Навчально-методичний посібник "Організація проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання. Випилювання лобзиком. Банк проектів"

Міський відділ освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради

Методичний кабінет міського відділу освіти

Першотравенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

Навчально - методичний посібник

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ ВИРОБІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТЕХНОЛОГІЇ ВИПИЛЮВАННЯ ЛОБЗИКОМ.

БАНК ПРОЕКТІВ.

Гергель Вікторія Едуардівна

вчитель трудового навчання

Першотравенської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 2

Першотравенськ

2019

ЗМІСТ

ВСТУП. ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ

І ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

Трудове навчання в сучасній школі має бути гнучким і пристосованим до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованим на те, щоб допомогти випускникам закладів загальної середньої освіти у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки. Трудова діяльність учнів повинна бути наповнена інтелектуальним змістом, уроки трудового навчання повинні створювати реальні умови для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожного учня.

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів [1].

Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проектної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане. Програма з трудового навчання для учнів 5-9 класів зазнала суттєвих змін як за структурою й змістом, так і підходами до викладання предмета в школі/

Сучасний освітній процес вимагає нових підходів до методики трудового навчання. Провідним напрямом реалізації нового змісту трудового навчання є проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Сучасний зміст трудового навчання розроблений на засадах проектно-технологічної системи, яка базується на гнучкій організації процесу навчання учнів, де пріоритет належить засобам активного навчання і сучасним педагогічним технологіям, а це, в свою чергу, вимагає розроблення відповідної методики, перегляду деяких важливих питань проведення уроків трудового навчання.

Відповідно до змісту програми, учнів необхідно залучати до проектно-технологічної діяльності, яка передбачає виготовлення ними спочатку навчальних, а з часом і творчих проектів. Основний принцип проектного навчання - особистісно-орієнтований підхід. Слід пам'ятати, що учнів необхідно навчати самостійно робити вибір об'єкту, над яким вони будуть працювати. Тут важливим є не стільки рівень самостійності учня у виборі об'єкту, але сам процес вільного вибору та обґрунтування форми майбутнього виробу, його дизайну чи конструкторського розв'язку.

Об'єкт дослідження – організація проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання у 5-9 класах закладів загальної середньої освіти.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування знань, умінь та навичок учнів 5-9 класів у процесі виготовлення виробів з деревинних матеріалів із застосуванням технологічного процесу випилювання лобзиком.

Методи дослідження – спостереження, аналіз навчальної, науково-теоретичної та методичної літератури, інформаційних джерел з питань проектно-технологічної діяльності учнів, вивчення передового педагогічного досвіду, анкетування.

 Мета дослідження:

- розглянути теоретичні основи проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання;

- виявити найбільш ефективні засоби та методи організації основних етапів роботи над проектом;

- розробити  приклад оформлення проектно-технологічної документації для учнів 5-9 класів;

-  надати відомості про технологію обробки деревних матеріалів при випилювання лобзиком;

- створити банк виробів (банк проектів) для організації проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання.

У посібнику розглянуто сутність і структуру проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання; характеризуються основні етапи проектно-технологічної діяльності; розкривається значення проектно-технологічної діяльності для творчого розвитку учнів, а також надано теоретичний матеріал, необхідний вчителям, керівникам гуртків закладів позашкільної освіти, учням при виконанні технологічного процесу пиляння лобзиком та виборі об’єктів праці.

Посібник містить каталог креслень, малюнків, схем, призначених для самостійного виготовлення учнями 5-9 класів проектів, які розвивають у них не тільки вміння та навички роботи лобзиком, а й просторову уяву, логічне мислення, фантазію, естетичний смак, навички ведення документування проектної діяльності. Навчально-методичний посібник задовольняє педагогічні вимоги, відповідає віковим особливостям дітей, є зручними для користування й безпечним для здоров’я учасників освітнього процесу.

РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

1.1. Теоретичні засади проектно-технологічної діяльності.

 Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація учнів, формування у них національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення та поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проектної діяльності як провідного засобу розвитку й навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання та на практиці реалізувати заплановане.

Програма з трудового навчання для учнів 5-9 класів зазнала суттєвих змін як за структурою й змістом, так і підходами до викладання предмета в школі [1]. Оновлена навчальна програма спрямована на досягнення головної мети трудового навчання в загальноосвітній школі, а саме:

• максимально враховує інтереси дітей та запити батьків;
• забезпечує рівність вибору виробів та технологій в класах, що не поділяються на групи;
• відходить від гендерного підходу при виборі технологічної діяльності;
• забезпечує освоєння технологій обробки матеріалів, які життєво необхідні;
• ставить орієнтир на цінність учнівських робіт.
• посилює роль проектної діяльності;
• передбачає освоєння графічної грамоти;
• дозволяє відійти від робітничих професій та профорієнтації на них;
• дозволяє розвивати в шкільній майстерні нові технології та просувати нове оснащення;
• дає можливість відображати й розвивати техніки декоративно-ужиткового мистецтва, притаманні як усій Україні, так і її окремим регіонам;
• збільшує автономію вчителя та спонукає до праці.

Таким чином, основні орієнтири в трудовому навчанні змінилися від тренувального навчання до інтелектуально наповненого змісту, що сприяє розвитку творчої особистості, формуванню її інтелектуальних умінь та створює умови для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожною школяра.

Саме проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту, забезпечує реалізацією особистісно-орієнтованого підходу, який втілюється за умови індивідуалізації трудового навчання. Під час проведення уроків за програмою, що ґрунтується на засадах проектно-технологічного підходу учні вчаться приймати самостійне рішення в новій ситуації. [2, 41]. Як зазначає С.Д. Максименко: «діючи, дитина здатна: спостерігати за своєю дією, контролювати її зсередини себе, обертати її продукт у власну сутність – систему умінь. Мислячи ми діємо, діючи - мислимо». [3, 431].

Основна мета розроблення проектів – сприяння творчому розвитку і формуванню в учнів певної системи творчо-інтелектуальних та предметно- перетворювальних знань і вмінь, втілених у конкретних виробах, що виготовляються під керівництвом вчителя. Тому метод проектів ще отримав назву «метод повторного винаходу» [4, 133].

