Охорона здоров'я магістерська робота лікаря кардиолога онколога ординатора

Міністерство освіти та охорони здоров'я

Житомирський медичний Інститут

ЗАТВЕРДЖУЮ

ректор КВНЗ  «Житомирський                                                                                                                   медичний               інститут»

Житомирської обласної ради

   В.Й. Шатило

 16.04.20р.

 

Схвалено на засіданні                                                                                                                    вченої ради  КВНЗ                                                                                                                                               «Житомирський медичний

інститут» Житомирської                                                                                                                                 обласної ради

прот. № 5  від 16.04.20 р

 

Відгук:

 

 

Кафедра охорони здоров'я

Магістр- 1курсу

Данилова І.В

Науковий керівник

 

Магістерська робота.

 

З теми.

"Охорона здоров'я не інфекційні захворювання   серцево-судиної системи з онкологічними ураженнями нервової системи.

Реабілітація  захворюваності серцево -судиної системита онкологічні

захворювання.(кардіологія,кардіохірургія)"

 

Зміст

Вступ

Актуальність тем Новизна------------------------3

 

1 Розділ загальна характеристика сердцево-судиної системи‐----‐------------------6

1.1

Прояви захворюванносі сердцесо-судиної системи та аналіз.----------------10

1.2характер виникнення-------------15

1.3висновки захворюваності.---------------23

2розділ Онкологічні захворорювання  ---------28

2.1 захворювання нервової системи, та неврології-----------------------32

2.2 Щотаке Гемангіоми ,причини виникнення----------------37

 

2 .3 висновки--------------38

3 розділ Загальна  ахарактеристика   етіологія,фактори ризку. ----------------------43

3.1Загальні і методи обстежиння та лікування.---------------------------------49

3.2 профілактика запобігання  онкологічних хвороб захворювання серцево-судиної системи,та хвороби  з неврологічними проявами.-------------------------------52

3.3 висновки реабілітація.----------60

Додатки‐------------61

 

 

 

Актуальність теми досліджень :

Новизна:

На сьогодні онкологічні захворювання — одна з основних причин смертності — поступаються першістю лише серцево-судинним захворюванням (ССЗ). При цьому сучасна протипухлинна терапія дозволяє зберігати життя і соціальну адаптацію пацієнтам онкологічного профілю протягом десятиліть. Однак застосування протипухлинної терапії обмежене внаслідок її побічних ефектів, у ряді випадків — кардіотоксичних, і ускладнень (ішемічна хвороба серця, систолічна або діастолічна дисфункція міокарда, кардіоміопатія, хронічна серцева недостатність, артеріальна чи легенева гіпертензія, інсульт, перикардит, аритмія, тромбоемболія легеневої артерії тощо), які вкрай несприятливо впливають на прогноз цих пацієнтів.

 

Саме тому в останні роки кардіоонкологія все частіше виявляється в центрі уваги вчених, однак багато аспектів цієї важливої міждисциплінарної проблеми досі залишаються маловивченими. Очевидно одне, що для успішного лікування хворих онкологічного профілю необхідна взаємодія кардіологів, онкологів, хіміотерапевтів, променевих терапевтів і фахівців у галузі візуалізуючих технологій.

 

У США онкологія та ССЗ — дві головні причини смертності. Спостереження американських вчених свідчать, що вони пов’язані між собою: розвиток однієї хвороби підвищує імовірність розвитку іншої.

 

Пацієнти, які перенесли серцево-судинні ускладнення, схильні до підвищеного ризику розвитку злоякісних новоутворень. До такого висновку прийшла група вчених із Массачусетської лікарні загального профілю, Бостон, США (Massachusetts General Hospital in Boston, USA). Результати дослідження представлено на науковому засіданні Американської кардіологічної асоціації (American Heart Association — AHA), 16–18 листопада 2020 р. у Філадельфії.

 

Об'єкт досліджень: "охорона здоров'я "не іфекційні захворювання сердцево-судиної системи,онкологічні враження  нерової системи.

 

методи досліджень сердцево -судинні захворювання ризик виникнненя.

Основні напрямки досліджень:на базі лікарень м. Київ ,"лікарня швидкої допомоги",кардіологічне відділення.

Лікарня "Амосова паталогія сердцево судиної системи."

 

Основні внески здобуча

12статей ,проведено 3 симінарські роботи, 3 доповіді та презинтація.

Результат апробації був здійснений на кафедрі "охорони здоров'я"в м. Житомир. Медичний Інститут.

Дана магістерська робота викладенна на 60 сторінках друкованого тексту.

 

Серцевий напад може підвищити ризик розвитку раку.

Високий 10-річний показник ризику атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (Atherosclerotic Cardiovascular Disease — ASCVD) втричі підвищив ризик розвитку раку.

Дані дослідження Framingham Heart Study включали оцінку 12 712 учасників (середній вік — 51 рік), які не мали серцево-судинних ускладнень та онкологічних захворювань на вихідному рівні. Вчені оцінювали рівень мозкового натрійуретичного гормону (B-type natriuretic peptide — BNP) та ризики ССЗ за допомогою оцінки 10-річного ризику для ASCVD.

 

Результати досліджень

У процесі спостереження зареєстровано, що за 15 років дослідження було 1670 випадків виявлення злоякісних пухлин (19% — рак шлунково-кишкового тракту; 18% — молочної залози; 16% — передміхурової залози; 11% — легені). Дослідники виявили, що:км

Фактори ризику ССЗ, включаючи вік, стать, високий артеріальний тиск і статус куріння, були безпосередньо пов’язані з ризиком розвитку злоякісних новоутворень.

У пацієнтів з ASCVD ≥20% загроза виникнення будь-якого онкозахворювання була мінімум у 3 рази вища, ніж у учасників з ASCVD ≤5%.

У людей, які в ході дослідження пережили серцево-судинні ускладнення, ризик розвитку злоякісних пухлин згодом був у 7 разів вищим.

Пацієнти з високим рівнем BNP також були більш схильні до ризику виникнення онкозахворювань.

«Зазначимо, що BNP — серцевий маркер, пов’язаний із ризиком серцевої недостатності, був пов’язаний з ризиком онкологічних захворювань у майбутньому. На сьогодні у клінічній практиці ми використовуємо BNP для визначення розвитку серцевої недостатності, яка викликана хіміотерапевтичними препаратами, що застосовуються для лікування хворих на рак. Однак це перше дослідження, яке показало, що підвищений рівень BNP пов’язаний із ризиком раку у перспективі», — говорить Токі М. Оквуоса (Tochi M. Okwuosa), віце‑голова Американської ради Серцевої асоціації з клінічної кардіології медичного підкомітету з кардіоонкології та доцент Університету Раш, Чикаго (Vice Chair, American Heart Association Council on Clinical Cardiology Medicine Cardio-Oncology Subcommittee and associate professor at Rush University, Chicago), США.

Висновки

ССЗ та рак — дві провідні причини смертності у США. Згідно з результатами виконаного дослідження, очевидно, що вони тісно пов’язані. Це свідчить про те, що ми, як лікарі, повинні всіляко активно намагатися зменшити вираженість і частоту серцево-судинних факторів ризику не лише для запобігання захворюванням серця, але й одночасно враховувати ризик раку», — прокоментувала керівник дослідження доктор медичних наук Емілі Лау (Emily Lau) з Массачусетської лікарні загального профілю у Бостоні.

Як зазначили дослідники, ССЗ і злоякісні пухлини мають багато спільних факторів ризику, включаючи тютюнопаління, неправильне харчування і брак фізичної активності. На їх думку, наступним дослідженням має стати виявлення біологічних механізмів, що визначають зв’язок між онкозахворюваннями та патологією з боку серцево-судинної системи.

Багато з тих звичок життя, які знижують ризик розвитку ССЗ, також знижують загрозу деяких видів онкологічних захворювань, тому дотримання семи правил здорового способу життя може допомогти запобігти обом захворюванням. Проста сімка життя включає рекомендації їсти здорову їжу (більше фруктів і овочів, цільнозернових продуктів і пісного білка), бути фізично активними; відмовитися від шкідливих звичок та досягти й підтримувати здорову масу тіла», — коментує Едуардо Санчес (Eduardo Sanchez), доктор медичних наук, головний лікар із профілактики ССЗ AHA.

Emily Lau, Paniagua S.M., Liu E. et al. (2019) Heart disease and cancer risk may be linked. Am. Heart Assoc., Nov.

1.розділ

Серце є центральною ланкою усього організму – такий собі м’язовий насос, що качає кров та забезпечує безперервний біг крові по судинах. Завдяки цьому кровотоку кожна клітина отримує необхідні поживні речовини та кисень. Без цього жоден орган просто не зможе функціонувати. Щоденно здорове серце прокачує 2 тисячі літрів крові через кровоносні судини, протяжністю 90 тисяч кілометрів. А енергії, яку воно виробляє за життя, вистачило б для польоту на Місяць!

 

Цей тандем – серце і судини – утворює серцево-судинну систему. Від їх злагодженої роботи залежить якість та тривалість життя. Якщо у цій системі з’являються неполадки, наслідки можуть стати фатальними. Вікові зміни органів і тканин, обмінні порушення призводять до гіпертонії, гіпертрофії міокарду, інфарктів, інсультів, серцевої недостатності, атеросклерозу судин, що скорочує життя і викликає цілий ряд порушень функціонування органів та систем організму.

