Новорічна казка "Рукавичка"

Новорічна казка «Рукавичка»

Вед 1: Казки люблять усі на світі,

Люблять дорослі і діти!

Казки вчать нас добру,

І старанної праці

Кажуть, як треба жити,

Щоб усім навколо дружити!

Вед 2: Привіт усім!

Ця казочка прийшла,

Щасливу мить вам знову принесла!

Сьогодні казка у нас рукавичка,

Хоч вона і невеличка,

Та все ж героїв тут багато

Зібралось на наше свято:

Вед 1: Дід із бабою жили,

Ще й собачку завели.

Коло лісу близько жили

В хаті дровами топили.

Баба :

Діду,діду, не сиди

А до лісу ти вже йди

Сухостою назбирай,

Заодно і погуляй.

Вед 2: Не дуже дідові хотілося із теплої хати йти у зимовий ліс. Але, що робити? Баба наполягала, бо вже дрова закінчувались, а мороз ще добре тиснув, тож треба було палити й палити. От дід натягнув кожуха, взяв палицю, шапку, теплі рукавиці. Та ще в компанію собачку та й подався до лісу.

(Звуки хурделиці)

Дід:

 Я – дідусь роботящий,

Зовсім-зовсім не ледачий,

Зараз дрова пошукаю,

А не буде – нарубаю,

І додому віднесу

В хаті добре натоплю,

Нехай бабі буде тепло,

Бо інакше буде лихо і мені, і тобі,

Нам обом перепаде

Коли баба нападе.

Собачка (дитина):

Гав-гав-гав.

Ти, дідусю, добрий,

Такий гарний, справедливий

І зовсім не вередливий.

Вед 1: Дід скинув рукавичку і гладить собачку, а собачка лащиться, дід радіє, та й не зглянувся, як рукавичка впала. А дід із собачкою пішли далі.

Рукавичка лежала, лежала, холодно їй стало. І перетворилася на хатку - рукавичку.

Коли це біжить мишка.

Мишка (дитина.):

 Я маленьке мишенятко

Утекло від мами й татка.

Де б погрітись мені трішки?

Ой, а хто отут живе?

Пусто… Нікого й просити…

Значить я тут буду жити.

Вед 2: Залізла у рукавичку та й сидить. Зігрілась добре, та й заспівала….

Ой як тепло, ой як добре мені жити тут.

Заховалась мов у нірці.

І мене тут не знайдуть.

Вед 1: Коли це стрибає жабка. Трясеться бідна. Голодна ще й холодна. Коли глянь – рукавичка.

Жабка 1(дитина):

 Хоч узимку жабки сплять,

не заснуть мені ніяк.

Жабка 2 (дитина):

 Ква – ква -ква

Ой, на дворі вже зима

Бідні жабки замерзають.

Де зігрітися – не знають.

А хто, хто в рукавичці живе?

То й прийміть в тепло й мене. (ходить заглядає)

Мишка: Я – мишка – шкряботушка.

Жабка: Ми – жабки – скрекотушки.

Мишка: Заходь, заходь, подруженько,

Заходь, заходь, любенька!

Тут місця багатенько,

До того ж ще й тепленько.

Вед 2: Зраділи жабки, що Мишка так гостинно їх зустріла, ще й запросила  в рукавичку.  Пострибали вони у  рукавичку, і стало їх уже троє. Живуть дружно, не сваряться, діляться всім, що мають. Коли це чують – сніг поскрипує. (стрибають зайчата)

Заєць 1(дитина):

 Я – Зайчик – побігайчик,

Сюди прийшов не просто так.

Я пісеньки співати мастак.

Пустіть мене погрітись трішки,

Бо замерзли вушка, лапки й носик.

Заєць 2 (дитина):

 Холод в лапки допікає.

Де зігрітися шукаю.

Ой, а хто тут проживає?

Зайчата в лісі замерзають.

Звірі: А що ви вмієте робити?

Зайчата: Пісеньки співати!

 Пісня зайчат:

Танцювали зайчики у гайку,

На сніжку біленькому на сніжку.

Вибивали лапками гопака,

Хоч  мела хурделиця ще й яка!

Гарно побігайчики скік та скік -

Зустрічали зайчики Новий рік!

Звірі: Заходьте до нас – будемо дружити!

Вед 1: Ось зайчата з радості стрибнули у рукавичку. І почалося справжнє веселе життя. Гарно звірятам. Раді, дуже раді. Що зустрілися разом. Проходить час, минає час, а лисичка вже полює на вас.