У зв’язку з цим особливо важливою стає можливість проектно-технологічної діяльності у становленні зв’язків між теоретичними положеннями та тими практичними явищами, з якими зустрічається учень. Дана діяльність охоплює багатогранні за змістом і формою основні види людської діяльності, такі як:

- теоретичну діяльність, яка осмислює та пояснює взаємодію предметів  природи для того, щоб виявити закономірності прояву природних сил, які з’являються внаслідок дії людини. Іншими словами, теоретична діяльність людини спрямована на обслуговування її практичних дій;

• практичну діяльність, що спрямована на перетворення предметів навколишнього середовища відповідно потреб людини;
• художньо-конструкторську діяльність, яка проявляється в дизайні, мистецтві тощо.

Якщо поставити дитину в умови проектно-технологічної діяльності, то  ми стикаємось із парадоксом. Учні, виконуючи за сутністю одні й ті самі розумові дії, одну й ту саму роботу, якої вони уникали раніше на традиційних уроках трудового навчання, - під час проектної діяльності працюють активно, цілеспрямовано і продуктивно. Це можна пояснити їх зацікавленістю процесом творчості та її результатом, оскільки проектно-технологічна діяльність починається з власної ініціативи школяра, із власного вибору об’єкту праці, а тому стає бажаною і цікавою. Під час правильно спланованої діяльності учні діють із захопленням, натхненно, їх цікавлять непередбачені ситуації, каскад проблем, які необхідно розв’язувати, в результаті обов’язковими її компонентами стають психологічне піднесення, веселий настрій, захоплення з натхненням, творчі здивування.

Необхідно звернути увагу на те, що у процесі творчої й пошукової роботи прийоми розумової діяльності школярів будуть формуватися швидше, ніж під час сприймання та відтворення готових знань. Адже аналізуючи об’єкт проектування, учень визначає потрібні для його виконання технологічні операції, підбирає необхідні матеріали та інструменти; встановлює послідовність виконання трудових операцій; аналізує та порівнює способи проектування; обирає найефективніші технології обробки деталей, їх з’єднання та оздоблення; в кінцевому результаті узагальнює способи виконання творчого проекту. Крім того, у процесі виготовлення проекту, учням доводиться робити певні розрахунки, обґрунтовувати власні ідеї, будувати нестандартні креслення (використовуючи різні методи моделювання); виявляти недоліки та переваги розроблених конструкцій виробів; аналізувати та систематизувати знання про об'єкти і засоби праці (матеріали та інструменти; виявляти приховані властивості матеріалів, можливість їх застосування за іншим призначенням; вчитися проводити міні маркетингові дослідження; здійснювати контроль якості обробки деталей та вузлів виробу; систематично здійснювати самоконтроль та самоаналіз досягнутих результатів своєї роботи); використовувати знання з інших предметів; мова учнів збагачується новими термінами, визначеннями, все це в свою чергу активно сприяє інтелектуальному розвитку школярів.

Проектно-технологічна діяльність учнів виступає одночасно і як засіб пізнання, об'єкт застосування знань та як критерій їх необхідності, оскільки в учня під керівництвом вчителя з’являється можливість набувати нові знання, виробляються та формуються нові уміння й навички, розвиваються форми самоконтролю, формується звичка індивідуальної, парної, групової і колективної практичної діяльності. Учням доводиться створювати нові об’єкти праці за допомогою таких процедур, як: створення нового виробу шляхом аналогії, ускладнення виробу або зведення до простого, роз’єднання об’єктів та їх функцій, об’єднання об’єктів або їх функцій, заміна одного вузла іншим і тому подібне.

Тому важливою особливістю проектно-технологічної діяльності є те, що вона орієнтується на не механічне заучування матеріалу та не на шаблонний характер його застосування, а на усвідомлене засвоєння та на потребі застосування знань у нових ситуаціях, що сприяє якісній перевірці знань й умінь учнів.

Ситуації вільного вибору на уроках трудового навчання під час виконання проекту створюються на основі вибору учнями: об’єкта практичної роботи, конструкції виробу або технології виготовлення виробу. За рахунок вільного вибору школярами творчих виробів, проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, і таким чином уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчально-трудової діяльності учнів; звільнить від формалізму та вимушеного виконання нецікавих для учнів завдань.

В  умовах   проектно-технологічної  діяльності  учитель  трудового   навчання  не «вкладає» знання в голови учнів, не «передає» їх, а лише організує їхню діяльність, допомагає осмислювати матеріал, самостійно «відкривати» для себе нові теоретичні правила,  закони  тощо,  пізнаючи при  ньому суть досліджуваних фактів та явищ. Це «відкриття» пов'язане з логічними операціями - аналізом і синтезом, порівнянням (зіставленням і протиставленням), абстрагуванням та конкретизацією. Увага вчителя при цьому повинна спрямовуватися не тільки на досягнення кінцевого результату (засвоєння знань та виготовлення творчого виробу), а й безпосередньо на саму пізнавальну діяльність, на способи формування умінь школярів. «Вищі результати навчання здобуваються там, де оволодіння уміннями стає прямою метою навчання, досягнення якої свідомо контролюється». [5, 401].

Для того щоб інтерес учнів до будь-якого виду творчої трудової діяльності був повноцінним і міцним, а уміння неухильно наближалися до професійних, учитель повинен постійно: розвивати уяву та інтелект дітей; формувати уміння помічати в об'єктах і технологічних процесах конкретні недоліки, знаходити їх причини та шляхи усунення; розвивати гнучкість мислення, яке полягає в тому, що людина завжди готова проаналізувати будь-яку нову ідею і своєчасно відмовитись від розробки невдалої ідеї; розвивати здатність використовувати знання й методи роботи з різних галузей науки і техніки; розвивати комбінаторні здібності, що дають змогу зіставляти якісно нові об'єкти.

Оскільки в процесі проектно-технологічної діяльності навчально-трудовий процес учнів спрямований на активний пошук відповідей на поставлені перед ними запитання, на самостійне знаходження шляхів розв'язання доступних для них задач, подолання труднощів, - то в школярів пробуджується справжній інтерес до трудового навчання.

Навчання учнів проектуванню, як сучасна технологія, може бути реалізованою, якщо учитель подбає про наявність на уроці мотивації. Інакше кажучи «успіх уроку, на якому учні навчаються проектуванню, залежить від успішно проведеної мотивації» [2, 73]. Тому вчитель повинен чітко пов’язувати мотивацію із темою уроку і доступно пояснювати учням: що треба зробити на уроці, яким чином це здійснити і для чого це все необхідно. Стає очевидно, що механізм мотивації праці складний і вимагає всебічного врахування індивідуальних психологічних особливостей школярів, їхніх потреб, інтересів, спрямованості, ціннісних орієнтацій.

