Урок з української літератури на тему: "«Немає чужих дітей…» Майстерне відтворення психології дитячої душі в оповіданні Б.Грінченка «Дзвоник». "

Українська література. 10 клас

Тема: «Немає чужих дітей…» Майстерне відтворення психології дитячої душі в оповіданні Б.Грінченка «Дзвоник».

Мета:

навчати учнів характеризувати образ головної героїні оповідання «Дзвоник», розкрити ідейно-художній зміст твору, проблематику;

розвивати образне й критичне мислення, навички аналізу художнього тексту, формувати вміння аргументувати власні висловлюваннями цитатами з твору;

виховувати повагу та любов до ближніх, почуття співпереживання до обездолених дітей.

Тип уроку: урок проблемного пошуку.

Завдання уроку. Учні повинні вміти:

• аналізувати, порівнювати факти;
• аргументовано висловлювати доводити свої думки;
• досліджувати текст, робити висновки й узагальнювати вивчене під керівництвом учителя.

Методи і прийоми: мозкова атака, проблемні питання і завдання, мікрофон, групова робота, метод незакінчених речень, складання інформаційного грона і сенкану, декламування поезій, створення щоденника героя, прийоми «карусель питань» і «якого кольору», використання комп’ютерних технологій.

Обладнання: дзвоник, мультимедійна дошка, картки із завданнями, мікрофон, текст твору.

Випереджальне завдання:

1. Прочитати оповідання «Дзвоник» Бориса Грінченка.

2. Виписати народні прислів’я та приказки про родину, матір, сирітське життя.

3. Окремі учні вивчають напам’ять поезії.

 

Послухайте, почуйте, відгукніться!

Ніхто повз неї мовчки не пройдіть.

Дитина плаче, люди схаменіться,

Поставте край ганьбі тисячоліть!

 

Хто даремно зронить хоч сльозинку?

Хто без причини стане сльози лить?

Не обійдіть маленьку сиротинку,

Призупиніться, люди, хоч на мить…

Василь Процюк

 

 

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності.

1. Мозкова атака (асоціативний рядок).

«З чим у вас асоціюються звуки дзвону?»

 Сьогодні ми на уроці спробуємо з’ясувати, що ж може символізувати така звична для нас річ і як вона може вплинути на чиєсь життя…

2. Перегляд слайд-шоу.

Демонстрація слайду 1.

Не обминайте сироту

Послухайте, почуйте, відгукніться!

Ніхто повз неї мовчки не пройдіть.

Дитина плаче, люди схаменіться,

Поставте край ганьбі тисячоліть!

Хто даремно зронить хоч сльозинку?

Хто без причини стане сльози лить?

Не обійдіть маленьку сиротинку,

Призупиніться, люди, хоч на мить.

Демонстрація слайду 2.

Та розпитайте, що їх спричинило,

Чому вмивають личко молоде?

Знайдіть хоч слово, щоб призупинило

Образу серця, що крізь очі йде…

Василь Процюк

Демонстрація слайду 3.

 Діти – Божий дар, безцінний скарб, це «квіти», яких потрібно доглядати з увагою, любов’ю та терпеливістю. Тільки тоді ці «квіти» зможуть по-справжньому розквітнути.

 Всі люди родом з дитинства… У кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. Проте…Шалений біг життя, сповільнена мелодія історії… Ці два протилежних ритми то змінюють один одного, то співіснують. Життя минає, а люди часто не помічають найголовнішого. Дітей…

Демонстрація слайду 4.

ДЕРЖАВНІ ДІТИ

Чому на цій землі так зла багато,

І за чиї гріхи, земні і неземні,

У дитбудинках плачуть немовлята,

Безвинно винні крихітки малі?

Такі беззахисні, нікому не потрібні,

Хоч не просилися на цей жорстокий світ,

Покинуті, забуті кимось ніби,

 Демонстрація слайду 5.

Ростуть собі, як при дорозі глід.

