"Опис досвіду роботи" вчителя початкових класів Поліщук Т.М.

                                            Капітанівський ліцей

                                     Новомиргородської міської ради

                                         Кіровоградської області

 

 

 

 

 

   Діяльнісний підхід  у початковій школі

                 в реаліях сьогодення

                    

                   Опис досвіду роботи

 

 

 

 

 

 

 

                                           Вчитель початкових класів

                                                                 Тетяна Миколаївна Поліщук

 

 

                                         Діяльнісний підхід – найприродніший          

                                                              спосіб підготувати дитину сьогодні до 

                                                                                       світу завтра.

 

Нова українська школа – середовище інтегрованого навчання, де діти можуть розвивати навички, які стануть їм у пригоді в реальному житті більше, ніж підручникова теорія. Такий підхід отримав назву діяльнісного, а його ідеї знайшли розвиток в основах Державного стандарту початкової освіти НУШ. Сьогодні важливо усвідомити, що діяльнісний підхід – не окрема гра чи активність-п’ятихвилинка на уроці. Це наскрізний процес, спосіб взаємодії педагога з дитиною, з допомогою якого дитина вчиться мислити, шукати та використовувати інформацію. Діяльнісний підхід – дієвий інструмент тренування, який дозволяє ставити питання до світу навколо, не боятися помилок, ризикувати, пробувати знову і знову, Найважливіша задача учителя – розвиток і виховання інтересу учнів. 

Спілкуватися з учнем, як із партнером, не опускатися, а піднятися на рівень дитини — мета багатьох освітніх технологій. Цьому у сучасній початковій школі сприяє діяльнісний підхід. Його застосування допомагає виробити в учнів необхідні пізнавальні вміння, компетенції саморозвитку та самовиховання. Це метод навчання, при якому дитина не отримує знання у готовому вигляді, а здобуває їх сама у процесі власної навчально-пізнавальної діяльності. Діяльнісний підхід дозволяє дітям глибоко сприймати тонкощі навчального предмету, оволодіти методами його пізнання та різними способами розв’язування завдань.

  Він будується на такому розумінні відносин між вихователем і вихованцем, коли вчитель і учень є рівноправними учасниками навчально-виховного процесу, а не начальником і безсловесним підлеглим.

  В.О. Сухомлинський вбачав у діяльнісному підході ще й інше - поважне ставлення до людської гідності, людської особистості учня. Таке ставлення він вважав найважливішим педагогічним інструментом, оскільки дає змогу зберегти всі гарні людські якості, що були закладені у дитини від народження - доброту, людяність, невгамовність і не дає змоги розвинутися поганим властивостям - безвольній і мовчазній покірності, безсердечності, жорстокості.

             Діяльнісний підхід у сучасному  навчанні передбачає самостійний пошук, інтерпретацію, моделювання, прогнозування, аналіз, узагальнення і оцінку  різних джерел інформації, графічних даних; роботу з таблицями і діаграмами; розв’язування проблемних ситуацій та інших навчальних ресурсів тощо. Діяльнісний метод навчання сприяє особистісно-зорієнтованому навчанню, що дозволяє школярам розкрити свої здібності, таланти, показати високий рівень знань.

             Основними принципами діяльнісного підходу в освіті є :

1) здобуття дитиною знань у самостійному пошуку;

2) наступності етапів навчання згідно з віковими та психологічними

особливостями розвитку;

3) формування цілісної картини світу у дитини та свого місця у ньому;

4) мінімакса (надання можливості максимального освоєння програми);

5) психологічного комфорту;

6) варіативності (розвитку варіативності мислення учнів, їх здатності до

адекватного прийняття рішень у різноманітних ситуаціях вибору);

7) максимальної орієнтації на творчу діяльність учнів, розвиток їх креативності.

   Наша задача полягає у тому, щоб організувати навчання таким чином, щоб крім знаходження певної інформації, учні могли б опрацьовувати її та використовувати в різних життєвих ситуаціях. Застосовувати методи, які вчать робити самостійний вибір, пов’язувати вивчене з практичним життям, при цьому враховувати індивідуальність кожного учня. Щоб цього досягти необхідно  надавати перевагу діяльнісним  формам і методам навчання                            ( дослідження, проєктування, інтелектуальна гра, командна робота тощо);                                                                                                                         чергувати способи представлення змісту матеріалу;                                     розвивати комунікативну діяльність; розвивати вміння працювати з інформацією ( пошук, перевірка, аналізування, оцінювання, подання, зберігання тощо ); спонукати учнів до постановки запитань, генерування ідей, вибору способів розв’язання завдань, планування дій ;використовувати елементи навчання за технологією «перевернутого класу», що передбачає самостійне опрацювання нового навчального матеріалу учнями;  розвивати ініціативність, підприємливість, відповідальність за власну діяльність, результат.

