Охорона навколишнього середовища

 

 

 

 

Посібник

 

 

Охорона навколишнього середовища

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

І. Вступ

1.1 Що таке урбанізація……………………………………………………..

1.2. Вплив побутових відходів на довкілля ………………………………..

1.3 Проблема утилізації поліетилену ………………………………………

1.4 Проблема утилізації електричних батарейок ………………………….

II. Основна частина

Частина 1

1.1 Характеристика поліетилену …………………………………………….

1.2 Переробка поліетилену …………………………………………………..

1.3 Виділення діоксину при спалюванні пластику …………………………

1.4 Виробництво батарейок………………………………………………….

1.5 Утилізація електричних батарейок………………………………………

1.6 Використання поліетилену……………………………………………...

Частина

2.1

2.2

2.3

2.4

2.5 Анкетування…………………………………………………………….

III. Висновок

111.1 Мої пропозиції щодо збереження довкілля від забруднення використаними батарейками та поліетиленом ………………………………..

 

Додатки

Використана література

 

 

 

1.           Що таке урбанізація

Урбанізація - зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі. Можна виділити декілька чітких рис урбанізації:

Перша риса - швидкі темпи зростання кількості міського населення

Друга риса - зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.

Третя риса - «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від простих до групових форм міського розселення - від звичайного «точкового» міста, до міських агломерацій - компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.

Урбанізація є соціальним процесом, який характеризує сучасну дійсність. Вона має як позитивні, так і негативні наслідки. Загальні їх тенденції простежуються і в Україні. Водночас помітні й певні специфічні риси «української урбанізації». Головна з них - зростання міст і поширення міського способу життя на всі форми життєдіяльності. Якщо, наприклад, перед початком Другої світової війни: питома вага міського населення України складала лише 34%, то у післявоєнний час вона почала помітно збільшуватися, досягнувши у 1992 р. 68%. Загалом кількість міського населення з 1960 по 1997 рік зросла у 1,7 рази. Але це відбувалося переважно за рахунок скорочення сільського населення, занепаду села. Сьогодні дізнатися показник міського населення можна за офіційними статистичними даними – 68,9 %. На сучасному етапі в Україні почали розвиватися і дезурбанізаційні процеси, найпомітнішими з яких є:

•                 зниження ролі міста як центру концентрації передових виробничих технологій, виробничих науково-дослідницьких установ, високопродуктивних підприємств;
•                 декваліфікація кадрового потенціалу, втрата досвіду, висококваліфікованої праці;
•                 руйнування міських особливостей зайнятості населення
•                 деформація міського способу життя;
•                 скорочення кількості міського населення (депопуляційні процеси),зворотна міграція у сільську місцевість, скорочення міських територій за рахунок адміністративно-територіальних реорганізацій.

Сьогодні всі сучасні промислові та індустріально розвинені суспільства е урбанізованими. Населення, найбільш населених міст розвинених країн, іноді сягає позначки в 20 мільйонів жителів. Найпопулярнішою формою міського життя є мегаполіс.

 

1.2.Вплив побутових відходів на довкілля.

За усю історію розвитку суспільства людина зробила величезний шкідливий вклад в навколишнє середовище, створивши величезну кількість екологічних проблем. Усю екологічну ситуацію у світі модна поділити на такі сектори (див. додаток) :

•                  15% накопичення відходів
•                  10%  вплив на ноосферу
•                  8% вплив на фізичні поля
•                  22%  забруднення атмосфери
•                  17%  забруднення гідросфери
•                  14% вплив на біосферу
•                  14% забруднення літосфери

Проблема нагромадження та поводження з відходами в Україні за своєю актуальністю посідає перше місце серед інших природоохоронних проблем. Відходи є одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля. Величезні обсяги накопичення твердих побутових відходів (ПВ) - це реальна небезпека для населення і навколишнього природного середовища, яка є на сьогодні складною проблемою і потребує негайного розв'язання. Актуальні питання вторинного використання, переробки й знешкодження ПВ потребують вкладення значних коштів, а традиційний метод складування сміття на звалищах стає малоефективним і небезпечним для навколишнього середовища.

Основні антропогенні джерела нагромадження відходів у довкілля. Навколишнє середовище забруднюють промисловими скидами й відходами переважно такі основні галузі виробництва:

•                 Гірничодобувна промисловість (включно зі збагачувальними комбінатами). Важкі метали: свинець, кадмій, цинк, хром, ртуть, олово.
•                 Видобуток корисних копалин у кар'єрах, транспортування їх у відкритому вигляді, що супроводжується пилоперенесенням і утворенням смуг забруднення вздовж транспортних магістралей.
•                 Переробні галузі промисловості постачають у навколишнє середовище  основну масу технофільних елементів і сполук, зокрема:

•                 металургія;
•                 хімічне виробництво;
•                 виробництво мінеральних добрив.

