«Навчальні перевантаження – головна перешкода в реалізації освітніх і виховних завдань сучасної школи»

«Навчальні перевантаження – головна перешкода в реалізації освітніх і виховних завдань сучасної школи»

Стаття Романець Алли Олексіївни,

 учителя українсько мови та літератури,

 подана до друку у періодичне видання

 «Педагогічна майстерня»

Причини і джерела навчальних перевантажень в історії школи і в сучасній освіті

У сучасній педагогічній літературі найбільш поширена думка про те, що навчальні перевантаження зумовлені ніби-то науково-технічним прогресом і швидким зростанням обсягу наукових знань. Виходячи з такої думки, можна зробити припущення, що подальший розвиток науки і техніки буде лише поглиблювати кризу загальної і професійної освіти, породжуючи негативне ставлення учнів до навчання, все більше падіння якості засвоєння навчальних предметів, руйнуючи моральне, нервово-психічне і фізичне здоров’я школярів та студентської молоді. Історико-педагогічний аналіз проблем змісту і методів шкільної освіти повністю спростовує «аргументи» таких міркувань.

За образним висловом Я. А. Каменського, навчальні перевантаження належать до «застарілих хвороб школи». Виникнення цієї вади шкільного навчання в епоху античності, зумовлювалося насамперед крайньою недосконалістю навчання в мусичних школах, які становили початковий ступінь системи освіти в Афінах. В епоху еллінізму, особливостями якої були інтенсивна диференціація наукових знань і значне зростання обсягу навчального матеріалу на всіх ступенях тогочасної освіти, проблема навчальних перевантажень значно загострилася.

Значні недоліки шкільного навчання мали місце і в епоху Середньовіччя. Навчання латинською мовою в західноєвропейських країнах викликало ще більше ускладнень на шляху до якісного засвоєння знань учнями. Друковані навчальні книги деякою мірою допомагали учням у засвоєнні знань, але водночас вони стали джерелом подальшого зростання обсягу навчального матеріалу. Тому не тільки в Середні віки, але й в епоху Відродження проблема надмірних навчальних перевантажень продовжувала загострюватися.

У XVI-XVII ст. широкого розповсюдження набув енциклопедичний підхід до визначення змісту шкільної освіти, результатом якого було насичення підручників великою кількістю другорядних подробиць, значне зростання обсягу навчального матеріалу. Такий підхід під впливом Дж. Мільтона, відомого англійського поета і публіциста, знайшов багато послідовників не лише у відборі навчальних предметів. Запропонований Дж. Мільтоном навчальний план охоплював рідну мову, 4-5 іноземних мов, основи релігії, історію церкви, історію, право, математичні і технічні дисципліни, астрономію, фізику, природознавство, медицину, етику, політику, риторику і логіку [8]

Визначенню змісту шкільної освіти на основі енциклопедичного підходу становило у XVII-XIX ст. одну з головних причин загострення проблеми навчальних перевантажень. На думку багатьох зарубіжних дидактів, дидактичний енциклопедизм справив і в сучасних умовах продовжує справляти значний негативний вплив на практичне вирішення і теоретичну розробку проблеми змісту освіти в середній і вищій школі.

Свідому думку про визначення обсягу навчального матеріалу висловив Ж.-Ж. Руссо: «Ми ніколи не вміємо поставити себе на місце дітей; ми не входимо в їх ідеї, а подаємо їм наші власні, і слідкуючи лише за нашими власними міркуваннями, за допомогою послідовного зчеплення істин набиваємо голови їх лише безглуздям і помилками» [10]. В історії вітчизняної шкільної освіти 20-30 рр. XX ст. неспроможність учителів поставити себе на місце учня призвела до виникнення хибної тенденції повного заперечення вікових та індивідуальних особливостей дітей. За характеристикою А. М. Алексюка, прихильники цієї тенденції вважали, «що дитина все може, все розуміє, може витримати будь-яке навантаження» [2]. Такі погляди не могли не справити негативного впливу на визначення обсягу навчального матеріалу в програмах і підручниках. Авторам сучасних непомірно перевантажених навчальних програм і підручників також вкрай не вистачає здатності уявити собі, чи можуть учні за такими підручниками успішно засвоювати всі предмети, передбачені навчальним планом школи.

Типовим недоліком перевантажених програм є насиченість великою кількістю другорядних подробиць. Цей недолік підкреслювали Я. А. Коменський, А. Дістервег, Д. Менделєєв та інші видатні педагоги минулого. Але дослідженнями В. Беспалька, Ч. Купісевича, В. Оконя, Я. Скалкової, О. Крилова встановлено, що насиченість подробицями є невід’ємною характеристикою переважної більшості сучасних програм для середньої і вищої школи. Такі подробиці становлять велику перешкоду для вчителів у викладанні найважливіших складових змісту предмета, а для учнів у якісному засвоєнні цього навчального матеріалу.

