Неклітинні форми життя. Віруси, віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування.

Неклітинні форми життя. Віруси, віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування. Гіпотези походження вірусів.

Про що урок1. Коротко про неклітинні форми життя.2. Віроїди.2.1 Історія2.2 Особливості3. Віруси3.1 Історія відкриття3.2 Особливості будови4. Пріони4.1 Історія4.2 особливості5. Висновки

Неклітинні форми життяІснування неклітинних форм життя є предметом наукової суперечки, оскільки чіткого та однозначного визначення поняття «життя» досі немає.

Властивості живого. ВідкритістьЄдність хімічного складу. Клітинна будова. Дискретність. Ріст та розвиток. Спадковість та мінливість. Адаптація і авторегуляція. Самовідтворення. Подразливість

ВіроїдиІнфекційний агент, представляє собою замкнену в кільце низькомолекулярну і висококомплементарну одноланцюгову РНК.

Із історіївідкрив 1971 році Теодор Дінер, який вивчав інфекційне захворювання картоплі, відоме під назвою «веретеноподібність бульб»

Віроїди. ОсобливостіПотрапляють у клітину рослини-хазяїна при вегетативному розмноженні, за допомогою комах або механічним шляхом при пошкодженні тканин. Розмноження (реплікація) проходить за допомогою ферментів РНК-полімераз хазяїна. При цьому реплікація нуклеїнових кислот самої клітини-хазяїна пригнічується. Залишається невідомим, яким чином РНК віроїда, не кодуючи ніяких білків, може пригнічувати біохімічні процеси рослини, та яким чином при реплікації працює РНК-полімераза, якій за звичайних умов як матриця потрібна ДНКСкладаються близько з 300 нуклеотидів (250 – 380)

Віруси – це погані новини в білковій упаковці. Пітер Брайан Медавар. Неклітинний інфекційний агет, котрий здатний до самовідтворення тільки в середині живої клітини. Самопідтримувальні хімічні системи здатні до еволюції за Дарвіном

Історія відкриття1884 р. – фільтр Шамберлана.1892р. – відкриття вірусу табачної мозаїки.1898р. – перевідкриття вірусу.поч. ХХ ст. – відкриття бактеріофагів.1931 – 1935 р. перші зображення вірсуів.д.п. ХХ ст. – розквіт вивчення вірусів. Відкрито більше 2000 видів. На даний момент вже відкрито 6000< видів. (100 000 000 – можливо ще «приховані»

Особливості вірусів. Віріон – повноцінна вірусна частинка. Більшість вивчених вірусів мають діаметр у межах від 20 до 300 нм. Деякі філовіруси завдовжки до 1400 нм, а їхній діаметр становить лише 80 нм. Pithovirus sibericum. Мають лише один тип нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК)Не мають власних систем синтезу білків та перетворення енергії

Найменший одноланцюговий ДНК-геном має цирковірус, його геном кодує лише два білки і містить лише 2000 нуклеотидів. Pandoravirus, і його геном в 2.77 млн. пар дволанцюгової ДНК.

Класифікація ICTVЗагалом налічується 9 порядків, 127 родин, 44 підродини, 782 роди, 4686 видів і понад 3000 ще не класифікованих вірусів. Класифікація ICTV нині поєднується з класифікацією за Балтімором

Класифікація за Балтімором. I: Дволанцюгові ДНК-віруси. II: Одноланцюгові ДНК-віруси. III: Дволанцюгові РНК-віруси. IV: Позитивно спрямованіодноланцюгові РНК-віруси. V: Негативно спрямованіодноланцюгові РНК-віруси. VI: Одноланцюговізворотно-транскрипційні РНК-віруси. VII: Дволанцюговізворотно-транскипційні ДНК-віруси

Будова вірусів (загальна)

ПріониІнфекційні патогени, суто білкового походження. Викликають захворювання ЦНС (пріонові хвороби)

Історія відкриття пріонів1920-ті роки: Ганс-Ґергард Кройцфельд і Альфонс Якоб описують губчасту енцефалопатію овець (скрепі).1960-ті роки: Девід Кребс і Джон Стейнер виявляють, що скрепі можна передати шляхом трансплантації мозкової тканини.1980-ті роки: Стенлі Прузінер пропонує гіпотезу, що скрепі викликається не вірусом, а аномальними білками, які він називає пріонами. За що і отримує Нобелівську премію з фізіології або медицини.1990-ті роки: Вчені виявляють, що пріони можуть викликати захворювання людини, такі як хвороба Кройцфельда-Якоба.2000-ті роки: Вчені вивчають структуру та механізм дії пріонів.

Властивості пріонів. Не містять нуклеїнових кислот. Складаються з одного білка, який має аномальну структуру. Можуть викликати захворювання людини і тварин. Стійкі до дезинфікуючих засобів. Можуть передаватися від однієї особи до іншої або від тварини до людини. Пріони складаються з білка Pr. P, який є нормальним білком в мозку. Не мають лікування.

Висновок. Віруси, віроїди та пріони - це неклітинні форми життя, які мають різні особливості організації та функціонування. Віруси та пріони можуть викликати захворювання людини та тварин. Віруси та пріони можуть передаватися різними способами. На сьогоднішній день немає ефективних методів лікування вірусних та пріонних захворювань.