Металургія постачає в атмосферу, гідросферу і грунти найбільшу кількість токсичних важких металів - ртуті, кадмію, свинцю, хрому, нікелю, цинку, а також їх сполук. У воді вони швидко поширюються у великому об'ємі. Частково вони випадають у осад у вигляді карбонатів чи сульфатів та сульфідів, частково адсорбуються на мінеральних чи органічних осадах. Зі зростанням виробництва вміст важких металів в осадах неухильно збільшується. Особливо напружена ситуація може виникнути, коли адсорбційна здатність осадів буде вичерпана. Але ще задовго до настання насичення важкі метали можуть переходити у воду: при таненні снігу, в результаті активної діяльності мікроорганізмів і т. ін. Крім того активність важких металів підвищується в анаеробних умовах за рахунок приєднання водню. Такого роду гідрування встановлене для ртуті й олова.

Токсичність важких металів пов'язана з утворенням хелатів і сульфідів з біологічно активними речовинами, особливо з ферментами.

Паливна енергетика скидає в навколишнє середовище продукти спалювання (газодимові викиди, золавідвали). Найважливіша проблема - збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері й забруднення повітря оксидами сірки й азоту, що спричиняє кислотні дощі, які змінюють фізико-хімічні умови у верхній частині літосфери і завдають шкоди сільському господарству. Крім того, відходи енергетики (ТЕС і АЕС) роблять свій внесок і в надходження до навколишнього середовища токсичних важких металів, оксидів кальцію, арсену, канцерогенних сполук, природних, радіоактивних елементів та інших домішок, що містяться у вугіллі й нафті.

•                 Транспорт. З викидами вихлопних газів у довкілля потрапляють оксиди карбону та нітрогену й токсичні аерозолі, що містять сполуки свинцю.
•                 Забруднення переробної промисловості вносяться у формі скидань неочищених стічних вод і складування відходів на необладнаних відкритих майданчиках. Забруднювальні компоненти - це жирні кислоти; токсичні хімічні реактиви, що використовуються в технологічних процесах і містять важкі метали; мінеральні кислоти і луги та поверхнево-активні речовини.

Розглянемо відходи з погляду визначення шляхів, якими вони впливають на довкілля та здоров'я людини:

•                  Тверді побутові відходи (THB) надзвичайно різнорідні за складом: харчові залишки, папір, брухт, гума, скло, деревина, тканина, синтетичні та інші речовини. Харчові залишки, що е джерелом бактерій і вірусів, приваблюють птахів, пацюків та великих тварин. Атмосферні опади, сонячна радіація й виділення тепла у зв'язку з поверхневими та підземними пожежами, загоряннями спричиняють на полігонах T1ll3 непередбачувані фізико-хімічні й біохімічні процеси, в результаті чого з'являються численні токсичні хімічні сполуки в рідкому, твердому і газоподібному станах.
•                  Не менш небезпечні стічні води . Незважаючи на будівництво очисних споруд та інші заходи, негативний вплив таких стічних вод на навколишнє середовище залишається складною проблемою всіх урбанізованих територій. Головна небезпека в цьому випадку пов'язана з бактеріальним забрудненням середовища, загрозою спалахів різних епідемічних захворювань.
•                  Найбільшу небезпеку становлять рідкі промислові стоки, що характеризуються високими концентраціями багатьох токсичних речовин і можуть проникати в поверхневі й підземні води, забруднюючи їх і негативно впливаючи на біоту, грунтово-рослинний покрив.

Концентрація твердих і побутових відходів та небезпечних речовин - це чинник екологічної нестабільності та виникнення надзвичайних ситуацій. Незважаючи на інтенсивні темпи нагромадження відходів, утилізація їх становить близько 10% і продовжує знижуватися. Тому економіка країни, з одного боку, втрачає 3,3 млн. т макулатури; близько 0,5 млн. т металів; 0,7 млн. т скла, а з іншого - ввозить ці матеріали з-за кордону. При цьому нині обсяги використання вторинної сировини становлять лише 25-30% від усієї кількості. Обсяги переробки промислових відходів не менші. Ситуація ускладнюється внаслідок недостатньої кількості підприємств з переробки вторинної сировини. Зовсім немає великих підприємств з комплексною переробкою одночасно кількох видів відходів, а термічна обробка побутових відходів на сміттєспалювальних заводах не дуже поширена. Крім того, обладнання майже всіх вітчизняних заводів фізично й морально застаріло, а їх продуктивність становить лише 40-45%. Тому доводиться основну масу побутових відходів просто нагромаджувати на сміттєзвалищах.

Серед інгредієнтів забруднення - тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом і характером забруднюючих речовин.

Так вуглеводні надходять у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробної промисловості, і від газовидобувної промисловості.

Джерела забруднюючих речовин різноманітні, також багаточисельні види відходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери. Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водами металургійних, металообробних і машинобудівних заводів. Величезної шкоди завдають водяним ресурсам стічні води целюлозно-паперової, харчової, деревообробної, нафтохімічної промисловості.

   Розвиток автомобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкими металами і токсичними вуглеводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезень викликало майже повсюдне забруднення морів і океанів нафтою і нафтопродуктами.

   Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди і т. п.). При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять.

