“Наукова та художня творчість викладачів Чернівецького університету в оцінці засобів масової інформації (на матеріалі публікацій у газеті “Буковина” та “Буковинському журналі”)”

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Філологічний факультет

Наукова стаття:

з української літератури

на тему: “Наукова та художня творчість викладачів Чернівецького університету в оцінці засобів масової інформації (на матеріалі публікацій у газеті “Буковина” та “Буковинському журналі”)”

Cтудентки V курсу 504 групи

напряму підготовки „Українська

мова та література”

Проскурняк Яни Сергіївни

Викладач: доц. Кирилюк С. Д.

Чернівці–2019

 Вважливим елементом професійної діяльності викладачів є науково-дослідна робота, яка спрямовує їхній творчий пошук на розробку нових теоретичних концепцій, ефективних методик, освітніх технологій тощо. Сьогодні викладацький склад Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича інтенсивно здійснює видання монографій, навчальних та методичних посібників, статей, що характеризує зростання наукового потенціалу нашого закладу вищої освіти. Також, поєднуючи любов до науки, вибраної професії з любов’ю до мистецтва, викладачі, аспіранти, студенти реалізують себе ще й в активній творчій літературній діяльності. Цікаво спостерігати за різнобічністю своїх наставників, адже їхні здобутки є запорукою нашої подальшої реалізації та успішного розвитку.

 Узагальнювальних праць, присвячених дослідженню наукової та художньої творчості викладачів Чернівецького університету у сучасній науці поки що не існує. Тому єдиними письмовими джерелами такої інформації залишаються біобібліографічні покажчики, підготовані відповідними кафедрами вишу, та окремі статті, опубліковані у місцевих періодичних виданнях.

 Редактори газети “Буковина” та “Буковинського журналу” започаткували спеціальні рубрики, в яких дописувачі можуть публікувати ювілейні статті, спогади, рецензії на наукові праці та художні книги визначних діячів краю, зокрема викладачів Чернівецького університету. Так, у газеті “Буковина” маємо рубрики “Ювілеї”, “На схрещенні культур”, „Імена”, “Пам’ять”, “Незабутні”, “На поетичній орбіті”, “Особистості”, а в “Буковинському журналі” – “Незабутні”, “Ювілеї”, “Постаті”, “Бібліографія”. У всіх вищеназваних розділах, крім останнього, публікують біобібліографічні відомості та спогади про вчених, а в рубриці “Бібліографія” маємо змогу побачити рецензії на їхні праці.

 У спогадах про колишніх викладачів ЧНУ імені Юрія Федьковича, що опубліковані в газеті “Буковина” та “Буковинському журналі”, найчастіше можемо простежити їхні біографічні відомості, інформацію про  наукові та творчі здобутки, внесок у розвиток тієї чи тієї науки. Так, у випуску газети “Буковина” за 17 січня 2007 року Оксана Довгань опублікувала статтю “У царині літературознавства і педагогіки” [10], в якій широко окреслила нелегкий життєвий та науковий шлях визначного українського літературознавця, краєзнавця, перекладача і педагога, кандидата філологічних наук, доцента кафедри зарубіжної літератури Чернівецького державного університету Миколи Артемовича Богайчука. Автор акцентує увагу на багатогранності буковинського вченого, відзначає, що основне коло його наукових інтересів становлять проблеми українсько-румунських літературних та культурних зв’язків, творчість генія нашої національної духовності Тараса Шевченка, літературний процес у Румунії та Молдові, краєзнавство Буковини. Не залишає поза увагою Оксана Довгань і ґрунтовної перекладацької, освітянської, лексикографічної праці Миколи Артемовича, а також його громадської діяльності, зазначаючи: “Нелегко писати про людину, тим більше про таку, як науковець Микола Богайчук у минулому часі. Але, як кажуть, той, хто пішов у вічність, залишає по собі добрі справи, ім’я яким – книги. І забуттю він не підлягає. Над минулим тут вивищується і торжествує пам’ять. Добра людська пам’ять” [10, С. 5].

