Навчальний посібник з української мови

Навчальний матеріал цієї методичної розробки зорієнтований на уважне ставлення молоді до саморозвитку, самоутвердження в суспільстві та розрахований на всіх, хто має намір вступати до вищих навчальних закладів і має бажання самостійно підготуватися до зовнішнього незалежного оцінювання якості знань з української мови.

Відповідно до програмових вимог зовнішнього оцінювання з української мови стисло з’ясовуються теоретичні відомості про лексичне значення слова, групи слів за значенням, лаконічно висвітлюється лексика української мови за походженням і вживанням, розглядаються види фразеологічних одиниць та джерела української фразеології.

Методична розробка призначена для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання якості знань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКСИКА І ФРАЗЕОЛОГІЯ

§ 1. Лексичне значення слова

Групи слів за значенням

План

1. Типи лексичних значень слова. Розрізнення слів за значенням.
2. Однозначні й багатозначні слова. Пряме й переносне значення слова.
3. Омоніми, їх типи.
4. Антоніми, їх види.
5. Лексичні синоніми, види синонімів стосовно контексту.

Література:

1. Г.О.Козачук. Українська мова для абітурієнтів. – К.: Вища школа, 2007. - С. 7-18.

***

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007.
3. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.: Радянська школа, 1986.
4. Кочерган М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. – К.: Видавничий центр академія, 1997.
5. Полюга Л.М. Словник антонімів. – К.: Радянська школа, 1987.
6. Словник української мови : В 11 т. – К.: Наукова думка, 1970-1980 рр.
7. Словник синонімів української мови: В 2 томах / – К.: Наукова думка, 1999–2000.
8. Словник труднощів української мови / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Радянська школа, 1989.

 

 

 

 

 

 

 

Лексикою (від гр. Іехісоs – словесний, словниковий), або словниковим складом мови, називають сукупність слів, що вживаються в мові. Наука, яка вивчає словниковий склад мови – значення слів, їх походження, вживання, зв'язок з іншими словами, має назву лексикологія.

Слово – одна з основних одиниць мови.

Слово – це смислова одиниця, яка вільно виділяється і відтворюється у мовленні для побудови висловлення.

Слову властиві такі ознаки:

а) фонетична оформленість;

б) наявність одного чи кількох лексичних значень;

в) номінативність (слово виконує в мові функцію називання);

г) граматична оформленість;

ґ) видільність у мовленнєвому потоці;

д) вільна відтворюваність у процесі мовлення (слова існують у готовому вигляді, їх не потрібно заново створювати);

е) відносна вільність позиції в реченні;

є) власний єдиний наголос (за винятком складних слів, які мають основний і побічний наголоси: блакитноокий, кормокухня, суднобудівний; односкладові прийменники, сполучники і частки власного наголосу не мають: до, під, а, та, не);

ж) структурна цілісність (непроникність одного слова в інше, за винятком деяких заперечних та неозначених займенників у непрямих відмінках із прийменниками: ніхто -ні до кого, дехто -де з ким, хтозна-який - хтозна в якому);

з) переважне вживання в сполученнях слів у межах речення.

Кожне слово є мовним знаком: воно має значення, закріплене за ним у мовній практиці народу.

Лексичне значення слова – це його реальний, конкретно-індивідуальний зміст, закріплений досвідом народу, наприклад, лексичне значення слова вода: «1. Прозора, безбарвна рідина, що являє собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем» (СУМ, І, с.716).

Лексичне значення властиве повнозначним словам – іменникам, прикметникам, числівникам, займенникам, дієсловам, прислівникам. Питання про самостійне значення службових слів нині є дискусійним. Більшість мовознавців вважає, що службові слова лексичного значення не мають.

В українській мові, як і в кожній іншій, розрізняють три головні типи лексичних значень: пряме номінативне, фразеологічно зумовлене, синтаксично зумовлене.

Основним типом лексичного значення є пряме номінативне значення: книжка, школа, жито, хлібороб, зелений, радісний, три, ходити, сьогодні.

Особливості фразеологічно зумовлених значень полягають у тому, що такі значення реалізуються тільки в стійких словосполученнях. А слово в цих словосполученнях завжди до певної міри втрачає індивідуальну виразність свого реального змісту. Наприклад, фразеологізм очима їсти когось (пильно, невідривно, з захопленням дивитися на кого-небудь). У сучасній мові не вживаються слова облизень, відкоша з прямим номінативним значенням. Вони використовуються тільки у фразеологізмах піймати облизня (зазнати невдачі), дати відкоша (давати відсіч).

Синтаксично зумовлене значення виявляється тоді, коли в реченні слово вживається переносно для образної характеристики особи, явища, предмета. Наприклад, слово  шарманка в прямому номінативному значенні є назвою невеликого переносного механізму, що відтворює звуки, мелодію завдяки обертанню ручки. Але в реченні «І вродиться ж така шарманка, – злився Тимко, слухаючи базікання» (Г.Тютюнник) воно набуває іншого значення – балакун, базіка, пустобрех.

Залежно від кількості лексичних значень слова поділяються на однозначні й багатозначні.

Однозначними називаються такі слова, які в будь-якому словесному оточенні вживаються лише з одним значенням, наприклад, телевізор, автобус, барвінок, олень, декілька. Однозначними є власні назви, числівники (назви чисел), більшість термінів, наприклад, біопаливо – «гній, сміття та інші органічні речовини, які, перегниваючи, виділяють тепло, що використовується для обігрівання парників» (СУМ, І, С. 188).

Багатозначними називають такі слова, які в різних реченнях можуть мати кілька неоднакових значень, наприклад, озеро: «1. Природна або штучна заглибина, заповнена водою. 2. перен. Велика кількість якої-небудь рідини» (СУМ, V, С. 653). Горіти: «1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. 2. Давати або випромінювати світло; світитися. 3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). 4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим. 5. перен. (звичайно чим) Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. 6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. 7. Пересихати на стеблі. 8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. 9. розм. (на кому) Швидко зношуватися, рватися. 10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі» (СУМ, II, С. 130-131).

Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (від гр. polys – численний і sema – знак).

Серед значень багатозначного слова виділяють прямі і переносні.

Пряме значення слова є його основним значенням, або первинним, яке вказує на те, що слово називає, передає реальний зміст слова. Наприклад, пряме значення слова гілка –«невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини» (СУМ, II, С.69).

У багатозначному слові основне його значення загальновідоме, воно виявляється і поза контекстом (словесним оточенням).

Переносне значення – це вторинне лексичне значення багатозначного слова, що виникає внаслідок переосмислення прямого значення, перенесення найменувань одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності чи суміжного зв'язку між ними. Наприклад, слово великий має основне значення: «1. Значний своїми розмірами, величиною, значний за часом, численний. І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом (Т.Шевченко)». Інші значення, зафіксовані в словнику, є вторинними, похідними: «2. розм. Який вийшов з дитячого віку, дорослий. Від малих дітей голова болить, а від великих – серце (М.Номис); 3. Який набагато переважає звичайний рівень, звичайну міру. Малі тілом, та великі духом (М.Номис); 4. Який має чималу силу прояву, інтенсивність дії. А вітер засипає слід... мороз великий (Леся Українка). 5. Який має важливе значення. Яке велике слово те – свобода (П.Воронько). 6. Геніальний, загальновідомий, діяльність якого високо оцінена. І проміж: нас живе ясна і чиста слава... великого Франка» (М. Рильський) (СУМ, І, С.318-319).

Вторинні лексичні значення багатозначного слова проявляються лише в контексті (сполученні слів).

Розрізняють три види переносного вживання слова: метафора, метонімія, синекдоха.

Метафора (від гр. metaphora – перенесення) – це перенесення назви з одного предмета на інший за подібністю, зовнішньою схожістю. Наприклад, голова капусти, човник ткацького верстата, стріла підйомного крана, голка на сосні, хвіст колони, шоколадний загар, малинові прапори, гострий зір, гострі пахощі, гострі страви, човен тече, гроші лежать в ощадкасі.

За стилістичним забарвленням серед метафор розрізняють:

а) стерті метафори, які втратили свою образність: вушко чашки, ручка дверей, дні течуть, час іде, чутки ходять, ліс спить;

б) образні загальномовні метафори: море хлібів, хмара людей, тепла зустріч, рожева мрія, холодно зустріти, гроші тануть, дні летять;

в) образні індивідуально-авторські метафори:

На все впливає мови чистота:

Зір глибшає, і кращають уста,

Стає точнішим слух, а думка гнеться,

Як вітром розколихані жита.

(Д. Павличко)

Метонімія (від гр. metonimia – перейменування) – це перенесення найменування з одного предмета чи явища на інший предмет або явище на основі суміжного зв'язку між ними (але не подібності). Наприклад: Київ спить (тобто жителі Києва сплять), аудиторія затамувала подих (колектив слухачів в аудиторії), чайник кипить (вода в чайнику кипить), запросити на чай (запросити пити чай).

