Національно-патріотичного виховання

Про матеріал

Прищепи дітей до джерел національної історії , культури; сприяти патріотичному вихованню , осмисленню себе , своєї особистості як частини великого українського народу; пробуджувати національну свідомість; виховувати вірність і любов до Батьківщини.

Перегляд файлу

Національно-патріотичного виховання

У сучасному житті приділяється багато уваги національної самосвідомості учнів, ми приймаємо участь у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу.

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту є найголовнішою проблемою на сьогоднішній день.

Тому національно-патріотичне виховання учнів – важлива складова формування свідомої розвиненої особистості, яка здатна переосмислити уроки минулого, сприяти формуванню сучасного позитивного іміджу країни, знати та вивчати історію свого краю. Враховуючи особливості поточного навчального року, суспільно-політичні умови, в яких перебуває наша держава, виховання свідомих громадян своєї країни, формування у них почуття національної гідності та патріотизму, відповідальності за майбутнє України, ознайомлення з прикладами відданого служіння своєму народу набуває першочергового значення для кожного вчителя. Відповідно методичних рекомендацій з патріотичного виховання (Лист МОН України від 27.11.2014р.№ 1/9-61) ,патріотичне виховання має пронизувати весь навчально-виховний процес, органічно поєднувати національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне виховання, сприяти формування у дітей та їх батьків національних та загальнолюдських цінностей.
Національно - патріотичне виховання в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів здійснюється на всіх етапах навчання, забезпечує всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу учнів , їх духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.
Напрямками роботи загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів знаціонально-патріотичного виховання є:
    формування патріотизму, відповідальності за долю нації, держави;
− виховання розуміння високої цінності українського громадянства, внутрішньої потреби бути громадянином України;
    формування поваги до Конституції України, державної символіки: Герба, прапора, Гімну України;
    збереження і продовження українських культурно - історичних традицій;
  виховання шанобливого ставлення до рідних святинь, української мови, історії;
  формування національної  свідомості, людської гідності, любові до рідної землі,родини,народу;
 формування соціальної активності;
 виховання правової культури особистості;
− формування  й  розвиток духовно-моральних і загальнолюдських цінностей;
  формування в  учнів потреби до праці  як першої життєвої необхідності, високої цінності й головного способу досягнення життєвого успіху;
− сприяння розвитку фізичного, психічного та  духовного здоров’я, задоволення естетичних та культурних потреб особистості.
У школі активно ведеться робота з національно – патріотичного виховання.

Я, Кірпікіна Ірина Вікторівна працюючи класним керівником два роки вважаю своїм обов’язком передавати свої знання та любов до Батьківщини, бо я народилася в Україні і щиро пишаюсь цим.

Ой ти, ненька-Україна,

Я тебе кохаю,

В свiтi кращої країни

Не шукаю.

Чорне море, жовте поле,

Зеленi Карпати,

I не зможу я нiколи

Iншу покохати.

Щоб пробудити  у дітей шанобливого ставлення до рідних святинь української мови та історії, любові до рідної землі, родини, народу. Я із своїм класом проводжу: бесіди, вікторини, виховні години, акції щирості, позакласну спортивно-масову роботу, активно впроваджую в практику своєї роботи проведення змагань в рамках фізкультурно-оздоровчого комплексу «Козацький гарт». За останній час своєї роботи було організовано такі заходи, як:

  • Козацькі розваги
  • Обереги українського народу

До проведення цих заходів були залученні учні 6-х класів.

 

Спортивне свято «Козацькі розваги»

Мета: прилучити дітей до джерел національної історії , культури; сприяти патріотичному вихованню , осмисленню себе , своєї особистості як частини великого українського народу; пробуджувати національну свідомість; виховувати вірність і любов до Батьківщини;

 загартовувати дітей фізично й морально; популяризувати фізичну культуру та спорт; розвивати кмітливість, силу та витримку.

Обладнання : м’ячі , скакалки , купини, картонні коробки , картопля .

Хід заходу

І . Організаційний момент

У змаганнях беруть участь три команди (учні 6-х класів)

ІІ. Основна частина.

