Народ шукає в геніях себе…» Образ Марусі Чурай за текстами творів художньої літератури

Учитель української мови та літератури

Сумська гімназія №1

Клюєва Оксана Миколаївна

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Тема. «Народ шукає в геніях себе…» Образ Марусі Чурай за текстами творів художньої літератури.

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю легендарної Марусі Чурай на матеріалі творів українських письменників; вчити аналізувати художні тексти, працювати з науково-популярною літературою, досліджувати сторінки життя видатних митців; виховувати глибокий патріотизм, шанобливе ставлення до історичного минулого свого народу, його фольклору; вчити формувати родинні стосунки, уособлюючи кращі моральні риси українського народу, його найвищі злети; розвивати логічне мислення, вміння послідовно висловлювати свої думки, творчо переосмислювати художні тексти.

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: портрет Марусі Чурай, аудіозаписи пісень за текстами авторки, художні тексти, ілюстрації до роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Епіграф:

Ця дівчина не просто так, Маруся

Це-голос наш. Це-пісня. Це-душа.

Ліна Костенко

ХІД УРОКУ

1. Оголошення теми і мети уроку. Вступне слово вчителя.

«Українська пісня…Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим. Українська пісня - це геніальна поетична біографія українського народу»

 О.Довженко

«Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій – і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні на нашій землі»

 М.Стельмах

Дівчина з легенди

Учитель: До останнього часу мало хто знав, що слова й музика широковідомої пісні «Їхав козак за Дунай» належить українському поетові Семену Климовському, який увійшов у історію культури як козак-віршувальник. Небагатьом відомо, що слова пісні про народного героя Устима Кармалюка «За Сибіром сонце сходить» написані Тимком Падурою і Яном Комарницьким-українськими письменниками. І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться постать, схожа на легендарного творця.

(Звучить мелодія пісні «Віють вітри, віють буйні»з опери «Наталка-Полтавка»)

2. Основна частина

Історична особа чи легенда?

З-над Ворскли доноситься до нас задушевна мелодія. Слова пісні крають серце…Уявімо собі дівчину з чарівною зовнішністю й добрим серцем, яка йде назустріч з коромислом на плечах. Струнка, як струна, з привітним виразом ласкавого обличчя, на якому виступив ніжний рум’янець, з карими очима під густими бровами і довгими віями…

 Хто ця дівчина? Може це Наталка з п’єси І.Котляревського, що тут, на березі річки тужить за коханням, без якого «щастя нема, нема й спокою».

 А, можливо, це дівчина з легенди – легендарна поетеса Маруся Чурай, яка залишила у спадок не одну задушевну пісню про нерозділене кохання.

 Якою ж була Маруся Чурай? Чи ж вона була? Може, повіримо в те, що і сама вона, і її життя – спалах – тільки прекрасна легенда? Хочеться по-новому згадати ім’я легендарної поетеси та співачки Марусі Чурай, про яку ще в минулому столітті  на Україні ходило чимало легенд і переказів. Але і сьогодні ми знаходимо матеріали, що засвідчують факт існування дівчини.

Учитель: Наш клас, працюючи в групах. Знайшли в науковій літературі цікаві відомості про Марусю Чурай.  

Учні: 

Модзалевський В.Л.(український історик, директор Чернігівського музею старовини) писав: «Чурай Маруся(Марина Гордіївна) складальниця малоросійських пісень…З пісень, які належать Марусі, найбільш відомі: «Віють вітри, віють буйні» «Ой не ходи,Грицю» «Грицю, Грицю, до роботи» «Сидить голуб на березі» «Засвистали козаченьки» «Котилися вози з гори».

П.Володимиров (професор Київського університету) у статті «Участь російської жінки в розвитку народної словесності і перші російські письменниці» : «Ми не знаємо, наскільки обґрунтовано приписуються їй відомі малоросійські пісні  «Віють вітри, віють буйні…», «Ой не ходи, Грицю», але безперечно, Маруся Чурай була імпровізатор кою деяких малоросійських пісень».

