Причини і джерела навчальних перевантажень в історії школи і в сучасній освіті

А.О.РОМАНЕЦЬ

Навчальні перевантаження – головна перешкода в реалізації освітніх і виховних завдань сучасної школи. Причини і джерела навчальних перевантажень в історії школи і в сучасній освіті

У сучасній педагогічній літературі найбільш поширена думка про те, що навчальні перевантаження зумовлені нібито науково-технічним прогресом і швидким зростанням обсягу наукових знань. Виходячи з такої думки, можна зробити припущення, що подальший розвиток науки і техніки буде лише поглиблювати кризу загальної і професійної освіти, породжуючи негативне ставлення учнів до навчання, все більше падіння якості засвоєння навчальних предметів, руйнуючи моральне, нервово-психічне і фізичне здоров’я школярів та студентської молоді. Історико-педагогічний аналіз проблем змісту і методів шкільної освіти повністю спростовує «аргументи» таких міркувань.

За образним висловом Я. А. Каменського, навчальні перевантаження належать до «застарілих хвороб школи». Виникнення цієї вади шкільного навчання в епоху античності, як було показано вище, зумовлювалося насамперед крайньою недосконалістю навчання в мусичних школах, які становили початковий ступінь системи освіти в Афінах. В епоху еллінізму, особливостями якої були інтенсивна диференціація наукових знань і значне зростання обсягу навчального матеріалу на всіх ступенях тогочасної освіти, проблема навчальних перевантажень значно загострилася.

Значні недоліки шкільного навчання мали місце і в епоху Середньовіччя. Навчання латинською мовою в західноєвропейських країнах викликало ще більше ускладнень на шляху до якісного засвоєння знань учнями. Друковані навчальні книги деякою мірою допомагали учням у засвоєнні знань, але водночас вони стали джерелом подальшого зростання обсягу навчального матеріалу. Тому не тільки в Середні віки, але й в епоху Відродження проблема надмірних навчальних перевантажень продовжувала загострюватися.

У XVI-XVII ст. широкого розповсюдження набув енциклопедичний підхід до визначення змісту шкільної освіти, результатом якого було насичення підручників великою кількістю другорядних подробиць, значне зростання обсягу навчального матеріалу. Такий підхід під впливом Дж. Мільтона, відомого англійського поета і публіциста, знайшов багато послідовників не лише у відборі навчальних предметів. Запропонований Дж. Мільтоном навчальний план охоплював рідну мову, 4-5 іноземних мов, основи релігії, історію церкви, історію, право, математичні і технічні дисципліни, астрономію, фізику, природознавство, медицину, етику, політику, риторику і логіку [2, с. 98]

Визначенню змісту шкільної освіти на основі енциклопедичного підходу становило у XVII-XIX ст. одну з головних причин загострення проблеми навчальних перевантажень. На думку багатьох зарубіжних дидактів, дидактичний енциклопедизм справив і в сучасних умовах продовжує справляти значний негативний вплив на практичне вирішення і теоретичну розробку проблеми змісту освіти в середній і вищій школі.

Свідому думку про визначення обсягу навчального матеріалу висловив Ж.-Ж. Руссо: «Ми ніколи не вміємо поставити себе на місце дітей; ми не входимо в їх ідеї, а подаємо їм наші власні, і слідкуючи лише за нашими власними міркуваннями, за допомогою послідовного зчеплення істин набиваємо голови їх лише безглуздям і помилками» [3, с. 254]. В історії вітчизняної шкільної освіти 20-30 рр. XX ст. неспроможність учителів поставити себе на місце учня призвела до виникнення хибної тенденції повного заперечення вікових та індивідуальних особливостей дітей. За характеристикою А. М. Алексюка, прихильники цієї тенденції вважали, «що дитина все може, все розуміє, може витримати будь-яке навантаження» [1, с. 107]. Такі погляди не могли не справити негативного впливу на визначення обсягу навчального матеріалу в програмах і підручниках. Авторам сучасних непомірно перевантажених навчальних програм і підручників також вкрай не вистачає здатності уявити собі, чи можуть учні за такими підручниками успішно засвоювати всі предмети, передбачені навчальним планом школи.

Типовим недоліком перевантажених програм є насиченість великою кількістю другорядних подробиць. Цей недолік підкреслювали Я. А. Коменський, А. Дістервег, Д. Менделєєв та інші видатні педагоги минулого. Але дослідженнями В. Беспалька, Ч. Купісевича, В. Оконя, Я. Скалкової, О. Крилова встановлено, що насиченість подробицями є невід’ємною характеристикою переважної більшості сучасних програм для середньої і вищої школи. Такі подробиці становлять велику перешкоду для вчителів у викладанні найважливіших складових змісту предмета, а для учнів у якісному засвоєнні цього навчального матеріалу.

Як свідчить шкільна практика, до суттєвих недоліків навчальних програм належить диспропорція у співвідношенні теоретичного матеріалу й обов’язкових практичних завдань для учнів. У більшості випадків пріоритетне місце у навчальних програмах відводиться вивченню теорії. Запровадження компетентнісного підходу на сучасному етапі реформування освіти в Україні вимагає усунення цієї диспропорції. Домінування теоретичного матеріалу в програмах і підручниках створює великі труднощі для вчителя у забезпеченні системного засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Під тиском навчальних перевантажень диспропорція теорії й практики посилюється.

Таким чином, недостатня спрямованість програм і підручників на формування в учнів прийомів, умінь і навичок навчальної роботи, з одного боку, і насиченість непомірною кількістю другорядних подробиць, з іншого, є первинними і головними причинами навчальних перевантажень школярів. Але робота вчителів за такими програмами породжує нові причини зростання перевантажень учнів. До таких причин відносять насамперед невиправдано швидкий темп викладання і надмірний обсяг домашніх завдань.

Отже, найважливішими причинами навчальних перевантажень у сучасній системі освіти є:

•         вкрай недостатня переробка наукових знань у педагогічно доцільну форму їх представлення;
•         суб’єктивізм методистів і представників академічної науки в судженнях про складність і обсяг навчального матеріалу з окремих предметів, неспроможність авторів навчальних програм і вчителів уявити себе на місці учнів;
•         недостатня науково-педагогічна обґрунтованість систем навчальних предметів для різних вікових ступенів навчання;
•         насиченість навчальних програм і підручників другорядними подробицями;
•         загальний характер формулювань мети і завдань засвоєння знань, умінь і навичок у навчальних програмах;
•         відсутність у навчальних програмах правильного співвідношення теоретичних знань і практичних прийомів і умінь навчальної діяльності;
•         невідповідність темпу викладання віковим можливостям учнів у засвоєнні навчального матеріалу;
•         надмірні за складністю й обсягом домашні завдання.
•         надмірний обсяг навчального матеріалу справляє вкрай негативний вплив не лише на навчання і виховання, але також на їхнє здоров’я.

Список літератури:

1.               Афоризмы. Древний мир. Античность. / Сост. А. П. Кондрашов. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2011. – 512 с.
2.               Пократов В.В. Преступность несовешеннолетних – основные понятия и проблемы // Трудные судьбы подростков – кто виноват/ В. В.  Пократов . – М.: Юридическая литература, 1991. – с. 5-63.
3.               Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения /  М. Н.Скаткин. – М.: Педагогика, 1971. – 208 с.