 

Ці явища настільки стрімко наростають і молодіють, що навіть Всесвітня Організація Охорони здоров'я зняла тривогу. Занадто рано в сучасної людини через погіршення кровотоку знижується працездатність, пам'ять, інтелект, зір, слух, здатність переносити навантаження і т.п. Через раптові судинні катастрофи – інфаркти та інсульти, ідуть з життя чи стають інвалідами порівняно молоді люди на вершині кар'єри, чи в той період, коли вони досягли бажаного соціального статусу. Незважаючи на велику увагу сучасної медицини до цієї проблеми, на жаль, досягнення тут більш ніж скромні, замість того, щоб ліквідувати ці порушення і відновити кровообіг, сучасна терапія в основному орієнтована лише на зменшення їх наслідків. В результаті замість виліковування досягається лише гальмування захворювання і виникає пожиттєва залежність хворого від медикаментів. Постійний прийом хімічних засобів через їх виражену побічну дію викликає все більше додаткових порушень функцій організму. Перспектива такого хворого сумна, – і основне захворювання не вилікував, а лише сповільнив його наростання, і від залежності медикаментозної не позбувся та ще й новий букет хвороб і додаткову потребу в ліках набув. Якщо врахувати, що лікування з кожним днем стає все дорожчим, а препарати через наростаюче звикання стають все менш ефективними, стає зрозумілим, що необхідно терміново шукати якийсь вихід.

 

Багато авторів говорять про епідемію серцево-судинних захворювань. У розвинутих країнах кожен другий умирає від хвороб серця і судин. У США щорічно через гіпертонічну хворобу губиться 52 млн. робочих днів. Економічний збиток від цього захворювання складає 20 мільйонів доларів.

 

Щороку у світі серцево-судинні захворювання забирають 17 мільйонів життів. В Україні вони є основною причиною смертності, цифри приголомшливі – майже 70%! А світова статистика стверджує, що за всю історію ці захворювання забрали більше життів, ніж усі війни разом узяті.

Серед важливих причин виникнення серцево-судинних захворювань медики називають підвищений рівень холестерину, підвищений артеріальний тиск, надлишкову масу тіла, нездоровий спосіб життя (тютюнопаління, нераціональне харчування, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність), а також фактори оточуючого середовища (психоемоційні навантаження, шкідливе довкілля на виробництві та в побуті). Дослідження свідчать, що ризик серцевих захворювань є більшим серед груп осіб, які мають більш ніж один із цих факторів ризику (наприклад, серед курців, що мало рухаються).

Серцево-судинні захворювання ще 20 років тому в структурі причин загальної захворюваності займали приблизно 6-8 місце. Зараз вони вийшли на 2 місце і складають близько 20% випадків звернень за медичною допомогою.

1.1

На сьогодні населення України недостатньо поінформоване про чинники ризику та можливість запобігання серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань. Незадовільно організовані діагностика, виявлення хворих на ранніх стадіях хвороби та лікування. Не вистачає звичайних електрокардіографів та біохімічних аналізаторів. В Україні мало виробляється сучасних, доступних широкому колу хворих, лікарських засобів. Не відпрацьовані механізми, що стимулюють громадян до збереження і зміцнення власного здоров'я. На неналежному рівні проводиться державна політика щодо пропаганди здорового способу життя.

 

Поширеність серцево-судинної патології збільшилася за останнє десятиліття в 1,9 рази, онкологічної патології - на 18, бронхіальної астми - на 35,2, цукрового діабету - на 10,1 відсотка. Проведені епідеміологічні дослідження свідчать про надзвичайну поширеність факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань серед населення України: у 35,3 % дорослих мешканців виявляється артеріальна гіпертензія, 56,8 % осіб мають надлишкову масу тіла, 43,9 % чоловіків та 16,5 % жінок палять, 43,6 % осіб ведуть малорухомий спосіб життя.

1.2

За останні 20 років смертність від серцево-судинних захворювань збільшилася більш ніж у 2 рази. У нашій країні серцево-судинні хвороби на першому місці у структурі причин загальної смертності. На другому місці злоякісні новоутворення - 17% серед усіх випадків смертей. На третьому місці знаходяться нещасні випадки, отруєння і травми – 12,5%. В розвинутих країнах, на відміну від нашої країни, ріст смертності від серцево-судинних захворювань відбувається на тлі зниження показника загальної смертності. У нашій країні ріст смертності від серцево-судинних хвороб відбувається на тлі росту загальної смертності.

 

Зумовлюючи майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності хвороби системи кровообігу негативно впливають на тривалість і якість життя населення.

 

Серцево-судинні захворювання, серед яких переважають ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба і судинні ураження мозку, займають перше місце серед причин інвалідності в нашій країні. Близько 4% хворих отримують 1 групу інвалідності, близько 60% отримують 2 групу інвалідності.. Мозковий інсульт є основною причиною інвалідності. Тільки 20 % осіб, що залишилися живими, повертаються до активного життя.

Головні підходи у профілактиці серцево-судинних захворювань

Профілактика серцево-судинних захворювань ґрунтується на ослабленні або ліквідації факторів ризику їхнього розвитку. Вона передбачає:

інформування широких верств населення щодо факторів ризику, які підлягають корекції, й можливості їх усунення;

виявлення осіб з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань і проведення серед них профілактичних заходів;

формування здорового способу життя, боротьбу з палінням і зловживанням алкоголем, дотримання раціонального харчування тощо.

До найбільш значимих факторів ризику, які підлягають корекції, відносять підвищений рівень холестерину в крові, артеріальну гіпертензію, паління, цукровий діабет, надлишкову масу тіла.

Програма корекції способу життя охоплює оптимізацію харчування, нормалізацію маси тіла, підвищення фізичної активності, відмову від тютю-нопаління та зловживання алкоголем, зміну умов праці, покращання стану середовища проживання.

1.3

Оптимізація харчування передбачає:

 

Встановлення добового раціону за основними правилами раціонального харчування (повноцін­ність, різноманітність, збалансованість, регуляр­ність).

Обмеження вживання кухонної солі.

Достатнє вживання калію та магнію.

Модифікацію харчування, спрямовану на зменшення маси тіла (гіпокалорійна дієта, режим харчування, вилучення з раціону продуктів, які збуджують апетит, повна відмова від алкоголю та звички посилено харчуватись у стресових ситуаці­ях).

Нормалізація маси тіла — обов'язкова умова ефек­тивної профілактики серцево-судинних захворювань. Зменшення маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням систолічного ар­теріального тиску на 3 мм рт. ст., діастолічного — на 1,2 мм рт. ст. Масу тіла оцінюють за допомогою індексу маси тіла — відношення маси тіла в кілограмах до росту в метрах, піднесеного до квад­рату. Оптимальній масі тіла відповідає індекс маси тіла в межах 20-28,9. За допомогою співвідношення об'єму талії та об'єму стегон можна оцінити тип ожи­ріння. В нормі цей показник становить до 1,0 у чо­ловіків і до 0,8 у жінок. Фактором ризику виникнен­ня серцево-судинних захворювань є абдомінальний тип ожиріння, при якому це співвідношення перевищує норму.

Отже.

Також до профілактичних засобів відносять зменшення у раціоні легких вуглеводів (усіляких тістечок, печива, кексиків, солодких напоїв). Віддайте перевагу здоровій тарілці, де її половина – це будь-які овочі та фрукти, одна четвертинка – м’ясо або риба, і ще одна – бобові та крупи.

 

Як не дивно, до захворювань призводять не перевантаження серцево-судинної системи, а малорухливий спосіб життя, її постійна фізична недозавантаженість. Відомо, що тренування необхідне м’язам, щоб тримати їх в здоровому тонусі, підтримувати їх нормальну функцію, не допускати їх ослаблення. Але серце - це не що інше, як постійно працюючий м’яз, який має потребу для свого тренування у фізичних навантаженнях. М’язові стінки кровоносних судин також потребують тренувань. Разом з тим, серцево-судинна система людини як продукт еволюції не зазнала змін за всю багатотисячолітню історію. І якщо у предків сучасної людини життєзабезпечення (добування їжі, спорудження житла, пересування і т.д.) вимагало постійних енерговитрат, то для сучасної людини її спосіб життя зовсім не вимагає значних витрат енергії і м’язової сили, хоча нормальне функціонування серцево-судинної системи вимагає рухливого способу життя. Мінімум шість кілометрів на день - стільки має проходити людина, щоб серцево-судинна система отримувала необхідне їй навантаження.

 2 розділ.

Високі інтелектуальні і емоційні навантаження сучасної людини мають супроводжуватись високою руховою активністю. Проте не багато знайдеться людей, які можуть зараз жити у відповідності із такою необхідністю.

А найкраща профілактика – це ходьба! Справа у тому, що наші м’язи допомагають серцю перекачувати кров. 8 тисяч кроків на день сприяють прискоренню обміну речовин, нормалізації обміну холестерину та глюкози.

До того ж ходьба є профілактикою не тільки інфаркту, але й цукрового діабету, ниркової недостатності та багатьох інших хвороб.

Виконання фізичних вправ людьми різного віку має оздоровче і профілактичне значення. Доведе­но, наприклад, що коронарний атеросклероз вияв­ляють у 3 рази, а інфаркт міокарда — у 2 рази часті­ше у осіб з низькою фізичною активністю, ніж у людей, що займаються фізичною працею. В осіб, які ведуть малорухливий спосіб життя, ризик виникнення артеріальної гіпертензії на 20-50% ви­щий, ніж у фізично активних людей. Відомо, що використання системи адекватного фізичного на­вантаження сприяє зниженню систолічного ар­теріального тиску на 6,4 мм рт. ст., а діастолічного ар­теріального тиску — на 6,9 мм рт. ст.

Артеріальний тиск – один з основних показників діяльності серцево-судинної системи. Якщо є якісь негаразди, він буде різко коливатися – вверх і вниз. Такі гойдалки набагато гірші, ніж навіть стабільно високий (гіпертонія) або стабільно низький (гіпотонія) тиск.

 

Причинами стрибків можуть бути часті стреси, супутні недуги (ендокринні, проблеми у сердечно-судинній системі), особливості харчування.

