Наочний посібник "Від А до Я. Вірші".
Наочний посібник
Від А до Я. Вірші.
У посібнику подано дидактичний матеріал для вивчення букв української абетки: вірші, акровірші.
Матеріал посібника відповідає навчальним програмам Нової української школи та Державному стандарту початкової освіти.
Рекомендовано для вчителів, вихователів ГПД, першокласників, батьків.
Зміст
1.Передмова
2. Вірші
3. Методичні поради
4. Література
Передмова
У Законі України «Про освіту» відмічено, що метою початкової освіти є всебічний розвиток особистості дитини, відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей , формування в неї загальнокультурних і морально – етичних цінностей, ключових і предметних компетентностей, необхідних життєвих і соціальних навичок, що забезпечують її готовність до продовження навчання в основній школі, життя в демократичному суспільстві.
Даний посібник забезпечує реалізацію загальних цілей мовно – літературної освітньої галузі, сприяє формуванню вміння школярів взаємодіяти з іншими усно, сприймати і використовувати інформацію для досягнення життєвих цілей в різних комунікативних ситуаціях.
Посібник забезпечує виконання конкретних завдань навчального предмета «Українська мова» у 1 класі, такі як формування в учнів елементарних навичок читання і письма у букварний період, розвиток мовленнєвих умінь, збагачення, уточнення та активізація словникового запасу, удосконалення фонематичного слуху, здійснення граматико – орфографічної пропедевтики.
Щоб викликати у першокласників інтерес до уроку навчання грамоти, утримувати їхню увагу під час вивчення звуків і букв дібрано вірші українських письменників, акровірші.
Послідовність вивчення звуків і букв у посібнику запропоновано в алфавітному порядку.
Навчальний посібник подано у доступній і цікавій формі з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей першокласників.
У дітей добре розвинуте зорове сприймання інформації, тому у посібнику багато яскравих і цікавих ілюстрацій.
Поданий у посібнику матеріал можна використовувати, плануючи тематичні дні або тематичні тижні. Вони об’єднують блоки знань з різних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів.
Використовувати вправи посібника можна не тільки на уроках, а й у позаурочний час. Вірші, запропоновані у посібнику, можна використовувати як додатковий матеріал для проведення ранкових зустрічей.
Дорогий читачу !
Цей посібник допоможе тобі у вивченні української мови. Ти познайомишся з літерами української абетки, навчишся правильно вимовляти звуки, впізнавати букви, розшифровувати акровірші.
У цьому тобі будуть допомагати мудра Сова, Барвінок, Кіт у чоботях.
- Впізнай букву. На що вона схожа?
- Прочитай вірш. Визнач місцезнаходження букви у словах.
- Відгадай зашифроване в акровірші слово.
Сьогодні абетка в гості прийшла,
І букви з собою усі принесла,
Ми разом її розпочнемо вивчати
Щоб тайни незвідані нам відкривати.
О. Ф. Петров
АБЕТКА-ЛІЧИЛКА
А, Бе, Ве, Ге, Ґе, Де, Е
Ось вже перша сімка є.
Є - не сім, а вісім! -
Сперечались Же, Зе, И —
Далі пісеньку вели.
І — мирило Їх, а iЙ —в шапочці стоїть новій.
Ка, еЛ, еМ, еН, О, Пе, еР
разом ходять відтепер.
еС — свистало, Те — товклось,
У, еФ, Ха, Це, Че здалось:
Ша і Ща в гурті зівак
Загубили Ь (м'який знак).
Ю і Я не вийшли з гри:
— Всі ми тут, нас — тридцять три!
Любов Голота
Веселе місто Алфавіт,
Йому сьогодні наш привіт.
До нього нам лягає путь –
У ньому літери живуть
Живуть там літери в словах,
А кожне слово звір чи птах,
Травиця чи барвистий цвіт
Отож в похід за мною вслід!
Т. Коломієць
Буква Аа
1. А яка ж та буква А?
Що нагадує вона?
Досить схожих є прикмет:
Мов шпаківня, мов намет,
Мов курінь, що на баштані.
Буква А здалася Тані.
В. Гринько
2. Між деревами в саду
На ходулях я іду‚
А сестра кричить:
- Дива!
Це ж не ти‚ а буква А!
І. Січовик
♦ Прочитай вірш. Впіймай звук [А].
♦ Знайди слова, які починаються буквою А.
♦ Розглянь предметні малюнки.
♦ Вкажи місцезнаходження букви А в словах.
Вірші
1. Голосиста буква А
Твій букварик відкрива.
Не одна вона іде,
А всю азбуку веде.
В. Гринько
2. Цю букву знають всі на світі,
Вона найперша в алфавіті.
Весела, гарна, і дзвінка,
І найскромніша буква А.
Т. Коломієць
3. Перша буква у абетці
Вам привітно усміхнеться.
А у слові «доброта» -
Завершальна буква «а».
Слива, груша, ананас
Смакоту несуть для нас.
Абрикоси й апельсини -
Вітаміни для дитини!
М. Дяченко
4. Найперша буква - це, звичайно, буква А.
Цікаві з неї починаються слова.
Тому ніяк не обійтись без неї
В словах абетка, аґрус чи алея.
М. Артимович
5. А - в алфавіті - найперша!
А - в алфавіті - найлегша!
- Альбатрос питав акулу:
- А про азбуку ти чула?
Азбука? - хвостом плескає. -
Акулятко вже читає.
А. Камінчук
6. Автобус їхав через міст,
В садок він діткам фрукти віз.
Аґрус, абрикос, айва -
Сил дадуть їм для знання.
І. Мацко
7. Аня купить в магазині
ананаси, апельсини,
абрикоси, аличу,
наїмося досхочу!
С. Дідух - Романенко
8. Абрикоси, апельсини,
Алича та мандарини.
Та найбільш смачні для Асі
Африканські ананаси.
З. Чумак
9. Автобус їде по алеї.
Акація цвіте в садку.
А ми, зібравшися під нею.
Абетку вивчимо легку.
Н. Забіла
10. Аґрус, аґрус, аґрусина -
Як зелена намистина.
Аґрус коле, як зривати, -
Швидше мамі помагати!
Аґрус. Аґрус,
Аґрусинки -
Вже нарвали півкорзинки.
В. Гринько
11. А - це ключик до абетки,
Всі секрети відімкну.
Імена всіх літер знаю,
тож почну веселу гру.
- Апельсин, ананас, -
швидше на обід до нас!
Л. Голота
12. Айстра, абрикос, айва
Починаються на « А».
Айстра око всім милує,
Абрикос нам смак дарує,
Аромат дає айва.
Про здоров’я ці слова.
Т. Бойченко
13. Аеропорт.
Гайда звідсіль
Автобусом до міста!
Нас обгоня автомобіль,
А в нім - автотуристи.
Стрічає аркою між віт
Веселе місто Алфавіт.
Т. Коломієць
14. Мишка мишку запитала:
- Що сьогодні поробляла?
Відказала мишка мишці:
- Букву А шукала в книжці.
Буду азбуку вивчати,
Щоб самій усе читати.
Т. Мовчан
15. Алла рвала абрикоси,
Розплелися в Алли коси.
Абрикоси Алла рвала
У відеречко складала.
Донести сама не може,
Брат Андрійко допоможе.
В. Кравчук
16. Алла, Галя та Андрійко
Дуже люблять апельсинку.
Апельсинка запашна,
Тане в ротику сама.
Т. Січовик
17. Починається із А
Айстра, азбука сама,
А кінчається на А
Лава, лампа і зима.
Взнаєш букву цю – вона
Твій Букварик почина.
В. Гринько
18. Підказали айстри білі:
- Знайдеш «А» в автомобілі,
В апельсинах, абрикосах,
І в гнізді у альбатроса,
І в акваріумі теж….
Знаю я тепер , що Алла
У альбомі малювала.
О. Конобевська
19. А - в алфавіті - найперша!
А - в алфавіті - найлегша!
А - іще ця буква А
І дзвінка і голосна.
А ще хоче буква А,
Щоби Алла букви знала
і до школи йшла.
Т. Коломієць
Акровірші
Що таке акровірш?
- Ти , Максимку, щось притих?
- Я читаю акростих!
- Що ж воно ото за штука? –
Запитав дідусь онука.
- Перші літери рядків
Зверху вниз я разом звів,
Ось і вийшло слово з них,
Це, дідусю, - акростих.
М. Романченко
А тепер, уважний мій,
Коли вірш читати будеш
Розгадати шифр зумій -
Основні чарівні букви.
Вліво, вгору глянь. Від
І донизу дочитаєм.
Разом акровірш. Ти ба!
Шифр розгадано! Вітаю!
(Акровірш)
А - з неї діти починають
Буквар читати з ранніх літ.
Екзамен перший свій складають,
Тож треба знать її як слід.
Коли вже вивчена вона, -
Авжеж, прислужиться сповна.
(Абетка)
М. Романченко
Буква Бб
1. Подивився знак в люстерко:
І в очах йому померкло:
Він впізнать не міг себе -
Схожий став на букву « Бе».
Буква « Бе» - як бегемотик:
Отакий товстий животик.
Т. Коломієць
2. Подивись, прошу тебе:
Ключ в траві, як буква Б!
Тут веселик походив,
Ключ від азбуки згубив.
Т. Коломієць
3. Глянь - у вишеньки гарненька
Ніжка виросла тоненька,
Ще й листочком, бач, прикрилась.
« Бе» із вишні утворилось.
І. Осадченко
4. Йшов баранчик з нами в ліс,
На рогах травичку ніс.
Ми вивчаєм букву «бе»,
Й він за нами «бе-бе-бе».
В. Гринько
Вірші
-
Буйно березень в берізки
Розфарбує пишні кіски.
Підбадьорить борсука,
Білку, бусла, байбака.
Забринить у струмочку,
Що біжить з горбочка.
Л. Вознюк
2. Булку, бублика, банана
Барсику дає Богдана.
Барсик з будки вибігає,
Білу булочку хватає.
З. Чумак
3. Будинок білий біля річки
З балконами на кожен бік
Будують братик і сестричка,
Бо в них і батько будівник.
Н. Забіла
4. Білим-біло в лісі білім.
Всі зайці тут — біляки.
В білім лісі на узліссі
білку годував з руки.
Л. Голота
5. Здійняла лемент буква б,
щоб всі почули:
- В абетці друга я, чому ж
про мене ви забули?
- Як же я вимовлю без букви , -
зітха Катруся, -
Батьківщина, братик і бабуся?!
М. Артимович
6. Букву Б у слові мають,
А тому її вітають -
Балерина із балету,
Близнюки несуть букети,
Білочка - свого горішка,
Ну, а бджілка - меду трішки.
Т. Коломієць
7. Булку, бублик і банан
принесла бабуся нам,
а буряк і баклажани -
це для тата і для мами.
С. Дідух - Романенко
8. Бавляться біля нори
Бобренята і бобри.
Бубонить бобер до білки:
- Бобреня боїться бджілки!
О. Кононенко
9. Баранчик брів по бережку,
Зустрів він білочку прудку.
І білченяті на берізку
Поміг підкинути валізку.
І. Мацко
10. Бiля броду бобренята
Будували бобру-брату
Березову браму й хату.
Бiла хата пребагата
Буде у бобра — у брата.
В. Сапон
11. Білочка багато
На берези і дуби
Вішає сушить гриби.
Білченята ж із грибами
Варять борщ смачний
Для мами.
Г. Чорнобицька
12. Білка бігала багато,
Бо шукала в лісі брата.
Брат на дереві сидів
І смачні горішки їв.
Поки знайде білка брата,
Будемо всі букви знати.
Г. Чубач
13. Три барани на траві стрибали,
Білі барани грали на барабані.
Бекав баранчик – букварик читав,
Буковок інших іще він не знав.
Г. Король
14. В Богдани біла намистинка
Блищить на сонечку вона,
А у Бориса і Богдана
Намиста білого нема.
В. Кравчук
15. Цілий день біля воріт
Вчив баранчик алфавіт.
Добре вимучив себе,
Та завчив лиш букву Б.
І. Січовик
16. Бігла білочка в долинку,
бачить бубликів торбинку.
Бджілок швидко погукала,
бубликами частувала.
Під березою сиділи,
усі бублики поїли.
Ж. Вовк – Черемуш
17. Борис прийшов у гості до бабусі,
приніс барвінку гілку від матусі
ще й бубликів до чаю, банку меду.
Смачного, моя люба! Це для тебе!
О. Катрич
1. На яблуні яблучок двоє.
Шепочуться із листям обоє.
А дівча любується і не рве,
А вони звисають буквою « В».
В. Гринько
2. Буква «В» така цікава:
Стовпчик тут і дужки справа.
Так в алфавіті живе
Всім потрібна буква « В».
В. Гринько
3. Погляньте: диво дивовижне,
таке ж цікаве, бо живе,-
Зрослись на гілочці дві вишні,
Висять собі як буква « В».
В. Гринько
Вірші
1. Веселі вишні вкрили віти,
Виблискують з височини.
Василько воду ллє на квіти,
Щоб вищі виросли вони.
Н. Забіла
2. Вiтер вiє, виє близько.
Вiтер лютий, мов вовчисько.
Вмить сховалися звiрятка
Вiд вовчиська-вiтру в хатку.
В. Сапон
3. Вовк ведмедя розбудив:
- Вже весна, вставай, іди!
Виліз велетень з барлога -
Вовк втікає в ліс від нього.
О. Кононенко
4. Виє вовк і вітер виє.
Вив би й ворон‚ та не вміє.
І. Січовик
5. Через річку по місточку
У барвистому віночку
В парі з дощиком веселим
Йде на ярмарок веселка.
Здавна мріє про обнову -
Вишиванку веселкову.
Вишиванки приміряла,
візерунки добирала.
Л. Вознюк
6. Вовк до школи не ходив,
Вовк уроків не учив,
не читав і не писав,
І по нотах не співав,
Так нічого він й не знав.
Г. Бойко
7. Віє вітер з - за воріт,
У воротях сірий кіт.
Вітер сірому котові
Чеше вусики шовкові.
сне сонце виплива,
Коту спинку пригріва.
М. Рильський
8. Веселка веселу хустинку
Повісила біля хатини.
Війнув вітерець і хустина
У небо злетіла із тину.
Г. Король
9. Буква «В» - волошка, врода,
Вітер, верби, водоспад.
Віра, Віктор і Володя
І вишневий диво-сад.
Там Варвара вишні рвала,
Трохи з дерева не впала!
Поможіть Варварі злізти,
Щоб варення взимку їсти!
В. Бондаренко
10. Вафлі із варенням Валя
Винесла веселій Варі.
А варення виноградне -
І поживне, і принадне.
З. Чумак
11. Я волошки в житі рвала
І сплела собі вінок,
З жайворонками співала,
З вітерцем пішла в танок.
Л. Забашта
12. До ведмедя вовк прийшов,
приніс подарунок:
Вчора власноруч вовчисько
вишив візерунок.
Ю. Турчина
13. Залетів у садок вітер вітряний,
Застрибав, засвистав поміж квітами.
К. Перелісна
14. Вовк з ведмедем біля вишні
Вулик меду віднайшли,
Набрали відерце нишком
І до лісу віднесли.
І. Мацко
15. У волошки - квіточки
волошкові діточки
весело всміхаються,
ввічливо вітаються:
- Вівці та корови,
будьте всі здорові!
Л. Вознюк
16. Василина і Варвара,
Володимир і Василь
подорожник, ряст збирали,
кропиву, волошки, хміль.
О. Катрич
17. Ворона ворону дзвонила,
що воронятам наварила
горнятко каші і узвар.
А ворон воронисі: - Карр,
лечу на кашу і узвар.
Л. Голота
18. Ось волошки - ніжні квіти
Веселяться в танці вітру.
Вітер силу хоч і має, –
Квіточок не ображає.
А веселка в синім небі
Посміхається до тебе.
І вітає дивоцвітом -
В кольорах весни і літа!
М. Дяченко
19 . Ведмідь відро води приніс,
Вербу хотів полити,
А ще довкола виноград
І вишні посадити.
Дерев відтоді виріс сад,
І вишні є, і виноград.
Ж. Вовк - Черемуш
20. Вітер віяв, повівав,
з хмарки воду розливав.
Квіти воду випивали,
Випиваючи співали……
Л. Полтава
21. Сіє, віє, завіва снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач, змерзли дуже вуха.
Він і валянки узув і вдягнув кожуха,
а з - під шапки, ну хоч плач, виглядають вуха.
В. Каменчук
22. Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках.
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка –
Подарунок для Іваночка.
В. Гринько
23. Вітя - світла голова.
Вітя вчить нові слова.
Ви йому не заважайте.
Ви без нього погуляйте.
Він, як буде вільний час,
Вийде гратися до вас.
Г. Чубач
24. На велотрек спішить ведмідь,
Всідається - і ну ревіть!
Вирулює велосипед -
Вовчисько вирвався вперед.
А от вівця - відстала,
З велосипеда впала.
Т. Коломієць
25. Вітер в лісі повіває,
Він стару вербу хитає.
Вибіг вовчик на поляну
І на вітер косо глянув.
Вітер вовчика злякався
І в дупло верби сховався.
Г. Чубач
26. Всі квіти весняні, веселі, кохані.
З - під листя виходять,
голівки підводять.
О. Пчілка
Акровірші
Вона живе в селі і в місті,
Обіч доріг, де є гаї,
Роками не міняє місця.
Осівши в теплії краї.
Не кличе діток відлітати,
Абиде стане зимувати.
(Ворона)
М. Романченко
Він сірий, злий, голодний, хижий,
Однак розумний, обережний.
В лісі живе, людей обминає,
Кожен його із казок знає.
( Вовк)
О. Боброва
Всюди дму: на землю й воду,
І міняю я погоду.
То добро роблю, то шкоду,
Еге - ге! Такий то я –
Розгадай моє ім’я!
(Вітер) Н. Барна
Він у лісі проживає,
Одяг темно - сірий має.
Вечорами тихо ходить,
Кого зможе, того зловить.
( Вовк )
В. Левчук
Він сіренький та пухнастий.
Обережно, бо ікластий.
Ворогів своїх лякає.
Кожен цю тварину знає.
( Вовк ) Вузька буваю і широка.
У мене по обидва боки
Людські оселі, магазини -
Ихи - ихи , гурчать машини.
Цокочуть каблучки й ціпки.
Я поможу всім залюбки.
( Вулиця )
Н. Скоропльот
Велетень пустині
Елегантний красень
Рівних він немає.
Більш цікавий дітям
Люблять і дорослі.
Юрбою зустрічають
Добром проводжають.
( Верблюд)
Буква Гг
1. Га-га-га та ге-ге-ге...
Це, напевно, буква ге?
Бо вона якраз така,
Наче шия в гусака.
В. Гринько
2. Буква Г задерла носа,
Поглядати звикла скоса.
Буква Г - не гордовита,
Порає город щоліта.
Кличе подругу: « Горох
Молотить ходім удвох!»
І. Потаніна
3. Букву на плечі носив,
На лугу траву косив.
Де коса гуляла,
Голе поле стало.
Т. Вієру
4. Зарядку букви - малюки
Робили після сну.
«Те» підняла аж дві руки,
А буква «Ге» лише одну.
І. Січовик
5. Кажуть гуси : « Кочерга
Ніби гусяча нога».
Галя каже їм: « Еге -
Кочерга - мов буква « Г».
І. Осадченко
6. Скласти слово помага
Буква «ге». Як кочерга.
Песик Гавчик слово склав,
Проказавши: «Гав - гав - гав!
В. Гринько
Вірші
1. Ґелгочуть під горою гуси,
В город забігло гусеня.
Гиля, гиля! - гука Ганнуся,
Його з гороху виганя.
Н. Забіла
2. Град городом прошумів.
Гарбузи геть чисто збив.
Гримнув грім, і знову град -
Лопотить на виноград.
Я гукаю: «Годі! Годі!» -
Нам гриміти над городом.
Г. Чубач
3. « Г» і «Ґ» - кирпатий брат -
Годували ґавенят,
Гарбузи й горох збирали
І на ґанку прибирали.
Брати вовка провели
Й глечик ґудзиків дали.
О. Конобевська
4. Гуси голосно кричали -
Горобці зерно клювали.
Гуси гонять горобців,
Голубок їм підсобив.
О. Кононенко
5. Гриб з грибочком
Грілись на галяві,
Загоріли голови,
Ніжки теж смагляві.
І. Січовик
6. Гороб’ятам горобчиха
гречаники готувала.
Господаря горобця
галушками годувала.
О. Виженко
7. Гуси у гаю гуляли,
Гуси букву Г вивчали:
« Га-га-га, га-га-га» -
Ґелготіло гусеня.
І. Мацко
8. Ось дві літери-сестрички,
Мов дві крапельки водички,
Хто абетку добре знає -
Їх одразу розпізнає.
