Наукова робота учнів 9 класу

Про матеріал

наукова робота учнів 9 класу в рамках конкурсу Моя Батьківщина - Україна. Геологічні памятки Заставнівського району

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти, культури, молоді та спорту

Заставнівської міської ради

Заставнівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів

Всеукраїнська експедиція

учнівської та студентської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

Напрям: « Геологічними стежками рідного краю»

Краєзнавчо- дослідницька робота на тему:

« Геологічні пам’ятки Заставнівського району»

м.Заставна, 2021

Анкета.

Місто Заставна

Заставнівська міська рада

Чернівецька область

Заставнівський ЗЗСО

Клас 9

Виконавець: Чучвич Микола Миколайович

Керівник: вч. географії Дудлей Микола Миколайович, тел. +380969558915

Зміст.

1. Вступ. ст. 3-5 2. Баламутівська печера. ст.6

2.1 Печера « Піонерка» ст.7-8

2.2 Печери « Фуштейка» та « Чорнопотоцька» ст. 9-10

2.3 « Скитська» печера ст. 11-12

3. Висновки ст.13

4. Список використаної літератури ст.14

.5. Додатки ст.15

Вступ.

Серед ресурсів геологічного простору особливе місце посідає природна геологічна спадщина, або геологічні пам’ятки – свідки давніх геологічних подій, що відбувалися багато мільйонів і навіть мільярдів років тому. В різних публікаціях є багато визначень терміну «Геологічні пам’ятки природи», які узагальнюючи можна охарактеризувати, як «унікальні об’єкти природного походження, що найбільш повно і наочно характеризують перебіг геологічних процесів та їх результати, мають наукову цінність і доступні для безпосереднього спостереження і дослідження». Ці пам’ятки природи (наші зарубіжні колеги називають їх geosite або landmarks) при руйнуванні не можуть бути відновлені і тому потребують найуважнішого і найдбайливішого ставлення.

В усьому світі люди стали розуміти важливість збереження природних феноменів, які дозволяють пізнати й розшифрувати історію Землі. Їх намагаються вивчити, зберегти від руйнування та залишити для нащадків.

В Україні вивчення геологічних пам'яток також має свою історію. Створення, супровід, перманентний аналіз бази даних геологічних пам'яток України стали однією з основних складових робіт, які виконуються в УкрДГРІ в рамках тематики зі збереження геологічної спадщини нашої держави. На даний момент в базі налічується 642 об'єкта, які тим чи іншим чином представляють інтерес в якості геологічної спадщини нашої країни. Всі об’єкти описані з урахуванням певної форми, відповідної до загальноприйнятих міжнародних стандартів, класифіковані та відображені на електронних картах засобами геоінформаційних систем (ГІС).Українські землі мають багато таємничого й незвіданого, але під землею таємниць значно більше. Є загадкові печери, які в історії відігравали важливу роль для місцевих жителів. У деяких з них жили монахи, деякі слугували схованками для повстанців, а інші печерні ходи й досі зберігають таємниці.

На Буковині вже відомо про понад 130 печер. Вони різні: вертикальні, горизонтальні, маленькі й великі, з підземними озерами та річками – кожна з них унікальна. Одна може бути 5 метрів завдовжки, а, наприклад, Попелюшка – понад 90 км. Однак великих печер довжиною більше одного кілометравсього три: Попелюшка і Буковинка (5,5 км) у Новоселицькому районі та Чорнопотоцька печера (довжиною 1 км і 5 метрів) у Заставнівському районі.

В одній з печер Буковини знайшли лігво печерної гієни. Там же й рештки тварин, що стали здобиччю гієни: бізонів, печерних ведмедів, коней, оленів. Їхній вік приблизно 42 тис. років.

У басейні Дністра низка печер, в яких колись жили монахи. Таких печерних скитів і монастирів налічується понад сто. Більшість з них з’явилися у XVI–XVII століттях. Зрідка зустрічаються келії XIIстоліття – часів Київської Русі.

У Чернівецькій області нині нараховується близько десяти таких печерних комплексів, наприклад Непоротівський (Галицький) монастир у Сокирянському районі, у селі Бабин Заставнівського району є залишки келій, а в селі Василів – сліди проживання монаха, навіть на території Дністровської ГАЕС у скелях знаходили залишки келій. Галицький Свято-Миколаївський печерний чоловічий монастир діє і сьогодні.

