НАУКОВО-ПОШУКОВА РОБОТА «БОЯРСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ: ВІД ВИТОКІВ ДО СЬОГОДЕННЯ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

ВП НУБіП УКРАЇНИ

«БОЯРСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ»

 

Циклова комісія гуманітарних та суспільних дисциплін

 

 

 

НАУКОВО-ПОШУКОВА РОБОТА

«БОЯРСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ:

 ВІД ВИТОКІВ ДО СЬОГОДЕННЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Боярка – 2019

ЗМІСТ

 

ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСІЯ ХОМИЧА АНДРІЯШЕВА ……………………3

ШЛЯХ ВІД ШКОЛИ ДО ТЕХНІКУМУ……………………….……………………..……8

БОЯРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ В СЕРЕДИНІ ХХ СТОЛІТТЯ………………………...14

ВІДКРИТТЯ НОВИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ І ПІДГОТОВКА

ФАХІВЦІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ  (1952-2017 РР.)………………….…19

ПІДГОТОВКА КВАЛІФІКОВАНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

В УКРАЇНСЬКОМУ РЕСПУБЛІКАНСЬКОМУ ЗАОЧНОМУ

СІЛЬСЬКОГОСПО-ДАРСЬКОМУ ТЕХНІКУМІ –

КЛЮЧ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ В СІЛЬСЬКОМУ

ГОСПОДАРСТВІ ……………………………………………………………………27

БОЯРСЬКИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ

70-Х РОКІВ – ВЕЛИКА КУЗНЯ СПЕЦІАЛІСТІВ

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА………………………………………..…………34

УКРАЇНСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ЗАОЧНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ У 80 – 90-ТІ РОКИ..………………43 

КОЛЕДЖ НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ…………………………………………………….46

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БКЕіПР………………….60

ДОДАТОК. ПРЕЗЕНТАЦІЯ «БОЯРСЬКИЙ

КОЛЕДЖ ЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ:

ВІД ВИТОКІВ ДO СЬОГОДЕННЯ»…………………………………………………….....69

ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСІЯ ХОМИЧА АНДРІЯШЕВА

Олексій Хомич Андріяшев народився 17 лютого 1826 року на хуторі Германівщина поблизу села Ліплявого Золотоноського повіту Полтавської губернії. Його батько походив із сім’ї заможних козаків, а мати – з дворянської родини. Першу освіту здобув у Переяславському державному училищі, потім навчався у семінарії і Ніжинському ліцеї графа І.А. Безбородька, який також закінчили його брати Михайло та Микола. Наступним кроком став юридичний факультет університету св. Володимира, куди Олексій Хомич вступив на державне забезпечення. Після закінчення університету отримав ступінь кандидата права, в 1850 році О.Х. Андріяшев працює в Чернігівській гімназії старшим викладачем законознавства. Там він читає курс церковнослов’янської мови, історії, географії і одночасно пише дисертацію, яку захищає в 1856 році та стає магістром цивільного права.

У 1860 році видатний вчений М. І. Пирогов запросив Олексія Хомича спочатку на посаду інспектора Першої гімназії Київського навчального округу, а потім з червня 1863 року і  протягом наступних 28 років Андріяшев стає очільником цього закладу. Багато студентів запам`ятали Олексія Хомича доброю і чуйною людиною, хоча  характер мав запальний: «Він, бувало, доведе студента до сліз, але зазвичай цим все і закінчувалось і дуже рідко доходило до карцера. Проте, якщо він знав, що студентові потрібна була допомога, він робив усе, що було в його силах, щоб надати допомогу або втішити».

У 1865 році Олексій Хомич брав участь у створенні Київської міської бібліотеки, керував її господарською частиною і коштами.

З усіх просвітницьких і благодійних справ О.Х. Андріяшева слід виокремити три діяння, в яких він проявив себе найактивніше:

• Діяння перше

У грудні 1879 р., за ініціативою О.Х. Андріяшева, в Києві почало діяти Опікування для посібника осліплим воїнам. Першою практичною справою була організація притулку для сліпих. Це стало можливим завдяки грошовим пожертвуванням. Протягом трьох місяців у касі накопичилося п’ять тисяч рублів, 9 березня 1880 року в приміщенні, найнятому в домі Орлова по Львівській вулиці, №42 було надано притулок першим чотирьом обездоленим. Тут лікар Є.Н. Неезе безкоштовно надавав їм медичну допомогу.

У 1881 році О.Х. Андріяшева обрали головою київського відділу Маріїнської спілки. Завдяки його діяльності у 1882 році був закладений фундамент притулку для сліпих воїнів. Усі будівельні роботи і оснащення нового притулку, училища і церкви обійшлися в 37 тисяч рублів, 18 грудня 1883 року споруду освятили. На першому поверсі проживали дорослі сліпі й дівчата, жив директор училища, на другому розселились хлопчики, знаходились класні кімнати і домова церква. У фліші – майстерня, кухня, баня. Окремі дерев’яні будинки призначались для тих, хто після закінчення курсу не мав житла.

У вересні 1884 року в училище вступили перші десять учнів-хлопчиків, а через два роки почали приймати й дівчат. Сиріт і малозабезпечених утримували безкоштовно, за дітей із забезпечених сімей оплачували триста рублів на рік. У 1904 році сліпі музичні виконавці і церковний хор училища дали концерт для поранених у війні з Японією. Про цей концерт у газеті «Київська думка» двадцятирічна журналістка Наталія Меньшова надрукувала замітку. Також Н.Д. Полонська виступила в 1909 році з доповіддю з нагоди 25-річчя училища, особливо підкреслила роль О.Андріяшева в його становленні та розвитку.

• Діяння друге

Широко відома просвітницька діяльність московського видавця І.Д. Ситіна, який друкував за доступними цінами книги для простого народу. Однак мало хто знає, що в Києві цим займався і О.Х. Андріяшев. Свого поліграфічного видавництва він не мав і тому турбувався про те, щоб його книги продавались без збитків, тож вони повинні були бути  цікавими і дешевими. Видавав він власні твори. Серед них: «Російська історія в розповідях і портретах», «Повість про Богдана Хмельницького», «Молитвеник з поясненнями», серії книг «Народне читання» і «Народна читальня», «Словник іноземних слів з пояснювальними малюнками», «Байки Крилова з поясненнями», «Російсько-слов’янський словник». У цілому Олексій Хомич випустив за дуже низькими цінами близько 200 названих книг і брошур із загальним накладом більше трьох мільйонів екземплярів. У 1854 році О.Х. Андріяшев приступив до видання щорічного «Київського народного календаря».

• Діяння третє

У серпні 1890 року О.Х. Андріяшев пішов на пенсію з посади директора Першої гімназії, але продовжував підтримувати училище сліпих. Відійшовши від постійних директорських обов`язків, він цілком віддався своєму давньому захопленню – бджільництву.

У 1895 році Олексій Хомич почав видавати часопис «Ежегодник пчеловодства» та порушив клопотання перед Міністерством землеробства про заснування Південно-Російського товариства бджільництва. Таке рішення було отримано Міністерством землеробства.  На першому засіданні 16 лютого 1897 року О.Х. Андріяшева обрали головою товариства. В його садибі розміщувалися правління товариства, редакція і школа бджільництва.

Спеціально для тих, хто навчається, він видає «Беседнік по бджільництву для народного читання» (1897), друге видання «Керівництво по розумному бджільництву», «Спрощене бджільництво в рамкових вуликах і дуплянках» (1898), «Правильне бджільництво господарством» (1899) та ін. Одночасно наполегливо працює над конструкцією власного вулика, продовжує редагувати часописи. З 1903 року в Києві стали виходити двічі на рік «Праці Південноросійської спільноти бджільництва», де друкувалися популярні статті Олексія Хомича. 

Планування школи бджільництва розмістилось на землях так званої Будаєвської лісової дачі поблизу станції Боярка, але справа затягнулася і О.Х. Андріяшев відкрив школу на власні кошти на вулиці Іванівській. Влітку 1904 році цей навчальний заклад перейшов в район Боярки, де для нього були створені сприятливі умови, також бджоляр-педагог витратив приблизно 20 тисяч рублів і подарував свою київську пасіку в 100 бджолиних сімей. З 1906 року за редакцією О.Х. Андріяшева та К.Е. Кулицького став виходити щомісячний «Листок бджільництва». Ця плідна робота не могла не принести вагомих результатів. За статистичними даними 1910 року, в багатьох губерніях збільшилась кількість вуликів на сотню квадратних верст. Україна ставала центром високорозвиненого бджільництва.

У школу, якій офіційно присвоєно  ім`я О.Х. Андріяшева, приймали бджільників-християн та всіх охочих, які прагнули навчитися правильному пристрою бджільницького господарства. Курс навчання починався 1 жовтня і тривав 1 рік. Навчання було безкоштовним, але проживання в гуртожитку коштувало 80 рублів за увесь період навчання. Однак найбідніші учні звільнялись від плати. Після закінчення курсу видавалося свідоцтво, суспільство бджільництва забезпечувало випускників місцями на пасіках. У радянські часи школа стала технікумом бджільництва і овочівництва, а потім сільськогосподарським технікумом агрохімічного напрямку.

В останні роки життя Олексій Хомич тяжко хворів і майже втратив зір, але до самої смерті продовжував займатися бджільництвом.

Помер Олексій Хомич Андріяшев 31 липня 1907 року і був похований на Байковому кладовищі у Києві.

У другу річницю смерті Олексія Хомича, 12 листопада 1909 року школі присвоєно назву «Боярська практична школа бджільництва, садівництва та огородництва ім. О.Х. Андріяшева».

31 серпня 2009 року в Боярському коледжі екології і природних ресурсів Національного університету біоресурсів і природокористування України відбулася урочиста церемонія відкриття пам'ятника його засновнику Олексію Хомичу Андріяшеву.

ШЛЯХ ВІД ШКОЛИ ДО ТЕХНІКУМУ

Кінець ХІХ–початок ХХ століття відзначився інтенсивним розвитком економічного та суспільно-політичного життя. Українські землі, які перебували у складі Російської імперії, переживали складну соціально-економічну модернізацію, зумовлену реформами 60–80-х років ХІХ століття. Зростаюча економіка потребувала освічених людей та кваліфікованих спеціалістів. З іншого боку, неабияку роль в культурно-освітньому процесі почали відігравати товариства, які представляли окремі угруповання діячів науки та освіти, що прагнули взаємного спілкування, обговорення наукових питань. Також вони розуміли важливість підвищення освітнього рівня населення та ознайомлення його з новітніми досягненнями. 

У 1897 році з метою вивчення і узагальнення досвіду вітчизняного бджільництва було створено Південно-Російське товариство бджільництва, головою якого обрали О.Х. Андріяшева. Товариство пропагувало нові, тоді ще майже не розповсюджені типи рамкових вуликів, поширювало серед пасічників літературу з бджільництва, забезпечувало пасіки інвентарем та більш продуктивними породами бджіл. Цього ж року спеціальна комісія Південно-Російського товариства бджільництва розробила статут школи для підготовки кваліфікованих пасічників.

19 липня 1902 року Рада Південно-Російського товариства бджільництва прийняла рішення про відкриття школи, яка розпочала роботу з 2 жовтня цього ж року під назвою «Практическая школа пчеловодства, садоводства и огородничества». У той час школа тимчасово знаходилась у Києві, в орендованому приміщенні на вул. Іванівській, 10 (сучасна Тургенівська). У школу було прийнято 8 слухачів. Утримувалась школа на пожертвування членів Південно-Російського товариства бджільництва, в першу чергу Андріяшева Олексія Хомича. Для створення школи він надав 74 вулика, інструменти в майстерню та різне бджолярське обладнання, бібліотеку та більше 11 тисяч екземплярів книжок з бджільництва, призначених для продажу. У звіті про кошти школи, копія якого знаходиться в музеї коледжу, ми бачимо, що в 1902 році на діяльність школи виділено 1409 карбованців, із них 510 карбованців пожертвував Олексій Хомич; в 1904 році це відповідно 5427 карбованців загальних надходжень та 1189 карбованців пожертвування. У цілому на організацію школи О.Х. Андріяшев витратив близько 20 тис. карбованців власних коштів і був обраний її постійним попечителем.