   В процесі експлуатації хімічних заводів і теплових електростанцій також утворюються величезні кількості твердих відходів (недогарок, шлаки, золи  і т. п.), що складуються на великих площах, вчиняючи негативний вплив на атмосферу, поверхневі і підземні води, грунтовий покров (пилування, виділення газів і т. п.).

 

1.3.Проблема утилізації поліетилену

Є речі, які людина робить, не усвідомлюючи всіх жахливих наслідків. Однією з таких речей є використання поліетилену в сучасності.

Поліетиленові пакети (ПЕП), якими ми користуємося, зазвичай виготовлені з поліетилену. У природі, поліетилен практично не розкладається, при спалюванні виділяє токсичні речовини (кадмій, свинець, діоксини та ін.) ,які накопичуються і не виводяться з організму.

В наш час, освоївши виробництво ПЕП, або скажімо так, поліетиленової упаковки, людство виробляє в 20 разів більше сміття, ніж приблизно 50 років тому. Частка в побутовому смітті ПЕП, разом з пластиковими пляшками, становить близько 40%. Практично щороку людське суспільство використовує сотні мільярдів ПЕП, які потім виявляються в навколишньому        середовищі, забруднюючи його.

Для розкладання ПЕП або пластикової пляшки, в природних умовах потрібно від 500 до 1000 років У 2018 році сумарний випуск ПЕП обчислювався в діапазоні від 4 до 5 трлн. штук на рік. І майже стільки ж - щороку викидається . Виробництво їх не скорочується, а зростає, у зв'язку з чим, зростають масштаби забруднення навколишнього середовища твердими побутовими відходами . На жаль, навколишнє середовище на сьогоднішній день, не в найкращому стані, відчуваючи на собі все антропогенне навантаження, у всіх його проявах. І до цього додається, проблема забруднення навколишнього середовища поліетиленом.

Кожен викинутий ПЕП, який опинився в умовах дикої природи, може стати причиною смерті тварини,яка випадково проковтне його. За даними Комітету ООН з охорони природи, щорічно пластикові відходи стають причиною смерті 1 млн. Птахів, 100 тис. Морських ссавців і      незліченної кількості риб. Навіть в Антарктиді почали знаходити сміттєві купи ПЕП, які скоріше всього, перенесені туди вітром чи водою. А в Тихому океані дрейфує, можна сказати, «сміттєвий острів», що складається, в    основному, з пластика, його масштаб уже дорівнює розміру Австралії.

Мине століття і вже зміниться кілька поколінь людей, поки не розкладеться в природних умовах викинутий нами поліетиленовий пакет. І не факт, що саме він не стане причиною будь-чиєї смерті.

Усі країни Європи вже   вживають заходів щодо боротьби, з дедалі більшою загрозою забруднення навколишнього природного середовища, де ПЕП є однією з проблем забруднення.

 

1.4 Проблема утилізації електричних батарейок

Інша глобальна проблема утилізації стосується батарейок, адже їх не можна викидати разом із побутовим сміттям. Адже це справжні маленькі вбивці, які містять свинець, ртуть, кадмій, агресивні кислоти, що забруднюють довкілля. Використані батарейки у нас майже всі викидають у сміттєві баки, потім вони потрапляють на сміттєзвалище, отруюючи місцевість. Проблема підсилюеться ще й тим, що воно знаходиться неподалік від населених пунктів.Потрапляючи на сміттєзвалища, батарейки, розкладаючись, отруюють повітря, грунт і воду. Одна пальчикова батарейка може забруднити 400 літрів води або 20 м² грунту глибиною 5 м. Важкі метали з батарейок буквально отруюють населення».

Шкідливі елементи можуть потрапити в організм людини через повітря, фрукти й овочі, вирощені у забрудненому грунті. Така земля стає непридатною для вирощування культур на найближчі 50 років. Експерти порахували, що дві викинуті до сміттєпроводу батарейки забруднюють дві ванни, вісім відер та два чайники води. Людському організму теж завдається неабияка шкода: отруєння, нервові розлади, проблеми зі шлунком, нирками, захворювання печінки і навіть ракові хвороби.

Не всі помічають, що на пальчикових батарейках намальоване перекреслене відро для сміття, але при цьому майже кожен українець викидає батарейку, не замислюючись, наскільки це небезпечно для навколишнього середовища і людини. Екологи і звичайні українці, які турбуються про стан навколишнього середовища, нарікають на те, що в країні не розвинена система збору батарейок та інших небезпечних відходів. І з вересня 2011 року в Україні відкрився завод по переробці - Львівське  державне підприємство "Аргентум". Поки що в Україні обсяги переробки их відходів дуже низькі. На підприємстві готові переробляти до тонни батарейок за день, тоді як за шість місяців роботи поки що зібрали всього лише близько півтонни. Тому сьогодні головним завданням є налагодити процес збору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. Основна частина

Частина 1

 

1.1 Характеристика поліетилену

Зараз поліетилен відомий нам за такими характеристиками :

Стійкий до дії води, не реагує з лугами будь-якої концентрації, з розчинами нейтральних, кислих і основних солей, органічними і неорганічними кислотами, навіть концентрованою сірчаною кислотою, але розкладається при дії 50%-ої азотної кислоти при кімнатній температурі і під впливом рідкого чи газоподібного хлору і фтору. При кімнатній температурі не розчиняється і не набухає в жодному з відомих розчинників. При підвищеній температурі (80° С) розчинний в циклогексані і чотирихпористому вуглеці.