До 45 років, якщо систолічний тиск не більше 150 мм. рт. ст та без хронічних захворювань (нирки та цукровий діабет), тиск можна спробувати нормалізувати зміною способу життя. Варто додати фізичні навантаження та забрати з харчового раціону сіль.

 

Результати експериментальних та епідеміологіч­них досліджень, проведених за останні десятиліття, свідчать, що одним з основних факторів ризику роз­витку і прогресування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії є тютюнопаління. Доведено, що у 100% осіб, які ви­палюють 25 і більше цигарок на день, ризик гострої коронарної недостатності і раптової смерті високий. В Україні сьогодні палять кожен другий чо­ловік і кожна п'ята жінка, і саме серед них зареєстровано найвищі показники захворюваності на серцево-судинні хвороби, при цьому найбільш вразливими є особи моло­дого віку. Ризик серцевих захворювань, пов’язаний із курінням, відносно швидко зменшується, коли людина кидає курити.

Достатньо корисним є тренування м’язової і серцево-судинної системи за допомогою лазень і саун, холодових і контрастних процедур. Різка зміна температури з дуже високою на дуже низьку (купання в снігу, в басейні або в ополонці після лазні) спочатку розширює, а потім звужує судини. Знову ж таки до таких процедур необхідно звикати поступово. Проте для більшої ефективності треба починати такі процедури з раннього дитинства: діти, яких обливають холодною водою після ванни, менше хворіють. Зайва турбота про малюка, створення йому тепличних умов і створення температурного режиму, однакового у будь-який час року роблять його уразливим для будь-якої інфекції.

 

Ну і обов’язково – менше стресу, більше гарних думок. А от нав’язаних рекламою профілактичних лікарських засобів потрібно уникати. В жодному випадку не ведіться на усілякі привабливі рекламні обіцянки, і не приймайте ніяких ліків без попереднього узгодження .

2.1

Основою турботи про своє здоров’я є регулярні медичні обстеження. До 45-річного віку при відсутності хронічних захворювань (цукровий діабет, хвороба нирок) необхідно проходити перевірку раз на п’ять років. Таке обстеження називається скринінгом (профілактичне обстеження здорової людини).

 

Потрібно буде здати аналізи на холестерин і глюкозу та виміряти артеріальний тиск. А ще лікар розрахує масу тіла та вимірює окружність талії. Для здорової людини з нормальною вагою тіла, яка не палить, цього більш, ніж достатньо.

 

У випадку, коли є скарги на самопочуття, призначається діагностичний пошук, який буде виходити з того, на що скаржиться пацієнт. До прикладу, проблеми з нормальним серцебиттям зазвичай досліджуються електрокардіографією.

 

Після 45-річного віку обстеження проводиться раз на три роки – але це за умови, що зі здоров’ям усе гаразд. У іншому випадку потрібно проходити перевірку кожного року. Такі симптоми як задишка, неритмічне або нерівномірне серцебиття, набряки, неможливість витримувати звичайні фізичні навантаження – усе це вагомі причини негайно звернутись до лікаря.

 

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) — клас захворювань, які пов'язані з патологією серця або кровоносних судин[1], загальна назва захворювань системи кровообігу. До серцево-судинних захворювань належать ішемічна хвороба серця (до якої зараховують стенокардію та інфаркт міокарда (відомий як серцевий напад). До ССЗ також зараховують інсульт, серцеву недостатність (зокрема, пов'язану з високим кров'яним тиском), кардіоміопатію, аритмію , вроджені і набуті вади серця, аневризму аорти, хвороби периферійних артерій, тромбоз, тромбофлебіт.

 

Серцево-судинні захворювання є найбільш частою причиною смерті у світі. Ішемічна хвороба серця — основна причина летальності від серцево-судинних захворювань.[1][2].

Причини виникнення ССЗ залежать від типу хвороби. Ішемічна хвороба серця, інсульт і хвороби периферійних артерій пов'язані з атеросклерозом. Він може бути викликаний високим тиском, курінням, діабетом, нестачею фізичних навантажень, надлишковою вагою, підвищеним рівнем холестеролу в крові, поганим харчуванням і надмірним вживанням алкоголю. Високий тиск спричиняє 13 % смертей, викликаних ССЗ, куріння тютюну – 9 %, діабет – 6 %, нестача фізичних навантажень – 6 %, підвищена вага – 5%.

За оцінками спеціалістів, у 90 % випадків серцево-судинним захворюванням можна запобігти.[3] Профілактика атеросклерозу включає пом'якшення факторів ризику шляхом здорового харчування, занять спортом та інших фізичних навантажень, уникненням тютюну та зниженням вживання алкоголю. Ефективність використання аспірину у людей, що не мають виражених проблем зі здоров'ям, недоведена.[4][5] Вода насичена елекронами, тобто, вода з високим від'ємним окиснювально-відновлювальним потенціалом (ОВП, один з трьох параметрів в електрхемії) прямо діє на кров і судини відновлюючи їх до стану притаманному молодій здоровій людині. Особливо при великих від'ємних ОВП від -350 до -700 міліВольт.[джерело не вказане 821 день]

2.2

Класифікація захворювань Редагувати

Захворювання судин Редагувати

Ішемічна хвороба серця;

хвороби периферійних артерій – хвороби судин, що постачають кров до кінцівок;

цереброваскулярні хвороби – хвороби судин, що постачають кров до мозку;

стеноз ниркової артерії;

аневризма аорти.

Венозна кровотеча

Артеріальна кровотеча

Капілярна кровотеча

Паренхіматозна кровотеча

Захворювання серця Редагувати

Кардіоміопатія – хвороби серцевого м'язу; серцева недостатність – клінічний синдром, спричинений нездатністю серця постачати достатню кількість крові до тканин, щоб достатньою мірою забезпечити їхні метаболічні потреби;

гіпертонічна хвороба

легеневе серце;

запалювальні процеси у серці:

ендокардит;

міокардит

вроджені і набуті вади серця.

Фактори ризику Редагувати

Генетичні фактори Редагувати

Генетичні фактори впливають на виникнення ССЗ у чоловіків віком менше за 55 років та жінок віком менше за 65 років.[6] Якщо батьки людини хворіли на ССЗ, ризик виникнення ССЗ у цієї людини підвищується втричі.[7] З ризиком ССЗ пов'язана наявність декількох однонуклеотидних поліморфізмів,[8][9] але індивідуальний вплив кожного з них є незначним, а внесок генетичних чинників до розвитку серцево-судинних захворювань поки що мало вивчений.[9]

 

Вік 

Вік є найважливішим фактором ризику у розвитку судинних і серцевих хвороб: з кожним десятиліттям життя ризик підвищується втричі.[10] Атеросклеротичні бляшки можуть почати формуватися вже у підлітковому віці.[11] За оцінками, 82 % людей, які помирають від ішемічної хвороби серця, старші за 65 років.[12] Водночас ризик інсульту подвоюється з кожним десятиліттям після досягнення 55-річного віку.[13]

 

Стать 

Ризик ССЗ вищий для чоловіків, ніж для жінок, у яких ще не настав клімакс.[10][14] Стверджують, що у жінок в менопаузі ризик ССЗ порівняний з ризиком для чоловіків[14], хоча новіші дані Світової організації охорони здоров'я та ООН оспорюють це.[10] Якщо жінка хвора на діабет, вона має вищий ризик ССЗ, ніж чоловік з діабетом.[15]

 

Харчування 

Надмірне споживання насичених жирів, транс-жирів і солі, а також недостатнє споживання фруктів, овочів і риби пов'язані з вищим ризиком ССЗ, хоча чи всі ці співвідношення є причинами виникненнями ССЗ, є спірним (суперечка щодо насичених жирів). Світова організація охорони здоров'я відносить на рахунок низького споживання фруктів і овочів приблизно 1,7 млн. смертей щорічно.[1] Кількість споживаної солі також є важливим детермінантом рівня кров'яного тиску і загального ризику виникнення серцево-судинних захворювань.[1] Часте споживання висококалорійної їжі, як-от продуктів, що пройшли технологічну обробку і багаті на жири та цукор, сприяє збільшенню ваги тіла і може підвищити ризик ССЗ.[1] Згідно з одним кокранівським оглядом, заміна насичених жирів поліненасиченими жирами (рослинними жирами) знижує ризик ССЗ.[16].

 

Діагностика 

Для діагностики серцево-судинних захворювань використовують електрокардіографію, ехокардіографію, знімки міокарду з використанням ядерної медицини, велоергометрію і ультразвук сонної артерії.

 

Епідеміологія і

В Україні За даними Державного комітету статистики України (від 23.01.2012 р.), смертність від серцево-судинних захворювань посідає перше місце в структурі смертності і становить 66,6 %; далі йдуть онкологічні захворювання (12,7 %), хвороби шлунково-кишкового тракту (3,8 %), захворювання органів дихання (2,8 %) та ін.[17]

2.3

Онкологічні захворювання є однією з основних причин захворюваності і смертності в усьому світі. За останні 100 років за цими показниками онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи.

 

За прогнозами МОЗ України до 2020 року рівень захворюваності на злоякісні новоутворення в країні може досягти 180 тисяч нових випадків, тобто збільшиться на 15%. За локалізацією найбільш поширеним сердцево судиної системи  онкологічного характера.

Охорона здоров'я затвердила, що за 2017 рік у м. Харкові виявлено 5268 нових випадків (у 2016 році – 4420) онкологічних захворювань (захворюваність 339,3 на 100 тис. населення). Серед провідних локалізацій загальної усіх захворюваностей  патології виявилися:

Рак молочної залози – 667 випадків (захворюваність 47,9 на 100 тис. населення);

Злоякісні новоутворення шкіри – 541 випадок (захворюваність 38,8 на 100 тис. населення); меланома шкіри – 124 випадка (захворюваність 8,9 на 100 тис. населення);

Рак трахеї, бронхів, легенів – 427 випадків (захворюваність 30,7 на 100 тис. населення);

Рак ободової кишки і шлунку – 402 та 290 випадків відповідно (захворюваність 28,9 та 18,5 на 100 тис. населення);

Рак передміхурової залози – 328 випадків (захворюваність 23,5 на 100 тис. населення);

Рак тіла матки – 251 випадки (захворюваність 18,7 на 100 тис. населення);

Онкологічні захворювання іншої локалізації – 2228 випадків (захворюваність 188,9 на 100 тис. населення).