М.Голіцин(російський бібліограф) – «Маруся Чурай була імпровізатор кою малоросійських пісень і однією з кращих співачок свого часу». Слід підкреслити, що всі дослідники одностайно посилались на бібліографічний нарис про Марусю Чурай, написаний О.Шкляревським і опублікований 1877 року в Петербурзькому журналі «Пчела». «…Імена авторів цих пісень, здебільшого невідомі. Народні легенди лише іноді доносять до нас правду. Так склалося з ім’ям однієї української співачки, можливо, завдяки її сумній і романтичній долі. Ходить переказ, що автором відомих і найпоширеніших у слов’янському світі малоросійських пісень була дуже молода дівчина, козачка, яку звали Маруся Гордіївна Чурай».

У своєму нарисі про талановиту піснярку О.Шкляревський спирався на легенди й народні перекази, а також використав розповідф, почуті ним од відомого українського письменника Г.Квітки-Основ’яненка, який багато років збирав фольклорні матеріали про Марусю Чурай.

Доки не будуть знайдені документи, все, що стосується Марусі Чурай, межує з легендою. Заслуговує на увагу і книга Л.Кауфмана «Дівчина з легенди», де зібрані пісні, приписувані Марусі Чурай. 

Портрет Марусі Чурай

   Учитель: Яким же вимальовується образ легендарної Марусі? Про що говорить легенда?

 За народними переказами, вона була дочкою козацького сотника з Полтавщини і жила в часи Богдана Хмельницького. Батько її, Гордій Чурай відзначався богатирською відвагою і був спалений у Варшаві. Маруся виділялася красою і талантом складали пісні, їй приписують авторство багатьох пісень, що стали народними, у яких відбилась драма її життя. Коли її коханий Грицько посватав іншу, вона його отруїла. Марусю засудили на смерть. Але в останню хвилину перед стратою на майдані, де зібралось багато людей, примчав запорошений вершник-козак. Це був Петро Іскра, який давно і безнадійно кохав Марусю. Він привіз універсал: іменем Богдана Хмельницького Марусі даровано життя – «задля славної смерті її батька гордія Чурая і задля гарних нею пісень…»

Маруся глибоко переживала ці події, пішла в монастир, де померла від сухот.

Учитель:  Чи можемо ми уявити, якою була Маруся? Давайте створимо її портрет.

З теорії літератури: портрет – змалювання зовнішності людини, її рис обличчя, виразу очей, пози, особливостей рухів, її одягу, взуття, один із засобів типізації, індивідуалізації образу.

Учитель: Чи знайшли ви опис зовнішності Марусі Чурай?

 Один із сучасників Марусі писав: «…Чорні очі її горіли, як вогонь у кришталевій лампаді, її обличчя було бліде, як віск, стан високий і прямий, як свічечка, а голос…Ах, що то був за голос!Такого дзвінкого і солодкого співу не чутно навіть у київських бурсаків».

 О.Шкляревський (бачив портрет у К. Квітки-Основ’яненка): «Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненька(тобто, невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена), струнка, як струна, з маленьким, але рельєфно окресленим під тонкою вишитою білою сорочкою бюстом, з крихітними ручками і ніженьками, з привітним виразом обличчя і довгими віями…Голівку дівчини покривало розкішне, чорне, як смола, волосся, заплетене ззаду в густу, широку косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губами… Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле, гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбинкою ніс».

 Обидва описи, хоча дещо й відрізняються, дають змогу уявити зовнішність Марусі. Закарпатський художник Василь Скакандій намалював портрет Марусі Чурай (учитель показує портрети). Отже, безперечно, з такою чарівною зовнішністю Маруся подобалась парубкам.

Про що співає дівчина з легенди…

Учитель: Про що ж співає дівчина з легенди? (Виконується пісня «Ой не ходи, Грицю»). «Ой не ходи, Грицю» - це пісня-балада. Що ми знаємо про баладу? Балада – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом.

Учитель: Судячи з пісень, які їй приписують, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радості, і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю іорми, чарівністю мелодій.

Учитель: Які пісні приписують Марусі Чурай? Давайте пригадаємо теоретичні відомості про пісню.

 Пісня – словесно-ліричний твір, призначений для співу. Сьогодні розрізняють пісню фольклорну, пісню як жанр писемної поезії та пісню як самостійний вокально-музичний твір. За жанром пісні бувають: фольклорні, трудові, обрядові, календарні, колискові, весільні, похоронні, історичні тощо.

Учитель: Пісні Марусі Чурай – особистий біль нерозділеного кохання. Їх можна вважати автобіографічними. Вони різні за розміром: від двох до десяти куплетів. У окремих авторка використовує діалогічну форму викладу, але у більшості – розповідь ведеться від героїні. До наших днів дійшло понад двадцять пісень. Хто виконує сьогодні пісні Марусі Чурай?