 

1.2 Переробка поліетилену

Поліетилен переробляється усіма відомими для пластмас методами, такими як екструзія, екструзія з роздуванням, лиття під тиском.

Поліетилен легко піддається механічній обробці і зварюється; його застосовують як антикорозійне покриття, для виробництва труб і іншого сантехнічної арматури.

 

1.3 Використання поліетилену

Поліетилен володіє високими діелектричними властивостями, тому широко використовується в електротехнічній промисловості.

Взагалі сфера застосування поліетилену надзвичайно широка. Він використовується в самих різних галузях промисловості, сільського господарства, в побуті. Поліетилен - один з найдешевших полімерів і в світовому виробництві полімерних пластиків займає перше місце.

Він використовується для виготовлення плівки, листів, бутлів, бочок, відер, плащів, іграшок та інших виробів технічного і побутового призначення. Великим споживачем поліетилену е кабельна промисловість, радіотехніка, телебачення, хімічна промисловість, сільське господарство.

У кабельній промисловості при застосуванні поліетилену вивільняється велика кількість свинцю, міді, шовку, бавовняної пряжі і інших дорогих матеріалів. Крім економії в сировині перехід на виробництво кабелів і проводів з пластмасовою ізоляцією скорочує трудомісткість процесу накладення ізоляції, спрощує технологію і призводить до значного зниження капітальних витрат. Цікаві роботи з використання поліетилену для боротьби з ерозією грунту. При ерозії грунту земля втрачає комкову структуру і перетворюється на порох. Грунт стає неродючому. Досліди показали, що введенням в грунт розчинів деяких полімерів вдається надати їй комкову структуру, зробити її родючою.

Вельми ефективним є застосування поліетиленової плівки для облицювання зрошувальних каналів замість монолітного або збірного бетону. Вартість плівковою облицювання в 2-3 рази нижче бетонної. 3 поліетилену високого і низького тиску і сополімерів виготовляють гнучкі шланги для поливу полів.

Поліетилен і його сополімери знаходять застосування в будівельній техніці, машинобудуванні, автомобілебудуванні, суднобудуванні та інших областях.

 

1.4 Виробництво батарейок та їх утилізація

Розумним рішенням було б відмовитися від одноразових батарейок взагалі і перейти на акумулятори, які викидаються в 10 разів рідше. Однак поки про це можна тільки мріяти - і утилізувати ті батарейки, що вже відслужили своє. В Європі у вартість батарейки спочатку закладена певна сума за збір і утилізацію, таким чином, дотримується принцип "забруднювач платить".

Тобто покупці наперед заплатили імпортеру за те, що він потім утилізує відпрацьовані батарейки. Українці платять стільки ж, тільки наші батарейки ніхто не забирає і не переробляє. У країнах ЄС дуже серйозно ставляться до заходів запобігання екологічній загрозі, пов'язаній із накопиченням електронних відходів. Держави з розвинутими технологіями переробки, утилізації небезпечних відходів можуть мати великий економічний зиск від їхньої купівлі, бо після перероблення дістають цінні матеріали. Адже електричне й електронне обладнання складається з матеріалів, які мають високу цінність: золото, платина, срібло, мідь тощо. Наприклад, більш як половину ваги середнього персонального комп'ютера становлять пластмаси, залізо й алюміній, які можна повторно використовувати в виробництві. Процентний вміст золота в загальній масі електронних відходів відносно малий, проте його концентрація вища, ніж у природній мінеральній руді. За даними Геологічної служби США, одна тонна комп'ютерних відходів містить стільки ж золота, скільки 18 тонн золотовмісної породи.

 

1.5  Виділення діоксину при спалюванні пластику

Іноді можна побачити картину, як любителі посидіти на природі у вогнищі спалюють одноразовий пластиковий посуд, пляшки, пакети та інше сміття, що залишилося після весело проведеного часу. Звичайно, при такому способі рятування від сміття, немає необхідності їхати на звалище і ліс залишається начебто чистим. Також можна зустріти людей, які використовують пластик для створення виробів і плавлять його в домашніх умовах. Але наскільки безневинно плавлення пластика та його спалювання?

Те, що спалювати деякі види пластику і плавити їх небезпечно, повинен знати кожен!

Спалювання пластикового сміття надзвичайно шкідливе як для навколишнього середовища, так і для здоров'я людини. У продуктах горіння містяться дуже небезпечні речовини - оксиди азоту, сірка, феноли, токсичні вуглеводи, канцерогенні діоксини, які можуть впливати на спадковість, не кажучи про сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Відомі випадки отруєння шкідливими речовинами, що виділяються при спалюванні пластикового сміття. Серед них дуже сильна отрута, створена людиною - діоксин, який може накопичуватись в організмі людини, постійно отруюючи та вбиваючи організм. Спалювання пластикового сміття принесе більшої шкоди, ніж навіть просто залишений, викинутий чи розплавлений пластик. Відмовитися від використання такої тари неможливо. Люди використовують одноразовий посуд усюди. При цьому ніхто не задумується про шкоду, яку він несе. Діоксин через повітря всмоктується в землю, продукти та добре розчиняється в жирах. І знову потрапляє до організму людини. Отже, пластикову тару, квіти, вінки необхідно вивозити на сміттєзвалища і ні в якому разі не спалювати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина 2

 

2.1.Утилізація специфічних відходів

 

В Ставищанському районі є 2 промислових підприємства, які мають промислові відходи, це ВАТ «Ставище РТП», ВАТ «Ставищанський молокозавод».

На ВАТ «Ставище РТП» складуються відпрацьовані шини, брухт металевий відпрацьовані акумулятори, відпрацьовані мотори, трансмісійні масла; відпрацьовані люмінесцентні лампи.

1.               Брухт металевий відноситься до ІV класу небезпеки, складується у металеві контейнери, установлені на бетонованих площадках, вивозиться як металолом.
2.               Відпрацьовані шини складуються у закритому приміщені в спеціально відведеному місці, відносяться до ІV класу небезпеки.
3.               Відпрацьовані акумуляторні батареї складуються на стелажах, відносяться до ІІ класу небезпеки, укладено договір з НВП «Фербейш» м. Київ про здачу відпрацьованих акумуляторів.
4.               Відпрацьовані моторні трансмісійні масла, зберігаються у ви цементованій ямі, яка закрита люком. Масла повторно використовуються у виробництві, відносяться до ІІІ класу небезпек.
5.               Використане промаслене ганчір’я збирається в цеху в металеві урни. На день перевірки, промасленого ганчір’я не було, відноситься до ІІІ класу небезпеки
6.               Відпрацьовані люмінесцентні лампи складуються на стелажах в спеціально відведеному місці, відносяться до І класу небезпеки, укладено договір з ТОВ «Демекон» м. Київ про здачу люмінесцентних ламп.
7.               Тверді побутові відходи складаються в металеві контейнери, які установлені на бетонованих площадках, відносяться до ІV класу небезпек, укладено договір з житлово-комунальним підприємством про вивезення побутових відходів на сміттєзвалища смт. Ставище.

Залишається невирішеною проблема утилізації і знешкодження непридатних для користування пестицидів і агрохімікатів. Яких накопичено в Ставищанському районі – 14000 кг. Із них: в господарствах – 28,450 тонн. В більшості проблема не вирішується із-за відсутності коштів на придбання контейнерів КІЗО для контейнеризації вказаних груп пестицидів.

На ВАТ «Символ» зберігаються у спеціальних ваннах 168 літрів розчину сріблення на основі ціанистого калію. В 2004 році ВАТ «Символ» виробничу діяльність не здійснював.

Інформація про накопичення відпрацьованих ртуть люмінесцентних ламп представлена в таблиці.

 

Інформація про накопичення РЛЛ на протязі 2005 року

№Назва підприємства	Кількість наявних РЛЛ	Кількість відпрацьованих РЛЛ	Наявність приміщення для зберігання відпрацьованих РЛЛ	Вирішення питання знешкоджених РЛЛ	Дотримання законодавства при зберіганні РЛЛ
1.ДП «Катех-радіокомпонент»	376	92	склад	Договір з ТОВ «Демекон»	зберігаються а ящиках на складі
2. Ставищенське рай ШРБУ	18	-	склад	-	-
3.ВАТ «Символ»	16	41	відпрацьовані РЛЛ у світильниках	завод не працює	-
4.СТОВ «Агрокомплекс-98»	4	40	склад	не вирішувалось	зберігаються а ящиках на склад
5.ТОВ «Цукровий завод ім. Тараса Шевченка»	40	115	склад	не вирішувалось	зберігаються а ящиках на склад

 

2.2. Утилізація та знешкодження відходів

Усі міста з їхньою високою концентрацією населення відрізняються утворенням великої кількості промислових і побутових відходів.

Відходи поділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові.

Проблема відходів стоїть досить гостро через низьку швидкість їх розкладення. Папір руйнується від 2 до 10-ти років, консервні банки – майже 100 років, поліетиленові матеріали - 200 років, пластмаса – 500 років, а скло для повного розкладу потребує 1000 років.

Особливу категорію міських відходів складають стічні води. В Україні за 1988 рік було випущено 18,7 млрд. стоків, з них 2,6 неочищених. Ступінь забруднення стічних вод оцінюють в еквівалентах побутових стоків – ЕПС. Один ЕПС дорівнює кількості органічної забруднюючої речовини, що виробляється однією людиною за добу. Для окиснення 1 ЕПС потрібно 60 г. кисню. Звільнення від відходів ведеться в трьох напрямках:

1) складування або навіть захоронення таким чином, щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище;

2) знищення відходів шляхом їх спалювання;

3) очистка від шкідливих речовин, що є найбільш складним процесом, який здійснюється такими способами:

а) механічне очищення методом відстою в спеціальних відстійниках рідких стоків, фільтрування і т.п.;

б) хімічне очищення, при якому шкідливі компоненти відходів перетворюються в осадок або розкладаються;

в) фізико-хімічне очищення, переважно методом електролізу або іонообмінних смол;

г) біологічне очищення за допомогою бактерій або інших живих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності.