   Типова освітня програма під керівництвом Р.Б.Шияна розроблена таким чином, що теми, які пропонуються для вивчення учнями, враховують дослідницькі інтереси дітей. Математичні та мовні уміння при цьому відіграють інструментальну роль та виступають засобами вирішення проблемних питань, ситуацій, пізнання світу. Згідно з Державними стандартами початкової загальної освіти основними принципами її розбудови є дитиноцентризм та  створення умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку кожної дитини; демократизація освіти; пріоритет загальнолюдських цінностей, формування компетентної особистості, розвиток критичного мислення.

   Пріоритетом Нової Української школи є формування навички навчатися протягом життя – самостійно ставити цілі та проєктувати шляхи їхньої реалізації, контролювати та оцінювати свої результати. Як спрямувати систему щоденних діяльностей учнів початкових  класів НУШ на розвиток їхніх ключових компетентностей, розвиток здібностей до самоосвіти й командної роботи? Діяльнісний підхід до навчання є неймовірно цікавим та ефективним інструментом для організації освітнього процесу, який реалізує принцип зв’язку навчання з життям та формує активну й ініціативну позицію учнів. Як його реалізувати на практиці?

   Якість знань сучасних школярів безпосередньо залежить від їхньої мотивації до навчання та усвідомлення практичної цінності отриманої інформації. Аби знання учнів стали результатом їхніх пошуків, варто конструювати урок у формі логічно закінчених модулів із чітко визначеною метою, критеріями оцінювання та очікуваними результатами. Також слід враховувати принцип «ідеального» розподілу навчальної діяльності – максимальна ефективність роботи школярів досягається завдяки мінімальним діям вчителя. Ця концепція передбачає трансформацію:

• позиції вчителя: до школярів із запитанням, а не з відповіддю;
• позиції учня: пізнання світу, а не пасивне сприйняття інформації;
• навчальної дії: створення учнем певного образу (слова, малюнка, схеми, плану);
• оцінювальної дії: «Я вмію! У мене вийде!»;
• емоційно-ціннісної оцінки, яка висловлює світогляд: «Я вважаю, що…».

  Для стимулювання пізнавальної діяльності школярів варто вибирати неординарні прийоми та техніки, які зацікавлять їх із перших хвилин уроку та утримуватимуть їхню увагу протягом всього заняття. Тож як реалізувати діяльнісний підхід під час уроку? Готуючись до уроку, підбираю та використовую 2-3, а то й більше інноваційних технологій, які допомагають формувати ключові компетентності у школярів.

   Технологія інтегрованого навчання

   Нова українська школа рекомендує використовувати предметну інтеграцію, або технологію інтегрованого навчання. Саме інтеграція у вивченні навчальних дисциплін, на думку фахівців, найбільше сприятиме ефективності освіти в початковій школі.

    Інтеграція – це процес взаємодії, об’єднання, взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозближення, відновлення єдності двох або більшої кількості систем, результатом якого є утворення нової цілісної системи, що набуває нових властивостей та взаємозв’язків між оновленими елементами системи.

    Інтегроване навчання – це навчання, яке ґрунтується на комплексному підході та за сутністю є реалізацією міжпредметної інтеграції змісту навчання.

     Інтеграція в шкільному навчанні реалізується як у межах окремого навчального предмета, так і між різними навчальними дисциплінами. Учитель встановлює зв’язки між блоками навчальної інформації в межах кожного навчального предмета, тобто реалізує внутрішньопредметну інтеграцію. А якщо вчитель установлює зв’язки між окремими навчальними дисциплінами- він реалізує міжпредметну інтеграцію. Перехід початкової освіти на якісно новий рівень – це рух від внутрішньопредметної до міжпредметної інтеграції.

    Предметні межі зникають, коли я заохочую учнів робити зв’язок між дисциплінами й спиратися на знання й навички з декількох предметних областей. Так на уроці Я досліджую світ, який є інтегрованим курсом, інтегруються математична – мовно-літературна – природнича галузі, громадянська та історична, соціальна та здоров’язбережувальна галузі.