Синекдоха (від гр. synekdoche – співвідношення) - перенесення назви з частини на ціле і навпаки, з загального на одиничне чи навпаки, з родового поняття на видове і навпаки. Наприклад: На полях робочих рук не вистачає (тобто не вистачає людей для роботи), пофарбувати вікна (тобто рами вікон), мити вікна (тобто скло у вікнах).

 

Завдання 1. З'ясуйте значення прикметника світлий у наведених реченнях. Визначте, де він вживається у прямому, а де в переносному значенні. Такі речення запишіть у дві колонки.

Зразок: У нас світле око перед громадою - «маємо чисте сумління».

 

Ранкове світле сонце залило долину. Живе він у великій світлій кімнаті. На фоні світлої стіни малюнок ще виразніший. На плесі «Бездоння» світла тиха вода. Чути світлі звуки скрипки. Віримо в світле майбутнє Батьківщини. Мати дивилась на сина світлими очима. Яка чиста, яка світла душа у моїх батьків. У цього учня світла голова. Світлий розум виявляють переможці конкурсу. На свято запросили світлих гостей. Світла до мами любов не гасне з часом. Ми віримо у перемогу всього світлого над злом. Світла пам'ять рідним і друзям, що залишили нас.

 

Завдання 2. Складіть по кілька речень з словами крило, свіжий, кипіти, гострити, що мають пряме і переносне значення.

 

Завдання 3. Позначте, яке значення має слово чати в наведеному реченні: Ставай, вартовий, без вагання на чати! (Леся Українка)

 

1. Готуйся до частування.
2. Починай частування.
3. Починай охорону.
4. Заходь на сторожові човни.
5. Ставай на багаторічні трав’янисті рослини.

 

Завдання 4. Позначте, яке значення має слово чота в наведеному реченні: Та їх тут ціла чота буде (А. Головко).

 

1. Сотня.
2. Копа.
3. Взвод.
4. Тьма
5. Чортовина.

 

Завдання 5. Позначте, яке значення має слово чотар у наведеному реченні: Молодий чотар уже одягнений (З розм.).

 

1. Молодий чоботар.
2. Майстерний швець.
3. Організатор чоботарні.
4. Власник витяжок.
5. Взводний.

 

Завдання 6. Вкажіть. яке лексичне значення має слово чатувати у реченні: Хлопці чатували, щоб не наскочити зненацька на вахтера (За С.Добровольським).

1. Пильно охороняли.
2. Пильно чекали.
3. Ждали слушного моменту.
4. Пильно чаклували.
5. Наполегливо сподівались.

 

Завдання 7. Вкажіть, з яким лексичним значенням вживається вислів: От, чортовина!(З розм.)

 

1. Як оцінка нечисті.
2. Як характеристика непотребу.
3. Як вираження чогось незрозумілого.
4. Для вираження чогось безглуздого.
5. Для вираження досади.

 

Завдання 8. Вкажіть, яке лексичне значення має слово чоло в реченні: Чолом стоїть хата (М. Номис).

 

1. Будівля з низькою покрівлею.
2. Будівля різко похилена наперед.
3. Висока верхня частина будівлі.
4. Фасад будівлі.
5. Споруда відкрита сонцю і вітрам.

 

Завдання 9. Вкажіть, яке лексичне значення має слово крез у реченні: Швидко розбагатівши, вони стали могутніми крезами (За О. Гончаром).

 

1. Негідник.
2. Поганин.
3. Багата людина.
4. Іновірець.
5. Шахрай.

 

Завдання 10. Вкажіть, яке лексичне значення має слово крес у реченні: А самі українські землі інакше не називалися як кресами Речі Посполитої (І. Цюпа).

 

1. Крило.
2. Криси.
3. Поля.
4. Окраїна.
5. Кресаня.

 

Завдання 11. Вкажіть, яке лексичне значення має слово тезаурус у реченні: Сьогодні вдалось знайти у книгарні тезаурус (З розм.).

 

1. Збірник зразкових тез.
2. Збірник архівних документів.
3. Словник з лексики певної мови.
4. Збірник текстів на одну тему.
5. Тематичний перелік художніх творів.

 

Завдання 12. Вкажіть, яке лексичне значення має слово офіра в реченні: Нехай в душі горить жар віри, міць до офіри, до боротьби… (У. Кравченко).

 

1. Самосповідь.
2. Самоклятва.
3. Присяга.
4. Жертва.
5. Самозречення.

 

Завдання 13. Вкажіть, яке лексичне значення має слово чертог у реченні: Сучасні нувориші чертоги мурують (З газети).

 

1. Чортові закутки.
2. Споруди з своєрідною архітектурою.
3. Багаті палати.
4. Приватні споруди.
5. Незаконні будівлі.

 

Завдання 14. Вкажіть, яке лексичне значення має слово атрамент у реченні: Геннадій кладе на стіл білий аркуш, а згодом вмочує в атрамент вигострений сірничок (За З. Тулуб).

 

1. Отруйна речовина.
2. Кольорова рідина.
3. Чорнило.
4. Суміш лікарських настоїв.
5. Розчинне скло.

 

Завдання 15. Вкажіть, яке лексичне значення має слово цуг у реченні: Довгий цуг селянських підвід попався йому на вулиці (Ю. Яновський).

 

1. Ряд возів.
2. Низка гарб.
3. Кілька пар коней.
4. Дюжина тарантасів.
5. Сотня підвід.

 

Завдання 16. Вкажіть, яке лексичне значення має слово опінія у реченні: Молода вчителька не знала, що в малому місті до дискусії буде залучена опінія мешканців (З розм.).

 

1. Ополчення.
2. Протидія.
3. Думка.
4. Нагляд.
5. Опіка.

 

Завдання 17. Вкажіть, яке лексичне значення має слово скрижаль у реченні: Ім’я одного з найвидатніших козацьких полковників Івана Богуна назавжди залишиться на скрижалях нашої історії (За І. Лисенком).

 

1. Сторінка.
2. Поступ.
3. Постулат.
4. Сплутування.
5. Народна пам'ять.

 

Від різних лексичних значень багатозначного слова відрізняються слова, що перебувають між собою в омонімічних відношеннях. Багатозначними є тільки ті слова, які з погляду сучасної мовної свідомості виступають як споріднені за значенням, як пряме, вихідне і похідні від нього: шийка – дитини, глечика; важкий – чемодан, час, сон, характер; біжить – кінь, вода, молоко, час; «коник – 1. Зменшувально-пестливе до кінь. 2. Морський коник – риба, голова якої схожа на кінську. 3. перен. Те саме, що вибрик. Охочий... до всіляких коників. Викидати коника – робити дивні, несподівані вчинки. 4. перен. Улюблений предмет розмов якоїсь особи. Батькове ім'я – це її коник. 5. Вид дитячої гри – їзда верхи на паличці. 6. Комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркотливі звуки. Край струмка цвірчить десь коник (Леся Українка). 7. Пряник або іграшка, що має форму коника. ...витяг з кишені коника і подав Марії (І. Нечуй-Левицький). 8. Вирізана прикраса на дахові, що іноді має форму кінської голови. Голуби посідали на конику будинку» (СУМ, IV, С. 259-260).

Омоніми (від гр. homos - однаковий і опута – ім'я) – слова, які мають однакове звучання й написання, але зовсім різні значення. Наприклад, окріп – «кип'яток» і окріп – «рослина», освічений – «осяяний» і освічений – «письменний», вистигати – «втрачати тепло» і вистигати – «дозрівати», захід – «сторона світу» і захід – «дія, починання», лайка – «дія» і лайка – «собака», літній (від літо в значенні пори року) і літній – «немолодий», титан - «гігант» і титан - «хімічний елемент», лавка – «меблі» і лавка – «невеликий магазин», лисичка – «тварина» і лисичка – «гриб», завод – «дія механізму» і завод –«підприємство».

У лексиці розрізняють повні й неповні омоніми.

Повними є лексичні омоніми, які належать до однієї частини мови, отже, збігаються в усіх своїх формах словозміни. Найчастіше повні омоніми виступають серед іменників і дієслів. Наприклад: бум – «короткочасне піднесення промисловості й торгівлі» і бум – «спортивний прилад», губка – «зменшене до губа» і губка – «багатоклітинна безхребетна тварина», кришка – «накривка» і кришка – «крихта», загравати – «починати грати» і загравати – «залицятися», курити – «тютюн» і курити – «знімати куряву».

Неповними омонімами є слова певної граматичної категорії, які збігаються лише в одній або кількох граматичних формах, включаючи і вихідну: виривати – «рити» і виривати – «рвати», жати – «різати рослину» і жати – «стискати силою щось», акт, акта – «документ» і акт, акту – «дія», городок, городки – «здрібніле до город» і городки – «спортивна гра», білок, білки – «органічна речовина» і білки очей.

 

Завдання 18. Серед поданих слів визначте омоніми і запишіть їх у дві колонки: а) повні омоніми, б) неповні омоніми.

