Народні художні промисли України, їх зародження та розвиток.

Тема: Народні художні промисли України, їх зародження та розвиток.

Мета та завдання уроку:

Дидактичні:

• організувати з учнями дев’ятого класу пошуково–дослідницьку роботу з вивчення різновидів українського народного промислу, їх продукції та географії в нашій країні;
• закріпити знання щодо етнографічних земель та їх особливостей в формуванні певних традицій декоративно-прикладного мистецтва;
• формувати в учнях національний світогляд через впровадження педагогіки співробітництва;
• охарактеризувати головні осередки українського народу, промислів та нанесення їх на контурну карту України;
• використати краєзнавчі знання учнів про Опішню (Полтавська область) та Будянський фаянсовий завод (Харківська область);

Розвиваючі:

• розвивати пізнавальну діяльність, інтелектуально-творчий потенціал, логіку та мислення учнів;
• формувати компетентність самоконтролю та саморозвитку учнів (використання випереджаючих завдань, робота з додатковою літературою за темою, розвиток загально-навчальних умінь та навичок); компетентність продуктивної творчої діяльності (творчі завдання, рішення проблемних питань, робота з контурними картами, самостійні завдання та висновки за темою); соціальну та полікультурну компетентність (самостійна пошукова робота, збирання та використання краєзнавчого матеріалу, залучення учнів до екскурсій по Рідному краю, формування власної думки).

Виховні:

• удосконалювати комунікативну компетентність учнів при роботі в групах;
• виховання поваги до традицій українського народу;
• аналіз ситуації, використання усного рецензування, контроль емоцій, толерантне відношення до всіх учасників процесу.

Обладнання: політико-адміністративна карта України, карта етнографічних земель України, атласи, виставка продукції народних промислів України, фотоматеріали.

Тип уроку: ознайомлення з новим матеріалом; інтегрований.

Форма уроку: урок – дослідження.

Формула групової роботи:

групи отримують завдання, яке одне й теж саме за навчальною метою, але відрізняється за змістом, що працює на спільний результат

Принципи навчання:

1. принцип вільного вибору;
2. принцип діяльності;
3. принцип зворотного зв’язку.

Засоби навчання:

Матеріальні: дидактичний матеріал, засоби наочності.

Ідеальні: усне й писемне мовлення, організуюча й координуюча діяльність учителя.

Технології, які використовуються на уроці:

• інтерактивні технології кооперативного навчання:

Карусель;

Спільний проект;

• інтерактивні технології колективно-групового навчання:

Мікрофон;

Мозковий штурм;

Дерево рішень.

Методи, які використовуються на уроці:

• частково-пошуковий;
• евристичний.

Прийоми, які використовуються на уроці:

• свідомого сприйняття, трансформації інформації;
• інструктаж;
• евристичний прийом – обговорення питань з метою формування умінь доказувати свою точку зору;
• прийом новизни (тлумачення, пояснення нового слова);

 

Хід уроку

Ремесло не коромисло — плечей не відтягне.
Народна мудрість
Тут люд осілий. Тут шанують труд.
І рух дадуть і кругові, і кросну.
Кують залізо із місцевих руд
І мають славу дуже розголосну.
Тут процвітало всяке ремесло...

Ліна Костенко «СКІФСЬКА ОДІССЕЯ»

1. Мотивація навчальної діяльності:

Вчитель пропонує учням роздивитись виставку виробів „Української народної творчості” та визначити тему уроку.

У формі „Мозкового штурму” учні разом із вчителем визначають завдання та план проведення уроку.

                                       Ткацтво                Килимарство

                Вишивання                                                              В’язання

Писанкарство                                    Народні                                         Різьбярство

промисли

Художнє плетіння                  України                          Художній метал

Кераміка                                             Гутництво

                                                        Українська

         Іграшка

Таблиця самоконтролю („Дерево рішень”):

 

Що я вже знаю з даної теми?	Що я дізнався з цієї теми на уроці?	Щоб я хотів дізнатися нового з цієї теми?

 

Вчитель (вступне слово): про художнє мистецтво, яке є найвищим проявом творчості народу, що пронесено через століття.

До учнів проблемне завдання („Аналіз ситуацій”):

охарактеризувати два види виробів народного мистецтва та визначити різницю між ними (предмет народного мистецтва та предмет промисловості однакового призначення).

Наприклад: проста склянка і склянка у формі лебедя; простий рушник та вишиванка, сталева ложка і розписана дерев’яна ложка тощо.

 

Висновок: Народне мистецтво існує в двох формах: перше – це художні твори народних майстрів, друга – художні промисли в формі індустрії для масового вжитку населенням. Українське декоративно-ужиткове мистецтво містить багато видів і жанрів залежно від матеріалу, техніки виготовлення та функціонального призначення виробів, а також від регіону (географії) виготовлення.

