Урок. О. Генрі «Останній листок». Втілення в образі Бермана найкращих людських рис: готовності до непоказної самопожертви та любові до ближнього. Гуманізм твору
Мета: закріпити знання учнів про новелу як жанр; формувати навички характеристики образів художнього твору; розкривати творі здібності, критичне мислення учнів; сприяти вихованню почуття милосердя, готовності до самопожертви заради інших.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: портрет О. Генрі, картки до асоціативного грона, текстові
завдання, презентація до уроку.
І. Організаційний момент
1. Гармонізація простору
Вправа «Створи собі гарний настрій»
Вчитель: Шановні діти! За вікном зимовий, морозний, похмурий ранок, але на душі в нас тепло і затишно. Поверніться один до одного, посміхніться.
У нас сьогодні незвичайний урок. До нас у клас завітали гості – люди добрі, щирі, хороші.
Не хвилюйтесь!
Краще привітайте в добрий час гостей посмішкою й миром.
Давайте побажаємо один одному всіляких гараздів, добро натхнення.
Діти, займіть свої місця!
Емоційний настрій
Квітка доброти
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
- Погляньмо за вікно… Останніми сніжинками зима нагадує нам про своє існування, останніми холодами нас холодить, бо ще день-два – і остаточно весна візьметься за господарювання. Ви теж, готуючись до сьогоднішнього уроку, читали твір, у назві якого є слово «останній». Ми з вами перенесемося в осінь і згадаємо останні листки, які падали кружляючи на землю.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
формуванню навичок характеристики образу художнього твору;
розвитку творчих здібностей;
вихованню почуття милосердя, готовності до самопожертви заради інших.
«Прагнення робити добро іншому є засобом подоляння життєвих негараздів»
О.Генрі
«Добро – не наука, воно - дія»
Р.Ролан
IV. Вивчення нового матеріалу.
Діти, сядьте зручно. Зробіть глибокий вдих і видих. Розслабтесь, розслабте личко, руки, шию, плечі, все тіло. А зараз ми з вами помандруємо в осінній ліс.
Спокій, умиротворення, легенький вітерець гойдає останні листочки. На листочках ми читаємо надпис: «Гуманізм. Любов до ближнього. Непоказна самопожертва». Ми проходимо з вами вглиб лісу. Підходимо до кремезного дуба і бачимо з-під його коріння бере початок струмок. У струмочок впав листочок дуба, ми читаємо надпис на ньому: «Гуманізм. Любов до ближнього. Непоказна самопожертва». І ось листочок почав мандрівку руслом струмочка. Сонечко, проглядаючи крізь верховіття дерев, посилає йому осінній теплий привіт. Хмаринки біжать з ним навипередки. На хмаринках ми читаємо надпис: «Гуманізм. Любов до ближнього. Непоказна самопожертва». Радісно струмочку, він любить свого батька дуба, він любить свого діда – ліс, він любить нас з вами. Тож побажай-мо йому щасливої мандрівки. Подякуйте лісу і листочку за цікаву прогулянку. Відчуйте ніжки, поворушіть пальчиками, зробіть глибокий вдих. Кожен у своєму режимі вікривайте очі, повертайтеся до класу. Усміхніться один одному.
«Коли розвидніло, Джонсі звеліла підняти штору. Листок плюща був ще на своєму місці…»
1. У середньовічній Західній Європі – зразки виробів (їх повинні були подавати ремісники, прагнучи здобути звання майстра).
2. Блискавичний, зразковий виріб, який є найвищим досягненням мистецтва, майстерності. Сучасний тлумачний словник української мови: 100 000 слів / За заг. ред.д-ра філол. наук, проф. В.В.Дубічинського. – Х.: ВД “ШКОЛА”, 2009. – С.974.
Шедевр (від фр. chefd`oeuvre, букв. – майстерно виконана річ, зразковий витвір).
1. У середні віки в Західній Європі – зразки виробів, які повинні були подавати ремісники з метою отримання звання майстра.
2. Зразковий твір літератури, будь-якого жанру мистецтва, що характеризується найвищою майстерністю.
3. Нечволод Л.І. Сучасний словник іншомовних слів. Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – С.252-253).
3. Постановка проблемного запитання
- За яких обставин людина може забути про все другорядне і піти на жертву заради іншої? (Коли любить когось, коли відчуває відповідальність за когось, коли смілива, щира, толерантна, гуманна).
Прихильники першої позиції:
Ми вагаємося з відповіддю, бо, як відомо, герой – це видатна своїми здібностями людина, відважна, самовіддана, яка розуміє небезпеку, але здійснює подвиг. Берман далеко не героїчна постать, він не має видатних здібностей. Але він, ризикуючи власним життям, рятує життя Джонсі. Отже, виходить, він – герой?
Прихильники другої позиції:
Берман – звичайна людина, непоказна, здатна на високий моральний вчинок. Звичайно, він не думав про себе як про героя, коли видирався по драбині, щоб намалювати листок плюща, він не думав про негоду, про трагічні наслідки своєї справи. Він думав тільки про Джонсі.
Прихильники третьої позиції:
Вчинок Бермана – це вчинок людини, якій нема що втрачати; у нього немає сім‘ї, немає улюбленої справи, нема для чого жити. Можливо, таке життя йому вже давно набридло. Можливо, він і не думав, що захворіє в ту холодну ніч.
Вчитель: Так, Берман – самотня людина. Але ви пропустили важливу деталь: він сприймає себе як ‘‘ сторожового пса ‘‘, який повинен захищати дівчат, отже, він ПОТРІБЕН Сью і Джонсі, у нього є про кого піклуватися. Значить, йому є що втрачати.
V. Узагальнення і систематизація вивченого
. Робота за епіграфами: «Добро – не наука, воно – дія. Р.Роллан», «У маленькому тілі часто таїться велика душа. Англійська приказка».
- Прочитайте уважно епіграфи сьогоднішнього уроку. Про кого із героїв твору ці слова? Чому ви так думаєте?(Про Бермана. Він – людина дії. Зовні – невидний на вигляд, але в душі, щедра і добра людина).
VI. Підсумок уроку.
1. Робота за притчею Бруно Ферерро.
ТРОЯНДА
Австрійський поет Рільке якийсь час жив у Парижі. ІЦодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю.
На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просина милостиню у перехожих — завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш.
Якось француженка спитала поета:
—Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?
—Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — відповів той.
Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І пішла, притискаючи троянду до грудей.
Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці — мовчазна, нерухома, як і раніше.
- Чого потребувала жебрачка?
- Чому саме Рільке вдалося її зрозуміти?
- Життя – дивна штука! Іноді хтось потребує одного лагідного слова, щоби забути образу і витерти сльози, або від одного листка може залежати чиєсь життя, чи невдаха виявиться генієм. Тож будьмо уважними до людей, що нас оточують! Можливо поряд є той, хто вас так любить і поважає, а ви цього не ціните! Можливо хтось поряд потребує не матеріальної, а саме духовної підтримки! Будьмо уважні!!!
2. Виконання пісні Н.Май «Даруй добро»
VІІ. Мотивація та виставлення оцінок
VІІІ. Домашнє завдання.
IX. Запуск серця