В процесі дослідження мною було виявлено доволі значну кількість учнів, які виявляли позитивне ставлення до легкого і цікавого матеріалу, до розробки проектів, що не вимагають складної інтелектуальної діяльності. Таке ставлення, на мою думку, обумовлене здебільшого низьким рівнем загального розвитку, несформованістю умінь та навичок самостійної навчальної праці.. Мотивуючи свій інтерес до навчальної діяльності, дехто з них на перше місце ставив легкість їх засвоєння і цікавий виклад матеріалу вчителем. Також розвиток пізнавальних мотивів залежить від рівня сформованості знань, умінь та навичок, потрібних для розв’язання завдань, що ускладнюються з кожним етапом навчання, а також рівня сформованості моральних та ділових якостей дитини (наполегливість, старанність, самокритичність, організованість).

В процесі проектно-технологічної діяльності завдання поступово ускладнюються, збільшується темп роботи, тому вчителю потрібно викликати в учнів почуття успіху і позитивні емоції. А «одночасний вплив на емоції й інтелект учнів, як зазначає Б.Ф. Баєв, приводить до глибшого і міцнішого засвоєння матеріалу, а також до засвоєння швидких темпів роботи» [6, 23].

Отже, проведений аналіз наукової літератури та результати педагогічних досліджень, власного досвіду роботи у школі, дає змогу зробити висновок, що на уроках трудового навчання засобами проектно-технологічної діяльності створюються можливі та необхідні умови для інтелектуального розвитку школяра. Іншими словами, проектно-технологічна діяльність стає випробуванням  на творчість, відкриває школяру зону найближчого розвитку інтелекту, а також вчить знаходити шляхи до мети, формувати інтелектуальні уміння, розвивати інтелектуальні здібності та здібності до дії.

1.2.Функціональна модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання.

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.

Існує кілька підходів до визначення основних етапів проектного навчання. Наприклад, В. Симоненко, Н. Матяш вважають, що виконання проектного завдання має здійснюватись у три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний, завершальний. Н. Шиян пропонує здійснювати проектування у п’ять етапів: пошуковий, аналітичний, практичний, презентаційний, контрольний. О. Коберник, С. Ящук та інші викладачі Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини пропонують проектну діяльність розглядати як чотири етапи діяльності учнів, а саме: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний [7].

Як показує мій досвід, найбільш прийнятним варіантом для учнів 5 класів є поділ проектної роботи на три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний, завершальний. Для учнів 6-9 класів доцільно здійснювати поділ проектної роботи чотири етапи: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний.  На кожному з цих етапів виконується відповідна частина роботи.

На кожному етапі учнями здійснюється відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, а вчитель при цьому стає дійсно організатором навчально-трудової діяльності.

Перший етап проектно-технологічної діяльності – організаційно-підготовчий, на якому перед школярами постає важлива проблема – правильно вибрати об’єкт проектування, адже від цього залежить успіх подальшої роботи. На цьому етапі учні повинні вибрати і поставити перед собою проблему, усвідомити значення майбутнього виробу, тобто визначитись у доцільності виконання проекту. Школярі формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції, з погляду умов використання, з власного досвіду та досвіду оточуючих. Вся ця робота розпочинається з пошуку інформації, у тому числі з використанням Інтернет, наукових і періодичних видань. Завдання – зібрати якомога більше інформації з даного питання.

Таким чином, на цьому етапі учні здійснюють генерацію ідей, що є найважливішим елементом у проектно-технологічній діяльності, адже саме тут відбувається інтелектуальне зростання людини, становлення особистості. Учень вчиться аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проводити корекцію, планує свою наступну діяльність. Поряд з цим він узагальнює вивчений матеріал, цим самим включаючи його в загальну систему своїх знань і вмінь.

Заключним елементом цього етапу буде узагальнення та визначення з дизайном, а також з часом, який буде необхідний для виготовлення об’єкту проектування.

Отже, цей етап проектно-технологічної діяльності складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності виступають особистий досвід учнів, досвід вчителів, батьків, а також засоби масової інформації – журнали, книги, Інтернет та іншими результатами діяльності учнів на даному етапі є набуття нових знань, умінь, а також визначений оптимальний варіант конструкції.

Наступним етапом коректно-технологічної діяльності учнів є конструкторський етап, на якому юні винахідники складають ескіз своєї найдосконалої та найкращої конструкції, яка відповідає сучасним вимогам та дизайну, здійснюють підбір матеріалів та інструментів, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції, виконують економічні, екологічні та міні-маркетингові дослідження. Засобами діяльності виступають всі робочі інструменти і пристрої, якими користуються учні при розробці проекту. Результатами діяльності учнів на цьому етапі є набуття нових знань, умінь і готові графічні документи.

Конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізу, розробка конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з’єднання, обробка, організація робочого місця, економічне та екологічне обґрунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим, як що-небудь виготовити, треба зважати, у що обійдеться пропонована робота. Яким буде прибуток чи збиток? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно вчити школярів знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів (чи навіть з їхніх відходів, обрізків) і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг.

У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і термінів реалізації.

Наступним моментом цього етапу буде здійснення екологічної експертизи, де школярі повинні дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення і не менш важливим є обґрунтування використаної сировини. І, нарешті, учні мають вивчити потреби ринку у конструкції і спромогтися, наприклад, через виставки знайти пропозиції на її виготовлення.

На 3-му етапі – технологічному, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінку якості виробу. Мета – якісне і правильне виконання трудової операції. Предмет діяльності – створений матеріальний продукт, знання, вміння і навички. Засоби – інструменти і обладнання, з якими працює учень. Результат – набуття знань, умінь і навичок. Закінчені технологічні операції є проміжним результатом діяльності учнів на цьому етапі.

Цей етап проектно-технологічної діяльності передбачає такі стадії, як виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці і оцінка якості варіантів конструкцій.

На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою. Якщо будуть знайдені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізують проведену роботу, встановлюють, чи досягли учні своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюють самооцінку спроектованого виробу. На завершення всього, учні здійснюють презентацію свого проекту. На цьому етапі учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці. Форма захисту учнівських проектів може бути різною — це організація шкільної виставки, квіткових свят, фестивалів, демонстрація виробів, проведення конкурсів, ярмарку-продажу тощо [8; 9]. Учнів доцільно з 5 класу залучати до оформлення проектно-технологічної документації з урахуванням вікових особливостей за сформованості знань, умінь та навичок (додаток 1 [10].).