 

Молочна пляшка. Молочні береги. Щедра нива. За шию. Спить діброва. Дзвонити рано. Зашию копійку. Батарея мовчала. Щедра душа. Низати намисто. Потекла батарея. Солодкий сон. Навіз листя. Солодке яблуко. Низати очима. Хлопець поклав речі на віз. Тато приніс обід. Уже чути дзвони. Обід о тринадцятій годині. Сплять тумани. Дрімає дід. Мул заснув. Мул осідає на дні річки. Задувати вогонь. Задувати домну. Кравчик кроїть. Кравчик на бурячинні.

 

Завдання 19. Орієнтуючись на слова в дужках, визначте багатозначні слова і омоніми, запишіть їх в окремі групи.

 

Холодний (клімат) – холодний (погляд), моторний (танець) – моторний (цех), тур (бик) – тур (етап якогось змагання), Веприк (село) – веприк (тварина), березовий (ліс) – дати березової каші, вирує (море) – вирують (думки), кам'яний (острів) – кам'яний (ґрунт) – кам'яне (серце), Розумна (прізвище) – розумна (пропозиція), пташине (пір'я) – «Пташине молоко» – з пташиного (польоту), журавель (біля криниці) – журавель (птах), завиває (дівчина волосся) – завиває (вітер).

 

Завдання 20. З’ясуйте значення співзвучних в українській і російській мовах слів, складіть з ними речення відповідною мовою.

 

Чоловік - человек, неділя - неделя, злодій - злодей, дурно – дурно, часи – часы, грузити – грузить, піл – пол, місто – место, закалятися – закаляться.  

 

Завдання 21. З’ясуйте значення співзвучних в українській і російській мовах слів, складіть з ними речення відповідною мовою.

 

Наглий – наглый, орати – орать, питати – пытать, луна – луна, лишати – лишать, облік – облик, дружина – дружина, вітати – витать.

 

Антоніми (від гр. апti - проти та опута - ім'я) - це слова однієї і тієї ж частини мови, які мають протилежне значення, наприклад: любов - ненависть, день - ніч, чорний -білий, рухатися - стояти, радіти - сумувати, говорити - мовчати, вгорі - внизу, там -тут. Слова поєднуються в антонімічні пари (не ряди) на основі спільного загального поняття і протилежних проявів якості, властивості, стану, дій предметів.

За своєю суттю антоніми неоднорідні.

З погляду структури розрізняють антоніми різнокореневі і однокореневі. Різнокореневими антонімами в сучасній українській мові є: правда - брехня, початок –кінець, тепло – холод, зустріч – розлука, багатий - бідний, добрий - лихий, лівий - правий, купляти - продавати, любити - ненавидіти, працювати - ледарювати, спереду - ззаду, далеко - близько, всі - ніхто. Другим структурним різновидом антонімічних пар є однокореневі антоніми, в яких антонімічність виражається афіксами, зокрема:

а) префіксами: затикати - відтикати, заселяти - виселяти, сходитися – розходитися; б) префіксами із заперечним значенням (не-, без-, анти-, а-, де-, проти-, контр-): воля - неволя, логічний - алогічний, віра -безвір 'я, воєнний - антивоєнний, моральність - аморальність, ідейно - безідейно.

Антонімами слід вважати лише ті слова із префіксом не-, які створюють нове значення, нове поняття: доля - недоля, вірний – невірний, не будуть антонімами слова білий - не білий, ходити – не ходити.

Наведені антоніми є постійними, незалежними від контексту, тобто загальномовними. У художньому мовленні існують і контекстуальні антоніми:

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми! –

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми.

(В. Симоненко)

Складались перші мої пісні,

Слабії відгуки твоїх пісень чудових.

(І. Франко)

Антоніми лежать в основі яскравих стилістичних фігур - антитези, прихованої антонімії, оксиморону: Ученому – світ, невченому – тьма; Пожалів вовк кобилу – зоставив хвіст і гриву; ”Оптимістична трагедія”.

Завдання 22. Запишіть 10 народних прислів'їв, приказок чи загадок, у яких використовуються антоніми.

 

Завдання 23. Назвіть відомі вам твори, в основі заголовків яких лежать антонімічні пари.

 

Синоніми (від гр. synonymos - однойменний) - це слова, що означають назву того самого поняття, спільні за своїм основним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням, наприклад, на означення поняття «роблячи кроки, пересуватися в просторі» в українській мові існує багато слів: іти (йти), простувати (рух уперед осіб, не обтяжених особливими труднощами), ступати (рух вперед людини обережної або втомленої), крокувати, марширувати (рухатись широким розміреним кроком), виступати (поважно, з гідністю), пливти (плавно або суцільною масою), шурувати розм. (швидко, енергійно), чимчикувати розм. (часто ступаючи), таскатися розм. (далеко або неохоче), пертися фам.

У мовознавстві прийнята думка, що синоніми обов'язково чимсь різняться між собою: 1) смисловими відтінками, 2) емоційно-експресивним забарвленням, 3) різним змістовим обсягом, 4) стилістичною приналежністю, 5) активністю вживання, 6) особливістю сполучення з іншими словами.

Синоніми сучасної української мови за характером додаткових значень розподіляють на три основні групи.

1. Ідеографічні (значеннєві) синоніми, що позначають те саме поняття, однак різняться між собою додатковими значеннєвими відтінками. Наприклад: підприємець (організатор прибуткових операцій), бізнесмен (організатор вигідних справ), ділок зневажл. (будь-якими засобами досягає збагачення), діляга зневажл.; колір (забарвлення), масть (забарвлення волосяного покриву тварин); горизонт (видимий на відкритій місцевості простір), обрій (лінія позірного зіткнення неба з землею), небосхил, небокрай (частина неба над лінією горизонту), виднокрай поет.; два, пара (два однорідних предмети); вивчати, штудіювати (ретельно вивчати); просити (домагатись чогось), благати (ласкаво просити), молити (дуже просити).

2. Стилістичні синоніми різняться елементами значень та емоційно-експресивним забарвленням і є характерними для певного стилю, наприклад: обличчя, лице, вид, пика, писок, морда вульг.; архітектор, зодчий (відтінок урочистості); письменник (той, для якого літературна діяльність є професією), писака зневажл. (бездарний письменник), графоман (не має хисту для письменницької діяльності).

3. Однакові за значенням та емоційно-експресивним забарвленням слова мають назву абсолютних синонімів: буква, літера; процент, відсоток; площа, майдан; відтінок, нюанс; іспит, екзамен; злободенний, актуальний. Вони використовуються в мовленні для того, щоб уникнути повторів.

Синоніми, що виражають єдине спільне для всіх слів поняття, об'єднуються в синонімічні ряди (або синонімічні гнізда). Кожний такий ряд починається зі стрижневого слова, або домінанти. Це основне слово, що найточніше та найповніше виражає значення всього ряду, наприклад: боліти - нити, щеміти, тріщати, ломити, колоти; їсти -уминати, трощити, глитати, жерти.

Серед лексичних синонімів розрізняють загальномовні та контекстуальні різновиди їх.

Загальномовні, або постійні, синоніми знаходяться в синонімічних зв'язках незалежно від контексту, наприклад, у синонімічному ряду старий - давній, предковічний, стародавній, древній синонімічні зв'язки між словами не залежать від контексту. А в реченні «Ще пам'ята донині сивий Львів Рядки друкованих уперше літер» (Д.Павличко) слово сивий вживається в переносному значенні і зближується з далекими за вільним значенням словами, входить в синонімічний ряд з домінантою старий. Слова, які виступають синонімами лише в контексті (словесному оточенні), називаються контекстуальними синонімами. «Які круг мене молоді обличчя, які круг мене весняні слова» (М. Рильський).

Українська лексика багата і такими різновидами синонімів, як перифрази та евфемізми. Перифраза (гр. periphrasis – описовий вислів) – мовний зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, а метафорично-образно, через характерні риси їх: біле золото – бавовна, жовтий диявол – золото, зелений друг – ліс, блакитне паливо – газ, зоряні брати – космонавти, Тарасова земля – Черкащина, великий Каменяр – І.Я. Франко.

Евфемізм (гр. euphemismos – добре говорю) - слово або словосполучення, що відтворює зміст у непрямій, ввічливій або пом’якшеній формі: розминатися з правдою – брехати, лихий, нечистий – чорт, навіки спочити – померти, поважного віку – старий, вигадки, фантазія – брехня.

Не належать до синонімів такі групи слів: 1) слова, що називають різні поняття з однією більш-менш широкою темою: рух - їзда, ходьба, плавання; почуття - радість, задоволення, втіха; печаль, нудьга, невдоволення; 2) слова, що позначають видові і родові назви: дерево і сосна, водойма і озеро; 3) різні видові назви: сосна, береза, дуб; пальто, плащ, шуба; 4) слова різних частин мови: читати, читання, читанка, читаючий.

Лексичні синоніми вживаються для уточнення, деталізації думки, висловлення її з різним емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад: «- Це заважає вам, Турбує вас, тривожить, непокоїть?» (М. Рильський). Синоніми турбує, тривожить, непокоїть вживаються для уточнення висловлювання, урізноманітнення контексту, зумовленого прагненням уникнути повторень. «Вогнем, жагою, пориванням вона серця палила всім, Страждання граючи, стражданням Сама вона була живим» (М. Рильський). Синоніми вогнем, жагою, пориванням вживаються для підсилювання думки, емоційної оцінки вияву почуттів героїні.