Крім того, кошти на утримання надходили від реалізації продукції школи (вуликів, саджанців плодових культур, продажу пасічницького інвентаря та книг і посібників з бджільництва).

Водночас, за наказом російського імператора для потреб школи було виділено 5 десятин землі із Боярсько-Будаївської лісної дачі та 150 дубових та соснових колод. На виділеній ділянці розпочалось будівництво приміщень (головний дім, флігель, майстерня, сараї, льодник, сторожевий будиночок), і в липні 1904 року школа перебазувалась на нову садибу. Господарство школи мало вулики для практичних занять, майстерню та бібліотеку з книгами про бджільництво, а також музей. В одному з трьох дерев’яних будинків, який називався «Головний дім», було п’ять кімнат, де навчались 15 учнів, знаходилась невеличка їдальня та квартира завідуючого школою.

Після смерті  О.Х. Андріяшева 31 липня 1907 року попечителем школи було обрано Василя Федоровича Ващенка, який також займав цю посаду до своєї смерті в 1918 році.  Василь Федорович доклав багато зусиль для подальшого розвитку школи.

В 1909 році, у другу річницю смерті О.Х.Андріяшева, школі було присвоєно назву «Боярська практична школа бджільництва, садівництва і городництва ім. О.Х. Андріяшева».

У 1911 році навчальний заклад було реорганізовано в нижчу першорозрядну школу пасічництва, яка за 4 роки давала середню освіту.

У 1914 році на кошти Василя Федоровича було закінчено будівництво двоповерхового приміщення школи, що дало можливість збільшити прийом слухачів до 30 осіб, а також поліпшити навчально-побутові умови слухачів. Також на кошти В.Ф Ващенка було збудовано механічну майстерню, в ній учні мали змогу виготовляти вулики, пасічницький інвентар, переробляти продукти бджільництва.

У музеї нашого навчального закладу зберігаються спогади про школу Шумила Миколи Іларіоновича, який навчався в 1914 році. Він розповідає про те, як дізнався про заклад та став учнем, описує методи викладання. Зокрема, тут викладали бджільництво, садівництво, городництво. Спочатку викладачі читали лекції, а потім учні йшли на практику. Микола Іларіонович зазначав, що відбувалось вдале поєднання теоретичного і практичного навчання. Також учнів водили на екскурсії. У розпорядженні викладачів та учнів була велика бібліотека. Микола Іларіонович підкреслює дружнє ставлення викладачів до учнів. Учні школи протягом навчання могли проживати у гуртожитку «в хорошем деревянном бараке», також вони харчувались 3 рази на день. У цілому Микола Іларіонович відзначає демократичність школи в різних сторонах життя і вважає час, проведений у ній, найкращим у своєму житті.

Також у музеї коледжу можна прочитати програму заняття по ознайомленню з будовою вуликів. Під час занять учням демонстрували інструменти, які використовувались при будівництві вуликів, розповідали про дерево та інші матеріали, що їх можна застосовувати, розглядали загальні правила та інші важливі питання.

Цікаво також ознайомитись з розкладом занять «курсистів». Прокидалися вони о 6 годині ранку та читали ранкову молитву. О 8 ранку розпочинались заняття, які тривали до 12 години.  У цей час заняття могли бути як теоретичні, так і практичні. З 12 до 15 години учні обідали та відпочивали. Потім з 15 до 17 години проводились практичні заняття. З 6 до 8 години вечора учні також виконували практичні роботи. Завершувався день прогулянкою, вечерею та вечірньою молитвою о 9 годині. 

Отже, ми можемо бачити, що в навчальному процесі велика увага і значна частина часу приділялась практичному навчанню.

У 1918 році Боярська практична школа бджільництва була реорганізована в дворічну школу інструкторів бджільництва ім. П. Прокоповича.

У 1920 році школа була реорганізована з нижчого в середній навчальний заклад – Боярську професійну школу бджільництва з дворічним курсом навчання. Згодом навчання в школі тривало три роки, учні здобували середню освіту та опановували спеціальність. Щороку до школи вступали 60-90 осіб.

З 1910 по 1925 р.  викладачем Боярської школи бджільництва був Всеволод Юлійович Шимановський – видатний педагог, великий знавець техніки світового бджільництва, популяризатор кращих методів використання бджіл у різних умовах медозбору. Тут він узагальнив багатий досвід вітчизняного та зарубіжного бджільництва і написав відому книгу «Методи пчеловождения», яку тричі перевидавали (1916 р., 1924 р., 1927 р.). У 1927 р. В.Ю. Шимановський написав скорочений варіант цієї книги під назвою «Главнейшие способы ведения пасеки».

У 1931 році Боярська школа бджільництва була реорганізована в технікум. У кінці 30-х – на початку 40-х років у технікумі навчались близько 250 учнів, працювали 15 викладачів загальноосвітніх та спеціальних предметів. Крім денної форми навчання функціонувало заочне відділення, на якому навчалося 120-130 учнів з різних областей України.

Суспільно-політичні процеси, які відбувались по всій країні, в цей важкий час торкнулись і життя технікуму. Про це ми можемо дізнатись із статей тогочасної преси, які знаходяться в нашому музеї. Зокрема, стаття «За клясову пильність у готуванні кадрів» розповідає про пошуки класових ворогів – куркулів серед учнів та боротьбу з ними. Інша стаття «Як працює Боярський технікум» про те, що були проведені так звані «чистки» та із закладу «було вигнано всіх чуждо-класових елементів, яких було чимало в технікумі». Крім того, в 1934 році було змінено всю дирекцію, і «завдяки партійному керівництву директор технікуму товариш Гольдштейн зумів поставити технікум на належну височінь».

З 1931 до 1941 року в Боярському технікумі бджільництва працював викладачем Василь Антонович Нестерводський, який зробив значний внесок у розвиток  бджільництва в Україні та  підготовку кадрів з цієї спеціальності. Він з 1922 року завідував Голосіївською пасікою, також викладав бджільництво при кафедрі тваринництва Київського сільськогосподарського інституту. Завдяки наполегливій творчій діяльності Василя Антоновича Голосіївська пасіка перетворилась в навчально-дослідну і стала одним з осередків досліджень з бджільництва в Україні. В 1945 році В.А. Нестерводський став першим завідувачем кафедри бджільництва в Київському сільськогосподарському інституті. Науково-практичні розробки В.А. Нестерводського, що впроваджувались у виробництво через видання багатьох книг, виступи на семінарах пасічників, а також загальновизнаність виконуваних ним досліджень створили добре підгрунтя для розширення підготовки спеціалістів і науково-педагогічних кадрів, проведення наукової і навчально-методичної роботи з бджільництва. Також діюча в наш час Кафедра бджільництва в Національному університеті біоресурсів і природокористування носить ім’я В.А. Нестерводського.

У 1940 році було відкрито відділення шовківництва, яке проіснувало до 1948 року. Відповідно змінена і назва навчального закладу – Боярський технікум бджільництва і шовківництва.

Таким чином, у складних умовах історичних змін першої половини ХХ століття наш навчальний заклад пройшов шлях розвитку від практичної школи бджільницва, яка у 1902 році налічувала 8 учнів, до середнього навчального закладу – технікуму бджільництва, в якому учні здобували загальну середню освіту та оволодівали спеціальністю.

БОЯРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ В СЕРЕДИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

Напад Німеччини на Радянський Союз у 1941 році змінив життя на українських землях. Наступ німецьких військ розгортався швидко, і вже 8 липня на підставі наказу Народного комісаріату земельних справ УРСР технікум переводився до Полтави, а всі працівники були розраховані. Крім того, багато викладачів були мобілізовані до лав Червоної армії (РСЧА). Зокрема, директор технікуму Г.Т. Захарченко 3 липня склав свої повноваження у зв’язку з призовом, і виконувати обов’язки директора став його заступник П.Каркач, але вже 10 липня і він був мобілізований.

Під час німецької окупації господарству технікуму було завдано значної шкоди: фактично було знищено навчальну пасіку, пограбовано кабінет-музей, зруйновано інші кабінети.

Відразу після повернення радянської влади на нашу територію розпочалася відбудова навчального закладу, в першу чергу зусиллями працівників. Власне, викладачі відновили роботу в листопаді 1943 року. Директором технікуму продовжив працювати Г.Т. Захарченко, який повернувся з фронту. Згодом у технікумі працювали багато викладачів та працівників, які пройшли фронти Другої світової війни: І.М. Стретович, М.П. Смолянінов, О.П. Корнієнко, П.М. Гавриленко, Г.М. Воронін, О.М. Чепурний, Г.П. Сенчугов та інші.

Слід зазначити, що в повоєнні роки в технікумі викладав та завідував навчальною частиною Олександр Вікторович Містергазе. Згодом він працював заступником директора з наукової роботи Української станції бджільництва, був директором Орловської станції бджільництва. Олександр Вікторович узагальнював та поширював досвід бджільництва, став автором декількох робіт по бджільництву.

У 1944 році до технікуму вступили 91 учень на І курс на базі 8 класу та 35 учнів на ІІ курс на базі 9 і 10 класу. Технікум продовжив підготовку техніків бджільництва і шовківництва.

У відбудованому корпусі закладу учні навчались в агробіологічному та фізико-математичному кабінетах (завідувачі І.М. Терех та О.І. Романова), кабінеті бджільництва (завідувач С.О. Нектаров) та  у хімічній лабораторії (завідувач М.Г. Ніколаєнко). Наступного року додаються соціально-економічний та військовий кабінети. По завершенню навчання учні технікуму повинні були складати державні іспити з таких дисциплін: загальне хліборобство та бджільництво (догляд, розведення і хвороби бджіл). На екзаменах були присутні: директор як голова іспитової комісії, три члени комісії – викладачі технікуму, а також представник НКЗС УРСР та представник громадських організацій технікуму.

У 1946 році директором технікуму стає І.В. Глуцький. Тоді ж відновлює роботу заочний відділ. Зростає кількість вступників. Того року учнями І курсу технікуму стали 145 чоловік. Вони були розподілені на три групи: «А», «Б», «В», у групах було 38-39 учнів. Також 42 учні вступили на ІІ курс на базі 10 класів. До речі, для вступу до технікуму складали чотири вступні іспити: з Конституції СРСР, з російської мови та літератури або з української мови та літератури, з математики. До того ж, іспити з мов та літератур складалися з письмової (диктант) та усної частин. Навчання тривало вже 3 роки. Учні опановували як загальноосвітні дисципліни (математика, мова та література, фізика, історія тощо), так і фахові (основи загального хліборобства, медоносні рослини, організація соціалістичного сільського господарства, органічна та неорганічна хімія, мікробіологія, розведення і утримання бджіл, хвороби та шкідники бджіл, технології продуктів бджільництва, плодоовочівництво, основи тваринництва). Слід зауважити, що учні технікуму отримували стипендію, але не всі, а згідно з результатами навчання за семестр. При цьому враховувалась також оцінка за поведінку. Відмінники ж отримували стипендію, підвищену на 25 відсотків.

Продовжувалась робота по відбудові. Наказ №125 по технікуму зобов’язував завершити електрифікацію території до річниці революції (Жовтневого перевороту), тобто до 1947 року. Тому в 1946 році на кошти технікуму було збудовано високовольтну лінію довжиною 4,5 км від Боярки. До кінця 40-х років було завершено будівництво гуртожитку, до будівельних робіт залучали студентів ІІІ курсу.