Перша - втне вам гопака,
Здружить гуску й гусака,
Друга - враз як заґелґоче:
- Я не Г, а Ґ! - хихоче.
Тож мерщій берись до вправ,
Не лови, будь- ласка, ґав,
Букви ці не переплутуй.
Г. Артимович
9. Гуска плаче: - Га-га-га -
В гусака болить нога.
Гуска голуба гука
Годувати гусака.
В. Дзюба
10. Галці голуб говорив:
«Я гніздо на груші звив,
з пір’ячка і гілочок
для маленьких діточок».
С.Дідух - Романенко
11. Гуркоче в небі грозовому грім.
Стрибають горобці, радіють люди.
Здоров'я буде в нас усіх міцним,
Якщо ми з гарним урожаєм будем.
Т. Бойченко
12. Грак сидить на димарі,
Голуб в’ється угорі.
О. Олесь
-
Гиля, гиля, гусенята.
До водички, до ставка.
Гусенятам любо гратись
Біля татка-гусака .
Я і сам би з ними грався.
Щоб гусак той не кусався!
О. Головко
14. Гриб до гриба говорив:
- Дощик - не пригода!
Гожий я і гарний ти,
і грибна погода.
Л. Голота
15. Ось горобчик - спритний хлопчик
На траву із гілки скочив.
Він побачив горошинки,
Що залишила Галинка.
І горох пташкам лузала,
І горішків назбирала.
Гарна дівчинка Галинка.
Доброти є в ній перлинка.
М. Дяченко
16. На галявині у лісі
Гомоніли на горісі,
Потішались горобці -
Галасливі стрибунці:
Гралися, сміялися,
На гіллі гойдалися.
Л. Вознюк
17. Гуска - добра господиня.
Гарбузи садила нині,
Гречку сіяла й горох,
Притомилась, ох!
А гусак і гусенятка
Полили гарненько грядки,
Глечиком носили воду
Від криниці до городу.
Ж. Вовк - Черемуш
18. В годівниці зустрілися
голуб з горобцем,
Горох їли, ділилися
смачним ячмінцем.
Ю. Турчина
19. Груші в гіллі гарні - гарні
З грушки реготять до Гані.
Ганя гілку пригинає,
Гарну грушечку зриває.
З. Чумак
20. Гриб зігнувся у дугу,
Мов загинув у снігу.
Доки гув над гаєм сніг,
Ногу гриб в землі беріг.
Повесні ж, як згинув сніг,
Гриб гукнув: - Я переміг!
Л. Полтава
Акровірші
Гарний виріс на городі в нас овоч,
А бадилля розпустив на весь город.
Разом із картоплею, квасолею
Бува веселий заводять хоровод.
У сім’ї городній його поважають,
За господаря свого усі сприймають.
( Гарбуз )
О. Боброва
Гляньте, що то наче м’ячик,
Але чомусь таке ледаче.
Розкриває парасолі -
Буде каша взимку Олі.
У земельку тільцем вгруз,
З неба сонце п’є …( гарбуз ).
Гризуть його влітку дітлахи,
Ох, і смачні з нього супи.
Рвуть його дозрілим восени,
Однак вживають цілий рік.
Хто скаже, який овоч шле привіт?
( Горох )
О. Боброва
Говерла – відома вершина.
Окраса карпатського краю.
Радіє душа горянина,
А ноги жадні того краю.
( Гора)
Грізну хмару - громовицю
Розірвала блискавиця,
І в ту ж мить - гучний удар!
Мов гора упала з хмар!
( Грім )
Н. Скоропльот
Гостинець гарний для дітей.
Однак твердий дарунок цей.
Раптово з’їсти не вдається,
І зернятко тому дається,
Хто вилущить його візьметься.
(Горіх)
М. Романченко
Буква Ґґ
1. Буква Ґе така ж, як Ге,
Придивляйся-но, синочку.
Тільки ходить буква Ґе
Дуже горда з козирочком.
В слові «ґелгать», «ґава», «ґрати»
Будем звук цей вимовляти.
В. Гринько
2. Ґава до ставка летіла,
Сіру гуску там зустріла.
Гуска ґаву привітала,
Ніби « Ґ»кирпата стала.
І. Осадченко
Вірші
1. Буква ґ - в словах цікавих:
Дзиґа, аґрус,
Ґрунт і ґава,
Ґудзик, ґанок,
Ґедзь і ґрати.
Тож учіть її, малята!
Н. Косенко
2. Буква Ґе з ріжком вгорі
Посміхнулась дітворі:
- Щоб дзвінкішу чули мову,
Я прийшла в абетку знову.
Г. Біленька
3. Ґудзик, дзиґа, ґедзь і ґава -
навчимося вимовляти.
Їсти аґрус – ось забава,
Аби звук запам’ятати.
К. Самойлик
4. Ґава в аґрус залетіла.
Проколола ґава крила.
А ґерголи ґерготали,
Ґречно аґрус собі рвали.
З. Чумак
5. Ґава ґречно ґаздувала,
Ґоґель-моґель зготувала.
Ґедзь наївся - просто жах -
Ґудзик тріснув на штанцях.
О. Кононенко
6. Що за ґвалт зчинився
На подвір’ї зранку?
Загубила ґудзик
Ґава біля ґанку.
З гаража за нею
Ґедзь спостерігав
І порадив Ґаві
Не ловити ґав.
І. Січовик
7. Загубила ґудзика ґава біля ґанку
І вчинила ґвалт вона неймовірний зранку.
З дерева за нею ґедзь спостерігав.
Він порадив ґаві не ловити ґав.
І. Січовик
8. Ґава звечора до ранку
Шила ґудзики на ґанку,
Шила, шила, пришивала,
Ґавеняток зодягала.
Стали гуси ґелготати:
- Де б нам ґудзиків дістати?
Л. Полтава
9. Ґедзь влетів ґаздині в хату.
Галасу зчинив багато,
А маленьке ґедзеня
Лиш в віконце зазира.
І. Мацко
10. Ґалаґан прийшов до ґави,
Попросив у ґави кави,
І йому ґаздиня ґава
Налила дві чашки кави.
В.Дзюба
11. Ґудзик упав і скотився під ґанок.
Ґава подумала: з'їм на сніданок.
І гонорово ґава ходила —
Ґудзик шукала, ґулю набила.
Л. Голота
12. Ґудзики на ґанку
пришива Оксанка.
Бо вона — ґаздиня,
гарна господиня.
С. Дідух - Романенко
13. Ґелґотів гусак весь ранок:
- Ґвалт, проґавив я сніданок,
Бо ґаздиня пізно встала
Й довго ґудзик пришивала.
Ґедзь від сміху впав із ґанку —
Набив ґулю спозаранку.
Л. Вознюк
14. Ґава сіла у дворі,
Ґудзичок знайшла в траві.
О. Олесь
15. Ґава ґудзика знайшла
І на ґанок принесла.
Ґедзик поряд пролетів,
Диво – ґудзика уздрів.
Просить ґаву: «Дай мені!»
Ґава каже: «Ні, ні ні».
Ж. Вовк - Черемуш
16. Ґедзь із ґавою зустрівся,
наче дзиґа закрутився,
Не ловила ґава ґав
і у дзьоб їй ґедзь попав.
Ю. Турчина
17. Походжає ґанком ґава,
Гордовита, наче пава.
Г- Га, га, га, - гусак ґелґоче,
ґаву геть прогнати хоче.
М. Хаткіна
18. Ґандзя з ґанку поспішала,
Впала й ґудзя відірвала!
Ґречний ґазда вийшов з хати
Ґандзі гулю лікувати.
В. Бондаренко
19. Гуси гучно ґелґотали -
Горобці зерно клювали.
Гонять гуси горобців,
Голубок на ґанок сів.
А. Камінчук
20. Гусенятко ґелґотіло,
Тата з мамою любило,
Біля гуски й гусака
Танцювало гопака.
І співало: «Аґрус, ґава,
Буква «Ґе» - така цікава!
Ґудзик, ґанок, ґринджолята.
Ґринджолята - це санчата».
М. Дяченко
21. Ґедзик ґвалт гукає ґаву,
кличе ґаву на галяву.
Ґава виглянула з ґанку
Гука ґедзя на галявку.
Л. Вознюк
22. Ґава аґрус посадила
І на ґанку ґелготіла:
- Я ґаздиня гарна,
Про ґрунт дбаю справно.
М. Морозенко
23. Ґедзь літає в чистім полі.
Ґедзь у полі має волю.
Ґава кряче в чистім полі.
Ґава там літає вволю.
Ґедзь присів на ріг корови,
Ґава ґедзя скоро зловить.
Г. Чубач
Буква Дд
1. Дим із димаря іде.
А димар на букві « Д».
На цю літеру, малята,
Схожий дах моєї хати.
І. Осадченко
2. Буква Д
Неначе дім,
Височезний
Дах на нім.
В. Гринько
3. Як зробити букву Д?
Дуже просто – як димар.
Піч затоплять, дим піде
І підніметься до хмар.
І Січовик
4. Ми побудували дім.
Буква Д, як дах, на нім.
І димар над дахом тим.
З димаря виходить дим.
А дім під деревом старим.
О. Катрич
Вірші
- Дубові дрова дід рубає
В дворі під деревом старим.
А дітвора допомагає
Носити дрова з двору в дім.
Н. Забіла
2. Два дельфіни десять днів
Дивували дітлахів.
О. Кононенко
3. Думав дядько Никодим:
- Де це взявся в домі дим?
Думав дядько:
«Що робить, двері, вікна відчинить?.»
Доки думав Никодим,
Де й подівся з хати дим.
Г. Чубач
4. Буква Д прийшла у ліс -
Дятла їй шкода до сліз:
День у день отак довбати -
Треба дзьоб добрячий мати!
Дятлу дриль подарувала,
Тільки дятлу й горя мало!
І. Потаніна
5. Дятел мовив : - «Добрий день
Вам, шановна пані « Д».
Чом це ви такі сердиті?
Хочу з вами я дружити!»
О. Конобевська
6. Дрібний дощик-дивачок
Нам танцює гопачок.
Дім, дерева і доріжки
Допоміг помити трішки.
Ще й для дівчинки Даринки
Дощ залишив дві краплинки.
Л. Вознюк
7. Дятлів дім дуплом зоветься,
Дуже добре там живеться,
А дупло це наче дірка -
В дубі під гіллям комірка.
І. Мацко
8. Динозаври там гуляли,
Угорі джмелі кружляли.
« Д» під деревом сиділа,
Диню порівну ділила:
Диким дрохвам, дикобразу
І дельфіну з дятлом разом.
О. Конобевська
9. Десь взялися дикі звірі
Дуже страшно заревіли.
Щоб подалі від біди.
Дременули хто куди.
Тільки дятел не тікав.
Дзьобом дерево довбав.
Г. Чубач
10. Дощик землю поливає,
Щедро трави напуває.
Дітки дякують, радіють,
Бо добро робити вміють.
Доброта всіх прикрашає,
Нам завжди допомагає.
Ця чеснота не проста,
Ще й лікує доброта!
М. Дяченко
11. Дятел до дупла добрався,
довгоносик там сховався,
В дірку дятла дзьоб заліз -
доктор наш рятує ліс.
Ю. Турчина
12. Дарій, Дмитрик і Данилко,
Давид, Дем'ян і Денис
збудували хатку білкам,
віднесли її у ліс.
О. Катрич
13. Дятел дзьобом дуб довбав -
Дітям хатку будував.
Дрозд довбати так не міг -
Дятлу дрозд не допоміг.
В. Дзюба
14. Дятел дерево довбав.
Дощик дятла не дістав:
У дуплі у дятла дім.
Дятленятам добре в нім.
Т. Коломієць
15. Збудував дідусь наш дім,
З димаря виходить дим.
Ось драбина, двері – бах!
Дуже добрий в домі дах.
І як піде дощ рясний,
Нам він буде не страшний.
Ж. Вовк - Черемуш
16. Дрiбно дощик дрiботiв.
Дятел у дуплi сидiв.
Джмiль летiв до джерела,
Де будує дiм бджола.
В. Сапон
17. Дині діти доглядали.
Вдень із відер воду лляли.
Дід Денис сидів під дубом
І дививсь на діток любо.
З. Чумак
18. Дятел дерево довбає -
Короїдів добуває.
А без вредних короїдів
Буде дятел без обідів.
Г. Чубач
- Добрий дятел жив на дубі.
Дзьобом він дерева длубав -
Де жука, де короїда
Роздобуде для обіду.
А деревам лиш вигода,
Короїдів їм не шкода!
Л. Пшенична
Акровірші
Добре разом нам в сім’ї,
Ой, люблю ж бо я її.
Чи чули ви, чи ні,
Коли співа вона сумні,
А більше радісні пісні.
( Дочка )
О. Боброва
Двох ворон і галок трьох
Охопив переполох.
Щось сипнуло, мов горох.
( Дощ)
Давненько проклали її,
Оце й не скажу вже коли.
Рипіли колеса в далекі краї,
Окаті зірки проводжали в імлі.
Гордиться вона: пролягла на весь світ!
А світ все відгадує: « Скільки ж їй літ?»
( Дорога)
П. Розвозчик
До нього завжди приїзджаєм,
І, коли далеко десь буваєм,
Ми часто згадуєм його.
( Дім )
До нього сонце доторкнулось,
А потім голосно гукнуло: -
«Хіба без нього буде дім?»
( Дах )
Давно ця річка славна
Народи три єднає
І в Чорне море плине.
Простори України
Розкішно прикрашає,
Очиці милує дитини.
(Дніпро)
М. Романченко
Буква Ее
1. Проколоти може все.
Щоб не гостру букву мати,
Треба в зошит « е» вписати.
І. Осадченко
2. Прибива малий хлопчина
До стовпця аж три жердини.
Що це? Вгадуйте, - зове. -
Відгадали? Буква Е .
В. Гринько
3. Що за буква - три жердинки,
Це ж для кого перетинки,
- Га-га-га та ге-ге-ге?
Ми обійдем букву Е .
В. Гринько
Вірші
1. Всім відома буква «Е».
У таких словах живе:
Небо, сонце, день, метелик,
Берег, вересень, портфелик,
Вітерець, береза, клени,
Деревце струнке зелене…
Доброта в словах і справах -
Добрим людям - честь і слава!
М. Дяченко
2. Ему мчить - не наздогнати,
Ему - страус, птах, малята.
Ефа в пустелі живе, де піски,
Ефа - отруйна змія, малюки.
О. Кононенко
3. Емма маленька
Пекла пиріжечки,
Рівно, гарненько складала на дечко.
Ела до Емми в гості прибуде –
Емма вгощать пиріжечками буде.
В. Кравчук
4. Елегантний страус - Ему
Причепив собі емблему.
Енергійний та етичний
Дуже Ему симпатичний.
Ю. Турчина
5. Електричка гарна в мене,
Невеличка і зелена,
Ось вона, на етажерці,
В неї вікна є і дверці.
Попрошу у мами й тата
Іграшковий екскаватор.
Хай мені повірять люди:
Екскаваторником буду.
Ж. Вовк – Черемуш
6. Електрику містам і селам
Електростанції дають,
А жниварі гуртом веселим
На елеватор хліб везуть.
Н. Забіла
7. На веранді « Е» сиділа,
Чай пила, еклери їла,
Евкаліпт там ріс в вазоні,
Едельвейси на балконі.
О. Конобевська
8. Брате, глянь, - кричить сестричка -
Мчить на мене електричка!
А тепер повзе в кімнату
Величезний екскаватор!
Ой, на нас біжить кабан!
Затули мерщій екран! –
Цок! - і вимкнув брат Антон
Телевізор « Електрон».
І. Січовик
- Е - е! - сказала буква Е -
Звір мене не здожене!
І, махнувши нам рукою,
Е, зробилося луною.
« Е - е!» - гукаємо у ліс.
« Е - е» - відгукується скрізь.
Г. Чубач
10. Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставками
верби зеленіють.
Т. Шевченко
Акровірш
Еге ж водила у мандрівку:
Коли в музей, коли по місту.
Сьогодні ж під дзвінку сопілку
Команду привела до лісу.
Усюди пташечки щебечуть,
Радіють діти: от маївка!
Спочили добре: аж надвечір
Ішли додому. Для малечі
Яка ж то випала мандрівка!
(Екскурсія)
Н. Скоропльот
Буква Єє
1. Вгорі - гачок‚
Внизу - гачок‚
А поміж ними -
Язичок.
І. Січовик
2. Буква « Є» лиш смішки знає,
Бо язик задовгий має.
Язичок цей всіх мавпує
І завжди з усіх кепкує.
І. Осадченко
3. Буква « Є». Яка ж вона?
Наче скибка кавуна.
Кавуна маля просило -
Двічі скибку надкусило.
В. Гринько
4. Буква Є - ріжечок - місяць
Лиш вона не сходить з місця.
Аж пригнулась буква «Є».
- Ось, будь ласка, - подає.
В. Гринько
Вірші
- Єноти вивели гуляти
Своє єдине дитинча.
За їх сім’єю вовк зубатий
Єхидно стежить з-за куща.
Н. Забіла
2. Є єноти в зоопарку,
Є єхидна, заєць є.
У вольєрі дуже жарко -
Наш єнотик воду п’є.
В. Гринько
3. Така гарна буква «Є»!
Не в єдинім слові є.
Пісню крихітки єнота
Заспіваємо по нотах,
Бо єнот дружити вміє,
Кожній посмішці радіє!
Єдність радості й любові
В його пісні, в добрім слові.
М. Дяченко
4. Співає пісеньки єнот,
Хоч зовсім він не знає нот!
Співає та співає ж,
Єхидну розважає!
Ю. Турчина
5. Єнотик по лісі блукає -
Єнотиху - маму шукає.
- Єнотихо - мамо, озвись,
Бо страшно єнотику в лісі.
Г. Чубач
6. Євгенка друг - єнот маленький.
У нього шубка є м’якенька.
Єнот з Євгенком гарні друзі
Часто граються у лузі.
І. Мацко
7. Єгер в лісі єгерює —
Там і днює, і ночує.
Там єхидни та єноти —
Є у єгеря робота.
В. Дзюба
8. Єва малює. Єва співає.
Єва танцює і вишиває;
страви готує, брата годує,
підлогу миє – все Єва вміє.
І Січовик
9. Раннє дитятко спати лягає.
Пізнє дитятко зорі гойдає.
Раннє дитятко день зустрічає.
Пізнє дитятко відпочиває.
О. Катрич
10. Єнот навчав синка - єнота:
- Є в лісі річка і болото,
Є мисливець - він полює,
Єгер є - він ліс пильнує.
О. Кононенко
11. А у мене тато - єгер,
знає він про ліс багато,
про тваринок добре дбає
і мене цьому навчає.
Треба все про ліс вивчати,
стану єгерем, як тато.
Ж. Вовк – Черемуш
12.Дивлюсь аж світає.
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає...
Т. Шевченко
13. Є - нікуди не втікає .
Є - про звірів ще не знає.
Є - боятися уміє.
Є - всьому завжди радіє.
Гляне звір на букву « є»
І забуде про своє.
Г. Чубач
14. Не ховайся, букво Є,
Озовися, де ти є?
- Я, сказала буква Є, -
У словах: моє, твоє,
У фойє і в ательє,
У єхидни, у єнота,
А нема у бегемота.
Л. Біленька
15. Жовте листя опадає
Облітає тихий сад.
Рання осінь поспішає
Наступає листопад.
Л. Первомайський
16. Євген сік вишневий п’є,
Єві соку не дає.
- Це моє, а не твоє,
Є у кожного своє.
М. Морозенко
17. Дощик м’яту поливає,
А сонечко вигріває.
Розцвітає синя м’ята,
Веселіє біла хата.
І. Кучинська
Акровірш
Є по телебаченню така
Ранком передача для дітей.
А малеча з дивака
Любить посміятися, гей - гей!
А хіба не люблять старші сміх?-
Штука ж бо весела для усіх!
(Єралаш)
М. Романченко
Буква Жж
1. Я жука тримаю в жмені,
Показати хочу Жені.
Жук у жмені: - же - же - же…
Схожий він на букву « же».
В. Гринько
2. Я узяв нитки червоні
І зв’язав дві букви К.
Вмить з’явилась на долоні
Буква , схожа на жука.
Буква «Ж» - неначе жук,
Що потрапив нам до рук.
Хоч листочків «Ж» не їсть,
Та кінцівок має шість.
І. Січовик
3. - Жу-жу-жу,
Жу-жу-жу,
Свою нірку стережу, -
Каже жук.
І стереже.
Він і сам -
Як буква Же.
В. Гринько
Вірші
1. Далі букву «Же» згадаєм.
І про дружбу заспіваєм,
Буква «Же» в словах: «жоржини»,
«життя», «жолудь» і «стежина»,
Журавлина пісня лине -
То летять на батьківщину
Із весною журавлі,
Несуть радість на крилі.
М. Дяченко
2. Жук до себе лізе в нірку,
Жабка плигає на гірку.