Лисичка (дитина):

Я – лисичка – сестричка

Подивіться на мій носик,

І на гарний пишний хвостик,

І рум’яне в мене личко,

Правда, гарна я лисичка?

По лісі я блукала.

Вас давно шукала.

А хто тут в рукавичці,

Хто тут в невеличкій.

Звірі: А що ти вмієш робити?

Лисичка:

Частівки співати!

З Новим роком вітаю,

Новорічний шлю привіт!

Мамі з татом я бажаю,

Щоб жили до ста років.

 Я частівки вам співала

Чи сподобалось, чи ні?

А тепер ми вас попросимо, щоб поплескали усі.

Вед. 2: Зайшла лисичка до рукавички, вже й тісненько їм стає, зате тепло. Дружно живуть, що мають, те й жують.

А тут вовки по лісі бредуть. У-у-у-у-у.

Вовк 1 (дитина):

 Так метелиця гуде,

Що і вовка страх бере.

Рукавиця… Подивися!

Хто сховався в ній, озвися.

Мишка: Я – мишка – шкряботушка.

Жабка: Ми – жабки – скрекотушки.

Зайчики: Ми – зайчики – побігайчики.

Лисичка: А я – лисичка-сестричка.

Звірі: А ви хто такі?

Вовк 2( дитина):

 Ми вовки не злі

Дуже змерзли ми.

Снігу гори намело –

Упустіть ви нас в тепло.

Звірі: А що ви вмієте робити?

Вовки: Ми вміємо розповідати вірші.  Хочете послухати?

Звірі:  Хочемо!

Вовк 2:

Стоїть ялинка на узліссі,

Новорічне свято у лісі.

Згуртувались звірі у коло,

Прикрашають все навколо:

Заєць вішає морквину,

А синичка – горобину.

Вовк ліхтарики приніс,

Кольорами грає ліс.

Звірі: Заходьте!

Лисичка :  Тільки більше шкоди не робіть, дружно з нами ви живіть.

Вед 1:  Зраділи вовки, забігли у хатинку із рукавички, а у ній, як у вулику бджіл, і кожен зайнятий своєю роботою. Коли чують:  Хтось до рукавички добирається:

Ведмідь (дитина):

 Ой на дворі вже зима,

У  мене настрою нема.

Ви пустіть, мене, звірята,

У  рукавичці хочу спати.

Звірі:  А що ти вмієш робити?

Ведмідь:  Я умію танцювати, ось дивіться!.........Сподобався , мій танок?

Звірі:   Сподобався! Заходь до нас!

Вед 2:  Заліз ведмідь, а рукавичка ось-ось розірветься.

Кабан (дитина): 

Я люблю, коли навчають,

Всім покажу, хай запам’ятають,

Поважати треба всіх:

І дорослих і малих.

Зараз в рукавичку я зайду

І урок їм проведу.

Вед.1: Тільки зайшов у рукавичку кабан, а рукавичка – хрусь, хрусь. А звідти звірята повистрибували і стала рукавичка маленькою.

Вед 2: А в цей час дідові стало холодно і згадав про рукавичку. Коли це дід оглядівся – нема рукавички. Та й повернувся назад шукати. Бачить: лежить рукавичка, а біля неї багато звірят. Згадав дід, що він не тільки мав погуляти, але і дров назбирати.  Зажурився, та звірята прийшли на допомогу.

Заєць (дитина): Діду, не переживай.

Краще з нами тут сідай

Ми складемо подяку.

Ведмідь:

 Ми всі вдячні дуже -

За твою рукавичку,

Любий друже,

В ній усі ми подружились,

І добро творить навчились.

Зараз підемо у ліс,

Назбираємо дров

Цілий віз.

Вед 1: Ось так щасливо закінчилась наша казочка. Звірята допомогли дідові назбирати дров.             

                              (Пісенька друзів)

1.Радимо усім дружить,

Сварки не потрібні!

Нам без друзів не прожити

Ні за що на світі.

Ні за що, ні за що,

Ні за що на світі.

Ні за що, ні за що,

Ні за що на світі!

2. Не кидай друзів своїх,

Захисти собою.

Не давай в образу їх.

Будь за них горою!

Будь за них, будь за них,

Будь за них горою!

Будь за них, будь за них,

Будь за них горою!

 

Вед 2: Ось і казочці кінець, а хто слухав молодець!