Новорічна казка «Снігова королева»

Про матеріал

Формувати художньо-естетичну культуру, мислення та почуття; розвиток комунікативних навичок, творчих здібностей; виховувати силу волі, цілеспрямованість, вірність у дружбі, людяність.

Перегляд файлу

Новорічна казка «Снігова королева»

Мета. Формувати художньо-естетичну культуру, мислення та почуття; розвиток комунікативних навичок, творчих здібностей; виховувати силу волі, цілеспрямованість, вірність у дружбі, людяність.

Наочне оформлення: ялинка, прикрашена гірляндами, сніжинки, стільці, замок, трон, карета.

Дійові особи: Кай, Герда, Сніжинки, Снігурі, Ворон, Ворона Каркарона, Принц, Принцеса, Розбійники, Маленька розбійниця, Олень, Бабуся, Снігова королева, Фея, Льодянчики.

Хід

Пісня «Нічка-новорічка»

Ведуча. Сьогодні ми казку сюди запросили,

Щоб побачити й послухати гуртом.

А казка у залі десь там заблудилась,

Давайте її пошукаєм разом.

(Хлопчик сидить на лаві, читає книжку. Дзвонить телефон.)

Хлопчик. Алло! Слухаю.

Товариш. Добрий день, Тимофію!

Хлопчик. Добрий день, Назаре!

Товариш. Що ти робиш?

Хлопчик. Читаю казку «Снігова королева».

Товариш. Та кидай свою королеву і біжи до мене! Подивимося гарний фільм.

Хлопчик. Ні, не прийду, я краще почитаю. Дуже цікава книжка.

Товариш. Ну, як хочеш. До побачення.

Хлопчик. До побачення.

(Стукіт у двері)

Хлопчик. Хто там?

Діти. Це ми, Тимофію! Відчини.

(Заходять двоє дівчаток)

Діти. Добрий день.

Хлопчик. Добрий день. Сідайте, будь ласка.

1 дівчинка. Тимофію, мені Миколай приніс лижі.

2 дівчинка. А мені – санчата. Пішли з нами на гірку кататися.

Хлопчик. Я не хочу.

1 дівчинка. Чому?

Хлопчик. У мене дуже цікава книжка.

2 дівчинка. А яка?

Хлопчик. «Снігова королева».

1 дівчинка. Я мультик такий бачила.

Хлопчик. Читати набагато цікавіше. Уявляєш, ніби це з тобою відбувається.

2 дівчинка. Добре, не будемо тобі заважати.

1 дівчинка. Коли начитаєшся, виходь надвір. До побачення.

(Хлопчик проводжає дітей, сідає, бере в руки книжку.)

Хлопчик. На чому я зупинився?

(Лунає музика. З обох боків ялинки виходять хлопчики-льодянчики, слідом за ними іде Фея. Виконують пісню.)

Льодянчики. Дінь-дінь, ді-лі-ді-лі-дінь –

Пролунав сріблястий дзвін.

У країну незвичайну

Приведе сьогодні він.

Фея. Чудеса в казках бувають –

Навіть звірі розмовляють,

Чаклуни і чарівниці,

Золоті летять жар-птиці.

Льодянчики. Дінь-дінь, ділі-ділі-дінь –

Пролунав сріблястий дзвін.

У країну незвичайну

Приведе сьогодні він.

Фея. Той, хто добру душу має,

Зло завжди перемагає.

Серце сповнене любові,

Здатне на діла казкові.

Хлопчик. Хто ти така і де ти взялася, дівчинко?

Фея. Я казкова Фея. Перед Новим роком відбуваються різні чудеса, але тільки з тими, хто в них вірить.

Хлопчик. Я вірю в чудеса.

Фея. Дуже добре. Тобі подобається казка про Снігову Королеву?

Хлопчик. Так, дуже!

Фея. Хочеш в ній опинитися?

Хлопчик. Хочу.

Фея. Сідай.

(Ходить навколо хлопчика, примовляючи.)

Очі закриваються,

Казка починається.

Добре, любий, пам’ятай:

Ти не Тимофій, а Кай!

