Образ рідної землі в творах поетів - земляків.

Тема уроку: Образ рідної землі в творах поетів - земляків.

Мета уроку:  ознайомити учнів з творчістю поетів рідного краю, розкрити неповторність  їх лірики;формувати літературознавчу компетентність,розвивати в учнів пізнавальний інтерес, творчу уяву, активність,критичне мислення, вміння висловлювати власні міркування;сприяти вихованню любові до рідного краю, природи.

Тип уроку: урок - літературна вітальня.

Обладнання: літературна карта Миколаївщини, картки, виставка творів поетів - земляків, мультимедійна презентація.

Хід уроку:

І. Мотиваційний етап.                                                                                            1. Емоційне налаштування. Звучить пісня Світлани Весни «Мій рідний край».                

2. Слово вчителя.

Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка, вузенька, як долоня.

 Ця річка Дніпра тихенька синя доня,

Маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

І наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенно

Солодкими хмаринами з дощем.

Ця річка тече для клена і для мене,

її й тоді я бачу, коли сплю

Я річечку оцю в городі в нас під кленом,

Як тата й маму і як мед люблю.

- Діти, хто автор цих слів? (Микола Вінграновський).

-Які почуття у вас виникли, коли ви прослухали ці поетичні рядки? Про що тут розповідається?

  Кожна велика ріка починається з малого джерельця, яке загубилось десь у заростях верболозу, вільшанки чи калини. Чи згадує хтось про нього, дивлячись на безмежне водне плесо? Мабуть, ні. Проте варто замулитись джерелу – і  припинить свій обіг життєдайна нитка, обміліє, вмираючи ріка. Так уже влаштоване життя, що все велике починається з малого. І не треба забувати про те, що наша Батьківщина починається з маленької річечки, з стежини в рідному краю, з батьківської хати та криниці біля неї, з отого рідного та дорогого серцю куточка. Дійсно, наймиліша, найдорожча та земля, котра тебе зростила. І немає, мабуть, жодного письменника, який би не оспівував у своїй творчості свій рідний куточок. Наша Миколаївщина описана в творах С. Черкасенка, М. Вінграновського, О. Сизоненка, Д. Кременя, Л. Чижової... Сьогодні на засіданні літературної вітальні ми поринемо у творчий, поетичний світ письменників рідного краю.

ІІ. Цілевизначення та планування.

• Сьогодні тема нашого уроку: « Образ рідної землі в творах поетів – земляків»
• Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?
• -Я вам бажаю, щоб ви любили поезію, відчували красу і неповторність поетичного слова, щоб ви любили рідну землю і ніколи не забували, що ми - сини і доньки нашої неньки - України.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1.               Вправа «Асоціативний кущ»

Підібрати асоціації до словосполучення «рідний край»(Батьківщина, рідна земля, отчий край, отча земля, Вітчизна,край батьків, рідна сторона).

2.        Слово вчителя.

Зверніть увагу на «Літературну карту Миколаївщини», на виставку книг поетів – земляків. Сьогодні ми помандруємо стежинами рідного краю, познайомимося з цікавими особистостями, з їх творами, і в цьому нам допоможуть наші учні, які досліджували краєзнавчий матеріал.

3. Повідомлення учнів.

1. Дмитро Кремінь

Я запрошую вас у місто корабелів, наш обласний центр – місто Миколаїв. Тут впродовж багатьох років жив і творив відомий письменник Дмитро Кремінь. Народився він 21 серпня 1953 року в Закарпатській області. Закінчив філологічний факультет Ужгородського університету.  Ще навчаючись в університеті займався в літературній студії, почав писати вірші. Та досвід, визнання прийшли до поета саме на Миколаївщині, куди переїхав жити і де працював викладачем. Паралельно займався творчою та журналістською діяльністю.  В 1979 році став членом Національної спілки письменників.  Володар багатьох літературних премій, в тому числі і державної премії України імені Тараса Шевченка.  У 2016 році отримав звання Заслуженого діяча мистецтв України.  Дмитро Кремінь – автор   двох десятків поетичних збірок.

На жаль, в минулому році Дмитра Кременя не стало. В цьому році вперше 21 вересня відбувся перший конкурс читців поезії ім. Дмитра Кременя «Миколаївський оберіг».Його поезія  заспокоює душу, а від геніальних слів  на серці-  спокій, гармонію, радість.

"Ледь шелестить вологими губами

В колодязі глибокому вода.

Глибока ніч схиляється над нами,

Зірками в душу небо загляда".

У віршах  Дмитра Кременя бринять мотиви нашого приморського краю. Це такі твори: «Над лиманом»,»Бурштиновий журавель», «Прощання з материнкою», «Зоряна плеяда» та інші.

Читання віршів Д. Кременя.

2. Людмила Чижова

Я хочу Вас познайомити з цікавою особистістю – Людмилою Яківною Чижовою, яка проживає в Миколаєві. Хоч і народилася в Кіровоградській області, але  працювала, писала свої твори на Миколаївщині, і є письменницею нашого рідного краю.

Вона лауреат Миколаївської обласної премії ім. Миколи Аркаса (2000). Нагороджена ювілейною медаллю до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка (2014), Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі залуги перед Українським народом (2019).

Член Національної Спілки письменників України  з (1997 року.

Справді, Людмила Чижова – тонкий лірик, вона гостро відчуває найменші порухи людської душі.

Цікаві  її збірки  віршів «Світе мій світе…», «Окраса життя» . До збірки «Окраса життя» увійшли вірші, поетична казка,  поема, які створені за народними переказами, повір’ями та легендами про зілля Південної України .

Перед вами  збірка «Із глибини народної криниці». Ця збірка особливо цінна для молоді,  адже саме ця збірка – це криниця історії рідної Миколаївщини.

« А струни бандури

Сміються і плачуть

В них наше минуле

Озветься неначе.

І ділиться болем
І душу лікує.
Хто серцем багатий

Той спів цей почує.» - пише Людмила Чижова.

Читання віршів Л. Чижової.

3. Микола Вінграновський

Я запрошую Вас у мандрівку на нашу рідну Первомайщину, у село Кумари, де 7 листопада 1936 року  народився майбутній поет, кінорежисер, актор Микола Степанович Вінграновський. Дитинство, юність його  пройшли у місті Первомайську в  тяжкі роки війни. Проте ні голод, ні нестатки, ні жорстка реальність буднів не зруйнували і не притупили його душі. . Творчий шлях М. Вінграновського розпочався, можливо, щасливіше, ніж в інших поетів його покоління. Він був помічений О. Довженком, який став його учителем в кіномистецтві.

 Визначальна риса Вінграновського - митця - відчуття рідного коріння.  Корінь - тоді лише корінь, коли людина свідома свого минулого і свідомо робить свою справу. Цього ж і вчить своїми творами Микола Степанович. . Він писав про своє близьке і рідне, без чого себе уявити не може - без квітучих садів, і безмежних степів, та простих, працьовитих людей.

    Ось так послідовно і самозабутньо, відтворює свій світ, де гордий і красивий народ живе і житиме на теплих і чистих ріках.

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,

Де на колінах яблуні спить вітер.

А згорблений чумацький небопад

Освітлює пахучі очі квітів.

Я покажу вам сливи на сучках,

Що настромились, падаючи мовчки.

Затисла груша в жовтих кулачках

Смачного сонця лагідні жовточки.

У полі спить зоря під колоском

І сонно слуха думу колоскову,

І сонна тиша сонним язиком

Шепоче саду сиву колискову.

Читання віршів М Вінграновського.

4. Галина Педченко

Я думаю, що всі знають, де в нас на Первомайщині знаходиться село Лиса гора. Саме тут  в 1927 році народилася  поетеса Галина Педченко.  У 1930 році сім’я  переїхала в м. Первомайськ, і з цим містом пов’язана вся її творча діяльність. Як поетеса дебютувала у літературному об’єднані при редакції газети «Прибузький комунар». Більшість її віршів  патріотичного звучання, у яких  чітко виражена сюжетна лінія з ліричним героєм, який любить свій край і свою країну.

За життя Галина Данилівна Педченко створила і видала шість поетичних збірок: «Вітрякові крила», «Злива», «Сльоза Купави», «Намалюй мені сонце», «Серце на долоні», «Калиновий вітер». Кожна з яких  має індивідуальне обличчя. Її спадщина передана наступним поколінням – це життя у 90 роках, це доба в одній людині, це світогляд українки закарбований у слові.

Рідна мова моя, ти вернулась до мене …

Це дитинства  Ріка, в ній води – по коліна.

Та від неї міцне мого роду коріння.

 Дякую тобі, щаслива доле.

Дякую зміст життя високий.

Між Синюхи й Бугу та доріжка,

що за руку вивела в життя.

Читання віршів Г Педченко.

5) Лариса Лисогурська

Читання віршів Л. Лисогурської

6) Наталя Терещенко

Ми знову в рідному Первомайську. Я вас познайомлю із скромною, тендітною  жінкою, разом з тим, цікавою особистістю –Наталією Терещенко. Вона закінчила ЗОШ №4, потім Чернівецький університет і повернулася в рідну школу вже вчителем німецької мови. На початку 80-х років почала відвідувати літературне об’єднання , де познайомилась з Галиною Педченко, Ларисою Лисогурською. У 1996 році видала збірку віршів «На крилах справдженого сну», яку присвятила своїм дорогим батькам. Тематичне коло поезій збірки різноманітне. Тут є вірші про любов до України і українців, про поетичне слово, про природу.

Все, про що пише поетеса, проходить через її серце. Тому й поезія її щира,проста, це спів душі – відкритої, людяної, тонкої і ніжної у своїх почуваннях.

Гарна пісня та розумне слово

Лікує душі та серця в печалі.

Почуєш пісню, ніби випадково,

 І відпускать її не хочеш далі.

Я українка, я в своєму домі,

В своїй оселі, та не у броні.

Я бачу степ здригається в судомі,

 Скарби Ольвійські на морському дні.

Читання віршів Н. Терещенко

7) Любов Романюк

  Я хочу вам розповісти про нашу односельчанку Романюк Любов Петрівну. Вона народилася в селі Поронівка в сім’ї колгоспників. З 1969 року проживала в нашому рідному селі – Кінецьпіль.  Довгий час працювала на цукровому заводі, потім в районній лікарні, в сільському магазині. Разом з чоловіком виростили 4 дітей, раділи 8 внукам.

   Любов Петрівна  була талановитою  особистістю. Вона чудово вишивала, гарно співала, разом з однодумцями створила самодіяльний колектив – ансамбль «Світанок», який   більше 20 років радував співом не тільки мешканців села, а й жителів району, області.

  Любов Петрівна – поетеса, вона написала багато прекрасних віршів, деякі з них покладені на музику і стали піснями.  В її поетичному доробку є вірші про наше рідне село Кінецьпіль, про рідну домівку, про рідний край.

Над Бугом.

З кришталю дзеркало води

І берег, мов барвінок,

Вертають з вирію сюди

Птахи на відпочинок.

У рідний цей чудовий край

Та як їм не летіти:

Тут зустріча зелений гай,

Спішить їх сонце гріти.

Перлина всесвіту моя!

Мій рідний бузький краю,

В твоїй красі зростала я

Про це й пісні співаю.

4. Слово вчителя про Т. Тулу та його книжки.
5. Робота в групах.

1)Виписати художні засоби з віршів:

а)Н. Терещенко «Україно».

б) На колінах яблуні спить вітер.

Згорблений чумацький небопад

Пахучі очі квітів,

Затисла груша в жовтих кулачках

Смачного сонця лагідні жовточки.

Спить зоря, слуха думу,

Сонна тиша сонним язиком шепоче.  (М. Вінграновський)

в)Л. Романюк «Поронівка»

2) Скласти сенкани:

А) Україна

Б) Кінецьпіль

В) Поезія

Г) Родина.

3)Творча робота. Скласти поезію. Опорні слова: край – гай; діти –квіти.

ІV Рефлексивно –оцінювальний етап

1. Вправа «Хмарка слів»

• Як ми маємо ставитись до отчого краю, рідної землі?

2.    Вправа «Мікрофон»

-Які враження у вас від сьогоднішнього уроку?

3. Слово вчителя.

Над водою верболози

Розпускають довгі коси,

Пролітають в небі журавлі.

Де б не був, в якій країні,

Серце лине в Україну,

Бо немає кращої землі.

Я скажу своєму сину:

“Слухай пісню солов’їну,

Слухай пісню матері-землі.

Мандруватимеш по світу –

Повертайся в Україну,

Бо немає кращої землі.

4.Домашнє завдання

Опрацювати с.118-120 підручника (біографія Василя Голобородька).

.