 Ігор Буркут у статті “Життя, варте наслідування” [9] висловлює подяку своєму колишньому колезі, кандидату філологічних наук Олексі Стратоновичу Романцю за те, що детально ознайомив його із українсько-румунськими літературними взаєминами, багатющою історією рідної Буковини. Ця публікація знайомить нас із важким, сповненим арештами за активну громадську позицію, життям науковця, який відзначається своєю відданістю роботі, надзвичайною працьовитістю, наполегливістю, скурпульозністю та чесністю.

 Світлій пам’яті педагога, літературознавця, поета Олександра Романенка присвятив статтю “Уже його віджнивувало поле...” [22], що опублікована на сторінках газети “Буковина” від 5 жовтня 2007 року, Богдан Мельничук. Тут маємо змогу ознайомитись із уривками рубаїв Олександра Юхимовича, які, на думку автора публікації, є надзвичайно вправними, вартими уваги читачів. У четвертому випуску “Буковинського журналу” за 2005 рік та першому за 2006 рік Богдан Іванович опублікував спогад “Був у мене вчитель незрівнянний...” [19] про українського літературознавця, критика, педагога, доктора філологічних наук, улюбленого викладача Василя Максимовича Лесина. Публікація сповнена невимовної подяки наставникові, автор презентує чимало віршів, присвячених вдячними студентами Василеві Максимовичу, які склали окрему збірку до 70-річчя від його дня народження. Богдан Мельничук захоплюється відданістю своїй роботі Василя Лесина, який до кінця життя займався дослідницькою роботою і “навіть на порозі смерті думав не про себе, а про своїх учнів!” [19, С. 164].

 Спогад “Душі моєї білий птах...” [16] про видатного синтаксиста, професора, доктора філологічних наук Ніну Василівну Гуйванюк у “Буковинському журналі” опублікувала Олена Кульбабська. Автор наголошує на глибині філологічного мислення, неперевершеності у царині синтаксису, мовленнєвої діяльності, лінгвостилістики Ніни Василівни, творчий доробок якої охоплює понад 300 наукових праць, 20 підручників, 38 навчальних і навчально-методичних посібників, поетичної збірки “Душі моєї білий птах”. “Її енергії вистачало на все: бути уважною дослідницею, викладачем європейського рівня, мудрим керівником кафедри, толерантним консультантом аспірантів і докторантів, чутливим поетом, зразковою дружиною, матір’ю та бабусею, гостинною господинею, чарівною жінкою...” [16, С. 175] – зазначає Олена Кульбабська.

 “Світлом сяяв і до світла вів” – таким епіграфом починається спогад Надії Бабич “Цей світильник не погасне” [6] про професора Олександра Дмитровича Огуя, автора 43 монографій, десятків підручників, каталогів, 160 публікацій десятьма мовами у 19 країнах світу. Надія Денисівна висловлює захват від ерудиції та людяності цього вченого, адже він “умів сказати добре слово і про скромну працю ученого-початківця, і про перші подвиги студента-першокурсника. Сам ніколи не хвалився – про його успіхи можна було почути від колег або взагалі в іншому місті” [6, С. 244].

 Ювілейну статтю “Всеукраїнської словесності держава поволі тратить гетьманів своїх” [11] Олександрові Огую присвятила Ольга Івасюк. На відміну від публікації Надії Бабич, в якій окреслено життєвий шлях вченого, тут дослідниця описує його наукову діяльність: оприлюднює статистичні дані щодо наростання темпів наукової продукції Олександра Дмитровича після захисту кандидатської та докторської дисертацій; підраховує конкретну кількість публікацій, присвячених проблемам лінгвістики, перекладознавства, історії української та зарубіжної літератур, педагогіки та психології, філософії та методології досліджень, економічної історії Буковини та нумізматики; зазначає кількість посилань на праці науковця вітчизняними та іноземними вченими; підкреслює, що саме йому належить авторське право впровадження у науковий вжиток концепції трихотомії.