(Фея виходить разом з льодянчиками. Заходять бабуся і Герда. Бабуся сідає в крісло, в’яже панчоху. Герда підходить до Кая.)

Кай. Я Кай, Кай, Кай ...

Герда. Та Кай же ти, Кай. Що з тобою? Ніхто тобі не заперечує.

Кай. А ти хто?

Герда. Я твоя сестричка Герда. Ти так міцно заснув, що забув хто ти і де ти. А це – наша люба бабуся. Можеш з нею познайомитись!

Бабуся. Та не смійся з нього, Гердо! Сідайте ближче, я вам казку розкажу.

Герда. Бабусю, розкажи, будь ласка, якусь зимову казку.

Бабуся. Добре, мої любі. Слухайте. Далеко-далеко на півночі серед вічних снігів і льоду височить крижаний палац Снігової королеви. Королева прекрасна, але краса її холодна, бо замість серця має шматочок льоду. Кого вона поцілує, в того серце теж стає льодяним. Кожної зими королева прилітає до нас і шукає маленького гарного хлопчика.

Кай. Для чого?

Бабуся. Він повинен викласти із чарівних крижинок слово «вічність».

Кай. І що тоді буде?

Бабуся. Вічна зима запанує на землі, і все живе замерзне: і дерева, і птахи, і люди. От і сьогодні королева літає, заглядає у вікна, шукає хлопчика.

Герда. Стережись, Каю, щоб вона тебе не поцілувала і не забрала у свій крижаний палац.

Кай. Хай тільки спробує! Я посаджу її на теплу пічку і вона розтане.

(Бабуся засинає у кріслі. Лунає музика, навколо ялинки кружляють сніжинки, закінчивши танець, присідають.)

Герда. Подивись, Каю, як гарно танцюють сніжинки.

Кай. Так. Сніжинки дуже гарні і кожна з них схожа на крижану квіточку.

(З’являється Снігова королева, танцює разом із сніжинками.)

Королева. Все навколо стало білим,

Все завмерло, оніміло.

І вода в річках й озерах

Зупинилась і завмерла.

Холод землю огортає –

Все живе нехай вмирає.

От би стало так навіки,

Щоб стрімкі застигли ріки,

Змовк веселий спів пташиний

І щасливий сміх людини.

(Звертається до сніжинок.)

Піддані мої іскристі,

Квіти срібно-променисті,

Де були і що робили?

1 сніжинка. Понад лісом ми летіли,

Ніжну пісеньку співали

І дерева присипляли.

2 сніжинка. Снігом вкрили всі стежинки,

В шуби одягли ялинки,

А берізкам роздавали

Із м’якого пуху шалі.

Королева. Ви літали і співали?

Землю пухом накривали?

Не страшні їй заметілі –

От що, любі, ви зробили.

Вірні слуги з криги й льоду,

Заморозьте всю природу!

Кай. Подивись, Гердо, яка гарна жінка у білому вбранні!

Герда. Стережись, Каю, це може бути Снігова королева.

Кай. Я сказав, що не боюся її!

Королева. Який сміливий хлопчик! Саме такого я давно шукаю. Скажи мені, Каю, чи я тобі люба, чи я тобі мила?

Кай. Такої красуні я в житті не бачив.

Королева. А ти – найгарніший хлопчик у всьому світі. Можна я тебе поцілую?

Герда. Кай, стережись! Згадай, що бабуся розповідала! Бабусю, бабусю, прокинься! (Будить бабусю, що заснула в кріслі)

Королева. В танці-кружлянні з холоду й снігу

Знайдем насолоду, знайдемо утіху...

(Королева під музику кружляє з Каєм навколо ялинки і ховається за нею. Герда біжить за королевою, сніжинки її не пускають, беруть у коло.)

Сніжинки. Не спіши, зупинись,

До землі нахились,

Вкриєм срібним серпанком,

Будеш спати до ранку.

(Накривають Герду прозорою тканиною. Вона присідає і засинає. Залітають снігурі).

