день Масляної - прощена неділя. В останній день Масляної, готуючись до Великого посту, годилося йти до родичів і сусідів та просити пробачення за всі провини та нанесені образи, бо постування передбачало духовне очищення і примирення. Тому цей день ще називали Пущенням.

 

В цей день усі - від мала до велика - просили друг у друга пробачення. Молили забути образи, не робити зла. Якщо будете прощати людям прогрішення їх, то простить і вам Отець наш небесний.

Двоє дітей (один до одного):

1

Ти прости мене, ____________,

Ти прости, мила, та на 7 тижнів -

До Великого Дня!

2

Ми з тобою, ___________, не сварилися,

Ми з тобою, ___________, не бранилися,

Бог тебе простить, і ти мене прости.

1

Прости, якщо щось неладне між нами вийшло!

2

 Бог простить!

 

1

 І вдруге прости!

2

 Бог простить...

1

 І втретє прости!

 

2

Бог простить.

Разом (у зал):

Простіть нас, люди добрі, якщо чим вас образили.

 

У неділю з Масляною прощаємося, у неділю слізьми вмиваємося.

 

Прощай, Масниця, прощай!

 

Прости, прости, Масниця,

 До великих заговин,

 До Христова дня!

 

Гей, заграйте-но, музики,

В мене гарні черевики.

Як будете гучно грати,

Буду хвацько танцювати!

 

Гуляймо, друзі, до ранку, до світанку!

 

Танок

Виграва сопілонька у ліску,

Красується земленька у вінку.

 

Вітерець, пустуючи, шамотить,

Молодеє листячко мерехтить.

 

А у полі житечка оксамит,

А над полем сонечко і блакить.

 

А мов легкі човники на морях,

Плинуть білі хмароньки в небесах.

 

І на річці хвилечка, мов жива,

А у лісі сопілонька виграва!

 

Вийди, вийди, Іванку,

Та й заграй нам веснянку!

Сопілка

 

Господар

Вже молода весна на порозі. Час саджати вишеньки – символ квітучої юності.

Саджають дерево

Дівчата вішають на гілки дерева рушники:

 

Повісимо ці рушники, щоб родили вишні!

 

Повісимо ці рушники, щоб були яблуні й груші урожаєм пишні!

 

Господиня

Вже весна іде, а ми все опудало зими тримаємо. Чи не пора його спалити, щоб зима йшла геть?

Хлопці, беріть-но опудало, йдіть до річки і там його спаліть!

 

„Палять” опудало зими зі словами:

 

Масляна, простягнися,

За дуб-колоду зачепися!

Ой, Масляна-обманщиця!

Обдурила, провела,

Нагулятися не дала!

 

Масляна, Масляна

До посту довела, а сама утікла!

Масляна, повернися,

В новий рік покажися!

 

Масляна, воротися!

До Великодня простягнися,

Від Великодня до Петра,

А від Петра та до тепла...

 

Ти гуляла з нами

Співала й танцювала

Однак, втомилася -

Сил тобі не стало.

Тепер тебе проводжаймо,

А за рік знову чекаймо!

 

Пісня „Масляна”

 

Масляна, Масляна, яка ж ти мала - якби ж тебе сім неділь, а посту одна!

Всі разом:

Не все ж коту масляна!

 

Господар (виходить на середину зала, здіймаючи руки до неба, звертається до сонечка під ліричну музику):

Ой, сонечку-батечку, догоди,

А ти, земле-матінко, уроди!

Дай же нам, Боже,

На хліб-жито – рід,

А на статок – плід,

На людей – здоров’я!

Господиня

Запрошуємо усіх вас на хліб на сіль,

На гарячі галушки,

На духмяні пампушки,

На гречану кашу

У господу нашу!

Господар

За столи вже час сідати

Всіх млинцями частувати. 

 

От ми з вами і відтворили деякі давні українські звичаї, пісні, магічні танки та ігри, яким, може, понад тисячу років.

 

У них – наше коріння, краса, талант і мудрість нашого народу.

 

Тож давайте берегти їх, вивчати і не забувати!

 

Бо рідний край – це наша Україна,

Найкраща в світі, дорога земля.

Для нас вона, як матінка – єдина.

 

Її ліси, озера, і поля,

Степи і гори, ріки і долини

Відчути прагнуть теплоту долонь...

 

Я все віддам для блага України –

Тепло душі і серденька вогонь!

 

Фінальна пісня

 

Додаток 5

Великдень всіх нас на гостину просить

 

Гей хлоп’ята і дівчата!

Ті, що мешкають в Карпатах,

У Луганську, Запоріжжі,

Львові, Сумах, Криворіжжі,

Слобожани, волиняни,

Закарпатці, наддніпряни,

І гуцули, й буковинці –

Всі ми  діти – українці!

Вас запрошує в гостину

Наша мати – Україна!

 

Під пісню діти заходять до зали

 

Гей, збираймось, любі друзі,

Погуляємо на лузі.

Бо скінчилась вже зима

І настала вже весна.

 

Вже розтанули сніги,

Потекли дзвінкі струмки.

Раптом стало сумно скрізь:

Чорне поле, чорний ліс.

 

А щоб все зазеленіло,

І щоб пісенька дзвеніла,

Щоб природу звеселити,

Треба сонечко просити.

 

Сонце, сонечко, дружок!

Подивись: сумний лужок.

Та щоб стало веселіше,

Грій частіше і світліше.

 

Рідну землю зігрівай,

Їй ти сили придавай,

Щоб росло все й розквітало

У чудовім нашім краї.

 

Заклички

 

Господиня

Старі люди кажуть, що весна починається після Стрітення. Погода тоді буває дуже різна: коли лютий перемагає - морозить, тріщить, крутить а тільки-но березень набирає сили - тут уже відразу сонце пригріває, з’являються калюжі, дзюрчать струмочки, біжить вода, із сонечком бавиться… І раптом усе знову починає морозцем стягувати. Так іде двобій, поки зима не відступить.

Господар

Ось іде до нас весна,

Все навколо ожива:

Підсніжники прокидаються,

Проліски посміхаються,

Пташки прилітають,

Діти вибігають, на луках стрибають.

 

Вибігають діти

 

Йде весна-красна в зеленій хустинці.

Несе весна-красна у хустинці гостинці:

Ягнятам - травицю, гусятам - водицю,

Качатам - ряску, а малятам - ласку.

 

Заходить Весна, роздає квіти дітям

Весна

- Доброго ранку! – травам росистим,

- Доброго ранку!- квітам барвистим,

- Доброго ранку!- сонечку ясному,

Людям усім та усьому живому!

Прилітанням журавля я пробуджую поля,

Небеса і ручаї, ще й заквітчую гаї.

І усякий мене зна, бо я – дівчина-Весна!

 

Пісня „Дівчина-весна”

 

Співом солов’їним

Йде до нас весна

Гомоном пташиним

Повниться земля.

 

І яскраве сонце

Землю зігріва.

Дні вже стали довші -

Це прийшла весна.

 

 

І сонечко все дужче гріє

Голубить і сади й поля.

І кожен з нас теплу радіє,

Життям вже повниться земля.

 

Веселе сонечко блищить,

Проміння щедро ллє;

Гайок привітно шелестить,

Струмочок виграє.

 

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

 

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

 

На весняним лузі

Станьмо всі у крузі

Будемо співати,

Весну прославляти.

 

Пісня „Ку-ку”

 

Весна

Піду я далі лугами й лісами,

Встелю землю килимами,

Заквітчаю різним зелом,

Щоб усім було весело.

Я теплом людей зігрію

І здоров’я вам навію,

З рідним словом щоб зростали

І звичаї пам’ятали.

А ви продовжуйте гуляти,

Мене, Весну, величати,

Зиму холодну проводжати.

 

Господиня

Вже вербичка наша мила

Свої коси розпустила.

Та вона ще міцно спить.

Розбудимо її в  мить!

Вербо, вербо, прокидайся,

З ясним сонцем привітайся,

В рясну зелень убирайся

І до церкви вже збирайся!

Господар

А вербовії гілочки -

Це верби сини і дочки.

Вона їх гарно доглядала,

Водицею напувала,

Щоб вони в красі зростали,

Щоб з них люди користь мали.

Діти, біжіть по вербу, адже незабаром – вербна неділя!

Всі

Вербна?

Господиня

Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встеляли пальмовими вітами. В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки. Тому верба є одним із символів України.

 

А ще, окрім краси, що хвилює людське серце, верба дає нам багато користі. Під вербою, наприклад, копають криницю, бо на сухому місці дерево не росте.

 

Вербовий дух люблять бджоли. Саме з вербового меду найсмачніша медівка.

 

Із верби виготовляють кобзи і бандури.

 

Верба – це цілюще дерево. Настій із вербової кори знижує температуру.

 

Верба – символ Чумацького шляху. Саме тому верби саджають над шляхами-дорогами.

 

А букетик кучерявих верб випромінює тепло і ласку, несе запах весни.

 

Верба красна розцвітає,

Про Великдень сповіщає

І Спасителю під ноги

Стелить гілочки розлогі.

 

Світла Вербниця настала,

Радість нам подарувала,

Край доріг і біля річки

Вкрились котиком вербички.

 

Верба похилилась

Низько над водою,

Ніжно розмовляє

З кожною лозою.

 

Ще із давніх-давен

Уся земля знає,

Що гілка вербова

Великдень звіщає.

 

За тиждень - Великдень!

Це свято чудес,

Бо Цар і Спаситель

У цей День Воскрес!

 

Ой, матусю моя мила,

 Знаю, що ти дуже щира.

 Подаруй мені лозину,

 Бо я піду в церкву любу

 В ранішнюю світлу Днину.

 

Господиня (дає вербові гілочки)

Прошу, прошу в добрий час.

 

А я можу просить вас?

 

Господиня (дає вербові гілочки)

О, візьми, тут є багато!

 Будеш мати й ти лозинки

 На величне світле свято.

 

Пісня „Вербовая дощечка”

 

Виходять дівчата з гілочками верби

Котиків-воркотиків рясно на вербі.

Котиків-воркотиків я нарву собі.

Котики-воркотики всілися рядком,

Поїть сонце котиків теплим молоком.

Котики-воркотики  – в мене на вікні.

Котики-воркотики – гості весняні.

Не дивиться на котиків лиш вусатий кіт...

Мабуть, зна, що котики - це вербовий цвіт.

 

Люлі, люлі, люлі... Вітер сповиває.

Люлі, люлі, люлі... Котиків гойдає.

Вітерець співає — котики муркочуть.

Шорсткою м'якою носики лоскочуть.

Котики вербові, тихі та пухнасті,

Уквітчали віття кущиків гіллястих.

Легіт колисає в гойдалці вербовій,

Котикам сіреньким надихає спокій.

Люлі, люлі, люлі... Вітерець гойдає,

Котиків сіреньких любо присипає.

Вітерець співає — котики муркочуть.

Шорсткою м'якою носики лоскочуть.

 

Під музику:

Вербова гілка розцвіла у мене на столі,

Як символ сонця і тепла, що сховані в імлі,

Як знак, що щастя сад рясний даровано мені.

Вербова гілка на столі у мене розцвіла...

Прилинуть, серце, журавлі,

А в них – на кожному крилі

Знак сонця і тепла.

 

Танок дівчат з вербовими гілочками

Господиня ставить гілочки на стіл у вазу. Дзвони

 

Ой ти гілко, гілко вербова

На тобі зелена обнова.

Ще холоднувато надворі,

А ти вже в святковім уборі.

Ти вже у церковцю ходила,

Господу стежинку встелила

І до нас вернулась, свячена,

Гілочко вербова, зелена.

 

Тоненьким прутиком

З вербовим котиком

Себе вітаємо

Легеньким дотиком...

Радісну вістку

Собі говоримо,

Що день великий

Не поза горами,

Що вже за тиждень

Буде Великдень!

 

У квітну неділю всі до церкви йдуть,

Гілочки вербові святити несуть.

Сьогодні святкує моя Україна, 

У святій пошані – вербова лозина.

Вона сповіщає, що лише за тиждень

Будем святкувати пресвятий Великдень.

Вигуки веселі чути тут і там:

За тиждень – Великдень, б’є галузка – бам!..

 

Вибігають хлопчик з вербовими гілочками і дівчинка

 

Дівчинка

Ти хто?

 

Хлопчик

Я - весняний вістунець, прийшов сповістити, що увесь хрещений люд готується до найкращого свята – до Великодня.

Б’є дівчинку гілочками:

Не я б’ю, верба б’є!

 

Дівчинка

Ти чому мене б’єш?

 

Хлопчик

Хіба це я? Це свячена вербиця. Навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою прокидається. Її пухнасті котики будять усіх до роботи: „Вставай! Вставай! Настав Білий тиждень! – гукають вони. – Час веснувати! Час орати і сіяти!” Тож і ви не  зволікайте, бо:

Не я б’ю, верба б’є,

За тиждень – Великдень,

Недалечко – червоне яєчко.

Будь велика, як верба,

А здорова, як вода,

А багата, як земля!

 

Вибігають дівчата з вербовими гілочками в руках. Б’ють хлопчика, промовляючи:

1

Не я б’ю, верба б’є!

2

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

 

Дівчата, саме час для Кривого танцю, адже це – символ пробудження життєвої енергії.

 

Ми Кривого танцю йдемо,

В нім кінця ми не знайдемо.

А не кінця, а не ладу,

Не пізнає, котра ззаду.

Треба його вести, вести,

Як віночок плести, плести...

 

А в кривого у танця

Та не виведемо кінця.

Треба його виводити,

Ладу йому находити!

 

Дівчата, нумо „Кривого танцю”!

 

А хто заведе?

 

А хто виведе?

 

Я заведу, я й виведу!

 

Кривий танець

 

Господиня

Годі, діти, хороводи водити, треба діло робити, адже білий тиждень почався!

 

А чому білий?

 

Господар

Бо Великдень – одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії. Воно пов'язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день або Великдень. Треба готуватися до нього якнайкраще. Все має бути білим, тобто особливо чистим.

 

Господиня

До Великодня українці завжди готувалися заздалегідь. Упродовж тижня наводили лад у господарстві, прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини, інколи і знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники. Кожен день Білого тижня має свої певні функції.

 

 

 

Понеділок білить хату

любить, певно, працювати:

і кути побілить, й стелю,

щоб Великдень був веселий!

