Нестандартні диктанти в початковій школі (творчі сходинки 2021)

 

 

 

 

 

 

 

Відділ освіти, молоді та спорту

Дубечненської ОТГ

Загальноосвітня школа І-ІІ ст..с.Рокита

Галина Дмитрук

 

 

Нестандартні диктанти у початковій школі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рокита 2021

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дмитрук Г.Г. Нестандартні диктанти в початкових класах:методична розробка/Г.Г.Дмитрук;Рокита,2021.-

 

 

Посібник вміщує збірку нестандартних диктантів та рекомендований щодо проведення їх в початкових класах. Розробки адресовані для вчителів початкових класів.

Рецензент:Рибачук Ірина Петрівна,заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ І-ІІ ст. с.Рокита

 

Схвалено  на засіданні методичного об’єднання вчителів початкових класів школи І-ІІ ст.с.Рокита, протокол від    , №

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………..

1.Роль диктантів у виробленні в молодших школярів правописних навичок

2. Різновиди навчальних диктантів на уроках української мови. Нестандартні диктанти………………………………………………………….

3.Абетка нестандартних диктантів……………………………………………

4.Література………………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Становлення сучасної освіти потребує постійного оновлення банку педагогічних методів і прийомів, які застосовує у своїй роботі вчитель початкових класів. В.О. Сухомлинський писав: « …Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію до подолання труднощів, бажання вчитися» Успішне оволодіння дитиною програмовим матеріалом неможливе без високорозвинених пізнавальних інтересів. А цього, в свою чергу, у вік високорозвинених технологій, важко досягти стандартними традиційними прийомами та видами робіт. Ця думка й спонукала створити добірку нестандартних диктантів для учнів початкових класів.

 Диктанти – активна форма тренувальних вправ. Вона вимагає уваги, зосередженості, активної розумової діяльності. Диктанти є одним із найбільш ефективних засобів формування культури усного і писемного мовлення. А подані нижче нестандартні диктанти не тільки виконують навчальну функцію, а й сприяють розвитку в учнів початкової школи інтересу до навколишнього світу, розширюють кругозір учнів, спонукають до творчості, сприяють розвитку в учнів продуктивного мислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЛЬ ДИКТАНТІВ У ВИРОБЛЕННІ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПРАВОПИСНИХ НАВИЧОК

Диктанти є активною формою тренувальних вправ, засобом навчання і перевірки навичок учнів з правопису. Система навчальних диктантів сприяє формуванню в школярів орфографічної уваги,творчого ставлення до процесу письма.

Диктант – це один із видів письмових робіт учнів. Однією з найхарактерніших його ознак є запис тексту, сприйнятого на слух. Істотним як для характеристики самих диктантів, так і їх класифікації є характер відтворення продиктованого тексту.

Диктанти бувають різних видів, кожен з яких має свої характерні особливості. Ознаками для поділу загальної категорії диктантів на типи можуть бути: мета виконуваної роботи; особливості тексту, який підібрано для диктанту; характер відтворення учнями продиктованого тексту – без змін чи із заданими змінами і якими саме; спосіб проведення диктанту.

Залежно від мети виконуваної роботи диктанти бувають навчальними або контрольними.

Одним із видів орфографічних вправ є так звані зорові диктанти. Для такого диктанту добирається матеріал, який легко запам’ятовується: віршовані рядки, загадки, прислів’я, можуть бути окремі слова,речення. Дібраний матеріал записується на дошку чи картку, читається учителем і учнями, проводиться орфографічний розбір, пояснюються розділові знаки. Після цього учні ще кілька разів читають текст,щоб запам’ятати. Далі текст закривається, і учні пишуть його з пам’яті. Від класу до класу кількість слів для такого диктанту зростає.

Важливою частиною роботи з орфографії в початкових класах є засвоєння слів, вимову і написання яких школярі відповідно до програмових вимог повинні запам’ятати. Однією із умов успішного засвоєння школярами правопису словникових слів є прищеплення їм навички користуватися орфографічним словником. Цілеспрямований вибір слова, виписування його зі словника і наступний смисловий, потім орфоепічний і орфографічний аналіз таких слів сприяє виробленню в учнів орфографічної пильності. Із орфографічного словника учень має змогу отримати кілька видів важливої лінгвістичної інформації:

- орфографічну (як правильно пишеться слово);

- орфоепічну (як слово вимовляється);

- семантичну (що означає слово, які має синоніми, антоніми);

- морфемно-словотворчу (до групи яких спільнокореневих слів належить слово);

- синтаксичну (як це слово вжито в словосполученні, реченні).

Вивчати українську мову із застосуванням навчальних словників – означає дати дитині можливість оволодіти знаннями, оперувати ними, що в свою чергу є основою набуття учнями мовної і мовленнєвої компетентності, якій у сучасній системі шкільної освіти надається особливої уваги.

В основу роботи над правописом словникових слів учителі часто застосовують зорові диктанти за методикою П.С.Тоцького]. Роботу слід проводити так:

Набір речень спроектувати на мультимедійну дошку. Прочитати слова диктанту тричі. Закрити написане. Показувати по одному реченню, діти їх записують. Учитель перевіряє написане. Такі диктанти не тільки допомагають контролювати засвоєння правопису словникових слів, а й реалізовують навчальну мету.