Рак – захворювання, при якому відбувається безконтрольне зростання атипових (злоякісних) клітин, здатних проростати в сусідні органи і тканини, поширюватися (метастазувати) по кровоносних або лімфатичних судинах в інші ділянки організму з утворенням віддалених метастазів, які є однією з основних причин смерті від раку .

 

Рак виникає в результаті перетворення нормальних клітин в пухлинні клітини в ході багатоетапного процесу. Ці зміни відбуваються в результаті взаємодії генетичних факторів людини і факторів зовнішнього середовища, до яких відносять:

фізичні канцерогени – ультрафіолетове і іонізуюче, рентгенівське випромінювання;

хімічні канцерогени – забруднення повітря компонентами тютюнового диму, вихлопними газами і пестицидами, задимленість приміщень в результаті використання в будинках твердих видів палива, вживання нездорової їжі;

біологічні канцерогени – інфекції, викликані деякими вірусами, бактеріями або паразитами (Helicobacter pylori, вірус папіломи людини (ВПЛ), вірус гепатиту B, вірус гепатиту C і вірус Епштейна-Барра).

Ще одним важливим чинником розвитку раку є старіння. Протягом життя людини відзначається зниження ефективності механізмів поновлення клітин у міру старіння людини, а фактори ризику виникнення онкології накопичуються.

Висновки

Отже.

Також до факторів ризику розвитку раку відносять надлишкову масу тіла, низький рівень споживання фруктів і овочів, відсутність фізичної активності, зловживання алкоголем, вживання тютюну – найзначніший фактор ризику (смертність від раку через куріння становить близько 22% від усіх випадків).

Серед численних проявів різних видів раку виділяють загальні ознаки, характерні для всіх онкологічних захворювань, які при появі можна залишати без уваги і в терміновому порядку необхідно звернутися до лікаря:

Безпричинне підвищення температури тіла

Підвищена слабкість і стомлюваність.

Відчуття болю неясного походження. Даний симптом раку може проявлятися у випадках, коли пухлина здавлює або пошкоджує прилеглі судини, нервові закінчення і органи.

Незрозуміла втрата ваги – найчастіше може говорити про пізню стадію раку.

Зміни шкірних покривів (землисте забарвлення шкіри, поява жовтушності, свербіння).

Збільшення лімфатичних вузлів – це може говорити про наявність запалення, або пухлинного ураження лімфатичного вузла, або поблизу розташованому до нього органу.

Психологічна симптоматика – дратівливість, плаксивість, зниження уваги, незрозумілі запаморочення і головні болі – можуть говорити про інтоксикацію або пухлинному ураженні головного мозку.

В даний час можна запобігти виникненню 30-50% ракових захворювань, якщо звести до мінімуму фактори ризику та здійснювати профілактичні заходи: слід усунути контакт з канцерогенами і різними видами випромінювань; відмовитися від куріння і зловживання алкоголем, нормалізувати вагу, раціонально харчуватися з вживанням в їжу достатньої кількості фруктів і овочів; вести активний спосіб життя, показана вакцинація проти інфекцій, що викликаються ВПЛ і вірусом гепатиту В.

У разі виникнення перших ознак раку, необхідно терміново звернутися до лікаря. При ранній діагностиці і відповідному лікуванні існує вірогідність лікування багатьох видів раку і зниження смертності від онкологічних

До речі, неврологічні захворювання хребта займають одне з перших місць у переліку патологій, що призводять до втрати працездатності, що пояснюється їх широкою поширеністю і сучасним способом життя (гіподинамія, висока ступінь травматизації і т.д.).

3 розділ

Незважаючи на досягнення сучасної медицини, ефективного лікування, яке б дозволило раз і назавжди забути про головну біль і біль в спині досі немає. А це означає, що прийшовши зі своєю проблемою до лікаря-невропатолога, ви отримаєте лише листок призначення з переліком болезаспокійливих і судинних препаратів, які будуть усувати біль, але ніяк не причину хвороби, і незабаром вам доведеться йти за новим рецептом.

Зовсім по новому розглядається проблема діагностики та лікування неврологічних захворювань з позицій інтегративної кінезітерапії. В даному випадку лікування неврологічних захворювань направлено на усунення тиску на нервові структури хребта, зміцнення ослаблених м’язів і зв’язок і усунення перенапруги надлишково функціонуючих, відновлення нормальної циркуляції крові та енергообміну.

Лікування з використанням Системи інтегративної кінезітерапії (СІК) полягає в поетапному відновленні м’язового апарату і ліквідації причини захворювання, а саме: діагностиці, усуненні причини хвороби, закріпленні результатів. Діагностика неврологічних захворювань за СІК: проведення зовнішнього огляду для визначення невідповідності рухової функції нормі і мануальне м’язове тестування без і з навантаженнями (імітація певних рухів, харчове навантаження, лікарське, емоційне).

 

В результаті проведених тестів вдається встановити тонусо-силове навантаження кожного м’яза і причину, що викликає хворобу (слабкість м’язів, зв’язок, супутнє захворювання внутрішніх органів і т.д.). На завершення цього призначається комплекс лікувальних заходів, спрямованих на відновлення м’яза або зв’язки, що спричинили захворювання, їх рухових функцій: кінезіологічний масаж, ішемічна компресія, мануальна терапія, рефлексотерапія, постизометрична релаксація.

На відновленні функції і природної амплітуди рухів, які виконувалися пошкодженим компонентом м’язово-зв’язкового апарату, лікування не закінчується, так як досягнутий результат вимагає закріплення з формуванням оптимального рухового стереотипу. Для цього лікарем нашого центру розробляється комплексна індивідуальна кінезітерапевтічна програма, що складається з вправ на спеціальних тренажерах.

Гемангіоми хребців - часто зустрічається патологія, що вражає до 10% популяції. Гемангіоми хребців практично не зустрічаються у дітей, найбільша кількість випадків припадає на вік 30 - 60 років (Лісовська PA, 1964, Білоножко А.Г., 1970; Ланцман Ю.В., 1986; Коновалов А.Н., 2004, Педаченко Е В. Г.. з співавт., 2005, Dorfman HD, 1971). Питання патогенезу та патоморфології гемангіом хребців до сих пір викликають суперечки. Невизначеність становища гемангіом в гістологічному ряду багато в чому пояснюється поліморфно їх клінічних проявів, - від безсимптомних до активних клінічних форм. Більшістю авторів ці освіти поділяються на дві групи. Найбільш численна група гемангіом, що становить понад 90%, є судинними мальформаціями або телеангіектазії, що виникають на тлі остеопорозу і адипозной інволюції червоного кісткового мозку в осіб старшого віку. До другої групи відносять гемангіоми, представлені істинними судинними пухлинами. Під виглядом агресивних гемангіом можуть виступати й інші первинні пухлини хребців, в тому числі судинного ряду (гемангіоперицитоми, гемангіоендотеліома), що мають схожу KT і МРТ картину. На думку деяких дослідників, діагноз гемангіоми хребця необхідно розглядати як один з можливих до тих пір, поки не буде точно ідентифікований патологічний процес. (Zito G. et al., 1980, Healy M.C. et al., 1983). Таким чином, єдиний за своїми критеріями клініко-рентгенологічний діагноз - «гемангіома хребця» в даний час може об'єднувати різні за своєю патоморфологічної суті освіти. (Кліонер І.Л., 1962; Виноградова Т.П., 1973, Краківський Н.І., 1974, Соловко О.Ю, 1980р., Зозуля Ю.А., 2002 Lee JP, et al. 1990, Djindjian M, 1992, Dagi TF, 1990, Raco A., 1990, Topfer D., 1928). Складнощі морфологічної верифікації діагнозу знайшли своє відображення і в плутанині класифікації гемангіом хребців в Міжнародній класифікації хвороб, в якій відсутня дана патологія. Симптомних гемангіоми, які мають клінічне значення, визначають як «агресивні». Вони зустрічаються з частотою 0,9-4% від всіх подібних утворень. Питання про показання і визначенні оптимальної тактики лікування пацієнтів з АГП залишається актуальним. Відсутній єдиний загальновизнані диференційно діагностичні критерії агресивності гемангіом хребців, що базуються на результатах сучасних методів обстеження пацієнтів, і враховують клінічні симптоми захворювання. У зв'язку з цим, проблема діагностики та формулювання показань до активних методів лікування вимагає подальших досліджень, обговорення, вироблення стандартів, необхідних для того, щоб з одного боку не упустити можливості допомогти хворому, з іншого - уникнути необгрунтовано агресивних дій лікаря. (Педаченко Є.Г. з співавт., 2005, Manning H., 1951, Lang EF et al., 1960, Krueger EG et al., 1961, Mohan V. et al., 1980, Zito G. et al., 1980, Healy MC et al., 1983, Laredo JD et al., 1990). ).