 Чимало ювілейних статей на сторінках газети “Буковина” публікує Богдан Мельничук. У публікації “Запорука невмирущості” [20] Богдан Іванович оприлюднив життєві стежини свого наставника Василя Лесина, висвітлив його творчі та наукові здобутки, що сприяли зв’язкам з такими відомими славістами, як болгарин Стойко Божков, професор з Праги Юліус Доланський, братиславський україніст Микулаш Неврли та ін. Стаття Б. І. Мельничука “Абеценики” стали мужами” [18] окреслює багатогранне життя письменника, композитора, кандидата філологічних наук Ярослава Григоровича Вишиваного. Аналізуючи художній доробок викладача кафедри української мови та літератури Чернівецького університету, автор відзначає високий рівень його прозових творів. Доречним та цікавим, на нашу думку, є те, що Богдан Мельничук у цій публікації подає міркування провідних майстрів сучасної української прози Марії Матіос та Романа Іваничука щодо творчості буковинця Ярослава Вишиваного.

 У “Буковинському журналі” знаходимо дві ювілейні публікації, присвячені професорові кафедри української літератури, декану філологічного факультету Чернівецького національного університету, поету, членові Національної спілки письменників України Борисові Бунчуку: “Цього року тобі шістдесят”: Борис Бунчук – поет і літературознавець” [4] Володимира Антофійчука та Валентина Мальцева, “Життєвий і творчий стиль Бориса Бунчука” [2] Володимира Антофійчука. У цих статтях автори репрезентують Бориса Івановича з двох сторін – як поета, автора збірок “Вхідчини” (1984), “ Міра істинного” (1988), “Замість цензурій” (1997) та як літературознавця, віршознавця. Дослідники вважають, що центральними темами у поезії Бориса Бунчука є доля жінки і матері, роздуми  про драматизм української дійсності, жіноча доля і кохання, присутні громадянські й морально-етичні мотиви, висока художня культура і філософська глибина. Щодо літературознавчої практики, то дослідження В. Антофійчука та В. Мальцева показують, що одним із головних, магістральних питань, яких так чи інакше Борис Бунчук торкається у багатьох дослідженнях є наукова проблема переходу українського вірша від силабічної до силабо-тонічної системи версифікації.  “Є щось істинно подвижницьке в цій невтомності і в цій постійній інтелектуальній і творчій спраглості” [2, С. 271] – зауважує Володимир Антофійчук.

 Надія Бабич відзначає великий внесок у розвиток українсько-румунських літературних взаємин літературознавця, фольклориста, доктора філологічних наук Олександра Романця у ювілейній статті “Усе життя – мудро, глибоко і не для слави” [5]. Дослідниця повідомляє, що до 90-річчя від дня народження Олександра Стратоновича було відкрито його фонд в обласній універсальній науковій бібліотеці, де представлено всі книги, журнали, газети, наукові вісники і т.д., зібрані вченим за все його життя.

Багато ювілейних публікацій присвячено невтомному професору Чернівецького національного університету, доктору філологічних наук, члену Національної спілки письменників України Богданові Івановичу Мельничукові. Так, у газеті “Буковина” маємо статтю Світлани Кирилюк “У житті немає випадкового” [13], присвячену 70-річчю від дня народження письменника, публікацію Людмили Черняк “На те й осінь, щоб оглянутися...” [33], у “Буковинському журналі” Володимир Антофійчук опублікував допис  “І вчений, і поет, і просвітянин” [3], до 75-ліття вченого. Світлана Дмитрівна наголошує на творчій та науковій співпраці Богдана Мельничука з Миколою Юрійчуком, результатом якої стала хрестоматія “Письменники Буковини” в двох книгах, на доробку вченого, який поціновувався різноманітними нагородами. Володимир Іванович же акцентує на трьох “акордах” ювілейних пошанувань ученого: Всеукраїнські наукові читання “Українська література з погляду сьогодення: постаті, ідеї, проблеми”, до участі в яких згодилося 55 доповідачів з 11 міст України та Румунії, літературно-музична зустріч “Хода життя і злети слова” в Чернівецькій обласній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка, вечір у його рідній Олешківській школі. А Людмила Черняк презентує інтерв’ю з ювіляром, в якому Богдан Іванович ділиться своїми спогадами та розповідає про подальші дослідницькі плани.

