ОПИС ДОСВІДУ

на тему: “Виховання читацьких інтересів учнів з використанням інноваційних технологій”

…загальна духовна культура особистості, культура почуттів людини, система її власних критеріїв оцінки дійсності безпосередньо залежить від культури читання…

                                                                О. Ісаєва

Говорячи про права людини, рівність і свободу, ми забуваємо про те, що в нашій школі… дитина лишається одиницею «процесу», безликим об’єктом… Тільки поставивши дитячу особистість у центр усієї діяльності, зробивши її посередником у взаємодії навчання, ви можете побачити очі, що горять жагою відкриття, і відчуєте, що працювати потрібно тільки так…

                                                           О. Пометун

Корифей української педагогіки В. Сухомлинський свого часу сказав: «Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей,  працює переважно вчитель». На сучасному етапі набула актуальності педагогіка співпраці й толерантності, завдяки якій учитель і учень відчуватимуть себе самодостатніми особистостями, до співпраці готовими.

Метою сучасного навчання є формування особистості не з енциклопедично розвинутою пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями. Учитель сьогодні – це той, хто допомагає знайти власну правду, допомагає розвивати самоаналіз, самосвідомість, рефлексію.

На вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, обстояти власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою в досягненні поставленої мети  і водночас – співчутливою і милосердною. Цього можливо досягти шляхом формування читацьких компетенцій учнів. Над цією проблемою нині працюють відомі вітчизняні вчені: О.О.Ісаєва,  З.В.Кирилюк, Ю.І.Ковбасенко, Є.В.Волощук, В.В. Гладишев, Ю.Л. Горідько. Зокрема З.В.Кирилюк зазначає: «підготовка вдумливого читача – неодмінна умова виховання ерудованої, інтелектуально й духовно розвиненої особистості». Т.Чередник продовжує думку: «Якщо учень емоційно не включений до процесу навчання, якщо відсутній діалог між ним і твором, якщо проблеми, що обговорюються в процесі читання, не торкаються душі реципієнта, то найвірогідніше результативність уроку буде низькою».

Постає питання, як зробити так, щоб шкільний аналіз твору став процесом зацікавленого вмотивованого пошуку? Як домогтися того, щоб читацькі вміння учнів стали «водночас засобом не лише успішного вивчення ними художнього  твору, а й особистісного їхнього розвитку».

Ефективним засобом реалізації цього завдання є інноваційні технології, які пробуджують потяг до самовизначення, самоусвідомлення, дають змогу зазирнути в себе і одночасно спрямовані на розвиток здатності учнів до спільної діяльності. К. Баханов зазначає: «Інноваційне навчання – альтернатива традиційному навчанню (…), воно являє собою систему,  в якій навчальний процес є цілісною взаємодією двох рівноправних її учасників – учня та вчителя; основна мета – розвиток особистості та різноманітних форм мислення кожного учня…». Про переосмислення ролі учня та вчителя у навчальному процесі говорить і О.І.Пометун: «Учитель не може зробити розумову працю за учнів, оскільки тільки вони здатні поєднати те, що чують і бачать, у значуще ціле. Без можливості обговорювати, ставити питання, опрацьовувати і навіть навчати іншого реальне засвоєння не відбувається».

Таким чином, головним своїм завданням вбачаю формування уважного читача з добре розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Не відмовляючись від традиційних методів навчання, для реалізації поставленої мети я використовую інноваційні технології, зокрема, інтерактивні (діалогові) та пошукову діяльність, практично на всіх етапах роботи з літературним твором. Намагаюся вибудувати завдання таким чином, щоб простежувався ланцюжок від «цікаво» до «можу» і «це потрібно мені особисто»

     Мені імпонує думка сучасної дослідниці  А.М.Мартинець, яка, спираючись на класичну модель уроку М. Махмутова та Ю. Бабанського, що включає три етапи, пов’язала її з моделлю уроку в технології програми «Читання та письмо з розвитку критичного мислення». У своїй роботі я теж обираю модель уроку, яка включає три компоненти:

1.              Активізація (очікування, окреслення мети);
2.              Усвідомлення (змістово-пошукова діяльність, адаптивно-перетворювальна діяльність);
3.              Рефлексія (системно-узагальнювальна діяльність).

