Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність.

«Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність!»

Україна буде тоді,

коли будуть люди,

які найдужче боятимуться

її ганьби…»

Ліна Костенко

 

Мета: розширити знання учнів про нашу Батьківщину – Україну;  виховувати в учнів любов до України, патріотизм, повагу до її захисників – учасників АТО; довести до свідомості учнів, що ми самі відповідаємо за долю нашої держави, що кожен українець повинен мати активну громадянську позицію щодо своєї історії та подій на сході України; дати новий імпульс духовному оздоровленню учнів, який передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і грунтується на визнанні пріоритету прав людини, яке функціонує на засадах гуманізму.

Очікувані результати:

• формування ціннісного ставлення до держави, українського народу, його мови, звичаїв і традицій;
• розширення знань учнів про історичне минуле України;
• усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним; усвідомлення своєї ролі в колективі, державі, світі; почуття гордості за свою державу, любов до неї; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ; формування навичок відповідальної поведінки, розвиток критичного мислення.

 Оформлення: вислови та вірші про Україну, національна символіка та атрибутика України, на центральній стіні великий вінок з жовто-блакитними стрічками, а зверху опускається Ангел. Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

 

 

• Ведучий: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

 

• Ведучий: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

 

• Ведучий: Всім тим, хто зараз стоїть на сторожі нашого спокою, хто тримає мирне небо над нашими головами, хто боронить кордони нашої Батьківщини – присвячується!

 

 

• Ведучий: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

 

Ведучий: …Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.
 

 

Ведучий: І сьогоднішній  захід ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

 

 

Ведучий: Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!

 

(В зал урочисто під музику-марш вноситься Державний прапор України.)

 

Ведучий: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

 

             (Звучить Державний Гімн України).

 

Ведучий: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам'ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

        

Ведучий: Для нас же, теперішніх молодих українців, перш за все важливо знати, що історія і сучасність України – це діло геройської української молоді: козацьких полків Богдана Хмельницького та Івана Мазепи; Легіону Українських січових стрільців Дмитра Вітовського; Української Галицької Армії Мирона Тарнавського; Армії УНР Симона Петлюри; Організації Українських націоналістів Євгена Коновальця та Степана Бандери;Української Повстанської  Армії Романа Шухевича; сотень тисяч українців, які боролись проти німецьких окупантів в рядах Червоної Армії;  членів визвольного руху шістдесятників, учасників студентського голодування 1990 року; Небесної сотні, молодих людей, які поклали власне життя за демократичні зміни в нашій Україні.

 

 

    Що то, люди за країна —
Неба синього блакить,
На ланах у серпні жито
Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні
Клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії,
Негаразди всіх стихій?

 

 

 

 

Люди мудрі, працьовиті
У країні тій живуть.
На чуже не зазіхають
І свого не віддадуть.
 

У якій іще країні
Земля родить так охоче?
Наче пісня солов’їна —
Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,
Є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна
Невимовної краси!
                                       Гордо, голосно, дитино,
                                      Ти назви ім’я країни,
                                      У якій, хвалити Бога,
                                     Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином
І, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу,
Розбудовувать державу.
                                        Отже, зветься ця країна,
                                        Наша ненька — Україна!

 

•    Ведучий:Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі –у  нашій славній Україні! Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 

                       

 

  Ведучий. Кожна  людина  найбільше  любить  той  край,  де  народилась  і живе.  Кожен  пишається  своєю  рідною  країною .Ми гордимося і пращурами, і сучасниками. Наша країна має найкращу природу, а українці –найпрацьовитіша, найщиріша і найспівочіша нація. Та, на жаль, дзвінка пісня навіває в наші серця не радість, а тривогу за нашу країну.

 

                               Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну.

У кожнім роді – незборима міць.

А купно всі ми – моноліт держави.

Ми не загинемо в борні,

Бо нині всі за волю встали.                                

Державність наша споконвічна, –

І не перечте, що її не було!

Був древній Київ, і Козацька Січ...

Хіба про них уже забули?!

Не смійте й Галич забувати!..

І УНР, і ЗУНР, і здвиг УПА.

Навчіться рід свій шанувати,

Й Державу ту, що вік була.

Наш український древній рід

Такі державні заложив основи,

Що – скільки буде існувати Світ, –

Нас не здолать в житті ніколи!

 

Пісня   » Я – Україна «

 

Ведучий: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

 

 

В сиву-сиву давнину

Козаки йшли на війну,

Бо на рідну Україну

Сунулися без упину

Ляхи, турки та татари,

Москалі та яничари.

 

Щоб палить сади і хати,

Щоб людей в неволю гнати.

Козаки скликають раду :

- Треба битись без пощади !

 

Вірні коні рвуться в битву,

Крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий,

За спокійні дні та ночі –

Шаблі весело дзвенять,

Вражі голови летять.

