Науково -дослідницька робота «Моя Батьківщина – Україна».

Про матеріал

Науково -дослідницька робота Всеукраїнської експедиції учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

за напрямком «Географія рідного краю»

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації

Відділ освіти , молоді та спорту Шумської міської ради

Суразький навчально –виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів- дошкільний навчальний заклад».

На конкурс пошукових та

науково-дослідницьких робіт

Всеукраїнської експедиції

учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

за напрямком

«Географія рідного краю»

2017 р.

Керівник: Цимбалюк Ірина Миколаївна

Педагог-організатор, вчитель хімії Суразького НВК

Список експедиційного загону «Пошук»

№з/п	Прізвище та ім’я учня	Клас
1	Цимбалюк Максим	8
2	Гук Владислав	8
3	Задерейчук Анастасія	8
4	Поліщук Юлія	8
5	Нестер Василь	8
6	Томчук Іван	9
7	Шевчук Денис	9
8	Задерейчук Ангеліна	9
9	Юзюк Олександр	9
10	Гук Вікторія	10
11	Паринюк Софія	10
12	Рудюк Вікторія	10

Зміст

Вступ:

Розділ І

Тема
Мета
Актуальність проблеми
Об’єкти та предмети дослідження:

Річка Вілія;
Заказник «Суразька дача»;
Суразьке родовище глин;
Родовище пісків

Розділ ІІ

2.1 Методичне значення роботи.

2.2 Використання зібраних матеріалів.

ІІІ Висновки.

ІV Список використаних джерел.

Тема : Село Сураж – мальовничий куточок Шумщини.

Мета: поглиблення знань про свій рідний край, його природу, життя людей, ознайомитися з географічними об’єктами села Сураж , дослідити природний заказник державного значення – Суразьку лісову дачу, вивчити рослинний та тваринний світ даної місцевості, виявити природоохоронні об’єкти , виховувати бережливе ставлення до природи рідного краю.

Завдання:

- ознайомитися з географічними об’єктами села Сураж

Виявити природоохоронні об’єкти свого краю;
дослідження рідкісних видів рослин, що зростають на території дачі ;
сприяння розвитку пізнавальних інтересів учнів

Актуальність проблеми:

Господарюючи в умовах науково-технічного прогресу, кожен з нас забуває про значимість природних ресурсів, які нас оточують, про те середовище існування, в якому ми живемо. Люди повинні усвідомити, що від стану природи залежить їхнє життя . Ми повинні любити і примножувати те, що передається з покоління в покоління.

Краєзнавча науково-дослідницька робота сприяє формуванню світогляду учнів, глибокому розумінню розвитку, цілісності та взаємозв’язків у природі Землі; вихованню національно свідомого громадянина, дбайливого господаря, освіченої людини і природолюба; виробленню в учнів умінь практично застосовувати здобуті географічні знання та уміння користуватися джерелами географічної інформації; усвідомленню особистої причетності до подій, що відбуваються в навколишньому світі; вмінню визначати вплив господарської діяльності сучасного суспільства на географічну оболонку на різних рівнях; вихованню нетерпимості до будь-яких проявів безвідповідального ставлення до природного середовища; розвитку творчого мислення, формуванню особистої думки; виробленню в учнів умінь самостійно шукати, аналізувати географічну інформацію.

Краєзнавча науково-дослідницька робота дає змогу для поглиблення роботи з обдарованими дітьми, сприяє вивченню питань з охорони навколишнього середовища, виховує любов до природи, дає наукові знання з основ раціонального природокористування, розвиває навички самостійної практичної діяльності в природі, розширює світогляд та впливає на трудове виховання.

Особливістю краєзнавства є те, що самі учні стають дослідниками. А це виховує в них повагу до історичних фактів, прагнення до самостійного пошуку.