О. Олесь
3. Жук дзижчить, а жаба журиться:
дуже жарко надворі.
Кущ жоржин у нас на вулиці
жовтим сонечком горить.
С. Дідух - Романенко
4. Жук з журавликом дружили,
Жабеня жука дражнило.
Жук до жаби: - Жу-жу-жу!
Журавлеві розкажу.
А. Камінчук
5. Жук по стежечці повзе,
У візку жучка везе.
Каже жук - дідусь: - Жу - жу!
Я за вами не збіжу!
Вже не чую ніг і рук,
Я ж не жаба вам, а жук!
Л. Полтава
6. Журиться журавлик дуже -
Жодна жабка з ним не дружить.
Журавлику, не журися,
Біля жабок не барися.
Глянь, уже журавленята
Можуть над лужком кружляти.
Л. Вознюк
7. Жук учив малих жучат:
- Нумо, весело дзижчать!
Прожужукали жучата:
- Не дзижчати, а жувати!
Л. Голота
8. Жмурки-піжмурки смішні
У звірят і комашні.
Жук-жучище жмуриться,
Жмуриться - не журиться:
- Жабка онде в жабуринні,
- А журавка - в журавлині.
Т. Коломієць
9. Жовте листя на ожинi,
Жук самотнiй на стежинi.
Журавлиний ключ останнiй
Журно в небi синiм тане.
В. Сапон
10. Жартівливий живчик – жонглер,
Жонглює жолудями.
О. Виженко
11. Жуки дзижчать в садочку літом
По стежці жабка плиг та плиг!
Жоржини квітнуть жовтим цвітом,
Кружляють бджоли біля них.
Н. Забіла
12. Жив жучок між бур’янами
Жив без тата і без мами.
Жив і жив, і не тужив -
Жовтим листям ворушив.
Жаба квакнула: «Попався!»
Жук завмер - так налякався.
Г. Чубач
13. На стежину, на стіжок
Тихо падає сніжок.
Дружно вийшли ми на ґанок.
Ми співаємо пісень:
- Сніже, сніже, добрий ранок,
- Сніже, сніже, добрий день!
А. Камінчук
14. Жаба в жовтому жакеті
Обізвалась з очеретів:
- Онде, бачиш, поле й став,
Там журавлик жито жав.
Він з лелеками дружив,
Та за ними не спішив.
О. Конобевська
15. Буква Ж почула звук -
Над лужком кружляє жук.
Що він каже? « Жу - жу - жу!
Жовті квіти стережу!
Не біжіть по стежці, жабки, -
Дуже ніжні тут кульбабки!»
І. Потаніна
16. Обережний жовтий жук
З жита виліз на межу.
Покружляв окруж, питає:
- Хто з вас довші вуса має?
М. Дубов
17. Я зібрав жуків чимало,
Та вони всі повтікали,
Я - за ними, ну й дива!
Заповзли вони в слова:
« Жар, кажан, пожежа,
Жито, жаба, вежа,
Баклажан, пружина,
Жало, вуж, крижина…»
Де жуки ці? Покажіть,
Позбирати поможіть.
І. Січовик
18. У жукової дружини
Жовта брошка із жоржини.
А жукові сини й дочки
Мають жовті чобіточки.
О. Кротюк
19. Жук жив на жоржині.
Жук скаржився дружині:
«Не полежиш тут ніколи»,
Заважають спати бджоли.
Л. Пшенична
20. Жук і жученятко
Жовте жито жали.
Жаба й жабенятко
Їм не заважали.
Жук і жученятко
Жовте жито смажать,
Жабка й жабенятко
Їм « Смачного!» кажуть.
Л. Біленька
21. Косив сіно журавель,
Журавлиха жала,
А мале журавленя
Снопики в’язало….
Журавлеві снивсь комбайн,
Журавлисі - жатка,
А малому журавляті-
Зелененька жабка.
Б. Мозолевський
22. Жабеня жувало жуйку
І зустріло раптом Жучку.
Жучка каже жабеняті:
- Хочу жуйку пожувати.
В. Дзюба
23. Жабенята у кружечку
Повсідались на лужечку.
В жмурки грають жабенята,
Жаба - мати вчить стрибати.
Хто стрибає недалеко,
Дожене таких лелека.
В. Кравчук
24. Желе із жовтих слив - жовтеньке.
З жовтогарячих - червоненьке.
В рожевому пакунку Жора
Нам желатин приніс учора.
З. Чумак
Акровірш
Ж овтіють на дубовім вітті,
О сінній час - трусить пора,
Л етять вони додолу миттю,
У торбу їх лісник збира,
Д ілянку знайде залюбки,
І там з них виростуть дубки.
(Жолуді)
М. Романченко
Буква Зз
- Буква зе, як цифра 3,
Щоб завчити - повтори.
В. Гринько
2. Збоку, знизу і згори
Схожа З на цифру З.
Три зуби в букви З,
Ними все вона гризе.
І. Січовик
3. Хоч крути, хоч не крути,
Буква « З» - Як цифра « три».
І. Осадченко
Вірші
1. Зайчик зиму зимував -
Білу шубку не знімав.
А зробилося тепленько -
Зняв її й надів сіреньку.
В. Дзюба
2. Зухвалий зайчик засміявсь:
-Ха-ха! А я замаскувавсь!
Знайти у зелені зумій:
Тут зозулинець, звіробій,
Золототисячник зірчатий.
Це зілля – ліки для зайчати.
Т. Коломієць
3. Знову заскочили в Зоїну грядку
сіра зайчиха й зайчатко-малятко.
Л. Голота
-
Зима морозяна надворі,
Замети білі на землі.
Зоріють в небі ясні зорі.
Заснули зайчики малі.
Н. Забіла
5. В зоопарку стогне зубр,
Заболів у зубра зуб.
Зебра зубру: - Замовчи!
Звіробоєм полощи!
А зозуля: - Та не вір!
Вирви зуб оцей простий.
Ти ж такий заможний звір -
Заміни на золотий!
В. Бондаренко
6. Знову землю забілила
Завірюха-зима,
Захурделила, завила,
Застогнала вона.
- Не злякаємось зими!
Нам замети — не завада!
Заметілям раді ми.
М. Артимович
7. В зоопарку є звірята:
зебра, зубр і зайченята.
Лиш чомусь змія зелена
заховалася від мене.
С. Дідух - Романенко
8. Зима, замети, завiрюха,
Замерзають в зайця вуха -
Завтра купить капелюха.
Зуб вовчисько застудив -
Зранку йде до лiкарiв.
В. Сапон
9. Зійди, зіронько-зірнице,
Золотава зорянице,
Завітай до нас в долину,
Засіяй хоч на хвилину,
Бо згубились зайченятка
І не можуть знайти хатку.
Л. Вознюк
10. Зефір знайшов Захар в корзині,
Не з’їв увесь, заніс і Зіні.
Взяв зошитів зелених нових
і жменьку зернят гарбузових.
З. Чумак
11. Заквітчалась у лузі калина,
Зеленіє у звабі долина.
Загукала зозуля із гаю:
- Здрастуй, земле, зелений розмаю!
В. Кравчук
12. Зажурився заєць-тато -
Заблукали зайченята!
Зайчику, не треба сліз,
Зубр на спині їх привіз.
А. Камінчук
13. Зіронько, зійди.
З неба нам світи.
Золотом сіяй,
Землю звеселяй.
….Зіронька сія,
Засвітивсь і я.
Г. Храпач
14. Зранку злива зливувала -
Всю пилюку позмивала:
З листя, з прутиків лози,
Із сухої дерези.
Після зливи і грози -
Світ чистіший від сльози.
Г. Чубач
15. Зажурився заєць - тато -
Знов пустують зайченята.
Злий, зухвалий лис близенько.
- Зайченята, в дім швиденько!
О. Кононенко
16. Зебра зачіску зробила,
До жирафа теж спішила.
- Де лелеки я не знаю,
Я зефір купити маю!
О. Конобевська
17. Зоя і Зіна знайшли лозини,
Лозина до лозини -
і зроблені корзини.
Зоя і Зіна взяли корзини,
взялись завзято кизил збирати.
Г. Бойко
18. Запитав у Зіни Гліб:
- Звідкіля береться хліб?
Розвела руками Зіна:
- Звідкіля ж ? Із магазину.
М. Лисич
19. Зайчик взимку заблудився,
Сів, заплакав, зажурився.
Зайчик, зайчик, не сумуй,
Ось зерняток покуштуй,
Сиди тихо на узліссі,
Зачекай, пильніш дивися:
Йде твоя зайчиха-мати
Свого зайчика шукати.
Ж. Вовк - Черемуш
20. Зайчик у траві сидів,
Зірку в небі розгледів,
Враз зозуля закувала,
Зайця нашого злякала.
І. Мацко
21. Зіна в зарості пішла.
Зіна зайчика знайшла,
Заховала у корзинку.
Зверху кинула хустинку.
Зайчик хитрий був як лис –
З-під хустинки втік у ліс.
Г. Чубач
Акровірш
Зранку, вдень і в надвечір’я
Облітаю ліс уздовж і вшир я.
Занесу своє яєчко,
У чуже якесь гніздечко.
Легко всівшись на суку,
Я роки лічу: ку-ку!
(Зозуля) М. Романченко
Буква Ии
1. Хтось поставив три стовпи,
З котрих вийшла буква « И»:
Два стоять, один схилився
Та між ними і лишився.
І. Осадченко
2. Два стовпці, що стали прямо,
До них третій - навскоси.
- Буква « И», - сказала мама.
В. Гринько
3. Молоток я роздобув.
З трьох дощечок букву збив,
Ти на неї подивись,
Буква И – не помились.
В. Гринько
Вірші
-
Дивись, який новий годинник
Висить на стінці нині в нас.
Усі години та хвилини
Ми вивчили, щоб знати час.
Н. Забіла
2. Виплив кит на середину,
Хвилям кит підставив спину.
О. Кононенко
3. Спробуй, Дмитрику, знайти
Найскромнішу букву - и.
Хоч ця буква - кожен знає -
Майже слів не починає,
Та вона нам не байдужа,
Буква и - потрібна дуже.
Ось, для прикладу, слова:
Мир, синиця, сир, пила,
Жити, пити, сито, сич,
І єдиний вигук - Ич!
Ич, яка ця буква И:
Нам без И - хоч пропади,
Ні сюди і ні туди,
Як без їжі та води!
М. Артимович
4. « И» пихато загордилась.
В чистий рис собі зарилась.
Рис сини у мисці мили,
Букву « и» там намочили.
З. Чумак
5. З глибини на півгодини
Виплив кит погріти спину.
А. Камінчук
6. Із задертими носами
По снігу помчали сани,
А як зміниш А на И
По снігу помчать сини.
В. Гринько
7. Килим Петрик бив, бив, бив,-
Три пилинки вибив,
А як сік вишневий пив -
Аж три склянки випив.
І. Січовик
8. Через ниви і луги
скаче коник - і-ги-ги!
Ич, який! Ич, який!
І швидкий, і прудкий!
Ти гривастий, схаменися,
відпочити зупинися.
Л. Вознюк
9. Тишком – нишком, чапи – лапи,
В капелюхах, як гриби,
Гноми шастають ночами,
Чапи - лапи, - сніг рипить.
І. Жиленко
10. Ми, маленькі дітлахи,
Вивчим разом букву «И».
Є вона в словах: «грибок»,
«сир», «лимон» і «пиріжок»,
Також «липа», «сито», «книжка»,
Є вона і в слові «мишка».
Слів багато є, де «И»
Поселилась назавжди.
Ж. Вовк - Черемуш
11. Лисиця з криницi
Налила водицi,
Злiпила млинця.
Де тут лiтера оця?
В. Сапон
12. Укрилась білим килимом
За вікнами земля.
Сніжиночками білими
Видзвонює зима.
Г. Коваль
13. Одяглися люди в шуби,
натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
миші в норах у землі.
Н. Забіла
15. Вибивали, били килим,
Бо набився килим пилом.
Били килим недарма -
Пилу в килимі нема. В. Кравчук
Буква Іі
1. Мов кілочок, буква І
З шапкою на голові….
Чи не шапка то, а крапка
У малої букви і?
А велика личко мила,
Певно, шапку загубила.
Отакі вони чудні,
Дві сестриці - букви І - і.
С. Жупанин
2. Буква І неначе свічка,
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над « І».
В. Гринько
3. В дитсадочку вогнегасник
Закріпили на стіні,
Зверху шапочка чорненька,
Наче крапочка над і.
В. Гринько
4. Чемності навчивсь Івасьо,
З усіма завжди вітався.
І як брилика скидав,
Літерою « І» ставав.
І. Осадченко
5. -Ей, стовпчику!
- Я не стовпчик ...
- Ех, хлопчику! ...
- Я не хлопчик ...
- Хто ти ?
- Буква І.
- Що в тебе на голові ?
- Шапка?
- Ні...
- Крапка. І. Січовик
Вірші
1. Індик крутиться та дметься,
Іволга летить, сміється.
О.Олесь
2. Іній, іній срібнозорий
Ранком ліг на осокори.
Іра зірочку впіймала,
І вона в руці розтала.
В. Кравчук
3. Iшов кiт через брiд
Iз мiшком брусницi —
Iменинницi совi,
I собi, i кицi.
В. Сапон
4. Ішов індик з індичкою,
Ішов понад водичкою.
А за ними - індичатка.
Пасли їх малі дівчатка.
Починаймо все спочатку:
Ішов індик з індичкою...
В. Гринько
5. Ловить Ігор карасі
Для своєї киці.
А Івасик - івасі
Ірочці - сестриці.
І сміється навіть рак,
Бо Івась не знає -
Оселедців аж ніяк
В річці не буває!
В. Бондаренко
6. І підслухало розмову,
І з’єднало слово з словом.
І виспівує пісні,
І веселі, і сумні.
Над собою крапку носить,
І нічого нас не просить.
Г. Чубач
7. Індик у вирій захотів,
Індик спитав у журавлів:
- Чи я дійшов би в вирій пішки?
Бо я літаю зовсім трішки.
Н. Поклад
8. Ось гарненька білка сіра
Відпочить на гілку сіла.
В неї лапки пазуристі
І великі очі бистрі.
Має білка кожен ранок
Два горішки на сніданок.
Г. Чорнобицька
9. Для Іринки і Лариски
Інна зберегла іриски:
- Я Іринці і Ларисці
подарую по ірисці!
Л. Голота
10. Індики іволзі белькочуть:
Індики до зерна охочі.
І борода індику личить,
Ідем - Іванка їсти хоче.
О. Кононенко
11. Буква «І» - кумедна трішки,
Бо одну лиш має ніжку.
Зате скрізь вона встигає,
Слів багато починає
І всередині стоїть,
Бути добрими нас вчить:
Ніжність, радість, щирість, літо,
Вітер, іній, пісня, квіти.
М. Дяченко
12. Ігор, Іра та Іванко
Індика шукали зранку,
На подвір’ї був - і зник,
Де ж подівся наш індик?
Обійшли усі двори,
Запитали в дітвори:
- Може в інший бік іти?
Може вдасться там знайти?
От історія сумна:
Був індик - і вже нема!
М. Артимович
13. Індик індичку зустрічав,
З іменинами вітав.
У індички - іменини
І зібралась вся родина:
Індик-бабця, індик-дід -
Тут увесь індичий рід.
Йди, індичко, вже до хати,
Тебе будемо вітати.
Ж. Вовк - Черемуш
14. Міниться, іскриться іній:
Він ліловий, білий, синій.
Всім малює в подарунок
Дивовижний візерунок:
Цвіт акації, нарцисів,
Ніжних лілій та ірисів.
Л. Вознюк
15. Івасик іграшками грався,
А по двору ішов індик.
Івась побачив і злякався
І від індика в дім утік.
Н. Забіла
Акровірші
Інколи буває,
На землю сідає.
Інколи – з дерев спадає
Й хто його не знає.
(Іній )
І співуча, як флейта, ця гарна птичка.
Вилуч літеру першу і стане річка.
Ой велика ж та річка російська
Любо глянуть, але не здолать одним махом.
Гонить води в море Каспійське.
А додай першу літеру - знов стане птахом.
(Волга - Іволга)
Буква Її
1. Бере сестричка ключку,
Кладе, як на льоду, її.
Дві шайбочки над ключкою -
До гри готова буква Ї.
В. Гринько
2. Схожа буква «Ї» на «І»,
Тільки крапки у ній – дві.
М. Дяченко
3. Букви І та Ї - близнята,
Мають іграшки до свята.
Дід Мороз їх привітав,
Кольорові кульки дав.
Тільки в Ї на голові
Новорічних кульок - дві.
І. Потаніна
4. Їжак яблуками чистить
Гострі голочки свої.
Наколов він двоє яблук -
Йде казкова буква Ї.
В. Гринько
Вірші
1. Їжачиха з їжаком
їдуть бричкою лужком.
Назбирали в козубеньки
сироїжки і опеньки.
Їхні діти - їжачата -
зустрічають маму й тата.
Л. Вознюк
2. Їде, їде їжачок,
Їжачок-лісовичок.
Їде, їде до змії –
Проганятиме її.
Т. Коломієць
3. Їжачок у поїзд сів,
Їде в гості до братів,
Накупив наїдків їм -
Рідним братикам своїм.
М. Артимович
4. Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
В. Гринько
5. Дружать їжачок і Оля,
Оля їжачку зі школи
із їдальні носить їжу,
молочком частує свіжим.
С. Дідух - Романенко
6. Їде віз по дорозі,
Їздовий спить на возі...
Їжачок згорнувсь в клубок,
Поклав голки на візок.
А. Камінчук
7. Їхав-їхав їжачок,
Їжачаткам віз грушок.
Їжачатка грушки їли,
Їжачиху пригостили.
Любить ласувать грушками
Їх сімейка з колючками.
Ж. Вовк - Черемуш
8. Їжачатам їжачиха
Сироїжки подала:
- Їжте, їжте, любі діти,
Я збирала їх сама.
І. Мацко
9. Їжачиха їжачатку
Їсти принесла у хатку.
Їжа - грушi солоденькi:
Їж, їжачику, смачненькі.
В. Сапон 10. З’їли їжу їжачки
Й заховались в голочки.
Хоч і колеться їжак,
Та насправді він - добряк!
Їжачків оберігай,
Не чіпай, не ображай!
М. Дяченко
11. Їхав, їхав їжачок,
Зачепився за дрючок.
Придивився - хвіст змії,
Їжачок прогнав її.
В. Гринько
12. Їжу їм, що їсть їжак -
Доброго здоров’я знак.
У їдальні їжачковій –
Весь запас його зимовий.
Т. Бойченко
13. Ішов по їжу їжачок.
На ньому шубка з голочок.
Їжак по їжу йде щодня,
бо в нього є їжаченя.
В. Кравчук 14. У гаї солов’ї
принесли букву ї.
Я побачив її
у дзвінкім ручаї.
Запросив: « Букво Ї,
йди у вірші мої!»
Л. Біленька
15. Їжачок гриби збирав -
Їжу дітям готував.
Їжачата їли все,
Що їм батько принесе.
В. Дзюба
16. Їжак покликав їсти й пити
Своїх маляток - їжачків.
Та не схотіли їсти діти, -
Він їхню їжу сам поїв!
Н. Забіла
17. Прилетіли солов’ї,
Звеселили всі гаї.
Ой, веселі солов’ї,
Розкажіть про ті краї,
Де зимою ви літали?
Що ви їли ? Де ви спали ?
І чи мають ті краї
Отакі, як в нас, гаї ?
Г. Чубач
18. Їжачок - добрячок
сів обідать на пеньок.
Сироїжки назбирав
І малятам їх роздав.
Їхав возом їжачок.
Їв з каструлі суп - супок.
Їхав, їв, а суп хлюп - хлюп!
Їжаків у супі пуп.
Їдь, їжаче, потім їж,
Їсти хочеш – спини віз.
Г. Храпач
19. Їжак починається з літери Ї.
У нього порядки і звички свої.
Їжак, їжачиха й малий їжачок
Вдягнулися в одяг із гострих голок.
С. Кузьменко
Акровірш
Їх, голок, багато в мене,
Жалять, знаю, достеменно,
А дітей я не колю,
Часом молочко в них п’ю.
Осінь тільки - но до лісу -
Кину бігать, в схов залізу.
(Їжачок)
М. Романченко
Буква Йй
1. Буква Йот, неначе змій,
Що з паперу клею.
Ще й пілот очку малу
Я вчепив над нею.
Вітре, вітрику, повій -
Хай злітає буква - змій.
В. Гринько
2. Буква « Йот» така ж, як «И»,
Наче рідні дві сестри.
Лиш зійшов над нею місяць,
Став ріжками догори.
В. Гринько
3. Ей, малий! Ти хто такий?
- Я - не хто, а буква « Й».
Щоб мене не сплутать з «И»,
Я купив берет новий.
Не великий, не малий,
Подивіться, ось який.
