Оксамитові революції” в країнах Східної Європи. Розпад Радянського Союзу, Югославії та Чехословаччини. Політичні, економічні, соціальні та національні трансформації.

“Оксамитові революції” в країнах Східної Європи. Розпад Радянського Союзу, Югославії та Чехословаччини. Політичні, економічні, соціальні та національні трансформаціїВсесвітня історія 11 клас

Мета роботи: Ознайомитися з "Оксамитовими революціями", розібрати причини, сам процес та наслідки розпаду Радянського Союзу. Мати розуміння про події в Югославії та Чехословаччини того часу.

1. Передумови та особливості революцій у країнах Центрально-Східної Європи Розпад СРСР прискорив демократичні зміни в Центрально-Східній Європі. Революції кінця 1980-х — початку 1990-х років були демократичними, народними, антитоталітарними, з масовою участю інтелігенції, молоді, робітників. Їхні риси: Ліквідація монополії компартій, оновлення суспільства. Антисоціалістична спрямованість. Нездатність комуністичних лідерів до реформ.

2. Трансформації посткомуністичних суспільств. ПОЛЬЩАУ 1989 р. прем'єром став Т. Мазовецький, перший некомуністичний лідер уряду з 1948 р. Розпуск ПОРП і реформи Л. Бальцеровича («шокова терапія») оздоровили економіку, але знизили рівень життя населення. У 2004 р. Польща вступила до ЄС. Політика партії «Право і Справедливість» з 2005 р. посилила традиційні цінності й боротьбу з корупцією. Польща першою визнала незалежність України, активно підтримує її інтеграцію до ЄС. Проте відносини ускладнені історичними суперечностями, але стратегічне партнерство залишається важливим. УГОРЩИНАУ 1988 р. розпочалася багатопартійна система, після чого держава почала називатися Угорською Республікою, а в 1999 р. вона стала членом НАТО, у 2004-му — ЄС. Прем'єр В. Орбан із 2010 р. провадить політику, яка викликає критику ЄС (антиміграційна, контроль ЗМІ). Українсько-угорські відносини розвивалися до 2017 р., коли закон України про освіту викликав протест Угорщини. Відносини ускладнені, але можливі покращення через міжнародні зусилля.

БОЛГАРІЯУ листопаді 1989 р. Т. Живкова усунули з посади, що стало початком революційних змін у Болгарії. Відбулося формування багатопартійної системи, ліквідація обмежень демократичних прав, реабілітація політичних в’язнів і реституція майна. У 2001 р. прем’єром став колишній цар Сімеон II, а президентом— соціаліст Г. Пирванов. Болгарія стала членом НАТО у 2004 р., ЄС — у 2007 р. Партія «ГЕРБ», яка перемогла на виборах 2009 р., продовжує курс європейської інтеграції. Україна і Болгарія мають тісні відносини. В Україні компактно проживають болгари, які зберігають свої культурні традиції. Обидві країни співпрацюють у промисловості й розв'язанні міжнародних конфліктів. РУМУНІЯУ грудні 1989 р. революція в Румунії почалася з жорстокого придушення протестів у Тімішоарі й Бухаресті. 22 грудня диктатора Н. Чаушеску і його дружину заарештували й стратили. Президентом став І. Ілієску. Румунія стала членом НАТО у 2004 р. і ЄС у 2007 р. Українсько-румунські відносини тривалий час затьмарювали територіальні претензії, але в 2003 р. було підписано договір про державний кордон. Сторони співпрацюють у сфері енергетики, транспорту й торгівлі.

3. Розпад ЮгославіїХОРВАТІЯУ Хорватії протистояння між хорватами і сербами набуло характеру міжетнічної війни. У лютому 1991 р. сербські громади на території Хорватії утворили свою державу — Сербську Країну, яка вирішила відокремитися від Хорватії та заявила про свою приналежність до Сербії. Між сербами і хорватами спалахнула війна, яку не вдалося зупинити навіть після введення військ ООН. У серпні 1995 р. хорватські війська перейшли в наступ і частково повернули окуповані території. Іншу частину території повернули через тривалий мирний процес за посередництва ООН.1 липня 2013 р. Хорватія приєдналася до ЄС. На президентських виборах 2015 р. Іво Йосиповича змінила Колінда Грабар-Кітарович, представниця правоцентристської Хорватської демократичної співдружності. Розпад Югославії розпочався з розпаду Союзу комуністів Югославії (СКЮ) у 1990 р. До середини 1992 р. федеральні органи влади втратили контроль над ситуацією. Міжетнічні та міжрелігійні конфлікти в регіоні, що мають тривалу історію, і намагання переглянути існуючі кордони спричинили серію воєн, що тривали в 1991—1995 рр. і 1998—1999 рр.

