Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Основними завданнями Цивільної оборони є: - попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру ; - сповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій ; - захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій; - організація життєзабезпечення населення надзвичайних ситуаціях; - організація і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в районах лиха ; - створення систем аналізу і прогнозування, управління, сповіщення і зв'язку і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням; - підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління і сил, навчання населення умінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях. Нормативно – правова база цивільного захисту
Координацію діяльності органів влади у сфері цивільного захисту здійснюють: 1) Рада національної безпеки і оборони України 2) Кабінет Міністрів України Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, Кодекс цивільного захисту України, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України. Нормативно – правова база цивільного захисту Для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій утворюються: Кабінетом Міністрів України Радою міністрів АРК, обласними, міськими державними адміністраціями Районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад Керівними органами підприємств, установ та організацій Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Комісії з питань надзвичайних ситуацій.
Нормативно – правова база цивільного захисту Реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій забезпечує Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) Для безпосереднього виконання завдань цивільного захисту призначені сили цивільного захисту, до складу яких входять: 1) оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.
Громадяни України мають право на: - достовірну інформацію з цивільної оборони, захист населення і територій від НС; - сповіщення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій і про порядок дій по ним; - колективні і індивідуальні засоби захисту від наслідків надзвичайних ситуацій; - підготовку до дій в умовах надзвичайних ситуацій; - часткову або повну компенсацію потерпілим матеріально-технічних або інших збитків унаслідок надзвичайної ситуації; - фінансову допомогу потерпілим унаслідок надзвичайних ситуацій; - відселення або евакуацію із зон надзвичайних ситуацій, небезпечних для життя і здоров'я громадян; - брати участь у ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань ЦЗ; - забезпечення мінімальних умов життєзабезпечення при проживанні в осередках ураження і зонах зараження; - медичне і соціальне забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій. Нормативно – правова база цивільного захисту
Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. Надзвичайні ситуації
Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.
Надзвичайна ситуація регіонального рівня це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету.
Надзвичайна ситуація місцевого рівня це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об’єкта. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об’єктів.
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.
природного характеру — це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо. Надзвичайні ситуації
Надзвичайні ситуації природного характеру Надзвичайні ситуації природного характеру є прямим наслідком будь яких змін навколишнього природного середовища, які загрожують у першу чергу безпеці життєдіяльності людини, різко ускладнюють її господарську та іншу діяльність. Значний видобуток корисних копалин, інтенсивне використання земельних, лісових, водних ресурсів, подальший розвиток зрошення та осушення земель, прокладання інженерних комунікацій, ліній електропередач та зв'язку, будівництво промислових об'єктів та штучних водосховищ сприяє активізації і посиленню стихійних явищ. В Україні щорічно виникає в середньому до 250 надзвичайних ситуацій природного походження.
Гідрологічні надзвичайні ситуації. До гідрологічних небезпечних явищ, що відбуваються в Україні, належать; повені та паводки (басейни річок), селі (в горах Криму і Карпат), підйоми та спади рівня Чорного і Азовського морів. Вони можуть призвести до затоплення господарських об'єктів, територій і помешкань людей. Затоплення — це тимчасовий підйом рівня води внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. Тривалість таких повеней з затопленням може бути від 7 до 20 діб і навіть більше. Зсуви — це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень (мал. 1.26). Обвал — це відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір або снігових (льодяних) мас та їх вільне падіння під дією сили тяжіння. Селевий потік — це бурхливий потік води, грязі, каміння, який виникає несподівано під час великих злив або швидкого танення снігу, льодовиків у горах та їх сповзання у русла річок.
техногенного характеру — це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо. Надзвичайні ситуації
Надзвичайні ситуації техногенного характеру АВАРІЯ- пошкодження, вихід з ладу або руйнування, спричинене техногенними (виробничими, технологічними) чи природними чинниками, що ризводить до знищення матеріальних цінностей, КАТАСТРОФА- це раптове лихо або аварія значних масштабів, що супроводжується тяжкими трагічними наслідками (знищення, загибель, руйнація). АВАРІЯ- пошкодження, вихід з ладу або руйнування, спричинене техногенними (виробничими, технологічними) чи природними чинниками, що призводить до знищення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей.
Природні пожежі Пожежа — це стихійне поширення горіння, яке виявляється в нищівній дії вогню, що вийшов з під контролю людини. Стихійні пожежі можуть виникнути внаслідок розрядів блискавки, самозапалювання сіна й торфу, від залишеного багаття, непогашеного сірника, тліючого недопалка, іскор із транспортних засобів, неправильного користування електроприладами, несправності нагрівних приладів, механічного нагрівання та іскроутворення і іншого.
соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо. Надзвичайні ситуації
воєнного характеру — це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій. Надзвичайні ситуації
Надзвичайні ситуації Найбільш небезпечними є надзвичайні ситуації внаслідок яких може статися радіаційне, хімічне або біологічне забруднення місцевості. Найнебезпечніші аварії та катастрофи можуть виникнути на підприємствах атомної енергетики, хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної галузей промисловості.