Об’єкт дослідження – геологічні пам’ятки природи.

Предмет дослідження – геологічні пам’ятки Заставнівського району

Завдання роботи:

‒ опис, спостереження і дослідження в природі геологічних оголень, форм рельєфу, сучасних геологічних явищ;

‒ проведення дослідів і створення моделей з вивчення геологічних явищ;

‒ робота з тектонічними, геологічними і фізичними картами, геологічними розрізами, стратиграфічними колонками;

‒ робота з навчальною, науковою літературою, словниками, складання рефератів, доповідей;

‒ робота з наочними посібниками (таблицями, картинами, фотографіями, колекціями мінералів та гірських порід)

2. Баламутівська печера.

Баламутівська - печера, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована в Заставнівському районі Чернівецької області, неподалік від північно-східної околиці села Баламутівка. Площа пам'ятки природи 10 га. Статус надано згідно з Постановою Ради Міністрів від 21.07.1965 року № 711, сучастий статус - з 1975 року. Перебуває у віданні Баламутівської сільської ради. Загальна довжина порожнини складає 263 метри, площа - 457 м кв, об’єм -1272 м куб. Довжина печери понад 200 м. Вхід розташований у верхній частині правого скелястого схилу долини Дністра, і являє собою просторий грот завширшки 20 м, завдовжки бл. 15 м, заввишки до 10 м. ( Додаток 1) Дно грота завалене гіпсовими брилами. Сама печера низька і порівняно вузька. Висота галереї бл. 1-1,5 м, ширина 1-2 м. В ній протікає струмок.

Під час археологічних досліджень у гроті були виявлені настінні малюнки періоду мезоліту (12-10 тис. років до н. е.), які мають велику археологічну та історичну цінність.

Охороняється печера з настінними антропо й зооморфними рисунками первісних людей епохи мезоліту. Має велику археологічну цінність. Печера належить до каналізаційного типу, тобто розпочинається водозбірною лійкою у балці високої 5-ї тераси Дністра й завершується гротом у мисоподібному скелястому виступі каньйону. Найбільший грот має шир. 16 м, довж. 18 м, вис. 6–8 м. Від гроту проходить напівзатоплена галерея, розвідана на відстані 240 м. ( Додаток 2)
Печера Баламутівська — карстово-спелеологічна печера.
Сам грот в той час був розміщений глибше від входу. Існує припущення, що грот розкрився в кінці XIX століття через ерозію схилу.
Печера - геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення.

2.1 Печера « Піонерка»

Зовні печера особливо нічим не примітна і не чіпляє око туриста, проте всередині - це справжнє підземне царство. Через вхід, що нагадує за своєю формою грот, туристи потрапляють в казкове місце. Сама печера розташована в урочищі Довгий Яр.( Додаток 3)

Довжина лабіринтів печери Піонерка досягає 550 м, вхід розташований на висоті майже 2 м, а в самій печері спостерігається перепад висот до 15 м. Пионерка розташована на висоті 242 м над рівнем моря. Найширшої є нижня галерея - 3-4 м. Висота стель варіюється в проміжку від 1 до 6 м.

Головна визначна пам'ятка - карстові відкладення, вони різного віку, проте все відносяться до 7 стадії розвитку карстового процесу. У печері вони збудовані в чотири поверхи, останній з яких ще поділений на два яруси. Це все просто не може не радувати око. Тут природа створила справжній будинок під землею.

Також в печері б'є потужний струмок, його довжина складає всього кілька метрів, а потім він знову ховається під землею. На різних рівнях печери змінюється і температурний режим. У деяких галереях в зимовий час утворюється стійкий сніговий покрив, який тримається тут аж до травня місяця. Інші ж галереї, які тепліші, стали найкращим місцем для зимівлі кажанів.( Додаток 4)

Печера "Піонерка" – це малопримітне зовні карстове утворення. Вона знаходиться поблизу Погорілівки в Заставнівському районі Чернівецької області. Вхід в неї можна знайти в кілометрі від села в реліктовому урочищі Довгий яр. Пройшовши через потужний грот висотою близько двох метрів, можна потрапити в багатоповерхову підземну будівлю, створену природою. Печерні галереї утворюють кілька поверхів і мають протяжність понад півкілометра.