Цікавою видалась нам рубрика “Бібліографія”, яку пропонують редактори у кожному випуску “Буковинського журналу”. Тут знаходимо рецензії на художні та наукові книги буковинців, серед яких є багато викладачів Чернівецького університету. Розглянемо деякі з них.

Ярослава Мельничук у статті “Тарас Шевченко у скульптурі на Буковині” [27] характерезує книгу Ольги Меленчук “Тарас на букових п’єдесталах: З історії пам’ятників Т. Г. Шевченкові на Чернівеччині”, звернувши увагу на структуру нарису та обширність матеріалу. Цікаво, що Ярослава Богданівна помічає ще багато нез’ясованого у праці, залучає всіх небайдужих допомогти поповнити вже знайдені відомості. У коло наукових зацікавлень Ірини Фотуйми потрапила науково-популярна праця Миколи Лесюка “Мова чи язик?”, яку дослідниця розглядає у публікації “Про формули правильного спілкування” [31]. Рецензія починається зауваженням про значення мови у становленні нації та наукову діяльність Миколи Петровича, а далі автор розглядає саму працю, наголошуючи на її наповненості прикладами із реального життя, актуальності та важливості: “Книжка Миколи Лесюка стане в пригоді кожній людині, особливо студентам, учителям, викладачам, журналістам та й загалом кожній людині, яка небайдужа до своєї рідної мови” [31, С. 313]. Валерія Богуславська у статті “Фундаментальне дослідження про Целана” [8] розглядає книгу Петра Рихла “Поетика діалогу. Творчість Пауля Целана як інтертекст”, в якій знаходить як позитивні риси – детальний опис життєвого і творчого шляху Пауля Целана, так і негативні – велика кількість помилок комп’ютерного набору. Цікавою для нас видалась публікація Антоніни Аністратенко “Завдяки їм народ прозрів” [1], де автор характеризує монографію Надії Бабич “15 не останніх із могікан”. Дослідниця відзначає величезну і клопітку працю Надії Денисівни, яка стане у пригоді всім, хто цікавиться культурологічним простором Буковини, однак звертає увагу й на деякі друкарські огріхи книги. У дописі “Недосліджені сторінки творчості, або три погляди на одну монографію” [28] маємо змогу познайомитись із трьома студентськими аналізами праці Ярослави Мельничук “На вечірньому прузі: Ольга Кобилянська в останній період творчості”. Так, Катерина Шуприган розглядає окремо кожен розділ книги, Ірина Скрипник говорить про те, що Ярослава Богданівна опрацювала не лише художні матеріали, а охопила й публіцистику, мемуаристику, документально-біографічні факти, Галина Михайлик же звертає увагу на художнє оформлення монографії.

Маємо дві рецензії на книгу Світлани Телешман “Пісня Михайла Ткача” – “Шумлять недремні ясени...” [17] Миколи Мачківського та “Слово про пісню Миколи Ткача” [12] Світлани Кирилюк. Микола Антонович розглядає цей літературний портрет, структуруючи його, а також наголошує, що передмову до книги написав Віталій Колодій, а післямову – Богдан Мельничук. Світлана Дмитрівна ж акцентує увагу на тому, що дослідниця використала хронологічний принцип у своїй праці, щоб показати творчий шлях митця як цілісність, а також на тому, що авторка проводить чимало паралелей, відшуковуючи певні генетичні корені чи типологічні збіги з творами попередників Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Івана Франка та ін., що допомагає простежити спільну особливість в цих письменників – “фольклорну стихію”. Обидва дослідники наголошують на актуальності та важливості дослідження Світлани Телешман.

Також знаходимо два дослідження, присвячені поетичній збірці “Сад земних насолод” Світлани Кирилюк. Ірина Фотуйма у публікації “У лабіринтах саду Світлани Кирилюк” [32] наголошує на імпресіоністському вияві, чіткій структуралізації, експресивно-емоційній наснаженості збірки, що творять тло поезій. Дослідниця аналізує мотиви віршів, образи, контрастний перехід від ніжно-пастельних та світлих тонів у першій частині збірки до холодних, просякнутих явним песимізмом у другій. “Кожний, хто прочитає бодай кілька поезій С. Кирилюк, погодиться, що її вірші, немов невеликий материк, який з кожного боку омивається щирістю та простотою,” [32, С. 275] – говорить Ірина Фотуйма. Цитує рядки віршів письменниці Євген Баран у статті “Боже, верни цим птахам голоси...” [7]. Він порівнює вірші і цикли збірки “Сад земних насолод” із лабіринтом з багатьма дверима, вихід з яких не проговорений, зауважує на хронологічній послідовності віршів.