Дівчата беруть відерця і щітки і „білять”стіни

 

Шурхіт. Шум. Рипить в оселі:

Чисто-начисто підлогу -

Шури-шури! – тре завзято

Наш вівторок довгоногий.

Хлопці щітками натирають підлогу

 

Пишна пані середа

І пере, й прасує.

До Великодня, ще б пак,

Хату облаштує!

Дівчата „перуть” у мисці білизну, прасують рублем

 

Четвер перед Великоднем називають Чистим. В цей день слід вимитись з голови до ніг. Хто до схід сонця викупається у водиці зі свяченою вербою, той цілий рік буде здоровим і красивим.

 

Чистий четвер, чистий:

Вдосвіта піднявся,

Ще до сходу сонця

Начисто скупався.

 

Дівчинка кладе в миску вербові гілочки, наливає водички, умивається, промовляючи:

Вербичка, вербичка,

Умий моє личко,

Щоб була красива,

Щоб мене любили!

 

А ще у Чистий четвер слід прибрати в хаті, на подвір’ї, в городі, щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті.

Діти з граблями, мітлами, ганчірками «прибирають»

 

У Чистий четвер під час богослужіння запалювали свічки, а потім їх забирали з собою і намагалися донести до хати так, щоб не згас вогник. Цю свічку  зберігали і використовували як оберіг.

Під музику:

Ой, громице-свічечко! Святая водичечко!

Від біди оберігай наш майбутній урожай!

Дай здоров’я нам усім

Та достатку в кожен дім!

Свічко-свічечко, гори, на діточок укажи!

В щасті-долі щоб жили і здоров’я берегли!

 

Танок дівчат зі свічками

 

Йде Великдень, йде, дівчата! Будемо писанки писати.

 

А й справді ж! У Великодній четвер пишуть писанки! Писанки, розмальовані в цей день, будуть довго зберігатися.

 

Дівчата, а де ж ми фарби візьмемо?

 

Ось я маю жовту. А виварила її з кори дикої яблуньки, що росте в мене в садочку.

 

А мене бабуся навчила робити зелену фарбу. Для цього треба мати луску молодого соняшника. А ще я принесла темну – із дубової кори.

 

А я принесла фіолетову – з кори чорної вільхи. Пішли розмальовувати!

 

Дівчата, а хто у кремповеє колесо грати буде?

 

Пісня „Кремповеє колесо”

 

П’ятниця напередодні Великодня називається Страсною. В цей день не можна нічого робити і навіть їсти, бо це – день скорботи. Саме в цей день розіп'яли Ісуса Христа.

 

За народним віруванням кажуть: „Хто в страсну п’ятницю співає та веселиться, той у Великдень плакати буде”. Цілу ніч із Чистого четверга на Страсну п’ятницю мусить горіти свічечка, щоб очистити оселю.

 

Ввечері Страсної п’ятниці замішують тісто на паску.

 

А ще в п’ятницю печуть „білі” паски, що символізують вічність людського життя. Таки паски не їдять, а зберігають цілий рік як оберіг.

 

У суботи, ой, роботи -

пишуть писанки в суботу,

ясні крашанки фарбують

Й Великодній стіл готують.

 

У нас здавна є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці,

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити.

 

Господиня

__________________ , несіть миски, будемо паски виробляти, бо вже тісто підійшло. Верх паски прикрасимо: зробимо з тіста обруч, хрест – "аби файно росла". А ви, хлопці, не сидіть на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака якоїсь біди. А ще потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було!

Обмахує віником всі кути хати:

Буду паски в піч саджати, а ви, таргани і блощиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в темницю.

Господар

Хлопці і дівчата, а ви часу не гайте, швидше пасхальні яєчка готуйте!

 

Нині нам відомі кілька видів оформлення ритуальних яєць. Наприклад, крашанки – яйця, фарбовані в один колір рослинним барвником, найчастіше відваром цибулі.

 

Крапанки – мальовнича композиція з різнокольорових цяток.

 

Дряпанки – це крашанки, по яких голкою видряпано орнамент.

 

Мальованки – яйця, розмальовані пензликами.

 

Писанки – яйця, розписані воском за допомогою писачка.

 

За українськими традиціями кожен колір на розфарбованому яєчку має певне значення. Кожна писанка розповідає сама за себе.

 

Червоний – колір життя, колір крові, дня, радості, любові.

 

Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості, буття.

 

Блакитний – символ неба, простору, вітру, здоров'я.

 

Чорний – дух померлих, пам'ять про них, про своє коріння.

 

Жовтий – символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, жита, життя.

 

Коричневий – колір землі й родючості.

 

Діти вибігають і „малюють” писачками писанки:

Розмалюю писанку, розмалюю,

Гривастого коника намалюю.

 

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка-любчика намалюю.

 

Розмалюю писанку, розмалюю,

Різьблену сопілоньку намалюю.

А сопілка буде грати,

Соловейко щебетати,

А гривастий кониченько

Буде славно танцювати.

 

Розмалюємо яєчка

У веселі кольори.

В них немов засяє сонце

Світанкової пори.

Сині проліски розквітнуть,

Захвилюється ріка.

Промайне в ранковій тиші

Наша пісенька дзвінка.

Затупочуть диво-коні,

І злетить чарівний птах,

Замережать даль блакитну

Білі хмарки в небесах.

 

Гарні хрестики і стрічки

Розташуємо ладком,

А іще церковні свічки

Намалюємо рядком.

 

В наших писанках Великдень

Дзвоном трепетним луна,

А орнаменти казкові

Підказала нам весна.

 

Пісня „Писанка чудова”

 

Господар

Писанок та крашанок треба зробити багато і дарувати всім добрим людям в день Великодня.

 

А що за свято – Великдень і чому так називається?

Господар

Великдень – великий день Воскресіння Христового. Здавна цей день вважався днем повного очищення Землі і людей.

 

Господиня

А називається Великдень так тому, що в той час, коли жив Ісус Христос, сонце світило так яскраво і дні стояли такі довгі, що теперішніх днів треба сім скласти докупи. Бувало, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж наступної суботи ввечері. А коли розіп’яли Христа, то дні поменшали і стали такі, як зараз. Тепер тільки царські ворота в церкві на свято Великодня стоять навстіж сім днів.

 

Існує чимало прикмет і прислів'їв, пов'язаних з цим святом.

Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

 

Коли на Великдень дощ або хмари – буде врожай.

 

Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – виляже льон.

 

Господиня виймає паски з печі:

Які гарні паски вийшли!

Дівчинка 1

 Моя рум'яніша!

Дівчинка 2

 Зате моя з сиром!

Господиня

Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам усім удалися на славу – і пухкі, і рум'яні.

Дівчинка 1

 Давайте покуштуємо!

Господиня

 Паску, поки не посвятить священик, не їдять.

 

Господар

У ніч перед Пасхою намагайтеся не спати. Світло повинно горіти цілу ніч. Бо у Великодню ніч Бог роздає щастя тільки тим, хто не спить!

 

Великий день! Великий день!

Ясний Великдень на землі!

Багато радості й пісень

приніс нам янгол на крилі...

 

Веснянку діти хороводять –

Христос воскрес! Христос воскрес!

Сьогодні й сонце не заходить,

а сяє й сяє із небес.

 

 

Христос воскрес! Радійте, люди,

 Біжіть у поле, у садок,

 Збирайте гіллячко і квіти,

 Кладіть на Божий хрест вінок.

 

Нехай бринять і пахнуть квіти,

 Нехай почує Божий рай,

 Як на землі радіють діти

 І звеселяють рідний край.

 

На вас погляне Божа Мати,

 Радіючи з святих небес...

 Збирайтесь, діти – і співати...

 Христос воскрес!

Разом:

Воістину воскрес!

 

Дзвони

 

Господар зі свяченим тричі обходить стіл:

Свята паска у хату – вся нечисть із хати!

Господиня

Перед тим, як сісти за стіл, потрібно вмитися.

У череп’яну миску кладе три крашанки червоного кольору, наливає воду і вмиває дітей

Господар

Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого свята у щасті й здоров'ї

 

Вибігають дів дівчинки

1

Христос воскрес!

2

Воістину воскрес!

Тричі цілуються і обмінюються крашанками

1

Любі друзі, добрий ранок!

2

Всім привіт! Христос воскрес!

1

Час співати нам веснянок,

Щоб із серця смуток щез!

2

Великодніми піснями

Звеселяймо білий світ,

Щоб почули й за морями

Про Вкраїнський славний рід!

 

Пісня „Христос воскрес”

 

А тепер – на вулицю грати!

 

У нас багато діточок на святі Великоднім.

Всі наробили крашанок,

Щоб битись один з одним.

Тож досить всім на це чекати:

Я буду першим ударяти!

 

Гра „Бійка крашанками”

 

Вередує пишна паска:

 Гей, посуньтеся, будь ласка,

 Заграйте мені нині маршу,

 Бо я паска тут найстарша.

 

Раптом, що се? Рідна нене,

 Порося, та ще й печене,

 Скочило, на рівні ноги,

 Гей, вступайтесь із дороги.

 

Аж тут хрін із бородою,

 Вже готовтеся до бою,

 Маю гичку, як корону,

 Зараз вас усіх захроню,

 

Обізвались крашаночки,

 Крашаночки невеличкі,

 Хоч хвалитись нині гріх,

 Ми найкращі з вас усіх.

 

Надійшло до всіх кропило,

 Накропило, насварило,

 Мир хай буде всім сьогодні

 Бо то свято Великоднє.

 

Гумореска

 

У великодній понеділок люди ходили один до одного в гості, христосувались, обмінювалися писанками. Цей день називався волочильним. Ще є одна назва понеділка –"обливний".

Хлопчик 1 (ллє воду з глечика на дівчинку)

 Будь здорова, як вода, і весела, як весна.

Дівчинка 1

 Обережно, ____________, віночок новий, квітки замочиш.

Хлопчик 1

 Не хвилюйся, ___________, я на коси ллю, щоб гарно росли.

Дівчинка 1

Дякую, __________________ . А це – тобі (протягує писанку).

Хлопчик бере писанку і швидко цілує дівчинку

 

 Хлопчик 2  обливає Дівчинку 2 з глечика. Вона скрикує і відскакує

 Та чого ти, ___________, лякаєшся, я ж тільки на коси ллю, щоб гарно росли. (Підносить глечик над головою дівчинки. Вона тікає).

 Дівчинка 2 (стріпує воду з кіс)

 То тебе помити треба. Бачиш, який малий, ніби тебе ніколи весняний дощ не мочив.

 Давайте, дівчата, поллємо ____________, щоб добре ріс.

 

 Дівчата підбігають до Хлопчика 2. Одні тримають його, інші ллють на нього воду

Хлопчик 2

 Досить, дівчата, а то до неба виросту.

Дівчинка 2 (ллє на Хлопчика 2 воду 3 рази):

 Один дощ, другий дощ, третій дощ!

 Хлопчик 2

 Досить з мене одного. Бр-р-р!

 Дівчинка 2

 Три краще. Знаєш, як старі люди казали: "Як підуть весною три дощі добрі, то наповнять 3 роки голодні".

 Хлопчик 2

 На урожай – то добре. А для мене яка вигода? Сорочка вся мокра, змерз, як цуцик. Ой, дівчата, жалю у вас немає. Я ж на ваші сорочки води не лив. Тільки на коси. А ви мене з ніг, чи то з голови до ніг облили.

 Дівчинка 2

 Здоровий будеш. А сорочка висохне. Он бачиш, як сонечко гарно світить.

Сміються і тікають

 

На третій день Великодніх свят люди збираються разом і веселяться – „випроводжують” свят. Гайда на вулицю грати!

 

Гра „Просо”

 

Велике значення має свято Воскресіння Христа і зараз, а особливо для нашого українського народу. Українці бачать у світлому Христовому Воскресінні символ свого відродження, символ національного Воскресіння.

 

Всіх нас нині звеселяє

Диво з див святе, чудесне!

 Вже нас горе не здолає,

 Наша доля ще воскресне!

 

Господиня

Тож запрошуємо усіх вас на хліб на сіль,

На гарячі галушки,

На духмяні пампушки,

На гречану кашу

У господу нашу!

 

От ми з вами і відтворили деякі давні великодні українські звичаї, пісні, магічні танки та ігри, яким, може, понад тисячу років.

 

У них – наше коріння, краса, талант і мудрість нашого народу.

 

Тож давайте берегти їх, вивчати і не забувати!

 

Бо рідний край – це наша Україна,

Найкраща в світі, дорога земля.

Для нас вона, як матінка – єдина.

Її ліси, озера, і поля,

Степи і гори, ріки і долини

Відчути прагнуть теплоту долонь...

Я все віддам для блага України –

Тепло душі і серденька вогонь!

 

Фінальна пісня

 

Додаток 7

Засівання

 

1 Біля дверей:

Чути, чути, чути дзвін

За сто сім далеких гін.

То з високих гір сюди

Іде свято коляди.

Ми на тую коляду налаштуємо звізду.

Колядують край воріт – хай щасливим буде світ!

2 Стукають:

Чи вдома пані господиня?

Заходять з піснею

Дай, Боже, господині вечір добрий, а нам – пиріг довгий на лопату. Такий – на всю хату!

3

Ми знаємо, що пані вдома,

Сидить собі кінець стола.

Сидить собі кінець стола,

А в неї шуба люба,

А в неї шуба люба,

А в тій шубі калиточка,

А в тій калиточці – червінці!

Пані, шубу одягай,

Червінці діставай!

4

Уставай, ґаздинє,

Не протягайся скоренько,

З нами Новому року

Кланяйся низенько.        

Із Новим роком

Йдемо до хати,

Щось ми вам маєм на рік

прийдешній бажати.      

Бажаємо нині

в оцій годині

щастя, здоров’я всій

українській родині.  

5  

У цьому домі, у гостинному,

Чи дозволите колядувати.

Колядувати, дім звеселяти,

Дім звеселяти, вас розважати,

Вас розважати,

Христа прославляти?

 

6

Слава Богу! Мир цій хаті!

Колядники ми небагаті.

Ми з далекої дороги,

В ваші тут зайшли пороги.

Дозвольте нам відпочити і новину сповістити.

7

Та новина незвичайна, то свята, велика тайна.