Проходи, промиті підземними водами в вапняках, мають різну висоту: один-шість метрів і ширину три-чотири метри.

Температури в різних ярусах значно відрізняються і залежать від сезону. У нижній галереї найхолодніше. Взимку в окремих частинах печери може сформуватися не тільки сніговий покров, але і потужна крижана колона, яка не тане до травня місяця. В інших частинах печери набагато тепліше, там облаштовуються на зимування кажани. Ще одним цікавим об’єктом в печері є потужний ключ, який утворює струмок, що уходить знову під землю всього в парі десятків метрів від витоку. У 1981 році печері "Піонерка" як унікальному природному утворенню було надано статус пам’ятки природи загальнодержавного значення. Охоронна площа становить близько одного гектара.( Додаток 5)

2.2 Печери « Фуштейка» та « Чорнопотоцька»

Печера Фуштейка знаходиться в однойменному урочищі неподалік від урочища Мартинівка. Її довжина становить близько 200 метрів, амплітуда 8 метрів, площа 274 квадратні метри, об’єм 390,8 метрів кубічних, висота входу близько 2 метрів 20 сантиметрів. Це – активна печера з постійним водостоком, закладена в гіпсах. Ширина в окремих місцях досягає 5 – 6 метрів, а висота 2 – 3 метри і більше. Вгорі і вниз за течією підземного потоку вона вливається у вузькі непрохідні щілини, затоплені водою. Гіпс сильно вивітрений, тому стеля печери досить не стабільна.
(Додаток6)
Чорнопотоцька, знаходиться в долині річки Чорний Потік між Погоріловкою та Юрківцями в урочищі Язвора. Її довжина – більше 1000 метрів, амплітуда – 8 метрів, площа – 2700 квадратних метрів, об’єм – 2700 метрів кубічних, висота входу близько 2метрів. Печера посідає четверте місце за довжиною серед печер Чернівецької області. Карстова водоносна система закладена у гіпсовій товщі по субмеридіальному розлому вздовж борту долини річки Чорний Потік. Вона має декілька входів, два з яких доступні для проникнення. Перший вхід низьким півметровим напівзатопленим лазом сполучається з основною галереєю. Приблизно через 500 метрів ця галерея має 2 – 5 метри заввишки, 0,3 – 1,5 метри висотою та розтинається ще одним входом у вигляді провального колодязя глибиною 5 – 6 метрів – печерою Провальна. Ще через 100 метрів вниз за течією галерея стає непрохідною через пониження стелі. По дну печери постійно тече струмок, який починається за кілька метрів вище від з'єднання основної галереї з річкою Чорний Потік. ( Додаток 7)Наскрізь від одного до другого входу, печера була пройдена лише один раз чернівецькими спелеологами у 1990 році. Тоді ж і було складено її топографічний план та виміряна загальна довжина.
Крім природних печер Погорілівка має й 9 штучних.

Створенню мешканцями села таких печер сприяв м’який дністровський піщаник.

Довжина найбільшої печери складає 27 метрів. Використовуються вони для побутових потреб, в основному для зберігання овочів, фруктів, консервації.
Окрасами центру села є побудована у 1881 році на місті старого дерев’яного храму кам’яна Свято-Миколаївська церква та капличка, відбудована у 2000 році на місті старої греко-католицької каплиці, зруйнованої у 1960 році комуністами.
( Додаток 8)

2.3 « Скитська» печера

Унікальний об'єкт спелеотуризму в Чернівецькій області - Скитська печера в Звенячині. Свою назву отримала від гіпсового родовища, де розташувалася. У давні часи цю місцевість називали «Гострі Говди», що від австрійського слова означає «МВВС» - пагорби, скелі.( Додаток 9)

Перші дослідження печери почалися в 1972 році. Вхідна частина на той час уже була відома місцевим жителям. Того року учні з Кострижівка П. Площанський і В. Прокопець розчистили змулений перехід до наступної третьої тріщині, де, як виявилося, були ще дві.

Після того в різні роки печеру відвідували спелеологи. В. Коржик назвав печеру Скитська, після чого вона була зареєстрована з такою назвою як пам'ятка місцевого значення.