Г. Чубач
4. Ті ж самісінькі стовпи,
З котрих будували « и».
Чайка в небі закружляла -
Тож тепер ми «Йот» впізнали.
І. Осадченко
5. Чи то дощик ллє довкола,
Чи лютує завірюха,
Буква « Й» ніде й ніколи
Не скидає капелюха.
І Січовик
Вірші
1. Водограй, полів розмай
Зелен гай, ліщина ...
Все це рідний, любий край -
Наша Батьківщина!
Пам’ятай, не забувай,
Батьківську стежину.
Прикрашай, шануй свій край,
Дім свій - Батьківщину!
В. Гринько
2. Йосип чемний і серйозний,
Скільки в нього світлих мрій!
В небо лине паперовий,
Кольоровий, дивний змій.
Л. Лужицька
3. Йосип йоржика піймав
і мені подарував.
Йосип добрий,
Йосип чуйний.
Він маленький,
та розумний.
О. Катрич
4. Йоржа впіймав на вудку Йосип ,
схопив і зойкнув: «Ой-ой-ой!»
Не знав, напевно, Йосип досі,
Який колючий йоржик той.
Н. Забіла
5. Йорж колючий, йод пекучий,
Хлопчик Йосип невезучий.
Йоржик Йосипа вколов,
Йод попік -
Тож будь здоров!
В. Гринько 6. « Й» давно смаки всі знає,
Кислий, гіркий розрізняє.
Їй солодкий дуже любий.
Та болять від нього зуби.
З. Чумак
7. Йди до мене, котенятко,
Йод на ранку - все в порядку.
Йод пекучий - пострибай,
Йорж колючий - не чіпай.
О. Кононенко
8. - Є цікава буква «Йот»
На початку слова «йод».
Впав, колінця зранив, може, -
Йод-цілитель допоможе!
Про йоржа читав ти, друже?
Ненажерливий він дуже.
З колючок плавець - корона
На спині - для оборони.
М. Дяченко
9. Йогурт вранці п'ють лисички,
Йдуть качата ген до річки,
Йорж у ній пірна до дна,
Йому щука не страшна.
В. Сапон
-
- Йой! - гукає Йосип, -
Йоржик йоду просить.
- Йой! Поранив плавничок
Йоржика крутій - синок.
Ні на йоту не злякався -
Йоржик йоду не боявся.
Л. Вознюк
11. Найкращий в світі - рідний край.
Його люби, його вивчай.
В. Кравчук
12. Заспівав швидкий ручай
Про зелений тихий гай,
Про лужок квітучий,
Про садок родючий.
В. Кленц
13. Барвіночку мій хрещатий, зелений, дрібний!
Я ж тебе викохала хороший, рясний!
Л. Українка
14. Дядько Йосип каже: « Йога -
Всім болячкам засторога.
Глибше дихай! Рівно стій!
Дай усім хворобам бій!»
Т. Бойченко
15. Йод - це ліки всім відомі.
Йод є майже в кожнім домі.
Боїмось ми йоду марно -
Йод лікує рани гарно.
В. Дзюба
16. Через поле, через гай
Ходить хлопчик Помагай.
Бачить хлопчик: садять сад, -
Він поміг кінчити ряд.
Ось, і ти часу не гай .
Будь, як хлопчик Помагай!
П. Воронько
17. Йод в аптеці купували,
Йодом ранку лікували.
Ой! - Івасик наш ридає,
Йод за пальчика щипає.
Ми Івасика хвалили
Йодом пальчик намастили.
Г. Чубач
18. Йосипок на поле йшов.
Гарні квіти там знайшов.
Ще й у гай також піде.
Може папороть знайде.
В. Кравчук
Акровірші
Його в наших ріках досить,
Окрім того, в озерах - теж.
Руками просто не візьмеш -
Жорсткий на спині гребінь носить.
( Йорж )
М. Романченко
Його зловив я на гачок,
Оглянув зблизька переможно.
Рибина - з гострих колючок,
Жаль, доторкнутися не можна.
( Йорж) І. Січовик
Буква Кк
1. Скінчив Костик гопака
Й гордо став, як буква « Ка».
Л. Андрієнко
2. Буква «К», буква «К»,
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик,
Знявши руку,
Витинає гопака.
В. Гринько
3. Каченята йшли рядочком.
Раптом гілочку знайшли,
Із якої два листочки
Вниз і вгору підросли.
Качка дітям: - Ках, ках, ках…
Придивіться: буква К.
В. Гринько
Вірші
1. Квочка із курчатами
Качці з каченятами:
- Куд-куди?
- На каруселі,
Там, де коники веселі,
Кататися!..
Т. Коломієць
2. Буква «Ка» в словах відомих,
І не дуже вам знайомих:
Коромисло і комашка,
Кит, калина та ромашка.
Ось криничка, в ній - водичка,
В спеку свіжості скарбничка.
Вона - щедра і привітна,
Коло неї квіти квітнуть.
М. Дяченко
3. У колисоньці кленовій
Колисала мати сина
І співала колискову
Про красуню квіт - калину.
Красні китиці калини
Над колискою схилились,
Щоб синочкові красиві,
Кольорові сни наснились.
М. Артимович
4. Курка сіла на гніздечко,
Качка ходить недалечко.
О. Олесь
5. Кошенята з кошика
Витягли клубки,
Коло клумби грають
Ними залюбки!
Ю. Турчина
6. Комарика – комаря
колисає кошеня.
Колисонька – квітонька.
Колисанчик – крапелька.
О. Виженко
7. Качка книжку купувала
Й каченяток научала:
- Клен, калина, капелюх,
А качата ловлять мух.
І. Мацко
8. Під калиною в садочку
Кіт дрімав у холодочку.
Катя котика любила -
Кашу з молочком зварила.
Іди, котику, до хати,
Будеш кашу куштувати.
Л. Вознюк
9. Кіт Мурко ковбаску крав,
Крадькома кільце кусав.
Квочка квоче: - Ко - ко - ко!
Кинь ці витівки, Мурко!
А. Камінчук
10. Вранці півник в курнику
Всім кричить: - Кукуріку!
Прокидайтеся‚ курчата‚
Будем букву К вивчати!
І. Січовик
11. Колосочки - колоски,
Колють щоки волоски.
В. Кравчук
12. Каша круп’яна кипить.
Колі каші не кортить.
А качан, що в казанку,
І квасоля до смаку.
З. Чумак
13. У новеньку годівничку
Сиплю житечко, пшеничку.
Хліб дрібнесенько кришу -
В гості птахів я прошу.
В. Кленц
14. Каженятам кажан
Казку казав.
Карась карасенятам
Купив ковзанята.
В. Сапон
15. Між кущами на горбочку
Квокче квочка в холодочку.
На горбочку квочка квокче,
Поскликати діток хоче.
В. Кравчук
16. Котик Мурчик полював,
Але мишку не впіймав.
Кішка котику сказала:
- Краще будем їсти сало.
В. Дзюба
17. Качки край копанки клопочуть.
Качаток кличуть під комиш.
Кача впіймати кішка хоче,
Катруся киці каже: « Киш!».
Н. Забіла
18. Кит і краб - у морі,
Качка й короп - у ставку.
Кінь і козлик - на просторі,
А калина - у садку.
Кури, киця, кропива,
Квіти вітер колива,
А Катруся у садочку
Кущ калини полива.
В. Бондаренко
19. Катрусі казку розкажу,
Красиву книжку покажу.
Там котик - коточок
Котив кудись клубочок,
Капусту їло козенятко,
Купала качка каченятко.
Слухай казочку тихенько,
Засинай, моя маленька.
Ж. Вовк - Черемуш
20. Калган, калина і кавун,
Капуста і кульбаби квітка…
Рослини рідні збережуть
Здоров’я всім маленьким діткам.
Т. Бойченко
21. Скочив котик на курник -
В курнику здійнявся крик.
Тільки квочка не кричала,
А крилом курча вкривала,
Котик сам собі сказав:
« Ой, як я їх налякав!».
Г. Чубач
Акровірші
Кому не хочеться літати?!
О, дуже заздрять малюки!
Сміливцям, котрі заповзято
Мандрують в небі, як зірки,
Овіяні геройством їхнім,
Найпершим став із них Гагарін,
А інші відлітали в парі,
Вже у п’ятьох були в польоті.
Тому, скажіть, як звуть пілотів?
(Космонавт )
І. Скоропльот
Кажуть, ловить спритно він мишей,
І від щурів ніколи не тікав.
Ти, здається, вже його впізнав!
( Кіт )
Криє криївки від сонця,
Риє нори без віконця
І підземні коридори,
Тільки зверху видно нори .
(Кріт)
Кожен це звірятко знає
І погладити бажає.
Тільки кігті воно має.
( Кіт )
Коли її відкриваємо,
Нове й цікаве знаємо.
Ймення різне може мати.
Гортаємо її сторінки,
Адже читаємо їх залюбки.
( Книга )
Н. Барна
Коли хату відмикаєш,
Летять у небі журавлі.
Юнак воду п’є з землі.
Чим усе це поєднати?
( Ключ )
Квітує білим і червоним квітом,
Все вгору - вгору пнеться ціле літо.
А потім диво - де були квітки,
Стебло народжує стручки.
Отам, у зеленавих колисках,
Лежить малеча в пелюшках.
Яка ж вона смачна у пиріжках!
( Квасоля )
О. Довгоп’ят
Кущ зелений, наче хата,
А живуть в ній овочата.
Багатенька в ній оселя,
А самі вони веселі,
Чепурненькі, зеленаві.
Ой, які смачні з них страви!
Кожен рік їх осінь славить.
( Кабачок)
Кругленька або довгенька,
А одяг у неї тоненький.
Росте на городі в кущах,
Та в супі смачна і в борщах.
Очищена чи в кожушинах.
Повариш - і їжа щоднини.
Лиш трохи на тертку терни -
Як будуть смачні деруни.
( Картопля)
Буква Лл
1.Лев, левиця і орел
Дуже люблять букву Л.
З букви Л для цирку
Змайстрували гірку,
Щоб катались звірі
І жили у мирі.
В. Гринько
2. Узяв хлопчина рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
- Як журавлик, як орел.
Ця крилата буква Л.
В. Гринько
3. Наша Лара хоч мала,
«еЛ» гарненько вимовля.
Каже Лара: « В цапа логи»,
А сказать хотіла « роги».
І. Осадченко
Вірші
1. Легкокрила ластівка
Луками літала.
Ловким ластів’ятам
Ладно лепетала.
О. Виженко
2. Ластівка летіла, лебедя зустріла,
Ще й лелеку-птицю, все як і годиться.
Та прудка лисиця розігнала птицю,
Хвостиком махнула та й у ліс чкурнула.
І. Мацко
3. Лось і лосенятко з ним,
Ліс для лосів - рідний дім.
Літо в ліс гукнуло осінь,
Лист летить на спини лосям.
А. Камінчук
4. Л - це ластівка літає,
Легко лине над ставком,
І зі щебетом торкає
Хвилі лагідним крилом.
М. Щербак
5. Летять, летять лелеки
У вирій, у далекий,
Курличуть про любов,
Бо як весна прилине,
У любу Україну
Вони прилинуть знов.
Л. Полтава
6. Летiли в край далекий
Ластівки, лелеки.
Летiли журавлi,
Лiтечко несли,
Линуло «курли».
В.Сапон
7. Добра буква «еЛ» в словах,
Мов у казці ожива:
Л - і лебеді на хвилі,
Такі ніжні, такі милі…
Ви, малята, пам’ятайте:
Цю красу оберігайте!
Зла ніколи не робіть.
Доброта врятує світ!!!
М. Дяченко
8. Лелеча ходило лісом.
Лелеча зустрілось з лисом...
У гнізді і мама, й тато,
Лиш немає лелечати.
В. Дзюба
9. Буква „еЛ” — любов і ласка,
Літо, листя, лебідь, ліс.
Липка, яблунька гілляста
Й білий хлібчик на столі.
Над селом літає бусол,
Льон синіє на полях.
Ладки, ладоньки, ладусі,
Люлі-люлі, немовля.
В. Бондаренко
10. Літо, літечко прийшло,
люблять діточки тепло.
Ллється радість через край,
Лови рибки, загоряй.
В. Суярко
11. Літо-літечко прийшло,
Лісу зелень принесло.
Ось лелека у гнізді,
Лебідь плине по воді.
Ластівки літають,
Літо прославляють.
Ж. Вовк - Черемуш
12. У літак сідає лис.
З міста він летить у ліс.
А лисиця й лисенята
Виглядати будуть тата.
Т. Коломієць
13. Літо - сонячна царівна -
Нам дарує ліс чарівний,
Луки квітів барвінкових,
Безліч ласощів казкових!
Т. Бойченко
14. Низько ластівки літають,
у квача неначе грають,
на ліси, луги й лани
кличуть дощ рясний вони.
С. Дідух – Романенко
15. Літо - літечко летіло,
Лепетало, лопотіло.
Б. Чалий
16. Лелека ластівку питає:
- Хто вище всіх птахів літає?
- Літають люди вище всіх
На літаках своїх легких.
Н. Забіла
17. Ходять лелеки по лузі,
Ходять лелеки у тузі:
Завтра у вирій далекий
Будуть летіти лелеки.
М. Познанська
18. Лис Микита в лісі жив.
Лис Микита ліс любив.
Лиш прокинеться він рано -
Ліс шумить йому гілками.
Лише сонечко зійде -
Лис Микита лісом йде.
Г. Чубач
19. Літом ластівка літає,
Ластів’ят малих навчає:
« Не лінуйтесь, ластів’ята,
Вчіться літечком літати,
Бо, як літо відлітує,
Ми за море помандруєм».
Г. Чубач
20. Легко, легко, аж несміло,
Листям липа шелестіла.
Два лелеки пролітали
І на липі спочивали.
Як лелеки полетіли,
Липа – вслід їм шелестіла.
Г. Чубач
Акровірші
Ліс ізранку звірів будить
І вони тікають вглиб.
Стиглий ліс рубають люди,
Он машини вже прийшли.
Свист пилок, сокирний стукіт –
І бруски лягають в ряди.
Кажуть ліс, рубать – не штука.
А візьми – но, посади.
( Лісосіка )
М. Романченко
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане.
Іздалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому - кому любесенько,
А дітям більше буде.
( Ластівка)
Л. Глібов
Ластівки і ластів’ята,
І ставок внизу, і хата,
Трактор видно на полях.
А несе нас диво - птах:
Крила срібні - тах - тах…
( Літак)
Ласкавий сонця промінець
І пташок дружній спів,
То року щедрості вінець…
О, гарний дар цих днів!
( Літо)
Линуть крила легкокрилі,
А я море і не море –
На мені люд жне і оре.
( Лан)
В. Довжик
Ліг покіс і сохне шпарко,
У траві гурчить косарка,
Гарно літу - повно квіту.
( Луг )
В. Довжик
Буква Мм
1. Дресирований осел
Приєднав дві букви Л.
Вийшла гойдалка‚ гамак
Й буква М. А чи не так?
І. Січовик
2. Дві сестрички невеличкі
Одягли нові спіднички.
Узялись міцніш за руки -
І гулять мерщій на луки.
Біжимо - не доженеш,
Не сестричок - букву «М».
В. Гринько
3. Два горби у верблюда,
Дві гори у степу,
Як погляну, то всюди
Букву М я знайду.
Л. Андрієнко
4. Букви слід вивчать, Іване,
Батьків метр бери складний.
Середину вдвох зігнем,
З метра букву М складем.
Г. Чубач
5. Марина й Марися за руки взялися.
Як « М», подивися, Марина й Марися.
І. Осадченко
Вірші
1. Метнулась мишка до Мишка:
- Позич горіхів півмішка! -
Мишко всміхається до мишки:
- А принеси медку півмиски!
В. Лучук
2. Місяць милувався морем,
Місяць мив у морі зорі.
Мимоволі в море впав -
Морж із ним мороку мав!
О. Кононенко
3. Маленькi мишенята
Малюють маму й тата.
Мають хист мурахи -
Майстерно грають в шахи.
В. Сапон
4. Морозець малює мальви
Для Мишка і Мирослави.
Помережені смерічки
Намалює для Марічки.
Море, шторм і моряка -
Для Миколки - малюка.
Л. Вознюк
5. Малювали мавпенята
Мавпу - маму, мавпу - тата,
Малювали мальву - квітку.
Будуть малярами дітки!
Т. Коломієць
6. Слово «мама» - найрідніше,
Найдорожче, наймиліше,
Буква «еМ» в цім слові двічі
Ніжно дивиться у вічі…
У такім маленькім слові,
Море радості й любові!
Місяць, молоко, малята...
З «еМ» на світі слів багато!
М. Дяченко
7. Миша мишенят гукає,
Миє моркву й промовляє:
« Їжте моркву, мишенята,
У мішку її багато!»
Ю. Турчина
8. «еМ», це - ми і мудра мама,
Мова, мир і молоко.
Мишка, музика, піжама
І Мурко, малий дряпко.
Це - Маринка і малина,
М’ята, мальви, місяць, мак.
Це - Михайлик і машина,
Море, марево, моряк.
В. Бондаренко
9. Миші милом миску мили,
Миші мило загубили.
Г. Чубач
10. Мавпа вчила мавпеня
Умиватися щодня.
Мавпеня тепер уміє
Мити хвіст і мити шию.
В. Дзюба
11. Марічка маки малювала,
Потім мамі показала.
Малювалочка маленька
Забруднилась - бачить ненька.
Мило в мами у руці.
Маки в Маші на щоці.
Мама маки відмивала
Ті, що доня малювала.
Ж. Вовк - Черемуш
12. Ще в колисці немовля
Слово мама вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові.
«Мати, матінка, матуся.
Мама, мамочка, мамуся!»
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
В. Гринько
Акровірші
Ми поважаєм її всі,
А любим так, як цвіт душі,
Мабуть, ріднішої немає,
А хто вона? Хто її знає?
(Мама)
О. Боброва
Ми всі вдячні цій людині,
Адже в нас вона єдина.
Тиха, лагідна, красива.
У найкращу мить щаслива,
Славна, мила і рідненька,
Як та квіточка ясненька.
( Матуся)
Майструвати будем? Раз, два, три!
Отже, в руки ти його бери.
Лиш ударить ним як слід зумій,
Оком кинь: де цвях, де палець твій?
Так, щоб враз не скрикнув: ох!
Отепер збагнув усе? Хутчій
Катер майструватимем удвох.
( Молоток )
М. Романченко
Малює квіти волохаті
Отам, на шибі, майстер - дід,
Роздягнуті не йдуть із хати -
Ох, ущипне сердитий дід!
З ним жартувать ніяк не слід!
( Мороз )
Г. Чорнобицька
Між людьми, як пташка в’ється,
У людей і їсть і п’є.
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї - всюди є.
( Муха) Л. Глібов
Материнська ласкава і дивна
Од пракореня нашого роду.
В ній пізнаєш себе як людину.
А без неї немає народу!
( Мова )
В. Довжик
Мчать щодуху по тунелях
Електричні поїзди.
Треба стать на ескалатор,
Разом з’їхати туди.
Ось, - сказав нам всім Петро,
- ми потрапили в……
( метро).
Ми цю квітку в полі бачим,
А на ринку їх нема.
Квітка гарна, чарівна.
( Мак )
Має жовту спідничку,
Од вітрів ховає личко.
Рветься сонечка напиться,
Кличе дощик, щоб умиться.
В неї коси зеленаві,
А яка смачна у стравах!
( Морква )
О. Довгоп’ят
Мати доні молодій
Огородик наділила.
Розкошує доня мила,
Каже неньці - тісно їй:
В земляній сиджу коморі,
А коса моя надворі.
( Морква)
Буква Нн
1. Он до хати перелаз,
Хоч обходь, хоч перелазь.
Він видніється ген - ген-
Перелаз, як буква « Ен»
В. Гринько
2. Буква « ен» , немов драбинка:
Палки дві і перетинка.
Л. Андрієнко
Вірші
1. В ніч новорічну носоріг
Намисто начепив на ріг.
Ю. Турчина
2. Норці в нірці не сидиться,
Непогоди не боїться.
Норка нишком нирк у хащу,
Не знайти її нізащо.
О. Кононенко
3. Носоріг намисто взяв,
ненавмисне розірвав:
Досі бусини збирає,
Ними букву « Н» складає.
М. Пунько
4. Наша Ніна у неділю
Вишиваночку наділа!
І намисто, і віночок,
Нумо, дівчинко, в таночок!
Гнате, чом такий понурий?
Награвай на піаніно!
Ти ж, Назаре - на бандурі
І нехай танцює Ніна!
В. Бондаренко
5. Носоріг надумав нині
Нанизать намиста.
Назбирав по намистині
І пішов до міста.
Нитки й ножиці придбав
І намиста нанизав.
Дав намисто немовляті,
Щоб його позабавляти.
Ж. Вовк - Черемуш
6. Настя нанизувала
З горобини намисто.