В Віфліємі народився, із Марії воплотився

Ісус Христос, дитина Божа, красна, мов та квітка гожа.

8

Зичимо вам, пані-господине,

Щастя та здоров’я цими святами!

Дай Боже предобре вам святкувати,

А на той рік ще кращих свят дочекати.

З великим вас святом,

З Рождеством Христа,

Щастя й здоров’я на многі літа!

9 Дівчинка (кладе на стіл  колосок):

Уроди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю.

У полі – зерно, а в домі – добро.

На току – колосок, а в печі – пиріжок!

На один кут столу кладе цукор, на другий – голівку часнику зі словами:

Оце кладу цукор на куточок столу, щоб життя ваше було солодке і довге; а голівка часнику – це ваша родина. Щоб жили ви у родині всі разом, в любові й злагоді, вкупі, як ці зубочки часнику.

Береза

Я – Береза, отаман колядників. А це – наш Міхоноша, в нього мішок хороший. Для сала, для хліба, для ковбаси – швидше неси!

Міхоноша

Бігла теличка з березничка

Да в дядин двір.

Я вам, пані, заколядую,

Дайте пиріг!

Або хоч паляничку,

Зажену вам бичка й теличку,

А ще й пожену, й напасу,

А ви мені дайте за це ковбасу!

Меланка

Ой господине, господарочко,

Пусти в хату Меланочку,

Меланочка чисто ходить,

Нічого в хаті не пошкодить.

Як пошкодить, то помиє,

Їсти зварить, стіл накриє.

10

Наша Меланочка красива,

Тільки дуже сором’язлива.

Пустіть усіх нас щедрувати,

А Меланці дайте в хаті прибрати.

Пісня „Меланка”

Меланка бігає з віником, розкидає сміття і т. ін.

Василь

Наша Меланка не робоча,

В неї сорочка парубоча...

Люди ідуть на жнива,

А Меланка – на пива!

Люди ідуть із серпами,

А Меланка – зі шклянками!

Люди нажали по сім кіп,

А Меланка – один сніп!

Пішла Меланка на містечко,

Купила собі пасьминечко.

Пряла вона від кур до кур,

Напряла починків – один гур!

Дала кицькам мотати,

Кицьки взяли втікати!

Збіглись люди – дзвонити,

Кицьку з починком ловити!

А ловили – не вловили,

Нашу Меланку похвалили!

Меланка

Я несу щедрівочку у будиночки,

Сію-вію житечко із торбиночки.

Сію-вію зернята-зоренята,

Хай добром проміниться кожна хата!

Як моя торбиночка порожніє,

То навколо радістю світ повніє.

Скарбник (зі скринею)

Пані-господине, дайте копієчку Меланці на сережки!

11

Добрий вечір тобі, пане господарю!

 Винеси ти нам ковбасок пару,

 Ой походи коло пічки,

 Пошукай нам перепічки.

 Винеси сала, не скупися,

 Щоб ячмінь твій уродився,

 Щоб нажали сто кіп жита,

 Щоб сім’я була вся сита!

 Щоб скотинка водилася,

 Щоб пшениця родилася,

 Щоб у хаті всього мали —

 Колядників пригощали!

12

Колядин, колядин, а я в батька один.

Чий я – не питайте, а гроші давайте!

Дай, Боже, на двір щастячко,

На двір щастячко, в дім здоров’ячко,

Щоб на городі в вас було зелено,

На городі зелено, а в хаті весело!

13

Колядин, колядин, я теж у батька один.

Мене не дивуйте, ковбасу лаштуйте,

Колядин, колядин, я, господине, один.

Винеси мені пиріжечок та положи у мішечок,

З руками, з ногами, щоб бігав за нами.

Колядин, колядин, я у батька один,

По коліна кожушок, дайте, тітко, пиріжок.

Колядин, колядин, а я в батька один.

В порватім кожушку, винесіть пампушку.

14

Віншуємо вам, пані господине,

З цими святами здоров’я і щастя.

Дай, Боже, святкувати в радості

І в добрім достатку, а на другий рік

Ще кращої Божої благодаті діждатись!

Христос ся рождає!

15

Я маленький хлопчик,

Зліз собі на стовпчик,

З мішком походжаю, коляду збираю.

Вечір добрий! Дайте пиріг добрий!

А як з вишнею, то два.

Добра ж була коляда!

Христос ся рождає!

Віншую вас тими святами,

Щоб ті свята відпровадили,

До Нового року дочекали,

Від Нового року – до Богоявління,

Від Богоявління – до Воскресіння,

І на другий рік, поки Пан Біг призначив вік.

Христос ся рождає!

16

Коляд, коляд, колядниця,

Хай вам родить і пшениця,

І горох, і сочевиця,

Кукурудза і овес,

Щоб ряснів ваш рід увесь.

З цими святами Різдва Христового

Віншуєм вас, чесних, величних господарів,

Всім добром, всім гараздом,

Що собі в Господа бажаєте

Та думку гадаєте.

Допоможи вам, Господи,

Ці свята мирно відсвяткувати,

А на других у радості, веселості діждати.

 

Колядка

 

Циган

Гей, господине, господинечко,

Кращого коваля, аніж я, вам не знайти.

Дозвольте мені вас підкувати!

Дайте чобітки підбити,

Будете довго їх носити!

Символічно молотком підбиває підбори на чобітках вчителя

Я свою роботу чесно зробив,

Нікого тут не надурив!

Тож, господине, не баріться,

Діставайте гроші та й розплатіться!

Скарбник

Ой, господине, не баріться,

А швидше з нами розплатіться.

Я – скарбник, своє діло добре знаю,

Усі гроші до скрині складаю!

Циганка

Ой, скарбнику, зачекай!

Станьте у ряду, я козу веду!

 

Голос кози: Ме-е-е!

 

Дід

О-о-о! Коза вже голос подає – багату кутю віщує.

Солдат

Господине, пустіть козу до хати! Хай коза трохи погріється. У вас дітей багато, хай побачать козу. А ми багато місця не займемо.

 

А де коза ходить – там жито родить.

Де не буває – там вилягає.

Де коза ногою – там жито копою.

Де коза рогом – там жито стогом.

 

Циганка

Ой візьмися, козо, в боки,

Та покажи свої скоки.

 

Пісня

В кінці пісні коза падає

 

Циганка

Ой-ой-ой! Коза впала,

Ноги і копитця задрала.

Мабуть, буде вмирати,

Якщо сала не дати.

Солдат

То ваша коза хитрує?

Кіт

Ні, коза не хитрує,

Вона так тяжко сумує,

Що мало вам заспівала,

Не має сил і хоче сала…

 

Ой, устань, козонько, звеселися,

Цій господині та й усміхнися.

Як всміхається Сонце на світанку,

Утни, козонько, з нами танку.

Хай господиня з родиною живуть в мирі,

Хай вітання линуть наші щирі,

Уклонімся з радістю господині,

Побажаємо злагоди у родині.

Кіт

Няв! Треба козі три шматки сала.

Щоб коза встала!

Дайте сала, сала!

Нявчить до господині

Скарбник

Дайте коту на сало, а то він тут і здохне, не ївши!

Кіт нявчить і не відходить від господині. Дід падає навколішки, обнімає козу, тужить

Дід

Коза моя, кізонько,

Червона ти розонько!

Лежиш, не дишеш,

Тільки хвостиком колишеш.

З гірки на гірку скакала,

Копиточки позбивала,

Неживою стала.

Чи немає у вас доктора-лікаря,

Чи якого коновала-аптекаря,

Щоб моя мила коза на копиточки стала?

Солдат (підходить до діда, показує на козу)

Забери, діду, цей труп.

Дід

Іди до бісового батька, я не розсипав тут круп.

Солдат

Кажу: забери, діду тєло.

Дід

Яке дєло?

Солдат махнув рукою, відійшов

Дід

Охо-хо-хо, треба листа писати,

До Лондона посилати,

Доктора-лікаря викликати.

Лікар

Не треба мені листа писати,

Доктора-лікаря визивати.

Я і є сам доктор-лікар,

Дійсно, аптекар.

Кров вливаю, кров виливаю,

Нові і старі болячки вставляю.

Давай, діду, козу вилічу!

А що ж в нагороду получу?

Дід

Перш ніж козу лікувати,

Покажи свій атестат.

А може, ти адвокат,

Прийшов нам туману пускати?

Скажіть, де й коли ви вчились?

Лікар

У місті Пітері.

Дід

 Каже, що застудився на вітері?

Лікар

У Петербурзі! Видно, що дід оглух, бо й ніс його опух.

Дід

Тепер свої ліки оцінить,

Багато з мене не візьміть.

Лікар

Три гривні й три… долари.

Ну, приступимо козу лікувати,

Козі жили надувати (оглядає козу).

Дід, дід! Погані діла, доведеться, мабуть, козу різати!

Дід

Хай Бог милує! (Береться за голову)

 

Кіт (ображено до господаря)

Щоб коза встала,

Прошу у вас сала,

А ще вашої ласки,

Дайте трошки ковбаски.

Можна куті і меду,

То прийдем до вас по череду.

А як дасте миску пирогів,

То по весні город вам сполем усі.

То як добре почастуєте,

Ми вам красно пощедруємо.

 

Пісня

Коза встає

 

Дід

Кланяйся господареві й господині, кланяйся діткам!

Коза

Ой як стукну я ногою

Та наставлю гострий ріг.

Де мій кошик з колядою?

Я візьму собі пиріг!

Дайте мірку жита, аби я була сита.

А ще мірку вівса, і щоб зверху – ковбаса.

А як дасте пиріг, - підемо за поріг!

А мені ще й цього мало – дайте ще сала,

Щоб я, коза, веселіша стала і знов поскакала.

Циганка

А у нашої кози копита золотенькі,

Копита золотенькі, ноги моторненькі.

Де коза ходить, там жито родить,

Де ж не буває, там вилягає.

Де козонька копитами туп-туп,

Там пшениці уродить сім куп,

Де коза вкаже рогом,

Там сіно стане стогом,

Нива вкриється золотою пшеницею,

А обори – доброю пашницею.

Отаке-то коза понароблювала,

Отак-то вам коза щедрувала,

Щастя, здоров’я на цілий рік

Вашому роду нині і повік.

Коза

Го-го-го, я коза сіра, го-го,

Я коза біла, ой, ходжу, веселюся,

По всьому двору, по всьому дому!

Буде вам добробут!

Скарбник

Дайте козі ячменю,

А нам грошей повну жменю!

17

На порозі – рік новенький,

Сміх і жарти – все до речі,

Й кришталю застольний дзенькіт.

Добрий вечір! Щедрий вечір!

18

А  в полі, полі сам Господь ходив,

Сам Господь ходив, зерно розносив.

Діва Марія Бога просила:

«Уроди, Боже, жито, пшеницю,

Жито, пшеницю, всяку пашницю».

Будьте здорові, з Новим роком і з Василем.

Дай Боже!

19

Щедрик-ведрик, дайте вареник!

Щедрик-ведрик, сивий веприк,

Із колосочка – жита мисочка,

Із снопочка – ціла бочка.

Вам щедрець – нам млинець,

Грудочка кашки й пара яєць!

20

Щедрик, ведрик,

Винесіть вареник,

Грудочку кашки.

Кілечко ковбаски.

Винесіть книш,

Бо впущу в хату миш.

Винесіть ковбасу,

Бо всю хату рознесу.

21

Щедрик-ведрик, дайте вареник.

Батько казали, щоб дали сала,

Мати сварилась, щоб не барилась.

Вибіг козелець із нових сідлець,

Наставив пушку – дайте пампушку,

Наставив ріжок – дайте пиріжок,

Наставив кулак – дайте п’ятак.

Роди, Боже, жито, пшеницю, усяку пашницю,

У полі – ядро, а в домі – добро.

Нехай росте сіно – по коліна,

Цибуля – як дуля,

Часник – як бик,

А льон – під стелю,

Щастя і радість у вашу оселю!

Щоб уся ваша сім’я обійшлась без лік,

Щоб в цей рік було краще, як торік!

 

Щедрівка

22 (хлопчик, засіваючи)

Сію, вію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Щоб було у вас скрізь:

І в стіжку, і в мішку,

І в коморі, і в оборі,

В ложці, мисці, ще й в колисці!

Мир цьому дому у році новому!

23 (хлопчик, засіваючи)

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком всіх вітаю,

Щастя й радості бажаю!

У щасливій вашій хаті,

Щоб були ви всі багаті,

Щоб були у всій оселі

І щасливі, і веселі!

24

Вам вклоняємось, вас шануємо,

 Вас шануємо, вас віншуємо

 Щастям-здоров’ям,

 Ще й віком довгим,

 Від нині за рік

 Та від року повік!

 

Міхоноша

Але не забувайте

Й мішок наш заповняйте!

Пісня на вихід «Слава нашим господарям»

 

Додаток 7

Родинне свято

 

Сьогодні у цій залі свято,

 ми дуже раді всіх вітати!

 І сподіваємось, що кожен

 для себе щось узяти зможе.

 

 Хтось настрій добрий запозичить,

 бо посмішка усім нам личить.

 

 Хтось – слову доброму зрадіє,

 бо про добро усі ми мрієм.

 

На щиру розмову зібрались ми з вами.

Розмову сьогодні присвячуєм мамам,

А ще – татусям, дідусям і бабусям,

Братам і сестричкам, я всім вам вклонюся!

 

Бо ви того варті, ми любимо вас!

Це свято – сюрприз вам, кохані, від нас!

 

Ми готували цей сюрприз старанно і завзято,

Спасибі вам, що ви прийшли на це родинне свято!

 

Спасибі вам за те, що ви веселі і привітні!

Спасибі вам за те, що ви... ви просто є на світі!

 

Кохані наші, чарівні, найкращі, найрідніші!

Ми заспіваєм вам пісні і прочитаєм вірші.

 

Пісня

 

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

 

Родина, рід, які слова святі,

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами – ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Це дерево – наш славний родовід,

Це – батько й мати, прадід твій і дід.

 

Немає нічого у світі найдорожчого для людини, ніж її сім’я. Любов рідних людей особливо потрібна нам у скруті чи хворобі, вона надає сили подолати невдачі і відчай, прихилити до себе долю.

 

А як приємно розділити з родиною радість, святкувати перемогу, відчувати, що твої батьки залишаються з тобою.

