Обдарована дитина. Яка вона?

 

        Діти дуже відрізняються за рівнем обдарованості. Термін «обдаровані діти» можна застосовувати до всіх різних за своїми здібностями дітей.

Можна виокремити два основних типи обдарованості:

      1. Особлива, виняткова обдарованість — у дітей, для виявлення яких не потрібні ні тести, ні спеціальні спостереження. Цю обдарованість видно неозброєним оком. Саме ці діти найчастіше належать до групи ризику. У них є проблеми у спілкуванні, підвищена нервова збудженість.

      2. Висока норма обдарованості. Це теж обдаровані діти, але їхня обдарованість більш нормальна, звичайна. Це ті діти, яким поталанило спочатку — нормальні пологи, хороша сім'я, увага, любов матері. Дитина, як правило, не ходила до дитячого садка або пішла туди досить пізно і не надовго. Ці дві групи дітей навіть за зовнішнім виглядом дуже відрізняються.      

            Якщо надзвичайно обдаровані діти часто менші на зріст і фізично слабші за своїх однолітків, то діти з групи «високої норми» здоровіші, навіть красивіші від своїх однолітків. Якщо надзвичайно обдаровані діти мають труднощі у спілкуванні, швидке випереджання однолітків не минає безслідно для їхнього соціального та емоційного розвитку, то для іншої групи обдарованих дітей характерна лідерська позиція в дитячому колективі. Дещо гіперболізуючи відмінності між двома цими групами дітей, можна сказати: якщо перші — талановиті вигнанці суспільства, то другі — «улюбленці долі», мазунчики  вчителів і суспільства.

         Ще одна підстава для класифікації - відмінності за особливостями вікового розвитку.

         Дуже часто обдарованість має тільки тимчасовий характер, коли в певному віковому періоді поєднуються можливості одразу кількох вікових періодів. Це чудово показав у своїх роботах відомий психолог Н.Лейтес. Багато вундеркіндів — це саме діти з прискореним віковим розвитком. Таке прискорення має тільки тимчасовий характер, і з віком ці діти стають помітно «посередніми», тьмяніють.

         Однак не завжди прогноз прискореного розвитку песимістичний: у частини дітей з помітним випередженням розвитку яскрава обдарованість залишається на все життя, будучи індивідуальною, стійкою характеристикою розвитку. Прискорено розвивалися і Норберт Вінер, і Лев Ландау, і поет Олександр Грибоєдов.

         Треба завжди пам'ятати відносність самого явища яскравої обдарованості, його умовність і в багатьох випадках тільки віковий, тимчасовий характер. Існують обдаровані діти, в яких за високого розумового розвитку немає різкого вікового випередження, їхню обдарованість видно тільки кваліфікованим психологам чи уважним учителям, які багато й

 

працюють з дитиною. Очевидно, до  цього типу належав великий математик А. Колмогоров.

          Існує своєрідний «антивундеркіндний» тип вікового розвитку обдарованості, коли обдарованість не тільки не супроводжує забігання вперед у розвитку, а й іноді, як це не парадоксально, супроводжується уповільненим розвитком. Так, А.Енштейн пізніше, ніж інші діти, загово¬рив, не відрізнявся успіхами в гімназії і навіть був вигнаний.

        Важливо знати, що, з одного боку, не завжди вундеркінд, який подавав багато надій у дитинстві, виросте видатною людиною, з іншого боку, не завжди виняткова обдарованість виявляється у блискучих шкільних успіхах чи явно випереджає в розвитку.

Розрізняють такі типи обдарованості, які одразу помічає вчитель:

• Інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів учителі називають «розумними», кмітливими, «світлими головами» й «надією школи».Ці школярі, як правило, мають глибокі знання, самостійно їх здобувають — самі читають складну літературу, навіть можуть критично поставитися до певних джерел. Учні цього типу обдарованості точно й глибоко аналізують навчальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу.