Питання лікувальної тактики при агресивних гемангіомах хребців на сьогоднішній день залишається відкритим. Основним методом лікування, до недавнього часу, була променева терапія, доцільність застосування якої сьогодні оспорюється зважаючи на велику променевого навантаження, необхідної для досягнення анальгетического ефекту. JIT не змінює рентгенологічну картину гемангіоми і не гарантує від її рецидивів. (Алборов Г.К., 1970, Rades D., et al., 2003). ПВ за даними більшості дослідників, має виняткову ефективністю. Основною метою вертебропластики є відновлення опороспособности пошкодженого хребця, досягнення анальгетического і протипухлинного ефектів. (Кущаєв CB 2008, Kostuik JP et al., 1986, Galibert P. et al., 1987, Cybulski GR 1989, Alleyne CH et al., 1995, Diamond TI-I. Et al., 2003 Molloy AG et al. , 2003 Jarvik JG et al., 2003 Steens J. et al., 2007). Незважаючи на широке застосування, що не проведено жодного великомасштабного рандомізованого дослідження з оцінки ефективності ПВ при агресивних гемангіомах хребців. В основному, рекомендації ґрунтуються на серіях спостережень, що включають від 3 до 50 клінічних випадків. Відсутність узагальнюючих досліджень, в яких би проводилося порівняння ефективності найбільш поширених методів лікування агресивних гемангіом, таких як променева терапія і пункційна вертебропластика, підтримує високий рівень зацікавленості фахівців в отриманні об'єктивних даних. (Педаченко Є.Г. з співавт., 2005, Galibert P., et al., 1990, Gangi A, et al., 1994, Feydy A, et al., 1996, Bremnes RM et al., 1996, Dousset V , et al., 1996, Dufresne AC, et al., 1998, Guelbenzu S. et al., 1999, Rades D.et al., 2003).Таким чином, проблема розробки диференційно-діагностичного алгоритму та пошуку ефективних методів лікування пацієнтів з агресивними гемангіомами, до теперішнього часу не вирішена і вимагає подальших досліджень, а вивчення критеріїв агресивності гемангіом хребців, результатів лікування при різних варіантах лікувальних посібників, в тому числі із застосуванням пункційної вертебропластики, є актуальним. Мета дослідження. Поліпшити результати лікування пацієнтів з агресивними гемангіомами хребців, шляхом розробки діагностичного алгоритму та диференційованого застосування методу пункційної вертебропластики. Основні завдання дослідження. 1. Провести порівняльний аналіз ефективності променевої терапії та пункційної вертебропластики в лікуванні пацієнтів з агресивними гемангіомами хребців.

 2. Розробити алгоритм діагностики і лікування пацієнтів з агресивними гемангіомами хребців, обґрунтувати застосування методу перкутанной вертебропластики.

 3. Виявити ключові критерії агресивності гемангіом хребців, на їх підставі визначити показання до хірургічного лікування. 4. Удосконалити методику пункційної вертебропластики при агресивних гемангіомах хребців. Наукова новизна. Вперше запропоновано підрозділ ендоскопічних критеріїв агресивності гемангіом хребців на три групи: критерії зниження опороспособности хребця (механічні), критерії пухлинної прогресії (онкологічні) і амбівалентні, що дозволило виділити серед них найбільш значущі за механізмом впливу на структуру хребця. Розроблено «Бальна шкала оцінки агресивності гемангіом хребців», на основі якої сформульовано показання до проведення перкутанной вертебропластики, визначені терміни лікування, необхідність подальшого супроводу хворих. Розроблено «Оригінальна шкала якості життя», що дозволяє детально аналізувати результати лікування пацієнтів з агресивними гемангіомами хребців. Вперше в рамках одного дослідження проведено порівняльний аналіз результатів променевої терапії і перкутанной вертебропластики в лікуванні агресивних гемангіом. На його основі розроблено оптимальний алгоритм діагностичної та лікувальної тактики. Запропоновано та застосовано в практичній діяльності нові пристрої для введення кісткового цементу в тіла хребців (Патент на корисну модель № 72136, від 10.04.2008), та для навчання техніці пункційної вертебропластики (Патент на корисну модель № 76217 від 20.09. 2008 р). Запроваджено новий спосіб проведення пункційної голки до передньої поверхні тіла хребця з використанням спеціального модифікованого троакара (Рац. Пропозиція №10583 / 5 від 17.10.2007года).

Розроблено та апробовано в клініці «Бальна шкала оцінки агресивності гемангіом хребців», що дозволило оптимізувати і документувати процес прийняття рішення про необхідність виконання оперативного втручання, або відмову від нього. Запроваджено в практику алгоритм обстеження пацієнта з підозрою на агресивну гемангиому хребця, що дозволяє диференціювати і прискорити постановку діагнозу, сформулювати показання та протипоказання до різних способів лікування. Удосконалено методику чрескожной вертебропластики, зокрема, обгрунтовані необхідність обов'язкового проведення веноспонділографіі, доцільність виконання втручання шляхом односторонньої, або двосторонньої пункції тіла хребця. Розроблено і впроваджено модифікований троакар і новий пристрій для введення композитного матеріалу в тіло хребця, що дозволило істотно знизити ризик пункційної вертебропластики, поліпшити результати хірургічного лікування. Основні положення, що виносяться на захист. 1. Тільки одночасне застосування KT і МРТ в алгоритмі обстеження пацієнта з підозрою на гемангиому хребця дозволяє зробити оцінку агресивності гемангіом хребців, отримати діагностичні дані, необхідні для диференційної діагностики та визначення показань до лікування. 2. Основними критеріями агресивності гемангіом хребців визначальними тактику лікування є: екстравертебральних поширення гемангіоми, розміри гемангіоми більш 1/3 тіла хребця, патологічний перелом, кісткова експансія з випинанням кортикального шару (здуття хребця), ураження кортикального шару тіла хребця, нерівномірна трабекулярная структура гемангіоми, поширення гемангіоми на ніжки дуги хребця, відсутність жирової тканини в структурі гемангіом, неврологічні симптоми.

3. Використання пункційної вертебропластики в лікуванні пацієнтів з агресивними гемангіомами хребців дозволяє домогтися радикального лікування і достовірно поліпшити якість життя хворих. 4. Променева терапія не впливає на рентгенологічну і комп'ютерно-томографическую картину гемангіоми, що не виключає ризик рецидиву захворювання і патологічного перелому, а її клінічна ефективність, у порівнянні з пункційної вертебропластики.

Матеріали та методи дослідження Матеріалом дослідження стали результати обстеження і лікування 205 (100%) хворих (286 хребців) з агресивними гемангіомами хребців, які перебували на лікуванні з 1999 по 2009 роки, в клініці нейрохірургії (63 пацієнта), відділенні променевої терапії РНЦ РХТ (67 пацієнтів); II нейрохірургічному відділенні Інститут нейрохірургії ім. Родоманово, відділення нейротравми, м.Києва (32 пацієнта); Інститут нейрохірургії .... (12 пацієнтів). Всі хворі були розділені на дві групи по виду лікування: I група - оперовані з приводу агресивних гемангіом методом пункційної вертебропластики - 138 (67,3%) осіб, 167 (58,4%) хребців, II група - пройшли променеву терапію - 67 ( 32,7%) осіб, 119 (41,6%) хребців. Результати променевої терапії оцінювали ретроспективно, шляхом аналізу архівного матеріалу (історій хвороби, амбулаторних карт) РНЦ РХТ за період з 1999 по 2004 роки. Оцінку ефективності пункційної вертебропластики проводили проспективно в період з 2004 по 2009 роки. Тривалість катамнеза склала від 0,5 до 9 років.

 

Чоловіків було 59 (28,7%, 66 хребців), жінок - 146 (71,3%, 220 хребців). Співвідношення чоловіків і жінок склало 1: 2,5. середній вік хворих склав 52,7 року і варіював у межах від 19 до 81 року. Середній вік в I групі склав 52,9 років, у II групі - 52,6 років. Старшу вікову групу (старше 50 років) склало абсолютна більшість - 117 (57,1%) пацієнтів в основному представлену жінками - 95 (65,1%) В обох групах у чоловіків захворювання проявилося в більш ранньому віці, і найбільша кількість хворих відповідало середньої віковій групі - від 25 до 50 років - 29 (49,1%) чоловіків. В цілому, суттєвої різниці між двома групами хворих не відзначено. Методи обстеження пацієнтів. Пацієнти були обстежені за алгоритмом, що включає неврологічний огляд, лабораторне, рентгенологічне, КТ та МРТ обстеження. У деяких випадках, обстеження доповнювалося спеціальними методиками.

 

На підставі отриманих значень по «Оригінальною шкалою якості життя», хворі розділені на категорії: 1. Пацієнти без порушень функції хребта, з гарною якістю життя (сума балів - 0). 2. Пацієнти з легкими порушеннями функції хребта і гарною якістю життя (сума балів 1 - 3). 3. Пацієнти з помірними порушеннями функції хребта і задовільним (прийнятним) якістю життя (сума балів 4-9). 4. Пацієнти з вираженими порушеннями функції хребта і незадовільною якістю життя (сума балів 10 - 15). По обох шкалах оцінювалася якість життя хворих при надходженні до стаціонару (до початку лікування), на 7 добу та через 1 і 6 місяців після лікування. Променева діагностика. Спондилографія виконували всім пацієнтам в стандартних проекціях. КТ хребта виконували з подальшою тривимірної реконструкцією уражених хребців. При виконанні КТ у хворих з АГ враховувалися наступні КТ-ознаки: - симптом «медових сот» або «польського горошку» внаслідок часткового лізису кісткових трабекул, часткової гіпертрофії збережених кісткових структур; - картина поздовжньої смугастість або симптому «вельвету» на КТ-реконструкціях; - «здуття» тіла хребця; - компресійна деформація і переломи тіла хребця. Застосування КТ-денситометрии дозволило оцінити ступінь остеопоротичних змін тіл хребців. МРТ хребта виконували на установці "MAGNETOM 63SP" фірми Siemens з величиною індукції магнітного поля 1,5 Тл. Основним МРТ-симптомом гемангіоми хребця вважали поцяткований характер сигналу, гіперінтенсівний в Т2 ВІ і з- гіпоінтенсівний в Т1 ВІ. МРТ дозволяла оцінити поширеність мягкотканного компонента гемангіоми, а також вирішити завдання диференціальної діагностики. До додаткових методів обстеження відносили веноспонділографію, селективну ангіографію, радіонуклідні дослідження. Радіонуклідної поліпозиційне сцинтиграфию скелета виконували в гамма-камері E-Cam Variable Angle, з використанням РФП 99тТс -пірфотех. Активність 500 МБк. Ефективна доза - 2,5 мЗв. Обстеження відносилося до опціональним і було виконано в 12 (5,8%) випадках диференціальної діагностики з метастатичними ураженнями хребців.