Ведучий:

Є святкових днів багато,

Нам усіх іх не згадать…

А між ними й наше свято

Вшанування козачат.

1-й учень:

Перед вами не малята,

Правда,ми не парубки,

Проте справжні козаки.

2-й учень:

Є багато країн на землі

В них озера, річки і долини

Є країни великі й малі

Та найкраща завжди Україна!

 

3-й учень:

Сьогодні свято, конкурс нині,

Сьогодні все козацтво тут

І в цьому залі радість лине,

Козацькі ігри всіх нас ждуть.

4-й учень:

Ми роду козацького діти.

Ми любимо сонце і квіти

І сонце шле нам свій привіт.

Ми роду козаького діти,

Землі украінськоі цвіт.

Ведучий.

Нехай же буде свято в нас на славу!

Рівняймось!Струнко! Лине Гімн держави!

CIMG1900(Звучить Гімн України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий

У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років. (з 1550 року по 1828 рік). Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів ворогів. Козаки були сміливими,дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.

 

Козаки мали свої звичаї. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити 3 роки у старшого козака. Коли навчався орудувати зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли.

(представлення суддів)

Ведучий :

А зараз запрошуємо всіх козачат взяти участь у конкурсній програмі козацьких розваг.

1 конкурс – «Презентація команд» Задача кожної команди – здати рапорт головному судді змагань .

-Команди , рівняйсь, струнко!!!! До переліку гасел приготуватися!

CIMG1904 

 

 

 

 

CIMG1902 

 

 

 

 

 

 

 

Художній номер

CIMG1908 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Конкурс:  «Переправа»

Колись козаки , готуючись до бою, проводили змагання між собою . Вони вчилися рухатися швидко , залишаючись при цьому непомітними. Вони перепливали річку , долали непрохідні болота . Пропонуємо вам теж пройти одне із козацьких випробувань - переправа.

CIMG1912 

 

 

 

 

 

 

 

 

3Конкурс: «Біг зі скакалкою»

Ведучий: раніше козаки вправно трималися у сидлі . Вірним помічником  і другом кожного козака був кінь. Наші сучасні козаки обходяться без них.

CIMG1917 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 Конкурс: «Посадка овочів»

Ведучий: Здавна відомо, що козаки гарні господарі. У вільний від боїв час вони і за худобою доглядали , і картоплю садили . Ми вам також пропонуємо показати свою спритність та швидкість у висаджуванні  картоплі.

CIMG1939Художній номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5 Конкурс: «Швидкий м’яч»

Ведучий:. Умова наступного конкурсу така: хто швидше передасть м’яч у своїй комаді.

CIMG1933 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6 конкурс «Вікторина»

Кожна команда відгадує загадки

 ІІІ.Підсумок заходу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нагородження переможців

CIMG1948 

 

CIMG1947 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CIMG1951 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий:

Шановні друзі! До нових зустрічей!

Розквітай прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов’їна

Пісня неповторная твоя.

CIMG1954 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тема.  Обереги  українського народу

МЕТА:  домогтися глибокого осмислення учнями значення оберегів в житті рідного народу. Ознайомити дітей з на­родними символами України; формувати національ­ну свідомість школярів; виховувати почуття любові до своєї землі.

Обладнання: Рушники, український одяг, калина, дідух, сімейні обереги, хліб і сіль на рушнику. Презентація.

Вчитель:

 Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду

Тільки той віддав всю душу,

Все, що зміг, народу.

Вчитель:

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не питай,

Рідніше нам своя святиня,

Аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

 

Вчитель: Щиро вітаємо  вас, любі друзі! Ми  раді бачити всіх у цій гостині. Зустріч сьогодні надзвичайна – ми поринемо в глибини душі нашого народу.

Учень:

         Які в народу звичаї крилаті,

Який багатий наш духовний світ!

Традиції живуть у кожній хаті

І їх вивчають діти з юних літ.

Щоб українцями по світу крокувати,

Й на цій землі прожити недарма.

І щоб ніхто не зміг нам дорікати,

Що в нас коріння власного нема.

Традиції ніколи не вмирали,

Їх українці свято берегли.