Обірвалась ниточка -
Пташкам буде що їсти.
І. Мацко
7. Нинi ягоди калини,
Нiби справжнi намистини.
На пеньку ж сидять опеньки -
Набакир шапки новенькi.
В. Сапон
8. Натомила Настя ніжки,
Назбирала грибів трішки.
На ниточку нанизала -
Настя неньці помагала.
Л. Вознюк
9. На високій на горі
норка мешкає в норі,
в неї намистинки - очі,
з нами гратися не хоче.
С. Дідух - Романенко
10. Носоріг уздовж доріг
Насіяв незабудок
І написав:
« Не насмітіть! Не наступіть!
І не зірвіть! -
Нехай на радість будуть!»
Т. Коломієць
11. До драбинки «еН» подібна.
Вона в слові «ненька» - рідна!
Буква «еН» живе в надії,
В незабудці, на стежині,
У весні, у нічці темній,
На галявині зеленій,
У словах чарівних, ніжних,
В хризантемах білосніжних.
М.Дяченко
12. Дозріла шипшина.
Розквітли жоржини.
У синьому небі -
Ключі журавлині.
М. Дяченко
13. На довгу нитку намистини
Настуся хоче нанизать.
Вона, напевно, буде нині
На нашім святі виступать.
Н. Забіла
14. Надія, Настуся, Наталка і Ніна,
Назарко, Наум, Никодим і Богдан -
Це все імена моїх друзів по школі.
А як твоїх звати - швиденько згадай.
О. Катрич
15. Норці не потрібна нірка.
Норка носить теплу шкірку,
На снігу слідів стежинка.
Норці взимку тепло в спинку.
О. Кононенко
16. Нанизала намистинки.
Намистинки з горобинки,-
Низочку одненьку…
Засвітилось променисто
На кофтиночці намисто.
Мов коралі в неньки.
В. Гринько
Акровірші
Носять цей цукристий сік
Ех і дружні бджоли з цвіту!
Кожна з них із року в рік
Так бере його щоліта,
А для тебе не секрет
Роблять з чого бджоли мед ?
(Нектар)
М. Романченко
Н ад землею чаша дивна -
Еталон краси.
Богу рівня те творіння,
Окраса - зірки.
( Небо )
Небо спить мов зайченя.
І маленьке зірченя
Чорну шибку приченя .
( Ніч )
:
Буква Оо
1. Буква О така кругленька,
Придивітеся, маленькі, -
Наче сонях - жовтогубик,
Що так сонечко він любить!
В. Гринько
2. Буква « О» така - от кругла.
Хто не бачив - подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, - хоч котись!
В. Гринько
3. Кругла буква зветься о.
Дуже схожа на обруч.
Мов кермо, я взяти хочу
Круглу букву обіруч.
В. Гринько
Вірші
1. Мовби коло - буква «О».
Слово, оберіг, добро,
Поле, зорі, літо, сонце,
Соловейко під віконцем:
«Тьох-тьох-тьох» - й усі слова,
Але пісня ожива!
«О» - ця буква золота
Двічі в слові «доброта». М. Дяченко
2. Сміялось в небі сонечко, як О,
Послало свій промінчик у вікно-
Оленка й Олесь очка опустили,
Щоб буква О їх враз не засліпила. М. Артимович
3. Олень в очерет забрів
Озеро знайти хотів.
В око крапнула роса
Олень думав, що оса.
І. Мацко
4. У малому озерці
розвелися окунці.
З ополонки виглядають,
на смачний обід чекають.
С. Дідух - Романенко
5. Осел по вулиці гаса! -
Осла ужалила оса,
- Ой, боляче! Отож, малята,
Осу і вам не слід чіпати.
А. Камінчук
6. Опеньки у лісі пеньки обступили.
Їм дощики теплі голівки помили.
В руках у Олени корзинка маленька.
Набрала Оленка в корзину опеньків.
В. Кравчук
7. Олень охоче в оселі прибрав,
До нього осел на обід завітав.
Ю. Турчина
8. На городі у Оленки
Огірочки - отакенькі.
Поховались в холодочку
Оксамитових листочків.
Огірочки просять дощик
Принести водиці горщик.
Л. Вознюк
9. Озерце лiсове,
Окунець у нiм живе.
Ось слiди бiля води -
Оленята йшли куди?
Отуди, отуди -
Обiзвались одуди.
В. Сапон
10. Колосок, колосок,
золотистий бочок,
Колосок достигав,
зерна в росах купав,
На вітрах їх сушив,
в промінцях золотив.
В. Заєць
11. По діброві ходить осінь -
Олівці у торбі носить.
І фарбує в жовтий колір
Клени, липи і тополі.
Л. Куліш - Зіньків
12. О - це озеро глибоке,
Рибка в озері швидка,
А на березі там збоку,
Очерет та осока.
М. Щербак
13. Осінь, озеро, опеньки.
От - такий сосновий пень!
За Олегом йде Оленка,
Натомилися за день!
Ох і день сьогодні добрий,
Бо йдемо не голіруч.
Ось і сонечко за обрій
Закотилось, мов обруч.
В. Бондаренко
14. Золоте курчатко в золотій корзинці
Принесло сьогодні літери дитинці.
Г. Чубач
15. Осел до озера ходив,
Окуляри загубив.
Ох, і що ж йому робити,
Як без окулярів жити?
Окунь в озері купався,
До ослика обізвався:
«Не сумуй же, постривай,
В очереті пошукай».
В очерет осел пішов,
Окуляри там знайшов.
Ж. Вовк - Черемуш
16. Ось гляньте: з оленятком олень
У зоопарку нашім є.
Окрайчик хліба тато Олин
З-за огорожі їм дає.
Н. Забіла
17. Оленя одне блукало.
Оленя когось шукало.
Оля Олю запитала:
- От кого воно шукало?
Оля Олі каже прямо:
- Оленя шукало маму!
Г. Чубач
Акровірші
Один із видів полювання:
Біжать загоничі, кричать,
Лякають дружно вовка зрання,
А би його в полон загнать.
Він, вовк, боїться крику псів,
А ж з ляку під кущем присів.
(Облава )
В. Гринько
«Ой, я бідна удовиця» -
Стала хникать жалібниця.-
Он калина, - їй не так!
Кажуть, їй пісні складають,
А про мене забувають.
( Осока )
Ой яка зелена хата!
Гарна пісня звідти й сміх.
І сміються в ній хлоп’ята,
Раді від липневих втіх.
Ой! Це ж молоді синочки,
Красні хлопці-огірочки.
( Огірок )
О. Довгоп’ят
Буква Пп
1. Я із букви П торік
Змайстрував собі турнік.
Підтягаюсь разів сто я,
Маю силу і здоров’я.
І. Січовик
2. Петрик виліз на турнік.
Виліз, важко - аж сопе.
Це турнік лиш для дорослих,
Для маляток - буква П.
В. Гринько
3. У просторому дворі
Нам зробили школярі
Гойдалку-гойдалочку.
Гойдаємось од раночку.
Радість нашій дітворі -
Буква П стоїть в дворі.
В. Гринько
4. Довгі ніжки має лава,
А по лаві ходить пава. «П» на лаву схоже дуже,
Але паві те байдуже.
І. Осадченко
5. Гарні хлопці - молодці
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав –
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі.
Буква « Пе » вже у дворі.
В. Гринько
6. Зліва палиця і справа,
Поперечка їх з’єднала -
Подивись, не поспішай,
Букву П запам’ятай!
М. Артимович
Вірші
1. З клітки вилетів папуга
Пошукати собі друга.
Півня пишного зустрів,
На паркані поруч сів.
Півень пісеньку співав,
А папуга танцював.
М. Хаткіна
2. Пекар півень у пекарні
пік перепічки прегарні.
І пшеничні пампушки,
і препишні пиріжки.
Пригощайтеся!
Т. Коломієць
3. Півник пісеньку співає -
Пастушка повідомляє,
Що корови на лужку:
- Прокидайсь! Ку-ку-рі-ку!
В. Дзюба
4. Півник співучий зліта на паркан,-
там, за парканом, сусідський Полкан.
Та не боїться наш півник Полкана:
він - на паркані, а пес - під парканом.
Л. Голота
5. Буква «П» така хороша,
Є в словах: політ, пороша,
Пісня, паросток, природа,
Перепілочка, погода.
Посміхнися, прочитай,
І пораду пам’ятай:
Доброта - душі перлина
Для дорослого й дитини!
М. Дяченко
6. Пугач показав пінгвіну
Пишну павину пір'їну:
- Причеплю, причепуруся,
Потім півню покажуся.
А. Камінчук
7. Перепілка прилетіла
І Петруся попросила:
- Почастуй моїх пташат,
Діточок - перепелят.
Насип проса і пшениці,
Я спечу їм паляниці.
Л. Вознюк
8. Півень вранці на паркані,
Поки все іще в тумані,
Голос перший подає,
Що вже сонечко встає.
І. Мацко
9. - Підросту -піду до школи,
Потім, певно, в поштарі.
- Я поїхав би на полюс!
- Я піду в перукарі!
- Я - в пілоти!
- Я - в поети!
- Я пектиму пиріжки.
- Я шукатиму планети
І писатиму книжки!
В. Бондаренко
10. Пiвень просо помолотив,
Попросив перепелицю
Потовкти i спекти
Пухку паляницю.
В. Сапон
11. Пончик, пудинг, пиріжок,
Повну миску пампушок,
Паляниці, калачі
Пекар випік у печі.
З. Чумак
12. Прийшов Петрик до Петрика.
Просить дати вареника.
Петрик Петрика любив -
Пиріжками пригостив.
Прийшов Петрик від Петрика.
Просить в мами вареника.
Г. Чубач
13. Півень півневі співав
« Я сьогодні рано встав!»
Потім вилетів на пліт -
Заспівав на цілий світ:
« Я співати так люблю,
Що ніколи не просплю!»
Г. Чубач
14. Павучиха павучкам
Пічку розпалила,
Павучиха павучкам
Пиріжки ліпила.
Пиріжок, печись в печі,
Ще пампушки й калачі.
Попід тином павутина,
З пиріжками - вся родина.
Ж. Вовк – Черемуш
Акровірші
Приходиш ти, школярику , щодня,
А вона щиро тебе зустрічає.
Радіє і допомагає
Тобі науку, мудрість здобувати.
А хто вона? Ну як тут не вгадати?
( Парта)
Плету сіті я майстерно
Але зроду не рибалка.
Вправно ставлю я тенета
У домах, лісах і парках. Капканці мої із ниток.
( Павук )
І. Шушняк - Федориш
Буква Рр
1. Виліз равлик на стеблинку,
Зупинився і завмер.
На собі несу хатину,
А вона як буква « ер».
В. Гринько
2. Тигреня мале ричить.
Яку букву воно вчить?
- Р - р - р...
І. Січовик
3. Каже Рая, взявшись в бока:
- Чом не «еР» я у три роки?
Я вже добре вимовляю:
Риба, рак, ракета, Рая.
І. Осадченко
4. Лізе равлик на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі мов антенки.
Він злякався і завмер -
Схожий став на букву «р».
В. Гринько
Вірші
1. Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в рясній траві.
І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові.
Н. Забіла
2. Рак рибі рано у ріці
Розповідає радо:
- Лишив рибалці поплавці
І позрізав принаду!..
Т. Коломієць
3. На початку слова «радість»
«еР» підкреслює яскравість.
Щоби радісним був ранок,
Щоб ряснів в росі світанок,
Щоби сонячне проміння
Добрим сяйвом обігріло,
Треба лиш добро творити, -
З добротою всім дружити!
М. Дяченко
4. Запам’ятай назавжди відтепер
Цю букву на імення - еР,
Багато слів, які ти знаєш,
Ця літера розпочинає:
Рік, ряска, риба, рак, ріка,
Родина, радість, рис, рука,
А імена які є славні:
Романи, Ростики, Руслани!
М. Артимович
5. Розвеселі раченята
Рачки рачкували.
Рвучко рукавичками
Річку розгрібали.
О. Виженко
6. Річка-стрічка невеличка,
Рак рачкує через річку.
Раз-два-три, між бережків
Риє рибкам черв'ячків.
А. Камінчук
7. Ранок, радіо, ріжок,
Ромчик хрумка пиріжок.
Радість, райдуга, роса,
Буква „еР” іще не вся!
Край, окраєць і країна,
Крила, крона, явори.
І вечеря, і родина,
І дари для дітвори!
В. Дяченко
8. Розлилася річечка,
Як срібляста стрічечка.
Через річку радісно
Кольорова райдуга
Перекинула місток
На барвистий моріжок.
Л. Вознюк
9. Рулет порізала рівненько,
Розклала пряники гарненько.
Іду ромашки й ружі рвати,
Бо з радістю стрічаю брата.
З. Чумак
10. Рак повільно рачкував -
Рак до річки прямував.
Раку з річки крячка кряче:
- Ти куди рачкуєш, раче?
В. Дзюба
11. В річці - риба, в річці - раки,
Ой принишкли небораки,
Бо їм равлик розповів,
Що рибалка тут ходив.
Ранок дарма просидів,
Зовсім риби не зловив.
Рада риба, раді раки,
Небораки - розбишаки.
Буде в риби довгий вік,
Рибам равлик - рятівник.
Ж. Вовк - Черемуш
12. В річці рак розумний жив,
З рибой коропом дружив.
Як рак побачить черв’ячка,
Рятує рибу від гачка.
Ю. Турчина
13. Рак ранесенько проснувся,
В черевики гарні взувся.
І без тата і без мами
Прогулявся між корчами.
Срібна рибка пропливала.
Вона рака не впізнала.
Рак розсердився, роззувся
І додому повернувся.
Г. Чубач
14. Рік у рік біля воріт
Риє нірку чорний кріт.
Рік у рік скриплять ворота:
- Рив би ти її навпроти!
Рипи - скрипи, не рипіть!
Риє там, де хоче рить.
Г. Чубач
15. Рак від берега задкує,
Риба лин над ним кепкує:
Рак забрів у очерети,
Річку думав перейти.
О. Кононенко
Акровірші
Рідна сторона моя
Ось ти яка гарна:
Доли кругом, ліси й поля.
Йдеш ти між ними,
Надієшся на благо.
А я люблю тебе таку!
( Родина ) О. Котов
Розкривають очі квіти.
« Ой, що діється на світі!»…
Сонце встало, припікає,
А з трави краса зникає.
( Роса )
В. Довжик
Росте ця лікувальна квітка
Опріч лісів, іще в полях.
Малі й дорослі знають шлях,
Аби добути її влітку.
Шовково коси пломеніють,
Коли настоєм їх помиють,
А що скажіть, за квітка, діти?
(Ромашка)
М. Романченко
Буква Сс
1. На хвості сорока звістку принесла:
- Невідома буква у буквар прийшла!
Засміялось сонце з висоти небес:
- Дивна незнайомка - це є буква С.
І. Макота
2. І солодка‚ і смачна
Стигла скибка кавуна.
З’їли ми кавун увесь‚
Кожен має букву еС.
І. Січовик
3. Сіра гуска їсть овес
І сичить сердито: “Ес-с-с!”
Сіра гуско, не сварись!
Ось ця буква еС, дивись:
Як пиріг - маківничок,
Наче місяця ріжок.
В. Гринько
4. Придивіться до небес:
Чи не видно букви « ес»?
І. Січовик
5. Буква « ес» - як місяць в небі,
Як маленький серпик в полі,
Як окраєць хліба теплий,
Кавуна шматок солодкий.
Л. Андрієнко
6. Буква ес, буква ес...
Усміхається Олесь:
Мов півбублика смачного
І чому це він не весь?
В. Гринько
7. Світить місяць. Буква „еС”
Просто дивиться з небес!
Сонний песик устає -
Буква „еС” і в ньому є!
В. Бондаренко
Вірші
1. Сиділо сонечко на підвіконечку,
Сміялось сонечко маленькій Сонечці.
Світи нам сонечко! - сказала Сонечка
На синє моречко, на наше полечко.
І. Мацко
2. Сорока i сойка та два снiгурі,
Сова i синиця летiли вгорi.
Стомилися, сiли спочити у гай.
Скiльки усiх їх, мерщiй угадай?
В. Сапон
3. Сіє сріблом сніговиця.
Спить сорока, спить синиця.
Соколята спатимуть,
Снігурі співатимуть.
Спіть, синочки, спочивайте,
Сни солодкії стрічайте.
О. Виженко
4. Соловейко сів на стріху,
Пісню заспівав.
Із - за синіх гір високих
Сонце зустрічав.
Ю. Турчина
5. Сидьма сом сам сидів.
Самого сома сум схопив.
Сім сусідів скликав сом:
сміх і співи за столом!
В. Лучук
6. Сніг сріблястий сіється,
Снігом стежка вкриється,
Сойки, снігурі, синички
Поласують з годівнички.
Просо, соняху зернята,
Що насипали малята.
Л. Вознюк
7. Сірий собака сидить на стежині,
сонечко сліпить очі Сірку,
сивий Семен сушить стомлено сіно,
сумно співає Софійка в садку.
С. Дідух - Романенко
8. Сірий котик міцно спав,
Навіть пісню не співав,
Та нарешті стрепенувся
І довкола озирнувся.
Став смачненько потягатись
І чистенько умиватись.
Л. Кондрацька
9. Задивилось сонечко
На маленьку Сонечку:
Сонечка умита,
Сонечка одіта.
Чисті черевички,
У косичках стрічки.
Усміхнулось сонечко
До малої Сонечки.
Г. Бойко
10. Весело, весело сонечко сміється,
А під сонечком усім весело живеться.
В. Устиченко
11. Влітку соняшник всміхнувся
І до сонця повернувся.
Сонячне проміння сяє,
Пелюстки теплом торкає.
На серпанок «еС» ця схожа,
На початку бути може:
Сніг, сніжинка, світло, сила,
Срібло, сосни, соломина!
М. Дяченко
12. Стоять під снігом сосни сонно,
Сидять на соснах снігурі.
Санчата на ставок з розгону
Скотились весело з гори.
Н. Забіла
13. Сколотили гуси став,
А в ставу сомисько спав,
Солодко - пресолодко…
Стало гусям соромно,
Що ту воду сколотили,
Що сомиська розбудили.
Н. Поклад
14. Сава й Слава посідали
Й смачно сало уплітали.
В. Кравчук
15. Сир солодкий узяла.
Солі й соди додала.
В сковорідці на вогні
Смажу сирники смачні.
З. Чумак
16. Спить старий сердитий сом,
Сниться сому сьомий сон.
Сонце пестить поплавок,
Сом сопе на весь ставок.
О. Кононенко
17. Сонце сіло на сосну,
Сонно мовило: « Засну!»
Сосни сонечко гойдали,
Сосни сонечко благали:
- Сонце, сонечко, не треба,
Стане темно нам без тебе!
Г. Чубач
18. На сосну сорока сіла
І синиця прилетіла.
Ось підсів снігур-сусід,
Всі зібрались на обід.
Постривайте, ще сова -
З сивиною голова -
Їм сюрприз зробила -
Сиру накупила.
Пригощались всі як слід,
Був смачненький той обід.
Ж. Вовк- Черемуш
Акровірші
Сіла на березі білобока.
Обережно примощається вона,
Роздивляється щоб ненароком
Обіч не пропустити кабана,
Коня, лиску, зайця, вепра чи людину,
А помітила - скрекоче без упину.
( Сорока )
Н. Скоропльот
Скільки нас - легко сказати
І усіх підряд назвати:
Мама, тато і дідуня,
Я, сестричка і бабуня.
( Сім’я )
Стовпами кожен його ноги називає,
Ламається усе, на що нога ступає,
Охоче ця тварина людям помагає,
Ношу хоботом великим підіймає.
( Слон )
Н. Скоропльот
Сидить пташка ця на сосні,
Очі круглі, вушка гострі.
Вдень вона недобачає,
А вночі мишей лякає.
( Сова ) В. Левчук
Світла денного боїться.
Очі великі, дзьоб гачком.
Вночі полює вона, не сидить,
А вдень вона тихо, тихо спить.
( Сова )
А. Продан
Строєм - груші, яблунь - ряд,
А у гронах…град? Не град! -
Достигає виноград.
( Сад )
В. Довжик
Сидить хитра баба аж на версі граба.
« Ой, не злізу з граба, дурить діток баба,-
Вловіть мені тую курочку рябую,
А я подарую грушку золотую».
( Сова )
Л. Глібов
Срібна зірка, біла - біла,
На долоню теплу сіла.
І як сіла, то й розтала -
Голуба водиця стала.
( Сніг)
В. Довжик
Буква Тт
1. Буква ця дощу боїться,
Хоч вона без цукру й солі,
Тож не можна обійтися
Цілий рік без парасолі.
І. Січовик
2. Тук – тук – тук,
ток – ток – ток,
вибиває молоток.
Ним всі цвяхи заб’єте,
схожий він на букву Т.