 

І на морі, і в степах

Наганяли вони страх,

Бо найкращі вояки –

Запорозькі козаки !

 

І не буде переводу

Українському народу

Доки із глибин сторіч

Долина козацький клич.

 

 

    Пісня       «  Козацькому роду нема переводу «

 

Ведучий: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

 

 

В вишитій сорочці, збивши босі ноги, Стоїть Україна обабіч дороги, А по тому шляху з заходу і з сходу Тягнеться історія Вкраїнського роду. Гордою ходою в сонячнім вінці Йдуть у бій за волю січові стрільці. Юні та безвусі, їм жити, кохати, Нивоньку косити, діток колисати…   Стоїть Україна, руки простягає Хоче мить спинити та права не має. «Стійте, зупиніться!»стелиться, шепоче – «Хай запам’ятаю ваші карі очі Хто скажіть, чиї ви? Як вас величати?  Щоб змогли нащадки вам шану віддати…»   Мовчать легіони, зберігають сили Йдуть у бій - і сіються стрілецькі могили. Заридали гори, голосять трембіти Це твої, Вкраїно, загинули діти. Хай лине їх слава протягом віків Чуєш, Україно, з-під землі їх спів?

                                ( Ой у лузі червона калина)

 

 

Ведучий:  Однією з найтрагічніших сторінок в історії боротьби за Україну є бій під Крутами.  Поблизу станції «Крути» загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

 

Ведучий: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Вони боролися, щоб ми перемогли.

 

Немає слів, нема пісень,
Щоб нам славити Вас, герої,
Що у важкий, кривавий день
В зневірі не зложили зброї.

Ви сміло виступили в бій,
Хоч ворог йшов, страшний, суворий,
В душі не було молодій
Перед сильнішим злом покори!

І не злякало Вас те зло,
Ні смерть в снігу, страшна, холодна,
Вгору підняли Ви чоло,
На Вас чекала ж вся Соборна!

Ви стали прикладом усім,
Про Вас нікому не забути!
В понурій темряві віків
Світити будуть завжди Крути!

 

Під світлом тим розтане тьма...
Ви палко Рідний Край любили!
Любові ж Вашій меж нема,
Вона живе із-за могили!

 

Ведучий: Визначною сторінкою нашої історії є Українська Повстанська Армія. Це Рух Опору, який був добре організований.

УПА була єдиною військовою силою у Другій світовій війні, яка визначала стратегічною метою своєї боротьби створення незалежної Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що намагалися завадити цьому.

Ведучий : Діяльність УПА була логічним продовження попередніх періодів розвитку українського визвольного руху, тобто національної революції 1917-1920-х років, підпільно-бойової діяльності Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920-1930-х років.

 

 

Скільки часу пройшло, пролетіло...

зеленіли сади й облітали...

Час, нарешті, настав, Україно,

Щоб і їх вже назвала синами!

Є ще змога послухати свідків

Про ті страшні далекі роки.

В незалежній Вкраїні і вільній

Правду кажуть діди і батьки.

Шлях тернистий герої встелили...

Спогад-спомин - сльозина скупа...

Заквітчаймо тепер всі могили

Невідомих й відомих вояків УПА!

 

 

                          пісня «Нас весна не там зустріла»

 

 

Ведучий: Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

 

 

Українець! Ти - СИЛЬНИЙ! Українка! Ти - КРАЩА!
Україно! ТИ ВИЖИВЕШ!!! Не здамося нізащо!
Українці! Ви МОЖЕТЕ! У вас сили - по вінця!!!
Українці! Вас БОЖЕНЬКА захищає! Дивіться!
Україно! ТИ ВИЖИВЕШ!!! Ти сильнішаєш РАЗОМ!
Як ми в єдності б"ємося й виганяєм заразу!
Українці, ви - Воїни! Божі діти! Єднаймось!
Україну відстоювать! Гнати ворога в стайню!
Тільки ТАК переможемо! Твердість ДУХУ піднімемо!
Україно! Ти - мужна! Україно! Ти - сильна!
Зрозумійте це, людоньки! СИЛА - ось що цінується!
М"якість і безголосся НАС світом цим не шанується!
ГОЛОС ВАШ має линути!!!! Світом всім має линути!!!
Ворог має загинути. Ворог має загинути!

 

Ведучий: 23 роки Україна не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу тепер. До 2014 року  ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

 

Ведучий: Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

 

Пісня «Зродились ми великої години»

 

 

Ведучий: Квітень 2014. Саме тоді російські загони вторглися та територію українського Донбасу, саме тоді розпочалася неоголошена війна загребущої і ненаситної московії  проти України.