На підставі вище викладеного нами побудована структурно-функціональна модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання.

1.3. Методи навчання проектно-технологічної діяльності

На різних етапах навчання школярів проектно-технологічній діяльності застосовуються різні методи. Так, наприклад, на організаційно-підготовчому етапі, крім вербальних методів (розповіді, пояснення), використовуються методи демонстрації зразків раніше виконаних проектів, інформаційної підтримки, мозкової атаки, метод фантазування, метод пошуку, метод аналогій, метод ідеального об’єкту, метод фокальних об’єктів тощо.

Основним методом навчання проектно-технологічної діяльності на технологічному етапі виступає метод вправ, за допомогою якого відпрацьовуються дії і прийоми виконання окремих операцій. Тут використовується також і метод інформаційної підтримки шляхом демонстрації автоматизованих схем, креслень, технологічних операцій, прогресивних технологій.

Як уже зазначалось, на заключному етапі проектно-технологічної діяльності відбувається коректування об’єкта, його контроль і випробування, підготовка до захисту і сам захист. Тут використовуються методи інформаційної підтримки, демонстрації, проведення конкурсів творчих проектів.

Співробітництво вчителя та учнів в умовах здійснення проектно-технологічного підходу допомагає сформувати у школярів необхідні вміння і навички в тому або іншому виді діяльності, необхідну активну практику для кожного учня групи. Проектне навчання дозволяє розв’язати навчальне завдання, перетворюючи групові й індивідуальні консультації у дискусійний, дослідницький клуб, в якому розв’язуються складні і доступні для учнів проблеми.

В основі проекту лежить проблема. Для її розв’язання учням потрібне володіння достатнім обсягом різноманітних предметних знань. Вони також повинні мати певні інтелектуальні (робота з інформацією, її аналіз, узагальнення і висновки), творчі (вироблення ідеї, варіантів розв’язання проблеми, прогноз результату запропонованого розв’язання), комунікативні (ведення дискусії, вміння слухати й чути співбесідника, відстоювати свою точку зору, висловлювати власну думку) вміння.

Під час виконання проектів учні приходять до висновку, що кожен виріб, послугу можна виконати різними шляхами – варіантів вирішення кожного завдання є безліч. Тому учням потрібно кілька разів намалювати, прочитати і, лише переконавшись у тому, що певний варіант найбільш технологічний, економічний, екологічний, відповідає вимогам дизайну, найбільш задовольняє вимоги школи, сім’ї або ринку, приступити до його виготовлення.

Конкретизуємо більш детально зміст спільної роботи вчителя і учнів на уроках трудового навчання у процесі коректно-технологічної діяльності на всіх етапах її виконання. Ця діяльність має відповідати правильній та логічній послідовності організації роботи учня і вчителя за попередньо визначеним і обґрунтованим планом.

У процесі проектно-технологічної діяльності важливо, щоб учні усвідомили, що на всіх її етапах має бути не репродуктивне – строго послідовне дотримання стадій та елементів етапів взагалі, а оволодіння ними алгоритмом організації, формування в них елементів технологічної культури, розвиток здатності до генерації ідей, їхнього аналізу, самостійного ухвалення рішення, формулювання власної думки, позиції, взаємодії і діалогу в процесі розв’язування спільних задач, розробці і виготовленні проектів.

1.4. Критерії оцінювання творчих проектів.

За умов особистісно-орієнтованого навчання актуальною залишається проблема оцінювання навчальних учнівських проектів.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів повинні мати комплексний характер. Оцінюючи результати проектної діяльності також слід звернути увагу і на такі критерії оцінювання:

1. Завершеність

Чи містить кожен розділ зібраних матеріалів достатню  кількість інформації, що необхідна для вирішення проблеми?

Чи не включено зайві матеріали?

2. Зрозумілість

Чи розміщено матеріали логічно?

Чи написані вони зрозумілою мовою, без граматичних і орфографічних помилок?

Чи забезпечує форма представлення найважливіших матеріалів і аргументів розуміння їхнього змісту?

3. Інформативність

Чи є інформація достовірною та перевіреною?

Чи охоплює інформація головні факти й найважливіші поняття?

Чи важлива зібрана інформація для розуміння проблеми?

4. Доказовість

Чи використовували учні надійні, вірогідні тарізноманітні джерела інформації?

Чи завжди вони довіряли джерелам інформації?

Чи наводяться приклади та продумані аргументи на підтвердження певної позиції?

Чи використовувалися джерела інформації?

5.  Наочність

Чи відображають наочні матеріали специфіку теми?

Чи інформативні вони?

Чи є в кожного матеріалу назва або підпис?

Чим зацікавили представлені наочні матеріали інших учнів?

Чи пов'язані логічно матеріали папки документів із демонстраційним стендом?

Чи  допомагають  наочні  матеріали  зрозуміти  зміст конкретного розділу?

6. Естетика оформлення результату.

7. Активність кожного учня відповідно до його можливостей.

8. Колективний характер прийнятих рішень (при виконанні колективних проектів).

9. Характер спілкування та взаємодопомоги.

10. Вміння презентувати проект.

Після закінчення проекту доцільно організувати обговорення, під час якого учні матимуть змогу оцінити як індивідуальну проектну діяльність учнів так особистий внесок кожного в загальну справу за умови виконання колективних проектів.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ З ТЕХНОЛОГІЇ

ВИПИЛЮВАННЯ ЛОБЗИКОМ.

2.1. Листові деревні матеріал для випилювання.

Багато виробів, якими користується людина, виготовляють з листових деревних матеріалів. До таких матеріалів належать шпон, фанера, деревоволокнисті плити (скорочено ДВП).

Шпон – це тонкі листи деревини, які використовують для виготовлення клеєної фанери та оздоблення виробів. Розрізняють струганий і лущений шпон. Струганий шпон одержують струганням деревини, а лущений – способом зрізування ножем з
колоди, що обертається (рис. 1)

Рис 1. Схема одержання шпону

Струганий шпон – це тоненькі листи, отримані шляхом стругання брусів із деревини, що має красиву текстуру (дуб, бук, горіх, клен, ясен, червоне дерево). Операція здійснюється на шпоно стругальних верстатах. Використовується струганий шпон для облицювання виробів із деревини і деревних напівфабрикатів під час виготовлення меблів.