Об’єкти та предмети дослідження

«Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна» - так співається в пісні про Шумщину – чарівний привілійський край, мальовничий куточок Волинської землі

На території Шумського району знаходиться понад тридцять заповідних об’єктів, що є пам’ятками природи

Село Сураж – мальовничий куточок Шумщини. Цей населений пункт над річкою Вілією відомий ще з часів Київської Русі, а перша писемна згадка відноситься до 1390 р. Можливо його назва походить від слова «Сурож», оскільки місцевість ще з незапам'ятних часів була заселена кримськими греками (сурожцями). Свій маршрут наш експедиційний загін розпочинає саме з села Сураж, адже воно багате на цікаву історію, хороших людей. Славиться село і своєю природою. Об’єктів дослідження є багато , але ми зупинилися саме біля річки Вілія .

(див. додаток 1)

Річка Вілія

Витікає вона з джерела поблизу села Підлісне, бере початок на східних схилах Кременецьких гір в межах західних територій Шумського району, в околицях села Тетильківці. Походження назви остаточно не з’ясовано. Є кілька версій. За однією – це литовське слово «хвиля». Інші стверджують, що ґенеза слова – від індоєвропейського «глибина», «витися, плести», первісне «вода, текучий потік». Це, в свою чергу, спонукає бачити в гідронімі «звивиста, буйна, швидка річка». Проте всі річки із цією основою маленькі й болотисті. Звідси Вілиця — річка, права притока Вілії (басейн Горині). Назва похідна від Вілія, утворена від основи Віл- за допомогою суфікса –иця

Треті – що від «велія» – назви християнського свята. Ще одні – від слов'янського «велья» – велика. (Можливо, що колись вона і була значно більшою). Також деякі краєзнавці беруть за основу слово «Воля», звідси, Волья – первісне значення. Але, напевне, ближчими до істини є ті, хто виводять назву від характеру річки – адже вона на всій своїй довжині у 77 км має дуже звивисте русло, не раз його змінювала, тобто – «виляє», «звивається», «хвилюється».

Площа ж водозабірного басейну – 815 кв. км. Похил річки незначний – усього 1 градус на кілометр. За характером течії рівнинна. Швидкість течії річки Вілія під час паводків приблизно рівна 0,81 м/с. Долина коритоподібна, терасована, зав

ширшки від 1,5 до 5 км. Заплава здебільшого заболочена, завширшки до 150 м у верхів’ї та 400-800 м у пониззі. Річище звивисте, місцями ширина сягає 28 м, зазвичай 3-12 м, глибина – до 1-2 м. Протікає через Кременецький та Шумський райони Тернопільської області, Білогірський та Ізяславський райони Хмельницької області, Острозький район Рівненської області.

По своєму шляху річка приймає праві: Кума, Боложівка, Гнилий Рів (Гнилуха, Рислявка), Устя та ліві: Кутянка, Збитинка (Свитенька) притоки. Сама ж вона – притока річки Горинь. І впадає в неї якраз поблизу Острога.

Горинь впадає у Прип’ять, яка несе свої води до Дніпра - Славутича.

Від витоку річка тече майже в широтному напрямку із заходу на схід з невеликим відхиленням на південний схід. В околицях села Соснівка річка різко змінює свій напрямок течії і далі вона тече з південного заходу на північний схід аж до місця злиття з річкою Горинь. Вона протікає через такі населені пункти як Вілія, Цеценівка, Шумбар, Соснівка, Кордишів, Шумськ, Сураж, знову Вілія, Кутянка, Кунів, Болотківці, Кам’янка, Межиріч.

Має змішаний тип живлення. Основні джерела – атмосферні опади і підземні води. Найвищий рівень води спостерігається навесні (причина – танення снігу), а також на початку літа під час випадання частих дощів. Межень (найнижчий рівень води) – у другій половині літа. Під час паводків у першій половині літа (зумовлені вони частими дощами).

Льодостав починається переважно в кінці грудня. Товщина криги на річці Вілія невелика і сягає всього 5-10 см. Наприкінці лютого (інколи раніше) вона скресає.

