Облаштуваня післявоєнного світу

Нова система міжнародних відносин

План: 1. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин2. ООН3. Міжнародні стандарти із прав людини

1. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносинучасники антигітлерівської коаліції - СРСР, США та Велика Британія - мали певні розбіжності у своїх поглядах на повоєнне облаштування світу: Радянський Союз, що найбільше постраждав у війні, прагнув оточити свої кордони «поясом безпеки» з дружньо налаштованих щодо нього країн Східної і Центральної Європи. Велика Британія й Америка, позбувшись потужного конкурента - Німеччини, яку пропонувалося розчленувати на 5-7 частин, і скориставшись послабленням Франції та Італії, сподівалися захопити провідні позиції у світі

Ялтинська конференція 4—11 лютого 1945 р. в Лівадійському палаці відбулася зустріч «великої трійки» - Кримська (Ялтинська) конференція. Головні учасники: Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчілль  

Ялтинська конференція підписана таємна угода, якою передбачалося повернення Радянському Союзу Південного Сахаліну з прилеглими островами до СРСР мали відійти Курильські острови, відновлювалась оренда Порт-Артура. СРСР отримав їх за згоду Сталіна взяти участь у війні з Японією після завершення війни у ЄвропіОсновні підсумки конференції:погодження принципів беззастережної капітуляції Німеччини;установлення контролю союзників над німецькою промисловістю;ліквідація нацистської партії та її інституцій;покарання воєнних злочинців;домовленість щодо вступу СРСР після капітуляції Німеччини у війну з Японією. У прийнятій Декларації про визволену Європу передбачалося проведення погодженої політики у визволених європейських країнах. Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати міжнародну Організацію Об’єднаних Націй (ООН).

Потсдамська конференція17 липня — 2 серпня 1945 р. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, США репрезентував Г. Трумен, Велику Британію спершу представляв У. Черчілль, потім лідер лейбористів К. Еттлі. Основні підсумки конференції:вирішено питання про майбутнє Німеччини, де мали бути проведені денацифікація, демілітаризація, демократизація та декартелізація (4 D);прийнято систему чотиристоронньої окупації Німеччини: СРСР, США, Великою Британією та Францією;визначено нові польські кордони на заході та сході;вирішено питання про передання СРСР Кенігсберга та області;розподілено флот Німеччини між союзниками;засновано Раду міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод із Німеччиною та її союзниками. До відкриття Потсдамської конференції спеціально було приурочене перше випробування ядерної зброї у США, проведене напередодні.

Проаналізуйте схему. Які ознаки Ялтинсько-Потсдамської системи є найважливішими? Обґрунтуйте. Ознаки Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин

Робота з поняттями (стор.9)Конфронтація між наддержавами спричинила поділ Європи на два озброєні табори (біполярний світ), очолювані СРСР і США. Конфронтація — протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно- політичних принципів і т. ін.; зіткнення. Становище, коли якісь особи, групи, держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою. Біполярність, двополя́рність, двопо́люсність — форма організації міжнародної системи, що відображає наявність двох «центрів сили» (коли більшість політичних утворень групується навколо тих двох із них, чиї сили переважають сили інших). Післявоєнне переважання США базувалося, з одного боку, на привабливості американських демократичних цінностей, а з іншого — на наявності ядерної зброї. Головним аргументом Сталіна була потужна армія, яка залишилася майже в усіх країнах, куди на завершальному етапі війни ввійшли радянські війська.

2. ООН Організація Об'єднаних Націй (ООН) - міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Мета діяльності організації - підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

1. Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА) Рада Безпеки (РБ) Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років) Міжнародний Суд Економічна і соціальна рада Рада з Опіки2. Розташування : штаб-квартира у Нью-Йорку Додаткові офіси: Женева Відень Найробі3. Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени4. Офіційні мови: англійська, російська, французька, арабська, іспанська, китайська. Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів.

Історія створення ООНПісля невдалих спроб та рішень Ліги Націй (1919–1946), до якої принципово не приєднувалися Сполучені Штати Америки, в 1945 році була створена Організація Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру. Перші задуми та конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США у 1939 році. 25 квітня 1945 Конференція ООН зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій були представлені 50 урядів і ряд неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 після ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки — Францією, Республікою Китай, СРСР, Великобританією і Сполученими Штатами Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країнами учасницями, і Ради Безпеки, відбулося у Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946 року.