     Чітко простежується інтеграція під час проведення підсумкових уроків. Наприклад, тема «Жива і нежива природа»:

     – мовно-літературна галузь: використовую криптограми «Птахи»; зачитую загадки, а відгадки діти читають з криптограм.

 

1. У вирій він не відлітає,

Бо роботу й взимку має.

Чути в лісі його стук,

Дзьобом по корі: тук-тук!

(Дятел)

2. Лісовий рябенький птах

Безліч знищує комах!

Він свого гнізда не має,

Пісеньку просту співає.

(Зозуля)

3. До нас на літо прилітає,

Яскраво-жовте пір’я має,

Гніздо на дереві будує,

Діток комахами годує.

(Іволга)

 

,

• – математична галузь: підбираю задачі, у змісті яких міститься цікава інформація про живу та неживу природу.

• – природнича галузь: діти виконують тестові завдання по темі або створюють проєкт чи лепбук відповідно теми;
• – громадянська та історична галузь: за допомогою QR-коду готую цікаві відеофакти про живу й неживу природу; застосовуючи метод сторітеллінгу зачитую або даю прослухати аудиозапис зворушливих чи повчальних історій, які допомагають ефективно донести інформацію до учнів, яка у свою чергу мотивує їх на певні вчинки. А я отримую максимально високі результати;
• – соціальна та здоров’язбережувальна галузь: підбираю рольову гру, групову роботу за допомогою якої діти аналізують позитивний і негативний вплив на вибір здорової та безпечної поведінки в лісі; готую кроссенс(сучасний методичний прийом візуалізації навчального матеріалу

            Кроссенс (від англ. cross – перехрестя, sens – смисл, тож кросенс – перехрестя значень, понять) – це візуальний асоціативний ланцюжок, який складається з 9 зображень, кожен з яких пов'язаний з попереднім і наступним зображенням, що в результаті з різних сторін розкриває певне поняття, явище або факт.

           Види та методи діяльнісного підходу

           Метод «Читаємо та запитуємо»

           Запитання – це форма мислення, у якій виражена потреба в інформації. Саме з метою розвитку критичного мислення вчу дітей ставити питання. Уміння запитувати – це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об’єкт пошуку. Це інструмент, за допомогою якого учень пізнає світ. Для ефективного формування вміння запитати підбираю вправи на відгадування за допомогою запитань задуманого мною предмета. Наприклад, «Відгадайте предмет, який я задумала. Для цього поставте мені декілька запитань, які допоможуть вам його відгадати». Під час роботи вчу дітей запитувати про суттєві ознаки предмета, стежу за тим, щоб кожне наступне запитання звужувало рамки пошуку. Привертаю  увагу дітей до тих запитань, які мають пізнавальне значення.

           Використовую ще такі вправи : «Питання – відповідь»-задаю 10 питань, де всі відповіді мають починатися на одну з літер алфавіту; «5 чому» - кожне наступне запитання має починатися на останнє слово попереднього; « Так, звичайно, якщо» - задаю запитання, щоб відповіддю було слово «НІ», але діти мають пояснити відповідь, коли це буде можливо (наприклад: Чи можна з’їсти будинок? Чи можна перебратися через океан? )                                                                                                               

            Метод « Кубування»  Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд теми з різних сторін. При аналізі, висловлюванні своїх думок щодо будь-якого слова,терміна, визначення або назви предмета, явища, події допомагає «Кубик Блума». Важливо застосовувати його до добре відомих понять учням. У своїй роботі кубик використовую на етапах актуалізації чи усвідомлення змісту, рефлексії.

 

 

 

           Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд теми з різних сторін. При аналізі, висловлюванні своїх думок щодо будь-якого слова,терміна, визначення або назви предмета, явища, події допомагає «Кубик Блума». Важливо застосовувати його до добре відомих понять учням. У своїй роботі кубик використовую на етапах актуалізації чи усвідомлення змісту, рефлексії.