Ми дізналися із джерел, що був і незвичний рік, 1946-ий. Коли Вілія 7 березня не звільнилася від криги, а – нарешті замерзла! Тобто, уся зима була досить легкою, а весна почалася з великого холоду.

Води її використовуються для сільського господарства та побутового водопостачання. Раніше , на Вілії були також греблі, невеличкі ставки-водосховища, працювали ГЕС.

Вілія

Річку Вілію, наче стрічечку,
Кинув хтось між зелених трав.
Хто й коли цю маленьку річечку
Ніжним іменем так назвав?..
Не забруднена, не засмічена,
Снньо-сріберно протіка...
І на карті ледь-ледь помічена
Ще лиш річечка, не ріка.
Верби піснею нахилилися,
Око радує хвильок гра —
І несе свої води хвилечки
Аж до батечка, до Дністра
Річку Вілію, наче стрічечку,
Кинув хтось між зелених трав.
Хто й коли цю маленьку річечку
Ніжним іменем так назвав?..

Ганна Костів-Гуска.

Наступним об’єктом нашого дослідження стала «Суразька дача». Унікальний , штучно створений наприкінці ХІХ початку ХХ століття заказник. Розташований між селами Сураж, Васьківці й Андрушівка Шумського району Тернопільської області, в межах лісового урочища «Суразька Дача», Суразького лісництва Кременецького держлісгоспу.

(див. додаток 2)

Сьогоднішній статус закріплений за територією з 1978 року. На території заказника розташовані масиви з штучно виведених видів лісових дерев. Суразька дача займає площу 3863 га. Це лісовий заказник національного значення. В ході дослідження ми дізналися, що створення заказника пов’язане з діяльністю Василя Георгійовича Дубровинського, який в 1897 році після закінчення Санкт - Петербургського інституту лісового господарства був призначений лісничим дачі, яка в той час входила до складу Кременецького лісництва . За 21 рік роботи Василем Георгійовичем було створено 830 гектарів лісових насаджень. Деякі з них і досі вважають взірцевими. За його клопотанням в 1899 році було створене нове Суразьке лісництво, до якого увійшли дачі Суразька, Теремська (тепер Острізький лісгоспзаг) та Зелений Дуб. Як великий ентузіаст своєї справи В.Г. Дубровінський одразу із запалом взявся за піднесення культур лісництва. Тоді було впорядковано квартальну сітку, за п’ять років збудовано садибу в урочищі Москалівка, вісім лісових кордонів. Створений базисний розсадник. У 1910 році споруджено нову садибу лісництва в урочищі Малинево, житлові будинки для працівників й розпочато будівництво лісової школи, яке закінчилось в 1913 році. Керувати нею було доручено В.Г. Дубровінському. У школі діяли два класи: лісівництва і геодезії. Щороку Суразька нижча лісова школа випускала 25 спеціалістів. Існувала вона з 1913 по 1918 рік. Після 1920 року Суразьке лісництво опинилося на території Польщі. А вже у 1939 році, після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною, Суразьке лісництво відновлене і увійшло до Кременецького лісгоспу. (див. додаток 3)

Одне з завдань, яке постало перед нами – вивчити місцевість природного заказника, ознайомитися з природоохоронними об’єктами та дослідити їх.

Лісові масиви лісництва представлені як численними сосновими, ялиновими, дубовими, так і змішаними сосново-грабовими, дубово-грабовими, дубово-ясеново-грабовими, дубово-модриновими та іншими насадженнями. Переважаючими породами є дуб звичайний та сосна звичайна.

На території лісництва створений розсадник, де зростають саджанці дуба, граба, клена, сосни, ялини, які відправляють в інші лісові господарства області. Працівники розсаднику вирощують декоративні види рослин: туя, самшит, ялівець, які реалізуються для оформлення ландшафтного дизайну та створення паркових зон. З слів працівників лісництва щорічно реалізується велика кількість саженців самшиту, туї , ялівця та інших порід.