У більшості міст світу переважає вивіз відходів на звалища. На звалищах зберігається багато відходів. Складування відходів на міських звалищах є екологічно найбільш недосконалим способом порятунку від них. Стічні води звалищ токсичні й забруднюють ґрунтові води та ріки. Відбувається забруднення атмосферного повітря газоподібними речовинами, які утворюються при розкладанні звалених матеріалів.

Іншим способом знищення міських твердих відходів є спалювання. Найчастіше сміття спалюють на звалищах відкритим способом. Недолік спалювання полягає в накопиченні великої кількості попелу, який містить чимало токсичних речовин. Та й газоподібні викиди при спалюванні сміття небезпечні, часто виділяється діоксин. Особливо небезпечним є відкрите спалювання пластмас. Однак відкрите спалювання побутових і промислових відходів на міських звалищах здійснюється у великих обсягах.

Технологія видалення відходів в смт. Сиавищах:

•     пошарове складування з глинистими прошарками;
•     ущільнення відходів бульдозером.

У 2000 році розроблений проект на рекультивацію старого звалища твердих побутових відходів і побудову нового полігону твердих побутових відходів, але через відсутність фінансування будівельні роботи не проводяться.

 

2.3. Проект заводу з переробки відходів

Людина не може жити, не залишаючи після себе відходів. Кількість їх залежить від величини міста, характеру систем опалення і виду пального, від розвитку систем загального харчування, ступеня міського забезпечення, місцевого клімату та іншого. В середньому прийнято вважати, що на одного мешканця в рік накопичується 250 кг. відходів.

Відходи накопичуються як на спеціалізованих, так і на стихійних звалищах.

Так в смт. Ставище найбільшу проблему становлять тверді побутові відходи, які не лише забруднюють грунт, воду і повітря, але й є об’єктом розмноження крис, мишей, різних комах, що загрожує спалахом інфекційних захворювань.

Тому першим етапом очистки території, являється постійний збір відходів, для чого встановляють сміттєпроводи і сміттєзбірники – двірні і квартирні.

Тверді побутові відходи включають різні речовини органічного і мінерального походження: харчові відходи, використаний папір та картон, текстиль, деревину, кістки, шкіру, резину, пластмасу, метал, скло, каміння. Ці відходи являються сприятливим середовищем для розмноження мікроорганізмів, в ньому містяться яйця гельмінтів, в теплий період року дуже швидко розмножуються мухи. Тому неліквідовані відходи можуть бути джерелом масового забруднення навколишнього середовища.

Вивозити відходи з контейнерів на звалище економічно і екологічно невигідно. В цих умовах більш вигідно відходи вести не на звалище, а на розміщену в місті утилізуючу станцію або завод. Там відходи сортуються, подрібнюються, ущільнюються, пресуються та використовуються для видалення з них цінного матеріалу. При цьому на 40% знижуються площі полігонів, з’являється можливість збувати продукти переробки відходів.

Удосконалення звалищ не являється основним рішенням проблеми знезараження і утилізації побутових відходів. На даний час у вітчизняній і зарубіжній практиці розповсюджені механізовані методи очистки відходів на спеціалізованих заводах.

Одним з методів утилізації ТПВ є спалювання. З бункера – накопичувача відходи подають в завантажувальні ємкості, а потім – в печі котлоагрегатів, де спалюють на спеціальній решітці при t 800-1000ºC без додаткового пального. Шлак який утворюється при спалюванні транспортують у спеціальні приміщення. Магнітний сепаратор, встановлений на транспортері, вилучає чорний металолом, який пакується і реалізується як вторинна сировина. Димові гази проходять ретельне обезпилення в електростатичних фільтрах, які забезпечують ступінь очищення на 96–98%. Пар який виробляється котлами тиском 13 атм. з температурою 194 ºC використовується для потреб заводу, а його залишок направляється в бойлерну установку для нагрівання води міської системи теплопостачання.

Заводи по переробці відходів використовують принцип пошарового згорання при температурах до 1000С. В викидах спалених відходів практично відсутній сірчаний ангідрид і вуглекислий газ. Але разом з тим треба відмітити, що при згоранні відходів у спеціальних печах у повітря попадають високотоксичні діоксан і фуран.

Однак проведений аналіз джерел викидів діоксинів у навколишнє середовище показав, що загальний його вміст лише 0,7%, який попадає в атмосферу із установок для спалювання.

Новітні системи очищення газів, з печей для спалювання відходів, не враховуючи пилеуловлювачів із різними механізмами для видалення шкідливих компонентів, використовують і так звані фільтруючі пилеуловлювачі, які одночасно очищують викиди газів від пилу і шкідливих компонентів. Принцип дії їх полягає у поглинанні шкідливих компонентів в шарах осівшого пилу. В якості фільтрувального матеріалу використовується склотканина, стійка до дії високих температур і шкідливих компонентів викинутих газів.