Книгу Лідії Ковалець “З українсько-румунських літературних теренів: Статті, рецензії, інтерв’ю, архівні документи” характеризує Ярослава Мельничук у рецензії “Про наукове дослідження українсько-румунських літературних зв’язків” [25], коротко окреслюючи зміст праці та наголошуючи на особистому стилі Лідії Михайлівни. Монографію “Юрій Федькович. Історія розвитку творчої індивідуальності письменника” проаналізував Олександр Огуй у публікації “Літературознавчо-психологічна студія про видатного буковинця” [29]. Дослідник описує 7 розділів праці, зауважуючи, що саме завдяки цій книзі Юрій Федькович вийшов для сучасної України за межі ареальності.

 Лідія Ковалець аналізує поетичну збірку Андрія Фаріона “Ні пуху, ні пера” у статті “Творчість як дзеркало” [15], відзначаючи вміння гумориста шанобливо ставитися до класичного матеріалу і по-своєму, цілком сучасно його інтерпретувати. Автор публікації досліджує тематику збірки, виокремлюючи такі основні мотиви: життя звичайної людини, її буття, родинно-побутове, освітнє та бюрократичне життя суспільства, доля української жінки-емігрантки.

Безперечно, не могли залишитись поза увагою літературознавців художні та наукові праці Богдана Мельничука. На сторінках “Буковинського журналу” знаходимо статтю “Дарунки для Юрчика та кожної дитини” [14] Лідії Ковалець, де автор аналізує вірші, що увійшли до збірки “Люблю співати про Карпати”; публікацію “Богдан Мельничук: Дорогою життя” [30] Віктора Палинського, присвячену характеристиці роману “Остання дорога”; дописи Ярослави Мельничук “Книга про Василя Лесина” [23] та “Мемуарний образ Анатолія Добрянського” [24], в яких дослідниця описує книги про визначних викладачів Чернівецького університету, одним із упорядників яких був Богдан Іванович.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича багатий талановитими, багатогранними викладачами, які невтомно працюють, збагачуючи українську, зокрема буковинську, науку та літературу своїми визначними, гідними уваги критиків працями. Надзвичайно добре, що існують періодичні видання, в яких буковинські дослідники мають змогу публікувати рецензії на книги, статті, що висвітлюють життєвий шлях та науковий та творчий доробок вчених, спогади про своїх колег, наставників тощо. Однак, вважаю, що вже у найближчому майбутньому повинні з’являтись окремі книги, присвячені діяльності викладачів Чернівецького універститету, щоб з нею могли познайомитись не тільки на Буковині, а й поза межами краю. Адже тільки систематизація, аналіз й узагальнення вже наявних досліджень стануть запорукою подальшого успішного розвитку суспільства, яке добре знає, береже й опановує досягнення своїх попередників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аністратенко А. Завдяки їм народ прозрівав // Буковинський журнал. –2011. – №3. – С. 289 – 290.
2. Антофійчук В. Життєвий і творчий стиль Бориса Бунчука // Буковинський журнал. – 2005. – №4. – С. 266 – 271.
3. Антофійчук В. І вчений, і поет, і просвітянин // Буковинський журнал. – 2012. – №2. – С. 118 – 120.
4. Антофійчук В., Мальцев В. “Цього року тобі шістдесят”: Борис Бунчук – поет і літературознавець // Буковинський журнал. – 2015. – №3. – С. 114 – 124.
5. Бабич Н. Усе життя – мудро, глибоко і не для слави: До 90-річчя від дня народження Олекси Романця // Буковинський журнал. – 2011. – №2. – С. 101 – 105.
6. Бабич Н. Цей світильник не погасне // Буковинський журнал. – 2014. – №3. – С. 239 – 244.
7. Баран Є. “Боже, верни цим птахам голоси”... // Буковинський журнал. – 2017. – №1. – С. 274 – 276.