 

 

 

                           Тетяна Фролова  « Розмова з чужинцем «

Вона стояла крихітна і боса.
Десь від землі здіймався голосок.
Яріли квіти на дівочих косах,
В руках тримала житній колосок.
Спідниця пишна, гана вишиванка
І доброго намиста два разки.
Дивилась гідно, не як полонянка.
Це про таких легенди і казки.
Чужинець був звеличений і гордий,
Сидів недбало в пишному вбранні.
Хтось тихо хлипа, мучив клавікорди,
Хтось гарцював на білому коні.
-Либонь, ти хтіла щось мені сказати?
Чи, пак, табе покликали дарма?
Така мала...чи є у тебе мати?
-Для свого краю мати - я сама.
-Вклонись мені. Я - цар твій, щоб ти знала.
Я - завойовник, я - володар твій.
Вона спокійно, гідно так сказала:
- Ти може, й цар, та тільки цар не мій.
Не поклонюся жодному тирану, 
Ні перед ким не схилю голови.
Я завтра стану й післязавтра стану
І гордо кину: -Я іду на "ви"!
Пихато й зверхньо кинеш ти на мене.
- Ти? Йдеш? Супроти кого ти ідеш?
Відповіла спокійно так і чемно:
- Я тут живу, а ти тут не живеш.
Ти - зайда! Ти - чужинець в моїм краї.
А я - легенда рідної землі.
Мене кожніська стежка тут вітає.
Птахи великі і птахи малі
Мені співають пісню величальну.
Самі із плодом хиляться гілки.
Тобі ж лиш ворон кряче - 
Птах печальний.
Ти - ворог наш, отой, що навіки.
Бо ти прийшов, щоб трави толочити,
Щоб чобітьми пройтися по квітках.
Ти на землі моїй не зможеш жити,
Бо ти тут сіяв смерть, тут сіяв страх.
Хтось вже не хлипав, а тихенько плакав.
Затихли клавікорди. День згасав.
Замовк чужинець. Думав, не балакав.
Хотів сказати щось та не сказав.
Замість дівчати вже стояла жінка.
Ставна і гарна в величі своїй.
Хто ти така? - спитав. - Я - українка.
Йому хотілось поклонитись їй.
Стань на коліна! - відмовляли нерви.
Він з ними був в постійній боротьбі.
- Навколішки стаю, як йду до церкви.
Я не прийшла коритися тобі.
- Ти Роксолана? - Ні, я звуся Кароліна.
Але хіба, скажи, у тому річ? 
Тобі завоювати нас не вдасться
Ми - світло дня, а ти - похмура ніч.
Тобі хотіла я лишень сказати:
- Іди туди, звідкіль до нас прийшов.
Тобі ніколи край наш не здолати,
Тут смерть знайдеш, якщо ще не знайшов.
Він захотів недобре щось зробити
І рвучко потягнувся до меча.
Не квапся, бо мене не можна вбити.
І доторкнулась до його плеча.
Закляк чужинець. Він моливсь до Бога.
До свого Бога - іншого не знав.
Вона пішла з ворожого порога.
І вже ніхто її не зупиняв.

 

 

Ведучий: Наша Україна горда  від того, що  зуміла  виховати  людей,  здатних  об’єднатися  на  Майдані,  здобути  волю, вибороти  справедливість.  Ми  заявили  про  себе,  як  про  велику  націю,  гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.   

 

За Сотнею ще рани кровоточать,

А тут нових оплакуєм синів.

Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,

Невже нових жертв сильно захотів?

 

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,

Зривають їх дружини й матері.

«…Присвоїти посмертно…» В домовині

Лежить проміння згаслої зорі…

 

А блокпости обстрілюють чужинці,

Чиєсь дитя стає мішенню знов…

Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..

Іде війна за смерть — не за любов!

 

 

Ведучий: 24 лютого 2022 року о 5:00, за Києвом, міжнародний військовий злочинець_ президент ерефії Путін , намагаючись «остаточно вирішити українське питання», розпочав масовану атаку із застосуванням усіх видів озброєння на всі великі міста вільної України. Наслідуючи Гітлера, який теж хотів «остаточно вирішити єврейське питання», він наказав своїм військам перейти державний кордон України та атакувати його столицю та міста, об’єкти критичної інфраструктури, аеродроми, Збройні Сили України, вбиваючи на своєму шляху мирних громадян, руйнуючи їхні будинки, школи та дитячі садки. Але щось пішло не так і ця атака захлинулась. Народ України завадив його планам. Його армія була зупинена і почала швидко утилізуватися, втрачаючи за перші кілька днів більше живої сили та техніки, ніж за багато років двох чеченських воєн та сирійську авантюру, разом узяті. Демократичний світ не здригнувся і об’єднався довкола України. Війна Росії проти України - злочин проти людяності та Росія має відповісти за це!

 

                                  Пісня « Українська лють…»

 

 

 Ведучий: Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє.  Ми говоримо  про  війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні!