• Академічний тип обдарованості. Для цього типу обдарованості теж характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цього типу обдарованості насамперед уміють добре засвоювати матеріал, тобто навчатися. Особливості їхньої пізнавальної сфери (мислення, пам'яті, уваги), деякі особливості їхньої мотивації такі, що роблять навчання легким, приємним. Медалісти, учні, яких ми називаємо гордістю школи, найчастіше належать саме до цього типу обдарованості. Саме з цих учнів виростають справжні майстри своєї справи.

• Художній тип. Цей вид обдарованості, як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності — музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності.

• Креативний тип. Головна особливість цього типу обдарованості виявляється в нестандартності мислення, в особливому, часто несхожо¬му на інші погляді на світ. Цей тип обдарованості дуже складно виявити в шкільній практиці,тому що стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виявити себе.

До того ж, ми, учителі часто не розуміємо, а іноді й недолюблюємо цих учнів, їхня підвищена незалежність у судженнях, зневага до умовностей (зокрема у побуті) та авторитетів створюють нам у роботі з такими учнями великі проблеми.

       У цих учнів легко можна побачити вади, труднощі, а от побачити в їх шкільній діяльності особливі творчі здібності дуже складно, а часом і неможливо без спеціальної роботи в цьому напрямку.

 

• Лідерська, або соціальна, обдарованість («організаторські здібності»). Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, налагоджувати з ними конструктивні взаємини, керувати ними. Лідерська обдарованість, на думку багатьох дослідників, передбачає досить високий рівень інтелекту, однак поряд з цим необхідна й добре розвинута інтуїція, розуміння почуттів і потреб інших людей, здатність до співпереживання, в багатьох випадках у людей з цим типом обдарованості спостерігається й яскраве почуття гумору, яке допомагає їм подобатися іншим людям.

        Існує багато варіантів лідерської обдарованості. Є емоційні лідери, своєрідна «жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять. Є лідери дії — вони вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначати мету й напрямок руху, вести за собою.

     На жаль, у багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного навчання недостатній. Багато учнів з цими здібностями не мають достатньої шкільної мотивації і, маючи сильний характер і неза¬лежність, відверто нічого не роблять у школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі веде їх на вулицю, де вони стають лідерами антисоціальних угрупувань. Таких учнів учителі часто характеризують як пересічних хуліганів. Це викликає відповідне негативне ставлення з боку учнів. Усе це ще більше спричиняє проблеми у цих учнів і їхніх учителів. Потрібна спеціальна, іноді тривала і складна робота, щоб повернути таких учнів до школи.

6. Психомоторна, чи спортивна обдарованість. Популярна думка про занижені розумові здібності у спортсменів є необґрунтованою. Численні дослідження засвідчили, що у видатних спортсменів значно вищі від середніх інтелектуальні можливості — це стосується навіть таких, здавалося б, далеких від інтелекту видів спорту, як важка атлетика та футбол. Невипадково багато видатних спортсменів, залишивши спорт, стають письменниками (Юрій Власов), вдалими бізнесменами (Пеле), і талановитими педагогами (І.Родніна). Хоча учні зі спортивною обдарованістю рідко добре вчаться. Це пов'язано насамперед із браком часу та належного бажання. Якщо у школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, настрій, вони, як правило, можуть чудово навчатися.

 

Особливості інтелектуальної  та академічної обдарованості

та  робота з такими учнями

        Як уже зазначалося, у дітей із інтелектуальним типом обдарованості наявний високий інтелект, розвинутий розум, що  дозволяє їм з легкістю засвоювати різні предмети, однак різне ставлення цих учнів до шкільних

 

 

предметів і, відповідно, вчителів призводить до того,    що з одних предметів вони вчаться блискуче, а з інших - ні.

         Виділяють два основних підтипи інтелектуальної обдарованості:                        - виявляються насамперед загальні розумові здібності;                                         -  коли високі здібності виявляються у спеціальній галузі знання.        