 На етапі активізації  пильну увагу приділяю мотивації навчання, щоб допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і спонукати до пошуку, позаяк «…важливими є методи навчання. Але не менш важливим є і сам учень як особистість, його потреби, особливості, внутрішні психологічні стани». Про це ж говорить і О.І.Пометун, коли порівнює мозок людини з комп’ютером, вважаючи, що і той, і інший треба «ввімкнути».

Я використовую:

- ігрові прийоми (наприклад, перепусткою на урок є слово-код: пропонується назвати імена героїв грецьких міфів, якщо про них говорили на попередньому уроці, або перелічити цінності, які Скрудж вважав головними у житті. Якщо в класі є діти, котрі не можуть швидко зорієнтуватись,  знаходиться безліч бажаючих назвати слово-перепустку для них, що формує почуття взаємодопомоги);

- прийоми «Гронування», «Вільне письмо»;

- проблемні запитання (наприклад, «Коли слабкий стає сильним?»);

- пошук ключових слів у формулюванні теми;

- прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя); 

- літературні диктанти (як на перевірку знання тексту, так і на уміння логічно мислити);

- розгадування кросвордів;

-відповіді на запитання вікторини (поділений на групи клас, запитання  - підготовка домашнього завдання);

- евристичну бесіду, яка дозволяє перевірити глибину розуміння матеріалу, контролювати процес засвоєння знань і виявлення можливих прогалин.

На етапі усвідомлення, безперечно, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і йому мають бути підпорядковані всі елементи структури уроку.

Залежно від віку учнів варіюю види і прийоми роботи: у молодшому підлітковому віці це читання і переказ, проте і тут процес можна пожвавити, використовуючи:

- переказ ланцюжком;

- читання у ролях;

- формулювання запитань літературному герою (письменнику);

- читання з використанням системи позначок «Поміч» (поєднання читання з аналізом прочитаного, учні помічають кожну одиницю прочитаного тексту певним знаком, таким чином структуруючи інформацію);

- переказ від імені…(скажімо, від імені кухлика, який стоїть на поличці у вітальні Крачитів: що він бачив, про що здогадується…);

- читання з передбаченням (головне – щоб текст був незнайомим);

- поділ на пари є вельми ефективним у процесі опрацювання теоретико-літературних понять (гра «в учителя» сприяє глибокому засвоєнню матеріалу);

- поділ на пари/групи  під час заповнення порівняльних таблиць або таблиці «Кутки» (аргументи «за» і «проти»), що формує уміння аргументовано (з опорою на текст) обстоювати  свою думку, знову і знову шукати відповіді у тексті, робити його власним духовним надбанням.

Для старших підлітків є характерним «…сприйняття…літературного  твору лише у співвіднесенні з власним внутрішнім світом». Це час у розвитку дитини, коли дуже важливо не підмінити аналіз твору «аналізом власних переживань». Тут важливо сфокусувати увагу учня на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою доцільно використовувати, окрім наведених вище, такі види роботи:

- «мозковий штурм»;

- «дерево рішень» (постановка проблеми й обговорення можливих рішень, з’ясування можливих позитивних і негативних наслідків);

- розігрування ситуації за ролями (за О.І.Пометун - епізод з літературного твору, в якому представлена поведінка певного персонажа, причому важливі не акторські здібності учасників гри, а здатність зрозуміти проблему з точки зору саме персонажа);

- «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на поставлену проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

У період ранньої юності спостерігається дистанційований тип сприйняття, коли учень уже розрізняє власну моральну площину поведінки і певну умовність, створену уявою письменника. Щоб залучити учня до сприйняття морального досвіду людства через літературний твір, щоб допомогти йому зрозуміти причини і наслідки буття, необхідна поглиблена робота з різними видами контексту, зростає значущість пошукової діяльності. На думку О.О. Ісаєвої, метою пошукової діяльності є «…розвинути певні вміння та навички, потрібні для вирішення нестандартних завдань, навчити самостійного дослідження…». Тому до описаних вище видів роботи додаються такі:

- зіставлення аргументів (групи учнів презентують дібрану інформацію про бачення проблеми з різних точок зору;

- зіставлення твору з іншими творами (образ лихваря у Бальзака, Пушкіна, Мольєра, Карпенка-Карого);

- зіставлення твору з екранізацією, постановкою на сцені;

- зіставлення підрядника і кількох варіантів перекладу;

- застосування учнями фонової інформації у процесі вивчення конкретної теми, мотивація її доцільності (наприклад, під час обговорення теорії Раскольникова варто згадати про ідеологічні пошуки 60-х років позаминулого століття: чому Разумихин названий «дурачком»? У 1865 році була перекладена книга Наполеона ІІІ «Історія Юлія Цезаря». Який вплив вона справила на Ф. Достоєвського?)

Належним чином використовується на уроці і робота з підручником. Результати цієї роботи – опрацювання теоретико-літературних або літературно-критичних матеріалів – знаходять місце у створенні схем або таблиць: «Відмінність літературної казки від народної», графічне  зображення Середньовіччя,  «Реалізм і його принципи» тощо. Спостереження над текстом теж фіксуємо в таблицях: «Значення художньої деталі у творчості Чехова», «Том Сойєр у школі і вдома», «Подорожі у просторі і часі Ебенезера Скруджа». Особливістю таблиць-спостережень над текстом є наявність колонки «Мої почуття», «Моє сприйняття» або «Я б зробив…», зазвичай ця колонка заповнюється як домашнє завдання.

 Обов’язковим є узагальнення, підбиття підсумків кожного етапу уроку.

На етапі  рефлексії  найчастіше пропоную:

- створити сенкан;

-  узагальнити знання за допомогою гронування;

- закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Від сьогодні я…», «Образ… допоміг висловити письменнику думку…»;

- поставити запитання письменнику або герою (варіант – написати листа);

- прийом «Лови помилку» (виправлення фактичних помилок у тексті, при визначенні теоретико-літературних понять та фактів з життя і творчості письменника);

-  «Вільне письмо».

Вивчення теми закінчую роботою, котра має назву «Уроки життя…». Уже назбиралася чимала добірка таких «Уроків…» з творчості  Дефо, Сервантеса, Шекспіра, Андерсена, Тютчева…

Поєднання традиційних та інноваційних методик у процесі формування читацьких компетенцій сприяють кращому засвоєнню матеріалу, формують свідоме ставлення до нього, розвивають у учнів навички критичного мислення, спілкування, творчого пошуку. Досвід моєї роботи переконує, що при такому підході не просто зростає зацікавленість предметом, а й значно покращується успішність. Але, нажаль, не у всіх учнів.

Звичайно, у роботі я стикаюся з певними проблемами та труднощами. Насамперед, це втрата інтересу до читання, закомплексованість наших дітей, їхнє небажання говорити через страх сказати неправильно. Цю проблему може вирішити час, врешті діти зрозуміють, що неправильної думки не існує – існує інша. Ще одна проблема – неготовність брати на себе відповідальність за вибір. Інноваційні технології якраз і сприяють вихованню творчої самостійності, хоч це завдання не тільки школи. А взагалі – діти «відчувають» учителя, і якщо, за безсмертним висловом Сухомлинського, «серце віддати дітям» - на перше місце виходять не проблеми, а бажання зробити так, щоб кожний твій учень став Особистістю.

Використання ІКТ дає мені  можливість формувати мислення учня та розвивати учня – читача.

         Вчитель вчиться все життя, тому притримуюсь педагогічного кредо : «Навчаючи, вчитись».

Життя триває. Завтра знову зайду до класу. Я – режисер, котрий не знає, що і як зіграють його актори. Але одне я знаю точно: «Я гратиму чесно і справедливо, віддаючи дітям своє серце і розум.»