Ростуть вони без ласки, без любові,

В державних ліжечках, державних пелюшках,

І засинають так, без колискових,

І не на рідних, маминих руках.

Та час біжить, і діти підростають,

А в оченятах недитячий біль.

                   Демонстрація слайду 6.

І день у день з віконця виглядають

Свою матусю… і нікого більш.

А інколи, забившись у куточок,

Здригаючись в холодній темноті,

Як ті від гілочки відірвані листочки,

Маленькі тільця плачуть в самоті.

 Демонстрація слайду 7.

Хоч все в них є, доглянуті і ситі,

Книжок багато, забавок, дітей,

А їм так хочеться всім серцем притулитись

До найдорожчих маминих грудей.

А де ж та мама, та бездушна жінка?

Як може жити у такім гріху,

Свідомо зрадивши свою кровинку,

Подарувавши долю їй гірку?

             Демонстрація слайду 8.

О мамо, мамо, з ким ти ділиш радість?

І як марнуєш молоде життя?

Тобі все байдуже, та у самотню старість,

Не раз згадаєш кинуте дитя.

І поміняє все місцями доля,

І серце в розпачі і тузі защемить,

Та буде пізно вже шукати доню,

Щоб сиву голову до ніг її схилить.

 Демонстрація слайду 9.

О, Боже справедливий, чому так є на світі?

Сідають бузьки не на ті дахи,

А без війни осиротілі діти

Несуть свій хрест не за свої гріхи?

Тож будьмо милосердні, добрі люди!

Державні діти - то наш спільний біль.

Нехай і їх життя щасливим буде,

А їхні сльози - не чужі...

 Демонстрація слайду 10.

 На жаль, нині за офіційною статистикою в Україні загальна кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, складає більше 100 тисяч осіб. Слід зазначити, що це число лише приблизно відображає реалії життя, оскільки безпритульні діти, діти-жебраки не враховані у цій цифрі.

  У будинках для сиріт дітям тепло, затишно, вони ситі, про них турбуються. Але замінити матерів працівникам таких закладів непросто.

             Демонстрація слайду 11.

 І так само нелегко бачити мокрі від сліз подушечки малечі й давати відповіді на дитячі запитання: «Чому в інших діток є мама і тато, а в мене нема?», «Хіба я погана?», «Чому мене мама залишила тут?», «Що мені зробити, щоби мене забрала мама?»

  Демонстрація слайду 12.

             Демонстрація слайду 13.

І пишуть дітки мамам листи в надії, що вони дійдуть до адресата…

Де ти, мамо? Для кого живеш? А хто потурбується про твою дитинку? Чужі люди? Так. Але ж твоїй кровинці потрібні саме твоя ласка і твоє добре слово…

       А чи задумалася ти, як називатимуть твою дитину? Сином? Навряд. Всиновлюють здорових дітей. А ким він буде все життя? Сиротою?  Тебе ніхто ніколи так не чекатиме, як твоя крихітка, котру ти змогла залишити на вулиці в морозяний день…

          Демонстрація слайду 14.

          Демонстрація слайду 15.

Знайди в собі краплину щастя

й дитині щиро подаруй,

Не відкидай її обійми

та ніжно в щічку поцілуй.

Нехай не знають вони болю,

нехай зростають у добрі,

Бо нам з тобою жити в світі,

а їм творити у житті...

 

Візьми за ручку цю дитинку,

ласкаво в очі подивись.

Не знаєш ти, що значить бути

без матері на цій Землі…

3. Проблемне питання.

          Демонстрація слайду 16.

Чия вина, коли страждають діти?

II. Оголошення теми та мети, завдань уроку.

Слово вчителя

 Перу Б.Грінченка належить чимало творів для дітей і про дітей. Глибокий знавець дитячої психології, Грінченко написав ряд оповідань, в яких відображено духовний світ селянської дитини. Ідучи від конкретних життєвих прикладів, письменник майстерно узагальнював їх, а довголітня вчительська праця допомагала йому розкривати поведінку дітей у найрізноманітніших ситуаціях. Він дбав, насамперед, про виховну роль своїх творів, прагнув піднести високі гуманістичні ідеали, вчити юних читачів добру.