         Пізнавальна потреба, яка є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме в цих учнів виявляється найбільше. Як правило, цей тип обдарованості має стійку систему пізнавальних інтересів, простежується у розумових акселератів, «вундеркіндів». Успішність інтелектуально обдарованих учнів не завжди збігається з рівнем їхніх здібностей: серед інтелектуалів є відмінники, трієчники і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання, школи.  

         Що стосується академічного типу обдарованості, то він теж має свої підтипи: є учні з широкою здатністю до навчання (вони легко засвоюють будь-яку діяльність, виявляють помітні успіхи у всіх шкільних науках), а є учні, у яких підвищені здібності виявляються лише в одній чи кількох близьких галузях.

        У деяких випадках буває складно розрізнити інтелектуальний та академічний тип обдарованості — вони можуть блискуче навчатися, у них є пізнавальна потреба. Різниця, мабуть, полягає в особливій розумовій самостійності інтелектуалів, у їхній підвищеній критичності мислення, здатності самостійно глобально, філософсько осмислювати складні інтелектуальні проблеми. Академічно обдаровані учні — це завжди генії саме навчання, це професіонали шкільної (а потім і студентської) праці, чудові майстри швидкого та якісного засвоєння.

Складові   обдарованості:

•   біофізіологічні, анатомо-фізіологічні задатки;

•   сенсорно-перцептивні блоки, що характеризуються підвищеною чутливістю;

•   інтелектуальні й розумові можливості, що дозволяють оцінювати нові ситуації і вирішувати нові проблеми;

•   емоційно-вольові структури, що зумовлюють тривалі домінантні орієнтації і їх штучне підтримання;

•   високий рівень продукування нових образів, фантазія, уява.

       Слід зауважити, що існує багато чинників, через які виявляється обдарованість:

•   домінування інтересів і мотивів;

•   емоційну заглибленість у діяльність;

•   волю до успіху;

•   загальне й естетичне задоволення від процесу і продуктів діяльності;

•   розуміння суті проблеми, задачі, ситуації;

 

•   несвідоме, інтуїтивне розв'язання проблеми («позалогічне»);

•   особистісні можливості продукувати проекти;

•   багатоваріантність рішень;

•   швидкість рішень, оцінок, прогнозів;

•   мистецтво знаходити, вибирати (винахідливість).

    У роботі з обдарованими дітьми ми широко використовуємо нові, сучасні технології (форми, методи і прийоми навчання), а саме:

•   уроки-консультації;

•   виконання практичних робіт;

•   застосування опорних сигналів;

•   метод співпраці і співтворчості;

•   рейтинг;

•   метод взаємоперевірки учнів;

•   метод проектів;

•   диференційоване навчання;

•   різнорівневий індивідуальний підхід;

•   інтерактивні технології;

•   застосування проблемно-пошукового методу, створення проблемних ситуацій;

•   метод самостійного розв'язання розрахункових і логічних задач;

•   застосування алгоритмів;

•   використання імітаційних і не імітаційних ігор;

•   лекційно-семінарська форма.

       З кожним обдарованим учнем необхідно організувати роботу на уроці у класі. Тому крім 2—3 обдарованих учнів, навчаються діти з різним рівнем підготовки, різними здібностями, нахилами. Ми вносимо деякі зміни у планування своєї роботи щодо організації діяльності обдарованих дітей у загальноосвітній школі.

          У розробці уроків ми враховуємо не тільки зміст навчального матеріалу, а й вікові особливості учнів, рівень їхньої підготовленості, пізнавальної самостійності. Крім цього, ми по-іншому підходимо до створення поурочного плану.

         Перевірка знань учнів, яка проводиться на уроках шляхом виконання тестових завдані дозволяє нам бачити й оцінювати навчальні досягнення слабких, середніх, сильних, а також обдарованих учнів за 12-бальною системою оцінювання.

        Моніторинг підсумків дослідження роботи з обдарованими дітьми полягає не тільки кількісній та якісній оцінці знань, умінь та навичок, а й у виявленні особливостей характеристики інтелектуальних умінь та навичок, а також  креативних здібностей учнів.