 

 

Сім’я... Що значить це – то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї, і хто її не має.

І як тут не приховуй, не таї,

Залежить наше щастя від сім’ї.

 

Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ, ім’я якому – життя. Прекрасно, коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага. 

 

Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. У сім’ї діти вчаться добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду. Родина – це не тільки рідні та родичі, це –  народ. Ми, українці, -  народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родословна пам’ять, наші символи, наша історія.

 

Ми сьогодні зібрались разом у шкільній “домівці” на родинне свято, щоб усі ми ближче познайомилися, краще пізнали один одного. Ми довго і ретельно готувалися. Отож сьогодні нам є чим поділитися одне з одним, є про що розповісти вам.

 

Є в кожній родині такі господині,

Майстри і майстрині, що просто дива!

А руки які! Золоті, працьовиті!

Їх витвори дивні покажемо вам.

 

Я на них із ніжністю дивлюся.

Це скарби, коштовності мої.

Рушничок цей вишила бабуся,

Бачу в нім красу душі її.

Цю серветку мама вишивала,

Цю поличку вирізав татусь...

 

Цих скарбів у мене є чимало.

І коли до них я доторкнусь,

Рідних рук тепло я відчуваю.

Сила в них якась магічна є,

Сила ця мене оберігає

Від незгод, енергію дає.

 

Нехай ваші золоті, умілі, невтомні руки ніколи не болять, нехай тішать ваших рідних і всіх нас новими чудовими витворами! Адже речі, зроблені власними руками, завжди вважалися оберегами.

 

Отже, кожна сім’я має якесь спільне захоплення. Цікаво знати, чим займаються члени родини у вільний від роботи час. Розпочинаємо конкурс “Родинне захоплення”.

Танець

 

Найдорожча у світі для кожної людини – мама. Її серце завжди відчуває наші болі, її слова розрадять, її ласкаві руки знімуть утому й пожаліють, її поцілунок заспокоїть, її очі скрізь тебе супроводжують, її думки завжди поруч.

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

 

Можна пройти крізь пустелі і хащі...

Тільки без мами не можна нізащо.

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!

 

Є в мене найкраща в світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся вустами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

 

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й у люди, 

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

 

Сценка „Лист від матері” В.Василашко:

То нічого, синочку,

Що в листі – три рядочки,

Що для мами багато

Ти не встиг написати.

Я твої три рядочки

По чотири разочки

Буду, рідний, читати

І їх буде... багато.

 

Матері… Все життя вони дивляться нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя, чекають від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі добро.

 

Якщо на шляху розляглася смуга невдачі,

А крик допомоги підніме лиш зграю ворон,

Одне тільки серце у світі безкраїм заплаче

Й тебе порятує, долаючи ряд перепон.

Якщо ти спіткнувся, упав і несила піднятись,

А друзі проходять і руку ніхто не дає,

Одне тільки серце не стане із тебе сміятись,

Нестиме до світла під хмарами тіло твоє.

 

Ми оголошуємо конкурс “Все уміє мама, все встигає мама” (мами зав’язують краватки своїм дітям)

 

Горе чи нещастя, чи біда яка,

Всіх нас виручає татова рука.

Татова правиця знає труд і піт,

Із руки цієї ми йдемо у світ.

Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,

У життя дорога з нею не страшна.

 

Без руки цієї горе в світі жить.

Вслід за сиротою щастя не біжить.

Як підеш у люди, щоб там на було,

Хай в тобі не згасне батькове тепло.

 

Татку, любий татку, соколоньку ясний,

Який ти нам добрий, який ти нам красний!

Можу я, маленька, цілий світ сходити,

Море переплисти, в небо полетіти,

Та знайти – не знайду такого словечка,

Щоб виказати татові всю любов сердечка!

Де знайти співачку, аби оспівати,

Де ті фарби взяти, аби замалювати?

Хоч би я співала краще за пташатка,

То не виспіваю, як люблю я татка.

Хоч би, як веселка, я всі фарби мала,

Та любов до татка я б не змалювала.

Але є на світі і на теє сила,

Щоб любов’ю серця серденько сповила.

За слова миліший, кращий за малюнок

Нашим таткам милим буде поцілунок!

Пісня

Грали ми у „Татовіз”,

У найшвидший „Татовіз”, -

У найкращий „Татовіз”:

Їхав я, а тато — віз,

Довго тато сперечався,

Не бажав як слід пихтіти,

Але потім розійшовся —

Я не міг його спинити.

 

Збили шафу. Впало крісло...

Стало нам в кімнаті тісно!

Ми рушаємо надвір —

Лише пил нам навздогін.

„Татовіз” мій швидко мчить,

Наче вітер, він летить.

Пригадати неможливо,

Скільки ми чудес зустріли.

 

А додому поспішали,

На порозі стріли маму

Вона дуже здивувалась:

— Де були ви? Що тут сталось?

«Потяг» швидко відповів:

— Ми промчали сто країн,

Подивились білий світ...

 

- Молодці, - сказала мама, -

У пилючці, без чобіт!

За кордоном ви катались,

Штанці поки не порвались.

Кинули мене саму...

— Отже так! — сказала мама.—

У неділю і я з вами

Покатаюсь досхочу,

Ще й на місяць полечу!

 

Наші рідні, любі тата!

Ми вітаєм вас на святі.

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру!

 

Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми – діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі

І, як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

 

Наступний наш конкурс для тат, а називається він: “Мама у віддрядженні”(тата заплітають косички дівчатам)

Вірш А.Костецького „Батьки-„чомучки”:

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають,

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне: „Чому?” й „Чому?”...

- Ти чому образив Віту?

- А чому отримав „двійку”?

- І чому прийшов так пізно?

- Та чому в шкарпетках різних?

- Ти чому такий непослух?

- А чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш?

- А чому портфель без ручки?

- І чому такий синець?

Ох! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи.

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи, -

Хай питають вчителів!

 

З бабусею своєю дружу давно-давно,

І ми, скажу вам, з нею у всьому заодно.

Така моя бабуся – найкраща у житті.

А руки ж у бабусі – ну просто золоті!

Вони що хочеш вміють, скрізь роблять чудеса

То місять щось, то миють... Подивишся – краса!

Як смеркне – тіні дивні сплітають на стіні.

Казки такі чарівні розказують мені.

А там нічник засвітять, щоб спав міцніш онук.

Мабуть, немає в світі таких хороших рук.

 

Бабусині руки цілую...

Скільки у них теплоти.

Рук, що добріші й ніжніші,

Більше мені не знайти.

Лагідні, щирі, ласкаві,

Руки пошерхлі в труді.

Бабусині руки цілую,

Рідні й такі молоді.

 

Бабусині очі цілую,

Що не доспали ночей.

Скільки любові плекає

Погляд чарівних очей.

Сльози, пролиті за мене,

Болі й тривоги у них...

Бабусині очі цілую,

Що найдорожчі за всіх.

 

Мудрі вуста я ціную,

Що колискову мені

Тихо в дитинстві співали...

Зараз їх чую вві сні.

Молиться бабця за мене,

Щастя благає в путі.

Будьте здорові, бабусю,

Ви – моє щастя в житті.

 

Бабусині руки цілую,

 

Очі цілую,

 

Вуста...

Разом

Боже! Благаєм, продовжи нашим бабусям літа!

Пісня про бабусю

А зараз конкурс для наших бабусь “Бабусина пісня” (бабусі з онуками співають пісні)

 

Зовсім не старенький

Любий мій дідусь,

Ми з ним добрі друзі

І я цим горжусь.

 

Він такий розумний

Все на світі знає,

Бо книжок багато

Він завжди читає.

 

Мій дідусю рідний,

Завжди будь таким:

Спритним і веселим, -

Вічно молодим!

 

Не дарма вважає

Наша вся сім‘я,

Що на діда ззовні

Дуже схожий я.

Підросту ще трішки,

Усього навчусь

І таким завзятим

Стану, як дідусь!

 

А ще наші дідусі не тільки багато знають,  а й багато чого вміють.  Ось мій, наприклад, навчив мене танцювати і мені вже не буде соромно, коли мене хлопчик запросить на танок.

 

Конкурс „Таночок з дідусем” (дівчата танцюють з дідусями)

 

Наше свято незвичайне. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності і зворушливості. Бо воно – родинне, сімейне. А де родина, там завжди весело, сонячно і затишно, бо всі ми дружні та талановиті. Я оголошую наступний наш конкурс  “Талантів безліч є у нас” (номери художньої самодіяльності у виконанні родин).

 

Існує і така родинна традиція. У святковий день за великим щедрим столом збирається вся сім’я. Господиня дому обов’язково пригощає гостей найсмачнішою родинною „фірмовою” стравою, рецепт якої інколи передається навіть із покоління в покоління.

 

Є серед нас майстрині,

Є серед нас майстри.

Всі українські святині

Будем, як хрест, нести.

 

Вміємо ми працювати,

Шити, в’язати, плести.

Любимо ми готувати

Й вам смакувать принесли.

 

Конкурс “Фірмова страва” (діти з батьками презентують свої сімейні фірмові страви)

Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наш веселий, дружній клас, який має свої традиції. Це – і відпочинок у дружньому колі, і веселі походи до музеїв та театрів, і прогулянки.

 

Родина, школа, клас – слова святі!

Вони назавжди в нашому житті.

І народилось надзвичайне свято,

Де діти й вчителі, де мами й тата.

 

Сьогодні мова про родину-клас,

Де дбаймо разом ми і повсякчас

Про злагоду, і радість, і тепло,

Щоб всій родині затишно було.

 

Рідна школа, дружний клас –

Завітайте ви до нас

І побачите, що в школі

Ми розумні і моторні,

Спритні, дружні та кмітливі.

Нас усьому тут навчили!

 

А клас наш – неординарний,

Може, навіть, легендарний.

Про нас можна сказати:

Вміють діти працювати.

 

Скільки в ньому є талантів –

І поетів, й співаків,

І спортсменів, й диваків!

Подивіться ви на нас:

Наші учні – супер-клас!

 

Нарешті слово маю я.

В нас чудовий клас-сім’я.

Найщасливіші години –

Як у зборі вся родина:

Розквітає в серці свято

Від родинного багаття.

А з батьківського я дому

Йду до школи, як додому.

Тут і там моя рідня:

Ось учителька моя,

Там бабуся, мама й тато...

І на друзів я багата(ий).

Безперечно, я – щаслива(ий),

Бо родина в мене – диво!

Пісня  про клас

 

Про всіх прекрасні знайдено слова

І сказано прекрасного чимало,

Та слова тут про того ще нема,

Без кого б наше свято не звучало.

 

Вчитель завжди знає, що і як,

Чому _______________  настрій геть змінився,

Чому наша_________________ схудла так,

Чому ______________ знову розлінився.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Ми іноді, як пустуни маленькі,

Бува, здіймаємо у класі галас, сміх,

Та хилимось до вас, немов до неньки,

Бо знаємо, що нас Ви любите усіх!

 

Шановна_______________________________________________

Нас багато років ви навчаєте,

Дуже добре всіх нас знаєте.

Ми намалювали свої портрети,

Цікаво, ви нас упізнаєте?

 

Конкурс “Впізнай мене” (діти показують вчительці автопортрети, вона повинна відгадати, де – чий)

 

Родинного вогнища рідне тепло

Не вкриє димами, не спалить крило,

В далекій, як небо, дорозі воно

Зорею причалу людині дано.

 

Родинного вогнища світло ясне

Додому із вирію кличе мене,

Де в слові привітнім закон доброти,

Де батько і мати, де я і де ти.

 

Підкинь і свою ти жарину сюди –

Назустріч любові, супроти біди

Хай полум’я вищає, гріє навкруг,

І серце радіє у злагоді рук.

Пісня

Кохані матусі і рідні бабулі!

Хай довгі літа накує вам зозуля!

 

Ми любим вас, тата,

І вас, дідусі!

Здоров'я і щастя

Бажаємо всім!

 

Братам і сестричкам

Наш теплий привіт!

Кінчається свято,

Прощатись нам слід.

 

Ми любим за все вас:

За строгість, за ласку,

Хай буде життя ваше

Світлим, як казка!

 

Наймиліші, найрідніші!

Щиро любимо ми вас!

А тепер ловіть хутчіше

Поцілуночки від нас!

 

Фінальна пісня

 

Додаток 8

Захисникам України присвячується…

 

Пісня «Oh my dear Ukraine»

Моя Україно, розлогі смереки,

Озерні гаї і безкрайні степи.

В тобі передзвін обізвався далекий,

Озвалось відлуння лихої доби.

 

За тебе йшли битись на бій козаченьки,

Стрільці Січовії, повстанці УПА...

Поклали голівоньки браття рідненькі,

Щоб зникла із серця солона ропа.

 

За тебе земля обливалася кров’ю,

За тебе гармати ревли у полях.

Тебе захищали святою любов’ю,

Щоб вийти на світлий і праведний шлях.

 

Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Мерщій поєднаймо серця полум’яні

На вічні роки і прийдешні віки.

 

Пісня «Це моя Україна»

 

Моя Україно!  Важким і тернистим був твій шлях із сивої давнини і до сьогоднішніх днів. Протягом віків численні вороги, ніби змовившись, тільки те й робили, що шматували твої землі, топтали твої простори, грабували твої багатства, терзали твої серце і душу.

Чому ти плачеш, душенько тендітна?  Чому ти, Україно, у сльозах?  Чом сива стала небосинь блакитна?  Чому від суму не співає птах?   Від горя плачу я , від туги і від болю,  За тих в сльозах, що згинули в боях.

Конец формы 

Що матір затулили ви собою, 
Долаючи нестерпний біль і страх.
Печаль і сльози розривають груди, 
Як гинуть мої дочки і сини. 
Якби ви тільки знали, добрі люди, 
Як я стомилась від проклятої війни!

Нелюдський біль як тіло моє крають, 
Як душу мою хочуть розірвати. 
Та вороги мене не подолають, 
Бо встали матір діти захищати.
Я витру сльози, залікую рани, 
І прийде мир і спокій в наші хати, 
І розіб' ються вщент ворожі плани, 

Героїв буду вічно пам' ятати!
 

Історія захисників України сягає давніх часів.

 

В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду:
 

- Треба битись без пощади!
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
 

За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
 

І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки!
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.