Знання орфографії краще засвоюються, якщо застосовувати технологію ейдетики. Ейдос – по-грецьки «образ», а ейдетизм є різновидом образної пам’яті. Людина, що володіє ейдетичною пам’яттю, може зберігати яскраві образи предметів протягом тривалого часу після їх зникнення. Ейдетика – наука, яка вчить запам’ятовувати інформацію через світ образів. Учні завдяки своїй яскравій дитячій уяві можуть швидко і надовго запам’ятовувати потрібну інформацію. А головне – таке навчання, яке ґрунтується на грі та фантазії, зовсім не обтяжує учня, навпаки – переключає його на відпочинок. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, ми підключаємо інші відчуття: слухові, тактильні, рухові, нюхові й навіть смакові. Таким чином, відбувається розвиток усіх видів пам’яті і, як наслідок, ефективність навчання покращується.

Для прикладу це можуть бути словникові малюнкові диктанти. Письмо з пам’яті – різновид диктантів, які пов’язані з дослівним списуванням. Учні намагаються запам’ятати не тільки слово, а й його графічний образ. Методика проведення письма з пам’яті має таку послідовність: текст попередньо аналізується. Учитель читає його, звертаючи увагу на важкі для учнів слова, орфограми, проводить звуко-буквенний аналіз окремих слів, пропонує запам’ятати їх. Потім текст читають діти. Після цього текст закривається, учні записують його з пам’яті. Після виконання

роботи текст відкривається, і школярі перевіряють написання не в себе, а в свого сусіда по парті. Ця робота в парах складна, вимагає значно інтелектуального, вольового і навіть фізичного напруження.

Текст, що диктується, може бути зв’язним або складатись із окремих речень, словосполучень або слів. Текст, що диктується з окремих слів, називається словниковим диктантом. Такий диктант є економним і орфографічно цілеспрямованим, він дає можливість за короткий час записати багато слів на певне правило.

Ускладненим варіантом словникового диктанту є малюнковий диктант, під час якого вчитель не диктує слова, а показує відповідні предметні малюнки, а учні записують їх назви словами.

Різновидом словникового диктанту є цифровий диктант, до якого вчитель подає цифрові коди до певних орфограм у словах, читає слова, учні записують цифри, після чого вчитель читає правильний цифровий ряд слів, щоб учні перевірили.

Отже, значення диктантів велике. Якщо їх уміло проводити й застосовувати різні їх види, то вони є одним із засобів боротьби за культуру писемної мови учнів. Диктанти виконують організуючу й виховну роль – допомагають сформувати цінні навички регламентованої роботи, вміння дотримуватись ритму письма, розвивають орфографічну пильність учнів, удосконалюють навички самоконтролю.

У розвитку грамотного письма учнів важлива також словниково-орфографічна робота, яка інтегрує ефективні прийоми традиційного навчання з елементами педагогічних інновацій. Поєднання різноманітних форм і методів роботи на уроках української мови є важливим засобом стимулювання активної пізнавальної діяльності молодших школярів, формування і закріплення у них інтелектуальних умінь, підвищенням їхньої комунікативної компетенції.

 

 

 

 

 

 

 

РІЗНОВИДИ НАВЧАЛЬНИХ ДИКТАНТІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.НЕСТАНДАРТНІ ДИКТАНТИ

 

На уроках гуманітарного спрямування доволі часто використовують такий тип роботи як диктант. А що таке диктант? Бездумне записування того, що читає вчитель?! А тоді, власне, для чого ми використовуємо його у навчанні?

Диктант — це не просто форма письмового контролю, вправа для засвоєння або перевірки грамотності, але й метод виховання у школярів орфографічних умінь і навичок, принципу свідомості й автоматизму (учень свідомо, а не інтуїтивно, користується правилами граматики), а також вміння школярів призвичаюватись до організованої колективної праці.

За допомогою диктантів учень може істотно підвищити рівень культури писемного мовлення, розширити власний кругозір, дізнатись щось цікаве та незвідане, оскільки запропоновані учням теми диктантів, дібрані переважно на основі різноманітної (історичної, наукової, мистецької тощо) тематики та енциклопедичних довідників.

Слід зазначити, що диктанти бувають різних видів (класифікація здійснюється згідно з того, яку мету ми переслідуємо):

1. за метою проведення (навчальні або контрольні);
2. за характером запису тексту (дослівні, або ж текстуальні, вибіркові, вільні, творчі);
3. за часом пояснення орфограм (попереджувальні, коментовані, пояснювальні).

Залежно від особливостей тексту, який диктуємо, диктанти поділяються на чотири групи:

текстуальні (дослівні), вибіркові, вільні, творчі.

Текстуальний – це такий диктант, при якому учні без будь-яких змін, дослівно відтворюють продиктований їм текст, незалежно від того, зв’язний він чи складений з окремих речень,  словосполучень чи слів.

Вибірковий диктант проводиться з метою перевірки засвоєння одного якогось правила. Це економний вид роботи, який формує в учнів увагу, мовний слух, орфографічну пильність. Школярі, згідно з поставленим завданням, фіксують з продиктованого тексту тільки окремі його частини (слова, групи слів, речення).

Вільний диктант має особливість у тому, що учні записують текст не дослівно, а так, як вони уміли його запам’ятати. Під час вільного диктанту учням дається право використовувати й свої слова,вирази. Кожна частина тексту записується учнями після повторного читання. Вільний диктант є проміжною формою між контрольним диктантом і переказом, одним із засобів підготовки учнів до написання переказів.

Творчий диктант проводиться так, що в його ході учні одночасно виконують певні завдання творчого характеру: поширюють речення словами, необхідними за змістом, складають або перебудовують речення за опорними словами, відповідають на поставлені запитання тощо.

Диктант-завдання близький до творчого, який передбачає, крім запису тексту, виконання на його основі певних фонетико-графічних, граматичних чи стилістичних завдань.

Самодиктант або «перевіряю себе» – до його виконання здійснюється попередня підготовка, під час якої учні запам’ятовують текст, звертають увагу на написання окремих слів і розстановку розділових знаків, а потім записують його самостійно.