1 снігур. Гляньте, дівчинка сидить,

Мабуть, сном чарівним спить.

2 снігур. Не замерзла, ще жива,

Королева Снігова

Нещодавно пролітала

І її зачарувала.

3 снігур. Прокидайсь скоріш, дитино,

Бо замерзнеш і загинеш.

Герда. Дякую, пташата милі,

Що мене ви розбудили.

Королева вкрала Кая...

Де шукати я не знаю.

4 снігур. У палац свій кришталевий

Полетіла королева. ( Вказує напрямок).

Герда. Дякую вам.

(Пташки відлітають. Герда під музику іде навколо ялинки.)

До палацу я прийшла,

Тільки входу не знайшла.

(З’являється ворон.)

Ворон. Кра-кра-кра! Чого шукаєш?

Герда. Я шукаю брата Кая.

Невисокий він на зріст,

Сині очі, рівний ніс,

Вміє добре рахувати,

І читати, і писати.

Дуже мудрий і красивий,

І веселий, і кмітливий.

Ворон. Ну, тоді ми брата Кая

У палаці пошукаєм.

В мене гарна наречена,

Дуже мудра, дуже вчена.

Ось моя любов та казка,

Познайомтеся, будь ласка.

(Заходить Ворона Каркарона.)

Ворона. Незвичайна я ворона,

Я – Ворона Каркарона.

Ворон. Герда шукає свого бр-р-рата, р-р-розкажи їй про нашого любого пр-р-ринца

Ворона. Спочатку р-р-розкажи про нашу любу пр-р-ринцесу. Вона така р-р-розумна, бо прочитала багато книжок! Принц із принцесою дуже розумні, багато розмовляють і ніяк не можуть наговоритися. Іноді вони говорять цілу ніч і засинають на троні. Прокидаються і знову говорять, говорять щось розумне.

Герда. Я впевнена, що це був Кай. Я хочу його побачити!

Ворон. Хоч ти гарна дівчинка, але бідно вдягнена. Слуги не пустять тебе до палацу. Каркароно, проведи її з чорного ходу. Ходімо.

(Втрьох повільно обходять круг ялинки. В цей час заносять трон, на який сідають принц з принцесою, заплющують очі, «сплять», прихилившись одне до одного.

Герда. Можна, я підійду до принца?

Ворона. Обережно, не збуди!

Герда. Каю! Каю!

Принц. Що таке? Хто ти, дівчинко?

Принцеса. Хто насмілився нас розбудити?

Герда. Прошу пробачення, ваша світлосте. Я думала, що ваш принц – мій брат Кай. Його забрала Снігова Королева. А це не він. (Плаче).

Принц. Бідолашна дівчинка.

Принцеса. Сьогодні в палаці буде великий бал, на який зберуться найкращі молоді люди королівства.

Принц. Може, серед них буде твій Кай.

Ворона. Так-так! Кай обов’язково прийде на бал.

Ворон. Бо таких веселих розваг немає в жодному сусідньому королівстві.

Принцеса. А от і гості.

(Заходять парами дами з кавалерами. Всі вклоняються. Принц із принцесою стають першими, за ними Ворон із Вороною.)

Принц. Бал починається!

Принцеса. Веселий танок!

Танок «Веселий»

Герда. Так танцюють у святкові дні хлопці і дівчата нашого містечка.

Принцеса. Я видам наказ, щоб із цього дня у палаці танцювали тільки веселі танці.

Герда. Люба принцесо, любий принц, я побачила всіх ваших придворних. Серед них немає Кая. Мушу з вами попрощатися, бо мені треба йти.

Принц. Ми не дозволимо, щоб така гарна дівчинка ішла пішки.

Принцеса. Подаруємо тобі золоту карету (плескає тричі в долоні). Прошу подати мені золоту карету! (З’являється золота карета).

Принц. А щоб вона не замерзла, принесіть їй теплу шубку!

(Дами у реверансі подають шубку. Герда одягається, сідає в карету).

Герда. Ви дуже добрі люди! Дякую за все! Прощавайте!