Загальна маса накопичених на території України відходів перевищує 25 млрд. т., що в розрахунку на 1 кв.км. площі становить 40 тис.т. Якщо в 2000 р. на одного жителя України припадало близько 300т. відходів, то сьогодні ця величина перевищує 520т.

 

Кількість відходів на одну людину в світі, т

Країна	в рік	в місяць	в тиждень	в день
Україна	0,25	0,021	0,00472	0,00069
Росія	0,27	0,023	0,00509	0,00074
США	0,72	0,060	0,0136	0,00197
Швеція	0,48	0,040	0,00906	0,00132

 

Враховуючи чисельність населення смт. Ставища і прилягаючих сіл, розміщення заводу на території Ставищ економічно не вигідне. Загальна кількість відходів не спроможна забезпечувати постійну роботу заводу.

Вихід з даної ситуації пов'язаний із зміною державного підходу до рішення існуючих еколого-охоронних і санітарно – очисних проблем які виражені не паперовими цифрами, а дуже реальними горами сміття та інших відходів. Звільнитися від них можна суспільними можливостями, при повній взаємодії всіх задіяних у виробничому та законодавчому процесі сторін. Тільки за таких умов можна говорити про високу екокультуру, здоров’я населення і встановлення природної рівноваги.

 

2.5 Анкетування

Переходячи від теорії до практики, наша ініціативна група вирішила провести серію опитувань на базі учнів школи, на вулицях міста і в соціальних мережах. Результати показали, що майже кожен з опитаних розуміє, з чим має справу, але не всі готові витрачати свій вільний час на це. Така поведінка пов’язана, на нашу думку, з відсутністю належного стимулу. Пропонуємо переглянути отримані результати.

1. Скільки поліетиленових виробів використовується за 1 місяць у вашій сім'ї?

2.Чи завжди ви сортируєте сміття з поліетиленовими відходами ?

3. Скільки електричних батарейок ваша сім'я використовує за б місяців ? 4.Чи завжди ви утилізуєте їх правильно ?

Анкетування виявило:

10- ті класи: за місяць у сім'ї з 3-4 чоловік використовується 350 г поліетиленових виробів ( поліетиленові пакети, поліетиленові пляшки, одноразовий посуд). За місяць у сім'ї з 3-4 чоловік використовується 0,5 електричних батарейок. У 10 класі із 36 учнів опитано 30 учнів.

Використано 15 ел.батарейок і 10,5 кг поліетилену 11 кл. Всього 24 учні - опитано було 22 учні.                                                                              Використано 11 ел.батарейок і 7,7 кг. поліетилену.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III. Висновки

 

1.1 Мої пропозиції щодо правильної утилізації використаних батарейок та поліетилену

Утилізація побутових відходів у розвинутих країнах - приклад для наслідування. У розвинених країнах скляні, паперові, харчові, пластикові відходи збираються в роздільних контейнерах

На вулицях Женеви розставлені металеві контейнери для битих і нестандартних пляшок, причому скло сортують за кольором: біле, зелене, коричневе - на контейнерах е відповідні написи, окремо сортується побутовий aлюміній: кришки від молочних пляшок, навіть обгорткову фольгу від шоколаду.

У м. Модесто (США, шт. Каліфорнія) діе теплова електростанція, що працює на використаних автомобільних шинах, вона розташована на найбільшому в світі смітнику відпрацьованих шин.

Ще одним із напрямків використання твердих побутових відходів е застосування їх в будівництві доріг.

Ще можна приводити безліч прикладів, адже це тільки невелика частина того, як треба утилізувати сміття.

Тому я пропоную утилізувати сміття правильно. Сортувати його у відповідні контейнери, адже це врятує нашу планету.

НЕОБХІДШСТЬ ПРАВИЛЬНОЇ УТИЛІЗАЦІЇ ПОБУТОВИХ БАТАРЕЙОК. Окремими питанням е утилізація використаних батарейок, які містять багато шкідливих елементів, тому батарейки не можна викидати у смітник.

На жаль, у нашій країні здебільшого використані батарейки викидають на смітник, а не рідко і просто на вулицю, в лісі, у водойми. Хоча на кожній батарейці е маркування, яке попереджає про небезпеку її викидання разом із звичайним сміттям. Через деякий час небезпечні метали та сполуки як ртуть, кадмій, свинець, цинк та марганець потрапляють у грунтові води та річки, атмосферу, тим самим забруднюючи наше довкілля.

За даними екологів: одна пaльчикова батарейка може

•                  забруднити 20 квадратних метрів грунту, причому він продовж 50 років буде непридатний для ведення сільського господарства;

 

•                  забруднити 400 літрів води, а з урахуванням того, що сміття ще й спалюють, то усі ці токсичні відходи потрапляють у атмосферу;
•                  у деяких випадках токсини можуть потрапити й до артезіанських вод, а з водою в організм людей, підвищуючи рівень ранньої смертності серед українців.