 

Зараз у жилах кожного  Українця тече козацька кров, тече сміливість, мужність, героїзм і любов до Батьківщини, бо ми роду козацького діти, землі української цвіт.

 

 

Отаман

Панове січовики! Я покликав вас на цей майдан, аби вчинити одне вельми важливе і мудре діло.

Писар

Що це за діло?

Отаман

Будемо гуртом писати листа нашим нащадкам, майбутнім козакам.

Писар

Чудово! Лист нащадкам, нашим внукам, правнукам, прапраправнукам!

Отаман

Пиши писарю! Чолом вам, дорогі наші нащадки, наші козачата.

Обозний

Славні козаки!

Бунчужний

Веселі козаки!

Осавул

Передусім дозвольте побажати вам великого щастя!

Хорунжий

Здоров’ячка!

Отаман

Добра і достатку! Миру і злагоди!

Обозний

Волимо, щоб ви і нині, і прісно, і довіку пам’ятали славних лицарів народу нашого!

Бунчужний

Байду-Вишневецького!

Осавул

Дорошенка! Сагайдачного!

Хорунжий

Заповідаємо вам, як зіницю ока оберігати матінку Україну! І ще бажаємо, щоб ви шанували рідну мову!

Отаман

І танець! І сміх! І пісню нашу!

 

Пісня «Чи біда, чи лихо»

 

Нелегке наше сьогодення не може заступити ще однієї сумної сторінки історії нашого народу – Другої Світової війни. Цей період залишиться для нас завжди затьмареним гіркотою втрат та осяяний сонцем Перемоги. Її наближували, як могли – всі: чоловіки, жінки, діти… 

 

Мільони життів забрала ця страшна війна. А хто повідає про невтішне горе матерів, що не дочекалися своїх синів?

 

Інсценізація вірша Р.Кравець-Руденко „Діалог матері з сином”:

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

 

Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні.

Ти не журись. Я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозинку

І поцілую в сивеє чоло...

 

О синку, рідний, мій єдиний сину,

Як хороше б тоді мені було!

 

Стоїть старенька мати на могилі,

І навіть квіти плачуть мовчазні...

Від сина погляд відвести не в силі,

А син довічно житиме у сні.

 

Вони не повернулися з війни...

Мені привиділось, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворились в білих журавлів...

 

Вічна слава і пам’ять тим, кому довелося пройти крізь чорнило битв.

Вже майже не залишилося їх в життєвому строю.

Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.

 

Пісня «Маки червоні»

 

В програші:

Отче наш!
Молимось до тебе за мир і спокій
для нашої великої єдиної родини
 

Дай нам Боже жити в любові до ближнього,
у повазі прав і свобод кожного,
не розпалюючи непремиренності.

 

Господи!
Благослови Україну і всі родини наші,
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від ворогів видимих і невидимих,
що хочуть поневолити нас.

Дай нам, Боже, жити вільним життям,
Дай кращу долю нашому народу,
Дай нам єдність, мир і спокій.

Господи! Збережи Україну!

 

 

Є ще одна гірка сторінка історії нашого народу. Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

«Герої не вмирають!» − цими словами Україна п’ять років тому проводжала в останню путь своїх найкращих синів і дочок, тих, хто загинув за свою країну, для кого слова «гідність», «свобода», «справедливість», «Україна» були сенсом життя. Коли настав час вибору між свободою і рабством, справедливістю і тиранією, на Майдані пліч-о-пліч стали українці, росіяни, вірмени, грузини, білоруси, татари. Їх об’єднала українська земля і непоборне бажання жити у вільній країні.

 

Не люди по Майдану – Боги ходять,
Ці хлопці тілом й духом визначні.
Слова в них щирі й красномовні –
Вони Вкраїни славнії сини!

 

Так, у нас є герої. Герої-сучасники. Не колишні, майже казкові, а сучасники.

Ці душі – світле воїнство, котре постало, наче як з порожнечі. Але насправді воно постало з високих могил нашої древньої землі. Шляхетні воїни давнини переродилися в простих наших сусідів та друзів – студентів, фермерів, підприємців.

Ці люди – наша нова аристократія, наша шляхта. Так, вона різна. Часом земельно-груба, часом виховано-тендітна, а часом загибла. Це – лицарі. Про них пишуть поеми та вірші. Про них мріють шляхетні панянки. За ними плачуть матері.

Тішимося тим, що живемо в один час з цими лицарями. Плачемо за тими, хто поліг за нас, за наше майбутнє, за свіжий весняний вітер, за моє особисте сонечко в небі.

Вони подарували нам все. Віддали все, що мали, і ми не можемо цим знехтувати.

 

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду — сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

 

Небесна Сотня –
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.

 

Пташиним співом,
Шелестом трави.
Блакитним небом,
Злотим колоссям.
Останній раз,
Як мати, пригорни
Чоло високе
В обрамку волосся.

 

Небесній Сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.
Їм шлях високий
Боже, освяти.
І в мирі, Господи,
Прийми до себе.

 

Пісня «Нашим героям»

На жаль, з березня 2014 року наша країна  знаходиться в стані неоголошеної війни.

 

Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє нашої держави.

 

На полі битви – захисники України.

 

Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
 

Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
 

Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
 

І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.

 

Номер «Осінній день березами почавсь»

 

Ці  хлопці зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України.

Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, обороняють неньку-Україну.

 

«Служу на вірність народу України» – це не просто слова з присяги – це героїзм, це мужність, це непохитність, які дарують нам усім впевненість у завтрашньому дні.

 

Я дякую, солдате, за життя,
Що я живу без куль над головою.
За те, що маю я надію в майбуття,
І я думками завжди там з тобою.
 

Я дякую, солдате, і за те
Що маю те, чого немає в тебе.
Домівку теплу, сонечко ясне.
Блакитне, мирне українське небо.
 

Я дякую, солдате, що стоїш
В передовій за рідну Україну.
За те, що чесний бій ведеш
І захищаєш неньку-Батьківщину.

 

І нема тобі на що сподіватися: тільки на свої сили, на вірного друга, на милість Господню…

 

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
У цьому полі, у розпал бою.
Серед руїни і серед краху
Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач
І побратимам розбігтись врозтіч.
 

Побудь, мій Боже, отут, між нами
Душею батька, сльозами мами,

Сестри любов'ю, брата плечима,
Чеканням милої, її очима.
 

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
Посеред світу, посеред болю.
Храни від смерті, від кулі вражої,
Будь мені, Боже, вартою,
Стражею...

 

Я тіло й душу тобі офірую.
Побудь, мій Боже, зі мною...
Вірую!

 

Номер «Помилуй, Господи!»
 

 

 

Сьогодні знову копаємо землю

Цю ненависну донецьку землю

Цю черству закам’янілу землю

Тулимося до неї

Ховаємося в ній.

Ще живі.

 

Ми ховаємося за землю,

Сидимо в ній тихо,

Наче малі діти за маминою спиною.

Ми чуємо, як б’ється її серце,

Як вона втомлено дихає.

Нам тепло й затишно.

Ще живі.

 

Можливо, завтра ми вже будемо мертві…

Може багато з нас…

Може всі.

Не забирайте нас із землі,

Не відривайте нас від матері.

 

І – благаємо вас – ніяких хрестів,

Пам’ятних знаків чи меморіальних плит.

Нам це не треба.

Адже це не для нас – для себе

Ви ставите нам величні пам’ятники.

 

Не треба ніде карбувати наших імен.

Просто пам’ятайте:

На цьому полі

У цій землі

Лежать українські солдати.

І – все.

 

Не віддавайте нас батькам,

Не хочемо щоб батьки бачили нас такими!

Нехай батьки запам’ятають нас малими дітьми:

Неслухняними хлопчиками

З рогатками та синцями на колінах,

З двійками у щоденнику,

З повною пазухою яблук з сусідського саду.

Нехай батьки сподіваються, що ми колись повернемося,

Що ми десь є.

 

Не віддавайте нас дітям!

Нехай діти запам’ятають наші теплі очі,

Наші теплі посмішки,

Наші теплі руки, нашу любов…

 

Не потрібно прощальних промов!

В тиші, яка настає після бою,

Це завжди виглядає недоречно.

 

Не треба панихид.

Ми й так знаємо, де тепер буде наше місце.

Просто накрийте нас землею

І – йдіть.

 

Було б добре, як би на тому місці було поле,

Колосилося жито.

Щоб жайвір у небі.

І – небо,

Багато неба –

Ви можете собі уявити, який хліб родитиме поле,

Де лежать бійці?!

(В пам'ять про нас їжте хліб з поля,

Де ми полягли.)

 

Було б добре, якби на тому місці були луки

І багато-багато квітів,

І бджола над кожною квіткою.

Щоб надвечір приходили закохані,

Плели вінки.

А вдень щоб приходили молоді батьки

З малими дітьми.

(Не перешкоджайте дітям приходити до нас.)

 

Але це буде завтра.

А сьогодні ми ще копаємо землю,

Цю дорогу українську землю,

Цю солодку ласкаву землю.

Пишемо гуртом саперними лопатками

На її тілі

Останній вірш української літератури.

Ще живі.

 

Номер «Я придумаю світ»
 

 

Так, надзвичайно складно солдатам на передовій, де смерть гуляє поруч. Але не менш складно й жінкам: чекати, вірити, молитися, аби тільки вижив, аби повернувся!

 

А я вірю: ти будеш жити,

А я вірю: повернешся скоро!

Нам ще стільки треба зробити,

Нам би сил пережити цей морок!

 

Нам ще стільки стрічати світанків,

В нас ще стільки непрожитих днів…

Ти ще маєш доньку вінчати,

Ти ще маєш ростити синів!

 

Так далеко від тебе зараз,

Та ти знай: завжди поруч я!

Лише тіло моє тут зосталось,

Біля тебе ж душа моя!

 

А ти знаєш: так серце зжалося,

Я тепер не живу, не сміюся…

Мені тільки молитись зосталося,

Щохвилини за тебе молюся!

 

Я благаю: живим зостанься!

Я благаю: почуй мене!

Я чекатиму, повертайся!

Ти – мій світ… Ти – життя моє!

 

Номер «Повертайся живим»

 

Піднімись козаче! Помирати рано!
Знаю неможливо, бо смертельна рана,
Та тебе чекає вся твоя родина,
За тобою плаче ненька-Україна.

Піднімайся, чуєш! Доки серце б'ється!
Рана несмертельна. Це тобі здається!
Не здавайся друже ! Не втрачай надії.
Доки кров гаряча твоє серце гріє.

Ти повинен жити! Жити та радіти,
Бо тебе чекають дружина та діти.
Піднімись козаче хай ворог здригнеться!
Хай відчує силу яка не здається!

Піднімайся друже, бо час не спинити!
Бо тобі, козаче, є для кого жити!
Є для кого жити, є чому радіти
Бо тебе чекають дружина та діти!
 

Пісня «Тату, повертайся живим!»

 

... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
 

А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
 

Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

 

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім… постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя,
А я прикрию спину тобі із небуття».
 

На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.
 

 

Кажуть, що ангелів не буває. Це не правда! А хто ж тоді, як не ангели, ті жінки, скоріше – дівчатка, які поряд з чоловіками стали на захист рідної землі!

 

Важким хрестом нагородив Тебе Господь,

а доля сивину вплітає в коси,

круки над тілом вже заводять стоголосі,

та не здаєшся Ти, йдучи у бій.

 

Твоя дорога на війні не легка...

Ти снайпер, волонтер, ти медсестра, хірург...

А вдома ти, така кохана, ніжна та дотепна,

незамінима мама, дружина, друг.

 

Низький уклін жінкам, які перебувають у зоні АТО. Ми молимось за Вас, та чекаємо на повернення додому живими та неушкодженими.

А кажуть, що ангелів не буває…

 

А кажуть, що ангелів не буває…

А хто ж тоді, як не ангели, волонтери, які, не шкодуючи власного часу,  відкладаючи своє особисте життя на потім, всі сили віддають на допомогу нашим солдатам.

 

Волонтери, ви п́осланці Бога,

В дар приносите час, сили власні,

Часом важко лягає дорога,

Але наміри звуть вас прекрасні.

Я плакучим схиляюся верб’ям

Перед Вашим трудом героїчним.

Хай він буде, як макове зерня –

Проросте в пам'ять світу навічно.

 

А кажуть, що ангелів не буває!!!!

А хто ж тоді, як не ангели, лікарі, які спасають наших захисників!

Ми низько вклоняємося людям у білих халатах, які рятують солдат, практично витягуючі їх з «того» світу. День і ніч вони чергують у лікарнях та госпіталях, даючи надію нашим хлопчикам, нашим захисникам. Нехай Господь благословляє вас за вашу відданість своїй справі!

 

А кажуть, що ангелів не буває!!!!

 

Пісня «Ангели»

 

Колись згадають наші діти, внуки,

отих героїв, що у мирний час

такі перетерпіли муки

й поклали голови за нас.

 

За нас, за Україну, за свободу,
За Незалежність, краще майбуття,
І не за гроші, не за нагороду
Ішли під кулі, віддаючи свої життя.

 

Ми знаємо, що перемога буде з нами,
Адже добро завжди перемагає зло,
І будуть в Києві цвісти каштани,
І буде мир, і спокій, і добро.

 

Загояться всі наші рани,
Й получить по заслузі кат,
Та тільки от не буде Нігояна,
Вербицького, і всіх отих хлоп’ят!

 

Пам’ять, стій!

Зупинись на хвилинку.

Серце, замри...

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

 

Пом’янемо хвилиною мовчання всіх, хто загинув за Батьківщину.

 

Хвилина мовчання

Ми – юні лицарі волі.

Ми – землі своєї орлята,

Присягаємо вам до віку

Україну свою захищати.

 

В гартуванні зміцніють крила,

Станем мудрими і завзятими.

Ми – сини Батьківщини славної,

Джури лицарства – козачата.

 

Дух Хмельницького і Мазепи

Освятив нам цей стяг свободи,

А козацька й повстанська пісня

Нам миліша від нагороди.

 

Присягаємо землі-матінці,

Присягаємо Україні,

Присягаємо славним предкам

Боронити свою Батьківщину.

 

Просимо Божого благословення

На святу і шляхетну долю –

Україну зробити сонцем,

Що несе всім мир, і волю!