Як свідчить шкільна практика, до суттєвих недоліків навчальних програм належить диспропорція у співвідношенні теоретичного матеріалу й обов’язкових практичних завдань для учнів. У більшості випадків пріоритетне місце у навчальних програмах відводиться вивченню теорії. Запровадження компетентнісного підходу на сучасному етапі реформування освіти в Україні вимагає усунення цієї диспропорції. Домінування теоретичного матеріалу в програмах і підручниках створює великі труднощі для вчителя у забезпеченні системного засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Під тиском навчальних перевантажень диспропорція теорії й практики посилюється.

Таким чином, недостатня спрямованість програм і підручників на формування в учнів прийомів, умінь і навичок навчальної роботи, з одного боку, і насиченість непомірною кількістю другорядних подробиць, з іншого, є первинними і головними причинами навчальних перевантажень школярів. Але робота вчителів за такими програмами породжує нові причини зростання перевантажень учнів. До таких причин відносять насамперед невиправдано швидкий темп викладання і надмірний обсяг домашніх завдань.

Отже, найважливішими причинами навчальних перевантажень у сучасній системі освіти є:

• вкрай недостатня переробка наукових знань у педагогічно доцільну форму їх представлення;
• суб’єктивізм методистів і представників академічної науки в судженнях про складність і обсяг навчального матеріалу з окремих предметів, неспроможність авторів навчальних програм і вчителів уявити себе на місці учнів;
• недостатня науково-педагогічна обґрунтованість систем навчальних предметів для різних вікових ступенів навчання;
• насиченість навчальних програм і підручників другорядними подробицями;
• загальний характер формулювань мети і завдань засвоєння знань, умінь і навичок у навчальних програмах;
• відсутність у навчальних програмах правильного співвідношення теоретичних знань і практичних прийомів і умінь навчальної діяльності;
• невідповідність темпу викладання віковим можливостям учнів у засвоєнні навчального матеріалу;
• надмірні за складністю й обсягом домашні завдання.
• надмірний обсяг навчального матеріалу справляє вкрай негативний вплив не лише на навчання і виховання, але також на їхнє здоров’я.

Навчальні перевантаження – катастрофічна загроза здоров’ю школярів

Згубний вплив навчальних перевантажень на здоров’я школярів є давно відомим фактом. Я. А. Коменський вважав шкільні заняття свого часу вкрай переобтяженими механічним заучуванням навчального матеріалу, «тортурами для юнацтва» [8].

Цей висновок переконливо підтвердився в середині XIX ст., коли швейцарські гігієністи провели обстеження стану здоров’я учнів муніципального коледжу в Нефшателі. Вони виявили 1083 випадки захворювань, обумовленими недоліками в організації навчання, тоді як загальна кількість учнів становила 731. У середньому на одного учня припадало майже 1,5 випадків таких захворювань. Більше половини учнів мали так званий шкільний зоб. Це небезпечне захворювання, обумовлюється порушенням кровообігу в нижній частині шиї в результаті тривалого вертикального положення голови. Жертвами такого захворювання були найбільш дисципліновані учні [12].

С. М. Громбах, доктор медичних наук, відомий дослідник проблем шкільної гігієни вважає навчальні перевантаження однією з головних причин виникнення неврозів у дітей шкільного віку і зазначає, що «небезпечну для психічного здоров’я школярів роль надмірного розумового навантаження наполегливо підкреслювали лікарі, починаючи з XIX ст. (А. Біне, І. Сікорський, Е. Крапелін, Ф. Ерісман) і до нашого часу (Г. Сухарєва, А. Божанов, Г. Ушаков, Р. Дербе та ін.)» [3].

Психотерапевт О. О. Дубровський, організатор санаторного лікування школярів, відзначаючи невідкладність вирішення проблеми усунення навчальних перевантажень для сучасних школярів, наводить дані про те, що в школах принаймні 60 учнів із 100 набувають порушення постави, 20-50 – короткозорість, 30-40 – відхилення в серцево-судинній системі, 20-30 – дидактогенні неврози [5]. Масові профілактичні обстеження школярів у віці 7-17 років свідчать про зв’язок великих навчальних перевантажень з виникненням гіпертонії. Число захворювань гіпертонією збільшується з віком і досягає максимуму в старших класах, причому частіше хворіють хлопчики, ніж дівчатка [7].