В. Гринько
3. Зарядку букви-малюки
Робили після сну.
Т підняла аж дві руки,
А Г – лише одну.
І. Січовик
4. Молоточок, молоточок,
Поможи забить гвіздочок!
Мною ви не заб’єте,
Я ж залізна буква « те».
В. Гринько
Вірші
1. Тато тигр, тигриця - мати
Тигреня ведуть гуляти.
Тигреня ричати вчиться,
тигра всякий звір боїться.
А. Камінчук
2. Тепло прийшло у кожен дім,
Травень літу двері відчиняє.
Тоді весь світ здається молодим -
Травичкою всю землю застеляє.
В. Суярко
3. Буква «Т». Її багато!
Теплохід, мости і порт.
Буква «Т» - у слові «тато»,
Капітан, робота, спорт.
В хаті стіл і скатертина,
Тиша, квіти, ветеран.
По стежині йде дитина.
Над Карпатами туман.
В. Бондаренко
4. Тигреня просило тата
На верблюді покатати.
- Та ти що ?! - промовив татко, -
То ж мале верблюденятко !
В. Дзюба
5. Тихо ткала нічка темна
Травам, квітам сни приємні.
Таємнича, темнокрила,
Хусткою пташат зігріла.
Терпкий терен не дрімав,
Темну нічку упізнав.
Л. Вознюк
6. Таня захотіла тату
торт смачний приготувати.
Тісто добре замісила
і поставила в тепло,
на годинку залишила,
а воно взяло й втекло.
С. Дідух - Романенко
7. Тарасик трактором уранці
Траву у полі покосив,
І разом з татком він на танці
Свою матусю запросив.
І. Мацко
8. Три коти - веселуни
Танцювати стали.
Три тхори - товстуни
Тiльки тупцювали.
В. Сапон
9. Торт із тіста на сметані
Випікає тьотя Таня.
На тарілку торт поклали.
Квіти кремом малювали.
З. Чумак
Акровірші
Такий він ніжний і хороший,
А для мене найдорожчий.
Так піклується про всю сім’ю!
Ой, я так його люблю!
( Тато)
О. Боброва
Там, за селом , де тополі, Там, за селом, де тополі,
Ралить землю в чистім полі,
А в гарячу косовицю
Косить траву - луковицю…
Там жнива - то жне пшеницю..
Опадуть сніги під ноги -
Розчищає всім дороги.
( Трактор )
В. Довжик
Тут, у лісі, - містечко дитяче.
А навкруг - усе сосни і дуби,
Біганина, і сонце неначе
Із дітьми поряд м’ячиком скаче,
Розшукати під листям гриби.
(Табір)
Н. Скоропльот
Буква Уу
1. - Скажи, горобчику, скажи,
Чому ти так боїшся букви У ?
- Тобі зізнаюсь я татку:
Ця буква схожа на рогатку.
І. Січовик
2. Букву У, букву У
Між гілками я знайду
І лунку почую У,
Як до поїзда прийду,
Бо кричить він:
У-у-у!
В. Гринько
Вірші
1 . Уранці йдуть учитись учні,
Учителька у школі жде.
Улянці нашій аж незручно:
Чому ж вона туди не йде.
Н. Забіла
2. Утюжок заухав: - Ух-х!
Утюжка спитав утюг:
- Утомивсь? Усе покинь -
У коробці відпочинь.
В. Дзюба
3. Вересень трусить
Груші в садочку.
Жовтень гаптує
Клену сорочку.
Ф. Петров
4. Удав лиш голову підняв,
Ужака кинувся у став.
О. Олесь
5. Знаєш літеру просту,
Яка зветься «буква У»?
У таких словах: цибуля,
Голуб, дуб, кожух, зозуля.
Буква слово починає
І країну називає:
Ця країна - Україна -
Рідна ненька, Батьківщина!
М. Дяченко
6. Чуєш пісню журавлину
Угорі? «Курли, курли!»
Через рідну Україну
Пролітає білий клин.
Як Улянка сумувала!
Та уговтались жалі.
Бо, коли пора настала,
Повернулись журавлі.
В. Бондаренко
7. Усміхалася Устинка:
- Я - маленька українка,
Я удосвіта вставала
Та узори вишивала.
Уквітчала я хустинку
Цвітом маку та барвінку.
Л. Вознюк
8. У Павла блискуча сумка.
А у сумці - ручка й гумка.
Думає у сумці гумка,
Як чужу утерти думку.
В. Кравчук
9. Уху Устим учора їв -
На вудку уграка зловив.
Уха в Устима удалась,
Бо впіймав ще карась.
З. Чумак
10. Уранцi до школи прошкують зайцi,
У ранцях - букварики i олiвцi.
Уроки скiнчаться - узлiссям, за гай,
У полi капусти збирати врожай.
В. Сапон
11. Увивистий удав удава упіймав.
Усмак удав удава узваром угощав.
Удав удовольнився, удаву уклонився!
О. Виженко
12. Уляна учора упала.
Уляна учора стогнала.
Узвару Уляні бабуся дала -
Уже не хворіє стрибунка мала.
Узвар допоміг чи бабусина ласка?
Уже здогадався?
І скажеш?
Будь ласка!
Т. Бойченко
13. У долині жив удав.
Удавав, що все він знав.
Удавав, що все умів.
У траві хвостом вертів.
У ріку лише дивився -
Узнавав, що вже умився.
Г. Чубач
14. Зшив торбину кенгуру
На маленьку дітвору.
І в торбині тій щодня
Носить він кенгуреня.
В. Кравчук
Акровірші
У лісі сосни з ревом диким.
Раптово зрізав сильний шквал,
А також не одна осика,
Гойднувшись, впала наповал,
А дзузьки, буре, хоч ти й зла,
На дуба сили не знайшла.
( Ураган )
М. Романченко
У кожного з нас є країна
Красива, невпинна, чарівна.
Рідніше в ній сонце нам світить,
А ще усміхаються квіти.
Її берегти ми повинні
Найкращу у цілому світі,
Адже ми усі її діти.
(Україна)
У нас красивий рідний край:
Квіти, море, річка, гай!
Рідне все: поля, діброви,
А сади які чудові!
Їх краса - це білий цвіт…
Ненька наша, Україна,
Адже ти для нас єдина!
(Україна)
Н. Корнєйко
У всіх людей одна святиня:
Куди не глянь, де не спитай, -
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж зелений в чужині рай -
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
( Україна)
М. Чернявський
У світах піснями славна,
Краєм жита зветься здавна.
Розцвіла калина в лузі,
А народ міцніє в русі,
Їдьте в гості, любі друзі!
Нас планета всіх єдна,
А Вітчизна в нас - одна!
(Україна)
В. Довжик
Буква Фф
1. Буква О та буква І
Не прості‚ а циркові:
Я докупи їх стулю‚
Букву Ф за мить зроблю.
І. Січовик
2. - Що це,
Що це за підскоки?
Це ж у кого
Руки в боки?
- Буква еФ
На довгій ніжці
Пострибала
По дорожці.
В. Гринько
3. Буква «Ф» взялася в боки,
Одягла мерщій вінок.
Лиш почує де музики,
То найперша йде в танок.
В. Гринько
4. Федір руки у боки взяв.
« Я мов буква « Ф» , - сказав,-
А як виросту, то, звісно,
Стану гарним футболістом».
І. Осадченко
5. Зустрівши букву С в четвер,
Взяла під руку буква Р
І повела на фіззарядку.
Задам тобі просту загадку:
Як зветься буква ця, Олег?
- Ф.
І. Січовик
6. Став закрійником мій братик
Ну й закрійник, - хвалить шеф
В брата ножиці чарівні,
Мов залізна буква « еф» .
В. Гринько
7. Знає добре буква кожна,
Що хворіти їй не можна
І тому на фіззарядку
Всі побігли без оглядки.
Зупинилися сестрички
На пісочку біля річки.
Буква «Ф» гукає збоку:
- Всім узяти руки в боки!
- Робіть, як я, дівчатка,
- Починається зарядка!
І. Січовик
8. На ялинці - дві сороки,
Видно хатку між дерев...
Я стою, узявшись в боки,
Круглий, ніби буква « еф».
В. Гринько
Вірші
1. У фортеці серед гаю
гарна фея проживає.
Там у феї ферма власна
і фазани є прекрасні.
Фея кличе спозаранку
всіх фазанів до сніданку.
Ж. Вовк - Черемуш
2. Феофан і Филимон
З’їли вдвох один лимон,
Два дали Федосі,
Два - маленькій Фросі.
Скільки всіх було лимонів
В Феофана й Филимона?
Л. Біленька
3. На майдані, де фонтан,
У футбола грав фазан.
Був би класний футболіст -
Заважає пишний хвіст.
Т. Коломієць
4. Мале дівча по фрукти йде,
У фартушок їх покладе,
Фіалочок нарве у лузі,
Сьогодні ж свято у матусі.
І. Мацко
5. Фарбує осiнь в жовте лiс.
Фазан смакує барбарис.
Футболiсти козенята,
Файна форма в них - вiд тата.
В. Сапон
6. Федя фотографував,
Федя фазанів лякав.
Фазани летять у плавні -
Фотознімки будуть славні.
А. Камінчук
7. Фотограф
відкриває рота:
- Ото фото
«ОТОФОТО»!
В. Лучук
8. Федір фрукти полюбляє.
Вітаміни споживає.
Федір добре знає:
Фрукти – вітамінові продукти.
Т. Бойченко
9. Буква Ф - то фантазерка,
Любить фрукти, феєрверки,
І фіалки, і фонтани,
І фортецю, і фазана,
Фарби різнокольорові,
Фею й факели казкові.
О. Криль
10. Фазан ходить в очереті
В фіолетовім береті.
А в гнізді співає тихо
Фазанятам фазаниха.
В. Дзюба
11. Буква еФ засумувала,
Що без неї вчать уроки,
Враз про себе нагадала
Й мовила, надувши щоки:
- Фу, без мене вам турбота,
Ну, скажіть без мене вслух:
Форма, фарба, фрукти, фото,
Чи фіранка, чи фартух.
М. Артимович
12. Форму футбольну для Феді купили.
Федя у формі ганяє щосили.
З Феліксом Федя грає в футбол.
Феліксу Федя забив уже гол.
В. Кравчук
13. Фіолетові заграви
Фарбували в лузі трави ,
Фіолетовий фломастер
Фарбувати також майстер.
Фіолетові фіалки
Фарбував для нас, Оксанко.
Г. Чубач
14. Фотоапарата Федір взяв у брата.
Сам на фото не попав -
друзів фотографував.
Л. Голота
15. Фурчить, блищить на різні фарби
Фонтан веселий у садку.
В нім водить флот легкий та гарний
Федорко в білім фартушку.
Н. Забіла
16. Фарбувала Фрося вікна,
Федір їй допомагав,
А як не ставало фарби,
Федір миттю наливав.
Н. Шумада
17. Букву «еФ» ти, певно, знаєш,
І в словах її впізнаєш,
В найсмачнішім слові - фрукти -
З вітамінами продукти.
Нумо, фрукти споживати
І здоровими зростати!..
А фіалки - не зривати,
Краще - фотографувати!
М. Дяченко
18. Наводить Федір на хлоп'ят
Новенький фотоапарат.
Хлоп'ята грають у футбол,
На фото файно вийде гол!
М. Хаткіна
Акровірші
Акровірші
Фіолетовий, рожевий, білий, жовтий,
Інші кольори ця квітка має.
Ароматом віє, як її знайшов ти,
Ліс весною пахне весь розмаєм.
Кожен знає квітку цю духмяну,
Ах і гарна, ще на неї глянем!
(Фіалка)
Форма така: маю п’ять пелюсток
І напівкруглий зелений листок.
А серединка у мене жовтенька,
Личко не кругле, трохи довгеньке.
Квітка я ніжна, низенька, дрібна,
А як запахну - приходить весна.
( Фіалка )
М. Романченко
Буква Хх
1. Що за буква таємнича?
Не смішна вона, здається,
Хто ж її повторить двічі,
Той одразу засміється.
І.Січовик
2. Плоскогубці розійшлися, розсміялися:
- Ха - ха - ха!
Ці веселі плоскогубці схожі з літерою « Ха».
В. Гринько
3. Глянь,схрестились дві стеблинки,
Бо висока лепеха.
Посміхнулася дитина:
То зростає буква «ха».
В. Гринько
4. В математиці я - « плюс»,
А як трохи нахилюсь,
З мене вийде буква « Ха»
Й засміється : « ха - ха - ха».
І . Осадченко
Вірші
1. Ховрах захворів,
Бо горох увесь поїв.
Ховрахові нудно в ліжку.
Ходить в гості сіра мишка.
І. Потаніна
2. Хрущ над вишнею літає,
Хлопчик ловить - не піймає.
О. Олесь
3. Хрущик хліба захотів
І до хатки полетів.
Та у хатці лиш халва,
Бо хрущиха хліб хова.
А хрущиха та лиха
Бідолаху випиха:
- Хочеш хліба, мій хороший,
То ходи до ховраха!
В. Бондаренко
4. Ховрашка і хом’яка
хуртовина не ляка,
знають, як не захворіти:
більше хрумати й хропіти.
С. Дідух - Романенко
5. Хом’ячок хрущу хвалився:
«Хатка в мене гарна.
Я на славу потрудився,
Час не гаяв марно».
Хрущик хитро промовляв:
«Справді гарна хата,
І хазяїном ти став,
Хоч і хвалькуватим».
Ж. Вовк Черемуш
6. Ховрашок кавун приніс:
- Хай лежить, з'їмо колись.
Хом'ячок, малий хитрун,
Хутко схрумав весь кавун.
А. Камінчук
7. Хокеїсти-хом’яки
В хутро вкутали боки.
У пухнастому вбранні
їм удари не страшні.
Т. Коломієць
8. Ховрашок ходив химерно
І ховав за щоки зерна -
Запасався на останнє
Передзимне харчування.
В. Дзюба
9. Ручки - вгору, ніжки - в боки,
Та не зробить ані кроку.
Це така в нас буква «Ха».
В словах: «хата», «хліб», «вільха».
«Хрущ», «хом’як», «хороший», «дах»,
«Хвоя», «хвіст», «хвилина», «птах»,
В казці «Муха-цокотуха»,
Яку діти люблять слухать.
М. Дяченко
10. Хрумкають хурму хлоп’ята,
А халву жують дівчата.
Хрумкі палички і хліб
Дуже хоче хлопчик Гліб.
З. Чумак
11. А під листям тихо - тихо,
на тоненьких гілочках
причаїлися горіхи
у зелених кожушках. Н. Забіла
12. Хоч хвилі ходять і хлюпочуть,
Хоробрі наші хлопчаки
В човні хиткому їхати хочуть,-
Вони хороші моряки!
Н. Забіла
13. Ховрашки хотіли хліба.
Ховрашкам давали рибу.
Ховрашки халви хотіли
Та просити не уміли.
Хто нам зможе підказати
Ще чого вони хотять?
Г.Чубач
14. Холоднюча віхола
На вітрах приїхала.
Зашуміла віхола,
Холодом задихала.
В. Кравчук
15. Хліба крихти та насіння
Хом’ячок сховав у скрині.
Де ж це скринечка така?
За щокою в хом’яка!
Довго нишпорив ховрах
По городах та садках,
Та знайшов - усім на сміх -
Крихту хліба та горіх.
М. Хаткіна
16. Хрущ із хрущиком удвох
Принесли у лапках мох,
Хутко - хутко принесли,
Гарну хатку утяли
І удвох сказали: - Ох,
Ох, який хороший мох!
Л. Полтава
17. Хом’ячок наш захворів -
Хтось холодним напоїв.
Хом’ячкові нудно в ліжку.
Ходить в гості сіра мишка.
О. Кононенко
18. Хом’ячок тягнув пір’їнку,
Хом’ячиха теж пушинку.
Так по крихті позбирали
Та й на зиму ковдру мали.
Л. Лабовська
19. Хтось хитренький хитрував -
Нашу хвіртку поламав.
« Хто це? Хто це?» - я питав.
Та ніхто про те не знав.
А хитренький за хлівом.
Спав собі солодким сном.
Уві сні тихенько хрюкав
І слова мої не слухав.
Г. Чубач
20. Хризантема хвилюється,
Хризантема хитається -
Чи не буде їй холодно,
Коли сонце сховається?
Т. Коломієць
Акровірші
Хто в дальню путь без нього йде,
Либонь, голодний той буде.
І як узяв його з собою -
Будеш ти запивать водою.
(Хліб)
Н. Скоропльот
Хата мною багата.
Людям брат я і друг.
І коли я вже в хаті -
буде й щастя навкруг.
( Хліб)
В. Лучук
Ходить баба в білій льолі,
А навколо квіти долі.
Тінь і вишні у садах,
А на ній залізний дах.
( Хата)
Л. Глібов
Буква Цц
- Ми домалюємо перо
В папасі букви П.
Тоді її перевернем
І вийде буква Ц.
В. Гринько
2. З мамою ми в цирк ходили.
Акробати трюк робили.
Ось один у стійку став -
Букву Ц нам нагадав.
І. Осадченко
3. Два стовпці в траві лежать
Знизу перекладина!
Братик мовить, -
Буква « Ц » у траву покладена.
І Січовик
Вірші
1. Цапок водицю п’є з цеберка,
Скубе травицю у садку.
Солодкий цукор та цукерка -
Це теж цапкові до смаку.
Н. Забіла
2. Цибулі віночок на цвях зачепили,
цибулю у їжу порізать хотіли.
А цуцик маленький цибулю зірвав,
лиш трішки погриз й господині віддав.
І. Мацко
3. Цап забрів у двір рогатий -
цуценя втекло до хати.
Цілу ніч йому не спалось -
Цапа цуценя боялось.
О. Кононенко
4. Цвіркунець на скрипочці цвірінчить,
Горобець на гілочці ноти вчить.
В. Кравчук
5. Цуцик бавився цапком
Розцяцькованим ціпком,
Скочив цуцик до цапка -
Поламав цапок ціпка!
Л. Полтава
6. Цап, цвіркун і цуценя
Цирк влаштовують щодня.
Цап стриба, цвіркун жонглює,
Цуценя їх дресирує.
А. Камінчук
7. Цапенятко Цятка
ходить по травиці,
а старий цап Цезар
складає копиці.
Травиця в копицях -
дарунок для киці.
Киця буде їсти
та водицю пити.
О. Катрич
8. Цвіркун вмостився на печі.
Не вдень цвірчить він, а вночі.
Цвіркун співає:
« Це - це - це!»
Бо знає тільки букву « Ц».
М. Пунько
9. Цвiрiнькала синиця -
Цiкаво так дивиться:
Цап цимбали сам зробив,
Цапеняток грать навчив.
В. Сапон
10. Цвіркотів малий цвіркун -
Працьовитий цокотун
Про такий чарівний світ:
Про цілющий липи цвіт,
Про цитрини та цукерку,
І водицю у цеберку.
Л. Вознюк
11. Цілий день на ланцюжку
Цап кружляє на лужку.
Цеб він випас весь лужок
Та якби не ланцюжок.
В. Кравчук
12. Цап у цирку працював -
Цап цікаво танцював.
В цирк ходили цапенята
Подивитися на тата.
В. Дзюба
13. Буква «Це» звук позначає -
[ Ц ], а ми його вже знаєм:
Цвірінькає горобець,
Ну, а коник стрибунець
Цокотить, жує травичку.
Взимку цінькає синичка,
Ось кудись побіг цапок:
«Цок - цок - цок», «цок - цок - цок»…
М. Дяченко
14. А цирк який цікавий!
В нім цілий день вистави.
Танцюють в цирку циркачі -
Гірські цапи – бородачі.
Т. Коломієць
15. Цуценя забігло в хату
і давай все куштувати:
і цукерки і цукати,
дуже смачно цуценяті.
А цибульку як гризнуло -
з хати наче вітром здуло.
С. Дідух – Романченко
16. Цукерки з цукру виробляють.
Цикорій гіркий не мішають.
А цукор роблять з буряків -
Цукрових, а не з будь - яких.
З. Чумак
17. Цілий день і цілу ніч
Цвіркуни кричать всю ніч.
- Цвіркунчики, цвіркунчики,
Цей ваш крик чому сумний?
- Це тому, що дні холодні!
- Це тому, що ми голодні!
Г. Чубач
18. Ців - ців - ців, ців - ців - ців -,
Цівкотіння горобців.
Горобцеві пісня - це,
А в словах - то буква «це».
В. Гринько
19. Цап до цапа в гості йшов.
Цап дороги не знайшов.
А за цапом цапеня
бігло зразу навмання.
Потім - бігло навпрожки,
воно знало всі стежки:
Ця - до лісу,
Ця - до гаю,
Ця - туди, де нас чекають.
Цілий день в гостях сиділи.
Цілий віз капусти з’їли.
Г. Чубач
Акровірш
Це ще молоде створіння,
А борідку носить білу.
Погризе з кущів пагіння.