Диктант-переклад також вимагає колективної попередньої роботи. Важкі для перекладу слова записуються на дошці обома мовами, правопис їх аналізується. Після усного розбору речення диктується вчителем у повільному темпі, а учні самостійно перекладають і записують його.

Залежно від способу написання навчальні диктанти є попереджувальні. Вони найчастіше використовуються на стадії первинного етапу засвоєння орфографічного правила. При попереджувальному диктанті прочитане вчителем речення учні записують після того, як хтось із них з’ясує орфограми та пунктограми, наявні в ньому.

Під час пояснювального диктанту учні спочатку записують речення, а після цього пояснюють правопис слів з орфограмами чи вживання розділових знаків. Перевірка диктанту здійснюється в класі безпосередньо після його написання.

Диктант з коментуванням характеризується збігом у часі запобігання можливим помилкам, проведення орфографічного розбору мовного матеріалу з його записом. Під час його проведення один із учнів коментує написання кожного слова, «веде» клас, який мовчки пише під диктовку однокласника.

Орфографічне коментування поєднує в собі аналіз і синтез, забезпечує осмислене письмо.

Коли орфографічну тему опрацьовано, виникає потреба перевірити якість її засвоєння, виявити рівень сформованості в учнів правописних умінь. З цією метою проводиться контрольний диктант.

Методика його проведення традиційна: перше цілісне читання тексту, читання тексту реченнями,частинами, щоб діти могли їх записати. Повторне читання речень, щоб перевірити написане. Після запису всього тексту вчитель читає його ще раз від початку до кінця.

Проте на особливу увагу заслуговують нестандартні навчальні диктанти.

Диктант повторної дії.

Проводиться з ІІ півріччя в 2 класі. Час обмежується до 5 – 7 хвилин, обсяг – до 20 слів, але можна його змінювати, залежно від класу, рівня його підготовленості, можливостей і потреб певного уроку. Такий диктант є доцільним у двох випадках: коли вчитель виявив у багатьох школярів значні правописні прогалини, які треба негайно усунути, або коли він хоче запобігти можливим помилкам учнів на певне правило. Звичайно, другий варіант є раціональнішим, оскільки виправляти значно важче, ніж запобігати. Тут потрібна особлива методика роботи. Наприклад, я виявила, що учні часто помиляються у правописі слів з ненаголошеними голосними, тому я пропоную такий диктант повторної дії.

Цього літа рясно вродила горобина. Великі червоні кетяги звисають серед зеленого листя. Старожили кажуть, що багатий урожай горобини на – люті метелиці взимку та великі морози.

Учні записують текст га окремих аркушах. Після запису я повторно читаю його, але при цьому розкриваю правопис кожного сумнівного слова. Діти виправляють допущені помилки самостійно. Після цього я пропоную їм ще раз подумати над виконаною роботою, порадитися з товаришем щодо написання тих чи інших слів. Потім роботи збираються, але я оголошую, що всі вони лежатиме муть тут, у класі, до наступного уроку, оскільки ще багато учнів допустили помилки.

Розрахунок дуже простий: діти ще раз переглянуть текст диктанту, з’ясують написання того чи іншого слова. На наступному уроці я пропоную дітям написати цей же диктант, але попереджую, що учні, які напишуть його без помилок, втретє вже не писатимуть. Диктант читається уже в швидшому темпі, без повторень речень (про це я також домовляюся попередньо з вихованцями). Перевірка робіт така ж, як і першого разу. І знов аркушики залишаються у класі, що дає можливість дітям ще раз переглянути власні роботи.

Після цього разу ті, що написали диктант без помилок, звільняються від наступного. Їм на цей час я пропоную самостійну роботу, що містить схожі орфографічні завдання. Решта учнів пише диктант утретє. Як правило, помилок у роботах немає. А якщо в окремих дітей вони, все-таки, трапляються, то з цими учнями я працюю вже індивідуально. Якщо ж є потреба написати диктант ще раз, то це слід зробити. Тільки б на користь.

Чим старший клас, тим насиченість тексту орфограми зростає, час обмежується, а коментування вчителем звужується.

Диктант безпосередньої дії.

Я теж проводжу цей диктант на початку уроку, обмежуючи його часом та з невеличким обсягом слів. Від інших видів навчальних диктантів він різниться тим, що будується на основі зв’язного тексту, який продовжується з уроку в урок. Такий диктант може тривати протягом трьох – п’яти занять. Бажано, щоб текст був цікавий і насичений відповідними орфограмами.

Приклад диктанту, який можна пропонувати четвертокласникам. Він – для закріплення знань, умінь і навичок правопису ненаголошених голосних, апострофа, речень з однорідними членами, практичних уявлень про пряму мову. Розділові знаки, за допомогою яких оформляється пряма мова, треба учням продиктувати.

Пам’ятний день

Сьогодні неділя. Малий Мар’янко з матір’ю поїдуть до діда Дем’яна в сусіднє село Валер’янівку. Це для нього свято. Вони будуть їхати в’юнкою польовою стежкою на велосипедах, об’їжджаючи широкі лани буряків, пшениці, соняшника, кукурудзи. Потім…

Потім вони об’їдуть підгір’я з невеликим підйомом прямо до дідового подвір’я. Мар’янко уявляє, як вони під’їдуть до широких дерев’яних воріт, як дзвякне клямка хвіртки. А тоді…

А тоді викотиться м’ячиком по трав’янистому м’якому подвір’ю маленький Рябко. А в нього хвости десь назбирав по бур’янах досить реп’яшків. Буде Мар’янку робота. Аж ось…

Аж ось на ганок з’явиться дід Дем’ян у солом’яному брилі та лагідною усмішкою під вусами. Мар’янко пам’ятає, що дідусь обов’язково скаже словами прислів’я:

– Свято в тій сім’ї, яку пам’ятають добрі люди! А потім…

А потім дід Дем’янко поведе Мар’янка на пасіку в сад. Там рясно яблук, вишень, груш, слив. Там повітря напоєне духмяним запахом меду.