Структура Організації Об'єднаних Націй. Чотири з п'яти основних органів ООН знаходяться, в основному, в Організації Об'єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. П'ять з офіційних мов були обрані при заснуванні ООН, арабська була додана пізніше в 1973 році. В редакційних рекомендаціях Організації Об'єднаних Націй говориться, що стандартні документи ведуться англійською мовою Британського використання і Оксфордського правопису (EN-GB-OED), а також китайським стандартним письмом (спрощеним).

Генеральна Асамблея ООН: Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН, Асамблея збирається на чергові щорічні сесії з участю президентів чи керівників держав-членів ООН. Традиційно Генеральний секретар ООН робить першу заяву, після чого, вибраний на той період сесії, Голова Асамблеї розпочинає й веде Генеральну Асамблею ООН. Коли Генеральна Асамблея проводить голосування з важливих питань, затвердження рішення відбувається більшістю у дві третини з тих, хто присутні і беруть участь у голосуванні. Асамблея може робити рекомендації з будь-яких питань в рамках ООН, за винятком питань миру і безпеки, які знаходяться на розгляді Ради Безпеки.

Рада Безпеки ООН: Рада Безпеки ООН має право приймати обов'язкові рішення, щоб урядові делегації країн погодилися їх втілити, відповідно до положень Статуту ООН (стаття 25). Рішення Ради подаються до Організації Об'єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки. Рада Безпеки складається з 15 держав-членів, котрі в свою чергу розподіляються на 5 постійних членів — Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великобританії і Сполучені Штати Америки — і 10 непостійних членів

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН : Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та розвитку. Кожного квітня з міністрами фінансів та представниками, які очолюють ключові комітети Світового банку і Міжнародного валютного фонду (МВФ). В функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів Організації Об'єднаних Націй, вироблення рекомендацій та координування роботи спеціалізованих комітетів ООН.

Міжнародний Суд юстиції ООН : Міжнародний суд (МС), є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Заснований в 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Він заснований в Палаці миру в Гаазі, в Нідерландах, та розташований в спільній будівлі з Гаазькою академією міжнародного права. Пізніше були запроваджені зміни, пов'язані з судом. Це запровадження Міжнародного кримінального суду (МКС), який почав функціонувати в 2002 році в рамках міжнародних обговорень за ініціативою Генеральної Асамблеї. Міжнародний суд

Секретаріат ООН: Секретаріат Організації Об'єднаних Націй, очолюваний Генеральним секретарем, організований із співробітників ООН та міжнародних цивільних службовців з усього світу. Секретаріат забезпечує дослідження, збір інформації і коштів, необхідних органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань та регламентних дій. Секретаріат наділений обов'язками, що включають: сприяння вирішенню міжнародних суперечок, є керуючим органом в операціях з підтримання миру, та проводить й організовує міжнародні конференції, наводить збір інформації про виконання рішень Ради Безпеки, і проводить консультації з урядами держав-членів по відношенню до різних ініціатив ООН. Основні підрозділи Секретаріату з цих питаннях включають в себе Управління Координатора з гуманітарних питань та Департамент операцій з підтримки миру.

Генеральний секретар ООН: Антоніу Гутерреш. Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю, після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН. Позиція Генерального секретаря ООН зводиться до подвійній ролі — адміністратора організації ООН, і дипломата — посередника у вирішенні суперечок між державами-членами ООН і знаходження консенсусу щодо глобальних проблем. Секретаріат очолюється Генеральним секретарем, який виступає в ролі представника де-факто і лідера ООН. 9-й генеральний секретар ООН (з 1 січня 2017 р.), 18 червня 2021 року перепризначений на другий термін. В минулому -португальський політик-соціаліст, прем'єр-міністр Португалії (з 1995 до  2002 р.), Верховний комісар ООН у справах біженців (2005—2015 рр.).

Спеціалізовані установи та підрозділи ООНСтатут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ — МОП (Міжнародна організація праці), Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи.