Пам'ятаймо думку М.Т. Рильського про стилістичний потенціал лексичної синоніміки: «Багатство синонімів - одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці - невід’ємна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справжнього майстра».^[1]

Нагальною є проблема засвоєння учнями багатої і різноманітної синоніміки сучасної української мови. Вміння відшукати точне, доречне слово для правильного оформлення висловлюваної думки формується в наполегливій самостійній роботі мовця.

 

Завдання 24. У наведених синонімічних рядах розкрийте відтінки значення слів та вкажіть на їхні стилістичні ознаки.

 

Гарний, красивий, прекрасний, хоробрий, сміливий, відважний, мужній, доблесний, фантазія, вигадка, вантаж, поклажа, кладь; архаїчний, застарілий.

 

Завдання 25. Розкрийте відтінки значення слів та їхні стилістичні ознаки у наведених синонімічних рядах.

 

Меценат, благодійник, добродійник; ремонтувати, лагодити; кошти, гроші, капітал; менеджмент, управління, керування виробництвом; менеджер, керівник, найманий управитель, маклер, брокер.

 

Завдання 26. Доберіть до названих українських слів та словосполучень іншомовні відповідники.

 

Абетка, будівничий, відсоток, водій, відступ у початковому рядку тексту, складноскорочене слово, злободенний, передова частина суспільства, ранкова зоря, немилозвучність, повітряний флот, нісенітниця, старовинний, незалежність, відстань.

 

Завдання 27. Вкажіть, у якому рядку подано синонім до слова чорторий.

1. Гаспид.
2. Чорна сила.
3. Нечиста сила.
4. Лукавий.
5. Провалля.

 

Завдання 28. Вкажіть, у якому рядку подано синоніми до слова чортополох.

 

1. Чортовиння.
2. Чортове зілля.
3. Чортова дюжина.
4. Чортова шкіра.
5. Відома рослина.

 

Завдання 29. Позначте, у якому рядку є синонімічні слова.

 

1. Кредо – переконання.
2. Елеватор –екскаватор.
3. Подібний – різний.
4. Звичка – навичка.
5. Змушувати – примовляти.

 

Завдання 30. Знайдіть рядок із зайвим словом.

 

1. Кремезний.
2. Коренастий.
3. Крижастий.
4. Крислатий.
5. Приземкуватий.

 

Завдання 31. Знайдіть рядок із зайвим словом.

 

1. Наслідок.
2. Амінь.
3. Результат.
4. Вислід.
5. Підсумок.

 

Завдання 32. Визначте зайве слово в синонімічному ряду до слова благородство.

 

1. Великодушність.
2. Лицарство.
3. Шляхетність.
4. Велич.
5. Аристократизм.

 

Завдання 33. Визначте зайве слово в синонімічному ряду до слова одержувати.

 

1. Отримати.
2. Здобувати.
3. Набувати.
4. Обіймати.
5. Дістати.

 

Завдання 34. Визначте зайве слово в синонімічному ряду до слова прихильність.

 

1. Приязнь.
2. Симпатія.
3. Люб’язність.
4. Пристойність.
5. Прив’язаність.

 

Систематична робота над розкриттям значеннєвих відтінків та емоційного забарвлення слів розвиває здатність учнів мислити, розуміти й аналізувати слово за всіма його стилістичними ознаками.

У навчальному процесі саме засвоєння словникового багатства мови має стати основою для формування та розвитку особистості учня.

 

 

 

§ 2. Лексика української мови за походженням і вживанням

План

1. Лексика сучасної української мови за походженням:

1) слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови:

а) індоєвропейський лексичний шар;

б) спільнослов’янський лексичний шар;

в) спільно східнослов’янські слова.

2) Власне українська лексика.

3) Лексичні запозичення з інших мов.

2. Лексика сучасної української мови за вживанням.

1) Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни.

2) Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі слова (історизми, архаїзми). Нові слова (неологізми). Типи словників.

За походженням лексичні елементи сучасної української мови неоднорідні. Розрізняють слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови, власне українські та запозичені з інших мов.

Успадкована лексика включає слова, що ведуть свій початок від індоєвропейської, спільнослов’янської та спільно східнослов’янської мовної спільноти.

Найдавнішим є індоєвропейський шар лексики, з якого українська мова успадкувала такі тематичні групи слів, як назви родинних стосунків (мати, син, батько, брат, дівер);органів і частин тіла людини й тварин (вухо, брова, ніс, язик, око, кров, лікоть); тварин і деяких їх продуктів (звір, вівця, свиня, олень, вовк, оса, муха, гуска, молоко, м'ясо, яйце, вовна); рослин і їх частин (дерево, дуб, береза, верба, осика, солома, зерно, полова); предметів і явищ природи, світил (небо, град, вода); побутових найменувань (дім, двері, віз, колесо, мед, юшка, сіль); назви дій, процесів, станів(іти, текти, жити, вмерти, стояти, орати, їсти, знати, дати); якостей і ознак (білий, темний, малий, глухий, довгий, кривий).

Слова, успадковані зі спільнослов’янського лексичного фонду, виникли в період спільнослов’янської мовної єдності й іншим групам індоєвропейських мов не властиві. Вони поповнили вже названі тематичні групи лексики і з деякими фонетичними змінами вживаються в усіх слов’янських мовах: чоловік, невістка, сват, сваха, вітчим, мачуха, внук; тіло чоло, губа, рот, шия, палець; пшениця, будяк, лопух, лобода, овочі, скотина, птиця, кобила, кінь, лисиця; рілля, долина, сад, буря, вихор; кузня, кошара, стайня, вікно, кроква, пліт, піч; борона, нитка, вила, відро, ніж, весло, клин, молот, мило, сковорода, ложка; хліб, страва, сало, пиріг, масло, борошно, мука, каша, хміль, сметана, сир, тісто; варити, лазити, молотити, питати, пустити, думати, любити. У цей період найбільше розширилась тематична група, що виражає абстрактні поняття: диво, відвага, горе, гнів, кара, користь, лад, правда, кривда, свобода; добрий, гідний, розумний, хитрий, здоровий, та назви числівників: два, три, десять, сто.

Спільно східнослов’янські за походженням слова широко представлені в українській, російській та білоруській мовах, вони не зустрічаються у мові західних (поляків, чехів, словаків) та південних (сербів, болгар, хорватів, словенів, македонців) слов’ян: собака ,кішка, зозуля, снігур, кажан; щавель, молочай, гречка, осока, горниця, пекарня, кочерга, вірьовка, віжки, коромисло, яловичина, харч, брага, мельник, кожум’яка, кочувати, селяни, спасибі, сорок, дев’яносто.

Власне українська лексика кількісно є найбільшим шаром у словниковому складі української мови. До власне українських належать слова, що виникли здебільшого на основі лексичного складу староукраїнської (ХІ-ХІV ст.) і спільнослов’янської мов за допомогою різних словотворчих засобів: слухач, бігцем. Властиві лише українській мові слова виражають національну специфіку мови, тобто її своєрідність, відмінність на лексичному рівні від інших слов’янських мов.

Власне українські слова позначають предмети та явища природи, життя і побут народу, його виробничу діяльність: годинник, чай, слуга, багаття, баритися, бентежити, блакитний, вибагливий, гайворон, жовтень, дружина, суниці, віхола, вишуканість, гальмувати, долівка, лелека, козацтво, мрія, хист, гопак, галушка, сіяч, глузд, нісенітниця, линути, плекати, веліти, майорити, мовити, сніданок, свита, чоботи, хустина, вщерть та ін.

У суспільно-політичній, адміністративній та військовій сферах вживаються такі власне українські слова: володар, власність, громада, галузь, гурток, держава, промовець, працівник, урядовець, табір, рушниця.

Власне українські слова можна розпізнати за фонетичними ознаками, різними словотворчими засобами:

- о, е у відкритих складах чергуються з і, якщо при словозміні чи словотворенні потрапляють у закритий склад: гора – гір, брова – брів, воля – вільний, Харків – Харкова, Київ – Києва, Андрій – Андрієвого, сім – семи, ходити – хід;

- звук е змінюється на о після шиплячих та й перед твердим приголосним та складом з а, о, у, и (з ы): жонатий, пшоно, чорний, знайомий, копійок;

- вживання особливих іменникових суфіксів: - ив (о): паливо, печиво, морозиво; - ин (а): стеблина, тростина, соснина, хвилина; - ин (и): оглядини, заручини; - анин (а): біганина, стрілянина; - иц (я): теплиця, дівиця, дещиця; - івн (а) ївн (а): Іванівна, Чураївна; - щин (а), -ччин (а): Полтавщина, вояччина; - інь: глибочінь, височінь; - ник, - ниц (я): робітник, робітниця; - ець, - овець: рахівник, співець, промовець; - ій: водій, палій; - шн: колишня, дітлашня; - інн: кипіння, сушіння; прикметникових суфіксів: - ин: Олин, Миколин, мамин, тітчин; - іш: тихіший, стрункіший; - ісіньк: чистісінький; - езн: величезний, старезний.