      Отже, система роботи з обдарованими дітьми  в умовах  ЗОШ  сприяє формуванню в них інтелектуальних і творчих здібностей.

 

ТВОРЧА  ОБДАРОВАНІСТЬ

       Крім інтелектуалів у своїй роботі ми стикаємося із творчими учнями. Що таке творча обдарованість, її особливості нам розкриє виховна кафедра.

       Дуже часто учні з цим типом обдарованості не надто добре вчаться через занижену мотивацію до засвоєння (придумувати їм буває легше, ніж засвоїти готове) і свій іноді дуже вигадливий пізнавальний світ, у якому не завжди є місце для шкільних уроків.

       Для того щоб побачити справжні творчі здібності цих дітей, їм потрібно пропонувати особливу діяльність, яка передбачає вияв їхньої самобутності,

незвичайного бачення світу, — нестандартні теми творів, особливі творчі завдання чи дослідницькі проекти.

       У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, котрі виявляють неабиякі творчі  можливості  у  будь-якій  діяльності,  але  бувають  учні,  в  яких  нестандартне бачення  досить  яскраво  виявляється  лише  в  одній  сфері.          

    А.Матюшкін, спираючись на роботи багатьох дослідників, розробив синтетичну структуру творчої обдарованості:

•   домінуюча роль пізнавальної мотивації;

•   дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, постановці і розв'язанні проблеми;

• можливість досягнення оригінальних рішень;

•  можливість прогнозування і передбачення;

•  здібності до створення ідеальних еталонів.

О.Моляко визначив у системі творчого потенціалу такі складові:

•  задатки, схильності, що виявляються в підвищеній чутливості, вибірковості, перевагах, а також у динамічності психічних процесів;

•  інтереси, їх спрямованість, частота й систематичність їх вияву, домінування пізнавальних інтересів;

•  допитливість, прагнення до створення нового, схильність до вирішення й пошуку проблем;

•  швидкість у засвоєнні нової інформації, утворення асоціативних масивів;

•  схильність до постійного порівняння, зіставлення, вироблення еталонів для наступного відбору;

•  вияв загального інтелекту — розуміння, швидкість оцінок і вибору шляху вирішення, адекватність дій;

•  емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єктивне оцінювання, вибір;

• наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;

 

 

 

•  творчість — уміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання коштів, часу;

•  інтуїтивізм — схильність до надшвидких оцінок, рішень, прогнозів;

•  порівняно швидке оволодіння уміннями, навичками, прийомами, оволодіння технікою роботи, ремісничою майстерністю;

•  здатність робити особистісні стратегії й тактики у розв'язанні загальних і спеціальних нових проблем, задач, пошук виходу із складних, нестандартних, екстремальних ситуацій.

Творчій особистості притаманні такі риси:

1. Не властивий конформізм. Саме незалежність суджень дає змогу знаходити шляхи, якими через страх виглядати смішно не насмілюються йти інші люди.

2. Творча людина хоч і відверта з оточенням, користується певною популярністю, та все ж важко входить у життя соціальної групи.

3. Творча особистість лише тоді сприймає загальноприйняті цінності, коли вони збігаються з її власними.

4. Вона не догматик, її уявлення про життя та суспільство, а також про сенс власних вчинків можуть бути неоднозначними.

5. Еклектична, допитлива, вона постійно прагне об'єднати дані з різних галузей.

6. Полюбляє бавитися, в неї роїться безліч чудернацьких ідей, має дитячу здатність дивуватися та захоплюватися.

7. Мрійник, може видаватися диваком через те, що впроваджує в життя власні «безглузді» ідеї, інтегруючи ірраціональні аспекти своєї поведінки.

Показники творчої обдарованості дитини.

(дитина як особистість)

1. Стійка, підвищена потреба в самоактуалізації, виявленні себе, самоствердженні.

2. Наявність особистої думки.

3. Інтелектуальна незалежність, зневажливе ставлення до стереотипів, авторитетів. Потреба чинити опір шаблону, нав'язаному стилю діяльності.