 

 

Ведуча: Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі,  ми розуміємо,  що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

 

Болить мені, ти знаєш, як болить?

Болить біда, що зараз в Україні.

Ця рана душу втомлену ятрить,

І сліз не можу втримати я нині…

Війна… Не оголошена ніким,

Вбиває і калічить українців.

І це наш брат? Та і чи був він ним?

Щоб убивати нас, прислав чужинців.

Цей маразматик воювати звик.

Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.

За хворий мозок, за імперський бздик,

Життя вже не одне навіки смеркло.

Болить мені… Ти знаєш, як болить.

Ця рана не дає мені спокою.

І ця неоголошена війна,

Розв’язана «братерською» рукою…

 

                                                    Пісня « Білі янголи «

 

                         А на моїй землі іде війна…  

 Стріляють танки і ревуть гармати…

Сповита горем, в чорному вбранні,

                                  Сльозами вмилась не одна вже мати.                                               Найкращі з кращих падають від куль,                                                                       Грудьми своїми землю прикривають

Сумним набатом в селах і містах.

«Герої не вмирають!»

 

                                           Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

 

.Пісня « Мене вже не має»

Найкращий син покинув рідну хату,
Найкращий брат всміхнувся і пішов,
У руки зброю взяв найкращий тато -
З них кожен свою стежку вже знайшов. 
У літній день сумує сива мати,

Та гордість перекрикує цей сум,
Їй залишилось лиш молитись і чекати,
Крізь біль у серці, що пронизує мов струм. 
Приходить син щодня з промінням сонця,
В похмурий день із каплею дощу,

А мама мовить, визираючи з віконця:
"Як не вернеться, то я винних не прощу!"
У домі тиша та незвична пустота, 
І за столом весь час когось бракує,
Промовить мама, як охопить самота:
"Я мовчки крикну, може і почує..."

 

 

Не можу, не можу мовчати,
Коли агресор преться до чужої хати!
На горло свободи хоче наступити
І в крові національну гідність утопити.

 

Путін убивця та миршавенький бандит,
Якого проклинає увесь світ.
Ти прийшов на Україну із війною,
А подумав, що буде завтра із тобою?..

 

Рускій мір і махровий путінізм —
Це той самий проклятий фашизм!
Хіба, облюдку, після цього ти дюдина?!
Ні! Підлий злочинець і скотина!

 

     Вірш « Отак подивишся здаля на москаля….»  4 клас

 

 

Тривожні й радісні ідуть новини,
Лунають безперервно із екрана,
З надією слідкує Україна
За тим, що діється, із вечора до рана.

Жовто-блакитний український стяг
Крилом укрив від ворога країну,
А той лютує! Села і міста
Перетворити хоче на руїну.

 

Не вдався план бліц-кригівський йому:
Не ждав такого спротиву народу!
Хай буде світло! Знищимо пітьму –
Ми  захищаєм  волю і свободу!

Як гордо майорить вкраїнський стяг
Над Києвом справіку і донині!
Звитяга наша житиме в віках!
Ми переможем! Слава Україні!

 

                                     Пісня « Дівчата …. «

Ведучий: Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...Багато синів наших сіл, міст  пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною.  Вони з гідністю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України. Серед них і 24 наших односельців.

              Відеоролик

Уклін тобі, солдате, материнський 
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм!

 

Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Ти носа втер Америці й Європі
Борониш світ без неба покриття.

 

Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!!!

Ведучий : Сьогодні на нашому заході присутні справжні герої – учасники воєнних дій на сході і півдні України, наші односельчани.

(Оголосити кожного із них і вивести на сцену.)

Привітаймо їх гучними оплесками.

Просимо Вас піднятися на сцену, нехай усі побачать справжніх героїв, які пройшли жахіття війни і щасливо повернулись до своїх домівок. (Оплески.)

Це наші герої!

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають найцінніше - життя,
України найкращі сини !

                                    Пісня « Воїни світла «

                     Ведучий : Ми не маємо жодного права опускати зараз руки, зневірюватись у своїй силі духу, адже Україна вже почала переломну сторінку в історії, всі жадають перемоги. Прислухаймось у цей день до голосу героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє.
 

 

 

О, Боже ласкавий, з високого неба,
Послухай молитву й благання до Тебе.
Спаси Україну від злої навали,
Щоб більше дітей батьки не ховали.

 

 В молитві до Тебе всі руки складаєм,
Всі щиро благаєм:
Не дай рідну землю розділити й забрати,
Не дозволь в Україні знов кров проливати.

 

Захисти нас, Ісусе, єдина надіє,
І Ти, Непорочна Діво Маріє.
Послухай моління наших сердець,
Інакше прийде Україні кінець.

 

                           Пісня «  Молитва за Україну «