Навчально-методичний посібник "Вивчаємо Буквар"

В.В.Косенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчально-методичний посібник 

 

ВИВЧАЄМО БУКВАР

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У посібнику дібрано дидактичний матеріал для навчання грамоти учнів шестирічного віку в школах з українською мовою навчання, розкривається методика його використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації до дидактичного матеріалу «Вивчаємо Буквар»

 

Життєвий досвід учнів першого класу невеликий, уявлення про оточення нечіткі, обмежені, вузькі.

Дитина, - за висловом Ушинського, - мислить формами, фарбами, звукам, відчуваннями.

Проблема підвищення ефективності навчання грамоти шестиліток привертає особливу увагу психологів, дидактів, методистів, учителів. Усі компоненти пізнавальної діяльності дітей цього віку цілковито залежать від їхнього психофізіологічного стану. Тому слід добирати такі форми і методи навчально-пізнавальної діяльності, які б повністю відповідали віковим особливостям, і тоді процес пізнання для шестиліток стане радісним, цікавим і захоплюючим.

Період навчання грамоти - найважливіший і найвідповідальніший у житті дітей, у розвитку мовлення і мислення, у формуванні особистості. Вони вчаться читати і писати, а знання, уміння й навички, здобуті в ході оволодіння грамотою, стають основоположними для успішного навчання в наступних класах.

Велика увага приділяється розвитку фонематичного слуху, тобто вмінню розпізнавати окремі звуки в мовному потоці, виділяти їх зі складів, слів. Фонематичний слух необхідний як для успішного читання, так і для грамотного письма. Від того, як буде для дитини розкрито звукову дійсність мови, будову звукової форми слова, залежатиме не лише засвоєння грамоти, а й усе наступне засвоєння мови - граматики і пов’язаної з нею орфографії. Тому навчати грамоти доцільно різними слуховими вправами. Найцінніше невичерпне джерело - усна народна творчість, завдяки якій активізується пізнавальна діяльність дітей,збагачується словниковий запас, формується самостійне мислення, розвиваються творчі здібності, спостережливість, інтерес до рідного слова.

Скоромовки, приказки, чистомовки рекомендуються, як вправи для розвитку мовленнєвого апарату, відпрацьовування виразної дикції. Загадки, ребуси, кросворди, анаграми - це захоплива гра, змагання на кмітливість. А прислів’я та приказки містять у стислі формі неабиякий життєвий сенс і мудрість.

Систематичне і постійне використання всіх жанрів фольклору сприятиме всебічному вихованню дітей, збагачуватиме їхню мову зразками народної мудрості.

У дидактичному матеріалі до уроку навчання грамоти для кожної букви, яка позначає голосні чи приголосні звуки (тверді або м’які), дібрано вірші, де виучуваний звук часто повторюється.

Вчитель  звертається до учнів: «Уважно послухайте і скажіть, який звук найчастіше повторюється». Учні називають звук, чітко вимовляють його за вчителем самостійно (колективно, групами, поодинці). На основі спостереження за активним, усвідомленим артикулюванням й акустичними властивостями відносять цей звук до голосних чи приголосних, встановлюють спосіб позначення його фішкою ( •, -, =). Потім виконують вправи на впізнавання виділеного звука у заданих словах (звучить на початку, в середині чи в кінці слова); аналізують звукові моделі слів (подані в Букварі чи запропоновані вчителем усно); самостійно добирають слова з виучуваними звуками тощо.

Використання загадок допоможе вчителям зробити уроки навчання грамот цікавішими, а отже, і засвоєння матеріалу - більш глибоким та міцним. Адже загадки - це стислі поетичні запитання, де у прихованій формі одні предмети чи явища зображаються через інші завдяк спорідненості, подібності їхніх властивостей, часом ледь помітних. Це спонукає дитину вдумуватись у кожне слово, порівнювати його з іншими, знаходити подібність і відмінність, виділяти головне у спостереженні за природою. Загадки завжди поетичні, легко запам’ятовуються. У ході розгадування дитина виконує ряд мислительних операцій: аналіз, синтез, порівняння, доведення, узагальнення. Загадки корисні ще й як засіб мовного розвитку дітей, збагачення словника. Цікава вигадка і несподівана відгадка викликає позитивні емоції. Тому можна використовувати загадки для опрацювання нового матеріалу. Так, на уроці вивчається буква с на позначення звуків [с], [с,]. Учитель пропонує дітям відгадати такі загадки:

Дуже товсті ноги маю,

Ледве їх переставляю,

Сам високий я на зріст,

Замість рота в мене хвіст. (Слон).

Сидять у коробці

У купочці хлопці.

Хто хоче світити —

Готові служити.

Не чіпайте, діти, їх на забавки,

Бо можна згоріти.

Що це?.. (Сірники).

Колобка я з’їла,

До зайця в хатку сіла,

Вовкові сестричка,

А звуть мене... (Лисичка).

Проводиться відповідна робота над словами-відгадками:

-Де стоїть у відгадці вивчений звук? Назвіть його у слові сірники.

Учні виконують звуковий, звуко-буквений і складовий аналіз цих слів; можуть продовжити ряди слів і назвати одним словом (слон, лев, тигр, леопард, ведмідь... -дикі тварини); вводити слова в речення чи складати речення з певним словом за відповідною схемою; можуть розглянути малюнок і скласти розповідь чи опис; разом з батьками добирати загадки чи навіть складати самостійно.

Загадки до кожного звука дібрано так, щоб він стояв у різних позиціях (на початку, в середині, у кінці слова), позначав би тверді та м’які приголосні.

Дуже люблять шестилітки складати звукову модель слова-відгадки з фішок - індивідуально чи парами. А якщо слово-відгадка містить вивчені літери, то його можна викладати з розрізної азбуки. Цей вид роботи особливо корисний у класах-комплектах, де на самостійну роботу виділяється чимало часу. Тут учні вчаться допомагати один одному.

Для навчання й виховання школярів зроблено добірку прислів’їв та приказок, у яких виражено мудрість і життєвий досвід багатьох поколінь. Вони легко запам’ятовуються, бо майже завжди побудовані на співзвучності слів. Робота над прислів’ями і приказками сприяє розвитку самостійного мислення і мовлення учнів.

Прочитавши прислів’я, вчитель пояснює його зміст, а потім пропонує: «Вимовте слова, у яких ви почули щойно виучуваний звук». Це спонукає учнів бути уважними, зосередженими, а самі прислів’я розвивають фонематичний слух, увагу до художнього слова.

Для розвитку мовного апарату дитини, постановки правильної артикуляції звуків народна педагогіка здавна використовувала скоромовки. Це невеликі прозові або віршовані твори, побудовані на алітераціях. Специфіка скоромовок - дуже швидке промовляння їх.

Зміст скоромовок нескладний, пов’язаний з повсякденним життям людини, природою, близький і зрозумілий дітям. Простота змісту та ігровий характер полегшують сприймання їх дітьми, викликають інтерес до цікавих вправ, які, за висловом К. Д. Ушинського, допомагають розвинути в дітях чуття до звукових красот рідної мови.

Діти легко переймають від старших, запам'ятовують і залюбки розважаються скоромовками.

Ігровий ефект базується на навмисному утрудненні вимови певного тексту (часом римованого або римованого) відповідним розташуванням звуків. Вживання скоромовок часто сприймається як весела забава: той, хто прагне швиденько продекламувати скоромовку, часто потрапляє у смішну ситуацію, “спотикаючись” та перекручуючи слова. Така розвага має і виразне практичне значення - допомагає формувати мовленнєвий апарат дитини, привчає до складних поєднань звуків.

Цінність скоромовок полягає не в смисловому навантаженні чи оригінальних засобах художнього вираження, а в такому доборі і розстановці слів, вимова яких потребує певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що у свою чергу, підвищує культуру усного мовлення.

Крім того, завдяки скоромовкам прищеплюється увага й повага до кожного вимовленого звука, слова, до якості і чистоти мовлення.

Письменники, що пишуть для дітей, розвивають традиції складання скоромовок, поглиблюючи їх зміст і надаючи їм форми невеликих закінчених віршованих творів. Вони легко засвоюються і, поширюючись усно, найчастіше втрачають автора, наповнюючи скарбницю дитячого фольклору.

Скоромовки, як інші зразки усної народної творчості, можна використовувати на різних етапах уроку мови та читання. Заучують їх колективно й індивідуально (або з невеликою групою дітей).

Пропонується така методика заучування і робота зі скоромовкою:
Спочатку вчитель промовляє її двічі - правильно й чітко, інтонуючи потрібний звук, потім - аналізує звуковий склад, визначає звуки, що повторюються в кожному слові. Після цього скоромовку повільно повторюють окремі учні (троє-четверо) за викликом учителя, потім усі промовляють її хором повільно й чітко (два-три рази). Коли діти запам'ятають текст, вчитель пропонує спочатку окремим учням, а потім разом промовити його швидко й голосно.

Для вправляння молодших школярів у темпі й силі голосу можна проказувати скоромовку так: пошепки - повільно; тихо - трохи швидше; голосніше - ще швидше; голосно – швидко .

Серед ефективних засобів розвитку звукової культури чинне місце належить чистомовкам. З їх допомогою педагог має змогу налагодити промовляння  певного звуку чи звукосполучення. Головне, спонукати дитину чітко їх артикулювати.

Своїм цікавим змістом увагу дітей привертають лічилки та мирилки. Вони використовуються переважно на початку рухливої або дидактичної гри і сприяють налагодженню ритму дихання, енергійної артикуляції мовного апарату, чіткому промовлянню слів, створюють у дітей гарний настрій.

Лічилки нерідко смішні за змістом - дотепні, перекручені форми слів своєю незвичністю викликають веселощі. Крім того, мають дуже відчутну ритмічну побудову. їх такт іноді супроводжується притупуванням, плесканням у долоні, ударами ціпка об землю. Це дає змогу використовувати лічилки для фізхвилинок.

Раз, два - усі пірнають,

Три, чотири -виринають,

П’ять, шість - на воді

Кріпнуть крильця молоді,

Сім, вісім, що є сили -

Всі до берега приплили,

Дев’ять, десять - розгорнулись,

Обсушились, потягнулись

 І розбіглись, хто куди.

Мирилки відіграють важливу роль в етичному вихованні учнів. Вони вчать доброзичливості, чемності, вмінню запобігати конфліктам.

Тобі яблучко, мені грушечка,

Не сварімося, моя душечка.

І в лічилках, і в мирилках учні можуть шукати слова з виучуваним звуком, називати місце звука в слові, аналізувати його.

Мати і дитя - найпрекрасніший образ із загальнолюдської духовності. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим»,- писав Т. Шевченко. З дня народження між матір’ю та дитиною існує чуттєвий зв’язок, який набуває вираження у зворушливо-щирих колисанках. Мелодія проста, рядки невибагливі, ритм збігається з гойданням колиски; слова пестливі і лагідні, а монотонний тихесенький наспів заспокоює, присипляє немовля. У колисанках приходить до дитини то волохатий, муркотливий котик, то голуби чи ластівки приносять на крилах сон, то фантастичні Сонко і Дрімота.

Дібрані колискові пісеньки не лише навчають, а й виховують любов, ніжність до матерів, заохочують до працьовитості, доброти.

У колисанках першокласники відшукуватимуть слова, де виучуваний звук стоїть на початку, у середині чи в кінці слів; зможуть заучувати, співати.

Колядки та щедрівки - пісні, що були важливою складовою частиною колись розгорнутого обряду зустрічі Нового року. У них буяє народна фантазія, бажане видається за дійсність, панує розважливість, розум, добро і злагода, де всі заможні й веселі: «господар ясний і красний, як місяць, його жінка - як сонце, діти - як зірки». Нині відроджуються народні звичаї, тому до окремих букв дібрано колядки та щедрівки, які внесуть у навчання грамоти піднесений настрій, бажання вивчити їх напам’ять.

Фольклор - енциклопедія життя народу, його духовної сили і краси, найважливіше джерело формування справжньої людини, її високих моральних якостей. Тому важливо, щоб зразки художнього слова, з якими стикається дитина, збагачували знання, пізнання навколишнього світу, сприяли прищепленню любові до рідної мови, до праці. Саме з цією метою у дидактичний матеріал уведено народні та колискові пісні. Вони захоплюють учнів своєю простотою, безпосередністю, ніжністю. У них відтворюється щирість у ставленні до дитини, любов, ласка, приязне слово, якими її оточують у родинному колі.

Діти повинні полюбити усну народну творчість. Вона має стати супутником у їх житті, бо найповніше відповідає психології дитини, її своєрідній логіці, співзвучна дитячій фантазії. Фольклор сприяє оптимізму, вчить мріяти, захоплює уяву дитини, пробуджує її творчі здібності. А головне - у ньому немає нав’язливих повчань. Водночас фольклорні твори відкривають величезні можливості для розумового розвитку, для морального та естетичного виховання учнів.

Фольклор допоможе учням усвідомити, що вони спадкоємці великого і могутнього духом народу, його історії, культури, і чим краще кожна дитина знатиме минуле свого народу, тим глибше зрозуміє створюване наше сучасне.

 

 

 

Буква а, звук [а]

Гра «Впіймай а».

Алла Асю запитала:

Де ти абрикоси взяла?

А он там, у нас в саду.

Скільки хочеш наберу!

Л. Лабовка

Вірші про букву А

 

Стали букви у рядок

І побігли в дитсадок.

Хто у них за ватажка?

Ну звичайно, буква А.

 

А — в алфавіті — найперша!

А — в алфавіті — найлегша!

А іще ця буква А,

І дзвінка, і голосна.

А ще хоче буква А,

Щоби Алла букви знала,

А тоді до школи йшла.

 

Цю букву знають всі на світі,

Вона найперша в алфавіті,

Весела, гарна й голосна,

І найскромніша буква А!

 

А яка ж та буква А?

Що нагадує вона?

Досить схожих є прикмет:

Мов шпаківня, мов намет,

Мов курінь, що на баштані,

Буква А здалася Тані.

 

Загадки

Коли хочеш ти читати,

То мене повинен знати,

А коли мене не знаєш,

То нічого не вгадаєш. (Абетка).

 

Я вухатий ваш дружок,

В мене сірий кожушок,

Куций хвостик, довгі вуса,

Я усіх, усіх боюся. (Зайчик).

 

Роги, як вила,

Хвіст, як мітла,

Кричить: «Му-му!

Молока кому?» (Корова).

 

Скоромовка

Присмалилась наша каша,

Почорніла наша каша.

Довго на вогні тримали-

Ну й дісталось нам від мами.

 

Потішки

Кричить мій менший братик:

У-а! У-а! У-а!

Він знає небагато-

Дві букви: «у» та «а».

 

Алла, Ася та Андрійко

Дуже люблять апельсинку.

Апельсинка запашна,

Тане в ротику сама.

 

Буква б, звуки  [б], [б’].

 

Гра «Впіймай [б], [б’]».

Біля броду бусол бродить,

Бусленя з собою водить.

Бережись, зелена жабко,

Бо вполює бусленятко.

                В.Дмухар

Вірші про букву Б

Подивився знак в люстерко –

І в  очах йому померкло:

Він впізнать не міг себе –

Схожий став на букву «Бе»

Буква «Бе» - як бегемотик:

Отакий товстий животик!

 

Подивись, прошу тебе:

Ключ в траві, як буква Б!

Тут веселик походив,

Ключ від азбуки згубив.

 

Букву Б у слові мають,

А тому її вітають –

Балерина із балету,

Близнюки несуть букети,

Білочка – свого горішка,

Ну а бджілка – меду трішки.

 

 Загадки

Він - добрий друг людей,

Не спить в свята  і в будень.

І день іде, і ніч іде,

А як попросиш - збудить.(Будильник).

 

Яким одним словом можна замінити слова: ранок, день, вечір, ніч.(Доба).

 

Хвіст трубою, спритні ніжки-

Плиг із гілки на сучок!

Носить все вона горішки

В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,

Кожушина хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки,-

У дуплі живе вона. (Білка).

 

Скоромовки

Бурі бобри брід перебрели,

Забули бобри забрати торби.

 

Бабин біб розцвів у дощ,

Буде бабі біб у борщ.

 

Бегемот розкриває рот:

Булки просить бегемот.

Чистомовка

Би-би-би – у лісі дуби.

Бе-бе-бе – дятел дуб довбе.

Ба-ба-ба – я знайшов гриба.

Бі-бі-бі – розкажу тобі.

Потішка

Бором брів бобер до брата

Борошна собі набрати,

Бо бобриха й бобренята

Будуть бублі виробляти.

В.Кравчук.

Народна пісенька

Спи, хазяйко, без турботи-

Всю вже зроблено роботу:

Кури буряки прорвали,

Гуси сорочки попрали,

Кабанець город скопав,

Пес дрівцяток нарубав,

Когуток обід зварив,

Аж хвосточка обсмалив,

А коток усіх корів

На оборі подоїв…

 

Смішинка-веселинка

Два верблюди й три верблюди,

Скільки всіх їх разом буде?

Довго міркував баран,

І промовив: — Караван.

С.Шаповалова.

 

Буква в, звуки [в], [в’]

 

Гра «Впіймай [в], [в’]

Я волошки в житі рвала

 і сплела собі вінок,

З жайворонками співала,

З вітерцем пішла в танок.

Л. Забашта

 

Вірші про букву В

 

Буква "В" така цікава:

Стовпчик вверх,

Дві дужки справа.

Так в алфавіті живе

Всім потрібна буква "В".

 

Намалюєм два кружечки

Зверху менший, знизу більший.

Посередині поставим

Одну паличку пряму.

А тепер зітрем все те,

Що залишилося ліворуч.

Що зосталось?

Подивіться —

Залишилась буква "В".

 

В букві В,

Напевно, вата,

Бо ця буква товстувата.

 

Загадки

Вус зелений я зав’ю,

В гроно сонечко наллю,

І діткам-малюкам

Все до крапельки віддам. (Виноград).

 

Коли я голодний,

Мені не попадай.

Я клацну зубами

 І з’їм -так і знай!(Вовк).

 

Хижий звір у хащах спить,

Як зареве, як закричить-

Листя осипається з дерев!

Хто ж це, дітки? (Лев).

 

Не гіркий і не солоний,

А солодкий і червоний.

Як же зветься цей товстун,

Здогадалися…(Кавун).

 

Скоромовки

Верх за верхом - верховина,

їде верхи дід до сина,

їде верхи - вир минає:

Верховина виростає!

 

Водовоз віз воду з водопроводу.

Чистомовка

Ва-ва-ва – ми вчимо слова.

Ву-ву-ву – пісню знаємо нову.

Ви-ви-ви – котика злови.

Ве-ве-ве – корабель пливе.

Ві-ві-ві – зошити нові.

 

Потішка

Віє вітер з-під воріт,

У воротях - сірий кіт.

Вітер сірому котові

Чеше вусики шовкові.

 

Лічилка

Сірий зайчик вирвав травку

І поклав її на лавку.

Хто травичку цю візьме,

Той зовсім від нас піде.

 

Народна пісенька

Ой весна, весна - днем красна,

Що ти нам, весна, принесла?

Принесла я вам літечко,

Щоб родилося житечко,

Ще й озимая пшениця

і усякая пашниця,

Ще й червоні квіточки,

Щоб квітчались діточки.

 

Прислів’я

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Сій вчасно, вродить рясно.

Де верба - там вода.

Вовка не вбив, а вже шкуру продає.

Вчення - світ, невчення - тьма.

 

Буква г, звуки [г], [г’]

 

Гра «Впіймай [г], [г’ ].

Гиля, гиля, гусенята,

До водички, до ставка.

Гусенятам любо гратись

 Біля тата-гусака.

Я і сам би з ними грався,

Щоб гусак той не кусався!

                        О.Головко

Вірші про букву Г

 

Зарядку букви - малюки

Робили після сну.

«Те» підняла аж дві руки,

А буква «Ге» лише одну.

 

Га-га-га та Ге-ге-ге…

Це напевне буква Г?

Буква Г якраз така,

Неначе шия в гусака.

 

Загадки

За вікном летить сніжок,

Піднялася віхола,

Але бачу я пташок,

Що сидять під стріхою!

Чив-чив-чив! Чив-чив-чив!

Хто співати їх навчив?

Сірі пташенята ці -

Звуться, діти,., (горобці).

 

Кравець поглянув у вікно:

Навколо біле полотно. -

А пасічник:

То бджоли білі

Перепочити роєм сіли. -

Івасик до дядьків підбіг:

То уночі в нас випав... (сніг).

 

Від садочка до місточка,

Від криниці до криниці,

Від порога до порога —

Всюди водить нас... (дорога).

Скоромовки

Був господар, був господар,

Та й розгосподарився.

 

Летів горобчик, сів на стовпчик,

 Прибіг хлопчик, утік горобчик.

 

Ніс Гриць пиріг через поріг.

Став на горіх, упав на поріг.

 

У ставку гуськом стоять

 Гусенята й гуска.

Гусенята плюскотять,

Гуска носом плюска.

                  Т. Бойко

 

Потішка

Як тобі не сором, Грицю!?

 Знов одержав одиницю?—

Запитала мама строго.

Ну, і що ж у цім страшного?

Он Маринка і Галинка

Не одержали нічого...

                           С.Пушик

Лічилка

Водить діточок завжди

Гуска-мама до води.

По стежині до ставочка

Розтяглись вони шнурочком.

А гусак позаду йде

І рахунок їм веде.

 

Прислів’я

Гримить грім — хліб буде родить.

Багато снігу — багато хліба.

За одного вченого десять невчених дають.

Чого навчився, того за плечима не носить.

 

Вірші про букву ґ

 

Буква «ґе» в нас замашна

В хокей гратиме вона!     

«ґ» - ґерлиґа в чабана

Завертати барана.

 

Буква Ґе з ріжком вгорі

Посміхнулась дітворі:

- Щоб дзвінкішу чули мову,

Я прийшла в абетку знову.

 

Буква д, звуки [д], [д’]

 

Гра «Впіймай [д], [д’]»

Доброго ранку!—

Мовлю за звичаєм.

Доброго ранку

Кожному зичу я.

Доброго дня вам!—

Людям бажаю.

І посміхаються

У відповідь люди:

Добрі слова ж бо

Для кожного любі.

             В. Бірюков

Вірші про букву Д

 

Буква «Де» немов на лавці,

На твердій стоїть підставці.

 

Буква Д, наче дім,

Височенний дах на нім.

 

Загадки

Солодка, жовта, соковита,

Дощем і росами омита.

В городі наче господиня,

Така поважна тільки…(Диня).

 

Чи хто заходить, чи виходить,

Той першим руку нам дає.

Ми стоїмо завжди при вході,

Нас в кожній хаті кілька є. (Двері).

 

Відгадайте, діти, хто

Має носик-долото?

Ним комах з кори виймає,

Про здоров’я лісу дбає. (Дятел).

 

Хоч у нього шуба є,

Та як холод настає,

Він не їсть тоді, не п’є,

І не ходить, не гуляє,

А у лігво спать лягає. (Ведмідь).

 

Скоромовки

Одуде, одуде,

А де твій дім буде?

У саду на дубі!

Буде, дітки любі!

 

Мирилка

Сорока-білобока

По тину скакала,

Діток викликала.

Добром дарувала,

А дітки маленькі

Дарункам раденькі.

 

Веселинки

Парасоля черепахи.

 

Вдарив грім

над самим дахом...

Парасолька, черепахо,

Де твоя? Не знаєш, де?

Буде дощ...

Нехай іде!

Хай грімкоче грізно грім -

В мене парасолька  - дім,

Не намокну я у нім!

                   П. Засенко

 

Прислів’я

Не одяг красить людину, а добрі діла.

Раді люди літу, а бджоли цвіту.

Де цвіток - там медок.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правдускаже.

Без діла сидіти, то й можна одубіти.

 

Буква е, звук [е]

 

Гра «Впіймай [е]»

З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем,

В’ється стежечка злотиста.

Л. Українка.

Вірші про букву Е

 

Бідний гребінчик!

Що з тобою сталось?

Тільки 3 зубчики з усіх і осталось.

- Ти помиляєшся, я не гребінець!

Я буква «Е». Згадав?

Ну й молодець!

 

Що майструє цей хлопчина?

До стовпця – аж три жердини.

- Відгадайте! – всіх зове.

Відгадали? – Буква Е!

 

- Буква Е, поглянь в люстерко:

Схожа ти на етажерку!

 

Загадки

Мимо лісу, мимо яру

мчить без диму і без пару

паровозова сестра.

Хто така? (Електричка).

 

Різнобарвне коромисло

В небесах чомусь повисло.(Веселка).

 

Живу я там, де вічний сніг,

Люблю я рибу на обід.

В кожусі білому завжди

Виходжу часто я з води.

Умію плавати й пірнати.

А як мене, малята,звати? (Білий ведмідь).

 

Із неба диво золоте

І світить нам, і гріє,

Ніщо без нього не росте,

і всяк йому радіє:

Радієш ти, радію я,

Радіють луки, поле, гай,

Радіє з краю в край земля.

А що за диво - відгадай. (Сонце).

 

Скоромовка

А в неньки, неньки

Рученьки біленькі,

Кругом столу ходить,

Вареники робить.

 

Веселинки

Вербенятко

 

Вербенятко від, верби відбилось

І в траві за горбик зачепилось.

На вітрах, під небом голубим

Тягнеться розгублено і рвучко

До матусі-матінки верби:

Ну візьми,візьми мене на ручки.

В. Цілий

Лічилка

Поховались кроленята -

Двоє в хлів, а троє - в хату,

Одне - під вербою,

У порічках - двоє,

Трійко - на горищі,

П’ятірко - ще вище,

Хто з вас перший зможе, діти,

Кроленяток полічити?

                                   В.Орлов

Прислів’я

Герой ніколи не помре - він вічно в народі живе.

 На сонці тепло, біля матері добре.

Де сила не візьме, там розум допоможе.

 

Колисанка

Спало дитя, спати буде.

 

Спало дитя, спати буде,

Йому мати сторож буде,

А сестричка до помочі

Так як удень, так і вночі,

Щоб зростало маленятко,

Наше любе пташенятко,

Наша квітонька маленька,

Наша зіронька ясненька.

 

Буква є, звуки [йе], [є]

 

Гра «Впіймай [є]»

Євшан-зілля у степах –

Виростає на вітрах.

Дуже звичнеєвшан-зілля

До свободи, до привілля.

Хто це зілля дістає,

В того сила й мужність є.

 

Єнот навчав синка єнота:

-Є в лісі річка і болото.

Є мисливець – він полює,

Єгер є – він ліс пильнує.

 

Вірші про букву Є

 

- Не ховайся, букво Є,

Озовися, де ти є?

- Я, сказала буква Є, -

У словах: моє, твоє,

У фойє і в ательє,

У єхидни, у єнота,

А нема – у бегемота.

 

Зажурилась буква Є,

Хоча все у неї є.

Але слів на букву Є

Небагато в мові є.

Тож потіште букву цю

І назвіть їй по слівцю.

 

Загадки

Влітку сіренький,

А взимку біленький,

 Довгі вуха має,

 Швидко стрибає. (Заєць)

Ні, це зовсім не їжак,

Хоч на тілі голки видно,

Не комаха, і не птах.

Цю істоту звуть... (єхидна).

 

Скоромовка

Гріє, гріє, припікає,

Всіх у воду заганяє.

 

Веселинки

Що ворона поробляє?

Третій день казки читає

І каркоче тишком-нишком:

«Це якась погана книжка!—

Все про вовка, про лисицю,

Про кота, про рукавицю,

Навіть є про жабу трошки,.

Є ще про Котигорошка,

І про змія, що літає...

Лиш про мене тут немає».

               Т. Літневський

 

Прислів’я

Як працюєш, так і маєш.

Хто дбає, той і має.

Аж серце радіє, що дружба міцніє.

Згода будує, а незгода руйнує.

Ластівка день починає, а соловей кінчає.

 

Лічилка

Зайчик весело стрибає,

Всіх до гурту закликає;

Гей, хто хоче погуляти,

Мусить пісню заспівати.

Раз, два, три, чотири, п’ять,

Що ти хочеш заспівать?

 

Буква ж, звуки [ж], [ж’]

Гра «Впіймай [ж], [ж’]»

Пиріжечки, пиріжки,

Має кожен два ріжки.

Надкушу один ріжок...

Ой смачненький пиріжок!

            А.М’ястківський.

 

Вірші про букву Ж

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,

Своїх діток стережу, —

Каже жук.

І стереже.

Він і сам, як буква "Ж".

 

Буква «Ж» - неначе жук,

Що потрапив нам до рук.

Хоч листочків «Ж» не їсть,

Та кінцівок має шість.

 

Загадки

Ти відгадай мені загадку:

Вгорі тремтить сіренька пташка

Й пісні співає голосні.

Та жаль, що тільки навесні!

Ну... Називай же без відмовок,

Що ця пташка...(жайворонок).

 

Тоненьке, вузеньке по землі в’ється,

Як батіг довге, але зовсім не б’ється,

Людини боїться, молоко вживає;

В лісі їх багато, мабуть, кожен знає.(Вуж).

 

 

Серед трав, кущів, калюж

В’ється стрічка, наче вуж,

Не плазує, не іде -

Та усіх кудись веде.(Стежка).

 

Скоромовки

Жатка жваво жито жне,

Жатку жнець не дожене.

 

Ножичку, ножичку,

Виріж нам ложечку,

Ріж, ріж, ріж хутчіш,

Бо збіжить наш куліш.

 

Дзижчить над житом жвавий жук,

бо жовтий він вдягнув кожух.

Жовтий жук купив жилет,

джемпер, джинси та жакет.

 

Женя з бджільми не дружив -

Завжди Женя бджіл дражнив.

Женю бджоли не жаліли-

Та дражнила нажалили- Знай!

Г. Бойко

Чистомовка

Жу-жу-жу — по галявині ходжу.

Жі-жі-жі — дуже гострі ножі.

Жи-жи-жи — ти мені допоможи.

Же-же-же — кішка мишку стереже.

 

Лічилка

Зайченятам

Заєць-тато

Взявся лижі майструвати.

Нумо, спробуй,

Лиско хижа,

Зайченят

Спіймать

На лижах.

В.Лазов

 

Народна пісенька

Жайворонок

Ой чому ти, жайворонку,

Рано з вирію вилітав?

Ще по горах сніженьки лежать,

По долинах криженьки стоять.

А я тії сніженьки

 Крильцями розмечу,

А я тії криженьки

Ніжками потопчу.

Смішинка-веселинка

 Два лікарі.

Вели розмову два дружки:

Я хочу лікувать книжки!

Візьму я клей, візьму папір,

І стану лікарем, повір.

Я лікар теж - тобі скажу,

Та все роблю без клею.

Я просто книжку бережу,

Дружити вмію з нею.

Г. Гребенюк.

Буква з, звуки [з], [з’]

 

Гра «Впіймай [з], [з’]»

Зайку кинула хазяйка,

Під дощем лишився зайка,

З лавки злізти він не зміг-

Змок від голови до ніг.

                 А. Барто

 

Вірш про букву З

Збоку, знизу і згори

Схожа «З» на цифру три.

Є три зуби в буки «З»,

Ними все вона гризе.

 

Загадки

В лісі, в полі, навкруги-

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

 їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки,

Відгадайте, хто такий? (Зайчик).

 

Скажіть, малята, що воно за птиця?

Все життя співати в півня вчиться.

Але і досі зна вона всього

Лиш половину пісеньки його. (Зозуля).

 

Над річкою вербичка,

На гільці - рукавичка.

В тій хаті-рукавичці

Живеться славно птичці. (Ремез).

 

Скоромовка

Як пішли копати,

Забули лопати,

Узяли лопати,

Забули копати.

 

Заболіли зуби в зебри.

Йти до зубра, зебро,треба.

Як не хочеш буть беззуба -

Лікуватись йди до зубра.

 

На возі коза, під возом лоза.

 

Чистомовка

Зу-зу-зу — погодуй козу.

За-за-за — йди додому, коза.

Зу-зу-зу — я їй сіна привезу.

Зі-зі-зі — стрибаю на одній нозі.

 

 

Потішки

Запитав у Зіни Гліб:

- Звідкіля береться хліб?

Розвела руками Зіна:

Звідкіля ж?

Із магазину.

М. Лисич

Жабенятам у ріці

Погубилися штанці,

їм гукає чорногуз:

Йдіть до мене, голопузі!

Вашу згубу в рогозі

Я знайшов при березі!

Та почув з усіх кінців:

Краще будем без штанців.

М. Тимчак.

 

Лічилка

Зу-зу-зу, зу-зу-зу,

Дзигу зараз заведу.

Дзиго, дзиго, поспішай,

Кого хочеш вибирай.

 

Прислів’я

Зроблене діло здається найлегшим.

У здоровому тілі — здоровий дух.

Золото без розуму болото.

Золото добувать із землі, а знання – з книжок.

 

Буква и, звук |и]

 

Гра «Впіймай [и]»

Колись на нашій хаті

З’явилися бусли,

Такі чудні — цибаті,

Гніздо собі звили.

Ми дуже їх любили,

Чекали щовесни,

Не раз у сні на крила

Здіймались, як вони.

                 І.Гнатюк

 

Вірші про букву И

Дід брусочок третій клав

Для упору навскоси,

Так він хвіртку змайстрував.

Я ж дивлюся: буква И.

 

Загадки

Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й луг,

А як сонце припече-

Ми струмочком потечем. (Сніжинки).

 

Всі ми в шапочках-брилях

Заховались під кущі,

Бо як вийдемо на шлях-

Враз опинимось в борщі. (Гриби).

 

Тридцять двоє немовлят

На постелі білій сплять.

Ти зумій їх згрупувати,

Будуть мовчки розмовляти. (Букви).

 

Лічилка

Раз, два, три, чотири.

Кицю грамоти учили:

Не читати, не писати,

А за мишками ганяти.

 

Смішинка-веселинка

Зайчик-хвалько.

Білячок малий хвалився:

Я од снігу побілився.

А як в ліс весна прибуде,

Я тоді зелений буду!

Т. Коломіець

 

Народна пісенька

Налетіли гуси,

Сіли на воротях

В червоних чоботях.

Стали думати-гадати,

Чим дитятко годувати:

Чи кашкою, чи медком,

Чи солодкам молочком.

 

Колисанка

А-а, люлечки.

А-а, люлечки!