8. Богуславська В. Фундаментальне дослідження про Целана // Буковинський журнал. – 2006. – №4. – С. 281 – 282.
9. Буркут І. Життя, варте наслідування: Про першу річницю з дня смерті науковця і педагога Олекси Романця // Буковина. – 2007. – № 70 (14 вересня). – С. 3.
10.                      Довгань О. У царині літературознавства і педагогіки // Буковина. – 2007. – № 6 (17 січня). – С. 5.
11.                      Івасюк О. Вкраїнської словесності держава поволі тратись гетьманів своїх: До 60-літнього ювілею мистця // Буковинський журнал. – 2017. – №2. – С. 135 – 139.
12.                      Кирилюк С. Слово про пісню Михайла Ткача // Буковинський журнал. – 2013. – №1. – С. 218 – 222.
13.                      Кирилюк С. У житті немає випадкового: Про Б.Мельничука // Буковина. – 2007. – № 15 (21 лютого). – С. 5.
14.                      Ковалець Л. Дарунки для Юрчика та кожної дитини // Буковинський журнал. – 2015. – №1. – С. 306 – 308.
15.                      Ковалець Л. Творчість як дзеркало: Про нову книжку Андрія Фаріона // Буковинський журнал. – 2013. – №1. – С. 223 – 226.
16.                      Кульбабська О. Душі моєї білий птах... // Буковинський журнал. – 2013. – №4. – С. 172 – 175.
17.                      Мачківський М. Шумлять недремні ясени... // Буковинський журнал. – 2013. – №4. – С. 250 – 251.
18.                      Мельничук Б. “Абеценики” стали мужами: Слово про Ярослава Вишиваного // Буковина. – 2016. – №53 (3 серпня). – С. 5.
19.                      Мельничук Б. Був у мене вчитель незрівнянний... // Буковинський журнал. – 2006. – №1. – С. 153 – 164.
20.                      Мельничук Б. Запорука невмирущості // Буковина. – 2004. – №13 (24 березня). – С. 4.
21.                      Мельничук Б. Поезія мужності й мудрості // Буковина. – 2004. – №9 (25 лютого). – С. 5.
22.                      Мельничук Б. Уже його життя віджнивувало поле... // Буковина. – 2007. – №92 (5 жовтня). – С. 5.
23.                      Мельничук Я. Книга про Василя Лесина // Буковинський журнал. – 2014. – №2. – С. 254 – 257.
24.                      Мельничук Я. Мемуарний образ Анатолія Добрянського // Буковинський журнал. – 2011. – №2. – С. 209 – 212.
25.                      Мельничук Я. Про нове дослідження українсько-румунських літературних зв’язків // Буковинський журнал. – 2017. – №1. – С. 282 – 284.
26.                      Мельничук Я. Спомин про істинного вченого – професора Олександра Огуя // Буковинський журнал. – 2015. – №3. – С. 276 – 277.
27.                      Мельничук Я. Тарас Шевченко у скульптурі на Буковині // Буковинський журнал. – 2014. – №4. – С. 253 – 254.
28.                      Недосліджені сторінки творчості, або Три погляди на одну монографію. // Буковинський журнал. – 2008. – №2. – С. 291 – 293.
29.                      Огуй О. Літературознавчо-психологічна студія видатного буковинця // Буковинський журнал. – 2011. – №4. – С. 274 – 277.
30.                      Палинський В. Богдан Мельничук: Дорогою життя // Буковинський журнал. – 2017. – №1. – С. 283 – 287.
31.                      Фотуйма І. Про формули правильного спілкування // Буковинський журнал. – 2018. – №2. – С. 311 – 313.
32.                      Фотуйма І. У лабіринтах саду Світлани Кирилюк // Буковинський журнал. – 2018. – №3. – С. 274 – 275.
33.                      Черняк Л. Богдан Мельничук: “На те й осінь, щоб оглянутися...” // Буковина. – 2017. – №8 (17 лютого). – С. 4.