 Глибиною проникнення у внутрішній світ дитини позначене оповідання Б.Грінченка «Дзвоник», яке за темою і характером розгортання конфлікту не має аналогів в українській літературі.

III. Засвоєння нових знань, умінь і навичок. 

1. Мікрофон.

Учні зачитують прислів’я про родину, матір, сиріт.

Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Без сім'ї нема щастя на землі.

Все купиш, лише тата й маму – ні.

Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

У дитини заболить пальчик, а в мами — серце.

У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.

Ніхто не бачить, як сирота плаче.

2. Бесіда за змістом твору «Ланцюжок».

Учні по черзі ставлять запитання.

- Хто є головною героїнею твору? (Сирота Наталя)

- Що сталося з батьками дівчинки? (Мати померла, батько-каліка пиячить, пропив господарство)

- Що їй спочатку сподобалося у притулку? (Щодня їла смачну їжу, одежа була чистенька, спала на м’якому ліжку, її ніхто не бив.)

- За що дівчинку обізвали Ляпалом? (не могла ножем різати м’ясо, він вискакував з-під виделка «й ляпав додолу або на коліна Наталі, чи якій подрузі»)

- Як ставилася Наталя до нового прізвиська? («…їй було сором, хотілося плакати», але вона мовчала, опускала очі додолу і ховалася в закутку)

- Скільки разів на день дзвонив дзвоник у притулку? (16 разів)

- Чому діти  обізвали Наталю середою? (На уроці «прочитала «усержно занялся делом», а переказала те так: «у середу занявся дом»)

- Яке слово вчувалося дівчинці, коли дзвонив дзвоник? («Топись!»)

3.Робота в групах

1 група

1. Чому героїня оповідання потрапила до дитячого притулку?
2.  Складіть інформаційне гроно до образу Наталі.
3. Визначте прийоми творення цього образу, опираючись на цитати.

 

Відповіді:

1. У дівчинки померла мама, батько був п’яницею, «прогайнував господарство, продав землю». Добрі люди годували голодну дитину, «а потім якось поклопоталися за бідну сироту, щоб узято її до сирітського дому».
2.  

	Самотня
	«Правдива»
	«Полохлива»
	Мала хорошу пам’ять («Дома вона все розуміла, дотепна була розмовляти, знала безліч казок та пісень»)
Наталя	Талановита («Ніхто з її подруг сільських краще від неї не вмів співати, а казки оповідаючи, вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала»)
	Працьовита («А як вона щиро вчила ті завдання, скільки вона працювала, щоб їх знати, щоб не бути посміхом усьому класові!»)
	«Правдива»
	«Занадто полохлива»
	Покірна («З покірним нерозумним виглядом вона слухалася всього, що їй велено, не робила нічого, чого їй не наказувано»)