– Ой, мрійнику, сідай уже та поїдемо в гості до діда, – покликала мати Мар’янка.

Отже, текст я пропоную на п’яти послідовних уроках. Методика диктанту безперервної дії така. Учитель попереджує, що диктуватиме текст без повторення речень, дещо швидше, ніж під час звичайних диктантів, що учням самим треба буде здогадатися, на які правила дається текст.

Диктант закінчено. Школярі повідомляють, що найбільше правописних моментів стосуються правила вживання апострофа, великої букви, сполучення ьо, ненаголошених е та и, однорідних членів речення. Далі я пропоную обґрунтувати поширеність цих орфограм та пунктограм (без уживання термінів). Після цього перевіряю правильність написання.

Звичайно, дітям цікаво, що ж далі було з Мар’янком. Я запевняю їх, що на наступному уроці розповідь про хлопчика буде продовжено.

Подальша технологія проведення диктанту може ускладнюватися окремими вимогами до учнів, скажімо: при читання тексту та його запису учні одночасно підкреслюють орфограми у словах, можуть радитися при цьому пошепки з сусідами по парті, користуватися орфографічним словником під час перевірки. Усе це тільки сприятиме усвідомленню правильних написань слів, пізнавальній самостійності школярів, удосконаленню їхньої грамотності.

Диктант швидкої дії.

Речення для такого диктанту я добираю короткі, найкраще афористичного змісту, прислів’я, які учні зможуть запам’ятати і використовувати пізніше у мовленні. Наприклад, для засвоєння правила про дієслова на –ся, речення диктантів можуть бути такими:

1. З ким поведешся, від того й наберешся.

2. Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш.

3. Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.

4. Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться.

5. Б’ється, як риба об лід.

6. Чотири котяться, двоє біжать, один сидить.

Для запису я пропоную одне-двоє речень, не більше. Їх легко запам’ятовувати, пояснити правопис. Методика диктанту така. Вчитель зауважує, що читатиме кожне речення лише один раз. Його треба уважно прослухати, запам’ятати і швидко записати, визначивши, яке правописне правило діє тут. Отже, відбувається все у прискореному темпі. Пояснення теж коротко. Перевірка диктанту – колективна, групова або взаємна.

Диктант усної дії.

Він проводиться й усно, й письмово. Для такого диктанту я добираю слова або речення і пропоную учням послухати їх та визначити, яке правило правопису діє в цих прикладах. Наприклад, такі слова: сказав, скопав, сходив, спитав, сфотографував, стулив. Діти самостійно визначають, а потім сигналізують карткою, що ці слова стосуються правила правопису префікса –с перед буквами к, п, т, х, ф. один з учнів називає це правило. В такому випадку я можу запропонувати не диктант, а саме правило правопису слів з префіксом з- (с-) та самостійно навести ряд прикладів, серед них – і продиктовані щойно слова.

Можна побудувати диктант і з речень. Доречно для цього дібрати їх однорідними членами, зі звертаннями, складні. Проводжу я їх як підготовчі перед контрольними.

Диктант зворотної дії.

Спостерігаючи за дітьми, прийшла до висновку, що це один з найцікавіших видів навчальної роботи, оскільки він є диктантом для вчителя. Я даю учням (часто як домашнє завдання) таку роботу: підготувати текст диктанту для вчителя. Треба підібрати два-три речення (а починати варто з одного), щоб потім на уроці продиктувати вчителю. Речення, що диктують діти пишу на дошці каліграфічно і грамотно як зразок для вихованців.

Діти охоче беруться за пошук таких речень. Подібні завдання я пов’язую зі щойно опрацьованими правилами правопису. Добре, коли до роботи залучаються батьки. Це сприяє орфографічній підготовці школяра. Для того, щоб продиктувати диктант у класі, дитина вдома має добре засвоїти текст.

Диктує хтось із учнів, якого обирає клас. Можливі і такі варіанти: жеребкування, визначення того, хто буде зачитувати, за допомогою лічилки тощо. Як правило, школярі перед уроком порівнюють тексти на складність, перевіряють один одного. Усе це підсилює дитячий інтерес до грамотності. Тому я в таких випадках обов’язково підтримую здорову зацікавленість.

Диктан колективної дії.

Перед його написанням клас поділяється на кілька груп, у кожній з них обирають консультанта. Це роблять самі учні. Диктант, як звичайно, обмежений обсягом і часом, читається швидко. Кожна група перед записом слів чи речень радиться з приводу сумнівних випадків, пригадує відповідне правило правопису. Перевіряють роботи також колективно.

Зразок диктанту на правило правопису однорідних членів речення.

У нашому краї живуть горобці, синиці, солов’ї, щиглики, ворони, чорногузи, сороки. Їх оперення різне за забарвленням: синє й червоне, жовте і біле, зелене й чорне.

Диктант взаємної дії.

Його диктує один учень іншому або кільком. Готують текст, як і у диктантах зворотної дії, вдома визначені для цього учні (для групової роботи) або всі школярі. Обсяг диктанту я чітко регламентую. В окремих випадках перевіряю, чи дібрані тексти не занадто складні.

Диктант наступної дії.

Це один із видів вибіркових, але з дещо іншим завданням. Я диктую, а учні записують в зошитах тільки те, чого вони не знають, як написати. Відоме пропускають. Наприклад, пропонується текст:

Велосипедисти під’їхали до фінішного транспаранта. Спортсмени святкували свою перемогу. На трасі вони були першими.