Навчальні перевантаження вкрай негативно впливають на рівень розумової працездатності учнів. Несприятлива динаміка працездатності досить часто зустрічається в молодших класах, що свідчить про швидку виснаженість центральної нервової системи учнів і швидке наростання втоми під впливом уроків. Найчастіше велика втомлюваність спостерігається на першому році навчання в школі в 6-річних дітей. Але і старшокласники в 24,6% спостережень закінчували навчальний день на низькому рівні працездатності, а її денна динаміка мала несприятливий характер, що свідчить про перевтому учнів і більш старшого віку [11].

Наведені вище факти дають усі підстави вважати згубний вплив навчальних перевантажень на фізичне й нервово-психічне здоров’я школярів катастрофічним явищем. У зв’язку з виключною гостротою цієї проблеми й багатьох інших проблем і питань, які є спільними для педагогіки і медицини, перед науковцями вже поставлене питання про виокремлення педагогічної медицини в самостійну галузь наукових досліджень [7].

Вплив навчальних перевантажень на розумовий розвиток учнів і на якість засвоєння змісту освіти

Протягом багатьох століть надмірні за обсягом навчальні завдання були, а в сучасній школі залишаються однією з головних перешкод на шляху глибокого засвоєння знань учнями. Заучування навчального матеріалу з багатьма подробицями було для учнів, за образним висловом Я. А. Коменського, «нескінченно нудною, розтягнутою і заплутаною справою» [8]. Надмірно швидкий темп викладання, зумовлений перевантаженістю учнів і вчителів навчальним матеріалом, справляє згубний вплив на якість навчання: «Проходження речей побіжно і поверхнево розумінню швидше заважає, ніж сприяє» [8].

У вітчизняній психолого-педагогічній літературі докладно висвітлюється негативний вплив надмірного обсягу домашніх завдань учнів на якість навчально-виховного процесу. Перевантаженість домашнім завданням, свідомо чи несвідомо створювана вчителями, як бумеранг, повертається до них у вигляді негативного ставлення учнів до навчання, небажання читати, прогалин і навіть провалин у засвоєнні навчальних предметів, численних порушень дисциплін на уроках і зірваних уроків. Домашня навчальна робота школярів, за умови її правильної організації, «привчає учнів добросовісно ставитися до своїх обов’язків, формуючи в них почуття відповідальності, сприяє формуванню волі, характеру, вміння долати труднощі» [4]. Але громіздкі, нудні за змістом домашні завдання учні виконують вкрай недбало, з великою кількістю помилок. Не можна не погодитися з думкою А. К. Громцевої про те, що домашні завдання не можуть служити успішному досягненню освітньо-виховних цілей, якщо учні перевантажені такою роботою [3]. Надмірний обсяг домашніх завдань, за даними Н. П. Волкової, згубно впливає на розумовий розвиток і виховання учнів, на рівень засвоєння навчального матеріалу [2].

На нашу думку, одним із найнебезпечніших наслідків навчальних перевантажень є глибока деформація засвоюваних знань. Щоб з’ясувати суть цього недоліку, звернемося до фактів, установлених польським дослідником А. Кшижовським. Діагностуючи фактичний рівень розуміння школярами фізичних величин, явищ, понять і законів фізики, він з’ясував, що на питання тестів значна кількість учнів дає відповіді, що цілком позбавлені сенсу. Ось приклади таких відповідей: «Робота – це рух за одиницю часу»; «Робота, теплота й температура є енергією»; «Енергія – це сила, зосереджена в даному тілі»; «Силові лінії поля – це лінії, по яких рухається сили. Стрілки вказують напрямок руху». Результати цих досліджень підтверджуються підсумками проведення Єдиного державного екзамену з фізики в школах Кемеровської області Російської Федерації. Переважна більшість випускників шкіл не володіють основними фізичними поняттями, не можуть розв’язати найпростіших задач, що свідчить про незадовільний рівень засвоєння навчального предмета. Повна втрата учнями розуміння навчального матеріалу не лише справляє згубний вплив на їх розумовий розвиток, вона неминуче викликатиме безглузді дії у повсякденному житті і навіть у майбутній професійній діяльності.

Отже, численні факти свідчать, що під тиском надмірного обсягу навчального матеріалу виникають такі типові вади навчально-пізнавальної діяльності школярів, як низький рівень розвитку мислення й пізнавальних інтересів, втрата бажання навчатися, відсутність прагнення до самостійного читання й набуття знань з книг, заучування великого обсягу навчального матеріалу без належного його розуміння, безвідповідальність у виконанні учнівських обов’язків, постійна перевтома учнів, низький рівень працездатності, прогалини у засвоєнні змісту освіти, виникнення почуттів страху і огиди у ставленні до навчальних предметів і до школи в цілому. Водночас за таких умов школа великою мірою втрачає можливість реалізації загальноосвітньої функції навчання.