(див. додаток 4)

Досліджуючи територію заказника , ми зустріли віковічні Дуби Тараса Шевченка , могутність і велич яких порівнюється з величчю і незламним духом поета, та Дуб «Суразький» — вікове дерево, яке є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення в Україні. Працюючи з довідковою літературою, ми дізналися, що це велетенське дерево оголошено об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 19 жовтня 1967р. Вік велетня 315 років. За нашими дослідженнями діаметр стовбура сягає 142 см. А висота 26 метрів.

(див. додаток 5)

Наступним об’єктом нашого дослідження стала Сосна Лесі Українки, висотою понад сорок метрів. Заміри показали, що стовбур в діаметрі сягає 6.28 метри . Характерною рисою є те, що сосна має два однакових стовбури, які зрослися знизу в ранньому віці. Із розповідей працівників лісового господарства , ми дізналися, що під цим велетенським деревом у 1907 р. відпочивала Леся Українка, звідки і походить її назва . Статус ботанічної пам'ятки природи отримала в 1977 р.

(див. додаток 6)

Модрина європейська (1 дерево)» — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Пам'ятка природи розташована на території с. Кутянка.

Деревина модрини європейської — дуже цінний будівельний і виробний матеріал . Стружки модрини з гарним набивним і пакувальним матеріалом. Незважаючи на високий вміст смоли в деревині, її використовують для одержання целюлози (промисловий вихід якої становить 33%). У корі модрини європейської міститься 9 — 12% танідів, тому вона є важливою сировиною для одержання дубильних екстрактів.

З кори модрин добувають фарбу для тканин, виробляють поплавці для рибальських сіток.

Очищене від крилаток насіння містить 27%, а неочищене — 8% жирної швидкосохної олії, що використовується для виготовлення оліфи. 3 хвої модрини сибірської одержують ефірну олію.

Лісовий масив досить багатий на представників фауни. Проходячи маршрут ми зустріли козулі, зайці, побачили нори лисиць та сліди диких кабанів. Серед птахів найбільш поширені соловейко східний, дрізд співочий, малинівка, синиця велика.

Учасники експедиції оголосили акцію «Збудуй годівничку – нагодуй синичку», провели агітаційну роботу серед однолітків .

Суразька лісова дача багата на лікарські та Червонокнижні рослини. На її території зростає Горицвіт Весняний – символ весни. Місцезростання Adonis vernalis на території села Сураж, приурочена до місць приповерхневого залягання карбонатних порід на сухому, відкритому схилі узлісся. Просторове розміщення особин різне в локальних популяціях. Наші дослідження показали, що в середньому становить 1-5 особин на 100 м². У 2019 році учнями школи було нараховано 101 особину даного виду. У 2020 році було нараховано 69 особин, у 2021 – 66 особин.

(див. додаток 7)

Проведені дослідження підтверджують те, що вид Горицвіт весняний на нашій території зникає, а кількість особин зменшується. Не чисельні зменшення рослини пов’язані з постійним втручанням людини. Поблизу місця зростання Горицвіту розташована зона відпочинку. Пірогенні зміни на території не дають можливості до збільшення чисельності виду. Смітники, створені людиною, відіграють не аби яку роль в знищенні особин

Поблизу урочища Малинів ми дослідили місцезростання Прострілу (сон-трави) . Росте вона на піщаному, відкритому пагорбі соснового лісу.

Численність її збільшується з кожним роком: у 2019 р. було лише 12 особин, у 2020 – 24 особини , а у 2021 - 32 особини. Можливо ви скажете, що їх дуже мало, але для нас це надзвичайно велике досягнення. Наші підрахунки показали, що чисельність рослин залежить від нашої з вами діяльності

Ще однією Червонокнижною рослиною, що зростає на території заказника є Підсніжник — символ надії. За однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, кілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника — провісника весни.

Багаторічна рослина родини Зозулинцевих- Лю́бка дволи́ста, (Platanthera bifolia) —. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений». Харчова, лікарська та декоративна культура.