           Метод «Читаємо та запитуємо»

           Запитання – це форма мислення, у якій виражена потреба в інформації. Саме з метою розвитку критичного мислення вчу дітей ставити питання. Умі ння запитувати – це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об’єкт пошуку. Це інструмент, за допомогою якого учень пізнає світ. Для ефективного формування вміння запитати підбираю вправи на відгадування за допомогою запитань задуманого мною предмета. Наприклад, «Відгадайте предмет, який я задумала. Для цього поставте мені декілька запитань, які допоможуть вам його відгадати». Під час роботи вчу дітей запитувати про суттєві ознаки предмета, стежу за тим, щоб кожне наступне запитання звужувало рамки пошуку. Привертаю  увагу дітей до тих запитань, які мають пізнавальне значення. Використовую ще такі вправи : «Питання – відповідь»-задаю 10 питань, а всі відповіді мають починатися на одну з літер алфавіту; «5 чому» - кожне наступне запитання має починатися на останнє слово попереднього запитання.

              Метод «Діаграма (кола) Вена»

            Діаграма Вена будується на двох або більше великих колах, які частково накладаються одне на одне так, що посередині утворюється спільний простір. Інформація, що стосується кожної проблеми, заноситься в окреме коло, а в спільну частину записується інформація, що стосується всіх виділених складових. Даний метод використовую на етапі усвідомлення змісту навчального предмета чи теми й закріплення знань ( на уроках української мови та інтегрованого курсу « Я досліджую світ» Застосування цього виду роботи допомагає учням глибше зрозуміти зміст виучуваного матеріалу, суть поняття, а мені відстежувати, що саме діти знають і як вони це розуміють.

 

 

     Після ознайомлення з назвою тексту, його автором -  перед читанням ставлю учням питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (учні можуть висловлюватися, працюючи в парах чи групах). Текст розділяю на частини, які учні читатимуть по черзі. Зупинки роблю на найбільш цікавих місцях, цим створюю таємничу ситуацію очікування. Після читання діти аналізують свої передбачення.

           Під час роботи з текстом учні вчаться розуміти прочитане, робити припущення, міркувати над змістом, порівнювати та оцінювати його. У ході читання дітьми тексту записую кожне їхнє припущення на дошці. Пізніше разом обговорюємо, які припущення були правильними (якщо треба, то діти зачитують докази з тексту).

      Метод «Розійдіться – Замріть – Об’єднайтеся в пари»

           Даний метод використовую для обміну думками, обговорення питання, теми, які розглядаю на уроці. Цей метод дає можливість кожному учневі висловлювати власну думку, ділитися знаннями зі своїми однокласниками, вчити один одного.

           Наприклад, даю команду «Розійдіться», учні вільно ходять по класу, наступна команда «Замріть», вони зупиняються, тиснуть руку тому, хто стоїть найближче до них, наступна – «Об’єднайтеся в пари»,об’єднуються й обговорюють разом проблему, яку я оголошую, наприклад: «Що для вас значить здорове харчування?», «Визначте сторону горизонту , де розміщений в класі той чи інший предмет», тощо. Через 30 секунд знову подаю сигнал, діти проводять обговорення в нових парах. Це дає можливість дітям з вищим рівнем досягнень ділитися своїми знаннями, а учням з нижчим рівнем після висловлювання власної думки збагачувати свої знання вислухавши інших. Наприклад, за цією стратегією діти обговорювали та складали план розв’язання задачі на уроці математики.

           Учні ж повинні мати такі навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, аналізувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати свою думку. Ми вчимо дітей  не тільки для того, щоб вони пізнали світ, а й навчилися думати, аналізувати, систематизувати, знаходити компроміси, виділяти головне, критично ставитися до будь-яких аргументів, вміти відстоювати свою позицію. Для стимулювання пізнавальної діяльності школярів  вибираю неординарні прийоми та техніки, які зацікавлять їх із перших хвилин уроку та утримуватимуть їхню увагу протягом всього заняття.

    «Нестандартний початок уроку» 

    Розпочинаю урок із суперечливого факту, який школярам важко уявити на основі наявної бази їхніх знань. Або  загадую загадку, відгадка до якої буде знайдена під час роботи з новим матеріалом

   «Хвилина на роздум»

    Цей прийом сприяє розвитку вміння осмислювати та оцінювати свій досвід. Називаю школярам ключове слово, яке безпосередньо пов'язане з темою уроку та пропоную їм протягом однієї хвилини записати свої думки, які з ним пов'язані. По закінченню часу  за бажанням  читаємо всьому класу та надаємо відповіді на такі запитання:

• Чому я записав саме ці слова?
• Про що я думав, коли писав ці слова?
• Щоб я хотів змінити у записах?
• Чи має написане для мене значення?

