Наукова робота на тему: "Агрохімія".

Агрохімія.

Головчак Марія Ігорівна, студентка 3 курсу,

спеціальності “Сестринська справа”

Самбірського медичного коледжу, м. Самбір. Актуальність теми. Агрохімія — наука про взаємозв'язок рослин, грунту і добрив у процесі вирощування культур. Сучасна агрохімія має тісний та нерозривний зв'язок з практикою сільськогосподарського виробництва. Найважливіше завдання агрохімії — управління крогообігом і балансом хімічних елементів в системі грунт → рослина. Відповідно, метою агрономічної хімії є створення сприятливих умов для живлення рослин з урахуванням знання властивостей різних видів і форм добрив , особливостей їх взаємодії з грунтом, визначення найефективнішних форм, способів, термінів застосування добрив. Добрива — це один з основних факторів підвищення врожаїв і родючості грунту. Різниця між приходом і використанням елементів становить баланс елементів живлення. Повернення елементів у грунт визначається кількістю елементів живлення, що відшкодовуються з добривами, а також за рахунок надходження з насінням, в процесі фіксації молекулярного азоту атмосфери, з опадами, та ін. Інтенсивне землеробство веде до розкрадання природної родичості грунтів та дає низьку продуктивність ріллі. Агрохімік, який вміщує в собі знання грунту, рослин, кругообігу хімічних елементів в природі, їх вплив на організм людини, впорається краще за будь-якого еколога в контексті вирішення проблем грунту.

Метою доповіді є аналіз найважливіших теоретичних основ агрохімії. Матеріали та методи. На сьогодні, дуже важливо навчитись керувати процесом формування врожаю, його якістю, забезбечувати оптимальне живлення рослин упродовж вегетації та застосовувати методи грунтової та рослинної діагностики. Агрохімік має володіти величезною кількістю знань. Тут, варто навести вислів агрохіміка Д. М. Прянишникова, “надмірною кількістю добрив не можна замінити нестачу знань”. Тому знання кореневої системи рослин, грунту, його мікрофлори, добрив та свідоме врахування цих процесів на практиці сприяє підвищенню родючості грунтів, збереженню енергоресурсів та охороні навколишнього середовища. Отже, систему удобрення розробляють з урахуванням низки умов, які впливають на ефективність добрив, а саме: біологічних особливостей живлення сільськогосподарських культур, грунтовокліматичних умов, агрохімічних характеристик добрив і вапняних матеріалів, хімічної міліорації, агротехнологічних умов, особливо сівозамін та екологічних умов. У результаті досліджень і практики в Україні сформовано основні методичні принципи реалізації потенціалу продуктивності сільськогосподарських культур. Вони включають освоєння зональних систем землеробства, що відповідають природно-кліматичним умовам зон, структурі посівних площ і сівозмінам, системі обробітку грунту, внесенню потрібної кількості добрив і міліорантів, вирощуванню інтенсивних сортів і гібридів, своєчасному якісному проведенню всіх агроекологічних заходів. Як говорилось у попередній тезі, оптимізація живлення рослин відбувається уналідок застосування добрив. Нині у світі добрива забезпечують половину приросту врожаю. Завдання полягає в тому, щоб норми добрив забезпечували отримання високих врожаїв доброї якості при підвищенні або збереженні досягнутого рівня родючості грунту, не становили небезпеки для навколишнього середовища та забезпечували окупність витрат на їх застосування. Найпоширенішими методами для встановлення норм добрив стали такі:

•        балансові методи — на основі даних виносу елементів живлення врожаєм і коефіцієнтів їх використання з грунту і добрив;

•        за бальною оцінкою грунту — на основі бальної оцінки природної родючості грунту та окупності добрив;

•        математичні — на основі виробничих функцій у системі грунт — рослина — добрива;

Результати. У зв'язку з переходом аграрного сектору України на ринкові умови господарювання підвищення продуктивності сільськогосподарських культур на принципах витратної економіки неможливе. Розрахунки доводять, що близько половини всіх енерговитрат у рослинництві припадає на добрива. Для зниження  енеговитрат кількість добрив потрібно планувати не під максимально можливий урожай, а для забезпечення раціонального його рівня за максимальної окупності  добрив та за помірних темпів поповнення грунтових запасів елементами живлення. Тому в Україні наростає потреба в покращенні агрохімічної підготовки спеціалістів-агрономів та інших фахівців сільськогосподарського виробництва.

Висновки. Раціональне використання добрив і одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур неможливе без агрохімічних досліджень, необхідних для оцінки родючості грунту, встановлення обгрунтованих доз добрив, без контролю за потребою рослин в елементах живлення в процесі їх росту та розвитку, без визначення якості продукції та самих добрив. Отже, я вважаю, що Міністерству освіти і науки України необхідно створити належні умови для підготовки фахівців сільськогосподарського виробництва, збільшити відсоток стипендіатів, адже, в нас є найродючі грунти — чорноземи, ми повинні мати своїх досвідчених фахівців, щоб зберегти наші грунти та мати можливість вирощувати високоякісну продукцію.