Еге - ге, й ріжки націлить,
Ніби справжній задерика.
Я його до травки кликав.
(Цапеня)
Буква Чч
1. Буква «Ч»,
Немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою
Чотири,
Буква схожа
Трішки.
В. Гринько
2. Че, як гілка у черешні
Що зростає в бік і вгору.
В. Гринько
3. Цілий день я букву Н
Доганяв, як мишку кішка.
Наштовхнулась Н на пень
І зламала ніжку.
І тепер не утече
Від погоні буква Ч.
І. Січовик
4. Я у хаті прибираю,
Всі стільці перевертаю.
Прибираючи, кричу:
- Мамо, букву « Ч» учу!
І. Осадченко
5. Ч з четвіркою
Сплутав чижик,
Прочитав :
« 4 ижик».
Г. Вієру
Вірші
1. Чубата чапля чваньковита
Через болото йде одна.
Чомусь з журавликом дружити
Не хоче чапелька чудна!
Н. Забіла
2. Чапля ходить під вербою,
Чайка в’ється над водою.
О. Олесь
3. Чиста річечка тече.
Познайомтесь, буква - „Че”…
Черепаха, черевик,
З чорним чубом чоловік
Наливає в чашку чай,
П’є без тебе. Вибачай.
В. Бондаренко
4. Чванькувато тітка - чапля
Через річку чап - чалапа.
Куди, чапле чепурненька,
Чимчикуєш так швиденько?
- Кличе чайка гостювати -
Буде чаєм частувати.
Л. Вознюк
5. Чапля чайці чемно мовить:
- Чорногуз пішов на лови.
Чимчикує він до ставу
Через лози кучеряві.
О. Кононенко
6. Я за мамою скучаю,
Йде з роботи - зустрічаю.
Приготую чашку чаю,
Маму чаєм пригощаю.
І. Січовик
7. Час від часу Пан - Часник
Чаєм ласувати звик.
У чоботях черепашка
Принесе чотири чашки.
Чапля допоможе їй -
Чемно чайник дасть мерщій.
Пан - Часник не сам чаює,
Завжди друзів він частує.
Ж. Вовк - Черемуш
8. Червоні чоботи улітку
Чубата чапля одягла.
І, очеретом, через річку
Із чорногузом побрела.
І. Мацко
9. Чайка в човнику пливла
Через річку без весла.
Човник річкою несло,
Бо зламалося весло.
В. Дзюба
10. На четвірочку «Че» схожа,
Починати слово може:
Чорнобривці - чорні брівки,
Кучеряві в них голівки.
Бачить чаплю черепаха -
І ховається під дахом.
На собі будинок носить,
Щоб втікать не довелося.
М. Дяченко
11. Чапля чайку частувала -
Чай чорничний їй давала.
Чайка чемно чай допила
І ще чашку попросила.
Чапля в чайник зазирнула -
Чаю більше там не було,
Каже чайці: «Вибачай!
Не чекай, скінчився чай!»
М. Артимович
12. Чаєм частувала чайку сіра черепашка.
- Тобі чорний чи зелений насипати в чашку?
Є з жасмином, є червоний, є із ягідками.
- Ні, мені, - сказала чайка, - краще з карасями.
С. Дідух - Романченко
13. Чисто - чисто у “Чайній”.
У “Чайній” у чарівній.
Черепаха чаювала,
Чаплю чаєм частувала.
Т. Коломієць
14. В річці качка й каченя!
Чи не хоче мама - качка
Вивчити дочку на прачку!
В. Кравчук
15. Чай у чайнику зварили.
В червоні чашечки розлили.
Чай з чебрецю, ягід чорниці
З черешневим варенням п’ється.
З. Чумак
16. Чапля чайку частувала,
В чашці чай приготувала.
Чемна чайка чаплі вдячна:
Чай з черемхи - дуже смачно.
Ю. Турчина
17. Я за мамою скучаю.
Йде з роботи - зустрічаю,
Приготую чашку чаю,
Маму чаєм пригощаю.
І. Січовик
18. У синички є криничка.
Як настане синя нічка,
до кринички йде синичка.
Зорі вибира з кринички
І чіпля на шию нічці.
Й. Струцюк
19. Йшла синичка до кринички -
Загубила черевички.
Г. Чубач 20. Я печу, печу, печу,
Діткам всім по калачу.
Маком я їх потрушу,
В піч гарячу посаджу.
Випікайтесь калачі,
У натопленій печі,
Буду діток я скликати,
Калачами частувати.
Г. Демченко
21. Пошила чапля черевички
І мерщій пішла до річки.
- Чапу - лапу, чапу - лапу.
В мене гарні черевички.
Поки хвастала, ходила,
Черевичок загубила.
І стоїть вона в лозі,
На одній своїй нозі,
Другу вгору підіймає -
Черевичка немає.
П. Воронько
22. Чорно , чорно уночі ,
Чорні очі у сичів ,
Чорні очі, чорні крила
Чорна тінь усіх накрила.
Через чорних тих сичів -
Чорно, чорно уночі.
Г. Чубач
Акровірш
Чого ходить по болоті?
А щоб жабку там спіймати,
Принести в гніздечко потім
Любим діточкам пухнастим.
Як то добре дбає мати.
(Чапля)
М. Романченко
Буква Шш
1. Каже братик Тимошу:
- Хочеш, букву напишу?
Три стовпці, внизу - межа,
Це для тебе буква Ш!
В. Гринько
2 Комиші шумлять: шу - шу - шу,
Букву я нову пишу:
Три стовпці - внизу межа -
От і вийшла буква «Ша».
В. Гринько
3. Буква Ш стоїть в саду:
Три штахетини в ряду.
Т. Коломієць
4. У сусіди загорожа.
Буква « Ш» на неї схожа.
Буква ця така висока!
І. Осадченко
5. Букво Е, поглянь в люстерко.
- Хто у ньому?
- Етажерка.
- Ляж, будь ласка, на підлогу,
Підніми угору ноги.
Буква Е тремтить від страху:
- Схожа я тепер на шафу.
І. Січовик
Вірші
1. Шматок сальця шукає мишка,
У нашій шафі шарудить.
Як шугоне на мишку кішка!
А мишка - шусть у шпарку вмить.
Н. Забіла
2. Шепоче вітер:
- Ша - ша - ша!
Шубку білочка знайшла!
Шелестить трава похила:
- Шубку білочка купила!
Шепчеш ти і вірю я:
- Шубка в білочки - своя.
Г. Чубач
3. У норі принишкла миша.
У норі у миші - тиша.
Шишка висить на ялині,
Шершень сів на деревині.
О. Олесь
4. Мчить машина за машинами,
Шелестить машина шинами.
Раптом щось залізло в колесо.
- Ти навіщо, цвяше, колешся? -
Зупинилася машина.
Зашипіла тихо шина:
Ш - ш - ш - ш - ш - ш …
І. Січовик
5. Шпак в шпаківню залетів
Теплу шапочку одів,
Шубку на крильце накинув
В теплий край собі полинув.
І. Мацко
6. - Шишкарику - пташечко,
Що ти довбеш щоденно? - Шишечки з сосоночки,
Шишечки із ялини!
А. Камінчук
7. Шосе летить,
шумлять машини -
лише шпаркі
шурхочуть шини.
В. Лучук
8. Шоколадок у Шури шість.
Шура шоколад не їсть.
А шука горішки
З кедрової шишки.
З. Чумак
9. Шипшину швидко шпак клює,
Вона здоров’я додає.
Колючий кущ не всіх шпига:
« Ростіть не тільки для шпака».
С. Заєць
10. Дощ за шибкою шумить,
Кішка в кошику сидить.
Мишка - хвать пахучу шкварку
І швиденько - шусть у шпарку!
Кішка - стриб! Та знає миша,
Що вона, таки, хитріша.
А була б та шпарка ширша,
То пропала б наша миша!
В. Бондаренко
11. Шпак шляхетний мандрував,
До ялинки шлях шукав.
Чув, що мешкають вгорі
Шанобливі шишкарі.
Покуштує шпак-пташина
Смачні шишок насінини.
Л. Вознюк
12. Шишка впала не розбилась.
Шишка в трави закотилась.
Наша Шура в ліс пішла,
Але шишки не знайшла.
Принесла вона додому
Лише радість, лише втому.
Г. Чубач
13. Шпак шпачисі каже гнівно:
- «Шершень захопив шпаківню!
Швидше шибеника гнати
Шпаченят обороняти.
О. Кононенко
14. « Шу - шу - шу», - шептали миші, -
Загубився сон у тиші.
« Ми не будем спочивати –
Підем тишу розганяти!»
А тихенька наша тиша
Тихо спала на узвишші
І не знала наша тиша,
Що в норі шептались миші.
Г. Чубач
15. Шиє Люба, вишиває,
Шубку ляльці дошиває.
Шапку, шарф і шаровари
Шити мама помагає.
Л. Лужецька
16. Я люблю блакитну мишку,
що сидить в куточку нишком,
і щовечора потрошку
їй з долонь даю горошку.
Л. Левченко
17. Буква «Ша» три ніжки має,
«Ша» слова розпочинає:
Шишка, шапка, шуба, шина,
Шоколад, шишкар, шипшина.
Із шовковим ароматом
Є вареники малятам!
Без шовковиці навряд
Буде жити шовкопряд!
М. Дяченко
18. В кімнаті за шторою шафа стоїть,
У шафі чистенький одяг лежить.
Є там шуба, шарф, штани –
Гарно складені вони.
Шість шкарпеток, шапки дві -
Шерстяні всі і нові.
В мене скрізь порядок тут,
Я шаную мамин труд.
Ж. Вовк - Черемуш
19. Швея шубу з шкіри шила.
Шила шубу ту без шила.
Не потрібно шило швеї,
Бо машина є у неї.
В. Кравчук
20. Шпак шпакові - шурякові
Шиє шапочку шовкову.
Шиє шапку, шаровари.
О. Виженко
21. Швачка шапку швидко шила,
Час не гаяла - спішила.
Швачка мала поспішити,
Бо ще й шубу швачці шити.
В. Дзюба
Акровірші
Ширяє над лісом високо,
У поле заверне, що обіч.
Лиш тільки прицілиться оком.
І зразу пірнає на здобич.
Кролят, пташенят забирає.
А тим часом і курку хапає.
( Шуліка)
М. Романченко
Шлях в життя дає, мов мати,
Кличе мудрості пізнати.
Ось урок останній. Квіти.
Линуть діти в світ радіти,
А у неї інші діти.
( Школа)
В. Довжик
Школярик її добре знає,
Кожен день до неї поспішає.
Очі в світ собі він відкриває,
Любові вчиться, мудрість здобуває.
А хто вона? Як ти гадаєш?
(Школа)
Школярі до неї поспішають,
Кожен входить у свій клас.
Оголошення радо вітає:
« Ласкаво просимо до нас!»
А хто ж вона - вгадати час.
( Школа)
Д. Білоус
Буква Щщ
1. Букві « Щ» сказала « Ш»:
- Ти стрибаєш, як лоша.
Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу.
- А відгадка тут проста:
Я з хвостом,
Ти - без хвоста.
І. Січовик
2. - Розкажіть про букву Щ!
- Та вона така ж, як Ш,
Тільки в неї, - каже Костик, -
Як гачок, праворуч хвостик.
В. Гринько
Вірші
1. Ще дощ іде, періщить злива,
Щенятко вимокло, як хлющ,
А щиглик, щебетун щасливий
Щебече, пурхнувши на кущ.
Н. Забіла
2. Лящик щавлю нащипав,
щуку в гості погукав.
Над ставком періщить дощ,
у ляща й щуки буде борщ.
Щиглик з гаю прилітав,
їм в ліщині щебетав.
Ж. Вовк - Черемуш
3. Біжить щеня щодуху -
вкусило щось за вухо.
Щеня перелякалось,
за кущик заховалось.
Сидить і вухо чуха -
щеня вкусила муха.
Л. Біленька
4. Зубаті щука і щупак
Щербатий чистили п’ятак
Щіткою щербатою
У щупака за хатою.
А. Камінчук
5. Щука в ночвах лежить,
Щур до неї біжить.
О. Олесь
6. Щука щедро частувала
Молодого щупачка
Борщ щавлевий подавала
Ще й налила молочка.
І. Мацко
7. Щиро щиглик у ліщині
Щебетав собі щоднини:
- Щоб нам щедре літечко
Виростило житечко,
Щоб щасливий равлик
Міг щипати щавлик.
Л. Вознюк
8. Щиглики щебечуть
Щиро ранок кожен.
Щука того щебету
Щось збагнуть не може.
В.Сапон
9. Щиглик
Щиглик, щиглик,
Щигленятко,
Щиглик дзьобає
Зернятка.
Щиглик дзьобає
Дрібненькі -
Сипонув я
Цілу жменьку!
В. Гринько
10. Потрудився журавель -
Захотілося борщу.
Цілий день збирав щавель
Після теплого дощу.
Потім вогнище розклав
Під калиновим кущем.
Борщ смачний приготував -
Пригощає всіх борщем.
І. Січовик
11. Щітка справу знає чітко -
Чистить вправно зуби щітка.
Чистить лагідно, без крові,
Щоб були вони здорові.
В. Дзюба
12. Щоб кущі росли мерщій,
На кущі ідуть дощі.
В. Кравчук
13. Розкажу я вам, малята,
Ще про літеру «зубату»:
В слові «щука» - буква «Ща».
Щітка одяг вичища.
Ще є щітка для зубів,
Інша є для чобітків.
Своє місце буква знає,
Слово «щастя» починає»!
М. Дяченко
14. Щиглик щиро щебетав,
Щигленяток научав:
Щоб щасливими вам стати -
Треба вміти щебетати!
Так як мама, так як татко -
Хай щебече щигленятко.
Л. Полтава
15. Щупакам в’юни казали:
- Щойно щуку зустрічали.
Щирить щука хижу пащу -
Щупакам втікати краще.
О. Кононенко
16. В мами є великий горщик,
Мама в ньому варить борщик,
І такий смачний той борщик,
Що ми ладні з’їсти горщик.
Є. Гуцало
17. Щербаті щука і щупак
Щербатий чистили п’ятак
Щіткою щербатою
У щупака за хатою.
Т. Коломієць
18. Щітка добра у щеняти -
Не жорстка, не малувата.
Диво - щіткою щодня
Зуби чистить це щеня.
М. Хаткіна
19. Зварила Галя борщик,
Налила у горщик,
Поставила під кущик.
Туди звалився хрущик!
М. Хаткіна
20. Я чекав, що дощ ущухне,
бо хотів зловити щуку,
тільки вийшов - як лине.
Дощ перехитрив мене.
С. Дідух - Романенко
21. Щасливий щиглик дзьобик має,
Щавель щоранку він щипає.
Щавлик зварився, борщик упрів
Щиглик у гості запросив.
В. Суярко
22. Щітка щітці говорила:
«Я щоранку щось робила»
Щітка щітці відказала:
«Ти щоранку міцно спала».
Щоб дві щітки не сварились,
Ми раненько пробудились.
Одна - вікна промиває,
Інша - килим вичищає.
Г. Чубач
23. На болоті журавель
Цілий день збирав щавель.
Назбирав собі на борщ,
Та якраз вперіщив дощ,
І щавель знесла водиця, -
Без борщу лишилась птиця.
З того часу журавель
Сировим жує щавель.
М. Стельмах
24. Вгледів лящика щупак
Й надяга плаща, дивак.
Бо в ляща колюча спинка,
Ніби щітка, чи щетинка.
Та вже має лящ науку
І в кущі мерщій втіка.
Щупачок - майбутня щука,
В неї ж паща от-така!
В. Бондаренко
Акровірш
Що тут казати, - хижа вкрай,
У неї апетит найкращий.
Карасику, ти не дрімай.
А то в її потрапиш пащу.
( Щука )
М. Романченко
Буква Ь
1. Підняли ми букву Р
І поставили ось так.
Що ми маємо тепер?
М’який знак!
І. Січовик
2. Що з тобою , букво « Р»?
Перекинута тепер?
- То лише здається так.
Я не « Р», м’який я знак!
В. Кравчук
3. Ось буква еР на голову устала
І літери одразу здивувала:
- Тепер я знак - не буква, знай усяк:
Пом’якшувати декого мастак!
М. Артимович
4. Ніжкою Я зачепилась -
Ніжка та раз - та відбилась.
Хто ж став на голову, дивак?!
Це ж буква - м’який знак.
Л. Голота
\
Вірші
1. Не забудьте ви про мене,
В алфавіті я в потребі.
Хоча я буква, а не звук,
Та я завжди тут як тут.
Ну, яка ж Волинь без мене,
Чи, скажімо, осінь, лебідь?
Львів і лось, альбом і вість?
Б. Пилат
2. Знак називається м’яким,
Пом’якшуєм вимову ним,
Це знає і маля,
Бо слово «пень»,
І слово «день»
М’якенько вимовля.
А. Камінчук
3. Ось і день скінчивсь, закрию книжку,
бо скрізь вже тінь і лялька спить.
І я вкладусь в м’якеньке ліжко,
І теж засну, як лялька, вмить!
Н. Забіла
4. Я - м’який знак,
Це повинен знати всяк.
Я - не літера нова,
Я пом’якшую слова,
А у слові « олівець»
Забігаю аж в кінець.
Г. Чубач
5. М’який знак, м’який знак
Все пом’якшувать мастак.
В слові, де він має бути,
Там відразу м’якість чути.
М’який знак є в слові «день»,
«сіль», «олень», а також «пень»,
«місяць», «кулька» і «дідусь»,
Ще «кульбаба» і «татусь».
М’який знак потрібно знати,
Зможеш ти читать, писати.
Ж. Вовк –Черемуш
6. Дзень - дзелень, цінь - цвірінь,
День - деньок, тінь - плетінь.
Це знак м’якшення маленький
Робить все таким м’якеньким.
Він до «ер» подібний трішки,
Що дріма, задерши ніжку.
Л. Вознюк
7. Півень, горобець, ведмідь -
Знак м'який в словах стоїть.
Журавель, дельфін і рись -
М'який знак - не помились!
О. Кононенко
8. Я сам один завжди мовчу.
Без інших літер не звучу.
Та в алфавіті знає всяк:
Потрібен часто м’який знак.
В. Кравчук
9. Я маленький, я тоненький,
Знак пом’якшення худенький,
Йду із буквами в танець,
Їх пом’якшую раненько,
Найчастіше ж під - кінець.
Л. Полтава
10. Я прохаю вас, малята,
І цю букву пам’ятати:
М’який знак «ь» завжди маленький,
Хоч мовчить, та веселенький.
Він пом’якшує вимову
І ніжнішим робить слово.
Щоби м’якшим став і ти,
Вчи абетку доброти!!!
М. Дяченко
11. Ось погляньте - Ь - знак м’який
Задоволений такий!
Він у реченні бува
Так пом’якшує слова!
« Ген стоїть маленька донька
Й простяга свою долоньку.
Ненька вишеньку дає.
З - під землі джерельце б’є.»
В. Бондаренко
12. Це важливий дуже знак,
Нам без нього - аж ніяк!
Не сховатися у тінь,
Не піти у далечінь,
День без нього не такий...
Ось такий він - знак м'який.
М. Хаткіна
13. Я в Алфавіті - у кінці
В мене усміх на лиці.
Не хизуюсь я, але …
Вам без мене буде зле.
Бо, як тільки я у слові
Слово - м’якше для вимови.
Г. Чубач
Буква Юю
1. Коліщатко гумове
До палички приб’ю.
Порадую бабусю -
Змайструю букву Ю.
В. Гринько
2. Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло -
Згогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові «Юля»,
І в словах «сміюсь», «стою».
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.
В. Гринько
3. - Як зробити букву Ю?
Здогадавсь, Іванку?
- Букву І до О приб’ю
На коротку планку.
І. Січовик
4. Буква І вітає О:
Я дивлюсь - не впізнаю:
Замість них з’явилась Ю.
І. Січовик
5. Букву « Ю» я впізнаю -
Трохи дивна буква « Ю» :
Ніби до ясена
Буква «О» прив’язана.
В. Гринько
Вірші
1. Юрасик любить працювати,
Він - юний садівник, юннат.
З юрбою малюків завзятих
За школою він садить сад.
Н. Забіла
2. Як гніздечко я зів’ю?
заспіваю: тью - фіть - ф’ю!
А раніш не заспіваю,
бо гніздечка ще не маю.
Л. Біленька
3. Юрась п’ять в’юнів зловив.
Смачну юшечку зварив.
В’юни аж парують,
У юшці смакують.
М. Морозенко
4. Юрок малий не слухав мами -
Юрив поміж очеретами.
Юрок малий попався в сильця -
Юля лікувала крильця.
О. Кононенко
5. Люблю я маму й тата,
Люблю все малювати.
Я вишню намалюю,
Красолю у саду,
Любисток і тюльпани.
О. Катрич
6. Юлій і Юрій - юннати.