  «Ланцюжок ознак»

  Цей прийом сприяє формуванню вміння описувати об'єкт через назви та значення ознак, визначати за заданими критеріями певний предмет і складати внутрішній план дій. Прийом проводиться за таким порядком:

• 1-й учень називає об'єкт та його ознаку;
• 2-й учень -  інший об'єкт із такою ознакою та іншу ознаку цього об'єкту;
• 3-й учень - новий об'єкт із попередньою ознакою та нову ознаку (й так далі).

 

     «Хто перший?»

      Універсальний прийом, який сприяє формуванню вміння працювати в команді, слухати та чути один одного. Пропоную школярам об'єднатися у групи та виконати ряд однотипних завдань на швидкість та правильність. Наприклад:

     1. На уроці української мови заздалегідь готую декілька копій тексту з помилками та прошу школярів  скорегувати текст, знайти та виправити помилки.

      2. На уроці математики пишу на дошці однакові приклади у стовпчики за кількістю команд та пропоную школярам якомога швидше та правильно виконати всі завдання.

       3. «Колесо успіху» - в середині колеса  пишеться будь-яке число і дія, яка буде виконуватися,за колесом числа, з якими треба зробити обчислення, Яка команда чи група швидше виконає обчислення отримує кубок переможця.

     «Старт – Фініш»

     Прийом стає у пригоді під час актуалізації знань або на етапі рефлексії. Він сприяє розвитку вміння прогнозувати події, співвідносити відомі та невідомі факти, висловлювати свої думки, порівнювати та робити висновок.

    Малюємо таблицю з двох стовпців «Старт» та «Фініш». На початку вивчення нового матеріалу школярі мають записати у першому стовпчику слова, які знають по даній темі на початок уроку. У другому стовпчику учні фіксують , які вивчили за урок. Наприкінці прошу учнів порівняти зміст двох стовпців і зробити висновок.

      «Зіграємо в пінг-понг»

    Прийом стає у пригоді під час збирання та аналізу інформації за заданими ознаками. Його можна використовувати під час вивчення будь-якого навчального предмету – для створення інформаційної скарбнички лінгвістичних і математичних понять, особистісних якостей та характеристик літературних героїв або історичних постатей, різних видів тварин та рослин тощо.

    Пропоную школярам об'єднатися у 2 групи та визначити для обговорення конкретну тему. Гравці першої команди мають називати назву ознаки, а гравці другої – слово, яке описують названі ознаки. На наступному етапі ролі змінюються (2-а команда називає ознаки, 1-а – слово).

   «Поміркувати – обмінятися – вибрати»

    Прийом сприяє ефективному засвоєнню знань, залучає до предметної роботи учнів з будь-яким рівнем підготовки. Пропоную школярам поміркувати та написати на невеликому аркуші три слова, що стосуються теми уроку . Потім вони мають обмінятися аркушем із сусідом, поспілкуватися протягом 2 хвилин, відібрати з отриманих шести слів три найточніших та оголосити їх класу (для зручності фіксую «трійки» слів на дошці). Після повідомлення всіх результатів відбираємо з усіх записаних слів три ключових слова та складаємо речення. Завдяки цьому прийому можна за короткий час виконати роботу, на яку при звичайних підходах не вистачає навіть уроку.

     «Протилежність»

    Прийом спрямований на формування вміння оцінювати об'єкт із різних позицій та вирішувати суперечності. Озвучуємо учням певну тему та обираємо будь-який варіант для її обговорення:

      -  перший учень має озвучити користь запропонованого предмету для обговорення, а наступний - подумати, чим шкідливий варіант, озвучений попереднім учасником. 

       - школярі мають об'єднатися у 2 групи – продавців та покупців якогось відомого бренду (можна адаптувати для будь-якого навчального предмета та теми, що вивчається). Мета команди «продавців» – довести переваги «товару», що продається, а команди «покупців» – його недоліки. 

            «Хочу запитати»

        Прийом сприяє розвитку вміння ставити запитання та висловлювати своє емоційне ставлення до відповіді. Прошу школярів розпочинати запитання зі слів «Хочу запитати…». А на отриману відповідь повідомляти своє емоційне ставлення фразою, яка розпочинається зі слів: «Я задоволений….» або «Я незадоволений, тому що…»

       «Вислови своє Я»

      Прийом сприяє формуванню уміння оцінювати свою діяльність, аналізувати причинно-наслідкові зв'язки, осмислювати та усвідомлювати свого досвіду. Перед виконанням перевірочної роботи прошу учнів повідомити свою думку щодо способу виконання завдання (наприклад, «Я, мабуть, зробив би так…»). Потім, за результатами виконаної роботи, школярі мають повідомити, наскільки їхні очікування збіглися з реальністю (наприклад, «Я провів опитування однокласників та порівняв різні способи розв'язання задачі. Гадаю, що моє рішення було оптимальним і правильним»).  