- слова з префіксом: су-: сув’язь, сузір’я; перед-: передвечір’я, передвісниця; між-, межи-: міждоріжжя, міжбрів’я, межипліччя; прі-: прізвище;

- слова, утворені за допомогою часток: аби- , де-, бозна-, хтозна-, будь-, небудь-, -сь, ні-: абищо, декого, бозна-хто, хтозна-який, будь-що, куди-небудь, щось, ніколи, нічий, ніде;

- прийменники: біля, від, серед, посеред, між, проміж, з-поміж, з-між і інші.

- сполучники: або, але, бо, немов, проте, зате, та, чи;

- частки: авжеж, гаразд, лише, навіть, нехай, хай, хіба.

У лексичному складі сучасної української літературної мови певне місце займають запозичення з інших мов, що становлять близько 10 відсотків слів. Вони входять до української мови в різні часи, засвоювалися безпосередньо з мови-першоджерела або через посередництво інших мов усним і писемним шляхами. Найдавнішими є запозичення з грецької мови (Микита - переможець, Степан - вінок, Харитина –гарна, Софія – мудрість, Петро – камінь, левада, лиман, миска, кукла,, кедр, апостол, ікона, планета, комета, граматика, математика, література, бібліотека, філософія, філологія), з латини (школа, ректор, клас, студент, екзамен, медицина, квадрат, культура), старослов’янської (буква, благо, глава, вражий, єдиний, собор, соратник, суєта, приязнь, вождь, нужда, храм, злато, ладья, зло), тюркських мов (башлик, аркан, базар, байрак, сарай, халат, батіг, качан).

Поповнюється лексичний склад української мови словами із західноєвропейських мов: німецької (майстер, папір, шахта, циферблат. штаб, штурм, галстук, бухгалтер, бутерброд), французької (абажур, буфет, блуза, п’єса, атака, дивізіон, бюро, асамблея, режим), англійської (вокзал, трамвай, комбайн, катер, бокс. футбол, чемпіон, мітинг, бойкот), італійської (каса, лотерея, галера, дует, тенор, квартет, піаніно, нетто, брутто, мафія), польської (стьожка, краков’як, жупан, кий, білизна, повидло, ґудзик, мазурка).

 

Завдання 35. Складіть три речення зі словом блазень у таких значеннях:

 

1. «Особа при дворі монарха чи вельможного пана, що розважала господаря та гостей.

2. Комедійний персонаж у старовинних виставах.

3. Людина, яка на потіху іншим, удає з себе дурника».

 

Завдання 36. Складіть чотири речення зі словом дружина у таких значеннях:

 

1. «Одружена жінка стосовно свого чоловіка.

2. Одружений чоловік стосовно своєї жінки.

3. У стародавній Русі збройний загін, що становив постійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством.

4. Група, загін, добровільно об’єднаних людей, створене з якою-небудь метою».

 

Завдання 37. Складіть шість речень зі словом загальний у таких значеннях:

 

1. «Який стосується, торкається всіх, усього, поширюється на всіх, на все в цілому (загальне добро).

2. Призначений для спільного користування кількома, багатьма (загальна кімната).

3. В якому беруть участь усі присутні (загальна розмова).

4. У повному обсязі, у повній кількості, в цілому, весь. (загальна сума).

5. Який містить лише головне, суттєве (загальні правила).

6. Який не має спеціального, фахового ухилу, спеціального призначення (загальна освіта)»

 

Завдання 38. Складіть чотири речення зі словом захлинатися у таких значеннях:

 

1. «Задихатися від чого-небудь, що потрапило в горло (захлинутись від крихти хліба).

2. Відчувати стиснення в грудях, важко дихати під впливом якого-небудь сильного почуття (захлинатися від гніву).

3. Видавати, створювати голосні заливисті звуки, що набігають один на одного (захлинаються солов’ї в гаю).

4. Раптом затихати, замовкати (захлипнутися на слові)».

 

Завдання 39. Складіть три речення зі словом кволий у таких значеннях:

 

1. «Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий, тендітний (кволий хлопець).

2. Позбавлений душевної стійкості, твердості, сили волі (чи моя пісня й думка кволі).

3. Незначний, слабкий ступенем вияву, ледь відчутний (квола посмішка)».

 

Завдання 40. Складіть три речення зі словом линути у таких значеннях:

 

1. «Плавно, легко летіти (йти).

2. Пориватись, рватись до кого – чого-небудь, кудись (серцем, думками).

3. Минати, проходити (час, події)».

 

Завдання 41. Складіть чотири речення зі словами нівечити у таких реченнях:

 

1. «Псувати, руйнувати, знищувати що-небудь (Буря нівечила все).

2. Катувати, мучити, знущатися, грубо поводитись з кимось.

3. Негативно впливаючи, порушувати нормальний хід, розвиток чого-небудь (нівечити молоді літа).

4. Спотворюючи, перекручуючи, подавати що-небудь у неправильній формі (нівечити мову)».

 

Завдання 42. З поданих слів випишіть ті, які властиві лише українській мові.

 

Бавитися, гратися, багаття, баритися, безтямний, величезний, бентежний, вибагливий, визволитель, дисципліна, клас, вишуканість, гальмувати, процес, дерево, лікоть, град, галузь, гарний, стояти, глухий, малий, юшка, оголити, деспотизм, демократія, злість.

 

Завдання 43. Прочитайте вірш, знайдіть у ньому власне українські слова, поясніть їхнє значення.

 

Вії

Довгі опущені вії під ніжними дугами брів

Ніби ховають якусь молоду таємницю. –

Хмари так темні таять у собі блискавицю,

Криє так серце від світу неспіваний спів.

 

Слово ще з уст не злетіло, із уст піввідкритих,

Тільки ж здається, що радісним буде воно,

Буде весною новою в незнаних ще квітах,

Буде живою любов’ю, що стукає тихо в вікно.

 

Годі! Це снилося все і давно переснилось,

Що там до весен, коли все скувала зима!.. -

- Вії нараз піднялись, блискавки запалились,

- Вирвалась пісня на волю – і впину нема!

Максим Рильський

 

Завдання 44. Поясніть різницю між наведеними словами.

 

Архітектура, зодчество; орнамент, декор, оздоба, прикраса, барвисті зображення; тло, фон; віче, мітинг; вигадка, фантазія; абетка, алфавіт; відсоток, процент; відстань, дистанція; водій, шофер.

Завдання 45. Поясніть лексичне значення наведених слів. Складіть речення з двома останніми.

 

Фарисейство, форум, авантюра, рейтинг, етнографія, іподром, електорат, зомбі, дилетант, корифей, шедевр, епіграма, егоїзм, автохтон, анархізм, ребус, догма, хохма, космополітизм.

 

Завдання 46. До поданих словосполучень доберіть з дужок слова з відповідним значенням.

 

1. Надавати кому-небудь кредит. 2. Приготування столу для обіду, вечері. 3. Принцип рівності, рівноправності у чому-небудь. 4. Вкладати капітал у підприємство для одержання прибутків. 5. Урочиста сцена в кінці спектаклю або концерту, в якій прославляється народ, герой, подія. 6. Захисник тих чи інших учень, теорій, течій. 7. Описовий зворот, ужитий замість звичайної назви. 8. Сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи. 9. Ювілейний виріб, прикраса. 10. Особа, що суперничає в будь-якій сфері діяльності з іншою. 11. Таємно, не відкриваючи свого імені. 12. Незаперечна істина, що не потребує доведення. 13. Твір, без зазначення імені автора. 14. Попереднє оголошення про наступні театральні вистави, концерти, кінофільми. 15. Неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось.

(Інсинуація, анонс, кон’юнктура, паритет, інвестувати, перифраз, апофеоз, сервіровка, кредитувати, анонім, інкогніто, конкурент, кулон, аксіома, апологет).

 

Завдання 47. До поданих словосполучень (речень) доберіть з дужок слова з відповідним значенням.

 

1. Керівник підприємства, закладу. 2. Неозначена форма дієслова. 3. Льотчик. 4. Зібрання грампластинок. 5. Відсутність пропорційності. 6. Обговорення якогось питання публічно 7. Другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як оригінал. 8. Публічне обговорення спірного питання. 9. Зіткнення різних поглядів під час обговорення питань. 10. Підрив довір’я до когось, приниження гідності, авторитету когось. 11. Розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань. 12. Розумний, розсудливий. 13. Найкраще, добірне, вибране. 14. Початковий, найпростіший, основний. 15. Коротка прес-конференція, на якій викладається позиція уряду з актуальних питань поточної політики.

(Брифінг, дублікат, елітне, елементарний, директор, інфінітив, пілот, диспут, дискусія, полеміка, інтелектуальний, диспропорція, дискотека (фонотека), дискримінація).

 

Завдання 48. Доберіть до названих українських слів (понять) відповідні лексичні запозичення.