 Водночас для працівників та учнів технікуму настали тяжкі часи, як і для всього населення України, оскільки в 1946-1947 роках наш народ переживав трагедію ще одного Голодомору. Зокрема, наказ директора №32 (1946 р.) впорядковував видачу хліба за картками, а наказ №129 постановляв не відпускати хліб учням за дні, пропущені з неповажних причин.

З 1948 року директором технікуму призначено М.І. Тищенка, він займав цю посаду до 1955 року.

У 1951 році технікум закінчив Віктор Петрович Поліщук, згодом доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Академії наук Вищої школи. Після навчання в аспірантурі від 1961 року він постійно працював у Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Саме Віктор Петрович доклав багато зусиль для відродження кафедри бджільництва в університеті та очолював її від часу відновлення в 1988 році до 2000 року. 

У цілому 50-ті роки стали важливим етапом в розвитку нашого навчального закладу. Протягом цього періоду технікум пережив дві реорганізації.

У 1952 році Боярський технікум бджільництва був реорганізований у Боярський сільськогосподарський технікум. Відповідно було припинено набір учнів на спеціальність «Бджільництво».  Хоча фахові дисципліни з бджільництва викладались до 1956 року, коли й було завершено підготовку відповідних спеціалістів. До 1958 року діяли заочні курси бджільництва, які потім були переведені до Київської однорічної сільськогоподарської школи.

Натомість у технікумі було відкрито відділення «Агрономія», на якому навчались майбутні агрономи-плодоовочівники, а з 1955 року – агрономи-рільники. У 1955 році учнями технікуму стали 41 чоловік та 20 відмінників після 7 класу і 60 чоловік після 10 класу. Зазначений рівень вступників свідчив про популярність та престижність спеціальності.

Безперечно, такі зміни в роботі навчального закладу були зумовлені особливостями розвитку економіки та потребами сільського господарства країни в той час. У роботі технікуму були відображені й інші вимоги часу. У 1951 році були відкриті 6-місячні курси трактористів. У 1956 році на базу Боярського сільськогосподарського технікуму переведена Київська сільськогоподарська школа по підготовці голів колгоспів (були переведені близько 150 учнів).  А в 1959 році в технікумі були організовані двотижневі курси підготовки інспекторів та ланкових по вирощуванню кукурудзи в колгоспах та радгоспах.

Як бачимо, робота технікуму значно розширюється. Відповідно зростає кількість викладачів: якщо в кінці 40-х років до складу педагогічної ради входило 18 чоловік, то в 1957 році – вже 32 особи. Оскільки в технікумі було відкрито нові спеціальності, відповідно змінюються дисципліни, які викладаються. З’являються нові дисципліни: овочівництво, селекція та насінництво, механізація, геодезія, метеорологія, меліорація і лісоводство.

Слід зазначити, що учні технікуму повинні були опановувати такі ідеологічно спрямовані дисципліни як політекономія та методи сільськогосподарської пропаганди.

Зростає також матеріально-технічна база технікуму. До середини 50-х років було збудовано новий навчальний корпус, і в результаті навчання здійснювалося в двох корпусах. Студенти проживали у двоповерховому гуртожитку та в будинку №2. У середині 50-х років були виділені кошти на будівництво ще одного двоповерхового будинку для гуртожитку та три двоквартирні будинки. Досить великим було і господарство технікуму. Крім полів, де вирощували різні сільськогосподарські культури, працівники та учні утримували тварин: корів, свиней, курей, коней. У зазначені роки були збудовані нові корівник та свинарник.

У кінці 50-х років наш навчальний заклад переживає чергову реорганізацію. Наказом Міністерства сільського господарства УРСР №659 від 15 серпня 1958 року в Боярку на базу Боярського сільськогосподарського технікуму переводиться Український республіканський заочний сільськогосподарський технікум. На новоорганізований технікум покладались такі основні завдання:

• здійснювати контроль і методичне керівництво навчально-виховним процесом з учнями-заочниками сільськогосподарських технікумів Української РСР;
• забезпечувати заочні відділення технікумів навчальними завданнями та методичними вказівками для учнів-заочників, розробленими відповідно до навчальних планів, зональних особливостей сільськогосподарського виробництва в УРСР та виданими українською мовою;
• вивчати, узагальнювати і впроваджувати передовий педагогічний досвід навчально-виховної роботи з учнями-заочниками у всіх технікумах Міністерства сільського господарства УРСР;
• розробляти і впроваджувати найбільш раціональні організаційні форми та методичні прийоми роботи з учнями-заочниками, щоб, надаючи максимальну допомогу у їх самостійній навчальній роботі, забезпечити безперервне зростання рівня теоретичної і практичної підготовки спеціалістів.

Для виконання цих завдань в Українському республіканському заочному сільськогосподарському технікумі передбачено організацію методичної та редакційно-видавничої груп.

Таким чином, технікум перетворювався на галузевий центр України по навчально-методичному забезпеченню молодших спеціалістів для сільського господарства без відриву від виробництва, відкривалась нова сторінка життя та розвитку нашого навчального закладу.         

 

ВІДКРИТТЯ НОВИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

І ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У НАВЧАЛЬНОМУ

ЗАКЛАДІ (1952-2017 РР.)

Відокремлений підрозділ НУБіП  України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» – один з найстаріших навчальних закладів України.

Основною формою діяльності коледжу є підготовка висококваліфікованих, конкурентоздатних на ринку праці спеціалістів, які можуть розв'язувати актуальні та перспективні завдання аграрної сфери, виконувати функції працівника і господаря, керівника і виконавця.

Навчальний заклад з 1952 року і до сьогодні проводить підготовку спеціалістів за денною та заочною формами навчання.

За більш як столітнє існування коледжу тисячі висококваліфікованих фахівців різних спеціальностей вийшли з його стін: агрономи різної кваліфікації (плодоовочівники, агрохіміки та агрономи по захисту рослин). Ця професія завжди користувалась неабияким попитом. Адже агрономи знають, коли і як садити сільськогосподарські культури, чим і як удобрювати, коли збирати та як уберегти врожай; як його максимально збільшити. Підготовка вище названих спеціалістів здійснювалася у навчальному закладі за такими спеціальностями:

1952-1964 роки – «Агрономія» , зараховано 719 студентів.

1965-1966 роки – «Агрохімія», зараховано 122 студенти.

1965- 2000 роки – «Захист рослин», зараховано 1818 студентів.

2001-2006 роки – «Агрономія», зараховано 169 студентів.

За роки підготовки коледж випустив 2595 фахівців агрономічного напрямку.

У травні 1966 року на Пленумі ЦК КПРС була прийнята постанова «Про широкий розвиток меліорації земель для одержання високих і стійких врожаїв сільськогосподарських культур», тому виникає необхідність підготовки спеціалістів-гідромеліораторів.

Навчальний заклад не стоїть осторонь і у 1966 році відкриває спеціальність «Гідромеліорація». Для потреб держави ведеться підготовка  техніків-гідротехніків, техніків-гідромеліораторів, техніків-технологів з питань водопостачання. За 32 роки було зараховано на навчання 2091 студентів та випущено 1560 чоловік.

Початок проведення земельної реформи в Україні припадає на 1991 рік, коли набули чинності прийняті Верховною радою України 18 грудня 1990 р. Земельний кодекс та постанова «Про земельну реформу». Саме з цієї дати всі землі України оголошено об’єктом земельної реформи. Стрімко зростає потреба в проведенні робіт із землевпорядкування, роздержавлення, приватизації земельних ділянок, реєстрації землі, земельного консалтингу та грошової оцінки землі. Все це вимагало підготовки висококваліфікованих спеціалістів з питань землевпорядної діяльності, виникла необхідність у підготовці фахівців спеціальності «Землевпорядкування».

Перший набір на зазначену спеціальність здійснено у 1992 році у кількості 51-го студента. За 25 років підготовки прийнято 1204 студенти, випущено 772.

Розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу є об’єктивною складовою вдосконалення ринкових відносин в Україні. В умовах переходу до ринкової економіки та інтеграції національного розвитку виробництва постала необхідність забезпечення господарств фахівцями економічного профілю вищого  професійного рівня, з більшим обсягом фундаментальних знань, які можуть конкурувати із закордонними фахівцями. Тому проблема підготовки керівників середньої ланки була особливо актуальною, для її розв’язання у Боярському коледжі екології і природних ресурсів у 1999 році було започатковано спеціальність «Організація виробництва», яка забезпечує потребу виробничого сектору економіки держави саме у таких кадрах.

За 18 років зараховано на навчання 713 студентів, випущено 463.

Стан навколишнього середовища Київської області є досить тривожним. Забруднюється атмосфера, водойми, непродумане внесення добрив і пестицидів в ґрунт порушує природні угрупування рослин і тварин, пересихають болота, міліють і зникають річки та озера, бездумно вирубуються ліси.

Екологічна ситуація довкілля змушувала нас замислитись і зробити певні висновки, а саме розпочати підготовку кваліфікованих спеціалістів техніків-екологів. З цією метою у 1999 році в коледжі відкрито спеціальність «Прикладна екологія».

За період 1999 - 2017 рр. зараховано на навчання 609 студентів, випущено 393.

Сучасний розвиток зеленого будівництва і потреба у формуванні різних об’єктів садово-паркового господарства докорінно змінює принципи підходу до виконання дизайну при їх плануванні.

Організація території, створення проектів, раціональне розміщення різних елементів і компонентів, що використовуються у створенні садово-паркових об’єктів – це питання, які повинні вирішуватись фахівцями садово-паркового господарства.

Велика кількість підприємств із вирощування продукції для створення, проектування і втілення проектів вимагає висококваліфікованих фахівців садово-паркового господарства, яких готує Боярський коледж екології  і природних ресурсів із 2000 року.

За період 2000-2017 рр. зараховано на навчання 426 студентів, випущено 299.

Загальна площа лісового фонду Київщини складає 767,9 тис. га. Площа лісового фонду, який знаходиться у користуванні держлісгоспів, становить 315,7 тис. га, або 43% від площі лісів на території обласного підпорядкування.

ВП НУБіП України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» має важливе значення в системі підготовки фахівців спеціальності «Лісове господарство», яких готує із 2002 року.

За період 2002–2017 рр. зараховано на навчання 326 студентів, випущено 174.

Останніми роками спостерігалось стрімке зростання кількості організацій, діяльність яких пов’язана з використанням квіткових рослин в живому вигляді, або ж квітами, які вирощені на зріз. Однак була недостатня кількість фахівців, які орієнтуються в специфіці технологічних процесів по вирощуванню квіткових видів. Враховуючи аналіз ринку, однозначно можна стверджувати про потребу у висококваліфікованих фахівцях спеціальності «Промислове квітництво». Тому у 2007 році бере початок підготовка фахівців з промислового квітництва.

За період 2007–2015 рр. зараховано на навчання 178 осіб, а випущено 109.

Проблема у фахівцях із спеціальності «Обслуговування програмних систем і комплексів» в даний час є актуальною і обумовлена широким використанням інформаційних технологій і систем у всіх галузях виробництва.

Сьогодні в Києво-Святошинському регіоні, як в цілому в Україні, спостерігається стрімке зростання кількості підприємств, установ і організацій, які оснащуються сучасними обчислювальними машинами і технічними засобами автоматизації.

Освітні послуги щодо підготовки вище зазначеної спеціальності в Києво-Святошинському районі не надає жоден навчальний заклад, тому підготовку техніків-програмістів з 2009 року здійснює наш коледж.

З 2009 по 2017 рік на спеціальність «Обслуговування програмних систем і комплексів» було зараховано 200 студентів, випущено 98.

Становлення ринкової економіки в Україні вимагає розвитку всіх підсистем, у тому числі й такої важливої складової, як ринок оціночних послуг. А це можливо за наявності відповідної нормативно-правової бази, бізнесової зацікавленості та кваліфікованих кадрів.

