"Насильство в сім’ї" тренінги, поради.

 

 

  

        Насильство в сім’ї

              ( психологія)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                           Практичний психолог

                                                                                      Черноброва Олеся Григорівна

                                                                                      КЗ « Солоницівський ліцей №3»

                                                                                    Дергачівської районної ради

                                                        Харківської області

 

 

                   «Насильство в родині – це правопорушення або злочин,

яке чинить один із членів родини або осіб, які можуть

бути визнані як члени родини. При цьому  членами

родини є: чоловік, дружина, діти, батьки (один з

батьків) чоловіка (дружини), а також інші особи, які

постійно проживають разом зі згаданими особами

й ведуть із ними спільне господарство».

 

 

     Ситуація, коли насильство в сім’ях стало майже буденним явищем, завдає великої соціальної та моральної шкоди суспільству. Виховання дітей в умовах насильства призводить не лише до втрати найдорожчого для людини – життя та здоров’я, а також програмує нове покоління на здійснення насильства, утвердження аморальних стандартів поведінки в сім’ї, колективі, у суспільстві в цілому.

Насильство в родині  - це будь-які навмисні дії одного члена родини щодо іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи громадянина й завдають шкоди його фізичному, психічному здоров’ю, а також розвитку дитини.

Є чотири форми жорсткого поводження з дітьми:

Фізичне насильство – це навмисне завдання фізичних ушкоджень дитині, а також свідоме позбавлення свободи, помешкання, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, які можуть призвести до смерті дитини, викликати порушення фізичного та психічного здоров’я. Фізичне насильство – це ляпаси, штовхання, опіки, удушення, грубе хапання, удари кулаком, кидання в дитину предметів, погрози зброєю, позбавлення їжі або пиття, викручування рук тощо. Звичайно, такий список не може бути вичерпним.

 

                                                        

Сексуальне насильство (або розбещення) – це залучення дитини з її згоди (або без такої) у сексуальні дії з дорослими задля задоволення або вигоди останніх. Це може бути:

• нав’язування сексуальної близькості;
• нав’язування фізичного контакту з ерогенними зонами, іншими частинами тіла;
• нав’язування особливих видів сексуальних контактів.

Згода дитини на сексуальний контакт не дає підстав вважати його ненасильницьким, оскільки дитина не має свободи волі й не може передбачити всіх негативних наслідків.

Психологічне (емоційне) насильство – це періодичний, тривалий або постійний психічний вплив на дитину, спрямований на навмисне приниження її честі й гідності, що стає причиною образ, страху, невпевненості в собі, гальмує розвиток особистості й призводить до формування патологічних рис характеру.

До нехтування елементарними потребами дитини належать:

• відсутність адекватного віку й потреб дитини: харчування, одягу, житла, освіти, медичної допомоги;
• відсутність належної уваги й турботи, в результаті чого дитина може стати жертвою нещасного випадку.

Брак турботи про дитину може бути ненавмисним: наслідком хвороби, безробіття, хронічної бідності, недосвідченості батьків або їхнього неуцтва, стихійних лих або соціальних потрясінь.

 

Зневага до потреб дитини – це відсутність

елементарної турботи про дитину, від чого

порушується її емоційний стан і з’являється

загроза здоров’ю або розвитку.

 

                                                        

               Чому батьки чинять насильство? 

Фахівці виявили такі фактори:

• деякі батьки самі зазнали у дитинстві насильства або мали недостатньо стабільні, теплі стосунки у своїй родині;
• часто одну дитину в родині обирають об’єктом для насильства, її можуть вважати розумово відсталою; також дитина може стати жертвою через подібність із нелюбим чоловіком або через те, що вона була небажана, випадкова;
• у деяких випадках діти самі роблять внесок у процес насильства, наприклад, коли дитина має проблеми з апетитом з мовленням або не слухається;
• дитина, яка э жертвою в родині, що руйнується, може бути необхідною для збереження стабільності цієї родини; дитина виступає в ролі «хлопчика для биття»;
• деякі батьки схильні до твердої дисципліни  і вважають неправильну поведінку своїх дітей навмисною, свідомою образою, такі батьки надмірно вимогливі до своїх дітей тощо.