3.  Прийоми	Цитати
Антитеза	«Як приїхала, то стало все її життя по-новому. Дома вона голодувала часом, а як не голодувала, то наїдалася хліба та порожнього борщу з буряками…; а тепер вона могла їсти добру смачну їжу щодня і скільки схотіла Дома вона ходила в драній, латаній та задрипаній одежі, а тут була в неї одежа чистенька… Дома вона мерзла в обідраній нечупарній хаті, спала на голому полу…, а тут хати були великі, чисті, теплі, і спала вона на м’якому ліжку, засланому тоненькою ряднинкою. Дома її батько п’яний лаяв, а часом і бив, а тут ніхто не бився, не лаявся… Це нове спокійне життя в достатках спершу здавалось Наталі, після її вбогого сільського життя, якимись розкошами, якимсь пишним, панським, трохи не царським, життям».
Прийом сну	Автор використовує його з метою показати протестну реакцію дитини на нове гнітюче оточення, підкреслити її тугу за селом. «Їй снилося рідне село й те, що так часто бувало з нею справді… Дзвінко та весело розкочується по всій луці дитячий гамір, сміх. І так їм, дітям, гарно, так без міри гарно й весело, що тільки пташкам вільним, щебетливим вільніше й веселіше, ніж їм… Та й вона, Наталя, мабуть, уже пташкою стала, бо ось уже вона не на луці, а на вербі гіллястій над водою…»
Оксиморон	«Серед людей жила Наталя в самотині»
Персоніфікація	Художня деталь – дзвоник – стає символічною: є засобом організації казарменого способу життя, що нівелює людську особистість. «Ні, вона не жила. Вона слухалася – дзвоник. Дзвоник будив її – вона вставала, кликав снідати – вона йшла, велів учитися – вона вчилася, випускав з класу після лекції і знову наказував сідати – вона слухалася. І так усе: сон, їжа, гулянки, наука – все дзвоник велів, промовляючи своїм гострим, ухові дошкульним, голосом. Тепер у неї не було своєї волі – він усю забрав… Їй стало здаватися, що він живий і що навіть начальниця слухається його й через те вона завсіди однакова… Її, Наталю, дзвоник знає і вмисне так вигукує, бо хоче їй дошкулити… І вона зненавиділа його.»

 

2 група

1. Доведіть або спростуйте думку, що дзвоник у творі стає одухотвореним (персоніфікованим).
2. Складіть сенкан із ключовим словом «дзвоник».
3. Які проблеми порушуються в оповіданні «Дзвоник»?

 

Відповіді:

1. Дзвоник у творі стає одухотвореним (про це свідчить власне назва оповідання). «Їй (Наталі) стало здаватися, що він живий і що навіть начальниця слухається його й через те вона завсіди однакова…». Дзвінок стає прокляттям для нещасної дівчинки. Наталя щоразу здригалася від його несамовитого дзеленчання, адже він несподівано обривав її думки, раптово вривався в спогади про село, затьмарював уявлювані картини. Дівчинка не жила, а постійно страждала, чекаючи наказу теперішнього її повелителя. «Дзвоник будив її – вона вставала, кликав снідати – вона йшла, велів учитися – вона вчилася…»»Як він дзвонив, їй здавалося, що він так і вимовляє: топись! топись! топись!»

Дзвінок позбавив дівчинку свободи, забрав її волю. Наталі здавалося, що він особливо затявся проти неї, намагаючись найдошкульніше вразити саме її. Дівчинка зненавиділа дзвінок усією душею, всім серцем. Безсонними ночами вона думала, як позбавитися його тиску, його переслідувань, але ні знищити, ні втекти від нього не могла.

2.

Дзвоник

Живий, ворожий.

Дошкуляє, наглядає, наказує.

«Тепер у неї не було своєї волі – він усю забрав».

Мучитель.

3.

Проблема життя і смерті.

Проблема сирітства.

Проблема батьків і дітей.

Проблема навчання і виховання, системи тогочасної освіти.

3 група

1. Охарактеризуйте тогочасну систему освіти, опираючись на цитати з оповідання.
2. Чому Наталя не змогла прижитися у новому колективі?
3. Визначте тему та ідею твору.

 

Відповіді:

1. Для Наталі дитячий будинок стає тюрмою, кліткою. Тут ровесниці сміються з безпорадності «селючки» в користуванні ножем і виделкою під час їжі. Незнання «панської мови» теж робить її посміховиськом серед однолітків. А найприкріше те, що її вважають нерозумною як учнів, так і вчителі. Ніхто не переймався тим, що творилося у душі дівчинки, ніхто не хотів бачити, «як вона щиро вчила ті завдання, скільки вона працювала, щоб їх знати, щоб не бути посміхом усьому класові! І не могла подужати незрозумілої книжки». Автор наголошує, що навчання нерідною мовою припиняє розвиток дитини, згубне для неї. Страх паралізує дівчинку, прирікає на отупіння: «Вона їла, пила, спала, вставала не з своєї волі, а з чужого наказу. Незрозуміла їй шкільна наука пригнітила мозок, упевнила її, що вона, Наталя, дурна, й повинна робити одно тільки: питатися старших та їх слухатися».