Оціночні послуги допомагають прийняти правильні рішення, які дозволяють зберегти та примножити фінансовий стан суб’єктів господарської діяльності. Послуги спеціалістів допоможуть знизити ризик, досягти бажаних результатів під час реалізації проектів. Для цього необхідні фахівці–оцінювачі, яких готують за спеціальністю «Оціночна діяльність» з 2009 року.

За період з 2009 по 2017 рік зараховано 154 студенти, випущено 99.

За умов швидкоплинних процесів в агробізнесі існує об’єктивна проблема систематизації інформації, розроблення прогнозів стосовно інституціональних зрушень в аграрній економіці.

Саме тому розвиток ринкової економіки в Україні потребує підготовки молодших спеціалістів з маркетингової діяльності, яких готує коледж з 2013 року. Вони будуть займатися вивченням потенційних можливостей ринку, попиту та потреб споживачів з метою поліпшення збуту та розроблення нових видів продукції, включаючи статистичний аналіз результатів.

За чотири роки студентами даної спеціальності стали 57 осіб, випущено 24.

Отже, за 65 років до лав навчального закладу було зараховано 8761 студентів за денною формою навчання, отримали диплом молодшого спеціаліста з відзнакою 1075 осіб, встановленого зразка - 5511.

Люди творять історію. Дорога в майбутнє завжди лежить через сьогодення із минулого. За 115 років існування нашого навчального закладу виробилися свої традиції, яких ми повинні дотримуватися і примножувати. Адже це непрості роки: це злети і падіння, це сльози за тими, хто поліг у боротьбі за незалежність України, це гордість за тих, хто примножує її славу і невтомно працює у різних галузях народного господарства. Це напружена і невтомна праця педагогів над створенням нових навчальних програм, підручників. Це постійне поновлення і вдосконалення матеріально-технічної бази. Молодь повинна про це знати, пам’ятати і ставитися із повагою до тих людей, які творили історію навчального закладу, створили умови для навчання, праці та проведення дозвілля.

Тож будь свята на віки «Alma mater» за ратний труд і праведні діла.

 

ПІДГОТОВКА КВАЛІФІКОВАНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ (1960 РР.) В УКРАЇНСЬКОМУ РЕСПУБЛІКАНСЬКОМУ ЗАОЧНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТЕХНІКУМІ – КЛЮЧ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

«Меліорація – непроста справа. Вона, образно кажучи, може бути для землі і ліками, і отрутою. Все залежить від того, як її проводити. Якщо відповідально, зі знанням справи, то без шкоди для природи заврожаїш землю, якщо недбало й невміло її осушиш, то змарнуєш кошти і працю, накоїш лиха для себе й нащадків.  А взагалі треба осушувати заболочені та перезволожені землі, які мають господарську придатність. Без цього заходу важко підвищити їх продуктивність».

Так розмірковував у другій половині ХХ ст. головний агроном господарства «Вереси» Анатолій Сергійович Покраса у статті «Якщо меліорують дбайливі».

Проблема меліорації у 1960-70 рр. перед працівниками сільського господарства стояла дуже гостро. Меліоративні заходи піддавалися нищівній критиці.

Про це свідчить ряд статей, збережених у музеї Боярського коледжу екології і природних ресурсів:

• «Меліорація: вигода чи шкода. Що слід зробити для підвищення соціально-економічної ефективності осушувальних систем» (Е. Зінь, Голова обласного правління Всесоюзного економічного товариства, професор Українського інституту інженерів водного господарства);
• «Від зрошення сповна – поки що тільки претензії» (І. Маличенко, Герой Соціалістичної Праці, ланковий радгоспу «Каланчацький»);
• Мелиорация: вложение и отдача. «Маневр» водой себя окупит!»  (Г. Дубінський, професор, доктор географічних наук, А. Риман, науковий співробітник Харківського державного університету);
• «Ціна поливної води» (А. Волохов, кандидат технічних наук,

Г. Урванцев, інженер);

• Мелиорация: вложения и отдача. «Вода во благо, вода во зло» (П. Кондратович , спеціальний кореспондент «Сельской жизни»);
• «Вода в решете» (І. Максименко та ін.).

Інженер-грунтознавець інституту «Укрдіпроводгосп» Л. Колошко у своїй статті «Розсудімо по справедливості» зазначає, що праця меліоратора потрібна.

Про вирішення проблем, вдосконалення цього напрямку говорить П. Кондратович у статті  «С тревогой и надеждой»: «… Задачею меліораторів є соціально-екологічна експертиза проектів і планів, обмін науковими ідеями і технічними рішеннями між меліоративними і сільськогосподарськими організаціями, формування суспільної думки з актуальних проблем меліоративної науки і техніки».

Із вищезазначеного можна зрозуміти, що в той час на селі відбувалися складні соціально-економічні процеси, нехтувати якими не можна було. Тільки уважне їх вивчення, підготовка належних кадрів дозволили б у багатьох випадках пояснити умови, виправити ситуацію, що склалася в сільському господарстві.

З цією метою в Українському республіканському заочному сільськогосподарському технікумі у 1966 році було розпочато підготовку фахівців із спеціальності «Гідромеліорація».

За наказом № 122 від 1966 року було зараховано 123 студенти першого набору: три групи на базі повної середньої освіти та одну групу на базі неповної середньої освіти. У 1969 році першими випускниками стали 87 гідротехніків.

У післявоєнні роки тодішня Українська РСР робила все відчутніші спроби вивести країну з аграрно-економічного занепаду. Однією з найважливіших складових була підготовка кваліфікованих спеціалістів для галузі сільського господарства. Одним із навчальних закладів, який готував необхідних фахівців цієї галузі, був Український республіканський заочний сільськогосподарський технікум.

Протягом 1960-х рр. технікум очолювали: Стретович Ілля Матвійович (1.09.1939-4.07.1961); Гапонюк Володимир Мусійович (4.07.61-18.03.1963); Турчин Вітамін Михайлович (18.03.1963-10.02.1971).

За роки їх керівництва навчальним закладом проводився прийом учнів на денне відділення зі спеціальностей:

• «Агрономія» (1955-1964 рр.);
• «Агрохімія» (1965-1966 рр.);
• «Захист рослин» (1965-2000 рр.);
• «Гідромеліорація» (1966-1998 рр.).

На заочне відділення зі спеціальності:

• «Агрономія» (1964 р.).

До технікуму приймалися особи, які мали освіту в обсязі неповної середньої і середньої школи. Термін навчання на денному відділенні на базі неповної середньої школи – 3 роки 6 місяців, на базі середньої школи – 2 роки 6 місяців, а на заочному відділенні відповідно – 4 роки 6 місяців і 2 роки 6 місяців.

При вступі до технікуму випускники складали екзамени з таких предметів:

• на базі неповної середньої школи – з української чи російської мови (диктант), математики (усно);
• на базі середньої школи зі спеціальностей «Захист рослин» і «Агрономія» – з української чи російської мови і літератури (твір) та хімії (усно);
• на базі середньої школи зі спеціальності «Гідромеліорація» – з української або російської мови (твір), математики (усно).

Окрім заяви учні подавали такі документи:

• документ про освіту (в оригіналі);
• автобіографію;
• медичну довідку (форма № 286);
• три фотокартки розміром 3х4 см.

Особи з виробничим стажем при вступі також подавали засвідчений витяг з трудової книжки або книжки колгоспника.

Із розповідей викладача гідрології і гідромеліорації, гідравліки Галини Лазарівни Проценко дізнаємось, що на 1960-ті роки в технікумі було 2 навчальних корпуси: колишній методичний і теперішній другий корпус.

Другий корпус мав  два призначення. Центральну частину (від повороту до повороту) використовували під адміністративні і учбові приміщення, за поворотами (крила) використовували як гуртожиток. На першому поверсі крил проживали хлопчики, на другому – дівчата. Загальна плата за гуртожиток становила 70 копійок щомісячно. Колишня бібліотека була їдальнею. Між правим крилом гуртожитку і їдальнею був коридор з цегли, яким учні могли не виходячи на вулицю потрапити до їдальні.

Учні отримували підвищену стипендію 37.50 рублів та на загальних умовах 30 рублів. 

На той час підготовкою фахівців займалися висококваліфіковані викладачі:

Смолянінов М.П., Крупіна А.Н., Таргоній О.Ф., Козаченко С.М., Роман І.С., Козлова А.Г., Горбатюк А.Ф., Горбатюк Г.Н., Котельнікова Н.Г., Стороженко О.А., Місячний П. О., Трикоз С.М., Воронін Г.М., Оніщенко В.С., Музиченко В.П., Проценко Г.Л., Проценко В. Ю., Фащук М.Ф., Музика С.Е., Музика Н.Г., Каплун Н.П., Савічев О.М., Нужний Г.В., Кулішов В.В., Кулішова Н.А. та ін.
 

За 10 років свого існування навчальний заклад дав сільському господарству багато фахівців. Випуск 1969 року був найбільшим – 390 чоловік.

Технікум вперше випустив 87 гідротехніків, 102 агрономи по захисту рослин.

Деякі учні одержали дипломи з відзнакою. Серед них сестри Зіна і Зоя Заєць, В. Дем’янчук, В. Павлюк, В. Гузієнко, О. Педько, М. Гурська.

Перший випуск нових груп спеціалістів показав, що керівництво і колектив технікуму зуміли перебудувати свою роботу відповідно до вимог часу.

У цей період технікум закінчили 150 слухачів заочного відділення. Це в основному бригадири колгоспів і радгоспів, керуючі відділами та інші працівники сільського господарства. Серед них була група спеціалістів з Києво-Святошинського району: С. Безсмертний з Михайлівської Рубежівки, П. Дяченко і О. Курінна – працівники радгоспу ім. Васильєва, Г. Євтушенко – з радгоспу імені Шевченка та ін.

Багато випускників Українського республіканського заочного сільськогосподарського технікуму досягли вагомих успіхів, займали керівні посади :

Овдій А.І. – начальник Козелецького міжрайонного управління водного господарства Чернігівської області;

Якобенко А.О. – головний інженер Козелецького міжрайонного управління водного господарства Чернігівської обл.;

Турчин М.І. – заступник директора (Інститут землеустрою, Київське відділення);

Прищепа І.П. – директор бази Укрводопостач Мінводгоспу України;

Попенко М.І. – головний інженер Вінницького управління меліоративних систем;

Довгоброд Н.Я. – начальник комунального підприємства Святошинського району м. Києва;

Уперчук Л.А. – головний інженер комунального підприємства «Батиївське» Соломенського району м. Києва;

Лагутін М.Н. – начальник управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради;

Московчук В.Д. – директор Шпітьківського радгоспу Києво-Святошинського району;

Яцюк В.П. – керівник приватного акціонерного товариства «Меліоратор».

Випускники працювали в Україні і за кордоном: Сіденко В.Л. та Батурін В.П. проектували греблі і зрошувальні системи у Тунісі.

Миколайчук В.М. працював в Італії виконуючим обов’язки генерального консула України в Мілані, а згодом – директором комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського р-ну м. Києва.

Таким чином, Український республіканський заочний сільськогосподарський технікум у 1960-х рр. став провідним навчальним закладом, підготував кваліфікованих спеціалістів для вирішення потреб часу.

 

БОЯРСЬКИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ 70-Х РР.– ВЕЛИКА КУЗНЯ СПЕЦІАЛІСТІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.

 

Боярський технікум є одним із найстаріших сільськогосподарських навчальних закладів України. У жовтні 1972 року навчальному закладу виповнилося 70. За цей час колишня школа бджолярів, яка випускала 15-20 спеціалістів щороку, виросла в престижний середній спеціальний навчальний заклад республіканського значення – Український республіканський заочний сільськогосподарський технікум (1959-1997).

Протягом 1970-х років навчальний заклад очолювали такі директори:

• Соловей Володимир Парамонович (10.02.1971-25.02.1972);
• Чепурний Олександр Макарович (25.02.1972-31.07.1975);
• Новосельський Петро Макарович (31.07.1975-14.12.1976);
• Ляшенко Борис Іванович (14.12.1976-19.10.1979);
• Проценко Володимир Юхимович (19.10.1979-21.03.1988).

 

За роки їхньої діяльності в технікумі поширилася виробнича база, поповнилися новими приладами кабінети і лабораторії.

Заняття проводили також і на дослідних ділянках. Технікум мав понад 160 гектарів орної землі, 20 гектарів площі під фруктовим садом. Непоганих результатів вдавалось досягати й на тваринницькій фермі. В 70-х рр. у технікумі розводили коней, свиней, корів, також був кіоск, у якому продавали молоко.

За сприяння директора Солов`я В.П. будувався новий навчальний корпус на 600 чоловік. 01.09.1971 р. відбулося офіційне відкриття 1-го корпусу. За сприяння директора Чепурного О.М. будувався гуртожиток для учнів технікуму.

У 1970-х роках Боярський технікум мав стаціонарне та заочне відділення. На стаціонарному відділенні готували агрономів по захисту рослин, гідромеліораторів. На заочному відділенні – агрономів, гідромеліораторів. Загалом навчалося близько 1000 осіб.

У технікумі готували майбутніх технологів полів, які в подальшому повинні були по-господарськи дбати про розвиток землеробства. А стати справжнім спеціалістом сільського господарства можна лише за умови оволодіння необхідними знаннями і практичними навичками. Все це разом з наявною сільськогосподарською технікою і земельними угіддями давало змогу готувати кваліфіковані кадри.

У навчальному закладі було впроваджено і такі прогресивні засоби навчання як запис уроків іноземної мови на магнітофонну плівку, демонстрування учбових кінофільмів тощо.

У сімдесятих роках підготовку фахівців здійснювали викладачі: Ємець А.П. (економіка, право), Турчин В.С. (землеробство), Нужна А.Г. (грунтознавство), Кожемякін О.В. (хім. захист рослин), Козаченко С.М. (хімія), Воронін Г.М. (ботаніка), Місячний П.О. (плодоовочівництво), Котельникова Н.Г. (фітопатологія), Ященко А.Д. (ентомологія), Зубець Л.Я. (загальна ентомологія), Зубець В.П. (охорона праці), Недобой О.А. (українська мова, література), Возняк Н.В. (електротехніка),  Проценко Г.Л. (гідрологія і гідромеліорація, гідравліка, меліорація), Проценко В.Ю. (геологія, будівельні матеріали, меліорація), Фащук М.Ф. (фізична культура), Закалюжна Л.М. (геологія і гідрогеологія, експлуатація меліоративних систем), Закалюжний К.Д. (геодезія), Редька С.Ю. (водопостачання), Сторчоус М.О. (креслення), Соловей В.П. (економіка), Оніщенко В.С. (механізація), Пахалович А.А. (іноземна мова), Скринька В.П. (історія, філософія), Бібік Н.С. (українська мова), Корнієнко О.П. (економіка), Смолянінов М.П. (рослинництво), Ляшенко Т.Н. (правознавство), Бондаренко Р.В. (ентомологія), Коляда Н.А. (російська література), Куцевол Г.В. (українська мова, історія), Олійник Л.М. (геодезія) та ін.

Уроки цих викладачів завжди цікаві, мають глибокий науковий зміст, тісно пов’язані з життям, практикою сільськогосподарського виробництва.

З матеріалів за  1971 рік, які зберігаються у музеї, дізнаємося, що у сільськогосподарському технікумі вивчали різні агрономічні, технічні, спеціальні науки. Серед дисциплін чільне місце в навчальних програмах займали економічні науки. Учні технікуму в курсі історії та суспільствознавства вивчали ряд питань економіки нашої країни, зокрема економіки сільського господарства.

Курс «Економіка, планування та організація сільськогосподарського виробництва» мав на меті дати учням необхідні теоретичні знання і практичні навички з економіки сільськогосподарського виробництва, навчити майбутнього спеціаліста досягнути при найменших затратах праці і знарядь на одиницю продукції найбільшого ефекту – одержати найвищу врожайність, продуктивно використовувати землю.

Під час вивчення цього курсу учні озброювалися необхідними економічними знаннями. Економічна підготовка розглядалася як обов’язкова, важлива сторона кваліфікації кожного працівника.

У технікумі 6 викладачів проводили заняття з економіки, забезпечуючи високий рівень змісту економічної освіти. Всі викладачі мали відповідну теоретичну підготовку. Система занять складалася з лекцій, лабораторно-практичних занять, консультацій, курсових робіт та екзаменів.

Як показав досвід роботи окремих викладачів, повністю себе виправдовував метод написання учнями рефератів з окремих питань сільськогосподарської економіки.

З метою заохочення учнів до навчання, у технікумі на той час проводилися змагання між групами для визначення найвищого балу успішності. За результатами змагань було визначено найкращу групу з балом 4.05. Нею стали учні групи «Б» третього курсу відділу гідромеліорації.

Окрім наполегливого навчання, більшість юнаків та дівчат в часи дозвілля захоплювалися технічним конструюванням, вивченням природи, присвячували свій вільний час літературі, музиці, художній самодіяльності, мистецтву. Таким чином дозвілля не лише допомагало молодим людям добре відпочивати, але й було засобом духовного збагачення особи, її естетичного виховання, гармонійного розвитку.

Зі статті «Напередодні змагань» (1978 рік) дізнаємося, що колектив фізкультури Українського республіканського сільськогосподарського технікуму був одним із кращих у Київській обласній раді «Колоса». Особливо успішно тоді виступали велосипедисти та лижники навчального закладу. Команда велосипедистів, яку тренував кандидат у майстри спорту М. Свердло, стала призером обласних змагань з велокросу.

У технікумі в обов’язковому порядку кожен випускник повинен був мати робочу спеціальність: тракториста-машиніста, шофера, а також одержувати права на водіння мотоцикла. З цією метою були створені курси трактористів і шоферів. Багато юнаків і дівчат виявили бажання сісти за кермо автомашини, за важелі трактора. Щорічно здобували робочу спеціальність у 1960-1970 рр. близько 150 чоловік.

Зі статті З. Товштейн, викладача Боярського сільськогосподарського технікуму, «Двадцять запитань молодій людині (про деякі підсумки соціологічних досліджень у Боярському технікумі)» дізнаємося про те, що у технікумі неодноразово проводилися різного характеру соціологічні дослідження.

Серед запитань були такі: як ви розумієте цікаве і нецікаве в житті, у чому краса побуту? Декілька питань було поставлено відносно подвигу і героїзму людей того часу, про правдивість, чесність, дружбу. Були також питання про думку з окремих прочитаних книг, кінофільмів. Опитувачі цікавилися тим, скільки часу витрачають учні на читання книг, газет, журналів, на громадську роботу і спорт, яке в кожного з них улюблене заняття і скільки на це заняття витрачається часу? Як часто учні бувають у театрах, на виставках, у музеях, зустрічаються з видатними людьми культури і науки?

Абсолютна більшість учнів дала на питання цікаві,  патріотичні відповіді.

Ось декілька з них:

1.          «…Мені здається, що все навкруги цікаве. Читаєш книги – цікаво, слухаєш музику – цікаво, милуєшся природою – знову цікаво. В нашій країні все цікаво! Хочеться і самому жити і творити, щоб життя стало ще цікавішим, ще кращим»;
2.          «…У наш час є ще такі люди, які  не зовсім розуміють красу людську. Адже краса – це не просто бути красивою чи красивим, добре одягатися, вміти красиво говорити. Звичайно, і ці якості потрібні людині. Але справжня краса, на мою думку, це щирість душі людини, скромність, гордість, вміння постояти за себе і за друга, сумлінна праця на благо народу. Краса людини – плоди її праці».

Багато учнів свої відповіді аргументували уривками з художньої та науково-популярної літератури, що свідчить про їх широкий загальний розвиток. У відповідях були уривки з творів М. Горького, О. Толстого, Л. Леонова, О. Корнійчука, Б. Полевого, В. Маяковського, В. Сосюри та багатьох інших письменників.

Картина діяльності Боярського технікуму буде неповною, якщо не сказати про методичний центр, який діяв з 1957 року на базі технікуму. Методична група складалася з 10 чоловік, її очолював І.М. Стретович, редакційно-видавничу групу – О.П. Корнієнко.

За 15 років свого існування редакційно-видавнича група за допомогою методистів, викладачів та більше 200 авторів видала 756 різних програм, методичних розробок і посібників, порад і консультацій.

Серед авторів – професор С.В. Розов, кандидат сільськогосподарських наук Р.С. Аранзон, заслужена вчителька УРСР Я.О. Кривко. Готувалася до друку книга кандидата економічних наук Ф.О. Пархоменка «Заочна сільськогосподарська освіта на Україні».

Методична і редакційно-видавнича групи Українського заочного технікуму постачали потрібними посібниками 133 технікуми навчальної системи Міністерства сільського господарства Української РСР, надавали їм практичну допомогу на місцях. В цілому допомога методичного центру розповсюджувалася на 100 тисяч учнів, які навчалися в технікумах республіки, половина з них заочники. Допомога ця здійснювалася учбово-методичною літературою, методичними розробками і учбово-обліковою документацією, що її в багатьох тисячах примірників друкувала редакційно-видавнича група. У стінах навчального закладу проводилися міжобласні і республіканські семінари керівних працівників та викладачів технікумів.

У технікум за досвідом і порадами приїздили делегації з Естонії, Киргизії та інших союзних республік. Побували також гості з Чехословаччини та Польщі.

Найбільшою гордістю технікуму є його люди, його вихованці. В багатьох господарствах республіки можна було зустріти спеціалістів-бджолярів – випускників минулих років, а після зміни профілю звідси виходили дипломовані агрономи-плодоовочівники, агрохіміки, спеціалісти по захисту рослин, гідромеліоратори.

На Кримських виноградниках, рисових плантаціях Скадовська, в садах Хмельниччини й на пісках Прикарпаття, баштанах Миргорода й зрошувальних системах Інгула працювали колишні його вихованці. Багато з них стали справжніми спеціалістами, керівниками господарств. Микола Оборський, наприклад, головував в колгоспі Іванківського району на Київщині, в Макарівському районі колгосп «Поліський» очолював Дмитро Блажевський.

Чимало випускників трудилися в Києво-Святошинському районі. Це А. Колумбет – керуюча відділком у радгоспі імені Шевченка, Г. Гуцуляк – передова доярка радгоспу «Тарасівський», В. Варченко – секретар парткому радгоспу «Совки», група спеціалістів-тепличниць радгоспу «Пуща-Водиця»,  відмінник навчання Микола Анатієнко був обраний головою колгоспу імені Першого травня в Переяслав-Хмельницькому районі, Парасковія Войтенко працювала агрономом цукрокомбінату на Чернігівщині та багато інших.

Були серед випускників і такі, що згодом стали вченими, зайняли високі пости в наукових закладах і державних сільськогосподарських установах.

На зміну старшим приходять у технікум молоді. Навчальний заклад у 1970 роках користувався великою популярністю, мав високий авторитет, зумовлений, насамперед, якістю підготовки спеціалістів. Прикладом вищесказаного є те, що за рекомендаціями колгоспів та радгоспів, групами і навіть цілими колективами до технікуму на навчання направляли працівників. Зокрема, 24 чоловіки направив Баришівський спецтрест радгоспів Київської обл.

Зі слів одного із працівників колгоспу «Жовтень» Полонського району Хмельницької області Івана Дмитрука дізнаємось:

«…Коли вступив до технікуму, я й гадки не мав, наскільки щільно навчання узгоджено з найновішими досягненнями науки і техніки.

Справді, тут створено всі умови для занять. Висококваліфіковані викладачі, більшість із яких, крім педагогічної, мають ще й економічну освіту, намагаються найдохідливіше передати своїм вихованцям складну мудрість хліборобської професії».

Отже, проаналізувавши роботу Українського республіканського заочного сільськогосподарського технікуму в 1970-х рр. можна сказати, що тут були створені всі умови для підготовки спеціалістів. Висококваліфіковані викладачі, наявність методичної літератури, класи, обладнані контрольними машинами «ластівка», логофонні кабінети для вивчення іноземних мов, лабораторії електроніки, сільськогосподарських машин, гідравліки, хімії, будівельних матеріалів – ось що таке технікум в 1970 роках.

УКРАЇНСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ЗАОЧНИЙ  СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ У 80-90-ТІ РОКИ

 

Період 1980-1990-х років – роки змін, роки надій і сподівань. Час не залишається на місці, як і життя в Українському республіканському заочному сільськогосподарському технікумі. Дуже багато пройдено, а ще більше чекає попереду. Новий викладацький склад та досвідчені, мудрі педагоги, модерні спеціальності і, звичайно ж, студенти – молоді, активні, які прагнуть змін не на словах, а на ділі.

Як ми знаємо, робота навчального закладу завжди розпочинається з директора. А у 1979 році директором Українського республіканського заочного сільськогосподарського технікуму УРСР став Проценко Володимир Юхимович, який народився 24 листопада 1943 року в м. Урень. Він закінчив Український інститут інженерів водного господарства. Працював у коледжі з 1966 року. Крім виконання обов’язків директора, викладав дисципліни «Будівельні матеріали і роботи», «Сільськогосподарські меліорації».

За його керівництва у 80-ті рр. технікум вів підготовку спеціалістів для сільського господарства за спеціальностями: 1512 «Гідромеліорація» на базі повної загальної середньої освіти з трирічним курсом навчання, 1515 «Захист рослин» на базі неповної середньої освіти з чотирирічним курсом навчання на денній формі навчання, 1512 «Гідромелорація», 1501 «Агрономія» на заочній формі. Всього на денній формі навчання було 14 груп. На заочній було 7 груп за спеціальністю «Агрономія».

З 1986р. по 1991 р. планом був передбачений прийом абітурієнтів по 300 студентів щорічно, із них 120 на денне відділення (в тому числі 60 на базі 8 касів) і 180 – на заочне.

Крім якісної підготовки спеціалістів на денній і заочній формах навчання,  забезпечення студентів-заочників навчальними завданнями з предметів спеціального циклу, був змістовно обладнаний республіканський методичний кабінет, який допомагав всім сільськогосподарським технікумам методично правильно організовувати навчання із заочниками. У кабінеті була електрифікована карта розміщення сільськогосподарських технікумів. Працювала республіканська рада з питань заочної освіти. Діяли методична  та редакційно-видавнича групи, вони складали навчальні завдання з механізації сільського господарства, агрономії. Активними авторами навчальних завдань були викладачі технікуму Григорій Миколайович Воронін (ветеран педагогічної праці), Галина  Лазарівна Проценко, Михайло Петрович Смолянінов, Галина Іванівна Шмиголь, Ніна Гнатівна Музика.

У технікумі проводилися  наради методистів, завідуючих навчальними частинами сільськогосподарських технікумів УРСР.

Загальною повагою користувалися викладачі, нагороджені за сумлінну працю знаком «Відмінник народної освіти Української РСР». Це Галина Никодимівна Горбатюк та Георгій Миколайович Воронін. Майстерно навчали і виховували студентів педагоги Людмила Михайлівна Ларіонова, Василь Самойлович Онищенко, Андрій Данилович Ященко, Анна Григорівна Козлова, Надія Григорівна Копельникова, Софія Михайлівна Трикоз (Козаченко), Михайло Петрович Смолянінов, Сергій Юрійович Редько, Ніна Гнатівна Музика, Володимирович Юхимович Проценко, Галина Іванівна Шмиголь, Микола Федорович Фащук, Микола Павлович Опалко, Віра Василівна Демкова, Анатолій Петрович Ємець, Андрій Андрійович Трикоз.

У 80-х рр. під керівництвом викладачів Сергія Юрійовича Редьки і Володимира Єлизаровича Данилюка студенти працювали над дипломними проектами «Діюча установка для демонстрації фільтраційних явищ під флютбетом ГТС» (студент Максименко Ю. В.), «Провідні гідротехнічні споруди» (Ратушняк С. П.), «Осушення перезволожених земель у колгоспі імені Шевченка села Дершанівка Носівського району Чернігівської області» (Ходос Ю. В.).

За сприяння директора Проценка Володимира Юхимовича  розпочалося будівництво гуртожитка та двох житлових будинків, прокладена дорога до коледжу та газифіковано територію.

У 1988 році директором Українського республіканського заочного сільськогосподарського технікуму УРСР став Масира Василь Павлович. Він народився 24 липня 1938 року у с.Нова-Весь Краківської області. Навчався у Львівському сільськогосподарському інституті. На цій посаді технікуму працював до 21. 03. 2000 р. До цього був директором Житомирського технікуму землевпорядкування.

А після проголошення незалежності в Україні розпочалася земельна реформа. Виникла велика потреба у фахівцях-землевпорядниках. Тому з 1992 року технікум розпочинає підготовку молодших спеціалістів-землевпорядників. Перший набір складав 50 осіб на базі повної загальної середньої освіти. Серед абітурієнтів першого набору – шкільні хорошисти на відмінники.

Першими кураторами груп були: Проценко Галина Лазарівна і Зубець Віталій Петрович.

На початку 1993 року виникла потреба у викладацькому складі – потрібно було викладати землевпорядне проектування. На роботу запросили 84-літнього Гощицького Володимира Миколайовича. Він досвідчений фахівець, працював землевпорядником ще до колективізації (з 1924 року) і знав особливості цієї роботи в умовах селянських (фермерських) господарств, які в Україні знову створювалися.

У 90-х рр. викладацький склад поповнили: Непомнюща Валентина Михайлівна, Кочеригін Леонід Юрійович, Сидорко Віктор Петрович, Сидорко Наталія Ярославівна, Гетманьчик Іванна Петрівна, Гапонюк Наталія Петрівна, Грицишин Наталія Михайлівна, Аркуша Олександр Сергійович, Кропивко Сергій Володимирович, Тищук Василь Григорович, Стороженко Надія Михайлівна, Олійник Людмила Миколаївна, Гайчук Галина Олександрівна, Чорна В.В., Чорний Борис Миколайович, Бровченко Сусанна Борисівна, Зубець Людмила Яківна.

До 1997 p. технікум був галузевим центром України по навчально-методичному забезпеченню молодших спеціалістів для сільського господарства без відриву від виробництва.

Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України №84 від 11 березня 1997 р. у технікумі ліквідований навчально-методичний відділ із заочної освіти і його перейменовано в Боярський сільськогосподарський технікум.

За період 80-90-х років з’явилися нові спеціальності, професійні викладачі, була проведена велика методична, спортивна та культурна робота. Це відбулося завдяки директорам, трудовому колективу та, звичайно ж, студентам. За ці роки наш навчальний заклад зробив великий крок до сучасної вищої освіти.

 

КОЛЕДЖ НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ

 

Серед навчальних закладів нашого краю є особливий – ВП НУБіП України «Боярський коледж екології і природних ресурсів». Особливий тому, що має більш ніж столітню історію, сформовані часом традиції.

Гортаючи сторінки літопису нашого коледжу, ми з гордістю можемо сказати, що кожен рядочок його біографії писався золотими літерами, створюючи живий історичний зв’язок між поколіннями.

За 115 років коледж кілька разів реорганізовувався, змінювалась його назва та навчально-матеріальна база, навчальні плани і програми. Від Практичної школи бджільництва до сучасного навчального закладу – такий його шлях.

Зміни почалися саме із перетворень в країні, з народження нової незалежної держави України. Дев’яності роки минулого століття були надзвичайно важкими в історії навчального закладу. Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України № 84 від 11 березня 1997 року в технікумі ліквідований навчально-методичний відділ із заочної освіти і його перейменовано в Боярський сільськогосподарський технікум. Постановою Кабінету Міністрів України №526 від 29 травня 1997 року «Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних навчальних закладів» технікум передано до сфери управління Національного аграрного університету (НАУ) (тепер Національний університет біоресурсів і природокористування України) зі збереженням юридичної особи.

Щоб вижити в жорстких конкурентних умовах, мати шанс на існування, потрібно було вжити радикальні заходи. Технікум мав стати конкурентоспроможним на ринку освіти і праці. Відповідно до наказу ректора Національного аграрного університету від 19 липня 2004 року № 360 Боярський сільськогосподарський технікум реорганізовано і перейменовано в Боярський коледж екології і природних ресурсів, який є правонаступником технікуму у всіх сферах його діяльності.

Також наказом ректора Національного аграрного університету від 20 січня 2005 року № 22 Боярський коледж екології і природних ресурсів НАУ було перейменовано у Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Боярський коледж екології і природних ресурсів».

На базі коледжу у 2005 році була створена кафедра ландшафтної екології і заповідної справи. Кафедра створена згідно з наказом ректора НАУ № 700 від 17.11.2005 р. Засновниками кафедри були колишні директор ННІ охорони природи і біотехнологій М.Д. Мельничук, декан факультету екології і біотехнології Н.М.Рідей і директор ВСП НАУ «Боярський коледж екології і природних ресурсів» С.В. Кропивко.  Кафедра покликана формувати екологічний світогляд у майбутніх екологів та навички контролю за рівнем забруднення навколишнього середовища.

І остаточну назву коледж отримав у 2009 році. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 945 «Питання Національного аграрного університету» виданий наказ ректора університету про перейменування Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету «Боярський коледж екології і природних ресурсів» у Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» ( Наказ №11 від 26.01.2009 року) .

Всі ці зміни і перетворення не відбулися б, якби не сильна і тверда позиція директорів нашого закладу. З 1997 по 2000 рік колектив  коледжу очолював директор Масира Василь Павлович, а подальший розвиток, вдосконалення сміливих новацій розпочався з 2000 року під керівництвом  Кропивка Сергія Володимировича, який і зараз очолює наш навчальний заклад.

Звичайно, треба згадати і адміністративну команду із заступників директора з навчальної  (Данилюка В.Є. та Сидорка Віктора Петровича) та з виховної роботи (Пузій Марії Миколаївни, Гапонюк Наталії Петрівни та Гетьманчик Іванни Петрівни).

Координатором методичної роботи були методисти коледжу Скатерна Лариса Вікторівна, Сидорко Наталія Ярослалвівна та Гапонюк Наталія Петрівна. Відповідно до наказу № 360 від 19 липня 2004 р. директором Боярського коледжу екології і природних ресурсів Національного аграрного університету Кропивком С.В. було розроблено і затверджено нову редакцію Статуту коледжу. Згідно з цим документом коледж у своєму складі мав такі основні структурні підрозділи:

•              Відділення екології. Бере свій початок з 1999 року, коли у складі відділення агрономії Боярського сільськогосподарського технікуму була відкрита спеціальність «Прикладна екологія». Відділення  готує техніків-екологів для роботи на промислових підприємствах, спеціалізованих екологічних та санітарно-екологічних установах з метою контролю та охорони навколишнього  середовища. Згідно з наказом № 203 від 12.07.2006 р. завідуючою відділення було призначено Ященко Ларису Дмитрівну (2006 – 2012 рр.).