 

Пісня «Ми хочемо миру»

 

Але нас таки купа,
Але ми таки вперті,
Кров у жилах ще хлюпа
І кипить попри смерті.

Душить клята зневіра,
Доїдає тривога,
Але йде́мо на звіра,
Але вірна дорога.

Але прем проти хвилі,
Але ліземо вгору,
У братів на могилі
Кличем вірних до збору.

Сині хмари - мундири,
Жовте поле – стреме́но,
Але в руки сокири,
Але в щогли знаме́но.

Але шаблю - у дію,
Але помсту - у битву,
В думи - віру й надію,
В душу - Бога й молитву.

Смерть в потилицю гупа,
Плачуть сурми роздерті,
Але нас таки купа,
Але ми таки вперті.

Не журися, братове,
Нас не збити з дороги,
Бачиш небо багрове? 
То на знак перемоги.

 

Кров у жилах ще хлюпа,

Ми рішучі й сміливі!

Але нас таки купа.

Але всі ми важливі.

 

Пісня «Всі ми важливі»

 

Я знаю: ми відродимось, народе,

Повернемо і мову, й рушники.

Я вірю: Українонька заплаче

Від пісні щастя, що на всі роки.

 

Рожево спалахнуть духмяні весни

І полетять лелеки й журавлі.

В любові кожне серденько воскресне

На світлій, мирній, радісній землі!

 

Пісня «Надія є»

 

Додаток 9

Свято Святого Миколая

 

Зірка 1

Добрий вечір тобі, Місяченьку!

Місяць

Добрий вечір, Зірочко! Ти сама? А де ж твої сестрички?

Зірка 1

Зараз покличу!

 

Танок Зірочок

 

Зірки:

Всім привіт, мої гарненькі!

Ми є зірочки ясненькі.

Ми на свято Миколая

Йому радо помагаєм!

Ми сідаєм на хатки,

Зазираєм у шибки.

 

Місяць

Доброго здоров’я вам, зірочки! А що там нового чути?

Зірки

Та хіба ж нам це знати? Ми тільки те і робимо, що сидимо на небі та розчісуємо хмаркам кучері.

Це ти виходиш кожного вечора, то й багато чого бачиш!

Місяць

Та що ж я бачу? Тільки сині небесні простори… Одна розвага – іноді з нудьги заграти у срібну сопілку.

Зірка

Ой, заграй, місяченьку!

 

Сопілка

 

Зірки

Ой, як гарно граєш! Аж серце радіє!

А ми чули, що твоя сопілка не проста, а чарівна.

Кажуть, що як тільки глянеш крізь неї, то одразу побачиш, що діється і на небі, і на землі. Правда?

Місяць

Та воно… теє… правда, звичайно…

Зірки

Ну так поглянь, будь ласка! І скажи, що діється на небі!

Адже тепер не проста ніч, а чарівна!

Пісня «Нічка-чарівничка»

 

Дійсно!

Ніч сьогодні – повна чарів

Заглядає поміж хмар.

У цю ніч з добром на землю

Прийде Святий Миколай!

 

Правда!

Скоро прийде Миколай

В український славний край.

Принесе всім мир і волю,

Незалежність, кращу долю.

 

Все багатство він віддав

Бідним і стражденним,

За життя його всі мали

Святим і блаженним.

 

І приходить він до нас

Перед Новим роком

Щедрим, добрим і багатим

Пресвятим Пророком.

 

Він ходить від хати до хати,

Питається в мами і тата:

Чи є у вас чемна дитина –

Дівчатко мале, чи хлопчина?

Для кожного має в торбинці

Найкращі у світі гостинці.

 

За ним рушають янголята,

Тримають книги у руках,

Що, де, кому з нас треба дати –

Усе написано в книжках!

 

Тож давай, Місяцю, дивись швидше, що там на небі у Святого Миколая діється!

 

Місяць

Та добре вже, подивлюся! Тільки не розказуйте нікому про мою сопілку, а то всі зорі та планети позбігаються до мене!

Дивиться

Ну звичайно… На небі рух… А в хоромах святого Миколая стільки янголів, що й не розберешся!

Зірки

А…. дай і нам подивитися… будь ласка!...

Місяць

Добре! Дивіться!

Зірки (дивляться крізь сопілку)

Ой, на Землі  чортенята людей під’юджують на погані вчинки!

Заходять двоє дітей. За плечима у них –  Чортики

1

А ти знаєш, ________________ , що сьогодні свято Святого Миколая?

2

Знаю. Він чемним діточкам подарунки принесе.

1

То ти хочеш сказати, що ти цілий рік був чемним?

2

Я намагався!

чортик (нашіптує 1)

Не вір! Тільки дурні весь час чемними і добрими бувають!

1

Не вірю! Тільки дурні весь час чемними бувають!

2

Що ти таке кажеш? То виходить, що я дурень?

чортик (до 1)

Покажи йому язика!

1 показує язика

Інший чортик (до 2)

Він тебе образив – штовхни його!

2 (задумливо)

О ні, ми з ним друзі, тому битися – не можна! А ти хто такий? Часом, не чортик? От зараз я тебе перехрещу!

Інший чортик

Ой-ой-ой! Не треба!

Чортики тікають

2 (до 1)

_______________ , що це ми з тобою сваримось? Ми ж друзі!

1

А й справді! Не будемо сваритися!

 

Пісня

 

Зірки (дивляться крізь сопілку)

Цікаво! Розумнички дітлахи, не піддалися Чортенятам! А давайте тепер на небо подивимося!

Он там янголи в білих запасках якраз виймають з небесної печі бублики та медяники для дітей… Добрі, солодкі… Ой запах від них аж сюди доходить!...

А он янголята розсипають у мішечки яблука, цукерки, горішки…

А он там лежать цілі купи ляльок, забавок, іграшкових ведмедиків…

Ой, а що це янголи видумують цікаве? Ага, зрозуміла! Уявляєте, вони кожний даруночок купають у золотій мисочці з радощами!

Розумні які! Так це тому так діти радіють кожному даруночку від Святого Миколая!

А ось там накладена ціла гора книжок. А два янголи насипають поміж сторінками золотого порошку мудрощів. Це для того, щоб діти книжечки читали та мудрішими ставали!

Ой, а що це янголи там так стовпилися? І сам Святий Миколай їм щось пояснює… Зрозуміла! Там стоїть скринька… Але, на жаль, замкнена… Цікаво, що там може бути! Мабуть, щось особливо дороге!

А он ангели у білу книгу гарні вчинки дітлахів записують, а чортенята в іншому кутку – погані у чорну книгу занотовують. Для Миколая готують!

Понесли! Понесли ангели дарунки! Ой, і Чортенята за ними з різочками йдуть!  А що, Миколай не іде з ними?

Місяць

Іде, іде! Тільки пізніше! Ангели поки що даруночки у лісовій печері ховають, а потім Миколай на землю сходить і подарунки з ними розносить!

Давайте шлях їм освітимо краще, щоб не заблукали часом!

 

Світять ліхтариками

Сценою проходять Ангели з мішками дарунків, один – з білою книгою, останній – зі скринею. За ними йдуть Чортенята з чорною книгою та різочками

 

Ангели

Місяцю, срібний ріженьку,

Світи нам на доріженьку!

Щоби ми не заблудили

І дарунків не згубили.

 

Ідемо ми з понад хмари

Та несемо діткам дари,

Щоби усі добрі діти

Могли в цей день радіти!

 

Треба нам швидше заховати подарунки та книгу Святому Миколаю віднести! Хай прочитає, скільки дітки гарних вчинків за рік зробили! А ми всі-всі в книгу записали!

Чи когось ми не забули?

Краще ще раз подивитись,

Щоби жодній дитині

Без гостинця не лишитись!

 

Чи є Леся і Оксанка?

А ще – Іра та Іванко?

Дмитрик, Юра та Марійка,

Сашко, Таня та Надійка?

 

А Катруся, Олексійко,

Петрик, Ігор та Сергійко?

 

Чортенята

Ну що ви таке кажете? Ось у нас записані вчинки дітлахів!

Іван – подер жупан!

Петро – розбив вікно!

Андрій у борщ насипав солі!

А Сергій збрехав, що хворий!

А Микола не допоміг мамі вчора!

Треба їм різочок подарувати!

Ангел

Але гарних вчинків дітки зробили набагато більше!

Чортенятко

А це нехай святий Миколай визначить! Пішли до нього!

Ангел

Обов’язково підемо! Ось тільки подарунки в печері заховаємо!

 

Йдуть зі сцени

 

Білка

Із гілки на гілку

Я білка мала,

Стрибаю, пустую,

Не вчиню вам зла!

Ви, певно, зі мною

В таночок пішли б;

Із гілки на гілку

Легенько я стриб!

Роздивляється, знаходить дупло, примощується

Ой, кругом така зима!

Всюди сніг, квіток нема…

Тож мені в тепленькій хаті

Буде любо й зручно спа-а-а-а-аати…

Позіхає, «засинає»

 

Стукіт, грюкіт, вискакують і падають Чортенята.  Вдаряються, їм боляче, вони стогнуть. «Вилітає» Зла Чаклунка

Чаклунка

А хто це тут так виє, мов вітер у комині?

Чортики (схлипуючи)

Це ми, тіточко, чортики Антипки!

Нас, тіточко, янголи викинули з печери!

Бо ми до подарунків хотіли трохи різочок підкласти!

Чаклунка

А я вам казала: нічого цьому Миколаю прислужувати! Хіба ви забули – хто ви такі?

Чортенята

Ну звичайно, ми пам’ятаємо!

Ми теж були давно колись

Ну просто ангели, хоч молись!

Ми райські яблучка садили

І Бог нас всіх за це хвалив!

 

Та якось раз, немов той біс,

Дурний непослух в нас заліз:

Ми не хотіли до школи йти,

Новенький ранець берегти.

І чортиків, о диво з див,

Господь із ангелів зробив!

 

Тепер за кару Миколай

Послав нас всіх у темний гай,

щоб не ловили даремно гав

і різок добрих настругали

Тим непослушним діточкам,

що роблять шкоду тут і там!

 

Пісня

 

Чаклунка

У-ух, і поганючі! Розумнички! Не сумуйте! Ми помстимося Миколаю та ангелам! Давайте викрадемо…. Тобто ви викрадіть найбільший дарунок! Ви знаєте, що в ньому?

Чортики

Ні!  І ніхто цього не знає!

Його спаковували янголи у великій таємниці!

А тепер носяться з ним, як з писаною торбою!

То-то вже будуть люті, коли його не знайдуть!

 

Чаклунка

Дарма! Я думаю, Миколай поганого дітям не подарує! Викрадіть, а потім розберемося! Тихіше, янголи з печери виходять! Ховаємося!

 

Сценою проходять янголи, чортенята крадуться за подарунком. Хапають скриню, обпікаються нею, передаючи із рук до рук. Кричать «Пече!», «Рятуйте!»,  «Я обпікся!»,  «Гаряче!» тощо

 

Чаклунка

Яке там «пече»! Дай сюди!

Бере скриню, скрикує, скринька падає

Моя рука! Яке гаряче!

Чортенята

А на нас гримаєте!

А ми ж усі руки пообпікали, поки цю скриню дотягли!

Робіть що хочете, а далі – не понесемо!

Чаклунка

А далі й не треба! Я й тут її зачаклую!

Чаклує:

Вуж із совою,

Кіт зі змією,

Розступися, земле,

Під скринею цією!

Чортики

Як ви це гарно робите, тіточко Відьмо!

А куди скриня поділася?

Чаклунка

Я її зачарувала. Тепер ніхто цю скриню не побачить!... Ну, звичайно, якщо Біла книга з добрими вчинками дітей не переважить Чорну.

Чортенята

Не переважить! У нас у Чорній книзі багато поганих вчинків записано! Я впевнений, що більше, ніж добрих!

Чаклунка

Ну, добре! Фух, як я стомилася!

Білка починає з свого дупла кидати в них горіхами

Чаклунка

Ти диви яка смілива! Та щоб тобі здоров’я не було! Пішли, Антипки, пригощу вас крильцями кажана у фритюрі під соусом з гнилих яєць! Смакота-а-а-а!

Чортик

Та нема коли нам ласувати! Мусимо щосили гнати до Святого Миколая – книгу передати. Та й цікаво поглянути, як ці янголи будуть за своїм дарунком побиватися! Ото повеселимося!

Йдуть

Янголи виходять з пакунками, мішечками

Янголи

Що ж, настав час допомогти Святому Миколаю подарунки чемним діткам рознести.

Забігає ангел:

Рятуйте! Горе! Немає нашого найбільшого дарунка! Того, що Миколай для українських дітей приготував!

На сцену ледве виходить, шкандибає Білка

Білка

Допоможіть мені, бо загину!

Ангел

Що трапилося, Білочко?

Білка

Ой, прокляла мене вчора Відьма погана! За те, що я у неї горішком жбурнула!

Ангели

Зараз ми тобі допоможемо!

Чаклують. Білка радіє, починає скакати

Білка

Гоп-гура! Ура! Ура!

Знов тепер здорова я!

То ж скакати і стрибати,

І горішком ласувати

Зараз можу я!

Ангел

Білочко, а за що ж ти у Відьму горішком жбурляла? Хіба ж це красиво?

Білка

А за те, що вона чортенят підговорила і ті найбільший подарунок вкрали, а Відьма його зачарувала! Я не витерпіла – і кинула у них горіхами!

Ангели

Дякуємо тобі, безстрашна Білочко! Полетіли ми до Миколая. Тепер тільки він нам допоможе!

Йдуть

 

Пісня

 

Заходять ангели, дзвонять у дзвіночки. За ними йде Миколай

Миколай

Я проїхав далеку дорогу до вас,

І я радий, що зустрілись в цей чудовий час.

Я прибув до вас, друзі, з Неба до Землі,

Бо я знаю, що чекають дорослі й малі.

Ну що, друзі, принесли ви мені книги? Давайте я перегляну їх!

 

Ангел

Отче Миколаю! У нас біда! Зник подарунок, який ти для українських дітей приготував!

Миколай

Ай-ай-ай! Цей найбільший, найдорожчий подарунок дістав я від самого Господа Бога! Він не може пропасти!

Чортики

А-а-апчхи!

Миколай

Що там у вас сталося, куцохвості?

Чортик

А-а-апчхи! А ми застудилися, коли подарунки для діточок носили!