А в світлий час їх з пам’яті дістали

І, наче стяг, в майбутнє понесли.

Учень: Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Нам любов’ю серця зігрівають —

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають.

Захищають від лиха й біди.

Й образи́, що на стінах у хаті,

Наставляють на істинну путь.

Українці, душею багаті,

Крізь віки у майбутнє ідуть.

 

Вчитель:  Кожне людське покоління залишає після себе слід на землі. Наші предки залишили нам не тільки борону й плуг, а й передали скарб своєї душі: мудру казку, ніжну пісню, добрі звичаї. Усім нам відомо, що звичаї свого села, свого роду – це ті прикмети, за якими ми розпізнаємо народ не лише в сучасному, а й історичному минулому.

     Вчитель:   В усіх народів існує повір’я, що той, хто забуває звичаї батьків, карається людьми і Богом.

       Здавна Україна славилася своїми людьми і мальовничою природою. Надзвичайно багата вона звичаями та традиціями. Та з плином часу багато чого забулося, стерлося у пам’яті народу, тому наша зустріч є спробою відродити , згадати безцінні скарби, якими в минулому так славилася наша земля!

Вчитель: Крім державних символів,  Україна має ще й народні, поетичні символи.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабу­сина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці — все це наші символи.

Пісня  «Червона калина» ( 6-А клас)

Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян — берізка, а в нас — верба, тополя, калина. Правду каже українське прислів’я «Без верби, то­полі і калини — нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.

Вчитель: Калина — це символ дівочої вроди, вірності, чистоти.

Калина — це пам'ять. Пам'ять про матір, найдо­рожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих са­дили калину.

Калина — це і символ неньки — України, своєї домівки.

/с л  а й д    п р о   к а л и н у/

1-й учень.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

2-й учень.

Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати:

Очистить і повітря навесні

І знадобиться у зимові дні.

3-й учень.

Бо чай з калини — ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини п'ють.

Вчитель:  Здавна у багатьох народностей підкову вважали запорукою успіху. Її шанують і англійці, і німці, голландці, чехи, поляки, румуни та багато інших народностей.

/с л а й д  п р о  п і д к о в у/

Вчитель: є в українців один дуже цікавий і суперечливий символ-оберіг – це часник!

 В давнину не знайшлося б жодної оселі, у якій не було б бодай пучка часнику!

 /с л а й д   п р о   ч а с н и к/

Вчитель: Ми з упевненістю можемо сказа­ти, що в українців є багато оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла, але найго­ловніший — мама — Берегиня сімейного вогнища, захисниця домашнього затишку. Колись матір-берегиню уособлював оберіг-берегиня.

/с л а й д  п р о  б е р е г и н ю/

Вчитель:  Особливе місце серед оберегів нашого народу займає український віночок.

Ритуальне і обрядове значення вінка невичерпне. Наречена у вінку запрошувала на весілля, прикрашали вінком весільний коровай, вінок кинутий у воду на Івана Купала, пророкував майбутнє, вінок з колосків був необхідним атрибутом обжинків, увінчували вінком, лише шановану голову. Це символ життєдайної сили Землі. До українського віночка вплітали різні квіти. Всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток, кожна з яких щось символізувала: Троянда - кохання Біла лілея - чистоту, невинність Волошка - простоту, ніжність Дзвоник польовий - вдячність Лавр - успіх, славу Півонія - довголіття Ромашка - кохання, ніжність, мир Барвінок - довголіття, добробут. 

 

/с л а й д  п р о  в і н о к/

Вчитель:  Крім віночка, надзвичайно важливим оберегом, особливо для дівчат,  здавна була вишиванка. Її вишивали з любов’ю, з особливими думками про ту, чи про того, для кого вона була призначена. Її оспівують у піснях.

Із самого вечора аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, виш вала.

Чорну та червоную нитку клала.

 

Вчитель: Коли дівчина дарувала милому вишиту сорочку, це означало її неоднозначну згоду на майбутнє одруження.

А вже пішла слава та й по городочку,

Що дівчина козакові вишила сорочку!