     Народні художні ремесла та промисли — це організаційні форми народного мистецтва, що виникли в період становлення товарного виробництва, розвитку ринкових відносин. Першими з них були домашні художні ремесла. Це виробництво в колі однієї сім'ї речей побутового, культового, обрядового характеру, що мали певну ідейно-образну сутність та естетичну вимовність. Вони були призначені для продажу на ринку. На ринок працювали і майстри художніх промислів, що виникли на пізнішому етапі розвитку суспільно-виробничих відносин. Не останнє місце, зокрема в творенні художніх предметів належить вродженій любові українців до природи, краси взагалі. Географічне положення України, її природні багатства завжди сприяли художній творчості народу. Поступово на основі художніх ремесел виникла, зумовлена розвитком товарно-грошових відносин, така організаційно-виробнича структура як художні промисли.

     До поширених в Україні художніх ремесел належать вишивання, виробництво художніх тканин, килимарство, різьбярство — взагалі художня обробка дерева, гончарство, гутництво, художнє ковальство, металірство, каменеобробництво, вироблення ювелірних прикрас, розпис тканин, в'язання, мереження, художня обробка шкіри, кістки та рогу, художнє плетіння, прикраси. Виникли вони не водночас, та й значення їх у системі промислів неоднакове.

 

2. Актуалізація опорних знань учнів (у формі бліц-турніру – „Карусель”).

Повторення етнографічних земель та областей України за географічними картами та атласом: Волинь, Галичина, Закарпаття, Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина, Покуття, Буковина, Поділля, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Гетьманщина, Донщина, Бессарабія, Запоріжжя, Таврія.

Учні збирають географію розповсюдження різних художніх промислів відповідно до етнографічної карти України.

Обговорення відповідей окремих учнів для узагальнення наявних знань, їх активізація і перетворення у загальногрупове надбання.

 

3. Ознайомлення з новим матеріалом: у формі презентації «Спільний проект» (чоловічі форми мистецтва презентують хлопці, жіночі – дівчата):

• вишивання – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотиповістю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. (Показати осередки на географічній карті: Решетилівка, Діхтярі, Кути, Ніжин, Богуслав, Київ, Львів, Вінниця, Чернігів, Полтава, Черкаси).
• ткацтво – один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво - це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо. (Показати осередки на географічній карті: Кролевець, Решетилівка, Діхтярі, Богуслав, Обухів, Переяслав-Хмельницький, Косів, Коломия, Суми, Львів).
• килимарство – це виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Важливе значення мають добір і якість сировини (волокон), відповідна підготовка пряжі, прядіння ниток, їх фарбування, техніка ткання, принципи орнаментально-композиційного розв'язання і кінцева обробка виробів: зарублення, в'язання тороків, вирівнювання, вичісування. (Показати осередки на географічній карті: Кролевець, Решетилівка, Діхтярі, Косів, Коломия, Тячів, Хотин, Опішня).
• в’язання – популярний вид українського домашнього заняття, який полягає в виготовленні суцільного полотна або окремих виробів переплітанням нитки у вигляді петель. (Розповсюджено у всіх регіонах України).
• писанкарство – таємниця яйця – зародка життя, тисячоліттями була одним із найбільших див для стародавніх людей. Згодом яйце стало символом весняного пробудження на Землі, символом весняного пробудження на Землі, символом перемоги життя над смертю.

За технікою виконання писанки поділяються на:

1. «крапинки» - тобто яйця, вкриті кольоровими плямами на тлі іншого кольору;
2. власне писанки – розписані за допомогою воску різними декоративними орнаментами;
3. «мальованки» – розмальовані пензлем;
4. «дряпанки» – це один з найдавніших методів. Яйце фарбують в який-небудь темний колір, а потім голкою зішкрябують пофарбований шар шкаралупи яйця, утворюючи ажурні орнаменти.

     Весняні писанки на Україні завжди вважалися зразками вищого прояву художнього смаку, тому не випадково геніальний Кобзар красу українського села порівняв з красою писанки:

«Село на нашій Україні –

Неначе писанка село...»

(Розповсюджено у всіх регіонах України).