     Важливо створити дружнє навчальне середовище з низьким рівнем стресу. Саме ігри допомагають дітям звикнути до нової для них діяльності, розвинути в учнів відчуття товариства й командний дух.  Ігри з цеглинками – найулюбленіша частина уроку. І не лише для учнів, а й для вчителів, адже педагоги розуміють: діти не просто граються. Вони розвивають пам’ять та увагу (наприклад, коли вчитель просить повторити візерунок з 6 цеглинок); творчі здібності (коли їх просить створити композицію на задану тему ). Навчання через гру не лише допомагає вчитися самому, на власному досвіді. Такий підхід дозволяє учням швидше адаптуватися до шкільного життя. Це допомагає налагодити комунікацію в колективі та розвинути навички командної роботи вже у наймолодших школярів.

   Вправи , коли діти індивідуально працюють з набором цеглинок

 

   1. Що з чого виготовлено

   Діти вчаться: мислити, зосереджуватися, швидко реагувати, співвідносити з кольором цеглинки. 

   Основні завдання:

1. Діти пригадують з чого можуть бути виготовлені різні предмети (папір, залізо, деревина). За кожною речовиною закріплена цеглинка певного кольору. Папір – червона цеглинка, залізо – синя, деревина – жовта.

2. Вчитель показує малюнки (тарілка, каструля, дерев'яна ложка, пірамідка і т.д.)

 3. Учні співвідносять колір цеглинки з предметом і піднімають відповідну цеглинку вгору.

   Запитання до дітей

- Які предмети ви віднесли до синьої цеглинки?

- Із чого найбільше було виготовлено предметів?

 - Назвіть свій предмет виготовлений із заліза, паперу і деревини.

    Поради та хитрощі:

 А тепер подумайте, які цеглинки підняти, коли побачите ось такі малюнки (ніж із дерев'яною ручкою, парта )

   2. Сортуємо сміття

   Діти вчаться: бути уважними, спостережливими, утримувати інформацію в пам'яті, самоконтролю.

   Основні завдання

1.Діти розглядають малюнок кольорових баків, на яких позначено вид сміття, який у них кидають.

2.Педагог роз'яснює, що колір бака відповідає кольору цеглинки.

 3.Діти піднімають цеглинки відповідно до названого сміття (качан, розбита склянка, розбита пляшка, обрізки картоплі, списаний зошит і т.д.) 

    Запитання до дітей : Чому треба сортувати сміття? Чи складно це робити ?

    Поради:

Кожна група викладає із цеглинок кольоровий бак. Із запропонованих малюнків у бак кладуть лише потрібні.

3. Вода у природі

   Діти вчаться: мислити, уявляти, співвідносити з почутим і намальованим, відгадувати загадки.

   Основні завдання:

1. Педагог називає цеглинку певного кольору і читає дітям загадки про воду в різних станах і явищах природи.

2.Діти ставлять цеглинку на малюнок-відгадку.

            Запитання до дітей

- Які явища природи на малюнках?

- Якою буває вода? Як треба берегти воду?

   4. Кольорові фрукти

   Діти вчаться: зосереджуватися під час виконання завдання, мислити, логічно обґрунтовувати свою думку, тренувати пам'ять.

    Основні завдання:

1. Педагог називає фрукт чи овоч. Всього п'ять.

2. Діти викладають в ряд цеглинку відповідного кольору.

3. Учні пригадують і називають всі овочі і фрукти, дивлячись на ряд      цеглинок.

    Запитання до дітей

- Яка цеглинка у вас залишилася?

- Який овоч чи фрукт ви б назвали для цієї цеглинки?

     Поради та хитрощі: Можна запропонувати розділити цеглинки на 2 групи: овочі і фрукти.  Запропонувати учням назвати декілька назв до одного кольору (Н-д: червоний - це вишня, редиска, черешня і т .д.)

    5. Так чи ні (вправа до теми «Жива і нежива природа»)

    Діти вчаться: уважно слухати, мислити, співвідносити відповідь з кольором цеглинки.