Розподіл пацієнтів в залежності від вираженості клінічних та рентгенологічних симптомів агресивності здійснювалося відповідно до класифікації Н. Deramond, A. Cotten, С. Depriester (2002). Методи лікування. 67 пацієнтам (119 хребців) II групи проведена дистанційна променева терапія на лінійних прискорювачах електронів з граничною енергією гальмівного випромінювання від 6 до 18 МеВ (ЛУЕВ-15 Ml Росія; SL-20 і SL-75-5, фірми «Philips»). Передпроменеву підготовку здійснювали за допомогою симулятора фірми «Philips», КТ (або МРТ), рентгено-діагностичної апаратури, адаптованої до умов передпроменевої підготовки, а оптимальне дозиметричне планування проводилося на комп'ютерної плануючої станції з урахуванням гетерогенності тканин і кривизни поверхні тіла. ЛТ для хворих з локалізацією гемангіом в шийному відділі хребта здійснювалася в статичному режимі з одно- або двох тангенціальних полів. Для пацієнтів з локалізацією гемангіом в грудному і поперековому відділах хребта ЛТ проводилася як в рухомому, так і в статичному режимах. Умови опромінення вибиралися таким чином, щоб зони інтересу охоплювалися 80-90% ізодозного розподілом. Опромінення проводилося в режимі звичайного фракціонування (разова вогнищева доза 2 Гр щодня, 5 разів на тиждень), сумарна вогнищева доза зазвичай доводилася до 30 Гр. При множинних ураженнях хребта віддавалася перевага статичному опроміненню з двох або трьох полів, сумарна вогнищева доза в цих випадках становила від 30 до 38 Гр. ПВ виконана 138 пацієнтам (167 хребців). Положення хворого на операційному столі, інтраопераційна розмітка не мали відмінних рис від таких при виконанні пункційної вертебропластики з приводу інших захворювань хребта. Були використані кілька видів пункцій голок, що відрізнялися за формою кінцевий дистальної частини, діаметру і довжині. Розміри і види голок підбиралися в залежності від рівня ураження, особливостей будови хребця, розмірів і локалізації гемангіоми. Для проведення голок, пункції тіл хребців і подальшого контролю поширення кісткового цементу застосовували флюороскопіческіе або КТ-навігацію. 136 (98,5%) оперативних посібників виконано в умовах флюороскопіческіе навігації із застосуванням серіографії «Polystar ТОР» і «Angiostar», Siemens (Німеччина). Отримані дані аналізували на робочої станції з побудовою двох- і тривимірних реконструкцій. У двох (1,5%) випадках застосовували КТ асистент з використанням чотирьох зрізового спірального комп'ютерного томографа «Somatom Volume Zoom", фірми Siemens (Німеччина). Інтраопераційна веноспо ділографія виконана всім 138 (100%) пацієнтам шляхом введення неионного контрастує речовини через встановлені в тіло хребця пункцій голки. знімки виконували по черзі, в прямій і бічній проекціях. При виконанні веноспонділографіі ставилися наступні завдання: 1. уточнення локалізації і розмірів гемангіоми;

 2. визначення ступеня васкуляризації гемангіоми і виявлення основних дренуючих венозних колекторів; 3. непряме визначення швидкості кровотоку в гемангіома.

Всі числові дані, отримані в результаті дослідження, заносили в електронні таблиці. Статистична обробка та аналіз результатів дослідження були виконані на персональному комп'ютері в операційному середовищі Microsoft Windows ХР Professional SP2, з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Office Excel 2003 - для організації і формування матриці, підготовки графіків і діаграм, а також Statistica 6.0 - для статистичного аналізу. Проводили розрахунок відносних величин частоти ознак, оцінювалася їх точність і надійність. Оцінка значущості відмінностей між якісними показниками виконувалася за критерієм х2. Оцінка значущості відмінностей кількісних показників в залежних вибірка проводилася по Т-критерієм Вілкоксона (Wilcoxon matched pairs test), також з використанням методу Friedman ANOVA. Гіпотези приймалися при ступеня достовірності не нижче 95% (р <0,05).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. Агресивні гемангіоми локалізувалися переважно в нижньому грудному і поперековому відділах хребта. ThVII, ThVlIl, ThXIl-LIII склали абсолютну більшість уражених гемангіомами хребців в обох вибірках - 179 (62,6%) хребців. Найбільш часто виявлено ураження гемангіомою третього поперекового хребця - 48 (16,8%) випадків. Множинні гемангіоми виявлені у 12 (8,7%) хворих в I групі і у 11 (16,4%) - в II групі, частіше в грудному відділі хребта. Поразка гемангіомою тіла хребця зустрілося в 286 (100%) спостереженнях. У 104 (36,4%) випадках в процес залучалися задні структури хребців. Ізольоване ураження дуг, і відростків хребців виявлено не було. Розподіл агресивних гемангіом по відділах хребта відображено в таблиці 1. Таблиця 1 Розподіл гемангіом по відділах хребта з урахуванням методу лікування. Група хворих Локалізація гемангіоми (відділ хребта) шийний грудної поперековий всього Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % I 11 6,6 101 60,5 55 32,9 167 58,4 І 4 3,4 54 45,4 61 51,2 119 41,6 всього 15 5,2 155 54,2 116 40,6 286 100 У клінічній картині захворювання переважав виражений в тій чи іншій мірі локальний больовий синдром, виявлений у 126 (91,3%) пацієнтів I групи і у 56 (83,6%) пацієнтів II групи. Неврологічні розлади виявлені у 44 (31,8%). пацієнтів в I групі і у 14 (20,9%) у другій. Переважав радикулярний синдром, різного ступеня вираженості. Корешковая симптоматика, що мала місце у 42 (30,4%) осіб в першій групі і у 14 (20,9%) пацієнтів у другій, відповідала за локалізації агресивної гемангіома і частіше носила монорадікулярное іпсілатеральний характер

Групи Число Без Легкі Помірні Виражені хворих порушення порушення порушення порушення функції (1-3 бали) (4 -9 (10-15 балів) балів) абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % I 138 67,3 0 0 12 8,7 104 75,3 22 16 II 67 32,7 0 0 3 4,5 54 80,6 10 14,9 Всього 205 100 0 0 15 7,3 158 77,1 32 15,6 Таким чином, 77,1% (158 осіб) пацієнтів в обох групах відносили до третьої категорії, тобто з помірними порушеннями функції хребта і задовільною якістю життя. Процентний показник хворих з гарною якістю життя і легкими порушеннями функції хребта в I групі майже в 2 рази перевищував такий в II групі (8,7% і 4,5% відповідно). Істотних відмінностей між групами не виявлено (р = 0.88). В обох групах були відсутні хворі без порушень функції хребта. Результати променевої та інструментальної діагностики гемангіом хребців.

3.1

Проблема відновлення здоров’я мешканців України з онкологічними захворюваннями обумовлена підвищенням частоти захворюваності на рак, довготривалістю спеціального лікування, в окремих випадках — розвитком ускладнень та супутніх хвороб. В останні роки значно поліпшився прогноз онкологічної патології зі збільшенням тривалості життя хворих та одужанням у 70% випадків. При окремих формах пухлин число дітей, що видужали, значно вище: з лімфогранулематозом — більше 90%, гострою лімфобластною лейкемією — 75–85% [1, 2]. Окремі статистичні дані вказують, що більше ніж у 6% працездатного дорослого населення виявляли онкологічні захворювання у дитячому віці [3−5]. Сама хвороба та її лікування викликають різні порушення з боку фізичного розвитку дитини, кісткової, серцево-судинної, ендокринної, імунної систем, є травматичною для психіки дитини і батьків. Порушується нормальний перебіг освітнього процесу, відзначається обмеження контактів з друзями та складність міжособистісних стосунків.

 

Уперше в Україні відповідно до Державної програми «Здоров’я нації» (постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 14) та Державної програми «Дитяча онкологія» (розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого в 2006 р. № 58-р, ухвала Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 106, наказ МОЗ України від 10.05.2007 р. № 235) Українським науково-дослідним інститутом медичної реабілітації та курортології за період 2007–2012 рр. проведено наукове дослідження з розробки організаційно-методичних принципів санаторно-курортної реабілітації дітей після завершення спеціального лікування злоякісних новоутворень. Для вирішення цього завдання на сьогодні проведено 3 етапи наукових досліджень: І етап — наукове обґрунтування пріоритетності та конкурентоздатності даного напрямку (2007); ІІ — науково-дослідна розробка (НДР) «Розробка системи санаторно-курортної реабілітації дітей, хворих на злоякісні новоутворення», держ. реєстр. № 0108U001954 (2008–2010); ІІІ — розробка та наукове обґрунтування диференційованих програм санаторно-курортної реабілітації дітей з урахуванням найбільш поширених супутніх захворювань за НДР «Розробка диференційованих комплексів санаторно-курортної реабілітації найбільш поширених супутніх захворювань у дітей після радикального лікування онкопатології», держ. реєстр. № 0111U004328 (2011–2013). Нині в Україні триває процес становлення реабілітації дітей у період ремісії онкозахворювань у санаторно-курортних умовах. До категорії дітей, яким доцільно проводити реабілітаційні заходи в санаторно-курортних умовах, віднесено дітей з онкогематологічними захворюваннями та солідними пухлинами в період клініко-лабораторної ремісії від 2 років.

3.2

Уперше визначено показники відносної потреби в санаторно-курортній реабілітації дітей із злоякісними новоутвореннями з урахуванням захворюваності за окремими регіонами України, які в середньому становлять для дітей 0,048 ліжок, для підлітків 0,050 ліжок на 1 тис. дитячого населення та є основою для відкриття необхідних реабілітаційних ліжок в умовах санаторіїв. Розроблено концепцію створення системи етапної санаторно-курортної реабілітації дітей з онкологічними захворюваннями [6]. Розроблено пакет нормативної документації щодо організації системи санаторно-курортної реабілітації дітей у період ремісії онкогематологічних захворювань: показання та протипоказання до відбору та направлення у дитячий санаторій на реабілітацію, клінічні протоколи санаторно-курортного лікування дітей з онкогематологічними захворюваннями, 3 методичні рекомендації та 4 інформативні листи за диференційованими програмами реабілітації в санаторних та поліклінічних умовах [7−9]. Наукові положення стали основою наказів МОЗ України від 12.01.2009 р. № 4 «Порядок направлення дітей на санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань у санаторно-курортні заклади (крім туберкульозного профілю»; від 28.05.2009 р. № 364 «Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування дітей у санаторно-курортних закладах України»; від 22.10.2012 р. № 825 «Зміни до Порядку направлення дітей на санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань у санаторно-курортні заклади (крім туберкульозного профілю), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 січня 2009 р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2009 р. за № 100/16116».

 

Наказом МОЗ України від 09.04.2009 р. № 237 визначено 2 санаторії з організації санаторно-курортної реабілітації дітей у період ремісії онкозахворювань: клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова (Одеса), санаторій «Джерело» (м. Трускавець) на 20 ліжок кожен. Далі відповідно до наказу МОЗ України від 12.11.2012 р. № 922 відкрито реабілітаційне відділення в санаторії «Морський» (Євпаторія) на 80 ліжок. Крім зазначених санаторіїв, МОЗ України організовано процес санаторно-курортної реабілітації дітей у період ремісії онкозахворювань у санаторіях відом­чої належності. Це дочірнє підприємство (ДП) «Санаторій «Таврида» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та Дитячий медичний реабілітаційний центр «Смарагдовий» МВС України, що знаходяться в  Євпаторії. Також організовано реабілітацію дорослих хворих у ДП «Санаторій «Дніпровський» ЗАТ «Укр­профоздоровниця», Дніпропетровськ, де протягом 3 років пройшли відновне лікування більше 1 тис. осіб, переважно жінки після радикального лікування злоякісних пухлин [10]. Окремо слід визначити організацію реабілітації дітей у період ремісії онкоза­хворювань на поліклінічному етапі в умовах денного стаціонару у КЗ «Херсонська клінічна міська лікарня ім. О.С. Лучанського», Херсон, де тільки з 2010 р. проведено 3–4-разові курси реабілітації 114 дітям. Науково обґрунтовано доцільність ранньої реабілітації дітей з онкозахворюваннями на прикладі роботи поліклініки ДУ «Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України» (Одеса), де організовано реабілітацію дітей, які знаходяться на підтримувальній терапії.

 

Практична цінність даної організаційно-методичної роботи полягає у створенні в Україні системи санаторно-курортної реабілітації дітей у період ремісії злоякісних новоутворень на прикладі 5 дитячих санаторіїв різного відомчого підпорядкування, а також одного санаторію для дорослого хворого населення як пілотних проектів. Протягом 2008–2010 рр. проведено комплексну санаторно-курортну реабілітацію лише 282 дітям у період ремісії онкоза­хворювань в умовах дитячих санаторіїв ім. В.П. Чкалова, «Джерело», «Таврида», «Смарагдовий». Але вже на 01.07.2013 р. отримали санаторно-курортну реабілітацію 1292 дитини, у тому числі за 2–3–4-разовим перебуванням в умовах санаторію. За консультацією наукових співробітників Українського НДІ медичної реабілітації та курортології призначалися диференційовані програми реабілітації дітей з урахуванням супутніх хвороб, серед яких переважають астеноневротичний синдром, функціональні порушення гепатобіліарної системи і шлунково-кишкового тракту, хронічні захворювання системи дихання.

Висновки.

 

На тлі наукових досліджень обґрунтовано призначення окремих фізичних факторів, внутрішнього та зовнішнього бальнеолікування, окремих методик психологічної підтримки [11−14]. У практичну діяльність реабілітаційних відділень впроваджено науково обґрунтовані диференційовані програми реабілітації, що сприяє зменшенню вираженості астеноневротичних проявів (у 3,6 раза), вегетативного дисбалансу (в 2,7 раза), підвищенню загальної резистентності до інтеркурентних захворювань (у 3,5 та 5 разів зменшилася кількість захворювань при перебуванні в умовах дитячого санаторію, відповідно в період ремісії онкозахворювання до 5 та більше 5 років). Уперше розроблено схему диференційованого внутрішнього застосування природних маломінералізованих мінеральних вод України 8 родовищ Східного, Західного та Південного регіонів. Питні курси мінеральної води в санаторно-курортній програмі реабілітації мають особливе значення щодо зменшення проявів ендогенної інтоксикації, поліпшення функції гепатобіліарної системи та травлення. Але санаторно-курортне лікування дітей у м. Трускавець може бути тільки в безрецидивний період ремісії більше 5 років із супутніми функціональними порушеннями гепатобіліарної, сечової системи, що сприяє поліпшенню рухової функції жовчного міхура в 45,5% випадків при спазмі сфінктерів жовчовивідної системи та в 80,0% при слабкому скороченні жовчного міхура, поліпшенню самопочуття за рахунок зменшення в 2,7 раза кількості скарг або ступеня їх вираженості.

 

Повторне призначення комплексних програм реабілітації протягом 3−4 років сприяє підвищенню функціональних можливостей серцевої діяльності (після 1-го курсу санаторно-курортного лікування на 12,0%, після 2-го — на 11,3%, 3-го — на 14,0%, 4-го — на 18,4%), регуляції вегетативного балансу, зменшенню проявів нейротизму, тривожності (в 2,7 раза), страхів, формуванню позитивного психо­емоційного настрою. Виявлено покращення загальної неспецифічної резистентності, імуногормонального стану, підвищення адаптаційних можливостей організму за рахунок зменшення проявів ендогенної інтоксикації та формування відновних процесів у порушених функціях організму. При цьому формується стійке поліпшення загальної резистентності (на 49,4%), що сприяє зниженню захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції в 3,6 раза.

 

3.3

На сьогодні обґрунтовано цілеспрямоване призначення комплексу окремих фізичних факторів з урахуванням функціональних порушень з боку основних систем організму та супутньої патології у дітей з гемобластозами та найбільш розповсюдженими солідними пухлинами (новоутворення головного мозку, нирки, м’яких тканин). Отримано 3 патенти на винахід: Патент 52780 (UA), МПК A61Н 33/04, бюл. № 17, 2010 р. «Спосіб санаторно-курортної реабілітації дітей з онкологічними захворюваннями» з використанням вихрових місцевих ванн, Патент 66978 (UA), МПК A61N 1/18, бюл. № 2, 2012 р. «Спосіб санаторно-курортної реабілітації дітей з онкологічними захворюваннями» з використанням процедур електросну, Патент 79482 (UA), МПК A61N 33/14, бюл. № 8, 2013 р. «Спосіб санаторно-курортної реабілітації дітей з онкологічними захворюваннями» з використанням «сухих» вуглекислих ванн. Отримано премію за перемогу в регіональному конкурсі інноваційних проектів у номінації «Кращий інноваційний екологічний проект» (25.05.2012 р., Одеса).

 

За погодженням з МОЗ України спільно з ДУ «Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України» та провідними позаштатними спеціалістами МОЗ України (дитячий гематолог, дитячий онколог), лікарями санаторно-курортних закладів та дитячими гематологами, онкологами, головними педіатрами проводяться семінари-наради щодо основних аспектів удосконалення організаційно-методичних заходів реабілітації дітей у різні періоди ремісії онкозахворювань (2010 р. — Одеса; 2012 р. — м. Трускавець, 2013 р. — буде проведено в м. Євпаторія).

 

На прикладі даних пілотних проектів визначено ефективність нового напрямку санаторно-курортної реабілітації дітей по трьох регіонах України (Південь, Захід, Схід), що сприятиме підвищенню функціонального резерву та компенсаторних можливостей організму, поліпшенню соціальної адаптації, якості життя дітей у різні періоди ремісії онкологічних захворювань. Наукові розробки зі створення в Україні системи санаторно-курортної реабілітації дітей після завершення радикального лікування злоякісних новоутворень конкурентоздатні порівняно з наявними окремими роботами вітчизняних учених і світовими аналогами. При цьому застосовується комплексний підхід до розробки диференційованих програм реабілітації з використанням сучасних лабораторних показників імуногормонально-метаболічного рівня, інформативних інструментальних досліджень, блоку психологічного обстеження хворих дітей та матерів, що супроводжують дитину, інтегральної оцінки компенсаторно-адаптаційного потенціалу. Організаційно-методичні розробки впроваджено в практичну діяльність санаторно-курортної реабілітації дітей у період ремісії злоякісних новоутворень в умовах трьох регіонів України (Одеса, Євпаторія, Трускавець). Показано ефективність повторних курсів реабілітації на основі підвищення функціональних резервів організму та якості життя хворих дітей, що є доказовим в плані подальшого розвитку єдиної системи санаторно-курортної реабілітації даного контингенту хворих. Але слід визначити окремі напрями, які необхідно вирішити для подальшого розвитку санаторно-курортної реабілітації дітей. У першу чергу, це покращення відбору дітей до санаторного відновного лікування з урахуванням психосоматичного стану в різні періоди ремісії та супутніх захворювань, а також найближчого регіону проживання. Це застосування диференційованих програм реабілітації за обґрунтованим призначенням комплексу фізичних чинників та продовження розробки стандартів санаторно-курортної реабілітації після лікування солідних пухлин. Слід визначити необхідність відкриття в санаторно-курортних закладах не менше ½ ліжкової мережі для перебування хворої дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в супроводі батьків.