Учні записали: велосипедисти, транспаранта, спортсмени, трасі. Отже, вони сумнівалися у правильності запису цих слів. Тому наступне завдання вчителя та вихованців – з’ясувати, як вони пишуться. Тут робота з орфографічним словником, таблицею «Пиши правильно!», підручником. Велике значення має і саме слово вчителя.

Доцільно зауважити, що всі наведені диктанти, крім повторної дії, виконуються в робочих зошитах з мови. Назви диктантів, цілком зрозуміло, є умовними. Але важливо те, що кожний з них справляє певний позитивний вплив на формування грамотності учнів. Це пов’язано з психологічним станом дітей. Диктанти незвичні для них, їх методика проведення своєрідна, тому зацікавлює. Окрім цього, диктанти містять елементи колективного й індивідуального в нерозривному взаємозв’язку. Це дає можливість кожному учневі виявити себе.

Є ще одна суттєва якість цих диктантів: вчитель складає усний договір з учнями про те, що вони разом протягом року проведуть серію спеціальних диктантів, які допоможуть їм стати грамотними. Така умова психологічно виправдовується цілорічною спрямованою роботою.

Я поділилася тільки основними методичними формами проведення запропонованих диктантів. Але варіанти цих форм кожен учитель може змінювати з урахуванням свого досвіду та підготовленості учнів. Наприклад, той же диктант усної дії можна влаштувати й по-іншому: учитель чітко продиктовує слова (словосполучення або речення), в яких школярі допустили або можуть допустити помилки – гітара, мітинг, боротьба, кореспондент тощо. Пропонує учням повторити ці слова пошепки, потім уголос, хором чи індивідуально. Можна обмежитись усним поясненням вживання окремих сумнівних букв у цих словах, можна їх і записати. Або на наступних етапах уроку, все-таки, повернутися до них, ввівши до окремих видів навчальної роботи і тим самим перевірити, чи засвоїли, запам’ятали учні правопис належних слів. Цей прийом, до речі, може стосуватися всіх видів диктанту. До записаних слів вчитель може повертатися ще раз у ході уроку.

Коли наші діти зможуть стати грамотними? Коли вчитель викличе в учнів бажання бути грамотними. Коли зуміє запобігти помилкам. Бо це набагато легше і продуктивніше, ніж виправляти їх в учнівських роботах.

Запропонованими диктантами можна разом з іншими прийомами формування грамотності школярів спонукати до творчої, результативної діяльності і педагога, ф учнів. Кожен вчитель, незважаючи на існуючі посібники (хоча вони є досить корисними не лише для диктантів, але й для добору дидактичного матеріалу на урок), має поступово укласти свій збірник диктантів – з різноманітних джерел, текстів, уже випробуваних ним у попередні роки навчання, під час опрацювання складного для дітей матеріалу.

Тому й до пропонованих диктантів кожен вчитель добирає такий матеріал, який відповідатиме потребам його класу

 

 

АБЕТКА НЕСТАНДАРТНИХ ДИКТАНТІВ

1. «Буксир».

Учні працюють в парі «ведучий-ведений». Ведучий пояснює і контролює запис слів чи тексту у веденого, допомагає йому, «дублюючи» вчителя.

2. Абетковий.

У процесі закріплення та систематизації знань.

а) Перший учень називає словникове слово (чи слово на певну орфограму), що починається на А, другий на Б, третій на В…

б) Перший ряд придумує слово на А, другий на Б, третій на В.

(Можна в парі, ланцюжком…).

Можна називати назви міст, річок, країн, квіток, рослин, звірів, іграшок…

3. Вибірковий.

Учні записують не весь текст, а слова, словосполучення чи речення за завданням вчителя. Може ускладнюватися завданням записати слова у будь-якій формі чи зробити групування тощо.

Мобілізує увагу, виключає можливість механічного списування, економить час уроку.

4. «Безперервний».

Навчальний вид диктанту. Упродовж вивчення слів з «словничка-малючка» він проводиться під диктовку вчителя: поступово ускладнюється і урізноманітнюється робота над словниковими словами. Наприклад, на першому уроці дозволяється використовувати словники, задавати питання вчителю… На наступному – пишемо слова без словника, далі – з поясненням, потім – самостійно з пам’яті, і, нарешті, вводимо словникові слова у речення. Можна потім ще й організувати творчу роботу над текстом.

5. Знавці орфограм.

За певний час (3-5 хвилин) учні повинні записати якомога більше слів на задану орфограму і прокоментувати їх.

При перевірці учень дописує пропущені ним слова.

6. Енциклопедичний.

а) Виписати з енциклопедії слова на задану букву, правило, тему і прокоментувати свою роботу. Можна ввести додаткові завдання. Наприклад, за вибраними словами скласти текст, окремі речення чи просто згрупувати.

б) Можна дати завдання, попередньо дібрати по 5-10-15 слів з енциклопедії (можна тематичні чи поодинокі, не зв’язані темою слова), потім діти (групи) обмінюються словами, списують їх і дають коротке пояснення кожного.

в) Чи вчитель диктує слова з тих, що дібрали учні, а учні дають коментарій з опорою на енциклопедію.

7. Графічний.

Використовується для повторення, закріплення, узагальнення вивченого матеріалу. Вчитель диктує словникові слова, словосполучення чи речення з ними, а учень записує лише схеми, графічні знаки.

8. Аналітичний.

Проводиться у процесі ознайомлення, вивчення та закріплення матеріалу.

Залежно від віку дітей добираються 5-15 слів, у яких учні допустили найбільше помилок, слова групуються учнями за орфограмами, і вони пояснюють, де і чому було допущено помилку, добираючи відповідну схему-опору, правило, яке треба знати, щоб не допускати помилок у відповідному випадку.

