Народнознавче свято "Біла хата - кутами багата"

 

Народознавче свято

БІЛА ХАТА — КУТАМИ БАГАТА

Виховний захід 2 -3 класи

Мета: ознайомити учнів з побутом  української родини, із старовинни­ми назвами деяких предметів вжитку, з народними українськими піснями; сприяти збагаченню  словникового запасу учнів, розвит­ку пізнавальної активності, творчих  здібностей, уяви; виховувати любов до рідного краю; необхідність знати та продовжувати традиції свого народу.

Обладнання: хліб-сіль на рушнику, макети україн­ської хати; учнівські малюнки україн­ських хатинок, скатертини, рушники, український одяг, посуд; національ­не вбрання на учнях; калинові кетя­ги, прислів’я про хату.

Звучить мелодія пісні «Хата моя, біла хата»

1-й учень. Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м'ята.

Мальви цвітуть край вікна.

 

2-й учень. Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В'ється в далекі світи.

Ведуча. Добрий день вам, любі діти і гості!

Сьогодні наше свято присвячене новій оселі — хаті, вірному другу люди­ни від народження і до останніх днів життя. Недаремно англійці кажуть: «Мій дім — моя фортеця»! Отож я запрошую усіх вас до українського народ­ного житла, до прекрасної оселі, де завжди панують мир, спокій і злагода.

Інтер'єр української хати. Господиня порається коло печі. До хати заходить з дровами господар.

Господар. Гарну хату ми побудували — теплу, затишну, світлу, Недарма кажуть люди: «Хата господинею красна».

 

Господиня. Так, Іване, що добра хата, то добра. Усім є кут: і старому, і малому. Адже, як то кажуть, «Своя стріха — своя втіха», «Вдома і стіни пома­гають».

Чути стукіт у двері.

 

Господар. А хто там, жінко, стукає?

 

Господиня. Та це ж до нас гості на новосілля прийшли. (Відчиняє.) Заходь­те до хати!

 

3-й учень (тримає хліб на вишитому рушнику). Добрі люди! Щастя вам і добра, всякого гаразду. Щоб росли, цвіли, як квіти, ваші гарні, чемні діти!

4-й учень. Щоб велося вам завжди

І в коморі, і в стодолі.

Щастя вам у хаті новій!

 

Господар. Дякуємо вам, Що нас щиро вітаєте, Щастя нам бажаєте.

5-й учень. Ми для ваших діточок принесли дарунки.

 

6-й учень. Я приніс букетик квіток,

            Щоб життя у дітей квітло.

7-й учень. А я цукор, щоб життя було солодке,

 

8-й учень. Я хлібину, щоб росли діти в достатку.

            Щоб в достатку була ваша хатка.

Передають дари господарям.

Господиня. Дуже раді вам, любі гості! За давнім звичаєм гостям, що рідко заходять, треба ноги попелом з нашої печі посипати, щоб частіше в гості ходили. (Посипає.)

Господар. Дорогі гості, запрошуємо вас за стіл. Хлопців просимо сісти по праву сторону, а дівчат — по ліву.

Ведуча. Шановні господарі! Ми прийшли до вашої оселі, щоб ви нашим дітям розповіли про свою хату — чим вона багата, про українські звичаї та хатні обереги.

Господиня. Любі гості, вам подобається наша світлиця? Спробуйте відга­дати, яке начиння має бути в українській оселі?

 

Господар. Ходять туди, ходять сюди,

І в хату не заходять, (Двері.)

Підперезаний Степанко по хаті скаче

Сюди-туди метається і в куточок ховається. (Віник.)

Мене б'ють, товчуть, ріжуть, а я все терплю і всім добром плачу. (Хліб.)

Рогатий, та не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде. (Рогач.)

Що то за постіль, що висить на стелі? (Колиска)

Людей годую, сама голодна,

Часом гаряча, часом холодна.(Ложка )

З землі робився, на кружалі вертівся,

На огні пікся, на базарі бував,

Людей годував.

Як упав, то й пропав,

Ніхто не поховав. (Горщик.)

Маю чотири ноги ще й чотири роги,

В полотно мене вбирають, їсти й пити заставляють. (Стіл.)

Господиня. Добре, діти, відгадуєте загадки , може, ще й заспіваєте нам?

Діти виконують пісню «Коляда”.

Господиня. Ну що ж, Іване, почнемо розмову про нашу хату. Діти давно хочуть почути цікаву розповідь.