 

   Фактори ризику, що сприяють жорсткому поводженню з дітьми:

• неповні й багатодітні родини, родини з прийомними дітьми, родини, в яких є вітчим або мачуха;
• наявність у родині хворого на алкоголізм або наркоманію, колишнього ув’язненого;
• безробіття, постійні фінансові труднощі;
• постійні подружні конфлікти;
• статус біженців, вимушених переселенців;
• низький рівень культури, освіти, негативні сімейні традиції;
• небажана дитина;
• розумові або фізичні вади дитини;
• «важка» дитина.

 

          

 

 

 

 

                                       Увага! Є родини, в яких діти не зазнають

                           насильства, але спостерігають насильство

                           у стосунках дорослих Існує низька загаль-

                           них ознак, які описують переживання й поведінку

                           дітей з родин, де часто чинять насильства.

 

                            Наслідки насильства над дітьми

   Насильство в родині справляє величезний негативний вплив на дитину.

Особливості поведінки і стану дитини, викликані насильством:

• занепокоєння, тривожність, порушення сну й апетиту;

тривалий пригнічений стан (стрес);

• агресивність;
• прагнення як найбільше часу провести на вулиці (страх повертатися додому);
• низька самооцінка, страх за своє життя своїх батьків, близьких;
• схильність до самотності, невміння спілкуватися;
• конфліктність і брак самоконтролю;
• використання насильства як спробу вирішення конфліктів у школі, з друзями, у родині;
• почуття безпорадності;
• слабкий розвиток соціальних навичок (невміння поводитися  у суспільстві, взаємодія з різними віковими й соціальними групами, самостійно долати життєві труднощі);
• психосоматичні скарги (порушення роботи серця, травлення, зниження імунітету і як, наслідок, схильність до різних захворювань);
• бунтарство, брехня;
• втеча з дому;
• ізоляція від дорослих і ровесників аж до втрати контакту з ними;
• депресія, високий ризик алкогольної й наркотичної залежності.

   Діти – жертви насильства мають високий ризик вийти з – під контролю, що робить їх жертвами, й інколи це закінчується залученням у злочинну діяльність (хуліганство, розбій, злодійство, проституцію тощо).

           Діти, які зазнали насильства, можуть

   завтра стати вбивцями і ґвалтівниками.

    Жорстоке поводження з дітьми формує людей малоосвічених, соціально дезадаптованих, які не вміють працювати, створювати сім,ю, бути гарними батьками.

     Негативні наслідки насильства над дітьми полягають також у тому, що насильство породжує нове насильство.

                                                        Діти сприймають насильства в родині як

  норму поведінки, і коли вони стануть бать-

 ками, існує висока ймовірність того, що чи-

 нитимуть насильство стосовно своїх дітей.

 

    Практично всі, хто постраждав від жорсткого поводження чи зневажливого ставлення, пережили психічну травму, внаслідок чого вони розвиваються з певними особистісними, емоційними, поведінковими особливостями, що негативно впливають на їхнє подальше життя.

    Дехто сам стає агресивним, і агресія найчастіше спрямована на слабших: молодших дітей або тварин. Часто вони виявляють насильство у грі, часом їхні спалахи гніву безпричинні.

    Деякі діти, навпаки, надміру пасивні, не можуть захистити себе. В обох випадках порушується контакт, спілкування з ровесниками. Занедбані, емоційно депривовані діти, прагнучи за будь – яку ціну звернути на себе увагу інших, інколи стають паріями серед однолітків, викликають роздратування у дорослих. Це «емоційно голодні» діти, готові «їсти» чужу увагу, позитивну чи негативну. Через це вони часто потрапляють у небезпечні ситуації, коли їхній «голод» використовують непорядні люди.