 

1. Уповноважений з прав людини. 2. Напад. 3. Охайний, точний. 4. Захоплення, завзяття, запальність, гарячковість. 5. Тонке мереживо, мистецьки виконана робота. 6. Привітання ювілярові. 7. Місце проживання, місце перебування установи. 8. Зміна форми або розмірів тіла від прикладених сил, нагрівання тощо. 9. Коротке визначення, що відбиває істотні риси якогось поняття. 10. Нестача матеріальних цінностей порівняно з потребою в них. 11. Виконуваний голосом, який стосується співу. 12. Велика вулиця, обсаджена деревами. 13. Захворювання істот через недостачу вітамінів. 14. Каші, макарони, картопля, овочі, що їх подають до рибної або м’ясної страви. 15. Політика залякування, жорстоке придушення супротивників насильницькими методами аж до вбивства. 16. Найманий професійний керівник підприємства. 17. Рух, дія, розвиток.

 

Завдання 49. Замініть запозичені слова відповідними українськими.

 

Журнал, гарантія, експорт, жонглер, інтрига, коментар, мажорний, кабаре, кросворд, легітимний, одіозний, бравада, вакансія, демос, бравурний, шантаж, гегемон, інтимний, аномалія, круїз, українофобія, апробація, апогей, дефект, дефективний.

 

Завдання 50. Замініть запозичені слова українськими синонімами. При потребі для довідок використайте «Словник іншомовних слів».

 

Експлуататор, бюрократ, егоїст, валіза, вандали, вектор, вертикальний, гонор, гуманний, директива, екзотичний, глобальний, екзекуція, імпозантний, індиферентний, периферія.

 

Завдання 51. Доберіть до названих українських слів та словосполучень відповідні лексичні запозичення.

 

1. Прощення, помилування. 2. Свавілля. 3. Прокльон. 4. Неправильний. 5. Протиставлення. 6. Проти (префікс). 7. Набір однорідних предметів різних сортів. 8. Уподібнення, злиття будь-чого. 9. Мистецький характер споруди. 10. Покажчик літератури. 11. Без прізвища автора, без підпису. 12. Краєвид, загальний вид місцевості. 13. Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 14. Великий передпокій у міських квартирах. 15. Велике переднє прохідне приміщення в громадській будові. 16. Чийсь ставленик, висуванець.

 

Завдання 52. Доберіть українські відповідники до лексичних запозичень.

 

Фольклор, рецидив, сепаратизм, рекреація, фрагмент, антураж, агресія, амністія, раритет, домінуючий, аномальний, нонсенс, фонтан, волонтер, аварія, цивільний, контраст, спікер, консьєрж.

 

Завдання 53. Розкрийте відтінки значення слів та їхні стилістичні ознаки у наведених синонімічних рядах. З кожним словом запишіть словосполучення чи речення.

 

Меценат, благодійник; кошти, гроші, капітал; бізнесмен, підприємець, ділок, комерсант, гендляр; зиск, прибуток, бариш; маклер, брокер; менеджер, керівник, найманий управитель.

 

Лексика сучасної української мови за вживанням

1) Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни.

2) Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі слова (історизми, архаїзми). Нові слова (неологізми). Типи словників.

Словниковий склад української мови є багатовіковим надбанням. Він виявляє зв'язок з історією життя народу, з виробничою діяльністю людей, відбиває зміни в суспільно – політичному житті народу.

З погляду вживання найбільший шар лексики мови становлять споконвічні загальновживані слова. Вони зберігають своє первісне значення і сталий склад, використовуються вільно всіма, хто володіє мовою, охоплюють найрізноманітніші сфери життя, наприклад: батьківщина, дощ, сніг, мати, син, голова, шия, вода, бігти, перший, три, я, лисиця, рожевий, добрий, спати та ін.

Водночас цей склад може змінюватись, поповнюватись новими словами – поняттями , що широко побутують у суспільстві: екологія, космонавт, комп’ютер , робот, телевізор, стінка, пилосос. Загальновживана лексика переважно є нейтральною зі стилістичного погляду і вживається у різних функціональних стилях мови, хоч у її складі є частина емоційно – експресивних слів: матуся, бабуся, навіжений, далебі. До загальновживаних належать як власне українські, так і загальновідомі запозичені слова.

Професійні слова й мовленнєві звороти (або професіоналізми) характерні для мови людей певних професій. До професійних належать слова і словосполучення, що називають поняття певної галузі виробництва – знаряддя праці, спеціальні виробничі процеси, продукти виробництва, рід занять та ін. Наприклад: слова і звороти з мовлення моряків: кубрик – кімната відпочинку екіпажу; чалитися – приставати до берега, ходити в море – плавати; з мовлення рибалок: кльов, насадка, зорька, улов. З-поміж професіоналізмів можна виділити просторічно-жаргонні слова, що не завжди відповідають нормам літературної мови, наприклад: фанера – фонограма, розкрутити (пісню, ім’я) розрекламувати у мовленні музикантів. Професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні людей певного фаху, у писемній мові –у виданнях,  призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах), у художніх творах – для створення професійного колориту.

Професійні слова і звороти є одним із джерел творення термінів. Термін – це слово або усталене словосполучення, що вживається для називання наукового чи спеціального поняття.

Характерною ознакою терміна є його однозначність у межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності.

Розрізняють терміни загальновживані (ідея, гіпотеза, фахівець, аналіз) та вузькоспеціальні, уживані у певній галузі науки (бісектриса, квадрат, відмінок, чисельник, дріб, метастази).

Діалектні слова (діалектизми) – це слова, що не входять до складу лексичної системи літературної мови, хоч поширені на території певного наріччя (діалекту, говірки). Здебільшого вони називають поняття, для позначення яких у нормальному мовленні використовуються інші назви. Для говірки нашого краю характерні такі діалектизми, як-от: банітувати, (лаяти), вагани (ночви), витяжки (чоботи), голінний (охочий), жалива (кропива), ковбик (начинений м’ясом шлунок). ковтьоби (ковбання, глибоке місце, ями біля озера), коса (селезінка), наобісити (набриднути), деякі з них називають реалії, відомі лише в межах нашого говору – кабиця (літня плита у дворі) або в інших говорах – колиба (житло чабанів і лісорубів), мавка (лісова русалка), черес (чоловічий широкий шкіряний пояс), кептар (у гуцулів – верхній хутряний одяг без рукавів). У художньому тексті діалектизми є важливим засобом надання твору народного колориту, індивідуалізації мовної характеристики персонажів.

Розмовна лексика характерна для усного повсякденного спілкування у побуті, родині, на виробництві. Норми невимушеного спілкування мовців встановлюються за звичаєм, національною традицією. Розмовна лексика у загальномовних тлумачних словниках стилістично маркована – додається позначка розм.: директорство, дальтонізм, загребущий, задачка, задурно, задосить, задощити, подимати (дути час від часу), під’юджуваний, порозпихати, потиличник, роздосадувати, розкаряка, розмордовувати.

У лексичному складі мови виділяються – активний шар лексики, що постійно використовується носіями мови і не має відтінку новизни чи давності, і пасивний, до якого належать застарілі слова й неологізми.

Застарілі слова поділяють на історизми і архаїзми.

Історизми – це слова, що означають назви понять, які зникли з життя суспільства в процесі історичного розвитку: бояриня, панщина, соха, дворянин, смерд, кольчуга, князь, поміщик, кріпак, осавула, волость, земство, кошовий, гетьман, хорунжий, білогвардієць, народоволець, радгосп, трудодень, стахановець, ланковий, МТС, жовтеня, карбованець.

Архаїзми (від гр. archais – давній), або стилістичні архаїзми, - це замінені іншими синонімами старі назви понять, що існують і нині: боян – співець, рамена – плечі, аероплан – літак, ланіти - щоки, ратай – орач, отверзати – відкривати, ректи – говорити, всує – даремно, штука – мистецтво.

Неологізми (від гр. neos – новий і logos – слово) – це нові слова, що позначають нові поняття і предмети, які виникають в процесі розвитку суспільства. Вдалі нові слова швидко входять до загальновживаної лексики: телефільм, робот, комп’ютерник, телефакс, екофорум, ракетник, космодром, радіотелемеханіка, відеомагнітофон.

Інші легко переходять до розряду історизмів: ваучеризація, перебудова.

Крім загальномовних, є й інші неологізми – індивідуально-авторські. Вони утворюються окремими авторами і вживаються як художній засіб: яблуневоцвітно, вітровіння, трояндно-шовково, весніти (П. Тичина); громоносна, залізно, дипломатити (М. Рильський); дощовиця, зафільмувати (О. Гончар).

Не варто вживати нові слова, які в українській мові мають прямі відповідники традиційного значення: спікеріада, парламент, мер міста, електорат, дилер, килер, шопи, бутики, маркети та ін.

У словниковому складі сучасної української літературної мови розрізняють стилістично нейтральну та емоційно забарвлену лексику. Стилістично нейтральна, або загальновживана, лексика зрозуміла й звичайна для кожного, хто володіє мовою, вона використовується в усному й письмовому мовленні, без будь-якого обмеження вживається в усіх стилях мови (повітря, вода, сад, батько, будинок, ходити, тут, високо, п’ять, я, той, і).