 

• деревообробництво та різьбярство - виготовлення оригінальних виробів з дерева для побуту, церковного богослужіння, знарядь господарської діяльності тощо. За способами обробки деревини деревообробництво поділяють на такі галузі: теслярство, столярство, бондарство, токарство, та різьблення. (Показати осередки на географічній карті: Косів, Яворів, Львів, Ужгород, Чернівці).
• художнє плетіння - це вид декоративно-прикладного мистецтва, що означає процес виготовлення творів, виробів з природних рослинних матеріалів. Плетені вироби відомі з епохи, де їх виплітали як місткості для зберігання зерна. (Розповсюджено у всіх регіонах України).
• гутництво – гутою колись у багатьох країнах Європи називали конусоподібну будівлю зі скловарною піччю, тому скляне виробництво нарекли гутництвом. Гутне стекло отримували шляхом сплавлювання при високій температурі у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу. (Показати осередки на географічній карті: Львів, Мерефа).
• художній метал – обробка металу передбачає виготовлення виробів у ручну з чистих металів та їх сплавів. Найпоширеннійшим виробом був хрест з міді, або срібла. (Розповсюджено у всіх регіонах України).
• українська іграшка – це галузь, що об’єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу, та ін. Народні іграшки були переважно побічним промислом у системі основного виробництва – гончарства, деревообробництва, чи плетіння виробів Саме через іграшки дитина пізнає світ, навчається мислити яскравими образами. (Розповсюджено у всіх регіонах України).
• Гончарство (кераміка) – виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо. Глина є пластичною під час формування і досить твердою після випалу (близько 900˚). (Показати осередки на географічній карті: Бар, Косів, Сокаль, Яворів, Василівка, Опішня, Валки).

 

• Витинання – це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно, або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів печей. (Розповсюджено у всіх регіонах України).

 

• Опішня (Полтавська область) Здавна Опішня на Полтавщині здобула славу гончарського осередку, і до сьогодення зберігає значення одного з основних центрів гончарства на Україні. Опішня - це селище з найбагатшими покладами глини, гончарі називають глину «святою землицею». Існує три види глиняних опішнянських виробів:

це - виробництво посуду: макітри, барильця, баклаги, кухлі, куманці, миски, глечики; використовували для розпису барвистий квітковий орнамент;

це - виготовлення скульптурних посудин-баранців. Здавна місцеві майстри виробляли посудини у вигляді тварин: баранів, козлів, биків, коней, левів з рельєфною поверхнею. Без баранця на столі не відбувалося жодне весілля, бо за звичаєм вважалося, що він приносить щастя молодим;

це - мистецтво, ліплення іграшок: свистунців у вигляді коників, півників, рибок, а ще робили цілі комплекти декоративних фігурок: «Весілля», «Ярмарок» тощо. (При вивченні використовувався матеріал навчальної екскурсії).

 

• Народні ремесла Харківщини мають багатовікову історію. Природні багатства, вигідні географічне і торговельне положення сприяли розвитку ремесел. Ткачі виробляли полотно, сукно, коци (килими); шаповали виготовляли керсі – плащі з капюшонами; чинбарі вичинювали шкіри для взуття, кожухів, упряжі; гончарі виробляли для широкого вжитку посуд; ювеліри – сріблярі робили різні прикраси для городян. За даними перепису 1732р. в Харкові було 492 ремісника, а згодом їх стало так багато, що вони займали цілі вулиці і провулки, про це свідчать самі назви вулиць: Косарська, Чоботарська, Римарська, Кузнечна, або провулків: Слюсарний, Шляпний, Каретний.

 

• Буди (Харківська область) Засновник «Будянського фаянсу» Матвій Сидорович Кузнєцов поставляв свої вироби до багатьох країн світу, у тому числі і до Китаю, країну, яка є батьківщиною порцеляни та фаянсу. Сьогодні АТ "Будянський фаянс" експортує посуд до багатьох країн світу: Францію, Німеччину, Італію, Словаччину, країни Балтики, Румунію, Молдову тощо. Більш ніж 50 % товарообігу підприємства підпадає на експорт. Завод спеціалізується на столовому посуді, який можна знати майже в кожній українській родині. (При вивченні використовувався матеріал навчальної екскурсії).

 

4. Закріплення нового матеріалу та оцінювання:

  Картка-таблиця взаємоперевірки: визначити знаком „+” ті міста, де поширений той чи інший вид художнього промислу.

 

 

 

 

 

Художні промисли	Вишивання	Художня обробка дерева (різблярство)	Ковальські ремесла	Декоративний розпис (Писанкарство)	Килимарство	Художнє скло (Гутництво)	Гончарство	Плетнекарство	Фаянсові вироби
Міста										Ткацтво
Баранівка
Богуслав
Бромлі
Бубнівка
Буди
Валки
Городниця
Діхтярі
Ізмаїл
Кім'я
Коломия
Коростень
Косів
Кролевець
Кути
Львів
Мерефа
Опішня
Петриківка
Решетилівка
Тернопіль
Тячів
Ужгород
Хуст
Черкаси
Яворів

 

6. Висновки („Мікрофон”).