 Пісня «Ой не ходи, Грицю» уперше опублікована в такому вигляді, як ми її знаємо, тільки на початку двадцятого століття в пісеннику, виданому на кошти московського купця  Сергія Петрова. З того часу її багато раз передруковували в російських, українських, білоруських збірниках пісень, а незабаром вона проникла і на сторінки європейських видань.(Звучать пісні).

Образ Марусі Чурай у творах українських письменників

 Учитель: Так уже судилося,що віками пісні Марусі Чурай жили своїм життям. Іван Котляревський вкладає її пісні в уста героїні «Наталки-Полтавки»; Г.Квітка-Основ’яненко зберігає її живописний портрет, могутні мелодії Марусині наповнюють геніальну музику Лисенка. Михайло Старицький пише на сюжет її пісні п’єсу, життя Марусі надихає на створення про неї поем, віршів В.Самійленка, Любов Забашту, І.Хоменка. На сюжет балади написано близько 25 драматичних творів. Двадцяте століття повернуло Марусю Чурай нашому народові в усій вагомості цієї постаті – історичний роман Ліни Костенко. М.Старицький у цій соціально-побутовій драмі використав мотив широковідомої пісні й літературної легенди про Марусю Чурай. Ольга Кобилянська в листі до Лесі Українки пише: «Оповідання обробляє знану пісню «Не ходи, Грицю» - однак цілком інакше, як обробив її М.Старицький, і далеко обшир ніше, та, по правді кажучи, між нами, «тонше». Що ви знаєте про історію створення роману?Чому така нелегка доля судилася цьому твору?

 1974 року Ліна Костенко подала до «Радянського письменника» рукопис історичного роману «Маруся Чурай». 30 травня 1974 року поетеса одержує редвисновки: «Ліна Костенко наскрізь тенденційно тлУмачить історію в останніх своїх творах. За недомовками, натяками і прямими висловлюваннями неважко розпізнати буржуазний підхід до подій минулих епох, не дається чітко окреслених класових оцінок явищ і фактів, ідеалізується козаччина. Вищесказане, що стосується «Княжої гори», в повній мірі властиве і роману «Маруся Чурай». «Маруся Чурай», помандрувавши колами видавничого пекла, повернулася до поетеси й залягла в письмовому столі, не дуже вірячи, що колись вона прийде до читача. А поверненням Ліни Костенко була книга поезій «Над берегами вічної ріки», а потім до читача прийшла і «Маруся Чурай». (Учні коротко переказують зміст роману). Якою ви уявляєте Марусю? Мабуть, уже й наступним поколінням не розв’язати питання, хто ж така Маруся Чурай – жива людина чи легенда? А ми? Чи чуємо ми живий голос Марусі? 

 Роман Ліни Костенко відразу набув популярності, він заклав у суспільстві сприйняття Марусі як, кажучи словами самої поетеси, живої людини, котра боролась і страждала, була не просто пісняркою, а особистістю, однією з перших поетес України.  У сезоні 1987-1988 років за «Марусею Чурай» в Україні було здійснено три театральні вистави. Пісенну партію славетної поетеси у спектаклі виконувала Народна артистка України Ніна Матвієнко. Вже сам її рідкісної краси голос, відчуття природності забезпечували успіх. Справді, ніби слова не звучать, а «на голос навертаються».  У Львівському українському молодіжному театрі режисер З.Кучинський об’єднав в одній виставі «Сад нетанучих скульптур» два твори Ліни Костенко – драматичну поему «Сніг у Флоренції» та «Марусю Чурай».

 Учні нашого класу, опрацювавши матеріали, створили документальний фільм про Марусю Чурай(кіносценарій та обговорення)

3. Підсумок уроку.

Отже, сьогодні ми відкрили для себе образ дівчини з легенди Марусі Чурай, розглянули інтерпретацію образу Марусі Чурай у літературі. Ліна Костенко втілила у своїй героїні ментальність української нації. Історичний роман у віршах – Жанр дуже рідкісний в літературі – поєднує в собі епічне і ліричне начало. Тож, будемо читати роман і проживати життя головної героїні.

4. Домашнє завдання.

1). Написати твір на тему «Народ шукає в геніях себе» (Л.Костенко).

2). Створити презентацію «Вона ж була, як голос України».