СЕРБІЯСРЮ була створена у 1992 р. як союз Сербії та Чорногорії. У 2000 р. до влади прийшла демократична опозиція, що сприяло зняттю міжнародних санкцій. Сербія взяла курс на зближення з ЄС і НАТО, хоча зберігає тісні зв’язки з Росією. У 2017 р. президентом Сербії став Александр Вучич, орієнтований на співпрацю з Росією. У країні тривають політичні протести проти його політики. ЧОРНОГОРІЯУ 2006 р. Чорногорія проголосила незалежність за підсумками референдуму. Спочатку країна проводила політику нейтралітету, проте поступово орієнтувалася на НАТО та ЄС. У 2017 р. Чорногорія стала членом НАТО, попри протест Росії. Президентом у 2018 р. обрано Міло Джукановича, який обіцяє вступ країни до ЄС до завершення своєї каденції.

СЛОВЕНІЯСловенія здобула незалежність у 1991 р., успішно відбивши військову агресію Югославії. Країна має найвищий ВВП на душу населення серед країн колишньої Югославії. У 2004 р. вона стала членом НАТО та ЄС. Словенія демонструє стабільність і високий рівень демократизації. ПІВНІЧНА МАКЕДОНІЯУ 2001 р. конфлікти між албанцями і македонцями призвели до воєнного стану. Завдяки втручанню НАТО і ЄС у 2001 р. вдалося укласти перемир’я. У 2019 р. Македонія офіційно змінила назву на Північна Македонія, що дозволило зняти блокаду Греції на її вступ до НАТО та ЄС. Країна рухається до євроатлантичної інтеграції, зберігаючи міжнаціональний мир.

4. РОЗПАД ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ Наступ тоталітаризму спричинив активізацію дисидентського руху в країні. У 1977 р. група діячів науки і культури виступила з декларацією «Хартія-77», яка вимагала демократизації суспільства. Документ підписали 242 особи, і навколо нього сформувалася організована опозиція. Революція в Чехословаччині розпочалася 17 листопада 1989 р. з розгону студентської демонстрації в Празі. Це призвело до масових протестів, які пройшли мирно і увійшли в історію як «оксамитова революція». 31 грудня 1992 р. Чехословаччина розпалася на дві незалежні держави — Чехію і Словаччину.

ЧЕХІЯ  Чехія стала політично стабільною країною з розвиненою економікою. У 1993 р. президентом обрано Вацлава Гавела, одного з лідерів «Хартії-77» і «оксамитової революції». У 1999 р. Чехія приєдналася до НАТО, у 2004 р. — до ЄС. Президентські повноваження є переважно церемоніальними. СЛОВАЧЧИНА Словаччина в 1990-ті роки здійснила перехід до ринкової економіки. У 2004 р. стала членом НАТО та ЄС. Сучасний розвиток країни базується на ринкових реформах, підтримці підприємництва та захисті приватної власності.

ВИСНОВОК "Оксамитові революції" в Східній Європі продемонстрували мирний перехід від тоталітаризму до демократії, що стало можливим завдяки суспільній підтримці та слабкості авторитарних режимів. Розпад Радянського Союзу, Югославії та Чехословаччини зумовлений політичними, економічними та національними суперечностями, які накопичувалися протягом десятиліть. Ці трансформації супроводжувалися переходом до багатопартійної демократії, відновленням суверенітету та переходом від планової до ринкової економіки. Соціальні зміни включали боротьбу за права людини та розвиток громадянського суспільства, тоді як національні процеси сприяли формуванню нових незалежних держав. Ці події докорінно змінили політичну карту Європи та стали основою для інтеграції нових країн до європейських структур.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!

Використані джерелаhttps://naurok.com.ua/yugoslaviya-pislya-drugo-svitovo-viyni-336964.htmlhttps://www.schoollife.org.ua/rozyednannya-chehoslovachchyny-istoriya/https://vseosvita.ua/library/prezentatsiia-z-temy-perebudova-v-srsr-oksamytovi-revoliutsii-v-krainakh-skhidnoi-yevropy-rozpad-radianskoho-soiuzu-yuhoslavii-ta-chekhoslovachchyny-p-617102.html