4. Висока самооцінка; потреба мати свій «Я-образ».

5. Схильність до гри, почуття гумору, дотепність.

6. Оригінальність.

7. Імпульсивність, поривчастість.

8. Широта інтересів. Інтерес до філософських питань.

9. Прагнення самому подолати труднощі.

10. Постійне прагнення покращувати якість своєї продукції, вимогливість до себе.

 

 

11. Завзяття й наполегливість. Потреба у внутрішній роботі, творенні власної

індивідуальності, духовному зростанні

Показники творчої обдарованості дитини

(дитина як учень)

1. Почуття нового, чутливість до протиріч, парадоксів. Уміння бачити незвичайне у звичайному,   по-новому   сприймати   звичайне. Відсутність заштампованості. Здатність здивуватися. Вміння знаходити проблеми там, де здається, що вже все розв'язано.

2. Наявність дивергентного мислення, на відміну від конвергентного, лінійного, логічного, шаблонного, яке орієнтується на відомі тривіальні способи вирішення проблеми.

   Важливо також  дбати про те, щоб не виникало жодних умов, що заважають виявленню творчості. А до таких умов як відомо належать:

І. Виникнення стереотипів мислення.

2. Страх перед помилкою. Прагнення не оригінального розв'язання задачі, а

високої оцінки.

3. Оптимальна мотивація й відповідний рівень емоційного збудження. Надто велике бажання може гальмувати творчий процес. Щоб імпровізувати, творити, потрібне натхнення.

4. Однопланові знання, що не сприяють творчості. Потрібні широкі інтереси в різних життєвих сферах.

5. Схильність до конформізму. Людина боїться бути в центрі уваги, бути «білою вороною», не хоче бути екстравагантною. «Краще я буду як усі» — її кредо.

6. Страх критики.

7. Дуже висока самооцінка.

8. Велика тривожність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- пізнавальний процес                                   - ініціативність;

       - ерудиція                                                       - оригінальність;

 - нестандартність мислення                        - цілеспрямованість;

 - здатність до абстрагування                       - наполегливість;

      - діалектичне бачення                                  - допитливість;

      - багата лексика                                             - самоаналіз;

 -неординарність підходів;  

 

  інтелектуальні здібності:                             творчий потенціал:

 

 

  

 

 

психофізіологічні властивості:                          світоглядні цінності:

 

• високий рівень національної                       - інтуїтивність;

 свідомості,духовної культури;                         - чуттєве сприйняття;

    - почуття відповідальності; - природні потреби в

- активність; розумовій праці;

      -загальнолюдські риси;   - природні задатки

 

 

 

 

 

 

 

Особливості обдарованих дітей.

 

1. Мають хорошу пам'ять, особливий  світогляд, добре розвинуте абстрактне мислення.

2. У них добре розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення.

3. Дуже активні й завжди чимось зайняті.Вони прагнуть працювати більше за інших.

4. Ставлять високі вимоги до себе, у них добре розвинуте почуття справедливості, вони боляче сприймають суспільну несправедливість.

5. Наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить, для них

характерний творчий пошук.

 6.Хочуть учитись і досягають у навчанні значних успіхів. Навчання дає їм задоволення.

 7.Завдяки численним умінням (класифікувати, категоризувати, встановлювати   причинно-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень.

   8.Вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути в суть речей і явиш, фантазувати.

   9.Ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них.

   10.Урок для обдарованих дітей особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод.

   11.Із задоволенням виконують складні й довгострокові завдання.

   12.Виявляють великий інтерес до читання, мають чималий словниковий запас.

   13.Порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивне й дедуктивне мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати й узагальнювати їх.

14. Мають почуття гумору, вони мають міцне здоров'я, життєрадісні, хоча зрідка стан здоров'я погіршується.

15. У них перебільшені почуття страху, емоційна залежність, незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.

16. Потребують значної уваги з боку педагогічних працівників. Для них важливі не тільки глибокі й міцні знання, а й практичні навички, які дитина може отримати у різних наукових товариствах.