9. Словниковий.

Динамічний та ефективний вид роботи, дозволяє працювати, повторити, закріпити вивчені орфограми. Буває навчальним, попереджувальним, пояснювальним… та контрольним.

Способи:

а) під диктовку вчителя;

б) за картинками-малюнками;

в) за сюжетною картинкою (на визначену орфограму).

 

10. Перевіряю себе.

Навчальний. Під час написання дозволяється користуватися словниками, довідниками, енциклопедіями, довідковою літературою; можна отримати консультацію у вчителя чи учня-консультанта: як написати і чому.

Розвиває самоконтроль.

11. Евристичний.

Використовується на будь-якому етапі вивчення матеріалу.

Вчитель ставить питання, а діти знаходять слово-відповідь (чи речення) і, коментуючи та аргументуючи свою думку, записують його під диктовку.

12. Дубль-диктант.

Навчальний диктант, використовується під час повторення, закріплення і узагальнення вивченого. Замість слів, що диктує вчитель, учні записують свої, але на ті самі орфограми.

Наприклад: мороз[с] - холод[т] – оглушення приголосного в кінці слів.

13. Словниковий самодиктант «+1 буква».

Учень, працюючи зі словником, виписує словникові слова у стовпчик за методикою «+1 буква». (Сходинки).

	Молодець!
1.	ім᾽я											10.
2.	Якір											9.
3.	Папір											8.
4.	Бабуся											7.
5.	виразно											6.
6.	корисний											5.
7.	словничок											4.
8.	парасолька											3.
9.	український											2.
10.	чотирнадцять										Молодець!	1.

Цю картку можна використовувати двічі. А можна за нею організувати роботу в парі, з наступною взаємоперевіркою; а можна розрізати на 2 і використовувати за бажанням вчителя і дітей. Можна пускати по партах для організації роботи «ланцюжком»… - на ваш розсуд.

14. Тематичний.

Навчальний диктант. Зв᾽язний текст, що містить значну кількість слів

на певну орфограму, для опрацювання і закріплення навичок правопису конкретних груп слів і розстановки знаків пунктуації. Може використовуватися для перевірки знань учнів і взаємоперевірки.

15. «Я - вчитель».

Різновид полегшеного диктанту. Учні не тільки перевіряють і оцінюють сусіда, але й проводять один з одним роботу над помилками; готуються до контрольної роботи.

16. Антидиктант.

Навчальний вид диктанту. Сутність його полягає у тому, щоб усвідомлено робити помилки на місці кожної орфограми.

Використовують невеличкі тексти (1-2 речення чи 4 рядки з вірша) або окремі слова. Такий диктант навчає бачити у слові орфограми, тобто визначати звук у слабкій позиції.

17. Звуковий.

Вставити відповідний звук.

Використовується у процесі вивчення дзвінких – глухих, ненаголошених голосних, чергування звуків у слові. Можна записати слово у транскрипції: [йак᾽ір], [д᾽ідус᾽], [йагн᾽а]…

Краще проводити, як різновид зорового диктанту, з опрацюванням на дошці, чи тільки у зошитах, чи на картках тощо…

Коментарій, пояснення, промовляння… - на вибір.

18. Голосні звуки.

Вставити у запропоновані слова голосні звуки, записати слова. Слово з пропуском голосних може зачитуватися і записуватися на дошці (картках). Набір слів може бути довільний, це можуть бути словникові слова чи на певну орфограму. Для всіх однакові чи індивідуальні. З коментарем чи без.

19. Журналістський.

Проводиться на будь-якому етапі вивчення матеріалу, але краще в період закріплення або повторення.

Дітям дається додому завдання дібрати 10-30 слів з орфограмами, які вивчали, до теми статті, яку хотіли б написати. Тему вчитель може дати сам чи її обирають учні.

Далі з усіх варіантів обирають один, записують набір слів, а потім за ними пишуть статтю до класної стіннівки (можна надіслати до дитячого журналу чи газети).

20. Вільний диктант.

Проміжний вид (між диктантом і переказом).

Учні вільно передають зміст окремих речень чи абзаців (частин) тексту. Можна передавати близько до тексту зміст, а можна – основний зміст. Робота має творчий характер.

21. Зворотній диктант.

 

Учні диктують вчителеві слова, у яких допустили помилку чи не можуть самостійно прокоментувати їх правопис, а вчитель, записуючи їх на дошці, коментує всі орфограми. На роль вчителя може бути призначений найсильніший учень класу – знавець мови.

22. Дієслівний.

Підсумковий, контрольно-перевірний диктант на систематизацію знань про дієслово. Слова можна брати одні і тіж для всіх завдань диктанту, а можна різні. Залежно від цього регулюється їх кількість.

За наявності тематичного блоку дієслів можна потім побудувати речення чи текст на будь-яку тему, а можна прокоментувати записи, мотивуючи вибір відповідним правилом.

P.S. Краще проводити за наявності таблиці, куди діти просто вписують слова.

Таблицю можна спрощувати відповідно до програми певного класу початкової ланки школи.

ДІЄСЛОВО

	Ӏ дієвідміна						ӀӀ дієвідміна
	Теп.ч	Майб.ч	Минул.час			Теп.ч	Майб.ч	Минул.час
			Ж.р.	Ч.р.	С.р.			Ж.р.	Ч.р.	С.р.
Однина Я Ти Він
Множина Ми Ви Вони

23. «Розподільний».

Навчальний та контрольний.

Текст диктанту розподіляється по групах дітей, що заздалегідь утворені.

24. «Перехресний».