 

Господар. Українська хата — це колиска нашого пароду. У ній народжува­лися, жили і помирали. Хата надавала людині притулок, тут були умови для повсякденного існування, відновлювалися сили, визрівало натхнення. Тут формувалися родинні стосунки, тут людина відпочивала, працювала і харчу­валася...

Господиня. Українська хата мала троє вікон: двоє навпроти столу — одне у чільній, або передній, а друге у причілковій стінах, трете — навпроти печі менших розмірів. Вікна впускали в житло світло і повітря.

 

 

1-ша донька. Відгадайте загадку.

Кругом межі дерев'яні,

А в тих межах ниви скляні.

Через ниви ті прозорі

Видно небо, сонце, зорі. (Віконні рами, шибки.)

 

9-й учень. А я про віконце віршик знаю.

Вночі сумуючи, віконце

Благає Бога день послать,

Щоб засвітило ясне сонце,

Щоб дітям щастя не проспать.

Господар. Про покуть казали: «червоний кут, святий вугол». Це було в хаті найголовніше місце. Біля нього стояв стіл, накритий скатертиною, з хлібом-сіллю, що символізувало нашу прадавню гостинність. У почесному кутку повсякчас висіла ікона Ісуса Христа чи Матері Божої. Для неї спеціально виготовляли більших розмірів вишитий рушник. Під іконою звисав каганець (лампадка), який запалювали під час свят та молитв — «щоб ангели приліта­ли до оселі».

На покуті мав стояти дідух — пучечок колосся, як символ достатку. З його зерен, освячених у церкві, робили перший засів.

 

Господиня. На покуті ставили й квітку маку, посвячену на Маковія 14 серпня, страсну свічку, посвячену на Великдень, та пляшечку води, при­несену з Водохрещ.

 

Господар. Коли народжувалася дитина, першу купелю робили на покуті, хрещених батьків та бабу повитуху садовили у святому вуглі.

На весіллі молодят та їхніх хрещених батьків також садовили на покуті.

Коли помирала людина, її клали на покуть головою до божниці і запалю­вали свічку.

10-й учень. Для людей відкрита хата наша біла,

             Тільки б чорна кривда в неї не забігла.

 

 11-й учень. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

              Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 

Господиня. Про сволок казали: «надійний хатній захисник». Сволок завж­ди в Україні символізував міцність оселі. На ньому вирізали дату споруджен­ня хати, прізвище та ім'я господаря.

Це був товстий стовбур дуба чи липи, який обтесували, надаючи квадрат­ної форми. З ним пов'язані такі повір'я. При закладанні сволока не можна  було грюкати, «щоб не чаділо в новій хаті». Щоб у родині був достаток і злагода, під голову сволока закладали різні предмети, освячені у церкві: ла­дан — від ударів блискавки, шматочок солі, хліба, гроші — щоб був достаток, вовну — для сухості і тепла.

1-ша донька.

Дерев'яна синя скриня

В хаті — справжня господиня.

Синя скриня всіх взуває,

Синя скриня одягає,

В дерев'яній синій скрині

Є з торочками хустини.

Ця небачена хустина

Ще бабусі Катерини.

 

2-га донька. В синій скрині є намисто,

Самоцвітне, променисте.

Рушники у синій скрині,

Мов птахи зелені й сині,

Плахта є і є запаска —

Теж з бабусиної ласки.

Скатертина є прадавня,

Про бабусю пам'ять славна.

 

3-тя донька. То бабуся все надбала,

Нам у спадок передала.

Добре нам цей спадок мати

У веселій рідній хаті.

Господиня. Так, так, мої донечки, будете і ви так працювати, як колись це робила ваша бабуся Катерина, і у вас буде повна скриня усілякого добра, і ви зможете цей скарб передати своїм дітям та онукам

 

1-ша донька. Мамо, розкажи нашим гостям про скриню, це так цікаво.

 

Господиня. Скриня — дерев'яний великий ящик, Майстер вміло робив її з дуба, клена або липи. Мальована або різьблена, вона завжди виділялася серед інших селянських меблів.