 

Псня «Мамина сорочка» (6-Б, 6-В клас)

Вчитель:  Серед оберегів одне із чільних місць займають свічка і ікона. Ці речі мають дійсно незвичайну силу, особливо, якщо були освячені у церкві, а ікони – старовинні і намолені. Часто ікони передавалися у спадок із покоління в покоління та оберігали рід століттями.

/с л а й д  п р о  і к о н у/

/с л а й д  п р о  с в і ч к у/

Вчитель:  наступний символ теж своїм корінням сягає сивої давнини. Це – обрядовий сніп-дідух. Він займав чільне місце – у хаті на покутті. Пізніше,  часи християнства, наші прадіди вважали його важливим атрибутом Різдвяних свят, і головну радість приносила для родини не ялинка, різдвяна історія якої дуже молода, а  саме дідух.

/с л а й д  п р о  д і д у х/

 

 

 

 

Вчитель:

Мій народ якось вигадав

Український рушник.

Щоб і хата була - красивішою,

Щоб і доля була — прихильнішою,

Щоб весілля було — та й клечальнішим,

Щоб зажинки були величальніші.

Стежку Сковороди і Тарасову думу

І безмежного поля солону могуть,

І колосся любові, і зернятко суму,

Рушники українські у вічність несуть.

Вчитель: Рушник... Як багато промовляє це слово! Український рушник! На ньому вишита доля нашого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.

/ С л а й д  п р о  р у ш н и к/

Вчитель: Дорогі учні! Сьогодні до нас завітала поважна і відома вже вам гостя – керівник музею Центру дитячої та юнацької творчості Литвин Валентина Григорівна. Вона розкаже вам про історію рушника, його особливості, призначення.

*    *   *

Пісня «Про рушник» (6-Б, 6-В класи)

Вчитель.  Крім тих оберегів,  які ми сьогодні

назвали, в українського народу є й інші — жито, барвінок, лелеки.

Вчитель: І жито — також символ України.                  

Це обрядова, культова рослина,

Це знак добробуту і злагоди в сім                

І довгого життя на цій землі.

Народна мудрість стверджує: без жита

Людина не могла б на світі жити.

Тож на достаток і на довгий вік

Тоді, коли новий надходив рік,

Ходили хлопці житом засівати.

І наречених також посівати

На щастя, на добро обряд велів

Цим життєдайним символом полів.

 

 Вчитель: Барвінок теж рослина обрядова.

           Це символ пам'яті і вірності, здоров'я.

           Краси і вічності, безсмертя, довгих літ.

           Любові знак – барвінку синій цвіт.

 

 Вчитель:  Лелека символ щастя і родини,

          Любові до своєї батьківщини,

          Добробуту, продовження життя.

          Надії символ, віри в майбуття.

Вчитель: Отже, ми з упевненістю можемо сказа­ти, що в українців є багато оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла, але найго­ловніший — мама — Берегиня сімейного вогнища, захисниця домашнього затишку. Я дуже хочу, діти, щоб ви пам'ятали: без жінки-матері не було б нас.

Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми — українці, пишаймося цим.

Учень:

Ми – українці, і це – Україна.

Гордість для нас всі її надбання:

Шлях і традиція, звичаї й віра,

Свята, історія, спосіб буття.

 

Ми – неповторні, ми в світі – єдині.

Хто ми? Які ми? В чім наш родовід?

Ми самобутні і наші коріння

Треба вивчати  і знати як слід.

 

Не поспішай, а присядь на узбіччі,

З криниці напийся свіжої води,

Підстав вільним вітрам й сонцю обличчя,

Пройди босоніж по росяній траві.

 

І озирнися назад: покоління

Віками збирали й до нас донесли

Народні здобутки, навики, вміння.

І ти маєш в серці все це зберегти.

 

Досвід нашої школи показує, що тільки тісна співпраця вчителів, учнів, батьків, громадськості, які проводяться цілеспрямовано і наполегливо, можуть виховати справжнього  громадянина готового до захисту своєї Вітчизни. З кожним днем, разом з дітьми, я відкриваю для себе щось нове і росту як людина.

 

image

 

docx
Додано
13 січня 2018
Переглядів
719
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку