Навчальні диктанти до теми «Однорідні члени речення» 8 клас Півнячі бої

Навчальні диктанти до теми «Однорідні члени речення»

8 клас

Півнячі бої

    Кури тулилися в затишку під скиртою, нашорошені і байдужі. А ти вже не був байдужим. Спочатку ти з інтересом спостерігав за бійкою. Це навіть розвеселило тебе попервах, бо, що не кажіть, це було таки видовисько серед нудьги зимового спустошеного подвір’я. Але чим далі, все більша тривога закрадалась у душу: півні сходились щоразу лютіше і, відчувалося, намірялись убити один одного.   Їхня жорстокість обурювала і лякала тебе, і ти хотів би розборонити їх, але сінешні двері були замкнені знадвору, це ти знав точно, це ти вже встиг перевірити, а у вікнах не було ні кватирки, ні якоїсь іншої шпаринки, і тим не мав ніякої змоги вплинути на цей дикий, варварський двобій, бо на крики твої і на розмахування руками півні не звертали аніякісінької уваги. Вони билися так, що вже в обох з голів аж кров цебеніла. Уже шиї їхні змокріли і почорніли чи від крові, чи від поту, уже гребені якось наче пригасли і очі теж були заюшені. (За О. Сизоненком)  157 слів

***

          А маму твою валив з ніг вітер у степу, і цілі хмари падали на неї, засипали їй обличчя, не давали розплющити очі.

   Степ стугонів, і небо, й увесь простір, зіткані з снігу, насичені ним, летіли кудись у безвість, і в цій мішанині темряви, снігу і вітру не можна було ступити й кроку. Хустку, пальто, спідницю – все, що  було на мамі, вітер просто здирав, шматував, вив і голосив на всі лади, і не було порятунку від нього на цій рівнині, все одно що на морі. Ноги, особливо коліна, давно вже задубіли, були просто дерев’яні, і мама переставляла їх з великими зусиллями, немов не свої. Ревище і свист заколисували, вітер бив так туго  маму у груди, що з кожним кроком, подавшись вперед, вона просто лягала на нього, а він її відпихав, от-от мав перекинути на спину і занести снігом. Всі сили були розтрачені, всі надії розвіялись, а темрява окутала степ, і  можна було не сумніватися, що погибель прийшла і вже не відступить.( За О. Сизоненком)  160 слів

***

          А дорога тепер біжить понад самісінькою водою. Її відділяє тільки смуга високої трави. А по другий бік до самісінької дороги припадає свіжий лан озимої пшениці, що зійшла дружно, густо, радісно, і серед цієї посушливої, вкрай гнітючої картини степу вона, здається, звучить, мов зелені фанфари, якщо тільки домовилися, що кольори можуть звучати.

          На ставку біліють череди гусей і качок. І темніють табунці чирків і крижнів, а по берегах прудко перебігають голінасті кулики і бекаси. І чаплі, задумливі, поважні, стоять на одній нозі то тут, то там, сірі і довгошиї.

        За клинчастим полем озимини починається гряда з важкими валками помідорної огудини, опецькуватою капустою і червоними рядами сердитого перцю. А потім, трохи праворуч, в об’їзд гряди, ще один поворот, і дорога вбігає у вибалок, за яким одразу ж починається село. Перші хати з палісадниками і скляними верандами, а далі провулок, ще ось кілька хат і нарешті – наша хата. (За

О.Сизоненком)  145 слів