Після 1986 року спелеологічний-туристичний клуб «Каскад» почистив від глини змулений лаз між другою і третьою тріщинами і почав проводити розкопки і дослідження. 8 березня 1990 року спелеологами був пробитий хід в нову вузьку тріщину, яку пізніше назвали «Спіраль». Більше 3 років тривали розкопки. 26 березня 1990 роки знову пробили хід до нових районах печери.

Повторне проведення топознімання всієї печери було зроблено в 2007 році спелеоклубом «Троглодит», яка дозволила нанести на карту досліджені лабіринти. Для збереження цілісності печери в одній з тріщин встановили ґрати і закрили її на замок. В лабіринтах на цікаві об'єкти знаходиться інформація-опис і встановлені знаки-номера, до яких прив'язана карта.

За своєю структурою печера відноситься до лабіринтового типу печер. Довжина її ходів перевищує 3,5 кілометра, вони здебільшого нагадують тріщини. Їх висота коливається від 3 до 5 метрів, а ширина - всього 1-2 метра.

Серед спелеотуристів різні ходи печери вже отримали оригінальні назви: тут є закручений лаз «Спіраль», найважче місце називається «Духовка», популярні ходу «Кончіта», «Горло» і безліч інших.

Головна визначна пам'ятка Скитської печери - гіпсові кристали, різні за формою і відтінкам. Це досить рідкісне явище для печер Буковини. Красивим прийнято вважати Кристалічний зал.( Додаток 10)

У 1989 році, коли печерні лабіринти ще не відкрили, в 20 метрах біля входу були помічені зимуючі кажани. Як виявилося, вони були постійними жителями Скитської печери. Тварини облюбували безліч кристалів, тому туристу потрібно бути досить обережним, щоб не зачепити їх.

Варто відзначити, що Скитська печера мало популярна серед туристів, завдяки чому тут збереглася природна первозданність. Коло відвідувачів досить обмежений, ведеться поіменний облік туристів.

3. Висновки.

Система знань з геології відіграє важливу роль у шкільній природничій освіті загалом та географії зокрема. Пояснюється це тим, що предметом вивчення географії є географічна оболонка Землі, а одним з компонентів останньої – літосфера, тобто та основа, на якій формується будь-який природний комплекс. Окрім того у верхній частині літосфери (земній корі) зосереджені всі необхідні людству корисні копалини, локалізація і поширення яких має суттєве значення для розуміння економічної географії. Вивчення будови та речовинного складу літосфери і, особливо земної кори, є прерогативою геології, що й дозволяє їй зайняти гідне місце в освітніх програмах шкільних курсів з географії. Без перебільшення зазначимо, що геологія сприяє формуванню наукового світогляду учнів, усвідомленню взаємозв'язку наук, підвищенню екологічної грамотності. Причинно-наслідкові зв'язки феноменів біології та географії корінням сягають у геологію. Взаємозв’язок та взаємообумовленість геодинамічних процесів, як основної рушійної сили діалектичного розвитку Землі, визначали особливості формування геоморфологічних елементів земної поверхні, обумовлювали зміни в природному середовищі через що сприяли еволюції органічного світу. Вони мають хімічну, фізико-хімічну та фізичну природу, але не зводяться до окремих законів цих наук, а носять більш загальний характер, що виражається в особливій формі руху, який філософи називають планетарним або геологічним. Відповідно, формування сучасного наукового світогляду учнів на базі фундаментальних природничих наук без геології навряд чи можливе, так само як і неможливо пояснити утворення континентів, океанів, гірських областей, рівнин, формування і закономірності поширення родовищ корисних копалин без розкриття природи і механізмів перебігу геодинамічних процесів, які лежать в основі розвитку Всесвіту загалом і Землі зокрема.

4.Список використаної літератури:

1.Наукові записки Вінницького педуніверситету. Сер. Географія. – 2011. – Вип. 23

2. Перелік територій та об'єктів ПЗФ місцевого значення (Чернівецька обл.)

3. Половка С.Г. Геологія в шкільному курсі фізичної географії. Матер. Всеукр. Інтер.-конф. «Інформаційний банк і бази даних у підготовці майбутнього вчителя географії»,

4.Експедиційні матеріали.

5. Спогади місцевих жителів

6. Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.