Учні, використовуючи уявний мікрофон, підводять підсумки уроку, починаючи свою відповідь такими словами: „На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було ...”, „Ця інформація дозволяє мені зробити висновок, що ...”, „Мене дуже зацікавила ця тема, і я хотів би дізнатися більш докладно про ...” тощо.

Висновки:

1. Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво є важливішою складовою частиною системи художньої освіти. Постійно зростає всезагальний інтерес до нього. Відкриваються нові факультети і відділення у вищих і середніх педагогічних та художніх закладах, організовуються курси підвищення кваліфікації з питань народного мистецтва і народознавства.
2. Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції - пізнавальну, комунікаційну, естетичну та інші.

Вид промислу	Характеристика	Центри розвитку
1. Вишивка	Створення на шкірі та тканині шкірі та тканині узорів за допо­могою ниток та голки. В Україні налічується приблизно 100 видів технічних прийомів вишивання	Галичина, Буковина, Закарпат­тя, Чернігівщина, Київщина, Харків, Полтава
2. Килимар­ство	Виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом	Львівщина, Полтавщина, Київ­щина, Чернігівщина, Буковина, Гуцульщина
3. Гончарство	Виробництво різноманітного посуду, цегли, кахлів, іграшок та ін. виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо. Глина є пластичною під час формування і досить твердою після випалу (близько 900˚).	Опішня (Полтавська обл.), Косів (Івано-Франківська область), Гавареччина (Львівська область) Бар, Сокаль, Яворів, Василівка, Валки
4. Художній метал (Ковальство)	Художня обробка металів, ви­робництво металевих скульптур, парканів, зброї, меблів	Львів, Івано-Франківськ, Ужго­род, Чернівці, Київ
5. Декоратив­ний розпис (писанкарство)	Прикрашання розписами стін будівель, домашнього начиння, речей домашнього вжитку — меблів, посуду, тканин; писанкарство	с. Петриківка (Дніпропетровщи­на) Петриківський розпис зане­сений до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО; писанкарство — с. Космач та м. Коломия (Івано-Франків­ська обл.)
6. Художня обробка дерева  (різблярство)	Вироби з дерева; техніка: видовбування, вирізування, ви­точування, різьблення (ажурна плоска різьба); орнаментальне оздоблення; вимальовування на ялині, сосні, клені	с. Диканька, Хорол (Полтавщи­на), Гуцульщина Чернігівщина, Івано-Франківщина, Львівщина
7. Художнє плетіння (Плетнекарст-во)	Плетіння з лози, рогози, соломи побутових предметів (кошики, посуд), меблів	Тернопільська обл., Чернігів, Корсунь-Шевченківський, Горо­дище (Полтавська обл.), Бромлі (Сумська), Ізмаїл, Кім’я (Одеська обл.) Хуст, Тячів (Закарпаття)
8. Художнє скло (гутництво)	Виробництво прикрас, фігурок, посуду (гутою колись у багатьох країнах Європи називали конусоподібну будівлю зі скловарною піччю, тому скляне виробництво нарекли гутництвом. Гутне стекло отримували шляхом сплавлювання при високій температурі у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу).	Київ, Львів, Бахмут (Донецька обл.), Бережанськ, Романівка (Тернопільська обл.)
9. Ткацтво	Один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво - це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.	осередки : Кролевець, Решетилівка, Діхтярі, Богуслав, Обухів, Переяслав-Хмельницький, Косів, Коломия, Суми, Львів
10. Фаянсові вироби	Фарфорова скульптура малих форм або мала пластика — оригінальне мистецьке явище. Вона має всі ознаки станкової скульптури і в той же час — це різновид декоративно-прикладного мистецтва.	м. Буди, Харківська обл с. м. Коростень, Житомирська обл. м. Городниця, Житомирська обл. Сими  с. Волокитине, Чернігівська губ.
11. Витинання	це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно, або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів печей.	Розповсюджено у всіх регіонах України
12.Українська іграшка	це галузь, що об’єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу, та ін. Народні іграшки були переважно побічним промислом у системі основного виробництва – гончарства, деревообробництва, чи плетіння виробів Саме через іграшки дитина пізнає світ, навчається мислити яскравими образами.	Розповсюджено у всіх регіонах України
13. В’язання	популярний вид українського домашнього заняття, який полягає в виготовленні суцільного полотна або окремих виробів переплітанням нитки у вигляді петель.	Розповсюджено у всіх регіонах України

Домашнє завдання:

- підручник,§ 33.

- нанести на контурну карту осередки художніх промислів України;