Емоційно забарвлена лексика – слова, що не тільки виражають якесь поняття, а й містять у собі відтінок позитивних чи негативних оцінок, емоцій, почуттів (чарівність, кохання, велич, керманич, вікопомний, нездоланний, мордатий, роззява).

Емоційно-експресивного забарвлення набувають загальновживані стилістично нейтральні слова за допомогою словникових суфіксів (татусь, голубонька, вуличка, чистісінький, тонюсінький, ворюга, наймитище, ледащо).

Типи словників

За змістом словники бувають енциклопедичні та лінгвістичні (філологічні).

Енциклопедичні словники відрізняються від лінгвістичних. У енциклопедичних словниках розкривається зміст і характер предметів і явищ дійсності, наводяться факти з усіх галузей життя, дані про видатних осіб. Розрізняють загальні і спеціальні енциклопедії: Загальна енциклопедія БСЭ (65 томів), УРЕ (16 томів). Спеціальні енциклопедії присвячуються різним ділянкам знань – медична, педагогічна, сільськогосподарська, дитяча. У лінгвістичних словниках пояснюється слово – за значенням, за походженням, за написанням, за вимовою.

Лінгвістичні словники за призначенням поділяються на загальномовні і термінологічні.

Лінгвістичні словники:

•    Орфографічні;
•    Орфоепічні;
•    Етимологічні;
•    Тлумачні;
•    Двомовні – перекладні;
•    Перекладні, чотирьохмовні (Словник з аграрної економіки);
•    Історичні;
•    Синонімів, антонімів, омонімів;
•    Діалектні, фразеологічні;
•    Словники мови письменників;
•    Словотвірні, морфемні;
•    Інверсійний словник;
•    Термінологічні словники.

Завдання 54. З’ясуйте значення кожного з наведених загальновживаних слів. Проілюструйте реченнями вживання слів.

 

1.      Прошу, прошу; шкода, шкода; вигода, вигода; мимохідь, мимохіть; продовжувати, тривати.

 

Завдання 55. Складіть речення з виділеними словами, що мають протилежність значень всередині слова – енантіосемія.

 

1. Слава – широка популярність, схвалення, визнання якихось заслуг, таланту.
2. Слава – поговір, пересуди, розмови, негативна оцінка когось.
3. Безцінний – дуже дорогий.
4. Безцінний – дешевий, той , що не має ніякої ціни.
5. Прослухати – слухати щось з початку і до кінця.
6. Прослухати – не чути, не слухати сказаного.
7. Напевно – неодмінно, обов’язково.
8. Напевно – очевидно, мабуть.

 

Завдання 56. Поясніть відмінність лексичних та граматичних значень слів, що розрізняються наголосом.

 

Приклад – приклад , дядьків – дядьків, вікна – вікна, війна – війни, землі – землі, війська  -війська, висипати – висипати, виносити – виносити, засипати – засипати, зрізати – зрізати.

 

Завдання 57. З’ясуйте лексичне значення наведених слів. При потребі для довідок використовуйте словники будівельної термінології, іншомовних слів. Складіть речення з виділеними словами.

 

Бастіон, дентикули, бенуар, вестибюль, колонада, бельведер, демонтаж, акант, анфілада, муляр, пілястра, атлант, ансамбль, лоджія, будівний, будівельний.

 

Завдання 58. З’ясуйте лексичне значення професіоналізмів, вкажіть, якої професії вони стосуються. З виділеними словами запишіть речення.

 

Гандбол, баскетбол, пас, арбітр, голкіпер, форвард, пенальті, пінг–понг.

 

Завдання 59. Доберіть українські відповідники до російських слів будівельного виробництва.

 

Строитель, изъян, жилищностроительный, клещи, глазурь, мастерить, известь, выбоина, вьюшка, водоем, ведущий, инженер, вентилирование.

 

Завдання 60. Доберіть українські відповідники до російських будівельно – технічних термінів.

 

Газоснабжение, гвоздь, давление, дворец, жесть, зазор, задвижка, излишество, каменотес, кафель, мастерок, пролёт, (моста, арки), бревно, каменщик, болт ставен, беседка, войлок, ваятель.

 

Завдання 61. Визначте, з якої групи лексики за вживанням виділені слова, яка стилістична роль їх у цих текстах:

1.

Унас же й світа, як на те –

Одна Сибір неісходима!

А тюрм, а люду!... Що й лічить!

Од молдаванина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

Т. Шевченко

2.

Тоді, як, господи, святая

На землю правда прилетить

Хоч на годину спочить…

Незрячі прозрять, а кривії,

Мов сарна з гаю, пошатнуть.

Німим одверзутьсься уста;

Прорветься слово, як вода,

І дебрь-пустиня неполита,

Зцілющою водою вмита,

Прокинеться…

Т. Шевченко

 

Завдання 62. Наведені слова запишіть у дві колонки: 1) слова активного шару лексики; 2) слова пасивного шару лексики.

 

Батьківщина, заздалегідь, лелека, капусняк, день, куліш, наперелеті, перо, чорнило, маркер, коректор, вибалок, щодня, самітність, малеча, кришеник (сала), жонатий, стрілянина, ніхто, спонсор.

 

Фразеологія

План

1. Фразеологічні одиниці.

а) види фразеологізмів, їх ознаки;

б) багатозначність фразеологізмів;

в) синонімія фразеологізмів.

2. Фразеологічні вислови (прислів’я, приказки, крилаті вислови).
3. Джерела української фразеології.

Література. Г.О. Козачук Українська мова для абітурієнтів. – К.: Вища школа, 2007, С. 28-30.

Фразеологічний словник української мови: В 2-х – К.: Наукова думка, 1993.

Фразеологія (від грец. phrasis – вираз, зворот і logos – слово, вчення) – сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ мовознавчої науки, у якому вивчаються фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення, походження.

Фразеологічні одиниці мови, або фразеологізми, являють собою стійкі словосполучення, що сприймаються як єдине ціле; у них не можна виділити окремі слова без втрати значення всього вислову: ні пари з вуст (мовчати), намотати собі на вус (запам’ятати), ні слуху ні духу (нема нічого); взяти його добре в руки (обмежити його самоволю).

Особливість фразеологізмів полягає в тому, що у них складові компоненти мають між собою своєрідний зв'язок , який надає кожному з цих слів іншого значення, наприклад, рука – орган людського тіла, біла рука – вільне лексичне словосполучення; але у фразеологізмах слово рука набирає інших значень: липкі руки має (злодійська людина), у нього золоті руки (майстер, вмілий), на руку ковінька (вигідно, зручно), правою рукою бути у кого (бути першим помічником).

Найістотнішими ознаками фразеологізму є цільність значення та відтворюваність у процесі спілкування, тобто вживання носіями мови в усталеному оформленні.

У мовознавчій науці поки що немає єдиної думки про межі фразеології, про класифікацію фразеологізмів. Найпоширенішою є класифікація фразеологічних одиниць академіка В.В. Виноградова, за якою розрізняють фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні словосполучення.

Фразеологічні зрощення – це семантично неподільні, нерозкладні фразеологізми, цільне значення яких не пов’язане із значенням компонентів, наприклад: пропав ні за цапову душу, на всі заставки лає, залив за шкуру сала, точити ляси, правити теревені.

Фразеологічні єдності – це стійкі фразеологічні вирази, в яких якоюсь мірою вмотивоване загальне значення значенням складових частин, наприклад: мілко плавати, держати камінь за пазухою, без ножа зарізати, танцювати під чужу дудку, з пальця висмоктати, робити з мухи слона, замилювати очі, стріляний горобець.

Фразеологічні словосполучення – це семантично подільні фразеологізми, наприклад: порушити питання, надати допомогу, храм науки, храм мистецтва, взяти (брати) участь, справа честі, добрі побажання. У таких фразеологізмах один із компонентів має вільне лексичне значення, його можна замінити іншими, а другий компонент фразеологічно зв’язаний, наприклад: досада бере, жаль бере, страх бере, зло бере, сміх бере, але не можна утворити словосполучення радість, задоволення, насолода бере.

Фразеологізми, як і слова вільного вжитку, можуть бути багатозначними. Наприклад, вираз роззявити рота (роззявити, розкрити, розкривати), крім прямого значення, має ще такі значення: а) починати промовляти, говорити: «Люди в покоях або говорили по-польськи, або й ротів не роззявляли» (І. Нечуй-Левицький); б) починати лаяти кого-небудь, кричати на когось: «Іду я по дорозі та шкутильгаю. А Солов’їха вже й рота роззявила: «Покарав тебе Господь! бодай була й другу ногу зломила» (І. Нечуй-Левицький); в) захоплено або здивовано слухати чи дивиться на кого-, що-небудь, забувати про все інше: «Поїхали ми до Києва. В Києві я роззявив рота на вокзалі і так ішов з вокзалу через весь Київ аж до Лаври» (Остап Вишня); г) заздрячи. посягати на що-небудь: «Ну, чого ж , і ти був хазяїном. П’ять моргів чужої землі мав. Широко розкривав рота на чуже добро» (І. Цюпа); д) загаятися, задивитися на щось: «Ну, гони биків, чого рота роззявив» (Г. Тютюнник).

