Небесна Сотня виховний захід

Тулупова Анна Олегівна

Вчитель Мушкутинецької ЗОШ І-ІІІст.

 

 

Розробка виховного заходу до Дня Пам’яті Небесної сотні

 

Небесна сотня. Зима, що нас змінила…

 

                                                                                                      «Гірко плаче Україна

І тяжко ридає

Своїх синів і що померли

Сльозами вмиває.

Плаче ненька Україна

Плаче кожна мати,

Та, що сина відпустила

Волю здобувати».

(Т.Г. Шевченко)

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні та прищепити любов до Батьківщини, розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності.

Наочне оформлення: державні символи України, стіл, накритий

вишитим рушником, на столі – хліб, композиція з колосків, стенд, фото із загиблими у Небесній сотні.

Обладнання: проектор.

Ключові слова: Небесна сотня, Революція гідності, День Пам’яті Небесної сотні, Київ, Майдан, Україна - вільна, демократична, європейська.

        Ведучий: З 2015 року 20 лютого відзначають  День Пам’яті Небесної сотні. У цей день вшановується пам’ять громадян, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи та відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Ведучий: У період з 19 по 21 січня 2014 року на Майдані загинуло більше сотні людей, яких народ назвав «Небесною сотнею». Сьогодні ми вшановуємо подвиг учасників Революції гідності та увічнюємо пам’ять Героїв Небесної сотні. Вони були раніше серед нас, такі ж прості і працьовиті люди, як ми з вами.

Учень:

Вони стояли до кінця,

За вільну нашу Батьківщину.

Боролись за своє дитя,

За нашу рідну Україну.

Вони розвіяли пітьму

Своїм теплом, биттям сердечним.

Залишили свою сім’ю

І стали небом безкінечним.

                                            (Яремченко Богдан)

Ведучий: Спочатку вони вимагали право вибору, потім їм довелось вимагати право на життя. Гинули вони від кулі снайперів - гинули, та не здавались.

Ведучий: Хай пам'ять всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Учень:

Небесній сотні

Шана й молитви,

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освіти.

І в мирі, Господи,

Прийми до Себе.

Звучить хвилина мовчання (метроном)

Ведучий: Господи Ти сказав: “Більшої любові ніхто не має, як хто душу свою положить за друзів своїх”, і Сам дав приклад тієї жертовної любові. Тебе просимо: глянь ласкавим Твоїм оком на велику любов тих, які загинули тут і по всій Україні, що у знаних і незнаних, пам’ятних і забутих могилах сплять – батьків, братів і синів наших, тих, що впали в боях.

Ведучий: Кожен із цієї Небесної сотні  мав свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 

Учень:

Не плач, матусю, я ще повернусь,

У снах до тебе я прилину, мамо.

До рук твоїх тихенько притулюсь

І запечу свою криваву рану.

Моя матусю, пам’ятай повік,

Що правда завжди дорога ціною,

Що я помер як справжній чоловік,

Що я не здався, я пішов до бою!

                                     (Алекс Пірс)

Учень

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Учень

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду сотник—молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній, сивий-сивий.

 

Учень:

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла.

                                          (Людмила Максимлюк)

Звучить пісня « Плине кача…»( діти кладуть на стенд янголятка пам’яті, на яких написані імена усіх, хто загинув).

Ведучий: Ще вчора ви просто дітьми та онуками були, а сьогодні в Києві на Майдані героями стали, орли. Як студенти під Крутами, вперше узяли на себе нерівні бої. «І звідки завзяття, відвага такі?»— запитують у смутку у вас матері.

Ведучий: У вас стріляли, коли ви пісні співали, коли своїм закривавленим друзям допомогу подавали. Хлопці, герої, вам би ще любити, кохати, а не в землю сиру так скоро лягати. Дзвони дзвонять безперестанку, без упину: з Сотнею Небесною прощається Україна.

Перегляд відеоролика https://www.youtube.com/watch?v=moOARdbUaKc

( Реквієм Небесна сотня )

Учень:

Господь вас вибрав з-поміж нас усіх,

Бо ви найбільш були цього достойні,

Щоби полинули в Його Небесний світ

Й спочили вічно у його долоні.

Свою ви місію вже на землі сповнили,

Хоч цвіт життя ще тільки забринів.

Ви рідний край так сильно полюбили,

Як сам Господь любити повелів.

                                             (Надія Дідух)

До зали входять матір та син.

Син:

Мамо, чи це вже весна, що квітами  встелена площа?

Мамо, чом пташка сумна?

А ще вчора співала в віконце.

Матір:

Синку, це ще не весна,

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло—

В холодну могилу.

Син:

Мамо, а, може, це сон, і, може,

Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

У твої обійми полину?

Матір:

Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

Син:

Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

Матір:

Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж, моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

Син:

Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька, волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Не вмер я, все бачу! Не варті

У сотні небесній стою.

Ведучий: Загиблі хлопці віддали свої життя за всіх нас. Це ми маємо пам’ятати!

Звучить Церковний Гімн України «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни!»

Ведучий: Дякую всім за увагу!