    Більшість дітей, які живуть у родинах, де застосування важких фізичних покарань, лайливе слово є «методами виховання», або у сім,ях, де малюки позбавлені тепла, уваги (наприклад, де батько – алкоголік), мають ознаки затримки фізичного і нервово – психічного розвитку. Закордонні спеціалісти назвали цей стан «нездатністю процвітати».

     Малюки, які зазнали жорсткого поводження, часто відстають у зрості, маси тіла, або і в тому і в тому, і в іншому від своїх ровесників. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, мають гірші оцінки. У них часті «погані звички»: смоктання пальців, обкушування нігтів, розкачування, онанізм.

    Та зовнішньо діти, які живуть в умовах нехтування їхніх інтересів, фізичних та емоційних потреб, виглядають інакше: у них припухлі, «заспані» очі, блідне обличчя, розкуйовджене волосся, неакуратний одяг, інші ознаки гігієнічної занедбаності – воші, висипи на шкірі, неприємний запах від тіла та одягу.

     Насильство в родині також є одним із чинників, що підштовхують до скоєння правопорушень.

     А головне – діти, які спостерігають насильство у власному домі, переносять цей негативний досвід у власне життя, відтворюючи саме насильницьку модель поведінки у своїх сім’ях і суспільстві загалом.

                                                                                                             

 

 Мій улюблений світ – без насильства,

 Без жорстокості, болю і зла,

 Де народом заспівана пісня

 Містить тільки хороші слова…

 І.Супрун

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                МИ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА

    ТРЕНІНГ

 

Тренінг проводиться з дітьми підліткового віку 11 – 12 років.

 

    Основні завдання тренінгу: усвідомити факти насильства щодо себе та інших, нейтралізувати думку «таке тільки в мене трапилось», навчити учасників говорити про насильство. Також обов’язковим є повідомлення наприкінці заняття адрес і телефонів, за якими слід звертатися по допомогу.

    Мета: формувати в молодіжному середовищі позитивний імідж здорової людини,діагностувати форми насильства та виявляти дітей, які перебувають у несприятливих умовах, в екстремальній ситуації, ознайомити з різними видами насильства.

    Вік: 11 – 12 років.

    Час: 90 хв. ( 2 уроки ).

 вирізати картинки, аркуш паперу формату А4 на кожного, клей, ножиці, маркери.

   

   Вправа «Моє ім’я»

   Назвіть своє ім.,я, особливості вашої поведінки чи зовнішності, які починаються з тієї самої літери,що й ваше ім’я.

    Правила

    Група формулює правила, за якими планує працювати. Якщо учасники не вказують якогось із основних правил, ведучий називає його сам.

    Очікування

     Запис та озвучення очікувань учасників від тренінгу.

    Гра «Поміняйтесь місцями»

   Вправа на розігрів групи, активізацію.

Ведучий пропонує якомога швидше помінятись місцями (не домовляючись) тим, хто: має руде волосся, любить морозиво тощо. Називайте ознаки, притаманні якомога більшій кількості учасників.

    Діти 11 – 12 років, намагаючись зайняти місце, частіше за все не звертають уваги на інших, тому можливі зіткнення на шляху до вільного стільця, штовхання. Слід обговорити почуття обох сторін умовної сутички, наголосити, що піддаючись прагненню досягти бажаної мети, не потрібно забувати про своїх друзів.

 

Вправа «Колаж почуттів»

    Кожній дитині пропонують зробити (з фотографій, картинок із журналів) колаж будь якого почуття, що стосується насильства. Потім учасники вгадують, яке це почуття, яким чином отримана картинка виражає його, хто зображений на колажі – жертва чи людина, котра скоїла насильницький акт. Якщо діти побачили в цих ілюстраціях інші почуття, запропонуйте їм пояснити свою думку.

 

Тест «Насильство»

   Цей елемент зустрічі є не лише діагностичним, а й активізує знання учасників тренінгу, що допомагає провести наступний етап не лише методом міні – лекції, а й методом мозкового штурму.