Фразеологізми, як і слова, вступають у синонімічні відношення. Фразеологічні синоніми – фразеологізми, що виражають те саме поняття, але мають різну форму, неоднаковий лексичний склад. Наприклад, людина невизначеного характеру: ні риба ні м'ясо, ні рак ні риба, ні пава ні ґава, ні два ні півтора, ні те ні се, ні богові свічка ні чортові кочерга, ні швець ні жнець, ні грач ні помагач, ні півень ні курочка; бути несамостійним, залежним: танцювати під чужу дудку, співати з чийого голосу, дивитися чиїми очима.

Крім названих фразеологічних одиниць, виділяють іще фразеологічні вислови – стійкі, семантично неподільні мовні звороти, до складу яких входять слова з вільним значенням, які відтворюються в процесі мовлення як сталі мовні одиниці. Це прислів’я, приказки. крилаті вислови.

Прислів’я – стислий і влучний народний вислів повчального змісту. Оформляється здебільшого як речення, наприклад: Згаяного часу і конем не здоженеш. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. За праве діло стій сміло. Не будь солодким, бо розлижуть, не будь гірким, бо розплюють. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

Приказка – влучний образний народний вислів, який визначає якесь явище, підтверджує думку, узагальнює її, наприклад: не нашого поля ягода; хоч ох, та вдвох; жона-княгиня, а хата не метена; свекруха – уїдлива муха; рід великий, а пообідать ніде.

Афоризм – вислів, що виражає в стислій формі глибоку думку.

Крилаті вислови – сталі словесні формули, які часто повторюються у мовленні, а також влучні вислови видатних і відомих осіб – письменників, учених, політичних діячів, наприклад: Бути чи не бути (В. Шекспір) – Найважливіше питання, питання життя і смерті; Вавілонська вежа – справа, яка ніколи не буде завершена; Вогонь в одежі слова – І. Франко, поема «Лісова ідилія», зб. «Semper tiro» -

Слова-полова,

Але огонь в одежі слова –

Безсмертна, чудотворна фея,

Правдива іскра Прометея.

І. Франко цими словами стверджує, що справжня поезія повинна запалювати народ до праці, до боротьби; В сім’ї вольній, новій (Т. Шевченко); Коні не винні (М. Коцюбинський) – лицемірне небажання бачити дійсних винуватців зла.

Джерела виникнення фразеології української мови різноманітні.

1. Найширше представлені у нашій мові фразеологізми, що є влучними висловами, вживаними у мові народних мас: руки прикладати – сумлінно працювати; руку тягти за ким – підтримувати кого; довгі руки мати – брати чуже, красти; не пхай руку межи двері – не втручайся не в свої справи; аж за вухом лящить – їсти з апетитом; аж небу жарко – з запалом, з завзяттям робити щось.
2. Професіональні вислови з виробничо-побутової мови, вони можуть переосмислюватись і набувати загальнонародного вжитку: увійти в роль (із мови артистів); куй залізо, поки гаряче (із мови кузнеців); обібрати до нитки, тріщить по всіх швах (із мови кравців); лити воду на млин (із мови мірошників); прясти на тонку (з мови пряль); бив на його, як на три тузи (з мови картярів).
3. З розвитком науки і техніки українська літературна мова поповнилася новими фразеологізмами, які виникли  внаслідок переносного вживання термінологічних словосполучень: зводити до спільного знаменника. з космічною швидкістю, коефіцієнт корисної дії, питома вага.
4. Немало фразеологічних одиниць української мови має книжне походження:

а) зі Святого Письма: вовк у овечій шкурі – характеристика лицемірної людини; книга за сімома печатями – щось незрозуміле, приховане, неприступне; козел відпущення – людина, на яку звалюють чужі проблеми; пити гірку чашу – страждати, мучитися, терпіти; стати притчею во язицех – бути предметом розмов; берегти, як зіницю ока – дуже пильно, як щось найдорожче; відділяти кукіль від пшениці – відокремлювати шкідливе від корисного.

б) з античної культури: дамоклів меч – постійна небезпека; розрубати гордіїв вузол – несподіваним способом розв’язати заплутану справу; авгієві стайні – безладдя, запущені справи; крокодилячі сльози – фальшиве співчуття; осідлати Пегаса – стати поетом; піррова перемога -  сумнівна перемога, не виправдовує понесені за неї жертви; прокрустове ложе – надумане мірило упередженої людини, яка підганяє під нього факти дійсності.

в) вислови засвоєні з інших мов: золота молодь (з французької); дивитися крізь пальці (з російської); поставити крапки над і (з французької) – нічого не залишати не з’ясованим; тут собака заритий (з німецької).

г) вислови визначних людей: «Прийшов, побачив, переміг» (Юлій Цезар); «Борітеся – поборете!» (Т. Шевченко); «Голос духа чути скрізь» (І. Франко); «Іудушка Головльов» (Салтиков-Щедрін); «Золота рибка» (О. Пушкін).

Фразеологія становить великий скарб загальнонаціональної культури. Фразеологізми найкраще виражають національну своєрідність мови.

У літературній мові фразеологізми використовуються досить широко. Основна стилістична функція фразеологізмів у художній літературі – 1) створення усномовного колориту, важливого для характеристики персонажа. Фразеологія часто є 2) засобом відтворення точної, лаконічної, максимально чіткої думки, а також 3) засобом посилення експресивності та емоційності розповіді.

 

Завдання 63. Розкрийте значення фразеологізмів, доберіть до них слова-синоніми, еквівалентні звороти.

 

Зразок: Бите око – нетренований зір; бісики пускати – вигравати очима, залицятися; глек розбити – посваритись.

 

1. Погріти руки, легкий хліб, горобина ніч, правити теревені, ведмежа послуга, ні пари з уст.

2. Віддавати сторицею, пальцем в небо попадати, лавровий вінок, подавати рушники, опинитися за бортом, поставити крапки над і.

3. Поставити на ноги, крутити голову (кому), варити воду (з кого), лебедина пісня, покласти зуби на полицю, дибки ставати.

4. Пасти задніх, жданики поїсти, ляси точити, заціпити рота, відкоша давати, канути у воду. робити з писка халяву.

5. Ахінеї гонити, Бога за бороду брати, про людське око, збити у планшетку, в корінь дивитися, бити лихом об землю.

6. Грати на нервах, грати мовчанку, грати на коні. грати очима, грати дурня, грати на руку, грати вогнем.

 

Завдання 64. Визначте, яке поняття виражають наведені фразеологічні синоніми. Випишіть і запам’ятайте ті фразеологізми, які вам зустрілися вперше.

 

Запобігати ласки (у кого), стелитися під ноги (кому), лизати руки (кому), ходити на задніх лапках, гнутися в дугу, гнути спину (перед ким), світити у вічі (кому), ламати шапку (перед ким), лизати тарілки (чиї).

 

Завдання 65. Визначте, яке поняття виражають наведені фразеологічні синоніми.

 

Брати в свої руки, тримати в покорі, тримати в шорах, тримати в чорному тілі, підтягати гужі, натягати віжки, підкручувати гайку, не давати спуску, не давати поблажки.

 

Завдання 66. До наведених слів, словосполучень доберіть фразеологічні звороти.

 

Зразок: Рівна дорога – битий шлях, розвидняється – благословляється на світ.

 

Не журитися; розбиратися в суті справи; дружити; обіцяти, але не виконувати обіцяне; темна, буряна ніч з дощем; зустріти відсіч; не змовчувати, влучно відповідати; найкраща форма поведінки; нетрудовий спосіб життя; останній твір, останній вияв таланту; найбільша або найкраща частина чого-небудь.

 

Завдання 67. До наведених слів, словосполучень доберіть фразеологічні звороти.

 

Довести щось до логічного кінця, не залишити нез’ясованим; залишитися поза колективом, бути відкинутим; людина невизначеного характеру; невигідно, бездумно міняти щось; картати, лаяти когось за щось; бути заодно з ким; бути несамостійним, залежним; викликати занепокоєння, тривогу; неславити когось.

 

Завдання 68. Яке з наведених значень фразеологізму давати чосу зайве.

 

1. Дуже бити кого-небудь

2. Завдавати нищівного удару, давати належну відсіч.

3. Викликати свербіж.

4. Вичитувати кого-небудь, сварити.

5. Поспішно тікати.

 

Завдання 69. Яке з наведених значень фразеологізму поставити на ноги зайве.

 

1. Вирости, виховати.

2. Вилікувати.

3. Робити фізично сильним.

4. З відсталого вивести в передові.

5. Примусити когось робити що-небудь, діяти за певним планом.

 

Завдання 70. Яке з наведених значень фразеологізму зводитись на ноги зайве.

1. Підростати, ставати дорослим.

2. Одужати, поправитися після хвороби.

3. Розвиваючись, досягти певного рівня.

4. Ставати мудрим.

5. Поліпшити матеріальне становище, ставати заможним.