Ми дізналися , що перші відомості щодо використання любки дволистої відомі з часів Персії та Османської імперії. В ті часи в їжу вживали бульби, називаючи їх «салеп»: з сирих варили драглистий напій, заправляючи його медом, сушені подрібнювали і брали з собою у походи. Ця звичка згодом була запозичена кримськими татарами.

В 1999 році Національний банк України випустив дві пам'ятні монети із зображенням любки дволистої на реверсі: нейзельберову номіналом 2 гривні і срібну номіналом 10 гривень.

Здобувачами освіти нашого школи було розчищено територію, де ростуть Червонокнижні рослини, поставлені таблички, котрі вказують про наявність та статус першоцвітів.

(див. додаток 8)

Пам’ятка природи «Суразька дача» вабить до себе мандрівників, обдаровує прохолодою. Чарує невимовною красою, тамує спрагу цілющим повітрям, настояним на хвої і живиці. У різні пори року вона прекрасна. Зимою – одягає білі, пухнасті шуби. З приходом весни – розквітає кольорами веселки, влітку –потопає у співі птахів. А осінню - покривається золотими барвами.

Наступна зупинка експедиційного загону- Суразьке родовище глин.

Знаходиться за 1,2 км. на північний схід від с. Сураж. Розвідане в 1957 році підприємством Укрпромгеолпроект . Корисні копалини: світло-сірі, чорні та темно-сірі глини товщею 3,5-4,5 м. Глина – геологічний продукт видо- і формотворення гірських порід.

Із слів старожилів ми дізналися , що на території села було надзвичайно багато майстрів гончарного виробництва. До сьогоднішнього часу жителі села знаходять залишки глиняного посуду, гончарських печей. В недалекі часи в селі Сураж було близько 70 майстрів, зараз цим промислом займається лише одна сім’я П.Вознюка.

Не могло залишитися поза увагою і суразьке родовище пісків, яке знаходиться на східній околиці с. Сураж. Обстежено трестом Київгеологія в 1959 році. Корисні копалини: кварцеві сірі тонкозернисті піски сарматського віку. Запаси: 110 тисяч куб.м. Глибина залягання: до 0,8 м.
(див. додаток 9)

Із слів старожилів, ми дізналися, що з давніх-давен у Шумському краї були добре розвинуті деревообробні промисли. Ліс давав не тільки будівельні матеріали. Майстри з навколишніх сіл видобували живицю, що була на вагу золота та деревне вугілля, яким отоплювали приміщення.

Свою експедицію ми завершили. Пройшовши вулицями рідного села, зрозуміли, що наша маленька Батьківщина, для нас, найкраща. Ми живемо на Землі багатій, чарівній і неповторній.

Учасники експедиції , по завершенню походу, оголосили акцію «Розчисти джерело», в якій взяли участь учні нашої школи. (див. додаток10)

Діти допомагали працівникам лісового господарства у посадці дерев на території лісництва, де висадили понад 3000 саженців дуба та граба.

(див. додаток 11)

Кожному з нас потрібно пам’ятати, що від нашої з вами діяльності залежить майбутнє нашого краю. Проведене дослідження переконливо свідчить про важливу роль природних ресурсів в суспільно – політичному житті країни. Знання про свій край, його мальовничі краєвиди, природні багатства, історичне минуле і сучасність, особливо важливі тепер, у період відродження української нації.

Джерела:

www.s-journal.edu.ua

Галина Синиця, Володимир Черняк. Рідкісні та зникаючі рослини Тернопільщини з Червоної книги України. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 224 с.
Основи екології / науковий редактор Черняк В.М., –Лановецька районна друкарня Тернопільського управління по пресі, 1994. – 122 с.
www.irt.te.ua

Шумщина: краєзнавчий альманах. Кн. 1 . Сучасність і давнина в дослідженнях , документах і красному письмі / упорядник Сергій Синюк. – Тернопіль: Джура, 2005. – 124 с.