 

 

 

 

Особливості  вікової  обдарованості учнів

Вікова категорія	Основні особливості вікової обдарованості	Завдання роботи з обдарованими дітьми.	Форми роботи з обдарованими дітьми.
Молодші школярі	Загострене почуття свідомості, особистої гідності; ініціативність, поєднання протилежностей, (швидкість і повільність; обереж­ність і сміливість, гнучкість і стій­кість суджень); ранній прояв пі­знавальної активності та допит­ливості; швидкість і точність виконання розумових операцій; стійкість уваги та оперативної па­м'яті; сформованість навичок ло­гічного мислення; багатство ак­тивного словника; установка на творче виконання завдань; готов­ність управляти собою; розвине­ність творчого мислення та уяви. Наявність інтересу до неординар­них явищ.	Велика увага до вияву здібності. Тактовне ставлення до учня. Постійне навантаження. Оптимально побудований навчальний процес. Раціональна організація позаурочних форм роботи. Взаємодія сім'ї та школи. Задоволення потреби в новій інформації. Розвиток дивергентного мислення (уявлення)	Рольові ігри. Індивідуальні творчі завдання. Створення проблемної ситуації. Виставки кращих зошитів, малюнків, виробів. Конкурси, змагання. Екскурсії
Учні 5-9 класів	Інтенсивне формування особис­тості; значне зростання моральних та інтелектуальних сил; прагнення до самостійності, самоосвіти, до найраціональнішого способу вирішення; послідовне, обґрунтоване мислення; розвиток просторових уявлень; формування стійкого інтересу до окремих предметів; усвідомлення своїх почуттів і вміння їх висловити. Наявність інтересу до парадоксів. Застосування навчальних навичок під час різних видів діяльності	Залучення до винахід­ництва й дослідницької роботи: розвиток навичок аналізу, самоаналізу; впровадження проблем­них методів навчання; залучення до аналізу проблемних ситуацій, висунення гіпотез, їх аргументації, наукової перевірки і формування обгрунтованих висновків; різнорівнева диференціація. Навчання орієнтації в інформацій­ному просторі; розвиток навичок, комунікативних взаємин	Тематичні, творчі, ін­дивідуальні завдання, спрямовані на розши­рення, поглиблення знань; консультації; спортивні та інтелек­туальні ігри (шахи, шашки, головоломки, шаради тощо); турніри, конкурси, читацькі конференції, олімпіади; зустрічі з майстрами, фахівцями (письменниками, поетами, художниками, науковими працівни­ками); виставки робіт; гурткова робота

 

 

 

 

 

 

Дуже важливим у організації навчально-виховного процесу є участь дирекції у плануванні роботи з обдарованими дітьми. Про ці аспекти роботи нам розповість директор школи.

      Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, забезпечення умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує конкретної розробки практичних заходів. На шкільному рівні вчителі та класний керівник повинні:

• визначити мету, створити план (програму) і режим роботи школяра,

забезпечити    циклічність,    тривалість    навчання    згідно    з    віковими    та

індивідуальними особливостями обдарованої дитини;

• забезпечити    наукову    насиченість   змісту   освіти   відповідно   до

можливостей, нахилів, інтересів та потреб обдарованого учня;

• розробити і впровадити індивідуально-розвивальні стратегії та форми

організації навчально-виховного процесу, різнорівневі програми;

• модернізувати  методи,  засоби  навчання,  віднайти  нові  дидактичні

технології,     спрямовані     на    активізацію    пізнавально-творчих    потенцій

обдарованих дітей;

• стимулювати постійний самоаналіз та самоосвітню діяльність учня;

• сприяти психолого-педагогічній освіті батьків обдарованих дітей;

•       створювати умови для отримання додаткової освіти в позашкільних

закладах з певного напряму обдарованості.