Лущений шпон - тонкий шар деревини товщиною від 0,3 до 2 мм. Шпон виготовляють на спеціальних лущильних верстатах із деревини берези, вільхи, клена, бука, сосни, ялини, модрини. Розпарену коротку колоду встановлюють у верстат і приводять у рух. До колоди підводять довгий ніж із притискачем. При цьому колода розгортається як рулон паперу. Потім рулон шпону розрубують на окремі листи на спеціальному верстаті.

Для виготовлення шпону відбирають деревину вищого ґатунку: без тріщин, ушкоджень комахами, ураження хворобами та інших вад. Шпон із цінних порід деревини (червоне дерево, горіх, бук) відрізняється красивою текстурою, яка має особливо привабливий вигляд після її покриття лаком. Ця деревина має чітко виражений малюнок текстури з усіма її деталями. Використовують такий шпон здебільшого для оздоблення коштовних виробів і виготовлення сувенірів. Шпон з деревини тополі, берези, вільхи та інших порід дерев, які швидко ростуть порівняно з такими, як дуб, бук, горіх, і мають невисоку вартість, використовують для виготовлення фанери. Для цього непарну кількість листів шпону змащують клеєм і
накладають один лист на другий таким чином, щоб напрямок розміщення волокон на листах, розташованих поруч, був взаємно перпендикулярним (рис 2)

Рис 2. Склеювання листів шпону для отримання тришарової фанери

Для якісного склеювання утворені таким способом листи затискають під пресом та піддають тепловій обробці. Теплова обробка прискорює процес склеювання. Потім фанерні листи обрізають за потрібними розмірами на спеціальних верстатах. Підготовлені за такою технологією фанерні листи придатні для використання.

За кількістю шарів розрізняють тришарову, п’ятишарову і багатошарову фанеру. Для оздоблення стін будівель, виготовлення меблів та інших виробів підприємства випускають фанеру спеціального призначення. Її обклеюють (облицьовують) струганим шпоном з красивою текстурою та лакують прозорим лаком. Крім того, фанерні листи покривають спеціальними волого захисними декоративними плівками. Такі листи називаються ламінованими. З них виготовляють плити для вистилання підлоги, виготовлення меблів, декоративного оздоблення конструктивних елементів будівель тощо.

Від матеріалу значною мірою залежить якість виробів. Тому його треба добирати старанно, зі смаком. Вона має бути чистою, сухою, рівною, без сучків і тріщин, нерівностей, порожнин, розшарувань та сколів. Найкраще брати фанеру березову і не товщу 3—5 мм. Для рельєфних речей фанеру слід добирати різних відтінків.

2.2. Технологія розмічання виробів з деревних матеріалів.

Перш ніж почати виготовляти вироби із вищеописаних матеріалів, необхідно позначити контури майбутньої деталі на матеріалі. Жодну, навіть просту, деталь не можна виготовляти на око.

Вимірювальні та розмічальні інструменти застосовують для контролю розмірів, правильності обробленої поверхні, відкладання розмірів, розмічання контурів майбутнього виробу.

Технологічний процес, у результаті якого на поверхні заготовки намічають контури майбутньої деталі, називають розміткою. Розпочинають розмічання з аналізу форми країв заготовки. Визначають найрівніше ребро, від якого найкраще виконувати розмічання. Це ребро називають базовим, а проведену поблизу базового ребра лінію, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою.

Лінії розмітки – риски – наносять на деревину олівцем. Фіксовані крапки і лінії наносять за допомогою лінійки, кутника, транспортира.

Краще всього для розмітки підходить плоска дерев’яна лінійка з поділками шкали 1 мм. Для визначення відстані від бази до потрібної відмітки на поверхні заготовки лінійку беруть у ліву руку і розміщують її так, щоб поділка, яка відповідає потрібному розміру, співпала б із відповідною базою. Потім гострим олівцем уздовж короткої грані лінійки проводять лінію; необхідна крапка визначається перетином двох (найчастіше перпендикулярних) рисок. Щоб нанести пряму лінію, необхідно зафіксувати дві крапки, а потім з’єднати їх за допомогою лінійки. Якщо розміри деталей перевищують довжину лінійки, то необхідно користуватись рулеткою або складним метром.

Під час розмічання потрібно передбачити надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталей – припуск. Припуском називають шар матеріалу на заготовці, який залишають для отримання точних розмірів та чистої поверхні деталі після обробки. Припуск не повинен бути надто великим або надто малим, оскільки великі призводять до надлишкової витрати матеріалів, а малі – до браку заготовки. Для обробки деревних матеріалів він становить орієнтовно 1,0 мм.

Лінії розмічання наносять твердим олівцем з нахилом від розмічального інструмента (рис 3). Вимірювання та розмічання прямих кутів виконують за допомогою кутника, а кутів, більших та менших за 90, – за допомогою малки. Кола та дуги розмічають циркулем. Розмічання великої кількості однакових деталей або деталей, що мають криволінійний контур, роблять за допомогою спеціальних шаблонів, які мають вигляд пластин із такими ж обрисами, як і контур виробу. Використання шаблонів економить час на розмітці, спрощує її, розмітка стає більш точною. Шаблони для розмітки бувають різні за розмірами, формою і конструкцією. Виготовляють шаблони із листової сталі, фанери, твердих деревоволокнистих плит. Їх форма і розміри повинні точно відповідати кресленням виробів. Шаблон накладають на фанеру, дошку, брусок, заготовку, а потім олівцем або шилом обводять контури.

Не допускається використання розмічальних та вимірювальних інструментів не за призначенням, оскільки це може призвести до їх пошкодження та унеможливлення виконання точних вимірювань.

Контури складної форми переносять на заготовку копіюванням. На відшліфовану та підготовлену до випилювання поверхню за допомогою канцелярських кнопок закріплюють копіювальний папір та малюнок, розмічають його за допомогою олівця, знімають малюнок і копіювальний папір та приступають до випилювання. Складні малюнки одноразового використання приклеюють до
заготовки за допомогою клейового олівця. Після випилювання папір з малюнком необхідно видалити із заготовки.

Рис 3. Прийоми розмічання: а – лінійкою, б – кутником, в – малкою,

г – циркулем, д – шаблоном

Якщо потрібний малюнок меншого або більшого розміру, його розмір збільшують (зменшують) за допомогою комп’ютерної техніки або трафаретної сітки. Після завершення роботи вимірювальні та розмічальні інструменти очищають від бруду і зберігають у відведених для них місцях у спеціальних футлярах або укладках (рис 4).

Рис 4. Збільшення малюнку за допомогою трафаретної сітки

Правила безпечної праці під час роботи розмічальним інструментом:

1. Робочі інструменти розміщують за відомим правилом: ближче – ті, якими користуються частіше, далі – ті, якими користуються рідше. Інструменти, які беруть правою рукою, кладуть праворуч (олівець, циркуль, молоток, пилку), ті, що беруть лівою рукою, кладуть зліва (лінійку, кутник, шаблон).

2. Роботи, пов’язані із застосуванням інструментів, що мають колючі та різальні частини, слід виконувати обережно, щоб не травмуватись.

3. Передавати різальні або колючі інструменти необхідно гострими частинами «до себе», а брати – «від себе»

4. Під час перерв між роботою на вістря колючих і різальних інструментів потрібно надівати запобіжні ковпачки або розміщувати їх у спеціальних укладках.

5. Виконуючи роботу, необхідно запобігати падінню заготовки, краями якої можна завдати травми.

6. Після завершення роботи слід прибрати робоче місце, усі інструменти розмістити у футляри або відведені для них місця.

2.3. Інструменти та пристосування

Інструментом для випилювання слугує лобзик – легка металева або дерев’яна П - подібна рамка з дерев’яною ручкою. На кінцях рамки розташовуються гвинтові

затискачі, у яких закріплюється пилка. Для випилювання використовують спеціальні пилки – дуже вузькі й тонкі сталеві смужки із зубцями на одному з ребер,
спрямованими в один бік (рис 5).

Рис 5. Будова лобзика             Рис 6. Види пилочок для лобзика        Рис 7. Кріплення пилочки:

                                                                                                                   а –   правильне, б - неправильне

За конструкцією лобзики бувають різних видів. Найчастіше користуються лобзиком, який має натяжну металеву рамку з ручкою та двома затискачами з баранцевими гайками на кінцях рамки для кріплення пилочки.

Пилочка для лобзика являє собою вузьку сталеву смужку із зубчиками, які спрямовані в один бік. Пилочки розрізняються за шириною полотна та насічкою зубчиків (рис 6). Для роботи з товстою фанерою та деревиною використовують широке полотно з крупними зубчиками, а для пиляння тонкої фанери – вузеньке полотно з дрібними зубчиками. Чим дрібніші зубчики, тим довший процес пиляння, але водночас тим краща якість отриманої поверхні.

Щоб підготувати лобзик до роботи, пилочку закріплюють у нижньому затискачі так, щоб зубчики були спрямовані в бік ручки (рис 7).

Столик для випилювання – це спеціальна підставка, яка кріпиться до стола або кришки верстака для зручності випилювання лобзиком. Він може кріпитися до кришки за допомогою струбцини або шурупами. Якщо до столика прикріпити поздовжню пластину, то його кріплення можна здійснити в затискачах верстака
(рис 8)

Рис 8. Способи кріплення столика для випилювання: а – струбциною,

          б – шурупами, в – у затискачах

Працюючи лобзиком, необхідно дотримуватися правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог:

1. Працювати в халаті або фартуху з нарукавниками та в береті або косинці

2. На робочому місці мають знаходитися лише ті інструменти й предмети, які безпосередньо потрібні для виконання практичного завдання.

3. Користуватися слід лише справним, добре налагодженим інструментом.

4. Інструменти й пристосування слід розташовувати на верстаку таким чином, щоб вони не виступали за межі верстака й не падали додолу.

5. Випилювальний столик має бути надійно закріплений.

6. У процесі роботи слід сидіти прямо.

7. Пилочку лобзика слід тримати перпендикулярно до заготовки.

8. Пиляти потрібно рівномірно, виконуючи рухи вгору-вниз, не натискаючи сильно на пилочку, щоб вона не зламалася.

9. Пальці рук не можна розміщувати близько та навпроти руху пилочки.

10. Через кожні 10...12 хв треба робити перерву.

11. Працюючи інструментом, не можна відволікатися і заважати працювати іншим.

12. Забороняється здмухувати тирсу, яка утворилася в результаті пиляння. Прибирати її необхідно щіткою - зміталкою.

13. Колючі й ріжучі інструменти передають гострими частинами «до себе», а беруть – «від себе».

14. Після завершення роботи інструменти потрібно розмістити у відведеному місці, а робоче місце прибрати.

2.4. Технологічний процес випилювання лобзиком

На початковому етапі при виготовлені виробів краще використати фанеру з берези. Вона має однорідну світлу поверхню, на якій легко розмічати деталі олівцем або переносити обриси майбутньої деталі за допомогою копіювального паперу.

При виборі заготовки для виготовлення виробу варто звернути увагу на нерівності фанери, приховані порожнини в місцях неякісного склеювання шарів шпону, розшарування крайок, а також на сколи, що трапляються на крайках фанери.

Ці та інші дефекти призводять до неякісного виготовлення виробу, утворення великої кількості відходів та витрачання зайвого часу на роботу.

Фанерну заготовку з нанесеним на неї малюнком (розміткою) кладуть на столик для випилювання і притримують лівою рукою. Лобзик беруть за ручку правою рукою і, приставивши до заготовки пилочку, починають випилювати.

Під час випилювання стежать, щоб пилочка рухалась рівномірно і перпендикулярно до площини заготовки зі швидкістю приблизно 60...80 подвійних рухів на хвилину. Пиляти лобзиком необхідно повільно та рівномірно. При випилюванні кутів (особливо гострих) зручніше пиляти у двох напрямках.

Внутрішні кути випилюють уздовж сторони кута до його вершини, а зовнішні – уздовж сторони кута від його вершини (рис 9).

У цьому випадку не потрібно змінювати напрямок пиляння, а кут буде випиляний досить чітко.

Зовнішні контури слід випилювати із зовнішнього боку від лінії розмічання, а внутрішні – з внутрішнього. Це означає, що лінія розмітки повинна залишатися на

заготовці для орієнтації під час подальшої обробки (рис 10).

Рис 9. Випилювання гострих кутів:           Рис 10. Випилювання: а – по внутрішньому контуру, 

         а – внутрішніх, б – зовнішніх                        б – по зовнішньому контуру

Зазор між лінією розмітки і пропилом не повинен перевищувати 0,5 мм. Лінії розмітки після випилювання слугуватимуть межами обробки деталі напилком. За наявності у заготовки зовнішніх і внутрішніх контурів на – сам перед випилюють внутрішні контури. При випилюванні в заготовці внутрішніх контурів у ній необхідно зробити отвори для встановлення в них пилочки. Їх роблять поблизу лінії розмітки, але так, щоб не пошкодити її. Отвори можна просвердлити або зробити за допомогою шила. В обох випадках під заготовку слід підкласти шматок непотрібної деревини або фанери, щоб запобігти можливому сколюванню нижніх шарів деревини. Для роботи краще використовувати шило з тригранним заточуванням. Отвір роблять майже наскрізним доти, доки на зворотному боці не з’явиться слід від інструмента. Заготовку перевертають і продовжують свердлити отвір з протилежного боку: така послідовність зменшує ризик розколювання шпону з нижнього боку заготовки під час виготовлення отвору. Після цього рамку лобзика слід стиснути в спеціальному пристосуванні і відкрутити гайку верхнього затискача. Звільнений кінець пилочки вставляють у виготовлений отвір і знову закріплюють у верхньому затискачі. Знявши затискний пристрій, заготовку разом з лобзиком обережно кладуть на столик для випилювання і починають працювати. Дрібні роботи здійснюють у круглому отворі столика, а випилювання великих та середніх контурів виконують у вирізі столика .

При пилянні на згинах контуру фанеру повільно повертають, не припиняючи руху пилочки в пропилі. Коли рух пилочки набуде потрібного напряму, можна пиляти далі вздовж лінії розмітки.

Великі за обсягом роботи виконують електричними стаціонарними лобзиками.

Використовують для випилювання також ручні електричні лобзики.

2.5. Способи з’єднання деталей виробів

З’єднання за допомогою шипів. Розмітити і випиляти прямокутні шипи і заглиблення. Потім деталі змащують клеєм і вставляють одна в одну

З'єднання деталей в замок. В деталях виробу до середини висоти їх роблять пропили. Якщо у однієї деталі пропили зроблені зверху, то у іншої деталі вони повинні бути знизу. Потім деталі щільно вставляються пропилом одна в іншу. Для більшої міцності їх вставляють на клею.

З'єднання деталей на клею Якщо вам потрібно зібрати виріб, накладаючи одну деталь на іншу, робіть це за допомогою клею. Клей можете застосовувати різний: ПВА; БФ-2 та інші, за виключенням кліїв, що містять токсичні речовини

Поверхня деталі, яка призначається для склеювання, повинна бути шорсткою, щоб клей глибше проник в пори дерева, поверхні деталей бажано підігріти. Потім покрийте їх рівним тонким шаром клею і міцно притисніть один до одного, наклавши на них вагу або затиснути струбциною. Якщо припасування деталей недосконале, можна змішати клей із тирсою, що утворилась при пилянні.

2.6. Остаточна обробка випиляних виробів. Шліфування.

Випиляні деталі старанно обробляють наждачним або скляним папером спочатку крупнозернистим, а потім дрібнозернистим. Кути, овали та круглі отвори у внутрішніх вирізах зачищають дрібними напилками (надфілями), їх купують в інструментальних магазинах. Надфілі можна замінити наждачним папером, який скручують у трубочку або наклеюють на круглу і плоску палички (рис 11).

Рис 11. Види надфилів

Ребра деталей також зачищають напилком і наждачним папером. Кожну випиляну деталь зачищають з обох боків наждачним папером спочатку великого, а потім менших номерів. Зачищати треба рухами вздовж волокон деревини. Для зручнішого виконання цієї роботи наждачний папір закріплюють на невеличкому дерев'яному брусочку завдовжки 7—8 см. Нижні краї брусочка попередньо заокруглюють (рис 12).

Рис 12. Шліфуваний брусок

Шліфувати треба з невеликим натиском. Після зачищення всіх деталей проводять пробне складання і підганяють шипи та гнізда. Шипи повинні входити в гнізда щільно. Місця, призначені для склеювання, не можна покривати лаком, воском і олійною фарбою.

2.7. Орієнтовні проекти та тематичне планування для виготовлення у 5-9 класах із застосуванням технології о випилювання лобзиком.

Орієнтовні проекти для виготовлення у 5-9 класах із застосуванням технології о випилювання лобзиком.

Орієнтовні тематичні плани роботи над проектами.

ВИСНОВКИ

Проблемі застосування проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання присвячена незначна кількість наукових праць. Загальні основи проектування розглядалися в працях Т.О.Антонюка, В.С.Безрукової, В.І.Бондаря, О.В.Киричуката ін. Окремі питання використання методу проектів на уроках трудового навчання відображено в дослідженнях О.М.Коберника, Г.А.Кондратюка, Н.В.Матяш, М.В.Ретівих, В.К.Сидоренка, В.Д.Симоненка та ін. Визначаючи безперечну цінність положень, обґрунтованих названими вище дослідниками, слід підкреслити, що саме методичний аспект організації проектно-технологічної діяльності учнів 5 – 9 класів всебічно не досліджувався. Аналіз педагогічної літератури з даної проблеми, стан її розв’язання в шкільній практиці приводить до висновку про необхідність розробки методики організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання в загальноосвітній школі. А тому оновлений зміст і методика трудового навчання мають будуватися на засадах проектно-технологічного підходу, який грунтується на гнучкій організації процесу навчання учнів, де пріоритет належить засобам активного навчання і сучасним педагогічним технологіям. Таким чином, актуальність і недостатність розробки даної проблеми в теорії і практиці трудового навчання й обумовило вибір теми даного дослідження.

Під час анкетування учнів загальноосвітніх шкіл м.Першотравенська, в яких апробовано матеріали даного науково-методичного посібника, було виявлено збільшення зацікавленості учнів у виготовленні проектів за умови проектно-технологічної організації діяльності на уроках трудового навчання, а саме під час роботи над проектами із застосуванням технологічного процесу випилювання лобзиком, що відображено в діаграмі. Звісно, на подані показники впливає факт поділу класів на групи за гендерною ознакою. Хоч оновленою програмою передбачено виконання проектів із застосуванням різних технологій для хлопців та дівчат.