Ведучий. Дайте відповіді на запитання («так» або «ні»), наведені нижче.

1. Чи карають фізично твоїх друзів їхні батьки?
2. Тебе ображають твої брат чи сестра?
3. Чи було так, що батьки ставилися до тебе байдуже?
4. Чи було так, що близькі родичі ставилися до тебе байдуже?
5. Твої батьки лають тебе?
6. Чи можеш ти сказати про свою родину, що вона неприязно ставиться до тебе?
7. Чи траплялося так, що вдома з тебе насміхалися?
8. Чи є в тебе знайомі, чиї батьки знущаються, постійно ображають їх?
9. Чи були ви вдома свідками насильства (фізичних ушкоджень)?

 

Міні – лекція «Що таке насильство?»

Можна виділити чотири типи жорсткого поводження з дітьми.

1. Фізичне насильство – невипадкове завдання тілесних ушкоджень.
2. Сексуальне насильство – використання людини для отримання сексуального задоволення.
3. Занедбаність – нездатність батька або особи, яка доглядає за дитиною, забезпечити основні потреби дитини в їжі, одязі, житлі.
4. Психологічне насильство – відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери.

Може виявлятися у:

• Зневазі – послідовній нездатності батьків чи особи, яка здійснює догляд, забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, турботу;
• Жорсткому поводженні – хронічних приниженнях, образах і висміюванні дитини, знущанні з неї.

 

Груповий малюнок «Насильство»

Запропонуйте зробити спільний малюнок на задану тему, розподілити ролі у процесі створення.

Завдання вчити вчить домовлятись і дає психотерапевтичну можливість спостерігати, яку стратегію використовує кожна дитина, а також сприяє зближенню учасників групи. Ця вправа може стати початком від реагування.

 

Вправа «Скульптура»

    Необхідно з учасників сьогоднішньої зустрічі зробити скульптуру, використовуючи всіх як глину. Назва скульптури – «Ми проти насильства». Обговоре

 

 

Підсумок

• Де ви можете застосувати отримані сьогодні знання?
• Чи виправдались ваші очікування?
• Що найбільше запам’яталося?
• Яку частину заняття ви бажали б змінити?

 

Прощання «Передай імпульс по колу»

    Учасники зустрічі стають у коло та беруться за руки. Потиском по колу передають «імпульс», на знак єдності та прощання.                                                                                       

          Назвіть адреси і телефони, за якими слід звертатися у разі виникнення складних ситуацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Про дітей потрібно піклуватися! А хто не

 має часу займатися своїми дітьми - краще

 вже не мати їх зовсім. Тому що ніхто інший

 про наших власних дітей не потурбується.

 

 

              МИ ДОПОМАГАЄМО РОСТИ СВОЇМ ДІТЯМ

    Усі діти переживають серйозні стреси. Деякі зміни стресового характеру є віковою нормою й пов’язані з фізіологічними змінами (розвитком тіла, гормональною активністю) і викликають соціальні зміни – у стосунках із родиною, світом. Інші стосуються особистості: заборона на подальше навчання та необхідність самому заробляти гроші, негаразди в родині: скандали, розлучення батьків; проблеми з однокласниками, паління марихуани, вживання наркотиків, поширення ЛСД, сексуальні проблеми, проблеми фізичного характеру, СНІД, катаклізми, важкі хронічні захворювання – усе це може спричинити серйозні стреси у дітей.

    Головне запитання, що викає сьогодні: що зробити, щоб запобігти цим явищам?

    Про дітей треба піклуватися! Наші діти не просили, щоб ми їх народжували. Це ми дали їм життя. Тож ми маємо перед ними певні обов’язки. Ці обов’язки можна сформулювати однією фразою: ми повинні супроводжувати їх на шляху дорослішання, тобто доти, доки вони не стануть достатньо самостійними, незалежними і зможуть посісти своє місце у суспільстві. Інакше кажучи, у наших дітей у стосунках з батьками є певні права.