(Прощаються. Карета заїжджає за ялинку. Забігають розбійники.)

1 розбійник. Що за гуркіт? Що за грім

Заважає спати всім?

2 розбійник. Гляньте! Он карета мчить,

Золотом уся блищить!

3 розбійник. В хащах ми її зустрінем,

Розберем на запчастини!

1 розбійник. Яка гарна дівчинка!

2 розбійник. А ну виходь!

(Герда виходить з карети. З’являється Маленька розбійниця, розштовхує всіх.)

Розбійниця. Не руште її! Вона моя! В мене ще ніколи не було такої гарної іграшки.

3 розбійник. Добре! Грайся, дитинко! Забираймо карету!

(Розбійники виходять із каретою. Заходить Олень, стає біля ялинки).

Розбійниця. Що це в тебе?

Герда. Муфта, руки гріти.

Розбійниця. Віддай! Вона мені подобається! Ти справжня принцеса?

Герда. Ні, я звичайна дівчинка. Шукаю свого брата Кая. Його забрала Снігова королева.

Олень. Я знаю, де живе Снігова королева.

Розбійниця. Ану, замовкни!

Герда. Люба дівчинко, дозволь говорити.

Розбійниця. До мене ще ніхто так ласкаво не звертався. Добре, говори.

Олень. Я народився в Лапландії, а Королева живе ще далі, серед снігів Льодовитого океану.

Герда. А що це за країна Лапландія?

Олень. Лапландія – країна, де народився я.

До неї серцем лину, там жде мене сім’я.

Лапландія, мій краю! Засніжені ліси.

У снах я прилітаю до білої краси.

Маленькі оленята залишились самі.

Хто буде зігрівати їх у зимові дні?

Розбійниця. Оленю, ти так жалібно розповідав, що я вирішила тебе відпустити. Але ти повинен за це відвезти Герду до Снігової королеви.

Олень. З великою радістю.

Розбійниця. Рушайте у дорогу, поки я не передумала.

Герда. Дякуємо тобі, люба дівчинко! Прощавай!

(Прощаються. Олень з Гердою забігають за ялинку. Розбійниця виходить, помахуючи рукою, прощаючись. Заходить Кай з білими крижинками, присідає біля ялинки, грається. З’являється Герда з Оленем).

Герда. Каю, любий!

Кай. Не заважай мені, дівчинко!

Герда. Хіба ти мене не впізнаєш? Я Герда, твоя сестричка.

Кай. Я тебе не знаю. Не заважай мені викладати слово «вічність».

(З’являється Снігова королева).

Королева. Хто насмілився прийти без дозволу у мій палац?

Герда. Я прийшла забрати свого брата Кая.

Королева. Не заважай нам. Іди звідси по-доброму.

Герда. Оленю, що мені робити?

Олень. Я покличу Фею, вона недалеко живе. Фея сильніша за Снігову королеву.

(Олень виходить).

Королева. Не хочеш іти по-доброму, то я тебе заморожу!

В танці-кружлянці з холоду й снігу

Знайдем насолоду, знайдемо утіху.

(Кружляє з Гердою під музику. Заходить Фея).

Фея. Що ти робиш, Снігова королево? Відпусти дитину!

Королева. Вона без запрошення завітала до мого палацу і не хоче іти звідси.

Герда. Феє, королева зачарувала Кая і заставила його викладати слово «вічність», щоб настала вічна зима.

Фея. Які дурниці! Снігова королево! Володарко всевладна! Сором тобі воювати з дітьми. А вічна зима навіщо тобі?

Королева. Бо нічого красивішого за білий сніг у світі немає.

Фея. Так, дерева вкриті сріблястим інеєм, - це дуже красиво! Білі поля, що іскряться під сонцем, тішать серце. А закуті у лід річки й озера приносять радість дітям. Хто ж тебе зустрічатиме, красуне, якщо все живе завмре на землі? Поглянь, скільки в нас гостей! Красивих, добрих, сміливих, працьовитих, веселих, хороших людей, справжніх друзів. Усі разом – ми велика сила, адже дружба може творити справжні дива.