Ангел

А от і неправда! Це ви змерзли, коли у одній з квартир хотіли поласувати із холодильника! Я вже мовчу про те, що ви і мішечок з яблуками розірвали, і у книжечках малюнки підмалювали!

Миколай

Негоже, Антипки, таке робити! Ваша справа – різочки розносити! І все!

А тепер давайте ваші книги.

«Зважує» книги на руках

Миколай

Ну, Біла книга набагато важча від Чорної! Гарних вчинків дітлахи цього року багато зробили! А погані, я сподіваюся, виправлять!

Ангели

Ну звичайно, виправлять!

Звучить чарівна музика. З’являється скриня

Миколай

А ось і знайшовся дарунок для всіх українських дітлахів!

Ангели

А що там у скрині?

Миколай (відчиняє скриню, з неї розливається світло)

Ключем чарівним скриню відчиняю,

А в ній є скарб – любов до свого краю!

Найбільше даром цим будуть володіти

Чудові, чемні, щирі українські діти.

Бо дар цей дасть їм превелику силу –

Любити завжди й скрізь країну милу!

 

Пісня «Ми діти своєї Вкраїни»

 

Миколай

Ну а від себе, звичайно. Я теж українським діточкам приготував різні подаруночки! Будьте завжди добрими, поважайте інших, гарно вчіться! А чортенятам серед вас – немає місця!

Чортенята тікають

Ну нічого, ми ще повернемося!

 

Пісня «Робіть добро»

 

Додаток 10

Андріївські  вечорниці

Чути сміх, заходять дівчата з піснею

1 дівчинка

Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині.

Чи веселі вечорниці

В нашій Україні?

2 дівчинка

Добрий вечір, господине,

Славна молодице.

Чули, що у цій хатині

Будуть вечорниці.

Одарка

Українські вечорниці

Починаєм вже не раз.

Хай і сміх, і пісня ллється

В серці кожного із нас.

Карась

Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас, на Україні?

Одарка

Просим всіх у нашу хату,

Превелику, пребагату.

Разом:

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці!

3 дівчинка

Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

4 дівчинка

Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Матір Божа.

5 дівчинка

Дівчата, не роздягайтеся, побіжимо до криниці по воду. Принесемо її в роті і замісимо тісто на балабушки.

Дівчата вибігають, заходять хлопці і ховаються в кутку за тином

Хлопець 1

Дівчата повертаються, зустрінемо їх!

Вибігають назустріч дівчатам і намагаються їх розсмішити

Хлопець 2

Мене звати ____________________ . Я – хазяйський син. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби: і павуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів та мурашок – світу білого не видно! Чим я не жених!

Хлопець 3

Не хочуть вони тебе, - ти багатий, а їм подобаються роботящі. А чим я не жених? Може, не зовсім гарний, зате роботящий. Уже як за щось візьмуся – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до самого сніданку. Виберете мене – горя не знатимете!

Хлопець 4

Не підходиш ти дівчатам! Їм подобається роботящий, розумний та гарний. Ну, такий, як я. Бо мама кажуть, що я гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ви не дивіться, що я такий замурзаний. Ви мене відмийте, причешіть – і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готовий!

Цілує дівчину. Дівчата сміються та ковтають воду

Дівчинка 1

Чого причепилися?! Не смішіть, не заважайте, ідіть геть!

Хлопець 1

Макітру вареників на стіл – відчепимось!

Дівчинка 2

Та вже будуть вам вареники, тільки воду дайте донести!

Хлопець 1

Ну що ж, вважайте, що ви нас умовили! Пізніше прийдемо, бо в нас ще багато роботи!

Дівчинка 6

Дівчата, швидше спечемо балабушки. Позначимо кожну кольоровою ниткою і будемо ворожити.

Дівчинка 3

А як?

Дівчинка 6

Пригостимо ними голодного пса. Балабушок багато, всіх він не з’їсть. Але знайте – чию з’їсть першою, та дівчина першою заміж вийде!

Дівчинка 3

А чию не з’їсть?

Дівчинка 6

Та ще посидить дівкою рік чи два...

Беруть рушник, складають на нього балабушки і збираються виходити. Стукіт біля дверей. Одна дівчинка заводить хлопця за вухо

Дівчинка

Ага, ти хотів нам шкоди наробити! До дівчат: Хотів нам двері підперти, щоб вийти з хати не могли!

Хлопчик

Ой, дівчатонька, відпустіть! 

Чи я, батьку, не доріс,

Чи я, батьку, переріс,

Чи не рублена хата,

Що не люблять дівчата?

Дівчинка

Не розчулив ти нас!

Хлопчик

Дівчатонька, повірте, я нічого поганого не хотів робити. Іду, дивлюсь – світиться, дай думаю зайду хоч води напитися, бо так їсти хочеться, що і переночувати нема де!

Дівчинка

Що ж йому придумати, за те, що нам заважав?

Хлопчик

Краще відпустіть мене, а я вам за це цілу ватагу хлопців приведу!

 

Хлопці заходять з  піснею

 

Дівчинка

Ой, ой, герої які!

Хлопчик

А вам би лише насміхатися.

Краще, Наталочко,

Бери качалочку,

Добре тісто мішай,

Калиту подавай!

Дівчинка 1

Добре, добре! А ви краще відгадайте, чим ще вас будемо частувати.

Маленький, товстенький,

Гарненько удався,

У тісто прибрався,

Чимось смачним напхався,

В окропі купався.

Хлопці розводять руками, чухають потилицю

Дівчинка 2

На смак уродився, в макітрі скакав...

Недовго нажився – у рота попав.

Хлопець 1

Та хто ж не вгадає такої страви смачної!

Хлопець 2

Дівчата, та кожен хлопець скаже, що то...

Хлопці разом:

Вареники!

Пісня хлопців „Варенички”

Дівчинка 1

Але не поспішайте, вони ще не готові!

Хлопець 3

А ми і не поспішаємо, у нас ще багато роботи!

Дівчинка 2

Знаємо ми вашу роботу: знімати хвіртки, ховати те, що погано лежить...

Хлопець 4

Що за напасть на чесне парубоцтво!

Хлопець 5

Та коли таке бувало?

Дівчинка 3

А хто минулого року розібрав тин у дядька Романа? Жодного кілка вранці не знайшов!

Дівчинка 4

А у дядька Івана ворота зняли і в річку кинули – не ви, скажете?

Дівчинка 5

А у Петренків воза на самісінький дах затягли!

Хлопець 6

Та ми такого ніколи б не зробили!

Дівчинка 6

Ну звісно – не ви! Ви у нас святі та божі!

Дівчинка 7

А хто дядьку Миколі розкидав стіг сіна по городу аж до самісінької вулиці? От він  наступного дня розлютився!

Хлопець 6

А нічого було доньку в хаті зачиняти і не дозволяти їй гуляти зі мною!

Хлопець 7

І нічого страшного – подумаєш, трішки побешкетуємо. Це така народна традиція!

Дівчинка 8

Ну дивіться, хлопці, вареники дуже швидко варяться!

Хлопець 8

Ми скоро будемо!

Вибігають

Дівчинка 1

Дівчата, ходімо швидше вареники ліпити!

Дівчата стають коло столу, ліплять вареники

Дівчинка 2

Заліпимо в окремі варенички сіль, перець, а можна і записочку! От сміху буде!

Дівчинка 3

Наліпимо вареників з капустою та грибочками...

Дівчинка 4

А ще з м’ясом та шкварочками!...

Дівчинка 5

От ___________________________ , тобі тільки смачно поїсти, зовсім забула, що зараз піст!

Дівчинка 4

А от і ні! Вчора з самого ранку до пізнього вечора і макової росинки у роті не було. Ото зранку як підперезалася поясом, то тільки ввечері, як лягала спати, його зняла, поклала хрестом під подушку і голосно проказала:

Живу в Києві на горах,

Кладу хрест в головах,

З ким вінчатися,

З ким заручатися,

З тим за руки держатися...

Дівчата на мить припиняють роботу, зацікавлено дивляться на неї

Дівчинка 6

І що, наснився жених?

Дівчинка 4

Еге ж...

Дівчинка 7

А хто ж він?

Дівчинка соромливо потупляє очі, потім на вухо говорить сусідці, та – іншій, потім по ланцюжку – одна одній. Дівчата здіймають гамір від подиву та захвату

Дівчинка 8

Оце так жених! Оце так  ____________________ !

Дівчинка 4

Дівчата, годі вам! Геть про роботу забули!

 

Пісня дівчат „Вареники”

 

Дівчинка 9

Треба позначити свій, щоб, як звариться, впізнати. Ось я зроблю посередині дірочку.

Дівчинка 10

А я трошки видовжу, як пиріжок.

Дівчинка 11

А я позагинаю краї, вийде квіточка.

Дівчинка 12

А в цей я заліплю перцю!

Дівчинка 13

От якби він попався Сергієві, любителю гостренького!

Дівчинка 14

А ну як Степанові попаде?

Дівчинка 15

Ну, ця „панянка” і сльозинку пустити може!

Дівчинка 16

Та почекайте, чи він прийде ще!

Дівчинка 17

А що, мамка не пустить?

Дівчата сміються

 

Дівчинка 18

Ну що ж, наліпили вареничків

Біленьких, смачненьких,

Та й запрошуємо в гості

Хлопчиків гарненьких.

Дівчинка 19

Щоб вони разом із нами

Гарно погуляли,

Андріївські вечорниці

З нами святкували!

Дівчинка 20

До нас, до нас, парубочки,

Бо в нас вечорниці.

А в нашої господині

Тисові полиці.

 

Заходять хлопці:

Хл. 1

Добрий вечір вашій хаті! Зі святим Андрієм!

Господиня

Хоч не знаємо, звідки ви: чи з полудня, чи з півночі прийшли, та просимо всіх заходити.

Хл. 2

Добрий вечір тому, хто є в цьому дому.

Хл. 3

Всім гостям оселі й хазяйвам веселим.

Хл. 4

А в нашій компанії такі орли, що не дадуть вам сумувати!

Хлопчик

Слухайте, розкажу вам, що зі мною колись було, та тільки цур – не перебивати і „брешеш” не казати, а то покину розповідати.

Було це тоді, коли мого батька ще й на світі не було, а ми з дідом удвох на п’єцу жили, на комині хліб сіяли, на припічку молотили та півнями до млина возили.

От дав мені раз дід здоровенний гріш, отакий, як голова, й каже: „Піди на ярмарок, та купи кобилу, а на здачу - сокиру”. Полетів я на півневі на ярмарок, купив отакенного оселедця та бубликів в’язку, поснідав гарненько, купив кобилку смирненьку, сокиру гостреньку, та й поїхав додому, та дорогою задрімав. А кобилка тим часом (вона ж дорогу не знала) та й завезла мене на самісіньке небо. Прокинувся я, дивлюсь, а там річка з сметани тече, біля неї дерева, а на них замість листя – вареники гречані, пухкі та свіжі. Під деревами люди лежать і, як котрий їсти хоче – розкрив рота, а вареники з дерева в сметану – бовть! Пірнув, перевернувся – і хляп в рот, тільки встигай жувати! От тільки я примостився, щоб перекусити, як мене щось за чуб – хвать! Як розкрутить, як пустить, то я просто з неба й упав ось коло вашої хати. Аж чую – дівчата співають. Ось так і я собі причалив до вас на вечорниці!

Всі сміються

 

Пісня „Гречаники”

 

Хлопець 5

Ну що, дівчата, готові наші вареники?

Дівчинка 1

Через хвилинку будуть готові!

Хлопець 6

Піду я допоможу!

Хлопець 7

Не знав, що ти вмієш вареники ліпити!

Хлопець 6

Чого б це я виконував дівочу роботу?

Хлопець 8

А як же ти збираєшся допомагати?

Хлопець 6

Як, як? Морально! Веселити буду!

Господар

А от зі мною одного разу трапився випадок, всім випадкам випадок!...

Гумореска П.Глазового „Пообідали”

А тепер ваша черга, дівчата. Заспівайте  гарної української пісні. Та так, щоб аж у

сусідів було чутно!

 

Пісня

 

Виходять хлопчик і дівчинка. Хлопчик підходить ззаду до дівчини і смикає її, а коли вона обертається до нього, то він показує їй язика

 

1 дівчина

Ой, не вийду я до тебе,

Не вийду нізащо,

Я – дівчина роботяща,

Ти ж такий ледащо.

1 хлопчик

Бодай тебе, дівчинонько,

Лихий дідько тіпав,

Така була нічка темна –

Я до тебе дибав.

2 дівчинка

Ой не ходи ти до мене,

Бо мя буде стидно,

Я – дівчина, як калина,

А ти – як страшидло.

2 хлопчик

Ой вийду я на вулицю,

Ой стану я, стану –

Одна несе вареники,

А друга – сметану.

Вареники у кишені,

А сметана – рідка.

Іди собі, дівчинонько,

До вражого дідька.

3 дівчинка

Біда мені, біда мені

З тими парубками.

Та ще курці до коліна –

Ходить за дівками.

 

3 хлопчик

А чия то дівчинонька

У червоній хустці?

Витріщила оченята,

Як жаба в капусті!

4 дівчинка

Ой, що ж то за парубок,

Він ся парубочить –

Одна штанка підкочена,

Друга ся волочить.

4 хлопчик

Ой, багата дівчинонька,

Багата, багата,

В неї очі – як цибулі,

Язик – як лопата!

5 дівчинка

Моя мама жартувала,

Та й мені казала:

„Жартуй, доню, не бороню,

Аби розум мала!”

5 хлопчик

А я теє дівча люблю,

Що біле, як гуся.

Воно з мене пожартує,

А я засміюся.

6 дівчинка

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

6 хлопчик

У Чорткові густо хати,

Вітер не провіє,

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

7 дівчинка

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

Сидить гуска над водою, вирячила очі.

Він до неї „гиля-гиля”, вона й полетіла.

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

Хлопчик 7

Лізла пані по драбині

Та й упала межи свині:

„Не кусайте мене, свині,

Бо я ваша господиня!”

 

 

Дівчинка 8

Кукуріку, півнику, дарма!

Дивись, яка дівчина гарна:

І хліб пече, і хрін товче,

І розсаду полива,

І на хлопців погляда!

Хлопчик 8

Нема добре так нікому,

Як тій куховарці:

Сидить собі на припічку,

Облизує пальці!