    Права дітей:

1. Право на повагу. Дитина – це особистість, а не річ.
2. Право бути самими собою – бути такими, якими вони можуть стати, залежно від їхніх нахилів, здібностей.
3. Право на ставлення до себе як до унікальної, неповторної індивідуальності.
4. Право на матеріальне забезпечення.
5. Право на почуття психологічної безпеки.
6. Право на достатньо зрілих батьків, які можуть супроводжувати їх на шляху дорослішання.
7. На кожному етапі розвитку діти мають право на таке ставлення до себе, яке б враховувало їхні вікові особливості.

 

        Це правда, що діти стали іншими. Діти такі, якими були від створення світу. Іншим став світ, який ми самі ж змінили. Давайте не обвинувачувати дітей, а спробуємо змінити світ, у першу чергу – самих себе. Давайте згадаємо, що означає бути гарними батьками, вихователями, учителями і знову почнемо піклуватися про наших дітей і не тільки про наших.

       Піклуватися – значить бути до дитини уважним, і так довго, аж поки переконаємося, що вона сама уміє приймати правильні рішення. І навіть потім – не залишайте її. Батьки, родичі, учителі, сусіди відповідають за те, якими є наші діти, як вони поводяться. На карту поставлено людяність майбутніх поколінь. А в ширшому сенсі – майбутнє людства.

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            10 ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

    Сім’я є головним, природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Саме сім’я відповідає за створення належних для цього умов.

1. НЕ вчить того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини необхідно знати її вікові та індивідуальні особливості.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виховати її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що – гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина має бути впевненою у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна людина.
5. Будьте терплячими. Ваше нетерпіння – ознака слабкості, демонстрація невпевненості у собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте – твердість лінії у вихованні досягається покарання, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
7. Подбайте про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.
8. Виключіть зі своєї практики вислів «Роби, якщо я так кажу!». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь». Дитина має звикнути діяти не за наказом, а тому, що це правильно, необхідно комусь.
9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви не задоволені, але й про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.
10. Ніколи не говоріть, що ви настільки зайняті добуванням засобів для існування сім’ї, що вам ніколи виховувати вашу дитину. Це означає: «Мені ніколи її любити».

 

                         

                            ДО ЖИТТЯ В ЯКОМУ СВІТІ

                                МИ ГОТУЄМО ДІТЕЙ?

 

    Світ, у якому ми живемо, дуже відрізняється від того, в якому жили наші татусі й мами. І наші діти будуть жити не в такому світі, як наш. Запитаймо себе: а чи готуємо ми свою дитину до того, щоб вона була щасливою у цьому світі?

    Те, як житимуть наші діти, багато в чому залежатиме від тих методів виховання, які ми до них застосовуємо.

    Виховання без насильства і примусу не має нічого спільного з уседозволеністю. Дисципліна дуже важлива.

 

 Справжня дисципліна ґрунтується не на

 страху покарання, а на розумінні людиною

 наслідків своїх вчинків і на відповідальності

 за прийняття рішень.

 

    Перш ніж покарати дитину, варто розібратися, чому дитина так вчинила. Приділіть їй більше уваги, поясніть усе, що не зрозуміло, причому доступною для неї мовою. Не забувайте, що діти часто копіюють модель поведінки батьків. І якщо дорослі розмовляють на підвищених тонах, лаються то й діти поводитимуться так само.

    Довіряйте своїй дитині, будьте уважні та заохочуйте розвиток її найкращих рис. Ростіть разом зі своєю дитиною й учіться разом із нею. Будьте щасливі!

 

 

 

 

                    І ВСЕ Ж, ЩО МИ З ВАМИ МОЖЕМО

                                         ЗРОБИТИ?