Учні працюють в парі, по черзі диктуючи слова чи речення. Перевіряти можна разом обидві роботи; кожний свою чи навпаки…

Можна використовувати посібник, а можна «з голови».

25. Словниковий з підказкою.

Навчальний. Використовується на першому етапі засвоєння матеріалу учнями. Вчитель диктує і паралельно вказує, у якій частині слова ¬ ,͡ , ˄, □ міститься орфограма. Може вказати розпізнавальні ознаки орфограми.

26. Письмо з пам᾽яті (самодиктант).

Учень пише знайомий текст з пам᾽яті (за вибором вчителя чи за власним). Перед цим визначаються заголовки текстів для попереднього повторення чи ознайомлення вдома.

27. Поетичний.

а) Дається блок-диктант слів – рим до вірша на 2-3 куплети. Діти мають скласти вірш. Записується ось так:

Тут вірш дописується дітьми.

зима нема хутенько швиденько каталися сміялися

 

Наприклад, так:

Ой весела в нас зима! Веселішої нема. Ми взяли санки хутенько І на гірку всі швиденько. Гралися, каталися, весело сміялися!

б) Треба дібрати слово-риму до початку рядка вірша:

Падав білий-білий… На доріжки, на… Дуже був… І такий… Мережані… Прикрасили… Бабу снігову… Ніс-морквину… Я стою й… Ну й гарна ж…

(сніг) (поріг) (біленький) (легенький) (сніжинки) (ялинки) (зліпили) (встромили) (дивлюся) (бабуся)

в) Вчитель читає вірш, а учні записують ті слова, що він пропустив, відгадуючи їх за змістом і римуванням. Коментують, пояснюють.

28. Схематичний.

1. Вчитель читає текст, а учні замальовують схеми до речень, а потім за схемами намагаються пригадати текст і відтворити його.

Наприклад: картка-опора:

Влітку я була у бабусі. Бабуся живе у селі. Біля села протікає річка. У дворі росте стара липа. На липі лелеки звили гніздо. Кожної весни вони повертаються додому. Лелеки приносять людям щастя. Не ображайте лелек!

˾ __ ___ Δ ___ . ˾ ___ Δ ___ . ˾ __ ___ ___ . ˾ ___ ___ ___ . ˾ ___ ___ ___ ___ . ˾ __ ___ ___ ____ . ˾ ___ ___ ___ . ˾ ___ ___ !

Спочатку учні записують схеми речень, а потім на другій стороні відновлюють текст з пам’яті.

2. Можна до схеми вставити слова-опори, щоб полегшити учням справу.

3. Можна у такий спосіб провести словниковий самодиктант (з використанням словничка чи без): дібрати слова до схем за карткою-опорою.

ᴗ ᴗʹ	- дідусь, …
ᴗʹ ᴗ	- якір, …
ᴗ ᴗ ᴗʹ	- коровай, …
ᴗ ᴗʹ ᴗ	- виразно, …
ᴗʹ ᴗ ᴗ	- яблуня, …

 

Г ПГП	- якір,
ПГПГП	- дідусь,
ПГППГПГ	- яблуня,
ПГППГП	- фартух, …

 

29. «Фотограф».

Вчитель пише на дошці слова. Учень «фотографує» їх і пише з пам᾽яті. Потім звіряє написане («фото») із записом на дошці («негативом»).

30. «Ти мені – я тобі».

Учні працюють в парі. Перший називає орфограму, другий придумує слова до неї, потім другий задає орфограму – перший добирає орфограму. Перевірка – за бажанням.

Можна навпаки – перший називає слово, а другий коментує написання. Другий називає слово – перший коментує написання.

31. Важкі орфограми.

Навчальний вид диктанту, різновид підготовленого. Спочатку опрацьовується детально увесь текст, а записують лише найважчі слова. Перед проведенням диктанту вчитель звертає увагу на те, які правила треба повторити.

32. Антонімічний.

Учень по ходу замінює ключові слова у реченнях антонімами, творчо обробляючи текст. Можна підкреслити знайомі орфограми у тексті. Можна змінювати не слово, а все речення на протилежне за змістом.

33. Загадковий.

Можна використовувати на будь-якому етапі вивчення матеріалу.

Вчитель читає загадки, де відгадками є словникові слова. Діти записують їх, підкреслюючи орфограми, коментуючи тощо…

Можна, навпаки, пропонуючи слова-відгадки, просити дітей дібрати і записати до них відповідну загадку.

34. Естафета.

Можна використовувати як при закріпленні нового матеріалу, так і при систематизації знань з теми, при повторенні, за словесним матеріалом роботи над помилками.

а) Вчитель диктує слова, у яких було зроблено помилки (чи просто на різні правила, які слід опрацювати). Учні по черзі коментують правопис слів.

б) Учні першого ряду диктують по черзі слова, учні другого ряду коментують їх правопис, учні третього ряду – перевіряють і оцінюють роботу.

в) Можна, щоб слова дібрала перша група дітей, 2-а група продиктувала, а третя – прокоментувала. Перша група виступає у цей час у ролі арбітрів – перевіряє роботу (і оцінює) перших двох груп.

35. Взаємодиктант.

Не рекомендується проводити у процесі подачі нового матеріалу.

Учні працюють у парах. Спочатку по черзі диктують одне одному слова чи текст, невеличкий за обсягом, а потім перевіряють у два етапи:

1-й етап – кожний перевіряє зошит партнера;

2-й етап – разом перевіряють по черзі обидва тексти (з опорою на текст підручника).

36. Оригінальний (різновид творчого).

Слова добирають, групуючи, за певними ознаками, але так, щоб потім можна було скласти з них речення чи текст.

Всі орфограми, правила, тощо коментуються.

