Образ Наполеона в алегоричній повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин»
На початку повісті Наполеон описується як «великий, досить лютий на вигляд беркширський кнур», який не надто багато говорить, але має репутацію людини (чи тварини), що завжди домовляється про своє. На відміну від Сніжка (Троцького), він не є блискучим оратором чи теоретиком; його сила полягає в прагматизмі, хитрості та маніпуляціях.
Основні етапи захоплення влади:
Психологічний портрет та методи управління
1. Культ особи
З часом він перестає з’являтися на людях просто так. Його вихід супроводжується гавканням собак, він вимагає титулів («Вождь», «Батько всіх тварин»). Його піднесення до статусу божества є класичним прикладом того, як диктатори відриваються від реальності та власного народу.
2. Стратегія «Цапа-відбувайла»
Щоб відвернути увагу від голоду та важкої праці, Наполеон використовує образ зовнішнього ворога. Сніжок стає універсальним поясненням усіх бід: від зламаного вітряка до поганого врожаю.
3. Терор
Сцени публічних страт на фермі — це пряма відсилка до сталінських чисток 1930-х років. Наполеон змушує тварин зізнаватися у вигаданих злочинах, після чого пси розривають їм горлянки. Це момент, коли остаточно вмирає надія на «справедливе суспільство».
Висновок
Наполеон у «Колгоспі тварин» — це застереження. Орвелл показує, що революція, яка ставить за мету рівність, але не має механізмів контролю за лідером, неминуче призведе до появи «Наполеона». Його образ демонструє, що ідеологія для диктатора — лише інструмент, а справжня мета — це влада заради влади.