За прикладом Швейцарії, де для відпрацьованих батарейок навколо великих крамниць та шкіл ставлять «шпаківні» - невеличкі ящики, у нашій країні стартував проект по збору відпрацьованих побутових батарейок. Суть проекту в тому, щоб донести до свідомості людей необхідність утилізації використаних елементів живлення та розширювати мережу встановлених скриньок для збору батарейок та акумуляторів від телефонів, ноутбуків та ін. Подібну скриньку для збору використаних батарейок можна зробити своїми руками.

ДЛЯ УСІХ НЕБАЙДУЖИХ - ВРЯТУЕМО ДОВКІЛЛЯ.

Щоб допомогги рідному місту чи селу не потонути у смітті, треба зовсім мало. Для цього потрібно лише навчитися правильно поводитися з домашніми відходами.

1.               Вдома необхідно розділити сміття у два відра: для органічних відходів (їжі та іншого) і всього решта, що можна буде переробити надалі.
2.               Вимагати, щоб влада організувала у місцях збору сміття біля ваших поселень спеціальні баки.
3.               Якомога більше сміття варто сортувати і здавати у найближчі пункти прийому вторинної сировини макулатуру, склотару поліетилен, пластмаси, алюмінієві банки.
4.               Купуйте якомога менше зайвих товарів, наприклад, поліетиленових пакетів.
5.               Дотримуйтесь «принципу трьох R»: Reduce (зменшуй споживання), Reuse (використовуй повторно), Recycle (переробляй).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.               І.Г. Яремчук. Економіка природокористування. К: Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам’яті України», видавничий центр «Просвіта», 2000.-431 с. іл.
2.               Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.Л. Екологія і охорона навколишнього середовища. Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.-284 с.
3.               Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький. Основи екології. К.: Лібра, 2002–352 с.
4.               Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. Суми: ВТД «Університетська книга» 2003–416 с.
5.               Гринин А.С., Новиков В.Н. Промышленные и бытовые отходы: Хранение, утилизация, переработка. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 336 с.
6.               Методичні рекомендації з написання розділу «Охорона праці» в дипломних роботах студентів агрономічного, екологічного, економічного, зооінженерного факультетів, та факультету ветеринарної медицини Біла Церква-24 с.
7.               С.І. Дорогонцов, К.Ф. Коценко, О.К. Аблова, Д.Я. Усаїнов, Л.Г. Чук. Екологія: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. диск. – К.:КНЕУ, 1999. – 152 с.
8.               В.М. Бровдій, О.О. Гаца. Екологічні проблеми України. К.: НПУ ім..М.П. Драгоманова 2000–111 с.
9.               Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: – Видавництво «Либідь», ТОВ, -1998, -248 с.
10.          Небел Б.О. Наука об окружающей среде. Т.142. - М.:Мир-1993.
11.          Федуник Б.Я. та ін. Основи екологічних знань.-К.: – Видавництво «Поліграфкнига». – 1994.-147 с.
12.          Амоша А.Я. Людина та навколишнє середовище. К., 2002
13.          Гаєв А.Я. Охорона окружающей среды. Пермь, 2001
14.          Евграфова Н.И. Справочное пособие по основам экологии. Краматорск, 2003
15.          Ігнатенко М.Г. Екологія і економіка природокористування. К., 2002
16.          Красавин А.П. У истоков отраслевой экологии. Пермь, 2001
17.          Удод В.М. та ін. Техноекологія. К., 2004
18.          Царик Т.Є. Основи екології. Тернопіль, 2003
19.          Стольберг Ф.В. Экология города. К. «Лібра» -2000.-464 с.
20.          М.М. Мусієнко, В.В. Серебряков, О.В. Брайон. Екологія, охорона природи. К. «Знання» – 2002 – 550 с.
21.          Ю.В. Новиков. Экология, окружающая среда и человек. М.: – 2000–320 с.
22.          В.И. Коробки, Л.В. Передельський. Экология. Ростов-на-Дону «ЕНИКС» 2001–576 с.
23.          О.С. Шилова, Н.К. Соколовський. Основи екології і економіка природокористування. Мінськ БГЕУ-2001. – 368 с.
24.          За польський А.К. Фізико хімічні основи технологічного очищення стічних вод. Київ, «Лібра», 2000. – 552 с.
25.          Дітер Гайнріх, Манфред Гергт. Екологія. К. «Знання – Прес» – 2001–287 с.
26.          В.А. Батлук. Основы экологии и охраны окружающей природной среды. Львов, «Афиша». – 2001–336 с.
27.          Парфенюк А.С. та ін. Ефективний шлях вирішення проблеми твердих відходів в Україні – індустріальна термолізно-енергетична рекуперація Безпека життєдіяльності. – 2005. – №12.-с. 8–12.
28.          Повякель Л.І. Проблемы обращения с отходами Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. – 2005. – №6.-с. 7–12
29.          Горлицький Б.О. Деякі проблемні питання поводження з небезпечними відходами Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. – 2005. – №6.-с. 12–18
30.          Воликова Л. Как отходы превратить в доходы Мясной бизнес. – 2006. – №4-с. 76–77.
31.          Avtora. Сайт для студентів та учнів URL: https://www.avtora.com.ua (дата звернення: 20.04.2026)