Наприклад:

Іменники	Прикметники	Дієслова
Хлопчик	маленький	пішов
Лісок	ближній	знайшов
Їжачок	колючий	побачив
Грибок	смачний	подарував
Нірка	глибока	сховався

Маленький хлопчик пішов у ближній лісок. Він назбирав повний кошик смачних грибів. Під старим дубом він побачив нірку їжачка. Вона була дуже глибока, їжачок теж побачив хлопчика. Злякався і сховався до нірки. А хлопчик засміявся і залишив йому біля нірки три великих смачних боровика, їж, їжачок!

37. Відновлюючий диктант.

Творчого характеру. Найчастіше використовується, як навчальний.

Спочатку учнів знайомлять з текстом (словами), потім визначаються і виписуються словникові слова, словосполучення, речення з ними, за якими учні повинні відновити і записати текст диктанту.

38. Комбінований.

Навчальний диктант. В одному випадку орфограми і пунктограми коментуються, у другому – попутньо, в третьому – після запису, в четвертому – зовсім не коментуються.

39. Ігровий.

1. «естафетна паличка».

Вчитель називає слово і кидає м’яч (чи передає паличку) і діти, передаючи м’яч (чи паличку), придумують слово на задану орфограму чи правило. Потім, пригадуючи послідовність, записують всі слова і підкреслюють орфограми.

2. «Шифрувальники».

За опорами відгадати слово на певну орфограму чи правило.

П᾽ГП	.е-..	Д…..
м’яч	се-ло	Дніпро

3. «Знавці».

 

За певний час (5 хвилин) учні повинні записати якомога більше слів на задану орфограму і прокоментувати їх. При перевірці, учень дописує пропущені ним слова.

(Щоб було цікавіше можна задавати питання, щоб учні записували відповіді). На зразок «Що? Де? Коли?».

4. «Чарівники».

Виконати певні завдання зі словами (від іменника утворити прикметник, з однини – множину, тощо…).

5. «Творці краси».

Поширення речень за допомогою прикметників.

6. «Будівельники».

3.	ліс	+1
4.	ліс	и	+1
5.	ліс	ок		+1
6.	ліс	ник				+1
7.	ліс	овий							+1
8.	ліс	овики

Записати однокореневі слова і розібрати слова за будовою.

40. Переклад.

Дуже актуальний в умовах двомовності. Вчитель читає слова англійською, а учні роблять переклад спочатку усно, а потім (при повторному читанні) письмово. Коли слова введені в речення зв᾽язного тексту, то переклад робиться при повторному читанні кожного речення тексту. Коли диктант навчального характеру, то можна зробити орфографічний і лексичний розбір тексту.

41. Римовий.

Вчитель читає слово, а учні добирають до нього співзвучне слово-риму. Можна дібрати так, щоб вийшов текст чи вірш, або просто речення чи прислів’я…

Розвиває мовне чуття, методику мовлення.

42. Пояснювальний.

Перехід від навчального до контрольного, коли учні самостійно записують диктант, а потім пояснюють орфограми і знаки. Проводиться, коли учні добре оволоділи матеріалом.

43. Синонімічний.

Учень по ходу замінює ключове слово у реченні синонімами, творчо обробляючи текст. Можна підкреслити знайомі орфограми.

Використовується на будь-якому етапі. Сприяє збагаченню словника, вдосконаленню мовлення.

44. Полегшений, диктант з «поблажками».

Проводиться, як тренувальний, перед контрольним. Перевірка і оцінювання здійснюється учнями взаємно у парах.

45. Диктант-кросворд.

З використанням словникових слів, слів на певну орфограму чи на різні, але згруповані за певними ознаками.

Після відгадування можна проаналізувати, чим «цікаве» кожне слово.

46. Лідер.

Проводиться на будь-якому етапі вивчення матеріалу або при закріпленні будь-якого блоку слів чи словникових слів. Вчитель (учень) називає правило, і хто перший підняв руку, той і диктує 5-10-15 слів на це правило (букву-орфограму, словникових чи тематичних).

Наприклад:

а) беремо слово «Іменник».

Учень записує слово і диктує: рід, число, відмінок, власний, загальний, істота, неістота, живий, неживий, предмет, явище, подія;

б) беремо слово «прямокутник».

Учень. Геометрична фігура, чотирикутник, чотири сторони, чотири кути, прямі, попарно рівні, протилежні, однакові, різні, периметр, площа, сума, великий, невеликий, більший, менший, форма, величин

Література

1. Бєляєв О.М. Концепція навчання держаної мови в школах України / О.М. Бєляєв, Л.В. Скуратівський //

Дивослово. – 1996. – №1. – С.16-21.

2. Горбачук В.Т. Види диктантів і методика їх проведення. – К.: Рад. Школа, 1989. – 96с.

3. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») // Освіта. – 1993. – №44-46.

4. Дорошенко О. Нестандартні навчальні диктанти. / О. Дорошенко. // Початкова школа. – 1990. – №3 – С.15-18.

5. Методика навчання української мови в початковій школі / За наук. ред. М. С. Вашуленка. – К.: Літера ЛТД,

2010. – 364 с.

6. Сорку Г. Л. Набір речень для зорових диктантів. / Г. Сорку // Початкова школа. – 1993. – №2. – С.23-24.

7. Трофимович Н.П. Провідний чинник успішності. / Н. Трофимович. // Початкова школа. – 1990. – №5. – С.41-42.

8. Тоцький П.С. Орфографія без правил / П.С. Тоцький. – М., 1991. – 144с.

9. Диктанти 2 клас https://www.slideshare.net/pmpkberezne/2-72174114

10. Диктанти з української мови для учнів другого класу. Навчальні та тематичні https://naurok.com.ua/diktanti-z-ukra-nsko-movi-2-klas-93637.html