 Б.Грінченко підводить нас ще до одного висновку: якщо школа, вихователі нав’язуватимуть дитині свою волю, не будуть прагнути зрозуміти її душі, найкращі наміри приречені на невдачу. «Наталя зовсім перестала вірити своїй голові; вона вірила тільки тому, що скаже вчителька, а своя думка в неї замирала, переставала жити…»

2. У притулку дитині важко, вона відчуває себе самотньою, чужою, відчахнутою від звичного сільського побуту. Товаришки глузують з неї, бо Наталя не вміє їсти ножем і виделкою, не може самостійно одягнутися, не вміє розмовляти російською мовою. Все це травмує дитячу психіку.

3.Тема: зображення перебування дівчинки-сироти Наталі у притулку, ставлення до неї її однолітків та вчителів.

Ідея: засудження тогочасної системи освіти, що призводить до нівелювання особистості, деградації, моральних страждань дітей-сиріт.

4. Створення щоденника героя.

Учні вдома виписують цитати, в яких йдеться про ситуації, які певним чином хвилювали головну героїню, описуються емоції дівчинки.

• Чи все було гаразд із психікою Наталі, якщо її так лякав дзвоник?
• Чи могло статися самогубство? Чому?
• Чи зможе Наталя знову стати веселою і кмітливою, як тоді, коли жива була мама?
• Які ви знаєте твори української та зарубіжної літератури, де розповідається про важку долю сиріт?

5. Метод незакінчених речень.

Якби я був на місці вчителя, то б…

7. Проблемне завдання.

Чому твір Грінченка «Дзвоник» жанрово визначають по-різному: і оповідання, і новела? Які ознаки оповідання і які ознаки новели виокремлюються у цьому творі? До якого жанрового визначення схиляєтеся ви?

IV. Закріплення й узагальнення вивченого (5 хв.)

1. Робота в парах.

«Захист ідеї»

Робота проводиться у парах. Учням пропонуються цитати відомих людей. Вони 2 хвилини обговорюють їх, а потім доводять цю думку, опираючись на текст оповідання.

• Дива трапляються тільки в дитинстві (Владислав Гжегорчик).
• Підтримуйте дитяче прагнення бути хорошим, бережіть його як найтонший порух людської душі, не зловживайте своєю владою… (В. Сухомлинський).
• Бійся байдужості – це одна з небезпечних вад.
• Доброта й ще раз доброта – це найтонші й наймогутніші корінці, що живлять дерево дитячої радості.
• Виховання почуття чуйності – одна з найважливіших сторін становлення моральної культури.

V. Рефлексія.

1. Прийом «Якого кольору?

Учням пропонується пояснити, якими барвами й тонами вони зобразили б певний епізод у житті головної героїні – Наталі.

2. «Карусель запитань»

• Чим урок запам’ятався?
• Що цікавого ви дізналися для себе?
• Які духовні надбання, винесені з твору, ви хотіли б передати наступним поколінням?

VI. Підсумок уроку. Оцінювання.

 «Неперервна шкала думок»

• То хто ж винен у тому, що страждають діти?
• Чи можна говорити про актуальність проблематики оповідання «Дзвоник» сьогодні?

VII. Домашнє завдання.

Написати твір-мініатюру на тему «Дитина повинна відчувати, що в кожній людині є серце, яке треба берегти» або «Немає чужих дітей».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №12

 

 

 

 

 

Відкритий урок з української літератури  в 10 класі на тему:

«Немає чужих дітей…» Майстерне відтворення психології дитячої душі в  оповіданні Б.Грінченка «Дзвоник»

 

Підготувала і провела

                                                                                                                  вчитель  української

                                                                                                               мови та літератури

                                                                                                     Іванова Н.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг, 2017 р.