Фінансування ООНГенеральна Асамблея ООН затверджує регулярний бюджет і визначає фінансовий внесок для кожного її члена. Ці відрахування значною мірою базуються на відносному потенціалу кожної країни та на основі обсягу їх валового національного доходу (ВНД), з поправками на зовнішню заборгованість і показник доходу на душу населення. Велика частка витрат Організації Об'єднаних Націй надається для її основної місії ООН по підтримуванню миру і безпеки. Станом на 1 січня 2008 року, в десятку найбільших постачальників фінансової допомоги та внесків для операцій Організації Об'єднаних Націй по підтримці миру входять: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Китай, Канада, Іспанія і Республіка Корея. Частина спеціальних програм ООН не включені до регулярного бюджету організації і фінансуються за рахунок добровільних внесків від урядів інших країн-членів.

Україна в ООНСтатут ООН, який було підписано 26 червня 1945 р., набрав чинності 24 жовтня 1945 р. Цей день щорічно відзначається як День Організації Об'єднаних Націй. Активну участь у розробці Статуту ООН взяли представники України. Україна в числі перших підписала Статут і увійшла в групу з 51 державами-засновницями ООН. Нині Україна входить до 10 найбільших держав-контрибуторів світу і бере участь у місіях ООН в Афганістані, Боснії і Герцеговині, Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово (СРЮ), Лівані, Східному Тиморі, Сьєрра-Леоне, Хорватії. Наша країна стала ініціатором проведення у червні 2001 року Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІД, яка визначила пріоритетні напрямки активізації боротьби світової спільноти з цією епідемією. КОНТРИБУТОР  - партнер, особа, що долучається до чогось і робить свій внесок у справу. 

3. Міжнародні стандарти із прав людини. Загальна Декларація прав людини (1948)Після утворення Організації Об'єднаних Націй постало питання вироблення міжнародного механізму захисту прав людини. Було створено комісію ООН з прав людини, яка мала підготувати білль про права людини. Першу частину білля було ухвалено Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. як Загальну Декларацію прав людини. Це один з найважливіших гуманітарних документів сучасності, який проголошує верховенство прав людини.«Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і вирішили сприяти соціальному прогресу й поліпшенню умов життя при більшій свободі... Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну Декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи й усі держави, щоб кожна людина й кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального й ефективного визнання та здійснення їх як серед народів країн-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їхньою юрисдикцією». З Преамбули Загальної Декларації прав людини• Чому ідеї, проголошені в преамбулі Декларації, сформульовані як «завдання»? Як Ви вважаєте, чи багато було держав, які на той час уже виконали це «завдання»? Чи багато таких держав нині? Наведіть приклади.

Загальна декларація прав людини(Стислий виклад)Стаття 9 Свобода від безпідставного арешту і вигнання Стаття 10 Право на справедливе публічне слухання справи. Стаття 11 Право вважатися невинною, доки винність не буде встановлена. Стаття 12 Свобода від втручання в особисте і сімейне життя, від посягання на недоторканність житла, тайну кореспонденції Стаття 13 Право вільно покидати і повертатися у країну Стаття 14 Право шукати притулку від переслідувань в інших країнах Стаття 15 Право на громадянство й на його зміну. Стаття 1 Право на рівність Стаття 2 Свобода від дискримінації Стаття 3 Право на життя, на свободу і на особисту недоторканість Стаття 4 Свобода від рабства Стаття 5 Свобода від тортур і поводження, що принижує гідність. Стаття 6 Право людини на визнання її правосуб’єктностіСтаття 7 Право на рівність перед законом Стаття 8 Право на поновлення у правах компетентним судовим органом 

Загальна декларація прав людини. Стаття 16 Право одружуватися і засновувати сім’ю Стаття 17 Право на володіння майном Стаття 18 Свобода переконань і релігіїСтаття 19 Свобода думки та інформаціїСтаття 20 Право на свободу мирних зборів та асоціацій Стаття 21 Право брати участь в управлінні і у вільних виборах Стаття 22 Право на соціальне забезпечення Стаття 23 Право вільно вибирати роботу і входити до професійнихспілок. Стаття 24 Право на відпочинок і дозвілля Стаття 25 Право на відповідний життєвий рівень Стаття 26 Право на освіту Стаття 27 Право на участь у культурному житті громади Стаття 28 Право на соціальний порядок, що викладений у цьому Документі Стаття 29 Суспільні обов’язки важливі для вільного і повного розвитку Стаття 30 Свобода від втручання держави, групи осіб або окремих осіб у викладені вище права 

Домашнє завдання. Читати §2.