До складу профільної циклової комісії входили викладачі:  Данилюк В.Є., Редька С.Ю., Ященко Л.Д., Кліх Л.В., Манішевська Н.М., Євпак І.В., Кієнко В.В., Суїнова Д.М., Терещенко І.В., Войцехівська Н.В., Іванченко Т.І., Чорна О.М., Захаркевич І.В., Отрешко Л.М., Павлюк С.Д., Сябренко Р.О., Пузир Т.М.

•              Відділення лісового і садово-паркового господарства. Здійснює підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» зі спеціальностей: «Промислове квітництво», «Лісове господарство», «Зелене будівництво і садово-паркове господарство». Очолювали відділення: Олійник Людмила Миколаївна, а з 2007 року –  Тасаж Роман Михайлович  (2007–2016 рр.). Підготовку спеціалістів здійснювали висококваліфіковані викладачі: Тасаж Р.М., Стороженко Н.М., Степаненко Л.П., Татарчук Р.Я, Татарчук В.М., Орлова ВБ., Соловей ДС., Рашковський Г.О.
•              Відділення економіки та землевпорядкування.  Розпочало свою роботу в 2009 році внаслідок реорганізації структури відділень денної форми навчання (відділення аграрного менеджменту, завідуючим якого з 1999 по 2009 рр. був Добрівський В.Г., об’єдналося з відділенням землевпорядкування, завідуючими були Гапонюк Н.П., Грицишин Н.М.). На відділенні велася підготовка фахівців із спеціальностей (І ступінь акредитації): «Оціночна діяльність», «Організація виробництва», «Обслуговування програмних систем і комплексів», «Землевпорядкування». Завідуючою відділення була призначена Сидорко Наталія Ярославівна (2008–2011рр.). У 2010 році внаслідок реорганізації структури відділень денної форми навчання відділення реорганізоване на відділення землевпорядкування та інформатики (завідуючою відділення призначено Сидорко Наталію Ярославіну, а з 2011 року відділення очолює Грицишин Наталія Михайлівна). Підготовку спеціалістів-землепорядників здійснювали висококваліфіковані викладачі: Гетманьчик І.П., Грицишин Н.М., Кочеригін Л. Ю., Малихін Д.М., Пушкар А.В., Сидорко В.П., Сидорко Н.Я., Щербак О.В., Шевченко Л.Г., Вангородська О.В., Виборна З.А.; та викладачі інформатики: Сторожук І.М., Ковтун П.В., Семенюта І.Л., Возняк Н.В., Потапчук В.О., Пузій М.М., Комісаренко Л.М., Кульчицька В.А., Прохорчук Н.І., Дергач В,В., Кодинець М.А., Хохлова П.В.
•              Відділення економіки і управління. Створено у 2010 році, на базі відділення аграрного менеджменту. Головною метою відділення є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі менеджменту, економіки та підприємництва освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст». Навчальний процес на відділенні спрямований на ефективну індивідуальну підготовку висококваліфікованого фахівця, здатного вирішувати сучасні виробничі завдання з економіки, менеджменту, бухгалтерського обліку, фінансів та маркетингу. Завідуючим призначено Якимовського Руслана Вікторовича. Підготовку спеціалістів здійснювали такі викладачі: Алєксова Л.А., Аркуша О.С., Ларіонова Л.М., Рябенко В.В, Рябенко Л.М., Зайченко Н.П., Злиденна В.І., Гриценко А.С., Добрівський В.Г., Гусак Т.О., Жайворонок Л.В., Мельник К.Б., Куліш Н.В., Лис Л.М., Малюта Т.Я., Орлова Г.М., Пушкар Ю.Г., Рубан О.О., Стельмах Г.П., Якимовський Р.В., Якимовська А.В.

Викладачі гуманітарних і суспільних дисциплін формують духовний світогляд студентської молоді, цілісні світоглядні уявлення, загальнолюдські цінності, залучають до культурних надбань українського народу і людства в цілому. Це такі викладачі як Радченко Л.С., Гапонюк Н.П., Карпенко Л.І., Мікосянчик О.П., Степаненко О.О., Краснюкова Т.В., Сідорова Н.В., Олександренко С.О., Вірко В.В., Колчіна Л.Ю., Лупіч Л.І., Владова М.В., Барденко І.В.

У 2014 році комісія загальноосвітніх дисциплін приєдналася до відділення економіки і управління.

Циклова комісія фізичного виховання та захисту Вітчизни значну увагу приділяє формуванню здорового способу життя в студентському колективі. У підготовці фахівців докладають свої зусилля Фащук М.Ф., Кліх Р.П., Альошина Л.І., Олександренко С.В., Сергійчук О.М., Павлюк С.Д., Ясиремський М.М.

Педагоги працюють над створенням сприятливих умов для занять фізичною культурою і спортом, втіленням програми «Здоров`я молоді – здоров`я нації».

•              Відділення заочної освіти.

На відділенні ведеться підготовка фахівців за спеціальностями: «Агрономія», «Землевпорядкування» (спеціалізація «Правове регулювання земельних і майнових відносин»), «Прикладна екологія», «Організація виробництва» (аграрний менеджмент), «Зелене будівництво і садово-паркове господарство». Завідуючими заочним відділенням були Демкова В.В. та Аркуша О.С. У зв’язку з реорганізацією структур заочне відділення було реорганізоване у 2012 році.

У навчальному закладі є власні бази практичного навчання, які мають 60,597 га землі та 12 одиниць с/г техніки. Під час проходження навчальних практик у розпорядженні студентів навчальна майстерня, теплиця, колекційно-дослідне поле, навчальний полігон. Виробничі практики студенти проходять у навчально-дослідних господарствах НУБіП України та передових господарствах різних форм власності. Відділом практики завідував Тищук В.Г., а на сьогоднішній день  Войналович М.В.

Нові спеціальності надають можливість зробити коледж ще більш популярним у регіоні. Так у 1999 році відкрито спеціальність «Організація виробництва АПК»,  «Прикладна екологія» та «Зелене будівництво і садово-паркове господарство». У 2002 році – «Лісове господарство», у 2007 – «Промислове квітництво», у 2009 – «Обслуговування програмних систем і комплексів», «Оціночна діяльність», у 2013 році – «Маркетингова діяльність».

Для них були відкриті нові кабінети, які повністю відповідають вимогам навчальних планів та програм, а матеріальна база забезпечує не тільки глибоке теоретичне засвоєння загальноосвітніх та спеціальних дисциплін, а й виконання практичних і лабораторних робіт, проходження навчальних практик.

Найважливішим фактором усіх досягнень та здобутків нашого навчального  закладу є творчий,  високопрофесійний педагогічний колектив. На різних етапах розвитку саме завдяки самовідданій праці викладачів сформувався  сучасний імідж  коледжу. За 115 років історії змінювалась не тільки назва закладу. Змінювались покоління і цінності. З роками у коледжі склалася з чітка і змістовна система виховної роботи. Починається навчальний рік із свята-оглядин, де студенти старших курсів та викладачі можуть познайомитись із першокурсниками, оцінити їх таланти та можливості, а самі першокурсники стають членами великої та дружної родини студентів коледжу.

З року в рік у коледжі проводяться фестивалі художньої творчості, різноманітні концерти, конкурс «Студент року» тощо. Аматорські колективи коледжу під керівництвом наших викладачів Маліновської Т.В., Мікосянчик О.П. та Чучка  В.В. постійно беруть участь у міжнародних, обласних та регіональних фестивалях та конкурсах. Студенти коледжу щорічно стають лауреатами Міжнародного фестивалю художньої творчості «Голосіївська весна», конкурсу патріотичної пісні та поезії «В ім’я Батьківщини» й багатьох інших. Жодна урочиста подія в коледжі не обходиться без святкового заходу. 

Важливе місце в системі виховання і оздоровлення молоді навчального закладу займають спорт і фізичне виховання. Працюють спортивні секції з баскетболу, волейболу, шах, гирьового спорту, настільного тенісу.

Студенти та викладачі беруть активну участь у спортивному житті коледжу.

Наші спортсмени демонструють свої вміння та таланти не тільки в межах рідного міста, а й підкорюють вершини на рівні області, України та навіть світу.  Український суматорі очолюють Світлана Ярьомка та Іванна Березовська. Іванна Березовська стала срібною призеркою Всесвітніх ігор в абсолютній категорії сумо.  Загалом, Іванна є п’ятикратною чемпіонкою Європи із сумо та призеркою Європи із самбо. А на європейській першості з дзюдо, наша Світлана Ярьомка поповнила скарбничку збірної України срібною медаллю.

Світлана виграла бронзові нагороди на чемпіонаті Європи з самбо (Італія), піднялась на третю сходинку п'єдесталу пошани на змаганнях з сумо, що пройшли в рамках Всесвітніх ігор з неолімпійських видів спорту (Колумбія) і Всесвітніх ігор з бойових мистецтв (Росія), стала чемпіонкою світу по самбо, має титул найкращої дзюдоїстки України 2015 року, представляла Україну   по дзюдо на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро в 2016 році.

 

Також слід згадати багаторазових переможців з лижних змагань. Це Ірина Воробей, Леонід Вакула, Руслан Околіта, Володимир Кононець, Катерина Потапенко. Усі вони йшли до успіху під керівництвом досвідчених тренерів Альошиної Л.І. та Кліха Р.П.

У 2014 році було відкрито нове приміщення музею. Мета – загальний розвиток людини як особистості і щонайвищої цінності суспільства, розвиток її таланту, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування особистостей, здатних до творчого суспільного вибору, збільшення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу. Зібрані в музеї документи й предмети зберігають пам'ять минулого, передають естафету молодим, підтримують і розвивають зв'язок років і поколінь. Це фотоальбоми, буклети, реферати, газети, в яких висвітлюються досягнення колективу у навчанні, спорті, художній самдіяльності. Також проводяться зустрічі з випускниками минулих років.

Наші випускники після закінчення коледжу успішно продовжують навчання в Національному Аграрному університеті та інших вищих освітніх закладах України. Майже в кожному господарстві області працюють наші  вихованці. Вони приносять авторитет і славу Боярському коледжу. 

Особлива вдячність ветеранам коледжу, викладачам,  чиє життя невід’ємне від  долі закладу, тим, чиї імена назавжди вписані золотими  буквами в нашу історію.

Окремі вітання нашому студентству – енергійному, завзятому, невгамовному і талановитому.  Творіть, досягайте вершин і ніколи не забувайте коледж – вашу колиску, яка дає змогу бути інтелектуально і професійно розвинутими, людяними, духовно багатими.

115-та річниця – це солідна дата для підсумку славного трудового шляху від самого початку до сьогодення. Це роки подолання труднощів і професійного  зростання, помилок і здобутків, роки звершень і втрат. А ще – це спогади, це праця і віра в щасливе майбутнє. Це наш шлях довжиною в 115 років, де на кожній його сходинці запорукою успіху була самовіддана праця всього колективу. Сподіваюсь і вірю,  що нам вистачить снаги, витримки і вміння, щоб здолати усі перешкоди   на шляху до заможної та щасливої України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ БКЕіПР

 

ХХІ ст. – це епоха розвитку інформатизації, економіки, сільського господарства у світі та в Україні зокрема. У Боярському коледжі екології і природних ресурсів створені всі необхідні умови для якісного навчального процесу й активної позанавчальної роботи зі студентами. У наш час коледж забезпечує студентів знаннями та практичними навичками за певними професійними спеціальностями.

Основним напрямом діяльності коледжу є підготовка висококваліфікованих фахівців інформаційного, сільськогосподарського та управлінського профілю.

Навчання здійснюється за денною та заочною формами навчання за державним замовленням та умовами договору. У залежності від обраного фаху студенти здобувають освіту протягом 3–4 років на денній формі, заочна форма триває 3 роки.