    Основні завдання:

1.Вчитель називає предмети, а діти відповідають цеглинками так  (зелена) або ні (червона).

    Запитання вчителя:

- Чи складно було виконувати завдання?

    6. Будуємо куб

    Діти вчаться: зосереджуватися, фантазувати, уявляти, зв'язно говорити.

    Основні завдання:

1. Кожна дитина будує куб з 4 цеглинок.

 2. Кладе куб на листок і домальовує будинок.

3. Учні розказують чому будинок саме такий.

            Запитання для дітей

- Чому будинок такого кольору? Хто в ньому житиме?

 

 

 

 

    7. Я підприємливий

    Діти вчаться: домовлятися, бути переконливим, прораховувати дії на крок вперед, контролювати свої емоції.

    Основні завдання:

1.Кожен учень бере 6 цеглинок. Піднімає ту цеглинку, колір якої буде збирати.

2.Діти обмінюються цеглинками так, щоб зібрати всі одного кольору. 

   Запитання до дітей

- Хто скільки зібрав цеглинок? Чи важко було домовлятися?

 Вправи, які діти виконують у парі (10-15 хв)

             Діти вчаться: фантазувати, співпрацювати в команді, зв'язно говорити.

      Основні завдання:

1.Діти пригадують роль рослин у житті людей.

2.Створюють дивовижну квітку.

3.Презентують свій виріб.

 Запитання до дітей

-         Як би ви доглядали за цією квіткою? Кому хотіли б подарувати її?

   Поради та хитрощі: можна скласти невеличку історію «Як виросла квітка».

            8.Зимові місяці

           Діти вчаться: співпрацювати у групі, застосовувати набуті знання.

 

             Основні завдання:

1.Педагог показує три цеглинки і дає їм назви місяців: зелена – лютий, синя – грудень, голуба – січень.

2.Викладіть у ряд цеглинки так, як місяці у році. 

    Запитання до дітей

- Що можете сказати про перший місяць зими?

- Чим особливий січень? лютий?

    9. Органи чуття

    Діти вчаться: працювати в групі, слухати товаришів, говорити по черзі, запам'ятовувати почуте.

           Основні завдання

1.Діти будують вежу, ставлячи цеглинки по черзі, і називають, що людина може відчути за допомогою органа чуття.

2.Якщо учень за 5 секунд  не назве слово, він пропускає хід.

3.Виграє та команда, в якої вища вежа.

справилися із завданням?

             Запитання до дітей:

- Як треба берегти органи чуття?

              10.Вправа «Оживи літеру»

 Поцікавтеся у сусіда справа( зліва) яка квітка у нього найулюбленіша. Викладіть першу літеру цього слова із цеглинок LEGO.

 

    Робота з освітніми конструкторами ЛЕГО дозволяє дітям у формі пізнавальної гри дізнатися багато важливих ідей і розвиває необхідні в подальшому житті навички суспільно активної, творчої особистості, яка самостійно генерує нові ідеї, приймає нестандартні рішення.

            У дітей виникає розуміння, що в них ще відсутні певні знання та вміння. Проте тоді з’являється внутрішня мотивація та конкретна навчальна мета. Педагог націлює, допомагає знайти вихід, засвоїти шляхи вирішення, але при цьому залишає за дитиною право обрати власний спосіб, навіть якщо на початку він неправильний. Мої учні чітко знають одну фразу: “Помилятись – це добре, значить ми щось робимо. Головне – вчитись на своїх помилках!”. Дитина має відчути і зрозуміти, що вона вчиться щось робити (наприклад, читати) не тому, що так треба, а тому що це дає можливість для подальшого розвитку»,

            Діяльнісний підхід допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. Практичне використання такого підходу до навчання в початковій школі забезпечує такі позитивні зміни в учнів:

• підвищується інтерес до навчання, учні проявляють активність на уроках;

• виникає прагнення краще осмислити отриману інформацію, замість звичайного задоволення поверхневим поясненням;
• відбуваються позитивні зміни в критичному ставленні до своєї діяльності;
• розвивається пошукова спрямованість мислення;
• зникає хвилювання зробити помилку;
• посилюється   рішення навчальних проблем.

            У зв’язку з упровадженням нових критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів в основу системи навчання був покладений рівневий . Рівнева диференціація навчання є запорукою розвитку дітей з різними здібностями й інтересами. Думку про необхідність диференційного підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В. О. Сухомлинський: «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання».