Юрій і Юлій - два брати.
В. Лучук
7. Юля любить кисіль,
Юшку любить Василь.
Юшка добра із в'юнів,
Юнга Юра їх зловив.
В. Сапон
8. Юрба веселих юнаків
Піймала вудкою в’юнів.
Взяли петрушку з рюкзаків -
Зварили юшку із в’юнів.
Сюркоче коник: - Юнаки,
І я скуштую залюбки.
Л. Вознюк
9. Проспіваю букві Ю
Колискову я свою:
« Люлі - люлі, баю - бай,
Люба доцю, засинай!»
І мені шепоче Ю:
« Мамо, я тебе люблю!»
І. Потаніна
10. Букви «І» та «О» дружили,
Й нову літеру створили -
ЇЇ звати буква «Ю»,
Вам віночок слів зів’ю:
Юрчик, Люда, Попелюшка,
Юля, люлька, юний, юшка.
В слові ніжному «люблю»
Є аж двічі буква «Ю»!
М. Дяченко
11. Ти питаєш,
що роблю я?
І співаю, і танцюю,
Дім з конструктора будую,
А коли я засинаю,
Уві сні я ще й літаю!
М. Хаткіна
12. Ой смачна у Юлі юшка,
не відтягнеш і за вушка.
Це Юрко їй наловив
сома і юрких в’юнів.
С. Дідух - Романенко
13. В Юри є сестричка Юля.
Невеличка вередуля.
Любить Юля утікати,
Бо не хоче йти до хати.
Доганяв Юрасик Юлю
І набив на лобі гулю.
В. Кравчук
14. З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю.
Л. Українка
15. Юрта на снігу стоїть.
Юшка на вогні кипить.
О. Олесь
16. Ви тільки гляньте: птах юрок,
Брат легкокрилих ластівок.
Об’їхав юнгою весь світ.
Прибув у місто Алфавіт.
Т. Коломієць
17. Діти граються, гуляють,
бігають, казки читають,
Вірші вчать, пісні співають.
Щось з конструкторів будують,
Гарно фарбами малюють.
Н. Романенко
18. Тече вода із - за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
Т. Шевченко
19. Юнга плюхнув у калюжу,
Стояв і носом хлюпав дуже.
Весь у багнюці аж до вух,
Бруднющий навіть капелюх.
Юнга мчить тепер щодуху
Мити вдома шию й вуха.
Ж.Вовк - Черемуш
20. Дід Юхим і внук Юрасик
Ловлять в озері в’юнів.
Клюнув ще один карасик
Й три колючі окуні.
Кличе дід стареньку Дуню:
- Зараз ватру розпалю,
Казанок неси, бабуню,
Дуже юшку я люблю!
В. Бондаренко
21. Снилось Юрку, коли ліг спати,
Що може юнгою він стати.
Юрко-моряк біля штурвала.
Хоча і сон, та все ж цікаво.
І. Мацко
22 . Юрасик доганяє Юлю.
Впав. Набив на лобі гулю.
В. Кравчук
23. Юшку любить Юра й Юля,
Хоч у юшці є цибуля.
І картоплю і грибки
Ловлять з юшки залюбки.
З. Чумак
24. Юра - рибку упіймав,
Гриць - картоплі накопав,
Петрик із кринички
Витягнув водички,
А маленька Юля –
Принесла цибулі,
Кропу і петрушки -
Зварить мама юшки.
І. Січовик
25. Як виросту, збудую хату,
На хаті колесо приб’ю,
А там я поселю крилату
Лелечу клекітну сім’ю.
Нехай розводиться, гніздиться
По всіх деревах і хатах.
Нехай мені щоночі сниться,
Що я літаю, наче птах.
Д. Павличко
26. Юро! Юро! Оглянися!
В’юн на вудочку зловився!
Поки Юра позіхав
В’юн з гачка, у воду впав.
І поплив собі, поплив...
Юра юшки не зварив .
Юро! Юро! Не журись –
В’юн ще зловиться колись.
Г. Чубач
27. Братик з колесом на дроті
Так біжить, що не зловлю.
Зупинивсь він біля плоту
І стоїть, мов буква Ю.
В. Гринько
28. Юля супчик вранці їла
Юля супу не хотіла.
Мама просить « Ще наллю!»
Юля каже: « Не люблю!».
Г. Чубач
Акровірш
Юнка і юнак - дослідники у парі.
Наших пишних лук, садів, ярів, лісів.
Назбирай рослин у лісі чи з полів,
А як їх посушити, матимеш гербарій, -
Той звання тоді високе заслужив.
( Юннат )
М. Романченко
Буква Яя
Буква Я, немов віночок,
Без музики йде в таночок.
Стрічок дві,
Один вінок -
Буква Я
Іде в танок.
В. Гринько
Вірші
1. Ялинка ясними вогнями
Яскраво світиться й сія.
Якраз до свята цими днями
Усю абетку вивчу я.
Н. Забіла
2. Явір гнеться над водою.
Явір сохне під вербою.
О. Олесь
3. Ясени ледь - ледь шуміли …
Яснооке сонце сіло …
Яструб ящірку несе,
Я - остання буква. Все!
О. Кононенко
4. Як засяє ясне сонце,
Ясно стане у віконці.
Як прокинувся я рано,
То й мені світленько стане.
Я сміюсь, я радію,
Я, як сонечко, яснію.
Г. Чубач
5. Ясен місяць - місяченько
йде із ярмарку хутенько.
Якнайшвидше шлях долає,
на п’ятак покупок має.
Купив яблук, ягід тато
яснозорим всім малятам.
Л. Вознюк
6. В автобус на зупинці
Увійшла бабуся.
Йвасик швидко підхопився,
Приязно всміхнувся…
М. Білецький
7. Особлива буква «Я»:
Кожен з нас - це просто «я»,
Тільки треба чемним бути,
Не хвалитись, інших чути.
Рідне слово всім - «сім’я»,
В ньому - сім разів по «Я»!
Кошик яблук, сік морквяний -
Будьмо гарні та рум’яні!
М. Дяченко
8. На сторінку «Букваря»
З моря вийшла буква Я
І на якір гордо стала.
Я слова свої зібрала.
Покажіть свої знання
І назвіть слова на Я.
Л. Вознюк
9. Якір, яблуко, ягня.
Перша літера в них - Я.
Але гарно знають діти:
Я - остання в алфавіті.
В. Дзюба
10. Я - Яринка, я - маленька,
в мене щічки червоненькі,
ніби яблучка в саду.
Я яскраво одягнуся,
сонцю ясно посміхнуся
і на ярмарок піду.
С. Дідух - Романенко
11. Я картопля - бараболя,
розкошую серед поля.
А в землі росте моя
бараболяна сім’я.
Г. Черінь
12. Ясен, ясен, ясеня -
ми радіємо щодня:
хай зростає, листя має,
нашу землю прикрашає.
В. Крищенко
13. Ясени ледь - ледь шуміли
Яснооке сонце сіло...
Яструб ящірку несе,
Я - остання буква.
А. Камінчук
14. Кожушок вдягла Яринка
І побігла по ялинку‚
А у лісі - завірюха -
Замело її з кожухом.
І стоїть Яринка
Біла‚ мов ялинка.
І. Січовик
15. Яблунька в садочку,
Яблучок рясненько.
Назбираєм яблучок
В ящички повненько.
Яблучка, яблучка,
Як же вас багато.
Повезем на ярмарок,
Будем продавати.
Ж. Вовк - Черемуш
16. Ягоди Януся знає.
У яру ягід немає.
В ясний день в ягіднику
Спіють ягоди в саду.
З. Чумак
17. Ягня в садок раз забрело,
Червоне яблуко знайшло.
Яринка в тім саду гуляла,
Ягнятку ягідок ще дала.
І. Мацко
18. Яся біля яблуньки
Вихваляє яблучка:
- Рясна яблунька моя.
Яблуню зростила я.
М. Морозенко
19. Ялинка в Алфавіті -
Мов сад у щедрім літі;
І яблука на вітті,
І ягоди на вітті.
Яскріє зірочка вгорі
На втіху нашій дітворі.
Т. Коломієць
20. Ясени i явори,
Яструб ген шуга вгорi.
Ягiдна стоїть пора -
Ягоди ведмiдь збира.
В. Сапон
21. Яків яблука шукав,
Біля яблуні кружляв.
Раптом ящірка з кущів! -
Яків з ляку аж присів;
Кинув яблука і втік.
Л. Полтава
22. Яся ягоди знайшла
Та бабусі принесла,
А бабуся рум’яненьке
Ясі яблучко дала.
М. Хаткіна
23. Ось алея яворова,
Яків м’ячика ганя.
Ось телятко і корова,
Ось ягничка і ягня.
Яструб ящірку шукає.
Яна яблука несе.
Я вже всю абетку знаю!
Я щаслива. От і все.
В. Бондаренко
24. - Хто між літер найскромніший?
Назовіть її ім’я.
Буква «я» найголосніше
Відгукнулася: «Це я!»
- Ну, а хто хвалько найбільший? -
Назовіть його ім’я.
Стало «я» тихіше миші і сказало:
«Це не я …»
Г. Чубач
Акровірші
Я – в’юнка, прудка, луската,
Щілка, нірка - моя хата,
І коли хтось нападає,
Раптом хвіст свій залишаю.
Кажеш, знаєш? Молодець!
Акростиху тут кінець!
(Ящірка )
М. Романченко
Я залізний і рогатий
Корабель спиняю раптом.
І за ним, спочивши скоро,
Рвуся у морські простори.
( Якір)
В. Довжик
Буквосполучення
ДЗ
Вірші
1. День у день:
Дзень, дзень!
Кожен день:
Дзень та дзень!
В школі дзвоник
Кожен день
Вчитись кличе:
Дзень!Дзень! Дзень!
В. Гринько
2. Це всі повинні знати:
Нас не можна роз’єднати.
Відзначаємось ми чим?
Літер дві, а звук один:
[ дж] , [дз ].
3. Дзвоники синенькі,
дзвоники тоненькі, славте день!
Дзвоніть, вигравайте,
дзвоном зустрічайте нас, дітей!
Дзінь та дзень!
Дзінь та дзень!
Дзвоніть дзвінко увесь день!
О. Катрич
4. Чути в лісі цілий день:
- Дзінь - дзелень! Дзінь - дзелень!
То дзвіночки лісові
Вчать співаночки нові.
П. Король
5. - Ой, куди несе нас вітер?
- Це до пари дружних літер.
Буква Д і буква З
позначають злитий [дз].
Ю.Турчина
6. А дзвіночки голубенькі
дзеньки - бреньки!
Дзеньки - бреньки!
В. Лучук
7. Ми дзвіночками звемося,
Хоч ніхто не чув ніколи,
Щоб хоч раз ми подзвонили
Тими дзвониками в полі.
К. Перелісна
8. Дзінь - дзень! -
дзвонить дзвоник
всенький день.
Кличе він щоліта
косарів косити.
П. Мовчан
- Джмелі спросоння – буц! – лобами!
Попадали, ревуть в траві.
І задзвонили над джмелями
Дзвінки – дзвіночки лісові.
М. Вінграновський
Буквосполучення
ДЖ
Вірші
1. Буква « де» і буква « же»
Подружились дуже вже.
Коли поруч, коли разом -
Не розводять своїх рук
Й позначають один звук [ дж]. [43]
2. Джмелі і бджоли
збирали мед у полі,
Носили додому:
Бджоли - бджілкам,
джмелі - джмеликам.
О. Катрич
3. Джмелі і бджоли
зустрілися у полі.
Дзвеніли, дзижчали,
нектар збирали.
О. Катрич
4. Дуже жарко, джміль гуде,
А води нема ніде. -
До джерельця полечу,
Та й нап’юся досхочу.
Л. Мащенко
5. Бджілка з джмеликом дзижчать,
дитинчат дзижчати вчать.
Дзи - дзи - дзи та джи - джи - джи
Як бджола, і ти скажи.
Л. Вознюк
6. Дзюрчить і лісі джерело,
Вода джерельна в ньому.
Допомагає джаз лісний
Перебороти втому.
Ю. Турчина
7. Джміль на склянку з джемом сів,
Ґедзь до нього підлетів,
І дзвінка пішла розмова.
Першим ґедзь промовив слово:
« Що, солодкий джем із грушки?»
« З’їм його я самотужки!»
Джміль дзижчав, що було сили,
Поки склянку не закрили.
Ю. Турчина
Методичні поради
Метою вивчення української мови та літератури , а відповідно початкового курсу мовно – літературної освіти є розвиток особистості дитини засобами різних видів мовленнєвої діяльності, формування ключових, комунікативних та читацьких компетенцій, розвиток здатності спілкуватися українською мовою для духовного , культурного та національного самовияву, послуговуватися нею в особистому й суспільному житті, у міжкультурному діалозі, збагачення емоційно – чуттєвого досвіду, розвиток мовленнєво – творчих здібностей.
Відповідно до зазначеної мети у початковому курсі мовно – літературної освіти виділено такі змістові лінії: « Взаємодіємо усно», « Читаємо», « Взаємодіємо письмово», « Досліджуємо медіа», « Досліджуємо мовні явища». Змістові лінії у 1 класі реалізуються через інтегрований курс « Навчання грамоти». Інтеграція навчання читання і письма здійснюється на основі змісту, об’єднаного навколо однієї теми - вивчення однієї букви, розвитку усного мовлення, фонематичного слуху, пізнавальних здібностей.
У процесі інтегрованого заняття навчання грамоти пропонується чергування роботи над формуванням навички читання і письма.
Реалізовуючи змістову лінію « Взаємодіємо усно», завдання посібника спрямовані на розвиток таких умінь: сприймати на слух і правильно розуміти усне мовлення, будувати діалог, невеличкі монологічні усні зв’язні висловлювання.
Для формування аудіативних умінь можна пропонувати завдання:
- розрізнити голосні і приголосні звуки;
- розрізнити тверді і м’які приголосні звуки;
- послідовно відтворити всі звуки у слові , акровірші;
- розпізнати слова з наголосом на певному складі;
- розпізнати на слух односкладові, двоскладові слова;
- відтворити у певній послідовності прослухані слова;
- із прослуханого ряду слів вибрати назви визначених речей;
- вилучити зайве слово з тематичної групи;
- визначити кількість слів у реченні;
- доповнити незавершене речення;
- визначити кількість речень у вірші.
Для формування монологічних висловлень визначаються завдання:
- побудувати речення за сюжетним малюнком,
- побудувати опис за малюнком,
- розповісти, на що схожа буква на малюнку;
- придумати продовження вірша.
Опрацьовуючи вірші, акровірші, учні ознайомлюються із вживанням великої літери на початку речення, в іменах людей, кличках тварин, назвах міст, сіл, річок, країн.
Реалізовуючи змістову лінію « Читаємо» першокласники вчаться читати вголос вірші , акровірші, розуміти прочитаний текст,
правильно інтонувати речення, різні за метою висловлювання та інтонацією,
висловлювати власне ставлення до прочитаного. Навчання грамоти першокласників відбувається за звуковим аналітико – синтетичним методом. За основу аналітико – синтетичної системи береться звук. Навчання читанню і письму здійснюється від звука до букви.
Алгоритм подачі букви
- виділення звука зі слова – назви намальованого предмета, звука, який найчастіше зустрічається у вірші;
- вимова і характеристика звука;
- позначення звука буквою;
- аналіз структури друкованої букви;
- визначення місця букви в алфавіті;
- читання злиття; читання односкладових слів;
- читання слів, речень.
Опрацьовуючи вірші, подані у посібнику, можна запропонувати різні види читання, в тому числі і вибіркового. Наприклад:
- прочитати односкладове, двоскладове слово;
- прочитати слово, де подана буква стоїть на початку слова, всередині і в кінці слова;
- виділити слова, що називають назву предмета, ознаку предмета, дію предмета;
- знайти слово або декілька слів з найменшою ( найбільшою) кількістю складів;
- знайти і підкреслити букву, з якою ознайомились на уроці;
- прочитати слова, які характеризують предмет;
- виділити слова з двома однаковими приголосними, голосними;
- знайти і прочитати слова, у яких кількість звуків і букв однакова або різниться;
- дібрати слова близькі або протилежні за значенням;
- прочитати імена дівчаток, хлопчиків.
Реалізовуючи змістову лінію « Досліджуємо мовні явища», спрямовується робота на:
- формування умінь розрізняти голосні і приголосні звуки;
- правильно вимовляти тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні звуки;
- відтворювати ланцюжок звуків у почутому слові;
- позначати мовні звуки буквами на письмі;
- правильно записувати слова;
- відтворювати алфавітні назви букв;
- поділяти слова на склади;
- визначати наголошений і ненаголошений склад;
- розрізнювати близькі і протилежні за значенням слова;
- упізнавати і розрізнювати слова – назви предметів, ознак, дій, чисел;
- розрізняти слова істоти або неістоти;
- складати і інтонаційно правильно вимовляти розповідні, питальні і окличні речення.
Література
1. Бойко Г. Вибрані твори том 1- К.: Веселка, 1983. – 247 с.
2. Бойко Б. упорядник Жаби й жабенята: Збірник віршів для дітей - К. :Країна мрій, 2006. - 48 с.
3. Бойченко Т. Абетка здоров’я - К.: Освіта, 1997. -71 с.
4. Веселка Антологія української літератури для дітей том 2 - К.: Веселка, 1984.- 503 с.
5. Володарська М. О., Ковальчук Н. О., Настенко А. І., Сисоєва В. М Навчання грамоти - письмо - Х.: Основа, 2017. – 137 с.
6. Володарська М. О., Ковальчук Н. О., Настенко А. І., СисоєваВ. М. Навчання грамоти - читання - Х.: Основа, 2017. – 137 с.
7. Григорук А. І. упорядник Від А до Я - К. : Радянська школа, 1989.- 65 с.
8. Гринько. В. Абетка: Навчальний посібник для дітей дошкільного віку- К.: АСТ прес – ДІКСІ, 2001. – 68 с.
9. Гринько. В. Букварик – дошколярик : Навчальний посібник для дітей дошкільного віку - К.: АСТ прес – ДІКСІ, 2001. - 72 с.
10. Гілевич Н. Біжить клубок з голками - К.: Веселка, 1990. – 87 с.
11. Забіла Н. Весела абетка - К.: Веселка, 1995. – 68 с.
12. Завязкін О. В. Чарівний букварик - Донецьк БАО, 2013. -65 с.
13. Завязкін О. В. Жива абетка - Донецьк БАО, 2013. – 68 с.
14. Захарійчук М. Д. Зошит з навчання грамоти та розвитку мовлення у двох частинах - К.: Грамота, 2017. – 96 с.
15. Захарійчук М. Д., Науменко В. О. Буквар - К.: Грамота, 2013. – 176 с.
16. Коломієць М. П. Словник української мови в малюнках - К.: Освіта, 1995. – 417 с.
17. Конобевська О. Абетка – казка - Х.: Пегас, 2013. – 64 с.
18. Нечай – Горбачук Л. Д. Букварик для Калинки і Тарасика - К.: Спалах ЛТД, 1996. – 120 с.
19. Полтава Л. Абетка веселенька для дорослих і маленьких Видавництво центральної управи спілки української молоді, 2001.- 35с.
20. Прищепа К. С., Колесниченко В. І. Буквар- К.: Веселка, 2009. – 71 с.
21. Прищепа К.С., Лук’яненко В. Г. Тематичний словник школяра -К.: Форум, 2001. – 336 с.
22. Прищепа К. С. Зошит з каліграфії та розвитку мовлення - Х.: Майстер –
Клас, 2009. – 65 с.
23. Потаніна І. Букварик для дошкільнят - Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 64 с.
24. Рафалюк Н. О. Абетка першокласника // Розкажіть онуку, 2005 № 13 – 14.
25. Сапун Г. Збірник диктантів і завдань для тематичного опитування 1 – 4 класи –Т. : Підручники і посібники, 2001.- 175с.
26. Січовик І. Весела грамота - К.: Веселка, 2004. – 88 с.
27. Смовська О. І. Комплексні завдання для розвитку мовлення школярів – К.: Радянська школа, 1984. – 119с.
28. Серпухова І. Є. Цікава дидактика – К. : Ранок, 2005. – 356 с.
29. Тоцька Н. І., Шевченко Л. Ю. Збірник вправ і завдань з фонетики -К.: Освіта, 1998. – 158 с.
30. Турчина Ю. В. Буквар для малят - Х.: Промінь, 2017. – 75 с.
31. Щербак Д. Г. Літературний матеріал на уроках навчання грамоти // Розкажіть онуку, 2005 № 13 – 14.
32. 1000 віршів, загадок, прислів’їв, лічилок, скоромовок - Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 383 с.
33. Абетка « Від А до Я» // Розкажіть онуку, 1997 № 9 – 10.
34. Презентація На що схожі букви алфавіту. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-zo-shozhi-bukvi-alfavitu-12188.html.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку