« Не погасити пам’яті вогонь…»

Про матеріал

Пам’яті мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітарним режимом у 1932-1933 роках, пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з обличчя землі після найбільшої трагедії ХХ століття, присвячується

Перегляд файлу

Попередній слайд 1 / 13 Наступний слайд

Зміст слайдів

Номер слайду 1

Не погасити пам’яті вогонь 1932-1933

Номер слайду 2

1932-1933

Номер слайду 3

Як тужить дзвін, Як серце рве до болю… Безвинно убієнні діти всі мої, Голодна смерть, страшна і невблаганна, Забрала вас… Але чому, чому?!

Номер слайду 4

Номер слайду 5

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Номер слайду 6

То був страшний навмисний злочин,Такого ще земля не знала: Закрили Україні очіІ душу міцно зав’язали

Номер слайду 7

Номер слайду 8

Линуть зорі-ДУШІ безневинно вбитих діток

Номер слайду 9

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз. Заплачте разом, а не наодинці. Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, Що мали зватись гордо — українці.

Номер слайду 10

Пішла з життя надія нації, її майбутнє. Пішли ті, хто мав би донести до майбутніх поколінь гени розуму, здоров'я, гени всіх людських чеснот і талантів… Обірвався живий ланцюг поколінь…