                 Рівнева диференціація навчання — це проблема досить складна. Тому для ефективного її використання дотримуюся таких педагогічних вимог:

1.     Обов’язково створюю ситуацію успіху для кожного учня
2.      Підбираю завдання з поступовим ускладненням для сильних учнів і зменшенням міри допомоги для слабших. (Однотипні завдання не сприяють розвитку мислення учнів).
3.           Розподіляю свою увагу й тримаю в полі зору виконання завдання кожним учнем.
4.   Добираю спосіб дозування часу. Завдання пропоную такі, щоб   приблизно одночасно закінчували всі групи учнів. 
5.      Час від часу готую естафету вправ, щоб сильніші учні вели за собою слабших.
6.      При поетапній роботі (якщо 3-4 етапи) не оцінюю учнів на кожному етапі, а тільки після виконання спільного завдання.

 

            Так як рівневе оцінювання здійснюємо тільки при написанні

діагностичнтих  робіт, то оцінювання роботи на уроках здійснюю з допомогою НУШиків.

             НУШики – сучасна мотивувальна валюта нашого шкільного банку! За допомогою нушиків можна урізноманітнити процес навчання, ввести нові техніки заохочення та мотивування учнів до виконання уроків, кращого навчання, гарної поведінки. Розраховано на учнів 1 – 4 класів. Методика запозичена з Америки.

Після того, як дитина накопичила певну кількість нушиків, вона має право купити собі купон з різними призовими нагородами.

              

              Головне завдання сучасної системи освіти - створення умов для якісної освіти , а впровадження діяльнісного підходу - це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти

Переконана, що учитель, який обирає діяльнісний підхід, більше не є звичайним «ретранслятором» знань і навчального матеріалу. Він креативний, освічений, творчий, доброзичливий, успішний, відповідальний ентузіаст, новатор, лідер, фахівець, коуч, модератор освітньої діяльності з безліччю можливостей. Нині, коли обсяг інформації стрімко збільшується, дидактична функція вчителя полягає не в тому, щоб передати знання, а у формуванні компетентності здобувати їх.

   Використання інноваційних технологій навчання дозволяє мені застосовувати в освітньому процесі арсенал методів і прийомів навчання, що у свою чергу дає можливість створювати комфортні умови й ситуацію успіху в навчанні дітей. Вони розвивають творчі здібності школярів, стимулюють активність у навчанні, формують ключові й предметні компетентності, уміння здобувати знання, працюючи в групах й індивідуально, аналізувати та оцінювати свою діяльність.

   Отже, становлення нової системи освіти потребує суттєвих змін інноваційного спрямування в навчанні молодших школярів. Істотною особливістю цієї тенденції є пошук нових технологій навчання на основі компетентнісного підходу, серед яких останнім часом виокремлюються технології інтегрованого навчання, критичного мислення й рівневої диференціації.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1.Діяльнісний підхід об'єднує сучасні досягнення психології та методики викладання, спрямований на розвиток особистості, на розгортання процесів самовдосконалення, насамперед шляхом засвоєння універсальних навчальних дій, уміння вчитися.

2. Це осмислена активна різностороння навчально-пізнавальна діяльність учня, яка має бути максимально самостійною.

3. Це становлення системи, усвідомлення дій, які служать, щоб оволодіти суттю і вийти на творчий рівень.

4. Це така організація навчання, яка вчить дітей самостійно вчитися, бо озброює їх відповідними навичками.

5.Особистість не можна побудувати як продукт, як пасивний результат зовнішніх дій. Можна лише включити його в системну навчальну діяльність, викликати власну активність, і тільки через механізми цієї активності (спільно з іншими людьми) він стане тим, чим зробить його діяльність.

6.Систематичне і методично правильне застосування діяльнісного методу і прийомів роботи з розвитку загальнонавчальних умінь у початковій школі розвивають не тільки навчальну діяльність учнів , але і підвищують якість знань , так як характерною рисою технології діяльнісного методу навчання в освітньому процесі є здатність учня проектувати майбутню діяльність , бути її суб'єктом . 

7.Головне в реалізації технології діяльнісного методу навчання полягає не в тому, щоб учень знав більше, а в тому, щоб він умів пізнавати, здобувати необхідні знання, вміло застосовувати їх у житті, в роботі, в будь-яких ситуаціях. 

 

 

 

 

                              

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  .

 

 

,