    Проблема насильства над дітьми прихована від суспільства і, на перший погляд, цієї проблеми не існує, але джерела всіх суспільних проблем варто шукати саме в родині. Ситуація, коли насильство в родині є буденністю, припустимим стандартом поведінки, є неприйнятною й небезпечною для майбутнього всіх нас. Шкода, якої завдає домашнє насильство, не обмежується рамками однієї родини й конкретно взятою дитиною. Діти, засвоюючи насильницьку поведінку батьків, переносять її в суспільство. Домашнє насильство є однією з головних причин появи безпритульних, алкоголіків, наркоманів, вона призводить до зростання злочинності. Усе це підштовхує нас до висновку: родина є основою суспільства й має перебувати під особливим захистом держави. Влада, органи освіти та медицини, громадські організації повинні об,єднати зусилля у профілактиці і усуненні насильства й спільно виробляти механізми протидії цьому явищу:

1. Привертайте суспільну увагу: говоріть про це з колегами, виступайте в засобах масової інформації.
2. Повідомляйте у відділи у справах сім,ї та молоді, служби у справах неповнолітніх, у міліцію про відомі вам факти жорсткого поводження з дітьми.
3. Виступайте на зборах і розказуйте батькам про неприпустимість насильства над дитиною, про негативні наслідки цього явища, про відповідальність за здійснення насильницьких дій, про варіанти ненасильницького виховання.
4. Знайте й повідомляйте іншим номери телефонів чергової частини міліції на вашій території.
5. Консультуйте дітей, говоріть про неприпустимість порушення їхніх прав, жорсткого поводження з ними. Запевніть, що їм можна допомогти.
6. Поширюйте контактні телефони, адреси й інформацію про організації та служби, які допомагають жертвам насильства.
7. Навчайте дітей неконфліктних способів взаємодії та вирішення проблем, розказуйте про їхні права і як їх відстоювати (у цьому вам може допомогти співпраця з різними громадськими організаціями).
8. Встановіть пошту довіри з питань домашнього насильства у вашому навчальному закладі.
9. Залучайте фахівців різних служб і організацій до спільної роботи.

                                               ЗАПОВІДІ МАТЕРІ ТЕРЕЗИ

                                          З КАЛЬКУТТИ

 

1. Так, люди нерозумні, непослідовні та егоїстичні.

І все ж люби їх!

 

2. Якщо ти робиш добро, люди звинувачуватимуть тебе у прихованій корисливості та у самолюбстві.

І все ж твори добро!

 

3. Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживеш потенційних і справжніх ворогів.

І все ж процвітай!

 

4. Добро, зроблено тобою, завтра ж забудь.

І все ж твори добро!

 

5. Щирість та відкритість зроблять тебе вразливим.

І все ж будь щирим і відкритим!

 

6. Те, що ти будував роками, можуть зруйнувати в одну мить.

І все ж будуй!

 

7. Люди потребують допомогти, але вони ж дорікатимуть тобі за неї.

І все ж допомагай людям!

 

8. Віддай світу все найкраще, що маєш, і отримаєш жорсткий удар.

І все ж віддай світу все найкраще,що у тебе є!

 

 

 

 

 

 

                                                  

 

 

                   СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

1. Гончаров В., Мурашкевич О. Домашнє насильство: як захистити дитину – Шк.світ, 2009. – 120с. (Бібліотека шкільного світу).
2. Методичні рекомендації щодо організації роботи дільничих інспекторів міліції з протидії насильству в сім,ї. Укладачі: Запорожцев А.В., Брижик В.О., Мусієнко О.М., Заброда Д.Г., Басиста І.В. – Київ, 2010.- 172с.
3. Кэррел С. Групповая психотерапия подростков. – СПб.: Питер, 2002.-224с.
4. Лидерс А. Психологический тренинг с подростками. – М.: Академия, 2001. – 256с.
5. Росс А. Наши дети – наши проблемы. – Ростов – на – Дону: Феникс, 2002. – 320с.
6. Сидоренко Е. Тренинг коммуникативной компетентности в деловом взаимодействии. – СПб.: Речь, 2003. – 208с.