Отже, розглянувши теоретичні засади проектно-технологічної діяльності та особливості організації її на уроках трудового навчання можна зробити висновок про важливість її впровадження для розвитку творчих здібностей учнів. Оскільки трудове навчання тісно пов’язане з життям, з вивченням основ наук у школі і виробництвом, з потребами вдосконалення різних виробів та техніки у різних галузях, то саме використання методу творчих проектів створює найкращі умови для розвитку творчої активності школярів.

За рахунок вільного вибору школярами тем творчих проектів, проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, і таким чином уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчально-трудової діяльності учнів; звільнити від формалізму та вимушеного виконання нецікавих для учнів завдань. Проектно-технологічна діяльність дозволяє розкрити і розвивати здібності учнів та підвищити інтерес дітей до навчання. Учні із зацікавленням поповнюють банк проектів. Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.

ЛІТЕРАТУРА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА

1. Трудове навчання. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804)
2. Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід: Навчальний посібник / Бербец В.В.; Дубова Н.В.; Коберник О.М.; Кравченко Т.В. та ін. / За заг. ред. О.М. Коберника, В.К. Сидоренка. – Умань: КопіЦентр, 2007. - 204 с.
3. Загальна психологія. /За заг. ред. академіка С.Д. Максименка. Підручник. -2-ге вид., переробл. і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2004. - 704 с.
4. Дидактика технологического образования: Книга для учителя. Ч. 2. / Под ред. П.Р. Атутова. – М.: ИОСО РАО, 1998. – 176 с.
5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко; Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура. – К.: Рад. шк., 1989. – 608 с.
6. Психологія навчання. /За заг. ред. доктора психологічних наук Б.Ф. Баєва. – К.: Радянська школа. – 1972. – 136 с.
7. Дідух В.О. Метод проектів в історії педагогіки / В.О. Дідух // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка ; вип. 53. – Чернігів: ЧДПУ, 2008. – С. 178 – 181.
8. Коберник О. Проектно-технологічна система трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. — 2003. — № 2. — С. 17
9. Матяш Н. В. Психология проектной деятельности в условиях технологического образования / под ред. В. В. Рубцова. — Мозырь: РИФ «Белый ветер», 2000. — 286 с.
10. Г.М. Гаврилюк, Т.В. Стрижова «Робочий зошит «Творчий проект.  7-8 класи» - Х., ВГ «Основа», 2011
11. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Методика технічної праці у 5-9 класах. Ч.3. / Д.О.Тхоржевський. – К. : РННЦ «ДІНІТ», 2001. – 219с.
12. Терещук Б.М. Трудове навчання (для хлопчиків) 5 клас : навчально-методичний посібник / Б.М.Терещук, В.І. Туташинський. – Х. : Веста : Вид-во «Ранок», 2008. – 216с.
13. Трудове навчання в школі: проектно-технологічна діяльність. 5-12 класи / [Коберник О.М., Бербец В.В., Дубова Н.В. та ін.]; за ред. О.М. Коберника. – Х. : Вид. група «Основа», 2010. – 256 с.
14. http://www.rusnauka.com/14_APSN_2008/Pedagogica/32639.doc.htm

ДОДАТКИ

Додаток 1

Першотравенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ

__________________________________________________

__________________________________________________

(назва проекту)

Виконав: учень ___-___ класу

                                                           _____________________________

Керівник:_____________________

_____________________________

м.Першотравенськ

2019 р.

І.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.1. Тема проекту

Яка ідея допоможе тобі визначитися з темою проекту?

Запиши результати обмірковування (обговорення).

- Яке призначення твого виробу? ____________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

- За який час ти плануєш його виготовити? __________________________________

_______________________________________________________________________

- Які матеріали є в наявності? _____________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

- З якими інструментами ти плануєш працювати? ____________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

1.2. Цілі і завдання проекту

- Яку мету ти поставив перед собою (навіщо ти хочеш виконати цей проект)?

______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________

- Вимоги до проектної моделі ____________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________

1.3. Історична довідка

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1.4. Моделі-аналоги

- Опиши характерні особливості моделей-аналогів:

- Дай оцінку моделям-аналогам (за 5-ти бальною системою):

1.5. Визначення кращих ідей для реалізації їх у проекті

- Запиши кращі, на твій погляд, ідеї для проектування твого виробу:

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІ. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП

2.1. Ескіз виробу

- Намалюй ескіз виробу

2.2. Опис зовнішнього вигляду і конструкції проектної моделі

2.3. Розробка конструкторсько-технологічної документації

- Виконай необхідні тобі для роботи: викрійки, шаблони, схеми тощо

2.4. Підбір матеріалів, інструментів і пристосувань

що знадобляться тобі для роботи

ІІІ. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП

3.1. Технологічна послідовність виготовлення виробу

- Технологічний процес оформлюється у вигляді технологічної карти, в якій описується: послідовність виконання технологічних операцій, їх графічне зображення, перераховуються інструменти та обладнання, необхідні для роботи.

3.2. Техніка безпеки при виконанні проекту

та дотримання санітарно-гігієнічних вимог

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

IV. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

4.1. Економічна оцінка

- Визнач загальні витрати на матеріали та розрахуй собівартість виробу.

4.2. Реклама виробу

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.3. Самооцінка виконаної роботи

- Чому навчила тебе робота над проектом? _________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- Які нові знання ти отримав? _____________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- Які технологічні прийоми обробки конструкційних матеріалів ти освоїв?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- Які труднощі виникли у тебе під час роботи над проектом?___________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- Які недоліки ти бачиш у своїй роботі, чи можна їх усунути?__________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- Чи досяг ти поставленої мети, якщо ні, то що стало на заваді?________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- Як ти вважаєш, яка об'єктивна оцінка твоєї роботи (відповідь обгрунтуй)?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Додаток 2

БАНК ПРОЕКТІВ

Яликові прикраси

Яликові прикраси

Яликові прикраси

Додаток 3

БАНК ПРОЕКТІВ

Підставка під гарячий посуд або панно

Підставка під гарячий посуд або панно

Підставка під гарячий посуд або панно

Додаток 4

Серветниця

Серветниця

Серветниця

Серветниця

Додаток 5

БАНК ПРОЕКТІВ

3D іграшка «Мишка на місяці»

3D іграшка «Гусак»

3D іграшка «Скорпіон»

3D іграшка «Планер»

Додаток 6

БАНК ПРОЕКТІВ

3D конструктор-пазл «Єдиноріг»

3D конструктор-пазл «Метелик»

3D конструктор-пазл «Цвіркун»

3D конструктор-пазл «Лебідь»