У Боярському коледжі екології і природних ресурсів функціонують такі основні структурні підрозділи:

•                 2 відділення: агроекології та економіки і технічне;
•                 відділ практичного навчання та сприяння працевлаштуванню;
•                 7 циклових комісій: інформаційних технологій та фізико-математичних дисциплін, лісогосподарських та садово-паркових дисциплін, землевпорядних дисциплін, економічних дисциплін, гуманітарних і суспільних дисциплін, комісія фізичного виховання та захисту Вітчизни, еколого-природничих та сільськогосподарських дисциплін;
•                 адміністративно – господарська частина;
•                 навчально – виробничі підрозділи: ННВЛ «Земельно – кадастрових та проектно пошукових робіт», ННВЛ «Ландшафтного дизайну», ННВЛ «Бджільництва», ННВЛ «Відкритого грунту», Навчально – колекційно – дослідне поле, навчальні майстерні.

Як було зазначено вище, після ряду реорганізацій станом на 2017 рік у Боярському коледжі екології і природних ресурсів функціонує два відділення:

•                 Технічне відділення;
•                 Відділення агроекології та економіки.

Шляхом проведення реформ технічне відділення було створено в 2016 р. До його складу входить 3 випускні циклові комісії: інформаційних технологій та фізико-математичних дисциплін, лісогосподарських та садово-паркових дисциплін, землевпорядних дисциплін. Завідувачем відділення є спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Грицишин Наталія Михайлівна.

Технічне відділення здійснює підготовку за такими спеціальностями:

• 122 Комп'ютерні науки та інформаційні технології. Спеціалізація 5.05010101 – «Обслуговування програмних систем і комплексів». Майбутні техніки-програмісти готуються до роботи в ІТ-службах підприємств і організацій різних галузей та форм власності на посадах: техніка-програміста, техніка обчислювального центру, оператора обчислювальних машин, інженера з обслуговування комп’ютерних мереж, фахівця у галузі інформаційних технологій, для вирішення питань пошуку, обробки, передачі та захисту інформації, адміністратора локальних мереж. Станом на 01.09.2017 р. на даній спеціальності навчається 85 студентів денної та заочної форм навчання.
• 193 Геодезія та землеустрій. Спеціалізація 5.08010102 – «Землевпорядкування». Кваліфіковані техніки-землевпорядники матимуть змогу знайти роботу в системі Держземагенства України, регіональних та базових управліннях і відділах земельних ресурсів, госпрозрахункових і приватних організаціях, місцевих радах різних рівнів, установах землевпорядної служби. У нашому коледжі навчається 57 студентів на даній спеціальності.
• 206 Садово-паркове господарство.  Спеціалізація 5.09010303 – «Зелене будівництво і садово-паркове господарство». Кваліфіковані фахівці працюватимуть  в садових центрах, в розсадниках декоративних культур, дендропарках, ботанічних садах, а також організаціях, які займаються проектуванням і безпосереднім виконанням озеленення на різних за формою власності територіях. На даній спеціальності навчається 54 студенти на денній та заочній формах.
• 205 Лісове господарство. Спеціалізація: 5.09010301 – «Лісове господарство». Майбутні фахівці можуть здійснювати професійну діяльність у сфері Державного лісового агенства України, спеціалізованих лісомеліоративних станціях, лісовпорядкувальних підприємствах, де виконують лісогосподарські роботи щодо створення, формування лісостанів і заготівлі та переробки лісогосподарської продукції. Станом на 2017 рік у нашому коледжі навчається 57 студентів на даній спеціальності.

Також зміни відбувалися на відділенні агроекології та економіки в 2016 р. Завідувачем відділення є викладач, спеціаліст вищої категорії Якимовський Руслан Вікторович. Головною метою відділення є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі управління та адміністрування природничих та аграрних наук освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст».

До складу відділення входять чотири циклових комісії: економічних дисциплін, гуманітарних і суспільних дисциплін, комісія фізичного виховання та захисту Вітчизни, еколого-природничих та сільськогосподарських дисциплін.

На відділенні здійснюється підготовка фахівців за такими спеціальностями:

• 073 Менеджмент. Спеціалізація 5.03060101. Майбутні помічники керівника виробничого підрозділу будуть працювати на посадах молодшого управлінського персоналу в планово-економічному, виробничому, технологічному та інших  підрозділах  підприємств усіх форм власності і господарювання. Організація виробництва налічує 70 студентів упродовж всього навчання на денній та заочній формах.
• 072 Фінанси, банківська справа та страхування. Спеціалізація 5.03050802 -«Оціночна діяльність». Відділення готує кваліфікованих оцінювачів-експертів для роботи в оціночних компаніях, в установах банку, страхових компаніях, інвестиційних фондах, брокерських конторах, нотаріальних конторах і фінансових службах державних адміністрацій. На обох формах навчання в нашому коледжі налічується 41 студент на даній спеціальності.
• 075 Маркетинг. Спеціалізація 5.03050701 «Маркетингова діяльність». Агенти торговельні готуються до роботи на підприємствах різних організаційно-правових форм і форм власності на посадах техніка відділу маркетингу, агента торговельного, представника торговельного, торговця комерційного, торговця технічного, організатора зі збуту, дилера. 27 студентів навчається з 1 по 3 курси за даною спеціальністю.
• 101 Екологія. Спеціальність 5.04010602 «Прикладна екологія». Техніки-екологи матимуть роботу в спеціалізованих лабораторіях, в проектних та виробничих установах, науково-дослідних та навчальних установах, спеціалізованих екологічних інспекціях та інших організаціях, де вирішуються питання охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів, а також гігієни праці на виробництві. Станом на 2017 рік дана спеціальність налічує 63 студенти денної та заочної форм навчання.
• 201 Агрономія. Спеціалізація 5.09010101 «Промислове квітництво». Також відділення готує агротехніків для роботи в квіткових, садово-паркових та міських господарствах зеленого будівництва, тепличних комплексах щодо вирощування квіткових, деревних, овочевих культур за сучасними технологіями, створення та оформлення зимових садів, квіткового оформлення інтер’єрів та екстер’єрів, роботи з реалізації квітково-декоративної продукції, в торговельній мережі та салонах фітодизайну. За спеціальністю налічується 41 студент.

У нашому навчальному закладі здійснювати висококваліфікаційну підготовку майбутніх фахівців в різних галузях неможливо без 59 викладачів, серед яких 4 Відмінники освіти України, 1 Відмінник аграрної освіти України, 1 нагороджений Знаком пошани.

Практичне навчання студентів Боярського коледжу екології і природних ресурсів є важливою складовою навчально-виховного процесу. Мета цього процесу: закріплення знань та навичок, отриманих у процесі теоретичної підготовки та формування у студентів необхідного досвіду з обраної спеціальності. Відповідальний за практичну підготовку майбутніх фахівців кандидат сількогосподарських наук Войналович Микола Володимирович.

При проходженні навчальних практик у розпорядженні студентів навчальна майстерня, теплиця, колекційно-дослідне поле, навчальний полігон.

Завданням виробничої практики є:

•                 набуття професійних навичок;
•                 вирішення виробничих завдань в сучасних ринкових умовах;
•                 прийняття самостійних рішень виходячи із конкретної виробничої ситуації;
•                 співпраця з трудовим колективом і вміння адаптуватися;
•                 здобуття відповідної робітничої професії.

Робочі програми та методичні рекомендації для проходження навчальних та виробничих практик допоможуть студентам набути досвіду у таких професіях: бджоляр, озеленювач, лісоруб, лаборант хімічного аналізу.

Сьогодні студенти і випускники коледжу мають чудову можливість пройти стажування за кордоном за своєю спеціальністю і одночасно удосконалити знання іноземної мови. Крім роботи і мовної практики стажисти знайомляться з культурою іншої країни, з методами ведення бізнесу і, нарешті, зав'язують ділові знайомства.

Студенти коледжу направляються для проходження практики на фермерських господарствах до Польші та Німеччини для стажування та отримання практичних навичок по тваринництву, рослинництву, організації бізнесу, а також для покращення рівня розмовної іноземної мови.

Велику увагу коледж приділяє бджільництву, адже на самому початку навчальний заклад був школою бджільництва. На даному етапі у коледжі відкрита і успішно функціонує робітнича професія "Бджоляр". Навчання проводять кваліфіковані фахівці, які мають спеціальну підготовку і досвід практичної роботи з бджолами. Практичні заняття проводяться на навчальній пасіці. Загальна тривалість навчання в школі 5 місяців, по закінченню за результатами кваліфікаційного іспиту випускнику надається свідоцтво про присвоєння робітничої професії «Бджоляр».

У нашому навчальному закладі здійснюється підготовка водіїв категорії «В» за найнижчою ціною з можливістю оплати щомісяця. Форма навчання вечірня.

Бібліотека – це інформаційний ресурс навчального закладу. Метою бібліотеки є задоволення потреб студента та забезпечення оперативного доступу до всіх бібліотечно-інформаційних ресурсів. Бібліотечний фонд допомагає забезпечити студентів фаховою літературою з різноманітних джерел. Основним таким джерелом є вітчизняні видавництва та матеріали Національного університету біоресурсів та природокористування України. Доступ студенти мають як до бібліотеки, так і до фонду. Книжковий фонд містить в собі більше 45 тис. примірників, понад 12796 назв книг, журналів та іншої друкованої продукції.

Діяльність музеїв при навчальних закладах завжди спрямована на увічнення пам'яті про людей та визначні події в їхньому житті, на постійне примноження духовних цінностей. Лише музей спроможний поступово фіксувати процес народження традиції та посилення її впливу на свідомість людей, хід формування самої історії. Роки минають, змінюються покоління, а музеї залишаються невичерпною скарбницею людської пам'яті, зберігаючи документи, матеріали, фотографії та особисті речі, пам'ятні знаки, подарунки – усе те, що дозволяє доторкнутися душею до живої історії.

Значної популярності набули музеї історії навчального закладу. Після реекспозиції в 2014 р. був відкритий музей історії Боярського коледжу екології і природних ресурсів. Експозиція музею відображає історію виникнення коледжу, шляхи його розвитку, а також аспекти сучасного життя закладу – навчальну, наукову та виховну роботу, дозвілля студентів та викладачів.

Очолює коледж директор, кандидат технічних наук, доцент Сергій Володимирович Кропивко, який обраний на посаду втретє (2004 – 2009, 2009 – 2014, 2014 – …).

Сергій Володимирович є вмілим організатором навчально-виховного процесу, активним учасником усіх справ, які відбуваються сьогодні в коледжі. Він дбає про розвиток навчального закладу, про вивчення і впровадження у навчальний процес результатів наукових досліджень і передового педагогічного досвіду, інноваційних технологій, ефективних форм і методів роботи.

Студентське життя цікаве й активне та ніяк не обмежується лише навчальним процесом. Студенти постійно беруть участь у спортивних, культурних, мистецьких заходах, інтелектуальних іграх, олімпіадах, круглих столах, тренінгах тощо. З жовтня минулого року започатковано нову традицію: проведення студентсько-учнівського Фестивалю творчих здобутків «Юність fest» – свята юності, творчості та таланту. У програмі Фестивалю – майстер-класи, квест «Веселі пригоди», козацькі розваги, конкурси «Пересмішники» та козацької їжі, виставка-конкурс «Осінній вернісаж». 04 жовтня 2017 року на території нашого коледжу за участю відділу освіти Києво-Святошинського району відбувся другий студентсько-учнівський Фестиваль.

Діяльність коледжу спрямована на задоволення освітніх потреб людини, суспільства, держави. Освітній процес у нашому навчальному закладі відбувається відповідно до чинних вимог статуту коледжу та розвитку в умовах змін та реформ.

Ми запрошуємо до навчання тих, хто хоче мати якісну освіту та яскраве студентське життя. Навколо багато помилкових орієнтирів. Але ж цінності вічні. З них найголовніша – надійна професія, яка потрібна суспільству і дає можливість для нормального людського існування.