Дівчинка 9

Сидить козак на стерні

Та й штани латає,

Стерня його дуже коле,

А він її лає!

Хлопчик 9

А в городі калюжа,

Моя мила недужа.

А як музики зачує,

То і в калюжі танцює.

 

Пісня „Чудасія”

 

Господиня

Скільки можна сперечатись?

Досить вам вже жартувати.

Кличте швидше музиченьків,

Бо вже час потанцювати!

 

Ой, гоп, чики-брики,

Червонії черевики.

Хоч і ніжки болять,

Так хочеться ж танцювать.

Танок

 

Господар

Годі вам веселитися, час калиту виробляти.

Господиня

Дівчата, починаймо! Починає найстарша, а закінчити має наймолодша.

Починають місити тісто по черзі

Господиня

Погляньте, яка калита вийшла. Кругла, неначе сонце. Треба її в піч посадити, щоб випеклась, рум’яною стала. Але спочатку промовимо заклинання вогню:

„Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам калиту красну”.

Всі повторюють

Господиня

А перед тим, як саджати калиту в піч, дорогу до неї покропимо водою:

Водице-студенице,

Окропи калиті дорогу

Аж від печі та до стелі,

Щоб ми були веселі!

Скроплює водою, садить калиту в піч

А водичкою, що залишилась, вмиваю ваші личка, аби були гарні та красні.

Вмиває

А поки печеться калита, треба веселитися.

 

Це ми можемо!

 

Пісня

 

Господиня

Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту. (Дивиться в піч на калиту).

Ні, ще не готова. Ще, дівчата, встигнете й поворожити!

 

Виходять 3 дівчинки

1

Андрію, Андрію, конопельки сію...

2

Спідницею волочу, заміж вийти хочу...

3

Дай, Боже, знати, з ким весілля грати.

Сіють пшеницю

3

Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію...

2

Нехай буду знати, з ким їх збирати.

Сіють пшеницю

 

Іде 1-й перехожий:

Дівчата, позичте борони!

1

Борона у вівсі!

1-й перехожий

Виходьте заміж усі.

 

Іде 2-й перехожий. Дівчата кидаються до нього

2

Дядьку, де ключі?

2-й перехожий (лякається)

У вівсі, щоб ви посивіли всі!

Дівчата кидаються на нього з криком і кулаками

 

2-й перехожий

Ні, ні, у пшениці, щоб ви всі були молодиці!

3

Дякуємо, дядьку!

Виходить 4 дівчинка:

Ой, дівчата! А як я вчора ворожила! Уже коли надворі темно стало, вийшла я ніби-то до комори. А сама – хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: „Вдівець, молодець, вдівець, молодець...”. Раптом чую – хтось іде назустріч. Я заховалася за кущем. Дивлюсь: йде чоловік. Ну, думаю, раз не вдалося поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. І тільки-но перехожий порівнявся з кущем, я як вискочу, як заверещу: „Дядьку, як вас звати?”. А дядько з переляку аж присів. Треба було бачити. Як він тікав – швидше вітру, і дороги не вибирав.

3

То тобі знак такий: не бути тобі в цьому році в парі.

4

Ну що ж. походжу ще в дівках!

 

На середину виходять хлопець і дівчина

Хлопець

Здорова була, красунечко, а як тебе звуть?

Дівчинка

Як крупи деруть!

Хл.

Чи можна біля тебе постояти?

Дівч.

Про мене, стій хоч до ранку!

Хл.

То може поговорить з тобою вийде?

Дівч.

Про мене... Говорила покійниця до самої смерті, та все хто зна що!

Хл.

Та й зубата ж ти! А чого ти на мене сердишся?

Дівч.

Та чого мені на тебе сердитися?

Хл.

Хочеш, я тобі щось таке розкажу, таке... тут такого зроду ніхто не чув.

Дівч.

Ой-ой-ой! Ніхто таки зроду... А ти звідки знаєш?

Хл.

Сорока на хвості принесла. Ось послухай!

Йшов Панас, впав у квас,

Перекинув діжку, виламав ніжку.

Узяв підводу, пішов по воду.

Рубав обухом, врубав води краху.

Повіз продавати, та не винесе з хати.

Прийшла Палажка, наварила бражки.

Старий кінь напився та й омолодився,

Пішов запрягати, Панаса поганяти.

Панас впрягся у віз та й побіг униз.

На горі спіткнувся, на дуб навернувся.

Ой, чи так, чи не так, чи то шпак, чи то грак.

Дівч.

Ото нагородив! Якась нісенітниця!

Хл.

Ти диви, вгадала! Так і є – нісенітниця!

 

Виходять 2 дівчинки. Одна несе оберемок дров

1

_________________ , переклади дрова, поворожи собі!

2

Ой, _________________________ , мені аж страшно їх перекладати!

1

Ну, сміливіше, не бійся, від долі не втечеш!

 

2 (перекладаючи дрова):

Вдівець, молодець, вдівець, молодець... Молодець!

1

От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі – вийти за молодого парубка! Мабуть, за Гриця!

2

Не хочу за Гриця, він лінивий!

 

Пісня „Грицю, Грицю, до роботи”

 

Виходять 2 дівчинки

1

______________________ , поворожимо на дев’ятого кілка!

2

Давай, рахуй!

Перша рахує кілки тину до дев’яти. Біля дев’ятого зупиняється

1

Страшно дивитись, адже який кілок – такий і суджений: якщо кілок кривий – значить суджений буде старий, якщо рівний – то значить молодий, з корою – багатий, без кори – бідний... Ну, то скажи – який?

2

Рівненький, гарненький, з корою! Не бійся, подивися сама!

Ну що, ще поворожимо?

 

Дівчинка 1 (виходить з великою мискою у руках)

Дівчата, давайте ваші хустки.

Чия хустка впаде першою, та дівчина найпершою й заміж вийде!

 

Танок з хустками

 

Наприкінці таночку одна з дівчат збирає хустки у миску

Підкидає хустки, піднімає ту, що впала першою

Ну що, чия хустка?

Дівчинка 2

Ой, моя!

Дівчинка 1

Ну, _________________ , чекай сватів!

Вибігає дівчинка з вишивкою в руках

Дівчина 1

Добрий вечір вам, тітонько Одарко!

Господиня

Добрий, добрий! А чи ти, ______________________ , десь тікала, чи вже танцювала?

 

Дівчина 1

Ой ніде не танцювала, а від матінки тікала, бо до вас на вечорниці мене не пускала. Дала мені кужіль в руки, щоб я гарно пряла.

Господиня

А що ж ти?

Дівчина 1

А що я?

Кидає вишивання

Кину кужіль на полицю,

Сама піду на вулицю.

Нехай миші кужіль трублять,

Нехай мене хлопці люблять.

На городі сіно гребла,

Черевики загубила,

Черевики загубила,

Собі хлопців наманила.

Я нікого не любила,

Тільки Петра та Данила,

Тільки Гриця та Степана,

Ще й чорнявого Івана!

 

Вибігає 2 дівчина:

_____________________ , давай поворожимо!

1

Давай! На черевик! Куди він носком впаде, туди і заміж іти.

Кидає свій черевик. Черевик потрапляє за двері. Чути зойк

Дівчата:

Ой!

2 (злякано)

Хто там?

Хлопець

Та це я, Явтух!

 

Пісня „Куди їдеш, Явтуше”

 

Виходять три дівчинки. У першої – повні жмені насіння

2

_________________ , навіщо тобі насіння?

1

А я буду ворожити на зерно. Зараз перерахую, якщо парне число – вийду в цьому році заміж, якщо ні – ще почекаю! Рахує. Ой лишенько, ще рік чекати прийдеться!

3

А я піду святого Андрія кашею годувати, слово у нього питати. (Бере казан з кашею)

2

А ми пішли подивимось.

 

1

Тільки тихенько, щоб не почула!

Ховаються за тином

3

Доле, доле,

Йди до мене

Кашу їсти.

Здалеку виходить дід

3

Хто це тут? Дід якийсь сунеться. Здоровенькі були, діду. Діду, ідіть я вас кашею пригощу!

Дід

Тю, на Андрія геть усі подуріли! Хто ж це поночі кашу їсть?

3

Як не хочете їсти, то хоч назвіть своє ім’я.

Дід

Дормідонт.

Дівчата за тином сміються

Господиня

Ну що, ________________ , дізналася ім’я судженого?

Дівчата разом зі сміхом:

Дормідонт!

Всі сміються

 

Господиня

Подивіться, калита вже випеклась!

Рум’яна та ясна,

На весь світ прекрасна!

Бере калиту і промовляє:

Добрий вечір! З калитою

Будьте всі здорові!

З калитою золотою,

З пресвітлим святом Андрія!

Дитина 1

Ой калита, калита!

Із чого ти вилита?

Дитина 2

З жита сповита,

Сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу!

Дитина 3

Сонце заходить, а калита сходить!

Хто вкусить і не засміється – тому минеться.

А хто буде реготати, того писар буде сажею писати.

До того ж кусати – руками не чіпати!

 

Чіпляють калиту на стрічку:

У небо, калита, у небо!

А ти, сонечко, піднімись,

Ти на нас подивись,

Ми калиту чіпляємо,

Свою долю-раість закликаємо.

 

А наша калита

Та й з маком і медом.

Йди до неї,  кусай її

Ззаду і спереду.

Сторожа не бійся,

Кусай калиту,

Але не засмійся.

Йди до неї, кусай її

Та й назад вертайся.

Як вдалося вкусити –

Пари сподівайся.

 

А хто у нас вартовий?

 

Я!

 

А хто буде паном Калитинським?

 

Нехай буде Андрій. Кому як не йому панувати на святі Андрія.

Андрій

Дякую, але вибачте, якщо засмієтесь, прийдеться вас мазнути сажею!

Вдягає вивернутий кожух, бере казан зі щіткою

Дівчинка

Я першою до сонця-калити поїду!

Господар

Тоді маєш коня!

Дає їй коцюбу

Дівчинка

Дозвольте заїхати до хати.

Хлопчик 1

Заїжджай, але що робитимеш у ній?

Дівчинка

Їду, їду калиту кусати.

Андрій

А я буду писати!

Дівчинка

А я вкушу!

Андрій

А я впишу!

 

Хлопчик 1

Ти дивись, замок на губи повісила та ще й киває головою. Як ведмідь у Спасівку.

Хлопчик 2

Покосом, покосом, а в помийницю носом!

Дівчинка засміялася, писар обмазує її сажею

Андрій

Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати! Хто до сонця-калити поїде?

Хлопчик

Я!

Сідає на коцюбу:

Діду, діду, калиту кусати їду!

Андрій

А що везеш?

Хлопчик

Міх.

Андрій

А що в міху?

Хлопчик

Сміх.

Андрій

То засмійся.

Хлопчик

Нема чого реготати, коли хочеш калиту кусати.

Раз, два, три...

Андрій

Що за пан-вельможа, що коржа вкусить не може! Розкривай же ширше рота, щоб такий був, як ворота!

Хлопець засміявся. Андрій його мазнув сажею

Вийшла дівчинка:

Здрастуй, пане Калитинський!

Андрій

Здрастуй, пані Коцюбинська! Ти вчора на женихів ворожила?

Дівчинка

Аякже! Чобота через хату кидала...

Андрій

І перекинула?

Дівчинка

Перекинула!

Андрій

А куди носок чобота повернувся?

Дівчинка

Та кудись у поле.

Андрій

О, треба діда Омелька попередити, щоб до весілля готувався!

Дівчинка

Щоб не казав – все одно не розсміюся і калити скуштую!

Дострибує до калити, хапає її і віддає господарю

Андрій

Калитники-житники, славно дбайте, сонце красне калиту прославляйте!

Господар

Ох і смачна калита! Як вкусив – аж душа сонцем засяяла!

Господиня

Хто вкусить калиту, тому всю зиму світитиме сонце, буде тому добро в домі!

 

От поволі затихають наші вечорниці.

Не забудьте ви дороги у наші світлиці.

Хай любов і щире слово душу вам зігріє.

Пам’ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

 

Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились,

І, здається, все пройшло.

 

Ні, так просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад

В нашім серці буде жить.

 

Нехай ваша хата всім буде багата:

І хлібом, і сіллю, й великим добром,

Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям,

І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.

 

Іще вам бажаємо, щоб не хворіли,

Душею і серцем були молоді,

До рідного краю любов’ю горіли

І користь приносили рідній землі.

 

Золотая зіронька

Мерехтить над хатою,

Хай ваша родинонька

Та буде багатою.

 

Щоб завжди на покуті –

Сонечком хлібина,

Щоб жила у злагоді

Вся ваша родина.

 

В вікна хай не стукає

Лихо зле з бідою,

А душа не вицвіте –

Буде молодою.

 

Хай же ваші дітоньки

Хворощів не знають,

Батькові і матері

В домі помагають.

 

І щорік щедрівочку

Доля хай співає,

Вашу щедру нивоньку

Град не вибиває.

 

Щоб було довіку вам

В хаті їсти й пити,

Щоб не розучилися

Ви людей любити!

 

Фінальна пісня

 

Використані джерела

1. Гмиря Г.В. Виховна система школи: Створення. Розбудова. Розвиток. – К.: «Компас», 2007. – 271 с.
2. Горай Жанна. Сценарії дитячих свят. – Львів: «Свічадо», 2013. – 88 с.
3. Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1993.
4. Немировська Н.Г. Цікаві заходи весь рік. Випуск 2. – Харків: «Основа», 2011. – 208 с.
5. Святий Миколай. Сценарії до свята. – Львів «Свічадо», 2013. – 136 с.
6. http://brovary-school9.edukit.kiev.ua/vihovna_robota/nacionaljno-patriotichne_vihovannya/sutj/
7. https://www.pedrada.com.ua/article/185-napryami-natsonalno-patrotichnogo-vihovannya-na-navchalniy-rk#npv_1
8. https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/nacionalno-patriotichne-vihovannya
9. https://life.pravda.com.ua/columns/2021/03/29/244371/
10. http://www.lyceum.uiver.kharkov.ua/index.php/ua/uchebno-vospitatelnaya-rabota-2/natsionalno-patriotichne-vikhovannya/1222-metodichni-rekomendatsiji-shchodo-natsionalno-patriotichnogo-vikhovannya-na-urokakh-v-pochatkovij-shkoli