Робота в групах. Контроль: Наскільки ти уважний читач?1-ша група1. Коли відбувалися події, описані в оповіданні? (1941 - 1942)2. Хто розповідає бійцям про відступ радянських військ? (Капітан Петро Колодуб)3. Скільки відступаючих було з капітаном? (П’ятнадцять)4. Хто переправляв бійців на їнший берег?(Дід Платон, його онук і дід Савка)5. На кого був схожий дід Савка?(На Миколу-угодника)6. На якому човні переправляли діди бійців? (На старому-престарому великому просмоленому човні)
2-га група1. Де відбувалися події? (На Десні)2. Хто питав у Полковника Колодуба про коріння патріотизму?(Іван Дробот) 3. Хто при відступі « перевернув всю душу» Колодубові? (Український дід-рибалка)4. Що побачив полковник, коли, відступаючи, ще раз вернувся до діда Платона?(Дідові сльози, які падали в Десну)5. Від кого дізналися воїни про подальшу долю дідів? (Від онука Івана Дробота)6. Хто вів воїнів у бій після «ночі перед боєм»? (Діди Платон і Савка, їх патріотизм)
Восьмикласники!Сьогодні на уроці ви: Користуючись щоденником подвійних нотаток, розкриєте образи дідів Платона і Савки;продовжите знайомство зі змістом оповідання «Ніч перед боєм»;поглибите свої знання про особливості творчої манери митця у творенні образів;простежите, як випробування гартують характер героїв;прочитаєте та проаналізуєте уривки оповідання, які стосуються образів дідів у творі;висловите своє ставлення, думки та міркування з приводу проблеми патріотизму і можливості його формування в сучасних умовах
В оповіданні «Ніч перед боєм» Олександра Довженка у центрі – образи діда Платона і діда Савки, патріотизм яких став мотивуючою силою для багатьох воїнів. Здавалося, що можуть зробити ці старі люди перед могутньою зброєю фашизму? Змогли! Зробили свій внесок – і стали прикладом для інших у безмежній вірі в перемогу! Отже, поговоримо сьогодні про патріотизм українців, героїв твору «Ніч перед боєм». Слово вчителя
– Що ви розумієте під словом «патріотизм»? Асоціативний кущ. Це вміння захищати свою Батьківщину, сім’ю, родину; любов до рідного краю; готовність віддати життя заради свого ближнього, народу;вміння ставити інтереси держави вище власних;готовність творити в інтересах держави і її народу.
Дід Савка: О, вже розпинаються нервені душі. Накликають німця. А нема того, щоб тихо посидіти! Дід Платон: Ти собі подумай, Савко, як оце народу дивитися на отаке паскудство. Він же надіявся на їх усіх, як я на свого Левка, а воно он що виходить — "діду, перевези"!Дід Савка: Еге. Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської, й дитячої крові. Дід Платон: Не знаю, як ти, Савко, а мене б з Дніпра чи з Десни не те що Гітлер, а сам нечистий би не вигнав, прости господи, не при ночі згадуючи. Лейтенант Сокіл: Легко сказати, діду, а от побачили б ви танкетки!Дід Платон: Ну і що ж? Скільки вона вас там може убити, тая танкетка? Все одно вам же доведеться її розбивати, не мені. Я своє одвоював. А от мій Левко на Кохин-Голі, чули, що зробив з тими, як їх?.. Танкетки. Людська душа молодецька сильніша за всяку танкетку! Була, єсть і буде! Як то в піснях про Морозенка співають: "Де проїхав Морозенко — кривавая річка". О! Ото був воїн!Петро Колодуб: А хіба ви думаєте, діду, що нам не важко? Хіба ви думаєте, що біль і жаль не роздирають наші душі, не печуть нас пекельним вогнем? — простогнав я йому в самі очі.Інсценізація уривка твору «Ніч перед боєм»
Дід Платон: А що мені думати? Думайте ви. Життя-бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П'єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п'єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі! (В цей час далекобійний снаряд упав коло нас у Десну і підніс угору великий водяний стовп.)Дід Савка: Ого!.. А що риби поглушить в річках! Дід Платон: Тепер поглушить. Позаторік подохла од задухи, а зараз німці висадять гранатами дотла. Спустіють, мабуть, і річки, і все на світі. Приїхали.(Човен м'яко уткнувся в річний пісок. Ми стали прощатися з дідами, поспішаючи у лози.)Дід Платон: Постійте трохи. Так що ж прикажете передати герману? Як стрічать його, як у вічі дивитись?Троянда: Передайте, що ми повернемось. Не дрейфте, діду. Повернемось! ( По-дай чо-го-го-го! Ого-го-го! — лунало з того берега.)Воїни: Прощайте, діду. Дід Савка: Ідіть собі під три чорти... Чорт вас носить. Петро Колодуб: Платон мовчав. Ми пішли в лози. Я йшов останнім і думав про діда Платона. "Спасибі йому, — думав я, — що не пожалів нас, не окропив нашу сумну стежку сльозами, що викресав з мого серця огонь уночі... Правдо, чом же ти часом така гірка та солона!"Потім я побіг назад, до Десни. Я мусив щось сказати на прощання дідові Платону. Я вибіг на висип. Платон стояв на березі по кісточки у воді з веслом, як пророк, нерухомий, і дививсь, очевидно, нам услід. Петро Колодуб: Прощайте, діду. Простіть нас, що не доглянули вашу старість. Ми вас, діду, ніколи... Дід Платон: Іди, не крутись перед очима. (По сухому темному його лицю текли сльози і падали в Десну.)Інсценізація
Якими ми бачимо дідів Платона і Савку з даних уривків твору? Складіть АСОЦІАТИВНИЙ КУЩ. Чи допомагали вони радянським воїнам?Розкажіть про їх ставлення до завойовників. У чому суть дідівського повчання?Розкажіть про мистецтво творення образів. Чи вдалося О. Довженку викликати у читачів повагу, любов, захоплення?Евристична бесіда
«Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Був би він сильно схожий на Святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого… кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак.»