Альфред Нобель. Альфред Бернхард Нобель народився 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. Був третім сином шведського підприємця Емануеля Нобеля (1801—1872). У 4-річному віці Альфред разом із родиною переїздить до Фінляндії (яка тоді була автономною частиною Російської імперії), а згодом — до Санкт-Петербургу. Там його батько займався виробництвом зброї для російської армії. Завдяки численним подорожам і ретельному навчанню у Франції, Швеції, Німеччині та США Альфред уже в 17 років вільно володів англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Він працював у підприємстві свого батька, вдосконалюючи проекти морської міни та торпед.27 вересня 1895 р. підписав заповіт, згідно з яким усе своє майно розміром близько 31,5 млн шведських крон призначив на фінансування міжнародної премії.
Заповіт А. Нобеля. Я, що підписався ниже, Альфред Бернхардт Нобель, обміркувавши та вирішивши, цим самим оголошую свій заповіт з приводу майна, що набуто мною до моменту смерті. Усе майно, що лишається після мене та може бути реалізованим, необхідно розподілити таким чином: мої довірені особи повинні перевести наявний капітал у цінні папери і створити фонд, проценти з якого будуть видаватися у вигляді премій тим особам, які протягом попереднього року принесли найбільше добро людству. Зазначені проценти слід розділити на п’ять рівних частин, що призначаються: перша частина — тому, хто зробив найбільш важливе відкриття або винахід у галузі фізики, друга — тому, хто здійснив вагоме відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя — тому, хто досяг видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта — тому, хто створив найвидатніше художнє полотно, п’ята — тому, хто зробив суттєвий внесок у справу єднання народів, знищення рабства, зменшення чисельності існуючих армій та сприяння мирної домовленості. Премії в галузях фізики та хімії повинні присуджуватися Шведською Королівською академією наук, з фізіології та медицини — Королівським Каролінським інститутом в Стокгольмі, з літератури — Шведською академією в Стокгольмі, премія миру — комітетом з п’яти осіб, що обираються норвезьким стортингом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премії отримували найбільш гідні, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні. Цей заповіт є останнім та остаточним, він має законну силу і відміняє всі мої попередні заповіти, якщо такі будуть виявлені після моєї смерті. Нарешті, остання моя обов’язкова вимога полягає в тому, щоб після моєї смерті компетентний лікар однозначно засвідчив факт смерті, і лише після цього моє тіло слід піддати спаленню.
Нобелівська премія. Нобелівська премія — одна з найбільш престижних міжнародних премій. Сума премії непостійна, вона змінюється в залежності від доходів Нобелівського фонду. Зазначені відсотки, у відповідність із заповітом, ділилися на 5 рівних частин, які призначаються для заохочення відкриттів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія миру). Виняток — математики. Це пов'язано із сумною історією кохання Альфреда. Дівчина, яку він кохав вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська премія не поширюється на цю галузь науки.1900 року був створений Нобелівський комітет, який виплачує премії. Вручення премій почалося 1901 року. За час існування премії було введено лише одне нововведення: 1968 року Шведський банк з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з економіки, і Нобелівський комітет взяв на себе зобов'язання з їхнього розподілу.
Традиції проведення. Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки) вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмі (Швеція) 10 грудня — в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції. Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам згідно з їхніми побажаннями. Правила не дозволяють нічого нікому повідомляти про подробиці обговорення кандидатур. Нобелівські галузеві комітети просять всіх осіб, які мають право виставляти кандидатури, зберігати в глибокій таємниці названі ними прізвища.
Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова норвезького Нобелівського комітету. Прийняття рішення про присудження премії миру довірено норвезькому Нобелівському комітету, члени якого обираються стортингом (парламентом Норвегії) з числа норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям. Перша церемонія вручення Нобелівських премій відбулася 10 грудня 1901. Церемонія 1901 року. Сучасна церемонія
Україна та Нобелівська премія. Україна — батьківщина 5 Нобелівських лауреатів: 1908 — Ілля Мечников, фізіологія та медицина1952 — Зельман Ваксман, фізіологія та медицина1966 — Йосеф Шмуель Аґнон, література1981 — Роальд Гофман, хімія1992 — Георгій Харпак, фізика. Ряд науковців, які одержали Нобелівську премію, провели певний час навчаючись або працюючи в Україні. У Харківському університеті навчалися Саймон Кузнець та Ілля Мечников. У Українському фізико-технічному інституті та у Харківському університеті викладав Лев Ландау. Ігор Тамм викладав у Одеському політехнічному університеті та у Таврійському університеті, у якому також навчався. Іван Павлов деякий час працював в Одеському університеті. Декількох українців та вихідців з України було номіновано на здобуття Нобелівської премії, але з різних причин нагороду вони не одержали. До номінантів належали Ісмаїл Гаспринський, Іван Франко, Павло Тичина, Микола Бажан, Іван Багряний, Улас Самчук, Василь Стус та Олесь Гончар.