Навчальні перевантаження – одна з домінуючих причин недисциплінованості та протиправної поведінки неповнолітніх

Як було показано вище, діти зазнають згубного впливу навчальних перевантажень з перших днів перебування в школі. З особливою силою цей вплив позначається на навчанні й поведінці першокласників 6-річного віку. Їхня поведінка в школі не може не викликати занепокоєння з боку вчителів. Але причини такої поведінки, зрозумілих для лікарів-психіатрів і гігієністів, учителі, як правило не знають.

Небажання навчатися, відсутність навчальних інтересів належать до числа поширених факторів виникнення недисциплінованості дітей молодшого, середнього і старшого віку. Негативне ставлення учнів до навчальної роботи в багатьох випадках поєднується з байдужим ставленням до результатів навчання: неуспішність або низький рівень успішності не викликає в них особливих переживань. «Ці учні або з самого початку навчання не включаються в шкільне життя, або, що трапляється частіше, поступово перестають цікавитися навчальними справами і школою взагалі» [12]. Ще більші ускладнення в поведінці учнів мають місце в кінці молодшого шкільного віку й особливо в підлітковому віці. Їх недисциплінованість значно посилюється в зв’язку з виникненням інтересів, які не пов’язані з навчанням. Вони починають ігнорувати те, що робиться в школі, стають цілком байдужими до своїх оцінок, ігнорують зауваження вчителів і однокласників. Такі прояви педагогічної занедбаності набувають дедалі загрозливого характеру. Починаються пропуски уроків, залучення недисциплінованих дітей до азартних ігор, тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв. Небезпечним фактором є встановлення зв’язків із злочинцями.

Навчальні перевантаження, відсутність інтересу до знань, і повна втрата бажання навчатися, великі прогалини в засвоєнні навчальних предметів, шкідливі звички призводять до фактичного відсіву підлітків із числа школярів, який із року в рік збільшується. За даними початку 90-х років, цей відсів зріс до 5 % від загального числа учнів. Підлітки, які вибувають із числа школярів, більш інтенсивно переходять зі сфери суспільно корисної діяльності в групи з асоціальною протиправною поведінкою [5]. Цілком зрозуміло, що, крім навчальних перевантажень, є інші фактори, що викликають недисциплінованість школярів. Але непомірні навчальні завдання є однією з головних причин неуспішності, недисциплінованості й педагогічної занедбаності учнів, що підтверджується даними кримінологічних досліджень [5, 10].

Отже, представлені вище факти свідчать, що зумовлене непомірним сукупним обсягом навчального матеріалу порушення принципу цілісності навчально-виховного процесу й системи дидактичних принципів за своїми наслідками виходить далеко за межі «застарілих шкільних хвороб» і має бути визнаним небезпечною соціально-педагогічною патологією.

Список використаної літератури

1.               Афоризмы. Древний мир. Античность. / Сост. А. П. Кондрашов. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2011. – 512 с.
2.               Волкова Н.П. Педагогіка / Н.П.Волкова. – К.:Академія, 2001. – 576 с.
3.               Громцева А.К. Выполнение учащимся домашних заданий // Основы дидактики / Под ред. проф. Б. П. Есипова. – М.: Просвещение, 1967. – С. 356-393.
4.               Дубровский А.А Открытое письмо врача учителю: Здоровье детей – будущее народа /А.А.  Дубровский . – М.: Просвещение, 1988. – 31 с.
5.               Ермаков В.Д. Учеба и робота в судьбах «трудных» и првонарушителей // Трудные судьбы подростков – кто виноват?  / В.Д.Ермаков  – М.: Юридическая литература, 1991. – с. 253-266.
6.               Киколов А.И. Обусение и здоровье / А. И. Киколов . – М.: Высшая школа, 1985. – 104 с.
7.               Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. – Т.1. / Под ред. А. И. Пискунова. – М.: Педагогика, 1982. – 656 с. 382 с.
8.               Пократов В.В. Преступность несовешеннолетних – основные понятия и проблемы // Трудные судьбы подростков – кто виноват/ В. В.  Пократов . – М.: Юридическая литература, 1991. – с. 5-63.
9.               Румянцева Д.И. Зв’язок історії і суспільствознавства з іншими навчальними предметами. З досвіду роботи вчителів Дніпропетровської обл./ Д.И.Румянцева   – К.: Рад. Школа, 1966. – 88 с.
10.          Руссо Ж.-Ж. Эмиль, или О воспитании // Я. А. Коменский, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо // Педагогическое наследие. – М.: Педагогика, 1989. – С. 199-296.
11.          Скалкова Я. От теории к практики обучения в средней общеобразовательной школе /Я.Скалкова  Пер. с чешск. – М.: Педагогика, 1983. – 88 с.
12.          Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения /  М. Н.Скаткин. – М.: Педагогика, 1971. – 208 с.