Обов'язок   адміністрації  школи:

• побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку

обдарованої дитини:

• забезпечити організацію педагогічного процесу так, щоб максимально

розвинути здібності обдарованих дітей,

• розробити конкретні програми роботи закладу освіти з цієї проблеми;

• визначити варіативну частину робочого плану, яка б максимально

враховувала розвиток обдарованих дітей;

• створити комплекс науково-методичних та навчальних матеріалів;

• розробити  конкретні   методичні  рекомендації  щодо  індивідуальної роботи з окремих навчальних дисциплін з обдарованими дітьми;

• дібрати та підтримати педагогічні кадри відповідного рівня, які були б здатні   сприяти   творчій   праці   учня,   виявляти   ініціативу  та  професійну компетентність у цій галузі педагогічної діяльності;

• постійно вивчати педагогічну майстерність учителів, забезпечувати умови для їхньої самоосвітньої діяльності, підвищення загальнокультурного та  професійного рівня;

• відпрацьовувати оптимальну систему контрольно-оцінної діяльності

учня і вчителя з позицій гуманізації освітянської роботи;

 

 

 

• сприяти участі обдарованих учнів у конкурсах та змаганнях різних рівнів    олімпіадах,    турнірах,    спартакіадах,   конференціях,   заочних   та позашкільних формах навчання.

        У процесі вирішення означених завдань доцільно враховувати основні особливості вікової обдарованості дітей.

        Робота з цією категорією дітей потребує створення певних дидактичних умов, які включають:

• своєчасну діагностику;

• відповідне здібностям програмне забезпечення;

• розробку системи творчих завдань;

• визначення витрат часу на опанування навчальною програмою певного предмета;

• спонукально-творчу діяльність учителя.

         Оновлення практичної діяльності вчителя неможливе без оновлення теоретичних знань. Багато учителів мають негативне ставлення до теорії, отже, завдання керівників — передусім змінити ставлення вчителів до теоретичних знань.

         Щоб ці знання стали конструктивними, необхідно зробити добір педагогічних проблем не тільки за логікою вивчення теорії, а й за логікою практичних дій учителя (причому пріоритет слід віддати останнім). Можна

запропонувати таку тематику самоосвіти: мотивація навчання; створення програм самоосвіти учнів; особливості пізнавальної діяльності; позитивні та негативні факти у навчанні обдарованих дітей; інтерес як мотиваційна передумова обдарованості; особливості спадкової основи особистісної обдарованості; особливості образотворчої (музичної, технічної тощо) обдарованості дитини.

         Під час розгляду цих та інших питань необхідно передусім виявити психологічну суть проблеми, а вже потім на цій основі розкривати дидактичне забезпечення відповідних ланцюжків навчального процесу.

       Головною умовою при цьому є поступове введення вчителя у світ наукових знань. Це можливо, якщо школа має загальну проблему, загальний підхід до планування роботи над нею, систему методичної роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для успішної роботи з обдарованими дітьми нам необхідно:

 

1. Використовувати у своїй роботі систему по¬шуку обдарованих і талановитих дітей.

2. Виявляти здібності учнів за такими пара¬метрами:

• характеристика уваги;

• особливості мислення;

• характеристика пам'яті;

• особливості темпераменту з урахуванням їх в організації навчальної діяльності.

3. Внести зміни до поурочних і тематичних планів, де передбачалась би цілеспрямована робота з кожною обдарованою дитиною.

4. Використовувати на уроках мотиваційні установки, які орієнтують учнів на навчання «хочу все знати», а не «хай мене навчать».

5. Використовувати на уроках самостійні творчі завдання, роботи пошукового характеру.

6. Поєднати навчальні знання з науковим пізнанням: науковим пошуком істини, експериментуванням, спостереженням у природі, синтезом і аналізом природних явищ.

І   основне   слід:

1.  Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути не схожим на нього самого.

2.  Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3.  Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4.  Мати широке коло інтересів і вмінь.

5.  Володіти почуттям гумору (але без схильності до сарказму).

6.  Бути жвавим і активним.

7.  Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення.

8.  Мати творчий нетрадиційний особистий світогляд.

9. Мати досить високу самооцінку, позитивну «Я-концепцію».