Висновки.

Таким чином, уперше в Україні створено комплекс організаційно-методичних заходів щодо організації системи санаторно-курортної реабілітації дітей, які завершили спеціальні курси лікування з приводу злоякісних новоутворень на прикладі трьох санаторіїв МОЗ України та відом­чих санаторіїв на курортах Євпаторії, Одеси, Трускавця. Це повністю відповідає пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності. Перспективність даного напрямку роботи полягає в подальшому розвитку в Україні етапної системи реабілітації дітей у різні періоди ремісії після завершення спеціальних курсів лікування з приводу злоякісних новоутворень, та захвопювання серцево-судиної сисстеми вадами сердця.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Федоренко З.П., Гайсенко А.В., Гулак Л.О. та ін. (2011) Рак в Україні, 2009–2010. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби; гол. ред. І.Б. Щепотін. Бюлетень Національного канцер-реєстру України, 12: 107 с.

Федоренко З.П., Михайлович Ю.Й., Гулак Л.О. та ін. (2013) Рак в Україні, 2011–2012. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби; гол. ред. І.Б. Щепотін. Бюлетень Національного канцер-реєстру України, 14: 120 с.

Lorenzi M.F., Xie L., Rogers P.C. et al. (2011) Hospital-related morbidity among childhood cancer survivors in British Columbia, Canada: report of the childhood, adolescent, young adult cancer survivors (CAYACS) program. Int J Cancer, 128(7): 1624–1631.

Stevens M.C., Mahler H., Parkes S. (1998) The health status of adult survivors of cancer in childhood. Eur. J. Cancer., 34(5): 694–698.

Hudson M.M., Mulrooney D.A., Bowers D.C. et al. (2009) High-risk populations identified in Childhood Cancer Survivor Study investigations: implications for risk-based surveillance. J. Clin. Oncol., 27(14): 2405–2414.

Моїсєєнко Р.О., Бабов К.Д., Поберська В.О. та ін. (2009) Концепція створення системи етапної реабілітації дітей з онкологічними захворюваннями. Современная педиатрия, 6: 25–28.

Моісеєнко Р.О., Поберська В.О., Янченко Т.С. та ін. (2009) Організація реабілітації дітей з онкогематологічними захворюваннями в умовах санаторіїв України. Методичні рекомендації: 22 с.

Поберська В.О., Янченко Т.С., Біличенко Т.О. та ін. (2011) Застосування диференційованих комплексів санаторно-курортної реабілітації дітей після лікування онкогематологічних захворювань та солідних пухлин. Методичні рекомендації: 23 с.

Реабілітація дітей з онкогематологічними захворюваннями в санаторно-курортних умовах (2010) Посібник за ред. Бабова К.Д., В.О. Поберської: «Оптимум», Одеса : 162 с.

Поберская В.А., Фисенко Л.И., Ткаченко В.Д. и др. (2010) Отдаленные результаты реабилитации пациентов с онкологическими заболеваниями. Матер. науково-практич. конф. «Стратегія та тактика санаторно-курортної реабілітації хворих після радикального лікування онкопатологій» 5 жовтня 2010 р., м. Миргород: 8–9.

Поберская В.А., Янченко Т.С. (2012) Комплексные программы санаторно-курортной реабилитации детей в периоде ремиссии онкологических заболеваний с применением минеральной воды Полтавского месторождения. Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия, 2: 9–12.

Поберская В.А., Янченко Т.С. (2012) Санаторно-курортная реабилитация детей в периоде ремиссии онкологических заболеваний с применением минеральной воды «Нафтуся». Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия, 1: 13–16.

Бабов К.Д., Поберская В.А., Янченко Т.С. и др. (2012) Санаторно-курортные комплексы реабилитации детей в периоде ремиссии онкологических заболеваний в условиях южного и западного регионов Украины. Вестник физиотерапии и курортологии, 1: 78–83.

Моісеєнко Р.О., Бабов К.Д., Поберська В.О. та ін. (2011) Санаторно-курортний комплекс реабілітації дітей з психовегетативними синдромами після завершення спеціального лікування онкологічних захворювань. Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия, 3: 7–10               Shanthi Mendis; Pekka Puska; Bo Norrving; World Health Organization (2011). Global Atlas on Cardiovascular Disease Prevention and Control (en). World Health Organization in collaboration with the World Heart Federation and the World Stroke Organization. с. 3–18. ISBN 978-92-4-156437-3.

 GBD 2013 Mortality and Causes of Death, Collaborators (17 December 2014). Global, regional, and national age-sex specific all-cause and cause-specific mortality for 240 causes of death, 1990-2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013.. Lancet (en) 385 (9963): 117–71. PMC 4340604. PMID 25530442. doi:10.1016/S0140-6736(14)61682-2.

 Preventing heart disease in the 21st century: implications of the Pathobiological Determinants of Atherosclerosis in Youth (PDAY) study. Circulation 117 (9): 1216–27. March 2008. PMID 18316498. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.107.717033. Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)

 Sutcliffe, P; Connock, M; Gurung, T; Freeman, K; Johnson, S; Ngianga-Bakwin, K; Grove, A; Gurung, B; Morrow, S; Stranges, S; Clarke, A (2013). Aspirin in primary prevention of cardiovascular disease and cancer: a systematic review of the balance of evidence from reviews of randomized trials.. PLOS ONE 8 (12): e81970. PMC 3855368. PMID 24339983. doi:10.1371/journal.pone.0081970.

 Sutcliffe, P; Connock, M; Gurung, T; Freeman, K; Johnson, S; Kandala, NB; Grove, A; Gurung, B; Morrow, S; Clarke, A (September 2013). Aspirin for prophylactic use in the primary prevention of cardiovascular disease and cancer: a systematic review and overview of reviews.. Health Technology Assessment 17 (43): 1–253. PMC 4781046. PMID 24074752. doi:10.3310/hta17430.

 McPhee, Stephen (2012). Current medical diagnosis & treatment 2012. New York: McGraw-Hill Medical. с. 430. ISBN 9780071763721.

 Kathiresan, S; Srivastava, D (16 March 2012). Genetics of human cardiovascular disease.. Cell 148 (6): 1242–57. PMC 3319439. PMID 22424232. doi:10.1016/j.cell.2012.03.001.

 Nikpay, Majid; Goel, Anuj; Won, Hong-Hee; Hall, Leanne M; Willenborg, Christina; Kanoni, Stavroula; Saleheen, Danish; Kyriakou, Theodosios та ін. A comprehensive 1000 Genomes–based genome-wide association meta-analysis of coronary artery disease. Nature Genetics 47 (10): 1121–1130. PMC 4589895. PMID 26343387. doi:10.1038/ng.3396.

 MacRae, Calum A.; Vasan, Ramachandran S. (2016-06-21). The Future of Genetics and Genomics: Closing the Phenotype Gap in Precision Medicine. Circulation 133 (25): 2634–2639. ISSN 1524-4539. PMID 27324359. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.116.022547.

 Finegold, JA; Asaria, P; Francis, DP (Dec 4, 2012). Mortality from ischaemic heart disease by country, region, and age: Statistics from World Health Organisation and United Nations.. International Journal of Cardiology 168 (2): 934–945. PMC 3819990. PMID 23218570. doi:10.1016/j.ijcard.2012.10.046.

 D'Adamo, E; Guardamagna, O; Chiarelli, F; Bartuli, A; Liccardo, D; Ferrari, F; Nobili, V (2015). Atherogenic dyslipidemia and cardiovascular risk factors in obese children.. International Journal of Endocrinology 2015: 912047. PMC 4309297. PMID 25663838. doi:10.1155/2015/912047.

 "Understand Your Risk of Heart Attack". American Heart Association.http://www.heart.org/HEARTORG/Conditions/HeartAttack/UnderstandYourRiskofHeartAttack/Understand-Your-Risk-of-Heart-Attack_UCM_002040_Article.jsp#

 Mackay, Mensah, Mendis, et al. The Atlas of Heart Disease and Stroke. World Health Organization. January 2004.

 http://www.world-heart-federation.org/cardiovascular-health/cardiovascular-disease-risk-factors

 Diabetes raises women's risk of heart disease more than for men. NPR.org. May 22, 2014. Процитовано May 23, 2014.

 Hooper, Lee; Martin, Nicole; Abdelhamid, Asmaa; Davey Smith, George (2015-06-10). Reduction in saturated fat intake for cardiovascular disease. The Cochrane Database of Systematic Reviews 6: CD011737. ISSN 1469-493X. PMID 26068959. doi:10.1002/14651858.CD011737.

 Коморбідність і високий кардіоваскулярний ризик — ключові питання сучасної медицини / Г. Д. Фадєєнко, О. Є. Гріднєв, А. О. Несен, В. А. Чернишов, М.М. Грунченко, В. Л. Шкапо // ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», Харків / Український терапевтичний журнал. - 2013. - № 1. - С. 102-107. ISSN 1605-7295

Тарасов Анатолий Николаевич, Гордиенко Евгений Андреевич. Неотложная доврачебная помощь при сердечно-сосудистых заболеваниях. — 2—е, переработанное и дополненное. — Ленинград : «Медицина». Ленинградское отделение, 1987. — 240 с. — (Библиотека среднего медработника) — 150 000 прим. (рос.)

Посилання Редагувати

European Guidelines on cardiovascular disease prevention in clinical practice (version 2012) (англ.)

Heart Disease MedicineNet Slides, photos, descriptions (англ.)