Скриня була символом майбутньої нової сім'ї. Молода дружина вивозила її з батьківської хати, як спогад про своє дівоцтво, як частину родового вог­нища,

Про скриню клопоталася кожна жінка ще в пору дівування. Тут складали вбрання, вінок, рушники, прикраси тощо. (Показує.) Кожна дівчина мріяла про скриню, заповнену гарними і потрібними речами, які засвідчували пра­цьовитість, сумлінність майбутньої господині. Про скриню складено чимало приказок і пісень. Діти, а які пісні чи вірші про скриню ви знаєте?

 

12-й учень. Ой, вийди, мати, оглядати,

Щось тобі бояри привезли.

Да привезли скриню, перину,

Та молодую княгиню.

 

13-й учень. Тут гарненькі хусточки,

Там — тонкі сорочки,

І жакетка сукнена —

Ще ні разу не вдівана.

Звучить у грамзапису пісня «Смерекова хата», муз. П. Дворського, сл. М.Бакая.

Господар. А ось і стіл. Це символ єдності сім'ї. За ним збирається вся родина, відзначаються родинні та обрядові свята.

2-га донька. Українську хату прикрашали килимами, рушниками, ряднами...

 

3-тя донька. А я хочу розповісти про український рушничок. Він оздобле­ний квітами, зірками, птахами...

Рушник може розповісти про кожного з нас. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній сільській хаті біля порогу на кілочку (кілковий руш­ник). Його називали по-різному — «утирач» або «стирач».

Ознакою охайності та працьовитості кожної жінки є прибрана біла хата, а в ній — чистий рушник на похваті.

 

14-й учень. Вишивала серцем рушничок —

Краю рідного полум'яний цвіт,

Що прославився на весь білий світ.

Візерунок падає на рушник,

Нехай квітка радує щиро всіх....

 

15-й учень.

Тримай хатиноньку, як у віночку,

А рушничок на кілочку,

Тримай відерця всі чистенькі

І водиці повненькі.

Прийдуть зовиці пити водиці —

Будуть тебе хвалити.

Пісня «Рушники»

 

16-й учень. Я люблю свою хату, і подвір'я, й садок,

Де і сонця багато, і в жару холодок.

 

17-й учень. Тихо й затишно квіти коло хати цвітуть,

І невтомно все літо бджоли в цвіті гудуть.

 

18-й учень. Все для мене тут рідне: стіни, білі як сніг,

І віконце привітне, і дубовий поріг.

 

Піч. Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу,

Зверху маком потрушу,

В піч гарячу посаджу.

Припікайтесь, калачі,

У натопленій печі!

Буду Васю, буду Нату

Калачами частувати!

 

Господиня. Ну і добра у нашій хаті піч, яка сама і пече, і варить, і смажить. А подивіться, які орнаменти прикрашають нашу піч. Тут можна побачити і голубів, і тарілки, і квіти.

Вогонь у печі — символ добрих і людяних взаємин у сім'ї. Він оберігає усіх членів родини від усього лихого. Діти, а хто з вас знає прислів'я про піч?

Учні пригадують приспів 'я.

• А я знаю, що він діє: коло печі спину гріє.
•   Горе тому, хто на печі: сюди пече, туди гаряче;

Добре тому, хто в дорозі — лежить собі на возі.

• Добра ніч, як у хаті піч.

• Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

 

19-й учень. Наша піч регоче — короваю хоче.

А припічок усміхається — короваю дожидається.

 

Господиня. Ось і поспів наш коровай. Пригощайтеся, любі гості!

Діти виконують пісню «Каравай»

 

20-й учень. Наша хата під горою, край долини,

У вишневому садочку та в калині,

Попід лісом млин подався у ставочок,

Через воду перекинувся місточок.

 

21-й учень. Наші ниви золотіють там, як сонце,

Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.

Нашу гору всі далеко знають,

Добрі люди нашу хату привітають.

 

Ведуча. Любі діти, ви багато цікавого дізналися про хату та обереги. А тепер настав час прощатися. Але ж сьогодні у нас за старим стилем Новий рік. То ж давайте привітаємо господарів доброї і щирої оселі.

 

1. З Різдвяними святами, з Новим роком!

    Хай щастить вам з кожним кроком!

2. Хай у вашій хаті радість лікує,

Ісус рожденний на світі царствує.

 

3. Ми вам бажаєм від серця щиро,

Хай у вашім домі буде щасливо.

 

4. Весело усій родині,

Щоб краще жилось в Україні.

 

Щедрівка «Слава нашим господарям»

Господарі. Прощавайте, діти, приходьте до нас у гості ще.

Діти виконують пісню «І в нас, і в вас».