Шовковії бильця,

Срібні колокільця,

Мальована колисочка,—

Засни, мала дитиночка!

 

Щедрівка

Щедрик, щедрик, щедрівочка.

Прилетіла ластівочка.

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару,

Там овечки покотились,

А ягнички народились

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка

Прилетіла ластівочка.

 

Буква і, звук  [і]

 

Гра «Впіймай [і]»

Ми любимо весну,

Зелену, чудесну,

Грімницю у тучі,

І дощик співучий,

І луки широкі,

І ріки глибокі,

І поле веселе,

І рідні оселі,

І цвіт у маю—

Всю землю свою.

М. Стельмах

 

Вірші про букву І

- Гей, хлопчику!

- Я не хлопчик.

- Гей, стовпчику!

- Я не стовпчик.

- Хто ж ти такий?

- Буква І.

- А що в тебе на голові – шапка?

- Ні, крапка!

 

Буква «І», неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

А погасне – чорний гнотик

Стане крапкою над «І».

 

І підслухало розмову

І з’єднало слово словом.

І співає всі пісні

І веселі і сумні.

Над собою крапку носить

І нічого в нас не просить.

 

Загадки

Срібною каймою

На гілках висить зимою. (Іній).

 

Воно належить мені,

Але інші вживають його

Частіше за мене. (Ім’я).

 

Біле, лежаче,

На стрісі плаче,

Що його тіло

Сонце пригріло. (Сніг).

 

Дерев’яні дві конячки

Мчать мене униз навскачки,

А коли я спотикаюсь,

За дві палиці тримаюсь. (Лижі).

 

Потішка

Плаче наш Пилипко гірко,

Як круту здолати путь

Повтікали лижі з гірки,

А на гірку не ідуть!

             Л. Клюшев

Лічилка

В ожеледицю.

На доріжках слизько-слизько:

Впав Миколка, впав Дениско,

І Маринка, і Оленка,

І Оксаночка маленька.

Ну, а потім біля хати

 Впали мій дідусь і тато.

Я приніс пісочку трішки

Й притрусив усі доріжки.

                  Г. Коран

 

Прислів’я

Праця - що батько з матір’ю:і поїть, і годує, і зодягає.

Білі руки чужі труди люблять.

Краще на 5 хвилин раніше,ніж на хвилину пізніше.

Смілому море по коліна.

 

Буква ї, звуки [йі]

Вірші про букву Ї

 

«І» без «Ї» не ступить кроку,

Поміж ними  свар нема,

«І» до «Ї»  моргає оком,

«Ї» у відповідь – двома.

 

Ранні птахи солов’ї,

Покажіть нам букву Ї!

Буква Ї така ж, як І,

Тільки крапок зверху дві.

 

Загадки

Лиш торкнись до колючок-

Він згортається в клубок.

Не вгадаєте ніяк?

Підказать вам? Це...(їжак).

 

Полотно, а не доріжка,

Кінь біжить сороконіжка. (Поїзд).

 

Ми пішли до гаю вдвох-

Я й сестра Маринка.

А в гаю тім тьох та тьох,

Та іще так дзвінко...

Що за співанки? Чиї?

То співають... (солов’ї).

 

Скоромовки

Корж із маком — їжа з їж.

Сядь, їжаче, з нами їж,

Скинь лише піджак-голчак!

Я свій корж з’їм, вовче, й так.

 

Їжак, їжаченя

Їздять по гриби щодня,

Їжачиха помагає,

Сироїжки їм збирає.

 

Потішка

їжак давно не їв,

Чистив ніженьки свої.

їздив коник на стеблині.

Теж не їв нічого нині;

Дід їздовий їхав В ЛІС –

 їжу їм обом привіз.

 

 

Гра «Впіймай [й]».

Йосип чемний і серйозний;

Скільки в нього світлих мрій!

В небо лине паперовий,

Кольоровий, дивний змій.

              Л. Лужецька

Вірші про букву Й

 

Ей, малий!

Ти хто такий?

Я - не хто.

А буква "Й".

Щоб мене не сплутать з "И",

Я купив берет новий.

Не великий, не малий.

Подивіться, ось який.

 

 

Чи то дощик ллє довкола,

Чи лютує завірюха

Буква Й ніде Й ніколи

Не скидає капелюха.

 

Чистомовка

Ай-ай-ай — ми підемо в гай.

Ій-ій-ій — край чарівний мій.

 

Загадки

Його у наших річках досить,

Окрім того, в озерах - теж.

Руками просто не візьмеш-

Жорсткий на спині

Гребінь носить. (Йорж).

 

Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок,

Скорий побігайчик,

А зоветься...(зайчик).

 

То стрекоче, а то кряче,

То занявкає, як кішка.

Ви, напевно, здогадались-

Це, звичайно, пересмішка,

Вона в лісі навіть ойка,

А зовуть цю пташку... (сойка).

 

Лічилка

Сірий зайчик вирвав травку

І поклав її на лавку.

Хто травичку цю візьме,

Той зовсім від нас піде.

 

Веселинки

Чому Лютий на Березня сердитий?

 

Тепло вдягнений і взутий

По дорогах ходить Лютий.

Бородища його сива.

Землю снігом притрусила.

Він морозить і щипає

Та й до себе промовляє:

Може, де снігів немає

І ще гола є земля?

Я іду, замету,

Розмалюю вікна,

Бо ще Березня нема

І не видно Квітня.

Л. Куліш

 

 

Гра «Впіймай [к], [к’]»

Запросила я сестричку до стола,

Клаптик білого паперу їй дала.

Посадила я сестричку на стілець,

Показала, як тримати олівець.

А сама, немов учителька, стою

І навчаю першокласницю мою.

                               Г. Бойко

Вірші про букву К

 

Каченята йшли рядочком,

Раптом гілочку знайшли,

Із якої 2 листочки

Вниз і вгору відросли.

Качка, дітям: «ках-ках-ка»

Придивіться: буква «Ка».

 

Буква «К», буква «К»,

Ой, яка вона швидка!

Наче хлопчик,

Знявши руку,

Витинає гопака.

 

Чистомовка

Ка-ка-ка — бігла ящірка прудка.

Ку-ку-ку — я зустрів її в садку.

Ке-ке-ке — скло прозоре і крихке.

Ки-ки-ки — вишивала рушники.

 

Загадки

Круглий, як куля,

Зелений, як трава,

Червоний, як кров,

Солодкий, як мед. (Кавун).

 

Насторожений весь час,

Чуткі вуха має,

А в морози люті, злі

Все на піч лягає. (Кіт).

 

Маленький, сіренький

Моркву гризе,

Вухами стриже. (Кролик).

 

Є у лісі хата,

В ній кімнат багато.

Тут живе отара

Добрих санітарів.

Та цю хату не чіпай-

Санітарам спокій дай. (Мурашки).

 

Скоромовки

Курличі курличуть,

Курличаток кличуть:

Курли, курли, курличеньки.

До річеньки, до річеньки.

Г. Бойко.

 

Карп Карпович

У Карпа Карповича

 Коропа купив.

 

Кран обходиться без рук:

Замість рук у крана крюк.

 

Три кролики

На роликах.

Не кролики -

королики!

Чи ж зможе і корова

Купить кролячі ролики

І стать як кролик-ролер?

 

Потішка

Скочив котик на курник—

В курнику здійнявся крик,

Тільки квочка не кричала,

А крилом курчат вкривала.

Ой, як я їх налякав!

 

Народна пісенька

Кую, кую чобіток,

Подай, бабо, молоток.

Не подаси молоток-

Не підкую чобіток.

 

Прислів’я

Книжка мовчки все розкаже.

Коси, коса, поки роса.

 

Колисанка

Ой кіт-воркіт

На віконечко скік!

А з віконця в хижку. 

Піймав котик мишку,

Кинув у колиску,

Мишка буде грати,

Котик воркотати,

Дитя буде спати

І щастячко мати!

 

Буква л, звуки [л], [л’]

 

Гра «Впіймай [л], [л’]  

При дорозі, де тополі,

Синій льон зацвів у полі.

Біля льону синя річка.

В небі синьому синичка.

                   А. Калинчук

 

Вірші про букву Л

Лев, лисиця і орел

Дуже люблять букву «Л»

З букви «Л» для цирку         

Змайстрували гірку,

Щоб катались звірі

І жили у мирі.

 

Узяв хлопчина рушничок

Та й повісив на гачок.

До матусі повернувся,

Від здогадки усміхнувся:

- Як журавлик, як орел

Ця крилата буква Л.

 

Загадки

 

Що це ще за чудеса?

Подивись, яка краса!

Птахи дивляться у воду

На свою чудову вроду,

Легко змахують крильми,

Ніби перший сніг зими.

Шиї довгі і гнучкі,

Що за красені такі? (Лебеді).

 

Сіяли, вибирали, топили,

Сушили, колотили, рвали,

Крутили, чесали, ткали,

На стіл клали. (Льон).

 

Любить митися й купатися,

Але від того худне. (Мило).

 

Не лікар, а дерево лікує. (Дятел).

 Скоромовки

Зелен, зелен льон у полі,

Буде Лялі з льону льоля,

Білим, білим білована,

Мов лілея мальована!

 

На столі лежить сільниця, у сільниці - сіль.

 

Стоїть клен, біля клена сидить Олена.

 

Ліз карасик через перелазик та у воду плюсь.

 

Летів горобець,

сів на хлівець,

а як вийшов стрілець,

то утік горобець.

 

Лис малий і більший лис

По гриби ходили в ліс.

Заздрить білка в лісі лису –

Лис лисички ніс із лісу.

 

Край узлісся на осичці –

Листя шелестіло,

Лисенятам і лисичці –

Стежинку золотило.

 

Обережний хитрий лис

До нори вечерю ніс.

Біг додому лісом лис,

Шелестів над лисом ліс.

 

Чистомовки

Ла-ла-ла — кицька молочко пила.

Ло-ло-ло — побіг зайчик за село.

Ле-ле-ле — котеня прийшло мале.

Ли-ли-ли — з лугу квітів принесли.

 

Веселинки

Липень, сонцем оповитий,

Зупинився серед літа.

Зупинився, обдивився,

Хліборобам уклонився.

Привітався із житами,

З ячменями, пшеницями

Та й узявся за жнива.

Липень — жниву голова!

                   А.Зарудний

 

Хто чий синочок

У кита синочок-

Китеня,

У слона синочок-

Слоненя.

В їжачка синочки - їжачатка,

Ну, а я синочок -

В мого татка.

                        А.Кисельов.

Лічилка

Я двійко кроляток

Пустив на поріг-

Маленьких, жвавеньких,

Біленьких, як сніг.

Я дам їм морквички,

Капустку й салат,

Щоб був вітамінний

 Обід у кролят.

П. Киричанський.

 

Колискова пісня

Пам’ятай ночами,

Як ти був маленький,

Мати називала

Сином дорогеньким.

Підростеш ти, сину,

Вивчиш рідну мову,

Не забудь, дитино,

Пісню колискову.

Підростеш, як колос,

Підеш поміж люди,—

Мами рідний голос

Все з тобою буде.

            Б. Пилат

 

Дитяча пісенька

А ти, коте Марку,

Ходиш по ярмарку,

Не купуєш, не торгуєш,

Тільки робиш сварку.

 

Прислів’я

Сонливого не розбудиш, лінивого не пошлеш.

Раді люди літу, а бджоли цвіту.

 

Буква м, звуки [м], [м’]

 

Гра «Впіймай [м], [м’]»

Посадила м’яту мати,

Пахне м’ята біля хати.

Буду м’яту поливати—

Хай росте пахуча м’ята.

            В. Діденко

Вірші про букву М

 

Дві сестрички невеличкі

Одягли нові спіднички.

Узялись міцніш за руки –

І гулять мерщій на луки.

Біжимо - не доженеш,

Не сестричок - букву «М».

 

Букви слід вивчать, Іване,

Батьків метр бери складний.

Середину вдвох зігнем,

З метра букву М складем.

 

Чистомовка

Ма-ма-ма — в мисці молочка нема.

Мо-мо-мо — зараз, зараз подамо.

Ме-ме-ме — зайченя блука саме.

Ми-ми-ми — дочекали до зими.

 

Загадки

На капустині я вродився

І капустиною живився.

На капустині я умер,

Та ізнов ожив тепер.

Тільки вже не той я став,

Що в капусті плазував:

Не плазую, а літаю,

Бо прегарні крильця маю. (Метелик).

 

Без рук, без ніг, тільки з рогами,

А ходить під небесами. (Місяць).

 

Весь світ годує, а сама не їсть. (Земля).

 

Перший я приніс весну,

Пробудив усе від сну,

Заспіваю під вікном,

Звуть мене усі... (шпаком).

 

Скоромовки

Мила митися не вміла,

Мила мило з рук не змила.

 

Метіль, метіль, метелиця,

Метляючи, метелиться.

Мете, мете, метелиться,

Метеликів метелиця.

 

Ти, малий, скажи малому,

Хай малий малому скаже,

Хай малий теля прив’яже.

 

Моржі лежать, моржат сторожать.

Моржі прибережні — сторожі обережні.

Бо в сніжнім безмежжі — стежки ведмежі.

 

Мила милилась

Невміло,

Мила мило

З рук не змила.

Мама мила

Уміло,

Мама з Мили

Змила мило.

 

Мурлика Муркоче -

Морозива хоче.

Мурлико

Руденький, -

Замерзнеш

Дурненький!

 

Потішка

У млиночкові малому

Мишеня муку мололо.

Миша міряла муку

По наперстку у мішку.

          Л. Пшенична

 

Прислів’я

Комбайном косим — ніколи хліба не просим.

Помічники

Дуже любим нашу маму

Ми з молодшим братом.

Завжди мама грає з нами,

Всіх бадьорить жартом.

І смачні готує страви,

Й перша на роботі.

А відомо, в чім тут справи,

Лиш мені й Володі.

Бо взяли її турботи

Й на свої ми плечі.

Пізно мама йде з роботи,

Вже надворі вечір.

             В.Письменна

 

Буква н, звуки [н], [н’]

 

Гра «Впіймай [н], |н’]»

Пес у нашого сусіда

Називається Сніжок.

Білий він, немов зі снігу,

Має вшитий кожушок.

                 Г. Забазнова

 

Вірші про букву Н

 

Буква «Н», немов драбинка:

Палки дві і перетинка.

 

- Чи це буква, чи драбина? –

Дивувалася дитина.

Ну, якщо один щабель,

То, звичайно, буква «Н».

 

 

Дві палочки - лічилочки

Гуляли у саду.

Аж тут зламалась гілочка:

- Рятуйте, бо впаду!

Летіла і кружляла,

Хапаючись за клен,

Між палочками впала –

І вийшла буква Н.

 

Загадки

Сопе, хропе, часом чхає;

Сюди, туди зазирає:

На морозі замерзає,

Бо одежини не має. (Ніс).

 

 Маленький хлопчик

Заліз на стовпчик,

Одежі не носить,

їсти не просить,

Личенько рябе,

Що воно таке? (Наперсток).

 

Шарудить вода струмочками,

 Хтось невидимий в імлі

Небо сірими нитками

Пришиває до землі. (Осінь).

 

Ой котилось коло,

Коло-покотьоло,

Всіх ласкаво гріло,

Цілий день світило,

А під вечір коло,

Коло-покотьоло

Дуже натомилось,

Спати покотилось. (Сонце).

Чистомовка

На-на-на — сіла горличка одна.

Но-но-но — сонце загляда в вікно.

Не-не-не — вранці не буди мене.

Ни-ни-ни — дочекалися весни.

Ні-ні-ні — сонце у вікні.

 

Скоромовка

На ріці серед мілин

Збудував собі лин млин,

Гріло сонце мілину,

І дрімалося лин

У млині на мілині

А як млин?

А млин як млин:

Теж дрімав серед мілин.

 

Лічилка

Хто боїться темноти?

 

Не бояться темноти

Ані миші, ні коти.

Темнотою не злякати

 У гніздечках пташеняток.

Сподіваюся, і ти -

Не боїшся темноти?

Нащо ж лампочка сія?

Зараз вимкну світло я.

Не боїшся? Молодець!

Спи!.. А віршику - кінець.

             А.Костецький

 

Колискова

Ніжно горнеться пітьма.

Ніч підходить крадькома,

Хоче вкрасти сина з хати,

Понести туди, де зимно.

Ми сховаєм сина в ліжко,

Вкриєм ручки, вкриєм ніжки -

Аж до ранку, до світанку,

Поки ніч не піде з  ґанку.

 

Буква о, звук [о]

 

Гра «Впіймай [о]»

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

А. Малишко

Вірші про букву О

Буква «О» така-от кругла,

Хто не бачив, подивись:

Наче сонце, наче бублик,

Мов обручик, - хоч котись!

 

Сонечко кругленьке –

Як бублик, колесо.

Точнісінько таке ж воно

Як наша буква «О».

 

Буква О така кругленька,

Придивітеся, маленькі, -

Наче сонях - жовтогубик,

Що так сонечко він любить!

 

Загадки

Хто на своїй голові ліс носить? (Олень).

 

Я кругленьке і маленьке,

Каре, сизе, голубеньке —

Не ракета я, проте

Знайте, дітоньки, про те:

Я, всьому наперекір,

Шлях долаю вмить до зір. (Око).

 

Біленька корзинка,

А дно золотисте.

В корзинці — росинка

Та сонечко чисте. (Ромашка).

 

Скоромовка

Скоро, скоро мовить Ганка

Скоромовки-спо¬тиканки,

Слово в слово слова ловко,

Скоро мовить скоромовки.

 

Потішки

Ходить бусол по болоту,

Кличе хлопців на роботу.

Хлопці кажуть: «Не хочу!»

Бусол каже: «Заплачу!»

 

Дивина

Ой, на річці - дивина!

Сом зробив собі човна,

Бо уже старому сому

Важко плавати самому.

                  М. Клец

 

Народна пісенька 

Пішов коток

Пішов коток на місток,

Зловив рибку наш коток.

Чи їсти самому?

Чи нести додому?

Я й сам разок укушу

І Маринці віднесу.

 

Прислів’я

Один за всіх, всі за одного.

Очам страшно, а руки зроблять.

Око бачить далеко, а розум ще дальше.

Одна розумна голова добре, а дві ще краще.

 

Щедрівочка

Я несу щедрівочку

У будинки,

Сію-вію житечко

Із торбинки.

Сію-вію зернята -

Зоренята.

Хай добром проміниться

Кожна хата!

Як моя торбиночка

Порожніє,

То навколо радістю

Світ повніє.

              С. Жупанин

 

Буква п, звуки [п], [п’]

 

Гра «Впіймай [п], |п’]»

 

Перепілка — гарна птиця,

Та хлоп'ят вона боїться.

А хлоп'ята візьмуть гілку,

І лякають перепілку.

Не погрібно так лякать,

В неї п'ять перепелят.

Г. Чубач

 

Вірші про букву П

Гарні хлопці-молодці

Закопали два стовпці.

Третій їм допомагав –

Перекладину поклав.

Втіха нашій дітворі:

Буква «П» вже у дворі.

Покотило, покотило.

У просторому дворі

Нам зробили школярі

Гойдалку-гойдалочку.

Гойдаємось од раночку.

Радість нашій дітворі –

Буква П стоїть в дворі.

 

Я із букви П торік

Змайстрував собі турнік.

Підтягаюсь разів сто я,

Маю силу і здоров’я.

 

Загадки

Він в мундирі яскравому,

Шпори для краси.

Вдень він - забіяка,

Вранці - годинник. (Півень)

 

На жердині - палац,

У палаці - співак. (Шпак)

І він пихатий, і хвалькуватий,

Бо хвіст красивий.

Ним милується він сам

І показує нам. (Павич)

 

Скажи ти мені,

Який дивак

І вдень, і вночі

Носить фрак. (Пінгвін)

 

На одній нозі стоїть,

У воду пильно дивиться.

Тюкнет дзьобом навмання -

Шукає в річці жабенят. (Чапля)

 

Скоромовки

Павло полов поле,

Піймав перепела в полі.

Перепілка — пух з вівса! — переполошилася...

Петрусь на баяні гає,

Полю та Павлика розвеселяє.

Прилип Пилип, Пилип прилип,

Прилип Пилип, прилип Пилип.

Пилип прилип, прилип Пилип,

Прилип, прилип Пилип, Пилип.

 

Йшов Прокіп, кипів окріп,

прийшов Прокіп - кипить окріп,

як при Прокопі, так і при Прокописі

і при Прокопенятах.

 

Пік біля кіп картоплю Прокіп.

Прийшов Прокіп, налляв окріп.

Іде Гаврило - ще не зварилось,

прийшов Денис-налляв сім мис.

Прийшов Тарас - з'їв все враз.

 

Стриб-стриб-стриб -

Підстрибує

По стерні

Рідня:

Перепілка,

Перепел,

Перепеленя.

 

Купив кріль пилку,

Поклав на узгірку.

Поки пилку шукав,

Комар пилку украв.

 

Пиляв Пилип поліна з лип.

Притупив пилку Пилип.

 

Чистомовка

Пи-пи-пи — яблука купи.

Пі-пі-пі — смітинки у крупі.

Па-па-па — є гречана в нас крупа.

Пе-пе-пе — їжачок в траві сопе.

 

Лічилки

 

Покололо, покотило,

по дорозі волочило.

Сонце, місяць і зірки -

на кілочку вийдеш ти.

 

Стоїть півень на току

у червонім чобітку

Будем півника просити:

ходи жито молотити.

 

- Попіл, попіл, попільниця,

- А де ж твоя зозулиця?

Попід небом літає,

Сивим оком киває.

Хоч кивай, не кивай,

З цього місця утікай!

 

П'ять зайчаток вийшли з дому.

Спершу стали по одному,

Потiм - в пари, топчуть снiг,

Хто без пари - геть побiг.

 

Прислів’я

Поспішиш -людей насмішиш. 

Паршива вівця все стадо запоганить. 

Під лежачий камінь вода не тече.

Після бійки кулаками не махають. 

Помалу їдь, то далі будеш. 

 

Колискова

Ходить сонко по вулиці

Ходить сонко по вулиці,

Носить спання в рукавиці.

Чужих дітей пробуджає,

А Ганнусю присипляє.

— Ходи, сонко, ходи до нас,

Буде тобі добре у нас:

У нас хата тепленькая,

А Ганнуся маленькая.

Люляй же нам Ганю, люляй,

Докупочки вічка стуляй.

 

Буква р, звуки [р], [р’]

 

Гра «Впіймай [р], |р’]»

 

Платон Воронько

 

Я носила воду із річки,

Поливала наші порічки.

Розцвітали кущики рясно,

Поспівали ягоди вчасно.

 

Вірші про букву Р

 

Виліз равлик на стеблинку,

Зупинився і завмер,

На собі несе хатинку,

А вона - як буква «Р».

 

Лізе равлик на стеблинку,

Сам несе свою хатинку!

В нього ріжки коротенькі

І чутливі, мов антени.

Налякався і замер –

Схожим став на букву Р.

 

Загадки

На дні річному проживаю,

Я небезпечні клешні маю,

Довгі вуса, чорні очі,

А вперед іти не хочу!(Рак)

 

Тече, тече - не витече, біжить, біжить - не вибіжить.(Ріка)

 

Я на сонце дуже схожа –

Золотиста, ніжна, гожа.

Рано-вранці розквітаю.

Відгадати вам неважко,

Що за квітка я ?

(Ромашка)

З'явився в жовтій шубці:

- Прощайте, дві шкарлупки! (Курча)

 

Коли малюк летить,

То голосно пищить,

Якщо він замовкає,

То вже когось кусає. (Комар)

 

І співати не співа,

І літати не літає.

За що ж тоді

Його птахом вважають? (Страус)

 

Красногрудый, чернокрылый,

Любить зернятка клювати,

З першим снігом на горобині

Він з'явиться знову. (Снігур)

 

Узимку він скрізь:

Хапає за ніс,

Малює щоки

І студить боки. (Мороз)

 

Скоромовки

Рапортував, та не дорапортував,

а заходився дорапортовувати - зарапортувався.

 

Бурі бобри брід перебрели,

Забули бобри забрати торби.

 

Рогата корівка реве, -

Романко травинку рве.

 

Радо грати дітворі

У широкому дворі.

Гомінлива дітвора

На весь двір кричить: “Ура!”

 

Чистомовка

Ра-ра-ра — розпочалася гра.

Ру-ру-ру — ми продовжуємо гру.

Ри-ри-ри — книжечку бери.

Ре-ре-ре — ми співаєм соль, мі, ре.

Рі-рі-рі — на гілках снігурі.

 

Прислів’я

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Здоров'я - найдорожчий скарб.

Колискова

 

Іван Левченко

КОЛИСКОВА

Місяць з неба шле привіти

У віконечко до нас:

На добраніч, любі діти,

Пізній вечір — спати час!

Сіє зорі нічка —

Небосхил сія.

Ти заплющуй вічка,

Донечко моя!

Песик і коточок

В хатці сплять своїй.

Спи і ти, синочку,

Спи, коханий мій!

 

Буква с, звуки [с], [с’]

 

Гра «Впіймай [с], |с’]»

М. Стельмах

На долину випав сніг,

А в долині - сіна стіг,

А на сіні - пиріжок

На снідання для пташок.

Його Слава залишив, 

Як по сіно приїздив.

 

Вірші про букву С

Буква "С" як місяць в небі,

Як маленький серпик в полі,

Як окраєць хліба теплий,

Кавуна шматок солодкий.

 

Буква «С» не стулить віч —

Світить місяцем всю ніч,

А коли приходить ранок,

Округляється серпанок;

Сонце, наче буква О,

Над землею попливло.

І до нього, як до мами,

Діти тягнуться руками.

 

Сіра гуска їсть овес

І сичить сердито: «С-сс»!

Сіра гуско, не сварись!

Ось ця буква, подивись:

Як серпанок-молодик,

Як рогалик-маківник.

 

Загадки

Як переходиш вулицю,

То завжди зупинись,

І перш за все з увагою

На мене подивись.

Я шлях вкажу надійний,

Де небезпек нема,

Трикольорові очі

Я маю недарма.(Світлофор)

 

У воді родиться і води боїться.(Сіль)

 

Чи то жовта,

Чи то синя

Соковита господиня.

Чи то сонце,

Чи то злива -

Пригостить нас влітку... (Слива)

 

Від повітряних атак

Цих смугастих розбишак

Не бороняться кийком –

Ліпше пригостіть медком!(Оси)

 

Без пензлика, без олівця

Розфарбувала деревця.

Сумно у гаях блукає,

Жовті шати одягає.

Золотисту стелить постіль,

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)

 

Не вміли ми писати,

Але чарівний зошит

Навчає буквам нас,

Став тепер розумніший наш клас!

Ми гачки і парасольки

Стали малювати.

Ти спробуй відгадати,

Що ж це за зошит? (Пропис)

 

Менше тигра, більше кішки,

Над вухами - кисті-ріжки.

З вигляду лагідний, але не вір:

Страшний у гніві цей звір! (Рись)

 

 

Скоромовки

Скрекоче сорока сороці:

А я у сорочій сорочці?

Сорока сороці скрекоче:

- А в мене яєчко сороче!

О. Орач

Сом сердитий спить на сонці,

Сивий вус сховав в котомці.

Спить старий сердитий сом.

Сниться сому сьомий сон.

 

Сидів горобець на сосні, -

Заснув - і упав уві сні.

Якби не упав уві сні.

Сидів би він ще на сосні.

 

Хитру сороку спіймати морока,

А на сорок сорок - сорок морок.

 

Чистомовка

Са-са-са - змахнула крильцями оса.

Су-су-су - побачив я в саду осу.

Со-со-со - не кусай, осо.

Си-си-си - вже нема в саду оси.

Сі-сі-сі - ідіть сюди усі.

 

Лічилки

Раз, два, три, чотири!

Жили мошки на квартирі.

До них унадився їх друг,

Хрестовик - великий павук.

П'ять, шість, сім, вісім!

Павука ми всі попросимо:

«Ти, обжора, не ходи».

Ну-ка, Машенька, води!

 

Прислів’я

Добре братство миліше, ніж багатство.

Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай.

 

Колискова

Андрій МАЛИШКО

КОЛИСКОВА

Спи, засни, моя дитино,

Спи, моє маля,

Ніч іде в гаї, в долини,

Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,

Що в огнях сія.

Будеш завтра в світ дивиться,

Зіронько моя!

Перша ніч твоя почата

В співах солов'я,

Дай же мамі рученята,

Зіронько моя.

Посміхнись до мене, сину,

І зрадію я,

Виростай, моя дитино,

Зіронько моя!

 

 

Буква т, звуки [т], [т’]

 

Гра «Впіймай [т], |т’]»

Метелик (Б. Стельмах)

 

Біла цятка, синя цятка –

Поцятковані крильцятка.

Ворухнулись, замигтіли,

Замигтіли, полетіли.

 

Що це, хто це той мигтелик?

Чи листочок, чи метелик?

Понад квітами літа,

В луг зелений заверта.

 

Вірші про букву Т

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –

Вибиває молоток.

Ним ви цвяхи заб’єте,

Схожий він на букву «Т».

 

Загадки

Довго теплим бути в ньому

каві, чаю запашному.

У мандрівці та поході

стане завжди у пригоді. (Термос)

 

Є цей прилад в кожній хаті,

Що це, можете сказати?

Для матусі серіал і футбол для тата

Може скринька ця чудова легко показати!(Телевізор)

 

Є цей прилад в кожній хаті,

Що це, можете сказати?

Для матусі серіал і футбол для тата

Може скринька ця чудова легко показати!(Світлофор)

 

У землі вона зростає

І брунатний колір має.

Її смажуть і печуть,

Її варять і товчуть.

Овоч цей всі люблять дуже,

Як же він зоветься, друже?(Картопля)

 

Хоч бачить він погано,

Але копа старанно.

Під землею вирив хід

Сліпкуватий сірий _ _ _(Кріт)

 

А це що за дивина?

Приросла до ніг вона.

Я від неї утікаю —

Ніг моїх не залишає. (Тінь)

 

На узліссі дріт колючий

В білім мареві пахучім.

Цвіт медовий, запашний,

Плід синенький і терпкий. (Терен)

 

Він незримо ходить лісом,

Шарудить осіннім листом,

У саду гойдає віти,

Колихає на ніч квіти. (Вітер)

 

Скоромовки

Тетерук проха тетерку:

– Кидай просо, бери терку.

А тетерка: – Не хитри!

Сам бруньки на терці три!

– Та я стер, тетерко, три,

Та ще тричі по три, тепер ти потри

Чистомовка

Та-та-та — взята висота.

Ти-ти-ти — зможеш підійти.

Ті-ті-ті — кури у смітті.

Ат-ат-ат — мій брат солдат.

Теп-теп-теп — розкинувся степ.

Стук-стук-стук — лине лісом перегук.

 

Колискова

Спало дитя, спати буде,

Йому мати сторож буде,

А сестричка до помочі

Та як удень, так і вночі.

 

Щоб зростало маленятко,

Наше любе пташенятко,

Наша квіточка маленька,

Наша зірочка ясненька.

 

Буква у, звук [у]

 

Гра «Впіймай [у]»

Дишкант Катерина

 

Братик буду будував

Братик буду будував.

Бровко буду поламав.

Побудує братик знову

Бідоласі буду нову.

 

Вірші про букву У

 

Сказав горобчик:

Букву «У» боюсь я дуже, татку.

Татусь питає: «А чому?»

- «У» схожа на рогатку!

 

 

 

Загадки

Сидить баба на грядках,

вся закутана в хустках. (Капуста)

Сонечко в траві зійшло,

 

Усміхнулось, розцвіло.

Згодом стало біле-біле

І за вітром полетіло.(Кульбабка)

 

Малюкам гукаю я,

Що уже не дошкільня!

А шкільний дзвінок співучий

Називає мене…(Учень)

 

Пролунав шкільний дзвінок,

Всіх покликав на…(Урок)

 

Палички і закарлючки

На папері пише ручка,

Щоби правильно писати,

Треба всі запам’ятати,

В алфавіті 33,

їх зі мною повтори! (Букви)

 

Маю паличку таку

В пластиковім кожушку: ,

На папері покружляє І слова на нім лишає. (Ручка)

 

Скоромовки

Вусатому сому,

Вусатому сому

Сумно самому.

 

Заклична

Дідку, дідку

Полізь на драбинку

Та вийми запорошинку.

 

 

Веснянка "Подоляночка"

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала,

До землі припала,

Сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

— Устань, устань, Подоляночко,

Устань, устань, молодесенька,

Умий личко так, як скляночку,

Утрись, утрись шовковим рушничком,

Та візьмися в боки

Покажи нам скоки.

Біжи до Дунаю,

Бери ту, що скраю.

 

Колядка

Колядин, колядин, я у батька один.

Мені не дивуйте, ковбасу лаштуйте.

Колядин,колядин, я у батька один.

По коліна кожушок,

Дайте дядьку, пиріжок.

 

 

Буква ф, звук [ф]

 

Гра «Впіймай [ф]»

А. Григорук

У зоопарку

Гафійка й Федь із мамою

Прийшли до зоопарку,

Там зебру бачили із ламою,

Фламінго і цесарку,

Жирафів двох із Африки,

І  дрохву, й козенятко,

І  фазана з фазанкою,

Й манюнє фазанятко.

 

Вірші про букву Ф

 

Буква «Ф» взялася в боки,

Одягла мерщій вінок.

Лиш почує де музики,

То найперша йде в танок.

 

- Що це, що це за підскоки?

Це ж у кого руки в боки?

- Буква Ф на довгій ніжці

Пострибала по доріжці.

 

Буква Ф – то фантазерка,

Любить фрукти, феєрверки,

І фіалки, і фонтани,

І фортецю, і фазана,

Фарби різнокольорові,

Фею й факели казкові.

Загадки

Грати вона вміє

І «форте»і «піано».

За це й назвали

Його .... (Фортепіано)

 

Цей око - особливий очей.

Швидко погляне він на вас -

І з'явиться на світ

Дуже точний ваш портрет. (Фотоапарат)

 

 

Маленька коробочка,

Кругленьке віконечко,

Пташка вилітає.

А що потім буває? (Фотографія)

 

 Без мови говорить,

Без вух чує. (Телефон)

Гру цю люблять всі на світі:

І дорослі, і їх діти. М’яч. Удар.

І крики: «Го-ол!!!»

Пречудова гра…(Футбол)

 

Скоромовки

Фірма ферму будувала. Фірмі фарби було мало.

Флокси, флокси на фланелі -

Фартушок зацвів у Нелі.

 

Веселий вірш

На майдані, де фонтан,

У футбола грав фазан.

Був би класний футболіст –

Заважає пишний хвіст.

 

Ганна Чубач

Фіолетові заграви.

Фіолетові всі трави.

Фіолетовий і став.

Все це Федя малював.

Фіолетовий Фломастер

Каже Феді:

"Я тут майстер!"

І заграви, й трави, й став -

Федя синім змалював.

Гра «Хто добре чує звук [ф]?»

Фламінго грають у футбол,

Іде фінальний матч.

Ось-ось заб’ють останній гол —

Летить в ворота м’яч.

Фурчить, блищить на різні фарби

Фонтан веселий у садку.

В нім водить флот легкий та гарний

Федорка в білім фартушку.

              Н.Забіла

 

Буква х, звук [х]

 

Гра «Впіймай [х]»

Ховрашки - хотіли хліба.

Ховрашкам - давали рибу.

Ховрашки халви хотіли,

Та просити не уміли.

Хто нам зможе підказать,

Що вони іще їдять?

 

Вірші про букву Х

Схрестили два спортсмени

Рапіри у бою.

Навчили «Х» читати

Оксаночку малу.

 

Плоскогубці розійшлися,

Розсміялись: ха-ха-ха!

Ці веселі плоскогубці

Схожі з літерою Х!

 

Загадки

Народився на землі,

Зарум’янивсь на вогні,

І з’явився на столі

До борщу тобі й мені. (Хліб)

 

По голубому полі

Легкі, немов пір’їнки,

Пливуть собі поволі

Білесенькі перинки. (Хмари)

 

По морі йде, а до берега дійде - зразу пропаде. (Хвиля)

 

Заповзята трудівниця,

Вона праці не боїться.

Дуже сильна ця комаха

Називається ...(Мураха)

 

Крижана гора,

В горі - нора.

У норі - поверхи,

На кожному поверсі

Щось лежить. (Холодильник)

 

Сірий в крапочку гризун,

Соковитих трав ласун,

А шкідливий – просто жах!

Відгадали? Це…(Ховрах)

 

 

Скоромовки

Хоче дівчинка Харитя

Хмарку в гості запросити. '

Хай подивиться хмаринка

На хатинку Харитинки.

 

Кричав Архип, Архип охрип.

Не треба Архипу кричати до хрипу.

 

Чистомовка

Ха-ха-ха - засміялась буква «ха»,

Ох-ох-ох - виріс горох.

Ух-ух-ух - у дідуся теплий кожух.

Ах-ах-ах - у лісі багато комах.

Хи-хи-хи - геть розбіглись ховрахи.

 

Прислів’я

Хочеш собі добра, не роби нікому зла.

Хто добре робить, тому зло не шкодить.

Хто за добро не дає дяки, той не варт і здохлої собаки.

Хто не робить добре людям, той і сам себе не любить.

 

Буква ц, звуки [ц], [ц’]

 

Гра «Впіймай [ц], |ц’]»

Цап - покинув теплий хлів.

Цап - капусти захотів.

А за Цапом - Цапеня

Через поле навмання.

Цапе, Цапе,

Цапе милий,

Ще капусти - не садили!

Цап - вернувся, спочиває.

Цапеня - ще десь блукає.

 

Вірші про букву Ц

Ми домалюємо перо

В папасі букви «П».

Тоді її перевернем

І вийде буква «Ц».

 

Загадки

Задавака волохатий,

ще й рогатий, бородатий.

Він травицю — скуб та хап.

Здогадались, хто це? (Цап)

 

Цоки-цоки-цок копитця,

Це цапок йде до криниці.

Працьовитим цапенятам

Принесе водиці тато.(Сонце)

 

Можу я його розбити,

Можу на обід зварити,

Курка нам його знесе,

Що це діти? Це - .(Яйце)

 

Під ногами у саду

Стиглу ягідку знайду.

Треба низько нахилиться,

Щоб зірвати ….(Полуницю)

 

Той, хто їсть його, той знає –

Всіх мікробів він вбиває.

Овоч цей корисний дуже,

Та від нього сльоз калюжа.(Цибуля)

 

В лісі у норі живе,

Дуже хитрою сливе.

Низька тварина ця на зріст,

Хутро руденьке,пишний хвіст.

Найкраща в лісі витівниця.

Ну що, впізнали? Це …(Лисиця)

 

В лісі тваринка живе полохлива,

Добра, пухнаста, та дуже ляклива.

Вушки вона притискає свої,

Шурхіт усякий лякає її. (Заєць)

 

Довгі вуха, куций хвіст,

До мисливства в нього хист:

Все знаходить навмання

Це маленьке  …(Цуценя)

 

Скоромовки

У крамниці продавець

Загубив свій олівець,

 

Цоки-цоки-цок копитця,

Це цапок йде до криниці.

Працьовитим цапенятам

Принесе водиці тато.

 

Всім подобається це куце цуценя.

 

Чистомовка

Ац, ац, ац —будували ми палац.

Ац, ац, ац — на ліжку матрац.

Иц, иц, иц — не чіпай, Марійко, шприц.

Це, це,  це — знесла курочка яйце.

 

Це, це,  це — золоте яйце.

Це, це,  це — кругле кільце.

Це, це,  це — відкрите віконце.

Це, це,  це — умите лице.

 

Гра «Хто добре чуєзвук [ц]?»

Цуценя зайшло у двір,

На подвір’ї - «страшний звір»...

Під зів’ялим бур’яном

Воно стрілось з цвіркуном.

Цап забрів у двір рогатий -

Цуценя втекло до хати.

Цілу ніч йому не спалось -

Цапа цуценя боялось.

О. Кононенко

 

Смішинки-веселинки

Цуцик (А.М'ястківський)

 

Цуцик, цуцик - куций хвіст!..

Він цукерки гарно їсть.

Він на задні лапки стане -

Дуже високо дістане.

З'їм одну цукерку сам,

Другу цуцику віддам.

 

Буква ч, звук [ч]

 

Гра «Впіймай [ч]»

В чаплі чорні черевички.

Чапля чапа до водички.

У саду живе шпачок,—

Чорна шапочкайбочок,

Чорні крильця,

Чорна спинка,

Чорний весь, мов та вуглинка.

В. Поленок

 

Вірші про букву Ч

Буква «Ч»,

Немов стілець.

Догори лиш ніжки.

Навіть з цифрою

Чотири,

Буква схожа

Трішки.

 

Цілий день я букву Н

Доганяв, як мишку кішка.

Наштовхнулась Н на пень

І зламала ніжку.

І тепер не утече

Від погоні буква Ч.

 

Загадки

За столом ти не скучай -

пий смачний солодкий ... (чай)

 

Любить пташечка ця море,

любить жити на просторі.

В море синє лиш пірне -

рибку в дзьобі принесе.(Чайка)

 

Ноги довгі, мов жердини,

Чванькувата ця пташина,

Нові чоботи убрала,

По болоту почвалала.(Чапля)

 

Що то за голова,

Що лиш зуби й борода? (Часник)

 

Є у блюдечка подружка,

що одне лиш має вушко.

Можеш кралю цю зустріти,

як захочеш чай попити. (Чашка)

 

Два братики вусатики,

В обох жовтенькі сорочки;

Стоять   у   кутку   два   братики,

Повисували язички. (Черевички)

У хаті зачинилася,

Тихенько причаїлася,

Та сидить німа від страху.

Ви впізнали …(Черепаха)

 

Плига, плига цілий день,

Через лаву, через пень,

Через кущ і через квіти.

Що за іграшка це, діти?(М’яч)

 

Чистомовка

Чу-чу-чу — всім спечу по калачу.

Ча-ча-ча — відкуси калача.

Че-че-че — здобні калачі пече.

Чи-чи-чи — дочці печиво спечи.

 

Скоромовка

Через річку, через брід

Ходить чапля на обід,

Носить дрібних жабенят

Для маленьких чапленят.

Черепаха часто чхала,

Чаєм чапля частувала.

 

У чотирьох черепашок четверо черепашенят.

 

Потішка

В чаплі чорні черевички,

Чапля чапа до водички.

 

Через річку,

Через брід

Ходить чапля на обід.

Для маленьких чапленят

Носить чапля жабенят.

А маленькі чапленята

Скоро будуть вже літати.

 

Буква ш, звук [ш]

 

Гра «Впіймай [ш]»

ШиШка впала - не розбилась.

ШиШка - в трави закотилась.

НаШа Шура в ліс піШла,

Але ШиШки -не знайШла.

Принесла вона додому

ЛиШе радість, лиШе втому.

 

Вірші про букву Ш

На дворі лежить поліно,

Трійко пташок зверху сіло,

Подивись, ну й чудеса –

Вийшла з пташок буква «Ш».

 

Каже братик Тимошу:

- Хочеш, букву напишу?

Три стовпці, внизу – межа,

Це для тебе буква Ш!

 

Шепотіла буква Ш:

«Ш-ш-ш, шановні тихо-ша!

Лише вам скажу на вушко:

Маю шоколад і грушку.

Але перш ніж частувати,

Решту слів прошу назвати».

 

Загадки

Всі в снігу стоять дерева,

Білий килим на землі.

На прогулянку ми вдінем

Теплий головний убір.(Шапка)

 

Його пов'яжуть мені на шию,

І я уже не захворію.

Закутавшись у нім до носа,

Я не боюся вже морозу. (Шарф)

 

Ось хатина, в ній – Співак

Як цю пташку звати…(Шпак)

 

Чорна, а не земля.

Пухнаста, а не сніг.

Гріє, а не піч.(Шуба)

 

Чистомовки

Ша-ша-ша - Він немає ні гроша.

Шу-шу-шу - Ми нарвали споришу.

Ше-ше-ше - Говоріть тихіше.

 

Ша, ша, ша — співає душа.

Ша, ша, ша — ми ловимо лоша.

Ша, ша, ша — поскакало в ліс лоша.

Ша, ша, ша — наша Маша хороша.

Ші, ші, ші — любимо біляші.

Ше, ше, ше — я пишу хороше.

Шо, шо, шо — влітку добре.

Шу, шу, шу — я приклад запишу.

Шу, шу, шу — я шапку ношу.

Шу, шу, шу — я у зошиті пишу.

Шу, шу, шу — я сіно кошу.

Шу, шу, шу — шишок натрушу.

Шу, шу, шу — букви напишу.

Аш, аш, аш — у мене гуаш.

Иш, иш, иш— у небо полетиш.

Иш, иш, иш— прилетиш в Париж.

Уш, уш, уш— приймаю душ.

Уш, уш, уш— у флаконі туш.

Шом, шом, шом— одягни шолом.

Шол, шол, шол— подай мені шомпол.

Шер, шер, шер— їде додому шофер.

Шок, шок, шок— Маша вдягла фартушок.

Шал, шал, шал— біля мене штурвал.

Шур, шур, шур— їде штукатур.

Шур, шур, шур— тягну довгий шнур.

Шах, шах, шах— я вийшов на шлях.

Шар, шар, шар— гуляє школяр.

Оше, оше, оше— вимовляю хороше.

 

Ш – ш – ш – вітер шепоче,

Теж відпочити хоче.

Ша – ша – ша – затихай!

Сядь тихенько спочивай…

Ише – ише – ише – тихо, тихше, тихіше.

 

Скоромовки

 

Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак півню:

— Ти не вмієш так, як я,

Так, як ти, не вмію я.

 

Шило шубку Шурі шило,

Шовком, шерстю шви обшило.

Вийшла шубка прехороша

Нашій Шурі на порошу.

Маші каша надоїла.

Маша кашу не доїла.

Машо, кашу доїдай,

Матусю ти не ображай!

 

Вибіг Гришка на доріжку,

На доріжці сидить кішка.

Взяв з доріжки Гришка кішку,

Хай піймає кішка мишку.

 

В горішину

Горішина

Горішками

Обвішана.

Оришка

Й Тамішко

Струшують

Горішки.

 

Вишивала мишка ловко

Синім шовком мишоловку.

Мишоловка - грізна штука,

Мишеняткові наука.

 

Прислів’я

Швидка біда початок.

Шила в мішку не втаїш.

 

Колискова доньці

Ходить Киця тишком-нишком -

Буде лихо сірим мишкам.

Хай сидять у нірках темних,

Хай лежать у ліжках теплих,

Бо на небі вже зірниця -

Полювати вийшла Киця.

А стара бабуся-Мишка

Заспіває коло ліжка

Гарну пісню колискову

Про країну ту казкову,

Де бувають тільки сни...

Мила донечко, засни.

 

Хай вночі тобі присниться

Довгохвоста біла Киця

І стара бабуся-Мишка,

Що співає коло ліжка.

От і я тобі співала,

Щоб ти міцно-міцно спала.

 

 

Буква щ, звук [шч]

 

Гра «Впіймай [шч]»

Щасливий щиглик дзьобик має,

Щавель щоранку він щипає.

Щиглик трудився, борщ зварив,

Пташок на борщик запросив.

 

Вірші про букву Щ

 

Букві Щ сказала Ш:

—  Ти стрибаєш, як лоша. Я на тебе дуже схожа,

Хоч стрибати так не можу...

—  А відгадка тут проста:

Я — з хвостом,

Ти — без хвоста.

 

- Розкажіть про букву Щ!

- Та вона така ж, як Ш,

Тільки в неї, - каже Костик, -

Як гачок, праворуч хвостик.

В. Гринько

 

Загадки

Чистить курточку, штанці,

чобітки і сап’янці...

Дуже працьовита тітка.

Здогадались, хто це? (Щітка)

 

Швидко бігаю в траві,

Спробуй ти мене влови!

Міцно хвостик мій тримай ,

Та збіжу я, так і знай.

Я тваринка непроста –

Проживу і без хвоста.(Ящірка)

 

В річці риба проживає-

Довгу морду вона має,

Гострі зуби, хижу вдачу –

В річці всі від неї плачуть.(Щука)

 

Щоб рибину цю піймати,

Слід її нагодувати.

Наварити бараболі

І гороху, що у полі.

Кого ж спіймав Сергійко наш?

Це, напевно, риба… (лящ).

 

Бурячок в землі дрімає,

я швиденько виростаю.

Свіжий борщик зварять з мене,

не червоний, а зелений. (Щавель)

 

Чистомовки

Ща-ща-ща -- піймали ляща.

Щу-щу-щу — ложка до борщу.

Ще-тце-ще — дуже смачно, дайте ще.

 

Ащ, ащ, ащ — є мене плащ.

Ащ, ащ, ащ — у дощ одягну плащ.

Іщ, іщ, іщ — біля дуба кліщ.

Ущ, ущ, ущ — на дереві був хрущ.

Ущ, ущ, ущ — ліщиновий кущ.

Ощ, ощ, ощ — мама варить борщ.

Ощ, ощ, ощ — іде дощ.

Ющ, ющ, ющ — поливаю плющ.

Ящ, ящ, ящ — спіймався лящ.

 

Ща, ща, ща — ми ловили ляща.

Щі, щі, щі — у лісі хащі.

Щі, щі, щі — йдуть дощі.

Ще, ще, ще — запалало вогнище.

Ще, ще, ще — каші хочу ще.

Ще, ще, ще — підстрибну вище.

Щу, щу, щу — дайте мені борщу.

Щу, щу, щу — пташку відпущу.

Щу, щу, щу — борщем пригощу.

 

Скоромовки

Пішли рясні дощі,

Ловилися лящі.

А хлопці, мов хлющі,

Забули про плащі.

Та що їм ті дощі,

Коли такі лящі!

В. Гринько

 

У лузі журавлик

Щипав собі щавлик.

Купіть йому горщик,

Він зварить вам борщик.

 

Прислів’я

Що посієш, то і збереш.

 Що збереш, то і змолотиш.

 

Веселі вірші

На болоті журавель

цілий день збирав щавель.

Назбирав собі на борщ,

Та якраз вперіщив дощ.

І щавель знесла водиця, -

Без борщу лишилась птиця.

З тог часу журавель

Лиш сирим жує щавель.

 

 Двоє щенят щока в щоку

Щипали щітку у кутку.

Та у щіточки отої

Палка є над головою.

Щітка лусь щенят з плеча,

 І пішли вони скавчать.

 

Закличка

Іди, іди, дощику,                                    

Зварю тобі борщику,                              

Мені каша, тобі борщ,                             

Щоб рясніший ішов дощ!

 

Потішка

Щиглик, Щиглик,

Що з тобою,

Що не чуть пісень весною?

Щиглик Щиро поділився,

Що співати він стомився.

Поки Щиглик спочиває,

Ми своєї поспіваєм.

 

Вірші про м’який знак Ь

 

Я – не шість!

Я – м’який знак!

Це повинен знати всяк.

Я – не літера нова.

Я пом’якшую слова.

От наприклад: хміль і тінь,

Півень, заєць, сіль і кінь.

Далі сам подумай ти,

Де ще знак м’який знайти.

 

Я в алфавіті – в кінці,

В мене усміх на лиці.

Не хизуюсь я, але…

Вам без мене буде зле.

Бо як тільки я у слові,

Слово – м’якше для вимови.

 

Знак називається м’яким,

Пом’якшує вимову ним.

Це знає і маля –

Бо слово пень чи слово день

М’якенько вимовля.

 

Бігла буква Р,

Впала і тепер

Догори ногами

Стала перед нами.

 

Ігор Січовик

БУКВА «М’ЯКИЙ ЗНАК»

Півень, горобець, ведмідь —

Знак м’який в словах стоїть.

Журавель, дельфін і рись —

М’який знак — не помились.

 

Буква Ю

Впіймай букву ю.

 

Юля юшку вранці їла.

Юля юшки не любила.

Мама каже: — Ще наллю!

Юля каже: — Не люблю!

Мама Юлю так любила,

Що за неї юшку з’їла.

Ганна Чубач

 

Вірші про букву Ю

Буква ця усім відома:

Перед Я вона стоїть.

В ній дві палички і коло —

Згогадаєтесь умить.

Є ця буква в слові "Юля",

І в словах "сміюсь", "стою".

Ой, яка ж вона красуня,

Ця чудова буква Ю.

 

- Як зробити букву Ю?

Здогадавсь, Іванку?

- Букву І до О приб’ю

На коротку планку.

 

Загадки

Не дорослий ще мужчина,

та вже зовсім не дитина,

то ж назвати його як?

Здогадалися? (Юнак)

 

Із малої цибулини

виріс весняної днини,

до нарциса привітався

та на грядці запишався. (Тюльпан)

 

Племена, що вік кочують,

без цеглини дім будують.

Як же зветься їх оселя,

що з жердин стіна та стеля,

повсть домівку укриває,

від негоди захищає? (Юрта)

 

Оля вийшла погуляти,

Дощик взявся пустувати.

Не злякає дощик Олю,

Бо відкрила … (парасолю).

Леся Вознюк

 

Всім обід готує мама.

Ось бере вона петрушку,

Інші додає приправи -

Будем їсти смачну ... (Юшку).

 

Чистомовка

Ду-ду-ду -у кіно піду.

Дю-дю-дю - зустріну суддю.

Зу-зу-зу — боюся грозу.

Зю-зю-зю — намажуся маззю.

Скоромовки

Юрта на снігу стоїть,

Юшка на вогні кипить.

 

У сестрички Люби

Випадають зуби.

І говорить Люба:

Я тепер бежжуба.

 

Смішинки-веселинки

-Як зробити букву «Ю», здогадайсь, Іванку?

-Букви «І» та «О» приб’ю на коротку планку.

І. Січовик

 

Буква я

Впіймай букву я.

"Як?-спитала буква Я,-

Ця ялинка - не моя?"

А ялинка, як почула,

У ярок якийсь стрибнула.

І гукає букві Я:

"Не твоя я, а - своя!"

 

Вірші про букву Я

Десь пропала буква О.

Ми шукаємо давно.

Де ж поділася вона? —

Не знайдемо до темна.

А вона, от чудасія!

Всілась букві Л на шию

І від радості сія: —

Ось де Я! Ось де Я!

 

На сторінку «Букваря»

З моря вийшла буква Я

І на якір гордо стала.

Я слова свої зібрала.

Покажіть свої знання

І назвіть слова на Я.

 

Варвара Гринько

БУКВА «Я»

— Хто між літер найскромніший? —

Назовіть її ім’я.

Буква «я» найголосніше

Відгукнулася: «Це я!»

— Ну, а хто хвалько найбільший»?-

Назовіть його ім’я.

Стало «я» тихіше миші і сказало:

«Це не я…»

 

 Чистомовка

Ла-ла-ла — бігла кай села.

Ля-ля-ля — зелене гілля.

Та-та-та — спіймали кота.

Тя-тя-тя — довести до пуття.

Са-са-са — вкусила оса.

Ся-ся-ся — малина уся.

На-на-на — тепла весна.

Ня-ня-ня — купали коня.

Ра-ра-ра — висока гора.

Ря-ря-ря — вранішня зоря.

Ца-ца-ца — смачна піцца.

Ця-ця-ця — лагідна киця.

 

 

Загадки

 Не дідусь, а вуса має.

В полі силоньку черпає.

І чимало сотень літ

зерном тішить білий світ. (Ячмінь)

 

Він беззубий, а кусає,

він безрукий, а хапає,

ще й причепиться міцненько

до штанців і до сукенки. (Реп’ях)

 

Одяглась у біле плаття,

примостилась на лататті,

задивилася у воду

на свою дівочу вроду. (Лілія)

 

Із перлин разочок,

зелений листочок.

Аромат духмяний

тішить ліс весняний. (Конвалія)

 

До пухнастого хвоста

личить шубка їй руда.

Як рушає полювати,

не виходить зайчик з хати. (Лисиця)

 

Є у кошику суниці,

і малина, й полуниці.

Спробуйте слівце дібрати,

щоб разом усе назвати. (Ягоди)

 

Соком діжечка налилась,

на городі примостилась.

Жовтобока і цукриста

так і проситься, щоб з’їсти. (Диня)

 

Скоромовка

Якось Яків сіяв мак

Так-сяк, абияк.

Виріс ярий Яків мак,

Та щось коле, як їжак.

 

Прислів’я

Язиком не поспішай, а справою не лінуйся.

Як не мудри, а совісті не перемудруєш.

 

 

Апостроф  ’

Я такий же, як знак розділовий,

І відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

Я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім'я —

Зразу стану потрібним і я.

 

Ігор Січовик

АПОСТРОФ

П’явка, в’юн, пір’їна в’ється —

Знак апострофом зоветься.

П’ять цукерок з’їв хом’як —

Дуже симпатичний знак.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформаційні джерела:

 

1. abetka.ukrlife.org/abetki.html

2. dnz1kolchyno.at.ua

3. doshkolenok.kiev.ua

4. beregunya.com.ua/simya/kolyskovi-pisni-dlya-ditej.html

 

5.       Проць М. М. Вивчаємо буквар // Поч. школа. — 1991. — № 6.